Швидка психологічна допомога у знз допоможемо разом! м. П’ятихатки 2014 зміст



Сторінка5/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5

4.7. КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

В останні роки спостерігається комп'ютеризація усіх сфер суспільного життя. Комп'ютер у житті і діяльності людей створює не лише різноманітні можливості, а й ряд проблем. Особливе місце в дозвіллі сучасних дітей займають комп'ютерні ігри, що часто викликає занепокоєння у батьків, педагогів, психологів і медиків.



Чим же можуть бути корисні комп'ютерні ігри?

- Серед сучасних ігрових програм дуже багато розвиваючих .

- Самостійна робота за комп'ютером сприяє розвитку в дитини дрібних м'язів руки і зорово-моторної координації.

- Ігри на комп'ютері сприяють розвитку абстрактного мислення дітей.

- Подорожі по віртуальних світах можуть виступати способом розрядки накопиченої в душі образи і агресії, які без шкоди для оточуючих, можуть бути виражені прийнятним способом.

- Комп'ютер - чудовий партнер по спілкуванню: завжди розуміє, не конфліктує, з ним легко домовитися.

- Під час гри відбувається викид адреналіну, а якщо дитина ще й перемагає, організм виробляє гормони радості – ендорфіни.

- Віртуальний світ дозволяє бути сильним, впевненим у собі, створює можливості виправляти помилки велику кількість разів.

- Комп'ютерні ігри набагато більше, ніж фільми або книги, дозволяють дітям ототожнити з головними героями.

Якщо дитина грає в комп’ютерні ігри і одночасно добре вчиться, у неї є багато друзів, вона товариська і захоплюється, крім ігор, ще багатьма іншими речами, — ігрової залежності в такому випадку немає. Але коли батькам здається, що дитина грає занадто довго, їй важко відірватися від гри, можна передбачити перші симптоми ігрової залежності від комп'ютерних ігор, яка впливає на його фізичне і психічне здоров'я.



Симптоми ігрової залежності

- Більшу частину вільного часу ( 6-10 годин на день ) дитина проводить за комп'ютером.

- У неї практично немає реальних друзів, зате багато віртуальних.

- На вашу заборону сидіти за комп'ютером школяр реагує агресивно або стає тривожним .

- Дитина вас обманює, пропускає школу, щоб посидіти за комп'ютером , стала гірше вчитися.

- Дитині притаманні почуття внутрішньої тривоги і відчуття незадоволеності світом, вона має труднощі у спілкуванні або переживає стрес.

- Під час гри дитина починає розмовляти сама із собою або з героями гри так, як ніби вони реальні.

- Дитина, захоплена грою або спілкуванням в Інтернеті, забуває про їжу та особисту гігієну.

- Школяр важко встає вранці, прокидається в пригніченому стані. Настрій підвищується тільки тоді, коли він сідає за комп'ютер .

Найчастіше ігрова залежність притаманна тим дітям та підліткам, які не можуть самоствердитися в інших видах діяльності (навчальної, спортивної , спілкуванні з однолітками, друзями, рідними і близькими) та виступає ознакою особистого неблагополуччя.



Як не допустити залежність від комп'ютера?

  1. Спілкуйтеся зі своєю дитиною. З самого раннього дитинства робіть її своїм союзником у сімейних справах. Розмовляючи з дитиною, цікавтеся її думкою. Дозволяйте запрошувати в будинок друзів, запитуйте про те, як вона спілкується зі своїми ровесниками. Діліться власним досвідом.

  2. Навчіть дитину використовувати комп'ютер і Інтернет на допомогу навчанню.

  3. Здійснюйте цензуру комп'ютерних ігор і програм. Складіть з дитиною правила роботи на комп'ютері і самі не порушуйте правила, які встановлюєте для дитини (з урахуванням своїх вікових норм). Обговоріть з дитиною, які можливі міри покарання за порушення правил.

  4. Обмежте час за комп’ютером. Врачі-офтальмологи вважають, що дитина у віці 7-12 років дитині можна сидіти за комп'ютером 2-3 години, але не вночі.

  5. Не використовуйте комп'ютер як засіб заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп'ютер не повинен стати компенсацією.

  6. Слідкуйте, в які ігри грає дитина. Намагайтеся тримати в домашньому комп'ютері "добрі " ігри або ігри, що розвивають логічне мислення.

  7. Допомагайте справлятися дитині з важкими почуттями, які неминуче присутні в житті будь-якої людини (нудьга, розчарування, образа) і які можуть підштовхнути дитину в «віртуальний світ».

  8. Виховуйте в дитині самостійність, критичний погляд на події, заохочуйте ініціативність .

  9. Намагайтеся розвивати в дитині інші інтереси, крім комп'ютерних ігор. Секція або гурток може бути будь-якої спрямованості, головне - щоб у житті дитини з'явився якийсь інтерес!

  10. Що робити якщо ви вважаєте, що залежність вже є?

  11. Не йдіть шляхом насильства, не вводьте суворих заборон і обмежень. Різке відлучення дитини від джерела задоволення - комп’ютеру, може призвести до кардинальних вчинків.

  12. Налаштуйтеся спокійно долати хворобливий стан. Спробуйте вийти на діалог. Розкажіть про користь і шкоду, які можна отримати від комп'ютера. Поговоріть про свободу, право вибору і відповідальність за право приймати рішення.

  13. Встановіть невелике обмеження режиму перебування у віртуальному просторі. Прослідкуйте реакцію на нові умови і їх виконання. Перевірте, чи складно дитині витримувати нові тимчасові рамки. У разі якщо скорочувати час поступово вдається, то йдіть цим шляхом до встановлення норми. Якщо дитина обіцяє, але не виконує, так як залежність сильніше, необхідно звернутися до фахівця. 

  14. Якщо у дитини яскраве, насичене, цікаве життя, взаєморозуміння і підтримка у сім’ї та школі, і є можливість в реальному житті отримувати те, що може дати віртуальний світ, вона захищена від комп'ютерних та інших залежностей.


4.8.КОНФЛІКТИ
10 порад, які допомагають

конструктивному перебігу дискусії або конфлікту

1 . Перш ніж починати суперечку, потрібно поставити собі два питання: «А через що, власне, я буду вступати в суперечку? У чому проблема?» та «Чого я хочу досягти в суперечці?». Якщо проблема суперечки може бути вирішена в принципі, але ви оцінюєте свої шанси на успіх як дуже низькі, то і не варто починати суперечку.

2 . Дуже часто різні люди одними і тими ж словами позначають різні явища. Перш ніж сперечатися, необхідно з'ясувати розуміння кожної зі сторін сутності та змісту основних понять, які характеризують проблему суперечки. Якщо не визначитися в поняттях, то конфлікт може тривати нескінченно.

3 . Помітно підвищує конструктивність спору і зменшує ризик виникнення конфліктів чітке визначення «пунктів розбіжностей». Поки ви сперечаєтесь про все, ймовірність узгодження думки невелика. Важливо не розширювати коло обговорюваних проблем в процесі суперечки.

4 .Чим краще ви знаєте індивідуальні особливості оппонента: особистісні якості, рівень професійної підготовки в проблемній області, життєвий досвід, тим правильніше зможете визначити стратегію поведінки в конфлікті.

5 . Щоб переконати опонента, необхідно, по-перше, оцінити його позицію, виявити в ній не тільки слабкі, помилкові, але і сильні, правильні сторони. По-друге, бажано встановити і по можливості зрозуміти мотиви його поведінки.

6 . Аргументуйте свою позицію.

8 . Свою позицію краще викладати у вигляді міркувань, подавати її не як єдино правильну, а як один з можливих варіантів.

9 . Фундаментальний принцип конструктивного ведення суперечки – повага до оппонента. Категорично не рекомендується переносити оцінку позиції опонента на оцінку його особистості. Це типова помилка, що допускається у системі «учень-вчитель-батьки».

Як організувати культурний діалог?

1 . Якщо ви ставите запитання , то почекайте , коли співрозмовник відповість на нього.

2 . Якщо ви висловлюєте свою точку зору , то заохочуйте учня (вчителя або батьків), в тому , щоб він висловив своє ставлення до неї.

3 . Якщо ви не згодні, формулюйте аргументи.

4 . Робіть паузи під час бесіди. Не дозволяйте собі захоплювати весь " комунікативний простір " .

5 . Підтримуйте зоровий контакт.

6 . Частіше повторюйте фрази: "Як Ви вважаєте або думаєте ? »

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ

1. Будьте завжди ввічливими, привітними, доброзичливими.

2. Намагайтеся, щоб спілкування з вами для людей було корисним і приємним.

3. Умійте слухати інших і не перебивайте.

4. Не бійтеся розпочати розмову, але не будьте нав’язливими.

5. Не розмовляйте без потреби голосно, не вживайте грубих слів. Не задавайте людям шкоди словом.

6. Вчіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення і до ваших слів. не виявляйте свого поганого настрою.

7. У спілкувані використовуйте звертання і ввічливі слова.

8. Якщо ви не праві, визнайте це.



9. Памятайте, навіть між друзями бувають сварки.

10.У кожної людини є своя точка зору, свій смак, те, що одним людям подобається, може не подобатися іншим. Поважайте точку зору співрозмовника.

11.Не говори неправду, бо тобі перестануть довіряти і дружити з тобою.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Адаптація дитини до школи / Упор. С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. К.:Мікрос – СВС,2003. -212 с.

  2. Андреева Т.И., Красовский К.С. Курение и дети: что может сделать школа. – Киев, 2003. - 150 с.

  3. Аносов В.Д., Лепский В.Е. Исходные посылки проблематики информационно-психологической безопасности. – М., 2003. – 190 с.

  4. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. — М.: Гуманит. изд; центр ВЛАДОС, 2003. — 208 с. — (Б-ка школьного психолога).

  5. Афанасьева Н. В. Профориентационный тренинг для старшеклассников "Твой выбор" : [сборник] / Н. В. Афанасьева, Н. В. Малухина, М. Г. Пашнина - СПб. : Речь, 2007. - 365 с.

  6. Безруких М.М., Ефимова С.П. Ребенок идет в школу .Знаете ли вы своего ученика? Проблемы психологической адаптации.- М.: Академія, - 1996. – 265 с.

  7. Берковиц, Л. Агрессия. Причины, последствия, контроль / Л. Берковиц. - М., 2001. - 512с.

  8. Большая психологическая энциклопедия. - М.: Эксмо, 2007. - 544 с.

  9. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л.Ф.Бурлачук, С.М. Морозов - Киев, 1989. – 331 с.

  10. Бурлаков И.В. - Homo Gamer. Психология компьютерных игр. - М., 2000. – 260 с.

  11. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости. – М., 2001. – 315 с.

  12. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 2000. Сер. "Мастера психологии". – 569 с.

  13. Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. Пособие для студ. Сред. пед.учеб. заведений/Сост И.В. Дубровина, А. М.Прихожан, В.В.Зацепин. - М.: Издательский центр "Академия", 1998. - 320с.

  14. Возрастная и педагогическая психология/ Под ред. М.В.Гамезо, М.В. Матюхиной , Т.С.Михальчик. –М.,1984. – 325 с.

  15. Войскунский А.Е. Зависимость от Интернета: актуальная проблема // Мир Интернета. – М., 2000. – №3. – С. 76 – 81.

  16. Войскунский А.Е. Психологические исследования феномена Интернет-аддикции. – М., 2000. – 150 с.

  17. Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета // Гуманитарные исследования в Интернете. – М., 2000.- 201 с.

  18. Гилинский Я., Гурвич И., Русакова М., Симпура Ю., Хлопушин Р.

Девиантность подростков:Теория, методология, эмпирическая 

реальность. СПб., Медицинская пресса, 2001.  - 200 с.

  1. Гиппенрейтер, Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? /Ю.Б. Гиппенрейтер; худож. Г.А. Карасева. - М.: АСТ: Астрель, 2008. - 238 с.

  2. Дубровина И.В. Индивидуальные особенности школьников / Ирина Владимировна Дубровина. — М.: Просвещение. - 1975. – 256 c.

  3. Евсеева, В.П. Детская агрессия / В.П. Евсеева // 1000 советов. - 2006. - № 6. -с.12-13.

  4. Жичкина А.М. Социально-психологические аспекты общения в Интернете. – М., 2002. – 210 с.

  5. Кащенко Е. А. Основы социокультурной сексологии. Курс лекций. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: Юнити-Дана, 2002. – 240 с.

  6. Луговская А. Если малыш боится.- М.:Изд-во ЭКСМО- Пресс, 2001.- 64с.

  7. Лусканова Н.Г. Діагностика шкільної дезадаптації: Для шкільних психологів та вчителів початкових класів системи компенсуючого навчання. - М., 1995. - 220с.

  8. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. – М., 2002. – №3. – С. 27 – 30.

  9. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. СПб.: «Речь», 2005. – 401 с.

  10. Морева, Е. Детская агрессивность и способы ее преодоления [текст] / Е. Морева // Воспитание школьников. - 2008. -№ 5-с.31-34

  11. Немов, Р. С.Психология: Учеб. Для студ. Высш. Пед. учеб. заведений: В 3 кн. -3-е изд. - М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 1999. - 608 с.

  12. Нижегородцева Н.В. Психолого-педагогічна готовність дитини до школи: Посібник для практичних психологів, педагогів, батьків. - М.: Владос, 2001. - 256с.

  13. Овчарова, Р.В. Справочная книга социального педагога/ Р.В. Овчарова. - М.: Издательский центр "Академия", 2001. – 311 с.

  14. Пов’якель Н.І. Психологія дитячих страхів.- К.: Шк. світ, 2011.- 128с.

  15. Профессиональная ориентация учащихся : [учеб.-метод. изд. / сост. О. А. Хаткевич]. - Минск : Красико-Принт, 2004. - 173 с.

  16. Прихожан А.М. Психология тревожности.- СПб.: Питер, 2007.- 192с.

  17. Самикіна Н.Ю. Формування особистісної готовності психологів до первинної профілактики наркоманії в середовищі старшокласників/ [Текст]/Самикіна Н.Ю. Дис.канд.психол.наук., Калуга, 2002.

  18. Сирота Н.А.Профілактика наркоманії й алкоголізму: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. [Текст]/ Сирота Н.А., Ялтонський В.М. / - М.: Видавничий центр «Академія»,2003 -207с.

  19. Церковний А. Аспекти формування Інтернет-залежності // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). – C.149-154.

  20. Что я могу сделать, чтобы помочь моим детям жить без наркотиков (пособие для родителей) – 1999. - 48 с.

  21. Янг К. С. Діагноз – Інтернет-залежність // Мир Інтернета. – М., 2000. – № 2. – С. 36 – 43.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал