Швидка психологічна допомога у знз допоможемо разом! м. П’ятихатки 2014 зміст



Сторінка4/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5

АЛКОГОЛЬ

Сучасна молодь, вступаючи в доросле життя і маючи доступ до вживання алкогольних напоїв, не думає про таку важливу складову свого майбутнього життя як здоров’я. Алкоголь – це найдоступніший і найуживаніший для сп’яніння наркотик. Алкоголь – це проблема, яка загрожує всього людству, він несе зло і шкоду.

Школа має відігравати головну роль у профілактиці алкоголізму, оскільки в школі підлітки проводять більшу частину часу і саме тут формуються стандарти поведінки , які базуються на сформованих моральних цінностях і переконаннях.

Для підлітків потрібна правдива інформація, сильна мотиваційна основа, щоб запобігти вживанню алкоголю.

Алкоголь у вигляді вина і пива є, мабуть, найдавнішими засобами сп’яніння. Після появи міцних напоїв загострювалися фізичні і психічні наслідки вживання алкоголю.

Загалом мотиви до першої спроби алкоголю такі:


  • бажання потрапити до певного кола однолітків, де вживання алкоголю є звичайна справа.

  • бажання здаватися дорослішим

  • з метою розвеселитися

  • через тиск оточення

  • задля солідарності з компанією

Головна небезпека першої спроби для незрілої особистості полягає в тому, що відчувши потяг до спиртного, підліток з біологічною схильністю до алкоголізму стає алкоголіком практично відразу, навіть не встигнувши зрозуміти, що з ним сталося.
Як підтримати підлітка, що стоїть перед вибором вживання алкоголю?

Отже, що робити батькам, педагогам коли дитина стоїть перед вибором вживання алкоголю:



  • Як найбільше спілкуйтеся зі своїми дітьми. Говоріть про все, у тому числі про вживання алкоголю.

  • Намагайтесь слухати вашу дитину, приймайте її почуття, навіть якщо вони відрізняються від Ваших власних.

  • Обов’язково цікавтесь тим, де і з ким Ваша дитина проводить час.

  • Допомагайте дитині повірити в себе. Цінуйте і поважайте її.

  • Допомагайте дитині у формуванні відповідальності за свої справи та вчинки.

  • Підтримуйте дитину у її самостійності, вчить протистояти тиску з боку інших

  • людей.

  • Завжди знаходьте, щось позитивне у своїй дитині, хваліть і заохочуйте її.

  • Намагайтесь поводитись так, щоб бути для дитини прикладом.

Виконуючи такі прості правила виховання батьки зможуть виховати із своїх дітей не лише гідних громадян, ай уникнути такої страшної хвороби – алкогольна залежність.

Пам’ятка «Коли тобі пропонують спробувати алкоголь»

Буває, що твої друзі, приятелі чи зовсім стороння людина намагається якимось чином змусити випити алкоголю. Перш, ніж прийняти рішення «Так» чи «Ні» згадай… алкоголізм – це хвороба. Вживання спиртних напоїв може бути початком того шляху, який веде до хвороби. Він руйнує печінку, нирки, шкідливо впливає на роботу серця, пригнічує психічний стан.




    1. ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ


Ознаки і симптоми, які можуть свідчити про споживання наркотичних речовин :

Фізичні ознаки

• уповільнене мовлення, повільна або неадекватна реакція, підвищена балакучість;

• втрата моторних навичок;

• раптове зменшення або збільшення маси тіла;

• зміни в зовнішньому вигляді або втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду й особистої гігієни;

• зміна розміру і форми зіниць або почервоніння очей;

• рясне виділення поту, неприємний запах від тіла або з рота;

• істотні зміни часу сну і прогулянок;

• сліди від уколів на руках або в інших місцях;

• сліди крові на рукаві сорочки або на інших частинах одягу;

• часті випадки розладу шлунку, блювоти тощо;

• зникнення алкоголю, грошей і речей з дому;

• незвичайні порошки, таблетки, шматки обпаленої жерсті, голки і шприци.

Психологічні ознаки

• раптові і регулярні зміни настрою від радості і жвавості до замкненості і похмурості;

• підвищена брехливість та інші ознаки таємної поведінки;

• незвичайна дратівливість і агресивність;

• депресія або ворожість до всього аж до розмов про самогубство;

• втрата інтересу до колишніх своїх захоплень, спорту, школи тощо;

• часті пропуски занять у школі.

Поради батькам:

1. Намагайтеся дізнатися якомога більше про все, що стосується зловживання наркотиками. Знання - завжди перевага .

2. Знаючи початкові ознаки прилучення до наркотиків, можна вчасно діагностувати ризик.

3. Розмовляйте з дитиною про проблеми, пов'язані з наркотиками. Застерігайте її. Обгрунтовуйте свою позицію. Не чекайте, коли у дитини з'являться явні ознаки вживання наркотиків.

4 . Залишаючись твердими у своїх установках, ніколи не відмовляйте дитині в можливості що-небудь висловити або обговорити . Ваша зайва жорсткість може викликати у відповідь «мовчазний бойкот».

5 . Завжди цікавтеся тим, що роблять ваші діти, в яких компаніях проводять час.

6. Перед тим як провести з дитиною серйозну розмову, складіть для себе список доводів, щоб роз'яснити, чому виникла потреба в такій розмові. Проведіть її тільки, якщо дитина у нормальному стан, а ви тримаєте себе в руках.

7. Головну увагу при розмові з дитиною концентруйте на її поведінці, користуйтеся конкретними прикладами і висловлюйтеся спокійно і стримано. Підкресліть, що ви відкидаєте тільки поведінку, а не саму дитину як особистість. Проявляйте свою любов до нього, незалежно від умов.

8 . Дуже важливо, щоб батьки були одностайні і послідовні в своїх підходах. Ви повинні триматися разом і не давати дитині використовувати ваші протиріччя між собою.

9 . Не розраховуйте відразу на згоду. Будьте готові, що розмова викличе у вашої дитини роздратування. Чекайте таких слів, як: « Ти мені не віриш.У мене немає ніяких проблем з наркотиками. Ти взагалі про мене ніколи не дбаєш». Однак ваша тверда позиція якраз і буде найкращою турботою.

10. Не намагайтеся впоратися самотужки. Звертайтеся до фахівця - нарколога , психолога, психотерапевта .

11. Дім і сім'я повинні бути в прямому сенсі фортецею, де дитина відчуває свою захищеність.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ПОЧАЛА СИСТЕМАТИЧНО ВЖИВАТИ НАРКОТИЧНІ РЕЧОВИНИ?

Існують три основних способи поведінки батьків у даній ситуації:

1) ігнорувати вживання наркотиків дитиною;

2) боротися зі своєю дитиною проти наркотиків;

3) намагатися допомогти своїй дитині.

Як допомогти дитині, яка приймає наркотики

• Не панікуйте і не звинувачуйте себе в усьому. Треба спокійно розібратися і діяти в ситуації, в якій Ви опинилися. МОЖНА ДОПОМОГТИ ПРИПИНИТИ СПОЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ.

• НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ ВИЛІКОВНА. Чим раніше проблему буде виявлено і розглянуто, тим більше шансів надати дієву допомогу Вашій дитині.

• Не сперечайтеся з дитиною, якщо вона прийшла в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Дочекайтеся, коли вона протверезіє і заспокоїться, і тоді поговоріть з нею.

• Не приймайте споживання наркотичних речовин як виправдання неприйнятної поведінки. Якщо Ви домовилися, що за певну поведінку дитина повинна понести покарання, покарайте її незалежно від того, була вона п'яною чи тверезою. В іншому разі виправдання стане додатковою причиною для вживання наркотиків.

• Скажіть їй, що розумієте можливі причини, які штовхають людей до наркотиків. Це не заохочення пияцтва І наркоманії, а спосіб донести до Ваших дітей те, що Ви розумієте очевидне і готові до відкритої дискусії з даного питання.

• Спробуйте зрозуміти істинні причини, які підштовхнули Вашу дитину до вживання наркотиків, і дійте більше в напрямі усунення цих причин, а не споживання наркотиків як такого.

• Дайте дитині ясно зрозуміти, що, хоч Вам не подобається, те, що вона робить, Ви любите її і надасте їй усю необхідну для її здоров'я і безпеки підтримку.

• Проводьте більше часу зі своєю дитиною. Деякі батьки вважають, що досить дивитися телевізор разом з дитиною. Але це не те проведення часу, яке потрібне Вашій дитині! Беріть участь у ЇЇ справах. Допомагайте їй робити домашні завдання. Спробуйте розділити її хобі. Вигадайте нову цікаву справу, якою Ви зможете займатися разом.

• Відвідайте місця, де любить проводити час Ваша дитина, нехай навіть це буде прокурений бар. Спробуйте зрозуміти, чим її це місце так приваблює, і тоді Ви зможете запропонувати їй інші способи задоволення подібних потреб,

• Не намагайтеся задобрити її грошима. Ви не зможете купити власну дитину, а наркоділки дуже люблять дітей з грошима.

• Познайомтеся з її друзями. Можливо, хтось із них настроєний проти наркотиків, і Ви зможете разом впливати на Вашу дитину.

• Підтримуйте контакти з тими батьками, котрі також дійсно хочуть допомогти своїм дітям, які вживають наркотики.

• Спробуйте встановити, який саме наркотик уживає Ваша дитина . Іноді діти кажуть, що вони всього-на-всього лише курять марихуану, але вони можуть уживати й інші наркотики.

• Ознайомтеся з тими службами у Вашій місцевості, які надають допомогу і лікування споживачам наркотиків, щоб у той момент, коли Ваша дитина вирішить звернутися за такою допомогою, Ви разом змогли вибрати те, що їй найбільше підійде.

• Зверніться за допомогою для самого себе. Усвідомлення того, що Ваша дитина наражається на небезпеку наркотиків, є досить важким випробуванням, і Ви безпосередньо потребуєте допомоги.

Деякі наркологічні служби і громадські організації проводять спеціальні програми допомоги родичам споживачів наркотиків. Якщо Ви самі отримаєте там допомогу, Вам буде набагато легше допомагати Вашій дитині.



Поради педагогам:

1. Надати учневі достатню інформацію про негативні наслідки споживання одурманюючих речовин.

2. Пропозиція допомоги учню повинно бути коректним, і якщо ситуація дозволяє, то бажано ненав'язливим.

3. Важливо звертати увагу на зміну спрямованості інтересів і кола спілкування школярів. Повинні насторожувати факти, коли до кого - небудь з них в школу починають приходити сторонні люди.

4. Неприпустимо розголошення інформації про захворювання підлітка, оскільки це призводить до повного припинення продуктивного контакту і може мати шкідливі наслідки для неповнолітнього.

5. Вчителі повинні володіти інформацією про установи, що надають наркологічну допомогу підліткам, і засади її організації, в тому числі про можливість анонімного лікування.

6. При роботі з неповнолітнім споживачем наркотичних (токсичних) речовин слід точно знати ситуацію в сім'ї підлітка: чи можуть батьки реально впливати на поведінку своєї дитини, яке його мікросоціальне оточення за місцем проживання.

7. Особливе значення мають освітньо-пропагандистська робота серед дітей і підлітків, введення обов'язкових антинаркотичних програм навчання, занять і семінарів для педагогів, поширення науково-популярної інформації серед батьків та інші форми протидії молодіжному наркотизму.



4.4. СУЇЦИДАЛЬНІ НАМІРИ
Суїцидальна поведінка підлітків, маючи подібність з діями дорослих, відрізняється віковою своєрідністю. Підліткам характерна підвищена вразливість і навіюваність, здатність яскраво відчувати і переживати, схильність до коливань настрою, слабкість критики, егоцентрична спрямованість, імпульсивність в ухваленні рішення. Досить часто самогубство дітей і підлітків викликається гнівом, протестом, злістю або бажанням покарати себе і інших. При переході до підліткового віку виникає підвищена схильність до самоаналізу, песимістичної оцінки навколишнього оточення і своєї особистості. Емоційна нестабільність, що часто призводить до суїциду, нині вважається варіантом вікової кризи майже у чверті здорових підлітків.

Вирізняють три типи суїцидальної поведінки підлітків:



Демонстративна суїцидальна поведінка - це зображення спроб самогубства без реального наміру покінчити з життям, з розрахунком на порятунок. Усі дії спрямовані на привертання уваги, відновлення інтересу до власної персони, жалість, співчуття, відхід від покарання за здійснення важкого вчинку, відплату за образу, несправедливість, коли оточення помститься кривдникові. Місце здійснення спроби самогубства вказує на її адресат: удома - рідним, в компанії однолітків - комусь з них, в громадському місці - суспільству в цілому, владі.

Афективна суїцидальна поведінка - тип поведінки, що характеризується, передусім діями, що здійснюються на висоті афекту. Суїцид під час афекту може носити риси спектаклю (але може бути і серйозним наміром) хоча і швидкоплинного. Тривалість афективної ситуації визначає і коливання наміру суїцидальної поведінки.

Істинна суїцидальна поведінка - навмисна, обдумана поведінка, спрямована на реалізацію самогубства, іноді довговиношувана. Підліток піклується про ефективність дій і відсутність перешкод при їх здійсненні. У залишених записках звучить мотив власної провини, самобичування, турбота про близьких, які не повинні відчувати причетності до скоєної дії.

Основними мотивами суїцидальної поведінки серед дітей та молоді є переживання образи, одинокості, відчуження, реальна або уявна втрата батьківської любові, незріле кохання, ревнощі, переживання, пов’язані зі смертю близьких, розлучення батьків, почуття провини, сорому, образи, незадоволення собою, страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням, страх перед покаранням, любовні невдачі, вагітність, почуття помсти, шантажу, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття, співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів, наркотична чи алкогольна залежність.



Зверніть увагу, якщо у дитини :

  1. Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.

  2. Гостра зміна поведінки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

  3. Дитина веде себе так, нібито у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість).

  4. Спроби суїциду в історії сім’ї, або у власному минулому.

  5. Смерть, втрата або зрада близької людини.

  6. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

  7. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

  8. Різке поліпшення настрою після депресивного стану.

  9. Порізи на зап’ястях.

  10. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

  11. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх,  письмових  роботах.

  12. Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу: ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”, „усе проти мене”, „з мене досить”...)

  13. Зненацька наведення порядку у власних речах, роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

Суїцидальні спроби  і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:

-         систематичне словесне та фізичне  приниження;

-         ігнорування їхніх думок близькими;

-         при не заслугованному покаранні;

-         обмеження самостійності;

-         сексуальні проблеми, які притаманні даному віку, вагітність;

-         коли дитина відчуває себе «не потрібною».

Батьки, ваші дії!!!

1.      Організувати спостереження за дитиною.

2.     Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3.     Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4.     Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

5.     Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

6.    В разі проблем терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Поради вчителям


  1. Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.

  2. Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.

  3. Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.

  4. Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.

  5. Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.

  6. Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.

  7. Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.

  8. Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.

  9. Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

  10. Обов’язково звертайте увагу на поведінку тих учнів, у яких в історії сім’ї були спроби суїциду або дитина пережила зраду близької людини.

Якщо критична ситуація і пройшла, то вчителі чи сім'я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності хворого. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони покаянно просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегкість і послабляють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися з усіма боргами і зобов'язаннями, після чого можна покінчити з собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.
4.5.НАСИЛЛЯ

Ознаки, за якими можна визначити наявність випадків насильства над дітьми.

Фізичне насильство:

• зовнішні пошкодження, що мають специфічний характер ( відбитки пальців, ременя і т.п.);

• пошкодження внутрішніх органів або кісток , які не могли б бути наслідком нещасних випадків.

• боязнь фізичного контакту з дорослими ;

• прагнення приховати причину травми;

• плаксивість, відсутність друзів;

• дратівливе поведінку;

• негативізм, агресивність; жорстоке поводження з тваринами;

• суїцидальні спроби.

Психологічне насильство:

• затримка фізичного і розумового розвитку дитини;

• нервовий тик, енурез; різні соматичні захворювання.

• проблеми з їжею;

• постійно сумний вигляд, тривало зберігається пригнічений стан ;

• занепокоєння, тривожність;

• агресивність;

• схильність до усамітнення, невміння спілкуватися ;

• зайва поступливість чи обережність;

• погана успішність;

• заляканість.

Ознаки, за якими можна запідозрити «занедбаність» дитини:

• стомлений , сонний вигляд;

• санітарно-гігієнічна занедбаність ;

• затримка мовного і моторного розвитку;

• постійний голод;

• крадіжка їжі;

• низька самооцінка , низька успішність ;

• агресивність та імпульсивність ;

• антигромадську поведінку аж до вандалізму.
 Рекомендації батькам щодо профілактики насилля в сімї :

Інколи діти стають впертими, непосидючими, плаксивими, агресивними, грубими, неслухняними, неуважними і дорослі використовують покарання, як спосіб регуляції поведінки дітей, але покарання має використовуватися як можна рідше, відповідати проступку і бути заснованим на наступних принципах:



  1. Завжди дотримуватися позиції "Я дорослий". Дорослий повинен вміти справлятися зі своїми імпульсами, тому що ймовірність несправедливості при спонтанному покаранні дуже велика.

  2. У покарання завжди повинна бути мета - чого дорослий хоче домогтися, який повинен бути результат .

  3. Покарання завжди має слідувати за провиною, але ніколи не повинно перевищувати її ступеню.

  4. Контактуйте з дитиною " очі в очі ", говоріть спокійним, впевненим голосом. В особливих випадках можна брати дитину за плече, руку, зупиняючи її дії.

  5. Завжди супроводжуйте покарання роз'ясненням того, чому покарали і що робити, щоб не бути покараним надалі. Покарання дієве, коли воно зрозуміло дитині і вона вважає його справедливим.

  6. Не карайте, якщо не маєте повної впевненості в справедливості і корисності покарання.

  7. Не допускайте перетворення покарання в знаряддя помсти. Виховуйте переконання, що дитину карають для її ж користі.

  8. Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини - ні фізичному, ні моральному. Використовуючи покарання, не можна ображати особистість дитини. Не можна використовувати як покарання фізичну або розумову працю.

  9. Дитина повинна боятися не покарання, не гніву, а вашого засмучення.

Завжди прагніть бути опорою для дитини, знайти слова розради і підтримки. Батьки повинні виховувати не тільки дітей, а й самих себе, щоб не провокувати свою дитину на ще більший непослух.

Рекомендації батькам та педагогам

щодо спілкування з дітьми пережили насильство:

☼ якщо дитина говорить вам , що піддається насильству, покажіть , що ви прийняли це до відома (наприклад: « Це дуже серйозно. Давай ми з тобою поговоримо про це пізніше» ) і змініть тему якщо це відбувається при інших дітях. Організуйте розмову з дитиною наодинці і чим швидше, тим краще ;

☼ якщо дитина, звернувшись до вас, зустріне засудження, страх, гнів, то це може завдати їй більш глибоку рану, ніж саме насильство;

☼ повірте. Дитина не буде брехати про пережите знущанні , особливо якщо розповідає дуже емоційно, з подробицями ;

☼ заспокойте і підтримайте дитину словами: «Добре , що ти мені сказав . Ти правильно зробив » , « Я тобі вірю » , « Ти в цьому не винен ». « Ти не один потрапив в таку ситуацію , це трапляється і з іншими дітьми » , « Мені шкода, що з тобою це сталося »,« Ми постараємося зробити так , щоб ти відчував себе в безпеці » ;

☼ спробуйте залишатися спокійними ;

☼ з'ясуйте , наскільки сильна загроза для життя дитини ;

☼ не думайте , що дитина обов'язково ненавидить свого кривдника або сердиться на нього;

☼ підтримуйте нормальний статус дитини в класі , заохочуйте її участь у спортивному та громадському житті;

☼ використовуйте нормальне вираження теплого ставлення , нехай у вашому голосі звучить тепло ;

☼ поговоріть з батьками дитини (для педагогів) або з вчителем дитини (для батьків).

Чого не слід робити, коли дитина розповідає про свою проблему:


  1. Давати поради типу: «А ти дай здачі», «Я б на твоєму місці…» - така позиція не допомагає дітям повніше розповісти про свої переживання. Від таких порад дитина ще більше замикається в собі та своєму почутті провини.

  2. Критикувати, висловлювати догану, обвинувачувати: «З тобою завжди щось трапляється», «Сама винна!» – такі фрази зазвичай викликають тільки захисну реакцію й відхід від розмови, зневіру в те, що батьки тебе почують, збільшують провину.

  3. Читати мораль: «Як ти міг?», «Чому ти нічого не говорила?»

  4. Обзивати, висміювати: «Ти – боягуз!»

  5.  Допитувати, розслідувати: «Ні, ти все ж скажи», «Ну чому ти мовчиш?», «Що ж усе-таки трапилося» – краще заміняти запитання на стверджувальні фрази. Фраза, сформульована як запитання, не виражає співчуття.

  6. Співчуття на словах, запевнення «Я тебе розумію» та інші схожі фрази можуть здатися дитині занадто формальними. Інколи краще її просто обійняти.

4.6.ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ
Сьогодні об'єктом торгівлі часто є молоді люди, котрі не мають достатнього досвіду і не обізнані із наслідками протиправної діяльності. У великих містах сьогодні спостерігається деяке підвищення поінформованості про явище торгівлі людьми, тому торгівці активно переміщаються до маленьких містечок та сіл, де інформації з даної проблеми ще недостатньо. Там навіть самі постраждалі не ідентифікують себе як жертв торгівлі і не можуть ані звернутися за допомогою, ані застерегти від подібного лиха інших.

Система освітніх закладів,- охоплюючи населення найменших насалених пунктів, забезпечує вплив на 95% молоді. До того ж, профілактичні програми можуть бути включені в організований і керований навчально-виховний процес. Це робить освіту потужним і вкрай необхідним фактором запобігання поширенню ганебного для країни явища торгівлі людьми.

Ключові поняття профілактики через систему освіти - „знання", „ставлення" і „формування навичок". Педагогічні працівники навчальних закладів можуть здійснювати профілактичну роботу у формі прямого впливу, що передбачає реалізацію наступних завдань:

/ -забезпечити інформування учнів (студентів) про ймовірні ризики та шляхи запобігання попадання в ситуацію торгівлі людьми;



2 - формувати небайдуже ставлення до проблеми торгівлі людьми;

3 - формувати навички запобігання ризику та конструктивної поведінки в ситуації ризику;

та опосередкованого впливу, що передбачає



4 - поширення інформації і досвіду серед не охопленого навчанням населення (однолітків, знайомих). Опосередкований вплив здійснюється як спонтанно, внаслідок спілкування краще обізнаних (навчених) учнів з непроінфомованими однолітками, так і цілеспрямовано, наприклад, через театралізовані форми, виставки-конкурси тощо.
Специфіка роботи з різними категоріями учасників навчально-виховного процесу

Педагогічні працівники є організаторами профілактичної роботи в навчальних закладах, тому важливо, щоб вони оволоділи інтерактивними формами навчально-виховної роботи. Перешкодою є психологічна неготовність викладачів зайняти принципово іншу позицію щодо учнів, адже обов'язковою умовою інтерактивних занять є ставлення до учнів як до рівноправних учасників навчального процесу. Проведення таких занять вимагає більш високої кваліфікації, ніж лекційна робота. Викладач має бути досить компетентним, обізнаним з особливостями групової динаміки, не тільки готовим до висловлення суперечливих думок, а і прихильно ставитись до активності учнів, прагнути постійного „зворотного зв'язку" і заохочувати учнів до висловлення своєї думки щодо теми обговорення. Але не дозволяти заняттю перерости у "тусовку" (наприклад, використовуючи процедуру "вироблення правил" на початку занять). До арсеналу викладача повинна входити велика кількість вправ, тем дискусій, щоб обирати найвідповідніші темі та й складу і рівню аудиторії.

Керівники навчальних закладів в оцінці діяльності педагогів повинні враховувати рівень їхньої активності з питань профілактики негативних явищ, в тому числі, і запобігання торгівлі людьми, і сприяти проведенню такої роботи на організаційному рівні.

Батьки. Більшість батьків старшокласників досить критично ставляться до проведення виховних заходів та інших форм роботи, безпосередньо не пов'язаних з навчальною діяльністю. Щодо обговорення теми торгівлі людьми, батьки часто виказують нерозуміння її важливості та спротив, мотивуючи тим, що „їх це не стосується", вони „виїжджати не збираються", „тільки час гаяти", „краще до екзаменів готуватись". Тому актуальним є завдання - зацікавити батьків (і тут дуже доречним буде використання фільму), в тому числі і через роботу з учнями (батьки, зазвичай, цікавляться результатами всіляких опитувань їхніх дітей).

Учні. Оскільки в 15-16 років виявляються риси, характерні як для підліткового так і для юнацького віку, слід вести роботу з урахуванням специфіки аудиторії. В цьому віці мотивація до роботи може бути переважно емоційною (цікаво спілкуватися, подивитися фільм, посперечатись з педагогом). Підлітки і молодь схильні до ризикованої поведінки і протесту як форм самоствердження. Варто організовувати роботу так, щоб учень сам приймав рішення, подаючи інформацію як застереження, вказуючи на можливі шляхи вирішення проблем. Застосовуючи форми роботи, які передбачають можливість висловити власну думку, самореалізуватися як суб'єкт прийняття рішень, можна очікувати на прихильність старшокласників і позитивне ставлення до поданої інформації. Під час групових чи індивідуальних бесід, відповідаючи на запитання, слід дотримуватися деяких правил:

1. Будьте толерантними до будь-яких запитань. Категорично забороняються окрики (які часто можна почути під час „традиційних" уроків), погрози і покарання. Якщо запитання виходить за межі вашої компетенції, пообіцяйте (і дотримайте слова!) відповісти на нього згодом.

2. Ставтесь до запитань серйозно, навіть якщо вони такими не здаються. Не можна відмахуватися, оцінювати чи переводити розмову на особистість.

3. Гарантуйте дотримання таємниці (в разі конфіденційності інформації).

4. На всі запитання давайте конкретні й однозначні відповіді.

5. Будьте послідовними.

6. Погоджуйте програму виховання з педагогами і батьками (дійте заодно).

Для всіх категорій учасників навчально-виховного процесу доречним і ефективним буде моделювання (програвання) ситуацій оформлення на роботу, виїзду за кордон, поведінки у ситуації ймовірного ризику тощо.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал