Швидка психологічна допомога у знз допоможемо разом! м. П’ятихатки 2014 зміст



Сторінка3/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.82 Mb.
1   2   3   4   5

2.6. НЕАДЕКВАТНА САМООЦІНКА
Ознаки завищеної самооцінки:

  1. Вибирає завдання, які явно не під силу. Після неуспіху продовжує наполягати на своєму або тут же переключається на найлегше завдання.

  2. Дитина часто розхвалює себе, але охоче критикує все, що роблять інші.

  3. Вважає, що завжди права. Думка оточуючих не цікавить.

  4. Успіхи пояснює власними здібностями , а невдачі - це випадкові збіги обставин або упереджене ставлення оточуючих.

  5. Вміє самоствердитися за чужий рахунок.

  6. Підкреслює свої переваги перед тим , кого оцінює нижче себе .

  7. Демонструє зарозумілість і недоречну амбітність.

  8. Проявляє « сліпоту » до власних недоліків.

Ознаки низької самооцінки дитини:

  1. Уникає виконання завдання або вирішення проблеми, навіть не спробувавши впоратися з нею.

  2. Відмовляється від завершення виконання завдання, при появі перших ознак можливої ​​невдачі .

  3. У дитини проявляються ознаки регресу: вона починає вести себе як маленька дитина.

  4. Дитина знаходить собі виправдання або применшує важливість подій («Мені однаково не дуже сподобалася ця гра»)

  5. Оцінки в школі стали гірше, або дитина втратила інтерес до колишніх захоплень, менше спілкується з друзями або не спілкується зовсім .

  6. У дитини трапляються часті зміни настрою: зневіру, розчарування, сльзи, трапляються спалахи люті , або ж, навпаки , дитина надмірно тиха.

  7. Відпускає на свою адресу критичні зауваження.

  8. Дитина не здатна адекватно прийняти ні критику , ні похвалу .

  9. Сильно турбується думкою про нього інших людей, або стає занадто вразливим.

  10. Легко піддається негативному впливу однолітків. 

Ознаки адекватної самооцінки у дитини:

  1. Відчуває власну важливість і потрібність .

  2. Створює навколо себе атмосферу чесності, відповідальності , співчуття.

  3. Довіряє собі , але здатна просити про допомогу.

  4. Поважає інших , їхні погляди.

  5. Не ховається від труднощів.

  6. Дитина готова прийняти власний неуспіх, відкрита для критики, спокійно до неї ставиться, визнає свої помилки.

  7. Сприймає складності як тимчасові.

  8. Легко, прямо і чесно говорить про свої достоїнства і недоліки .

  9. Відчуває комфорт, кажучи і вислуховуючи компліменти, схвалення.

  10. Сприймає гумор.

  11. Не боїться взятися за щось нове.

  12. Хоче і вміє виправляти свої помилки.


Поради батькам:

  1. Не оберігайте свою дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за нього всі проблеми , але і не перевантажуйте його тим , що йому не під силу. Нехай дитина виконує доступні йому завдання й одержує задоволення від зробленого.

  2. Не перехоплюйте ініціативу у дитини, заохочуйте його починання. Нехай відчуває себе лідером, але також покажіть, що інші можуть бути краще неї.

  3. Не перехвалюйте дитину, але й не забувайте заохочувати, коли вона цього заслуговує. Пам'ятайте, що похвала , як і покарання , повинна відповідати вчинку.

  4. Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини.

  5. Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач , Оцінюйте вголос свої можливості і результати справи .

  6. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте його з самим собою (тим, яким вона була учора і , можливо, буде завтра).

  7. Критикуйте не особистість дитини, а вчинок.

  8. Уникайте вішання ярликів на дитину.

  9. Уникайте називати дитину так, як їй не подобається

  10. Запрошуйте дітей допомагати вам щодня у вирішенні найрізноманітніших задач. Коли у людини питають власну думки по якомусь питання, вона відчуває себе значущою, цінною, важливою.

  11. Приймайте правила разом з дітьми.

  12. Навчайте дітей користуватися перевагами, не зациклюватися на недоліках. Тоді дитина зрозуміє: «Так , я слабкий у математиці, але зате я кращий спортсмен ».

  13. Пред'являйте дитині адекватні вимоги, не вимагайте успіхів. Завищені очікування дорослих породжують відчуття тривоги, низької самоцінності, неуспішності.

  14. Шукайте два «плюса» на кожен «мінус». Введіть за правило: коли почуєте, що дитина негативно висловлюється про себе та свою діяльність, вголос скажіть про її роботу не менше двох позитивних тверджень . Це дозволяє трансформувати негативний образ себе в позитивний. При цьому ваші репліки повинні бути гранично конкретними .

  15. Демонструйте віру в успіх. Можна зробити наклейки «Я можу», на яких будуть написані навички, яким дитина вже навчилася. Вони повинні бути розміщені на видному для дитини місці. Вивішуйте всі нагороди та « медалі» дитини, створюйте альбоми досягнень.

  16. Підводите до того, що помилка - нормальне і потрібне явище. Для цього розкажіть дитині, що немає людей , які не помиляються.

Пам’ятайте!

Адекватна самооцінка формується у дитини якщо:

- Батьки приділяють дитині багато часу;

- Позитивно оцінюють, але не вище, ніж більшість однолітків;

- Часто заохочують дитини;

- Адекватно оцінюють фізичні та розумові можливості малюка;

- Прогнозують гарні успіхи в ігровій та навчальної діяльності.



Завищена самооцінка формується у дитини якщо:

- Батьки приділяють дитині дуже багато часу;

- Вважають, що їх дитина більш розвинений, ніж інші;

- Дуже часто заохочують малюка, особливо подарунками;

- Хвалять дитину за дуже високі його здібності;

- Впевнені в успішному виконанні його ігрової та навчальної діяльності.



Занижена самооцінка формується у дитини якщо:

- Батьки приділяють дитині дуже МАЛО часу;

- Оцінюють його нижче однолітків;

- Не заохочують дитини;

- Часто карають і дорікають дитини;

-Низько оцінюють його здібності;

- Не очікують від дитини успіхів у будь-яких видах діяльності.

Поради вчителям:

1. Приймайте учня таким , яким він є , враховуючи його індивідуальні особливості ( тип темпераменту, характер, темп діяльності та ін ), тип сімейного виховання, соматичний статус.

2. Створіть дитині ситуацію успіху, в якій вона може проявити себе ( на уроці і в позаурочний час).

3. Стимулюйте пізнавальну активність дитини позитивними підкріпленнями.

4. Заохочуйте дитину у висловленні своїх думок, бажанні ставити питання. Наберіться терпіння щоб зрозуміти питання учня і обов'язково відповісти. У цьому виявляється повага до учнів, і вони це дуже цінують.

5. Формуйте у дитини критичне ставлення до своїх вчинків, прищеплюйте відповідальність за свої дії.

7. Заохочуйте і стимулюйте учня за реальні, нехай навіть невеликі досягнення .

8. Не порівнюйте учня з іншими учнями. Порівнюйте його з самим собою.




  1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДЛІТКА У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ ЙОГО ЖИТТЄВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ mags.jpeg

Готовність школярів до професійного самовизначення формується поступово, тому психолого-педагогічна підтримка є безперервним процесом, основа якого закладається ще в початковій школі, але найбільш важливий етап припадає на 8 –11 класи.

У 9 класі учні повинні адекватно визначити необхідність і можливість здобуття ними повної (середньої) загальної, початкової або середньої професійної освіти. Учень повинен зуміти правильно оцінити свої особистісні характеристики (схильності, здібності, наявність професійно важливих якостей, рівень самооцінки тощо), економічну доцільність вибору (популярні професії на ринку праці, рівень зарплати, можливість працевлаштування тощо), сформулювати професійно обумовлені цілі здобуття освіти, а потім, з врахуванням можливостей професійного навчання, розробити індивідуальну освітню траєкторію, що сприятиме досягненню поставлених цілей і завдань.

Метою психолого-педагогічної підтримки самовизначення школярів є -

створення освітнього середовища, що сприяє пізнанню себе, навколишнього світу і знаходженню свого місця в ньому. Професійне визначення особистості - процес формування ставлення особистості до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності та самореалізації у ній, успішної адаптації до вимог ринку праці та за необхідності зміни професії. Професійне самовизначення є важливим і обов’язковим етапом цілісного розвитку особистості. Професійне самовизначення - довготривалий, безперервний процесс, а допомогти учневі в грамотному виборі майбутньої професії - основне завдання педагога. Виходячи з цього перед педагогами стоять наступні завдання (у основній школі) :


  • розвиток в учнів вміння життєвого цілеспрямування, спрямованості на професійне самовизначення як значиму частину життєвого самовизначення;

  • розвиток вміння самопізнання і самооцінки;

  • підтримка професійно виражених інтересів школярів.

Класні керівники у свою чергу :

  • розширення знань про світ професій, про специфіку регіонального ринку праці, навчальні заклади регіону, створення в учня позитивних установок на види діяльності, що цікавлять їх;

  • складання для конкретного класу план педагогічної підтримки самовизначення учнів, що включає різні форми, методи, засоби, активізуючи пізнавальну, творчу активність школярів;

  • організація індивідуальних і групових профорієнтаційних бесід, диспути, конференцій;

  • ведення психолого-педагогічні спостереження схильностей учнів (тобто фіксуються дані спостережень, анкет, тестів);

  • організація відвідини учнями Днів відкритих дверей у ВНЗ та ПТНЗ;

  • організація тематичних і комплексних екскурсій школярів на підприємства;

  • проведення батьківських зборів з проблеми формування готовності учнів до професійного самовизначення;

  • організація зустрічей учнів з випускниками школи – студентами ВНЗ та ПТНЗ.

А вчителі-предметники:

  • сприяють розвитку пізнавального інтересу, творчій спрямованості школяра, використовуючи всілякі методи і засоби (ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, предметні тижні, олімпіади, факультативи, конкурси газет);

  • сприяють формуванню у школярів адекватної самооцінки;

  • забезпечують спрямованість профорієнтації уроків, формують в учнів загально трудові, професійно-важливі навики;

  • проводять спостереження з виявлення схильностей і здібностей учнів.

Повноцінна педагогічна підтримка самовизначення учнів неможлива без зусиль освітньої установи разом з соціальними інститутами, що сприяють формуванню готовності школярів до самовизначення.

Форми взаємодії з батьками можуть бути наступними:



  • проведення батьківських зборів;

  • індивідуальні бесіди педагогів з батьками;

  • анкетування батьків учнів;

  • залучення батьків учнів до бесід про професії;

  • залучення батьків для роботи керівниками гуртків, спортивних секцій, студій, театрів, громадських учнівських організацій;

  • допомога батьків в організації професійних проб старшокласників на підприємствах; допомога батьків в організації тимчасового працевлаштування учнів в канікулярний період.


Профорієнтаційні ігри

Гра «Стажери-інопланетяни»

За бажанням хлопців вибираються 2 професори-інопланетянина, які хочуть вивчити основні земні професії і пройти стажування. Вони виходять із класу, і кожен інопланетянин продумує свій неземний вигляд, на заздалегідь заготовленому папері складає запитання, що поставить землянам. Кожен учень із тих, що залишилися в класі, представляє ту чи іншу службу підприємства (є начальником відділу, цеху, підрозділу). Їм роздають картки з короткими характеристиками «доручених їм підрозділів», вказуються головні функції, типові умови праці, найважливіші вимоги до працівника даного підрозділу. До зустрічі з інопланетянами ведучому краще на прикладі показати, як піде гра. Можна на дошці намалювати якусь незвичайну істоту і запропонувати начальнику якого-небудь підрозділу висловитися про її придатність для роботи в даному підрозділі, розповісти про вимоги до працівника. Після цього щодо даної професії можуть висловитися інші хлопці, сам ведучий.

У ході гри інопланетяни спочатку малюють свій вигляд на дошці, коментують його, відповідають на запитання (бажано, щоб вони стосувалися самих інопланетян), після чого керівники висловлюють свою думку і кожну професію обговорюють. За урок звичайно обговорюється 5—8 професій, і така робота проходить жвавіше і цікавіше, ніж розмови про відповідність людини професії.


Гра «Асоціації»

Призначена для корекції уявлень учнів 6-10 класів про професії, формування загального й емоційного ставлення до них, дає змогу розвивати уяву, інтуїцію, творче мислення. З класу вибирають 3 особи, які за допомогою асоціативних запитань повинні будуть відгадати загадану іншими учнями професію. Краще попередньо назвати дітям професію і разом подумати, якого вона швидше за все може бути «кольору», яким «рок-ансамблем», «мелодією», «запахом», чи «порою року» представлена. Це робиться для того, щоб діти зрозуміли суть асоціативних запитань, адже під час гри забороняється ставити «правильні» запитання про предмет, умови, знаряддя праці.


Учні, які відгадали, виходять із класу і придумують по 2 асоціативних запитання. Клас у цей час загадує одну професію. Ті учні, що виходили, повертаються і ставлять свої запитання. Ведучий фіксує 6 запитань і 6 відповідей, після чого команда, що відгадує, повинна за 30 секунд запропонувати 3 варіанти відповідей. Якщо хоча б одна відповідь правильна, вважається, що команда виграла. За урок вдається розглянути 3-5 професій, оскільки ті, що відгадують, у кожнім турі гри міняються.
Гра «Вакансія»

Призначена для випробування сил у різних виробничих ситуаціях учнів 7-9 класів, знайомить з особливостями професій.

Вибираються дві пари «кінорежисерів», яким для програвання виробничих сценок за заздалегідь визначеними професіями (!) знадобилися артисти. Режисери повинні вибрати по 2 артисти. Для полегшення вибору режисери одержують перелік із 15-20 професійно важливих якостей, визначають на цій основі 5 найважливіших критеріїв добору. Поки режисери проробляють це 3-4 хвилини в коридорі, клас теж проводить аналогічну роботу (використовуючи такий самий перелік, зафіксований на дошці).
Групи режисерів входять у клас і записують на дошці свої критерії, вибирають артистів. Створені 2 творчі групи (по 2 режисери і по 2 артисти) повинні підготувати виробничі сценки, для цього їм пропонуються картки з коротким сценарієм. Наприклад: начальник економічного відділу пропонує економісту переробити звіт із помилками, допущеними іншим фахівцем. Досвідчений економіст, побоюючись того, що весь відділ буде позбавлений премії, пропонує свою допомогу некваліфікованому колезі, а той сором’язливо відмовляється. Учні мають запропонувати вихід із проблемної ситуації.
Після програвання ситуації організовується обговорення, визначається, наскільки повно проявилися якості, за якими добирають артистів. Гра дає змогу підвести школярів до розуміння того, що основні професійно важливі якості формуються у процесі праці.
Гра «Вгадай професію»

Як і в грі «Асоціації», троє гравців виходять із класу. Ті, що залишилися, швидко загадують професію, а ті, що відгадують, повертаються в клас. Кожен учень на аркуші протягом 4—5 хвилин аналізує за схемою загадану професію, а кожен відгадувач, спостерігаючи за класом, визначає одну людину, яку він викликає до дошки. Обрані 3 чоловіки протягом 2—3 хвилин виписують на вільній частині дошки свої варіанти проаналізованої професії за всією схемою. Відгадувачу дається 1 хвилина на роздуми, і кожний пропонує свій варіант відгадки. Якщо хоча б один із них правильний, команда, що відгадувала, перемогла. Можна доповнити гру правилом: якщо загальна кількість помилок, зроблених класом на дошці при описуванні професії, більша від 10, то навіть якщо відгадувачі не зуміли правильно назвати професію, вважається, що клас програв.


Готуємось до екзаменів!

Коротенькі поради

До екзаменів

  • Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

  • Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки,  лампи, тощо.  Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

  • Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим:  « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

  • Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .

  • Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

  • Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

  • Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.

  • Займася самопереконанням, при всій свій простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе . Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д. , я напишу добре тестування.

День перед здачею екзамену

Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно.  Вже післяобіду важливо  припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати  одяг,  документи, інші необхідні речі.

 У день екзамену


  • Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

  • Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остоочну відповідь , двічі прочитай завадання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

  • Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.  

  • Пропускай!  Потрібно навчитися швидко пропускати важкі  і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.

  • Читай завжди уважно завдання до кінця.  Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях шлях до помилок.

  • Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.

  • Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

  • Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.


4. ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА

x_a75e45e9

4.1. ТЮТЮНОПАЛІННЯ
Ознаки того, що дитина палить:

  • Запах. Сигаретний дим дуже в'їдливий і стійкий, довго тримається на одязі (особливо на рукавах), на волоссі, на пальцях.

  • Жуйка. Якщо ви помітили , що ваша дитина при розмові з вами постійно жує жуйку , необхідно насторожитися і спостерігати за дитиною більш ретельно, можливо вона намагається приховати свою причетність до паління сигарет. Також вас має насторожити те, що у дитини з'явилися дезодоранти для рота, а руки постійно пахнуть одеколоном.

  • Фінанси. Якщо дитина стала просити грошей на кишенькові витрати більше ніж раніше, при цьому ви не бачите, куди вона їх витрачає.

  • Зовнішні зміни. Чутлива підліткова шкіра відразу відреагує на куріння; придивіться до кольору обличчя дитини: якщо помічаєте землистий, сіруватий відтінок, нездорові висипання, постійні тріщинки на губах , ймовірність пристрасті до сигарет дуже висока. Пожовтіння зубів і пальців на руках - ще одна ознака .

  • Оточення. Психологія дитини влаштована так, що вона намагається наслідувати інших, тому, якщо всі друзі дитини курять, є ризик, що закурить і ваша дитина.

  • Поведінка. Може виникнути нервозність в ситуації, коли дитині доводиться довго сидіти вдома і немає можливості покурити. Дитина може стати більш замкнутою, менше спілкуватися з батьками, вчителями, так як боїться викриття.


Поради батькам:

Ми - не палимо! Якщо ми хочемо, щоб дитина не палила, ми й самі не повинні цього робити. Приклад сильніше за слова. Навіть якщо ніхто з домашніх не палить, у Вас можуть бути друзі, які мають таку згубну звичку, тому в родині повинні бути правила щодо паління. Наприклад, навіть найкращі друзі не можуть палити у нас вдома.

Якщо Ви палите не слід ховатися і намагатися приховати погану звичку - це подасть поганий приклад: якщо палиш , то треба просто приховувати це від дорослих , і ніяких проблем. У такій ситуації слід чесно поговорити з підлітком, визнати наявність у себе згубної пристрасті, старшому підлітку розповісти, як ви почали курити, пояснити, що хотіли б пробувати кинути палити, і навіть пробували, але це виявилося дуже складним завданням. Таким відвертим визнанням Ви не підірвете свій авторитет, а ваші відносини стануть більш довірливими .

Повага до некурящих. Курящий член сім'ї повинен шанобливо ставитися до решти, ні за яких обставин не дозволяти собі палити в будинку, в колі некурящих, змушуючи їх дихати димом, палити тільки у відведених для цього місцях, не розкидати недопалки , порожні пачки. Така поведінка показує підлітку , що "не палити " - нормальна поведінка людини, а паління накладає певні обмеження.

Якщо ви вирішили кинути курити - це заслуговує на повагу. Ви можете розраховувати на підтримку близьких, у тому числі підлітка . Звичайно, потрібно поділитися з ним своїм рішенням, але не слід його активно залучати до цього процесу, так як така ситуація може привернути зайву кількість уваги до проблеми , і спровокувати інтерес.

Якщо ж Ви курите і не вважаєте цю звичку шкідливою, вважаєте , що це красиво і стильно, Ви не можете вимагати від підлітка дотримуватися заборони на куріння . Будемо послідовні у своїх діях і словах.

Якщо Ваша дитина вже курить краще спокійно обговорити з підлітком проблему, сказати, що це вас турбує, ви засмучені ситуацією, що виникла. Вам слід підібрати літературу з проблеми куріння, ознайомитися з нею і познайомити з нею підлітка. Не слід залякувати дитину або надавати недостовірну інформації. Чітко заявіть свою позицію щодо куріння, не відмовляючи в розумінні й підтримці. Розкажіть про можливості подолання шкідливої ​​звички.

Для успішної профілактики тютюнопаління необхідно знати, чому підлітки починають палити і постаратися нейтралізувати причини.

Прагніть розширити коло інтересів підлітка, демонструючи нові можливості, привабливі і доступні підлітку.

Поговоріть зі своєю дитиною, дотримуючись правил:

• розмова повинна проходити в довірчій обстановці, обов'язково "на рівних";

• не можна домінувати в розмові, нав'язуючи свою точку зору;

• потрібно з'ясувати знання дитини з проблеми та її ставлення, подальша розмова має будуватися, апелюючи до знань і думку дитини;

• таких бесід не повинно бути занадто багато, не можна постійно і за будь-що говорити про шкоду куріння.

Підлітка може не задовольняти статус в сім'ї: він уже виріс, а до нього ставляться як до дитини. Змініть своє ставлення, підліток повинен мати обов'язки в сім'ї , нести відповідальність за їх виконання. Крім цього підліток повинен отримати більше свобод в порівнянні з дитиною.

Моду на куріння в чому формує реклама. У ній образ кращого вельми привабливий. Обговоріть з підлітком рекламу, навчіть його критично ставитися до одержуваної інформації, розкажіть, що в багатьох розвинених країнах куріння не є модним.

Захистити дитину від компаній, що подають небажаний приклад, нереально, зате Ви можете навчити дитину самостійного мислення, привчити нести відповідальність за свою поведінку і не слідувати за натовпом.
Поради вчителям:

Основні напрямки роботи щодо профілактики тютюнопаління:

Особистий приклад.

Діяльність з профілактики тютюнопаління, що включає навчання та виховання дітей з метою формування у них негативного ставлення до паління, формування у дітей здорового способу життя. Форми профілактики: бесіди, консультації, тренінги, диспути, ділові ігри, екскурсії.

Просвіта батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту і культури взаємин між її членами, формування позицій відповідального батьківства.

Необхідна організація вільного часу підлітків, оскільки беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику. Класний керівник повинен знати інтереси, схильності і захоплення дітей і допомогти організувати змістовне дозвілля. Важливо організовувати для підлітків колективні групові форми дозвілля. Часто найбільший інтерес підлітки, особливо з девіантною поведінкою, проявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому необхідно всіляко заохочувати заняття в спортивних секціях, організовувати походи , спортивні змагання.

У процесі виховання необхідно розвинути розумні потреби, навантажувати підлітків корисними справами, організовувати їх діяльність, щоб у них практично не було нічим не зайнятого часу.





    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал