Шпаргалка для вихователя: Бути уважним до потреб дитини



Скачати 60.96 Kb.
Дата конвертації16.01.2017
Розмір60.96 Kb.
ТипШпаргалка
Оздоровлення та відпочинок дітей девіантної поведінки та тих, що потребують додаткової педагогічної уваги
РОБОТА З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ
Слово «агресія» походить від латинського «agressio», що означає «напад». У психологічному словнику наведено таке визначення терміна; агресія –це мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і

правилам існування людей у суспільстві, яка завдає шкоди об'єктам нападу, завдає фізичних і моральних травм людям. Причини появи агресії в дітей можуть бути дуже різними. Виникненню агресивних рис сприяють також деякі соматичні захворювання.
ПРАВИЛА РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Навчати розпізнавати свій емоційний стан і стан оточення.

8. Розвивати здатність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати нові способи реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Вчити брати відповідальність на себе.
ПРАВИЛА РОБОТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для дорослих:

1. Давати завдання на початку дня, а не ввечері.

2. Поділяти роботу на коротші, але частіші періоди. Використовувати фізкультхвилинки, паузи, переключати увагу.

3. Бути драматичним, експресивним педагогом.

4. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

5. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

6. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

7. Домовлятися з дитиною про певні дії заздалегідь.

8. Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції.

9. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

10. Заохочувати дитини одразу, не відкладаючи на майбутнє.

11. Дати дитині можливість вибору.

12. Намагатися у вечірній час обмежити фізичну активність.

13. Залишатися спокійним.
РОБОТА 3 ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ
Слово «тривожний» з'являється у словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміна. Автор однієї з них вважає, що слово «тривога» означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку ворога. У психологічному словнику є таке визначення: тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння у різних життєвих ситуаціях, зокрема й у таких, які до цього не призводять.

Варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога—це епізодичне виявлення занепокоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійкою. Тривожність може поєднуватися з неврозом або іншими психічними розладами. Тривожні діти намагаються тримати свої проблеми при собі. їх вирізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпорадними, побоюються грати в нові ігри, вдаватись до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький. Такі діти вважають, що вони гірші за інших в усьому, некрасиві; нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: болі в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, важке поверхневе дихання тощо. Під час виявлення тривоги вони часто відчувають сухість у роті, слабкість у ногах, прискорене серцебиття.
ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Уникайте змагань і роботи на швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте у всьому прикладом дитині.

7. Не ставте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.
РОБОТА З АУТИЧНИМИ ДІТЬМИ
Аутизм — це стан психологічного відчужнення, що виражається у втечі людини від контактів з дійсністю, зануренні в замкнутий світ своїх переживань. Дитячий аутизм — це властивість дитини або підлітка, розвиток якого характеризується різким зниженням контактів з оточенням, слабко розвинутою вимовою і своєрідною реакцією на зміни в оточенні. Для аутизму характерний аномальний розвиток усіх сфер психіки: інтелектуальних, емоційної, сприйняття, моторики, уваги, пам'яті, мовлення.

Аутизм виявляється в різних формах.



Дитячі психологи визначають чотири основні форми виявлення аутизму:

повна відчуженість від того, що відбувається;

• активне неприйняття більшої частини світу;

• переймання аутичними ідеями, конфліктність;

• надзвичайні труднощі організації спілкування та взаємодії.

За статистикою, глибокий аутизм буває тільки в однієї дитини з тисячі. У повсякденній практиці, у школі, в таборі ми, як правило, маємо справу з дітьми, в яких є лише деякі аутистичні ознаки. Серед хлопчиків аутизм трапляється в 4—5 разів частіше, ніж серед дівчаток.

Причини виникнення аутизму в наш час до кінця не досліджені. Учені вважають, що найпоширеніші серед них — це порушення внутрішньоутробного розвитку й важкі хвороби раннього дитинства.
ПРАВИЛА РОБОТИ З АУТИЧНИМИ ДІТЬМИ

Шпаргалка для вихователя:

1. Будьте уважним до дитини, делікатним.

2. Виявляйте гнучкість: не треба змушувати дитину робити заплановане дорослим, краще стежити за її інтересами і прагненнями.

3. Намагайтеся зрозуміти дитину, приймайте її такою, якою вона є.

4. Поетапно долучайте її до групових справ, не змушуючи, а стимулюючи до активності.

5. Застосовуйте в роботі з дитиною якнайбільше різноманітних форм взаємодії, збагачуючи її емоційний та інтелектуальний досвід.

6. Створюйте ситуацію успіху: добирайте такі завдання, з якими дитина обов'язково впорається.



7. Запропонована діяльність має бути чітко запрограмована: дитина повинна знати, що робити спершу, яка послідовність дій робити, як закінчити.

8. Схвалюйте, заохочуйте дитину.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал