Що таке мотивація, види мотивації Що таке мотивація



Сторінка9/28
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.89 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

Спілкування

Види спілкування





Види спілкування

Види спілкування вирізняються за різними параметрами.

Залежно від контингенту учасників спілкування може бути міжособистісним, індивідно-груповим та масовим.

За мірою опосередкованості вирізняють безпосереднє (прямий контакт між співрозмовниками) та опосередковане спілкування (безпосередній контакт відсутній).

За тривалістю – короткочасне (обмежене в часі) і тривале (довготривалі контакти).

За закінченістю - закінчене та незакінчене.

За мотивацією до розмови – бажане (ми визначаємо згідно свого бажання встановити контакт і продовжувати спілкування) і небажане (уникаємо прямого небажаного контакту).

За кількістю учасників - монологічне спілкування (передбачає одностороннє спрямування інформації) та діалогічне спілкування (спілкування при якому співрозмовники є активними учасниками процесу спілкування, відбувається зворотній зв'язок).

За результативністю - конфліктне спілкування (спілкування, для якого характерне зіткнення поглядів людей, їх інтересів і дій) та маніпулятивне спілкування (спілкування, при якому один співрозмовник хоче переважати, мати домінуючу позицію, пригнічуючи інтереси, бажання та потреби свого співрозмовника).

Педагогічне спілкування - це система методів і прийомів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань педагогічної діяльності, а також організовують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію педагога та вихованців. Як професійне спілкування викладача з учнями на уроці та поза ним (в процесі навчання та виховання) воно має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне та оптимальне) на створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності та відносин між педагогом та учнями всередині учнівського колективу.

Оптимальним педагогічним спілкуванням є таке, при якому:

-      створюються найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності;

-      відбувається сприяння правильному формуванню особистості;

-      забезпечується сприятливий емоційний клімат навчання;

-      запобігається виникнення психологічних бар'єрів;

-      забезпечується управління соціально-психологічними процесами в дитячому колективі;

-      максимально використовуються особистісні особливості вчителя.



Начало формы

Конец формы

Начало формы

Спілкування

Педагогічне спілкування





Існують різні підходи до виділення стилів педагогічного спілкування.

Так, A.B. Петровський розробив двокомпонентну типологію педагогічної взаємодії і виокремив навчально-дисциплінарну та особистісно-орієнтовану моделі педагогічного спілкування. Основними критеріями, що визначають відмінність між вчителями з різними моделями, є різне розуміння цілей педагогічної діяльності, настанови щодо учнів, способи і тактики спілкування з ними. Вчителі навчально-дисциплінарного типу головну мету своєї діяльності вбачають в озброєнні дітей знаннями, уміннями та навичками з навчального предмету. Основними способами спілкування з учнями при цьому є настанови, вказівки, роз'яснення, зауваження, заборони. В основі їхнього спілкування лежить тактика диктату та опіки. Вчителі цього типу більш схильні карати учнів за їхні провини, ніж заохочувати за досягнення.

Викладачі, яким властива особистісно-орієнтована модель, вбачають своє основне завдання в сприянні особистісному розвитку школярів. Формування знань, умінь та навичок є для них не самоціллю, а одним із засобів повноцінного розвитку учнів. Пріоритетне значення вони надають розвитку їхнього творчого потенціалу, розпізнанню індивідуальної своєрідності. Для спілкування з учнями характерна орієнтація на співробітництво, індивідуальний підхід, довірливі міжособистісні стосунки, врахування інтересів, емоційних станів і якостей учнів. В арсеналі дидактичного способу впливу таких вчителів переважають методи і прийоми позитивного стимулювання і заохочення.

На основі поєднання трьох ортогональних, відносно самостійних параметрів педагогічного спілкування: "домінантність - залежність", "симпатія, доброзичливість, прийняття - антипатія, ворожість, неприйняття", "дистантність - психологічна близькість, контактність" В.М. Галузяк виділяє вісім стилів:



o авторитарний (відкритий, домінантний, доброзичливий);

o діловий (закритий, домінантний, доброзичливий);

o зверхній (закритий, домінантний, недоброзичливий);

o конформний (відкритий, пасивний, доброзичливий);

o байдужий (відкритий, пасивний, недоброзичливий);

o відчужений (закритий, пасивний, недоброзичливий);

o формально-толетарний (закритий, пасивний, доброзичливий);

o агресивний (відкритий, домінантний, недоброзичливий).

Цікавою є і описова класифікація І.М. Юсупова, що розкриває окремі найбільш яскраві характеристики особливостей педагогічного спілкування.

1. Стиль "спільна творчість". Він найбільш продуктивний не лише за своїм кінцевим результатом, а й за виховним ефектом, якщо властивий учителеві. Діяльнісно-діалогова схема цього спілкування ставить партнерів у паритетне становище, коли накреслено спільну мету і спільними зусиллями знаходять вирішення.

2. Стиль "дружня прихильність"близький до попереднього. В його основі лежить щирий інтерес до особистості партнера зі спілкування, ставлення до нього з повагою, відкритість контактам. Цей стиль також є ефективним з погляду успішної спільної навчально-виховної діяльності.

3. Стиль "загравання" розглядається як крайня форма "дружньої прихильності", яка має негативний заряд у стосунках. Він базується на прагненні завоювати фальшивий, дешевий авторитет у партнера зі спілкування. Формування цього стилю викликане бажанням сподобатися, бути прийнятим людиною, групою за відсутності мінімальної особистої комунікативної культури. На цей стиль спілкування легко "скотитись" учителю-початківцю.

4. Стиль залякування" є протилежним до "загравання". Виникає як наслідок власної невпевненості за більш високого статусу, ніж у партнера, або невміння організувати спілкування на основі продуктивної спільної діяльності. Цей стиль штучно ставить партнера в залежне становище, викликає у нього негативне ставлення до протилежної сторони. Процес спілкування виявляється жорстко регламентованим, загнаним у формально-офіційні рамки. Між партнерами зі спілкування постає невидимий бар'єр відчуження. Для продуктивної творчої діяльності стиль абсолютно неприйнятний.

5. У ділових колах, у шкільній та вузівській педагогіці поширений стиль "дистанція". Він має різні відтінки, але в усіх випадках зводиться до суб'єктивного підкреслення відмінностей між партнерами: вікових, соціальних, службових, професійних. Це обмежує творчий потенціал спільної діяльності, провокує авторитарність, особливо в педагогічній діяльності. Разом з тим без дотримання певної дистанції педагогічне спілкування може перетворитися на панібратсько-поблажливе ставлення. Дистанція в діяльності педагога має бути показником його провідної ролі. За такого стилю спілкування слід вибирати розумний діапазон його застосування, що залежить не лише від практичного досвіду, а й від емпатичних тенденцій партнерів, тобто їхнього вміння "відчувати" партнера.

6. "Менторський" стиль можна розглядати як різновид стилю "дистанція", коли один із партнерів свідомо чи мимовільно перебирає на себе роль наставника. Повчально-покровительський тон з його боку, який простежується не лише в розмові, а й у зовнішності, позі, міміці, збільшує розрив між партнерами, викликає небажання спілкуватися, набуває, в разі необхідності, інформаційного змісту.



Перелічені варіанти не вичерпують усього багатства мимовільно вироблених тривалою практикою стилів спілкування. В його спектрі можливі різноманітні нюанси, які дають несподівані ефекти, що сприяють чи заважають взаємодії партнерів. Зазвичай, їх відшукують емпіричним шляхом. При цьому стиль однієї людини може бути неприйнятним для іншої. У стилі спілкування яскраво виявляється індивідуальність особистості.

Щодо педагогічного спілкування, то найбільш оптимальним можна вважати такий стиль, в якому вимогливість і послідовність вихователя поєднуються із доброзичливим ставленням, прийняттям учнів та особистою відкритістю. Водночас проблема ефективності стилів педагогічного спілкування певною мірою стосується врахування різноманітних ситуацій, що виникають у процесі взаємодії між вчителем і учнями, необхідності миттєвої орієнтації в них та їхній релевантності специфіці і завданням навчально-виховного процесу. Той факт, що педагогові притаманний певний стиль педагогічного спілкування не заперечує можливості ситуаційної гнучкості його спілкування, але в межах одного стилю. Іншими словами, маючи індивідуальний стиль педагогічного спілкування, педагог може застосовувати різні засоби спілкування, більш адекватні ситуації.



Начало формы


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал