Шилова т. О. Транспорт І шляхи сполучення




Сторінка8/8
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Перетини міських вулиць і доріг в різних рівнях
Найефективнішим способом підвищення пропускної здатності вулиць міста, покращення умов безпеки руху транспорту та пішоходів, зниження шуму та загазованості є влаштування перетинів міських шляхів сполучення з організацією руху на них у різних рівнях.
Будівництво міських дорожньо-транспортних перетинів у різних рівнях слід реалізувати тоді, коли всі інші способи підвищення пропускної здатності пересічень вичерпані. При цьому слід враховувати ту обставину, що організація руху транспорту в різних рівнях на одному перетині міських вулиць (доріг) розв’язує тільки локальну задачу, що стосується конкретного вузла, а не всієї магістралі в цілому.
Підвищення пропускної здатності та безпеки руху на перетині у різних рівнях, в основному, пояснюється розподілом прямих потоків по вертикалі (зняття найбільш небезпечних конфліктних точок) й будівництвом спеціальних з’їздів для потоків, що повертають.
Будівництво дорожньо-транспортного перетину в різних рівнях передбачає великі капіталовкладення. Разом із тим його економічна доцільність виправдовується економією за рахунок скорочення транспортних витрат та кількості ДТП на вузлі. Світова та вітчизняна практика накопичила великий досвід будівництва дорожньо- транспортних перетинів у різних рівнях, що дає можливість оцінити всю різноманітність цих споруд у містах з метою подальшого удосконалення їх проектування, будівництва та експлуатації.
Історія будівництва дорожньо-транспортних перетинів у різних рівнях почалася на позаміських автомобільних дорогах. Перша розв’язка у різних рівнях була побудована в 1928 р. у штаті Нью-Джерсі
(США). Вперше в місті такий перетин був збудований в 1934 р. у
Стокгольмі. Після другої світової війни будівництво розв’язок в різних рівнях стає більш інтенсивним. У Західній Європі на магістралі Гамбург
– Франкфурт-на-Майні – Базель завдовжки 820км функціонують більш

112 ніж
500 таких перетинів
В Україні перша розв’язка в різних рівнях була збудована у 1947 р. на перетині Набережного шосе та бульвару Дружби народів біля мосту ім.
Є.О. Патона.
Типи та різновиди дорожньо-транспортних перехрещень в різних рівнях, які використовуються в будівельній практиці різноманітні.
За планувально-містобудівною ознакою дорожньо-транспорт-ні перетини можна поділити на п’ять класів.
Визначення класу перетину відбувається за такими ознаками:
- планувальною, яка пов’язана з оцінкою категорій вулиць та доріг; що пересікаються, визначеною при розробці техніко- економічного обґрунтування генплану перетину та генерального плану міста;
- технічною, яка обумовлює необхідність формування певного режиму руху за напрямками і пов’язана з вибором принципу організації руху на перетині у різних рівнях;
- транспортно-експлуатаційною, яка характеризується
інтенсивністю та розподілом транспортних потоків.
Всі перетини міських вулиць та доріг з організацією руху в різних рівнях поділяються на три групи:
- пересічення,
- примикання,
- розгалуження.
За цільовим призначенням перетини в різних рівнях можна поділити залежно від потоків руху, що потребують розв’язки:
- автомобільний рух;
- рух автомобільного та рейкового транспорту;
- автомобільний та пішохідний рух;
- рух рейкового транспорту та пішоходів;
- рух міського транспорту і пішоходів через різні природні перешкоди (річки, підвищення, яри і т.п.).
За конструкцією основних штучних споруд перетини в різних рівнях розрізняють:
- з улаштуванням тунелю;
- з улаштуванням естакади;

113
- з улаштуванням мосту;
- з улаштуванням кількох типів штучних споруд.
За ознакою висотного рішення пересічення в різних рівнях бувають у:
- двох рівнях;
- трьох рівнях;
- чотирьох та більше рівнях.
За ознакою організації лівоповоротного руху (планувальне рішення) розв’язки поділяються на перетини, в основі яких лежать:
- «клеверний лист»;
- «розподільне кільце»;
- «петля»;
- «ромб» (лінійні перетини з паралельним розташуванням правоповоротних та лівоповоротних з’їздів);
- складні перетини з відособленими лівоповоротними з’їздами; комбіновані типи перетинів з поєднанням елементів простих перехрещень (рис. 25).
За повнотою розв’язки потоків, що повертаються, перетини бувають:
- повні;
- неповні.
У світовій та вітчизняній практиці містобудування знаходять широке використання всі типи перетинів у різних рівнях, за винятком складного, ромбоподібного та лінійного типів.
Різні типи перетинів мають велику кількість видів та підвидів.
Кожний з них має свої переваги та недоліки. На вибір того чи іншого типу перетину впливає багато різних факторів. У різних конкретних умовах один і той самий тип розв’язки у різних рівнях може бути прийнятним або зовсім непридатним.

114

Рис. 25. Схеми розв’язок у різних рівнях:
А – перетин І класу; Б – перетин ІІ класу; В – перетин ІІІ класу;
Г – перетини IV і V класів
Міські площі
Для будь-якого населеного пункту обов’язковим елементом вулично-дорожньої мережі є площа. Починаючи з давніх міст, площі розглядаються як простір, необхідний для пропускання пішоходів та транспорту поблизу будівель і споруд масового відвідування, для
інформації населення та обміну думками, організації народних свят, гулянь і торгівлі, огляду будівель і споруд, що мають архітектурно- художню цінність.
Міські площі насамперед характеризуються значними потоками пішоходів.
Міські площі за своїм функціональним призначенням поділяються на такі категорії:
А

115 1) громадсько-адміністративні площі:
- центральні – для загальноміських демонстрацій, парадів і широких громадських зборів, розміщення адміністративно- громадських будівель загальноміського значення, а в столичних містах і державного значення;
- районні – розміщення адміністративно-громадських будівель районного значення;
- меморіальні – перед історичними будівлями і монументами;
2) площі перед значними громадськими будівлями і спорудами масового відвідування: театрами, музеями, стадіонами, парками культури та відпочинку, промисловими підприємствами;
3) площі житлових районів зі скверами для короткотермінового відпочинку і перебування дітей. Такі площі особливо доцільно влаштовувати в старих містах при їхній реконструкції з розущільненням житлової забудови шляхом знесення зношеного малоцінного житлового фонду;
4) транспортні площі:
- розподільчі – для розподілу транспортних потоків у місцях пересічення магістральних вулиць і доріг з великою
інтенсивністю руху;
- передмостові – перед значними мостами;
5) вокзальні площі – перед вокзалами залізничного, водного і автомобільного транспорту;
6) площі торговельних центрів і ринків;
7) площі в промислових районах із розміщенням на них громадських
і культурно-побутових будівель
(клубів, кінотеатрів, універмагів, ресторанів, кафе та ін.);
8) площі-автостоянки .
Площі в містах (населених пунктах) можна класифікувати за їхнім призначенням та можливою схемою організації руху
(рис. 26).
Розміри площі та система організації руху на ній встановлюється відповідно до її призначення, положення в плані міста, розміщення відносно магістральних вулиць і загальної архітектурно-планувальної композиції. Площі всіх видів повинні мати благоустрій, що відповідає

116 благоустрою вулиць, які вливаються в площу. В тих випадках, коли до площі примикають вулиці різних категорій, благоустрій площі за своїм рівнем має відповідати вулиці вищого класу.
Рис. 26. Класифікація міських площ
Місцеположення центральних, а також районних громадсько- адміністративних площ у системі магістральних вулиць має бути поза транспортними вузлами, щоб уникнути проходження через площу значних транспортних потоків, які не пов’язані з діяльністю на ній установ. Меморіальні площі доцільно розміщувати в комплексах загальноміських або районних центрів, а також в місцях, що пов’язані з
Головна площа
Перед громадськими будинками, театрами, стадіонами та
іншими місцями масового відвідування
Транспортні та передмостові
Вокзальні
Передзаводські
Ринкові
Багато- функціональні
Кільцевий саморегульовани й рух в одному рівні
(ПЗ – до 2200 авт./год)
Кільцевий регульований рух в одному рівні
(ПЗ – до 3500 авт./год)
Регулювання на перетині в одному рівні при розвиненому регулюванні світлофором лівих поворотів
(ПЗ – до 6000 авт./год)
Безперервний рух на перетині у двох рівнях при обмеженому чи віднесеному лівоповоротному русі (ПЗ – до
8000 авт./год)
Пр
и
зн
ач
ен
н
я
п
л
ощ
і
Сх ема о
рг ан
із ац
ії
р ух у

117
історичними подіями, яким присвячені меморіали. Ці площі мають бути добре озеленені та ізольовані від руху міського транспорту.
Площі перед значними громадськими будівлями масового відвідування
(театрами, стадіонами, парками, промисловими підприємствами) слід розміщувати «в кишені» відносно магістральних вулиць. Вони повинні мати відповідні розміри і мають бути озеленені.
Транспортні площі
– розподільчі й передмостові
– характеризуються тим, що на них переважає транспортний рух.
Пропущення великих пішохідних потоків небажане.
Розподільчі площі створюються на перетинах важливіших магістральних вулиць. Найкращою в транспортному відношенні формою розподільної площі є кільцева з нерегульованим рухом.
Передмостові площі влаштовуються з організацією руху в одному рівні або в різних рівнях із магістральними вулицями, що проходять уздовж водоймища.
Вокзальні площі є місцем стикування між зовнішнім і внутрішнім міським транспортом.
Основні вимоги до вокзальних площ такі:
− легке орієнтування пасажира при під’їзді і підході до вокзалу або при виході з нього;
− найкоротший підхід від виходів із вокзалу до зупинок міського громадського транспорту, до стоянок і назад;
− мінімальна витрата пасажиром часу на вокзальній площі.
Площі торговельних центрів і ринків розміщуються в житлових районах поблизу від магістральної вулиці, але не безпосередньо на них.
Пропущення наскрізь через торговельні центри магістралей з великим рухом вкрай утруднює транспортну роботу магістралей через місцеві транспортні та пішохідні потоки, що пов’язані з торговельним центром.
Площі в промислових районах мають характер площ районного значення, і їх слід розміщувати поза транспортними вузлами, щоб запобігти проходженню через площу великих транспортних потоків, що не пов’язані з діяльністю розміщених на площі установ і обслуговуючих підприємств.
Площі-автостоянки із збільшенням кількості автомобілів набувають суттєвого значення. В старих, історично сформованих містах

118
із щільною капітальною забудовою через відсутність вільних територій доводиться йти на будівництво підземних багатоярусних автостоянок, що розміщуються під значними громадськими будівлями, площами або скверами.
Основні елементи траси міських вулиць і доріг

Трасою зветься вісь вулиці або дороги, що прокладена в натурі на земельній поверхні.
Траса являє собою лінію в просторі.
Виконане в певному масштабі графічне зображення горизонтальної проекції траси зветься планом траси, тобто планом осі вулиці або дороги. Вертикальна проекція траси зветься поздовжнім
профілем вулиці.
Трасу вулиць і доріг бажано прокладати по прямій лінії. Проте при плануванні вулично-дорожньої мережі часто виникає необхідність обходу природних перешкод, водних просторів, зелених насаджень,
існуючих будівель і різноманітних споруд. Крім цього, спорудження міських вулиць, що мають велику протяжність прямолінійних ділянок, знижує умови безпеки руху транспорту, тому що провокують водія на рух з великою швидкістю. Таким чином, траса будь-якої міської вулиці і дороги складається з декількох прямолінійних ділянок, що створюють в місцях з’єднання кути поворотів. Для забезпечення плавного переходу автомобіля, що рухається, з однієї прямолінійної ділянки на іншу в кутах перетину осей суміжних прямолінійних ділянок вписують горизонтальні криві. Виходячи з умов забезпечення стійкості автомобіля при русі по кривій встановлюються радіуси кривих в плані для різних категорій міських вулиць і доріг .
В усіх випадках, коли є можливість, доцільно для всіх категорій міських вулиць і доріг приймати рекомендовані радіуси.
В гірських умовах часто використовують криві малих радіусів з розміщенням заокругленні не у середині кута, а назовні. Горизонтальні криві такого типу звуться серпантинами.
Поздовжній профіль вулиці характеризується поздовжніми уклонами окремих її ділянок. Уклоном зветься відношення різниці висот між двома точками траси до горизонтальної відстані між ними.
Величина уклону виражається в проміле, тобто тисячних частках.
Величина уклону в проміле показує, на скільки метрів підвищується або знижується траса вісі вулиці протягом 1000м.

119
Поздовжні уклони повинні задовольняти вимоги нормальних умов руху транспорту і не мають перевищувати для різних категорій міських вулиць і доріг значень, наведених у нормах.
Найменший поздовжній уклон дозволяється 4 – 5 проміле, виходячи з умов забезпечення водовідведення з проїзної частини вулиць
і доріг.
В місцях перетинів ділянок з різними поздовжніми уклонами утворюються переломи, які можуть бути опуклими й увігнутими.
Опуклу переломи обмежують видимість дороги і порушують плавність руху автомобіля при переході через гребінь. На увігнутих переломах виникає поштовх і перевантаження ресор під дією відцентрової сили.
Для забезпечення необхідної видимості і плавності руху переломи поздовжнього профілю поєднують кривими, які характеризуються величинами переломів поздовжнього профілю і радіусами вертикальних кривих.
Проектування траси дороги або вулиці та її забудови й благоустрою слід виконувати одночасно і взаємопов’язано із забезпеченням необхідних умов видимості. Недотримання умов по величинам зони видимості (залежить від розрахункової швидкості руху:
120 км/год – 175м, 30 км/год – 40м) призводить до незручностей користування вулицею, зросту кількості дорожньо-транспортних пригод.
Сприятливе рішення досягається при трасуванні вулиць по
тальвегах. При перетині великої височини доцільно обійти її в цілях зменшення уклонів і радіусів опуклих кривих, що вписуються.
Елементи плану і поперечного профілю міських вулиць і доріг
План вулиці – це графічне зображення її горизонтальної проекції з усіма елементами.
Елементами вулиці є: проїзна частина, бокові та місцеві проїзди, тротуари, велосипедні доріжки, смуги для руху трамваю, розділювальні
і технічні смуги, автостоянки, смуги для озеленення, пункти зупинок наземного громадського пасажирського транспорту. Розміри основних елементів вулиць і доріг залежать від категорій магістралей і визначаються ДБН 360-92* (табл. 4).



120

Таблиця 4

Група поселень
Категорія вулиць і доріг
Роз- рахункова швид- кість руху, км/год
Шири на сму ги ру- ху, м
Кількість смуг проїзної частини
Най- біль- ший поз- довж- ній уклон
Найменш ий радіус кри- вих у плані, м
Ши- рина тро- туа-ру, м
1 2
3 4
5 6
7 8
Магістральні вулиці і дороги:
Найзнач- ніші, значні міста
Загальноміського значення безперервного руху
100 3,75 6 - 8 40 500 4,5
Найзнач- ніші, значні міста
Загальноміського значення регульованого руху
80 3,75 4 - 6 50 400 3,0
Найзнач- ніші, значні міста
Районного значення
70 3,75 4 - 6 60 250 2,25
Великі міста
Загальноміського значення
80 3,75 4 - 6 60 400 3,0
Великі міста
Районного значення
60 3,75 2 - 4 60 250 2,25
Середні, малі міста
Магістральні вулиці
(дороги )
60 3,75 2 - 4 60 250 2,25
Вулиці і дороги місцевого значення
Усі групи поселень
Житлові вулиці
40 3,5 2 - 3 70 125 1,5
Усі групи поселень
Дороги у промислових
і комунально-складсь- ких зонах
40 3,75 2
60 250 1,5
Усі групи поселень
Проїзди
30 3 - 3,5 1 - 2 80 30 0,75
Усі групи поселень
Пішохідні вулиці
і до роги
4 0,75 2 - 6 60
---
----
Усі групи поселень
Велосипедні доріжки
30 1,5 1 - 2 40 50
---
Важливим для правильного проектування міста є питання трасування вулиць і доріг. Так, магістралі для вантажного автомобільного руху в місті доцільно трасувати вздовж залізничних ліній, по озеленених територіях меліоративного значення, по санітарно- захисних зонах з по можливості меншою кількістю пересічень з магістральними вулицями загальноміського значення. Це дасть

121 можливість легше вберегти жителів від шуму, що створюється вантажними автомобілями.
Практично, загальна ширина вулиць і доріг визначається набором елементів плану, з яких вона складається. Набір цих елементів, їхнє взаєморозміщення в плані залежить від функціонального призначення вулиці, її місцеположення в плані міста, характеру і призначення розташованої вздовж неї забудови, інтенсивності руху і складу транспортного потоку, організації руху громадського пасажирського транспорту, інтенсивності і характеру руху пішоходів, розміщення підземних споруд. Взаєморозміщення елементів міських вулиць і доріг, тобто їхнє композиційне рішення, зображується на поперечному перерізі, яке зветься поперечним профілем.
Особливу увагу при композиційному рішенні поперечного профілю необхідно приділяти архітектурному обрису вулиці, зменшенню негативного впливу транспорту на навколишнє середовище, забезпеченню безпеки руху транспорту і пішоходів.
Поперечні профілі міських вулиць і доріг настільки різноманітні, наскільки різноманітне міське середовище.
Для зменшення негативного впливу вулиць в найзначніших містах за кордоном створюються багатоярусні вулиці з використанням підземного простору.
Червоні лінії проводяться вздовж крайнього елемента міської вулиці або дороги. Відокремлюючи між магістральну територію від вулиці, вони служать її межею. Червоні лінії встановлюють регулятивні лінії міського планування, що визначають межі міських вулиць і площ.
В межах червоних ліній міських вулиць, доріг і площ не дозволяється розміщення ніяких нових будинків, споруд та їхніх елементів (навісів, сходів, порталів тощо), крім необхідних для обслуговування вулиці або дороги.
Ширина вулиці в червоних лініях залежить від розміру міста, в якому вона прокладається, її категорії, характеру забудови, ширини проїзної частини, тротуарів, технічних зон для прокладання підземних споруд, озеленення та деяких інших факторів і встановлюється відповідно з поперечним профілем вулиці, що проектується.
Лінія регулювання забудови встановлює розміщення будівель і споруд вздовж міських шляхів сполучення. Відстань між лініями регулювання забудови слід приймати відповідно до поверховості будівель, розташованих вздовж неї, та до ширини вулиці в червоних лініях.

122
Відстань від краю проїзних частин міських швидкісних доріг і доріг вантажного руху до лінії регулювання забудови з точки зору санітарно-гігієнічних вимог необхідно приймати не менше 50м, від магістральних залізничних ліній і відкритих ліній метрополітену – 100м від крайньої рейки, при спорудженні ліній метрополітену мілкого закладанні – 40м.

Елементи траси шляхів сполучення міського рейкового транспорту
Трамвайні колії на відокремленому полотні можуть прокладатися як в межах міських вулиць і доріг, так і по самостійним трасам, тобто розміщуватися поза поперечним профілем міської вулиці або дороги і мати самостійний план і поздовжній профіль.
Шляхи ліній метрополітену бувають надземні, наземні, підземні, причому підземні поділяються на лінії мілкого закладання (10 – 12м від поверхні землі) і глибокого закладання (25 м і більше від поверхні землі). Найбільшу протяжність в даний час мають підземні лінії.
Надземні шляхи проектуються на мостах, естакадах, окремо або суміщено з проїзною частиною інших видів транспорту. Наземні лінії метрополітену проектуються тільки на самостійних коліях і, як правило, паралельно магістральним вулицям. Всі пересікання з іншими видами транспорту влаштовуються в різних рівнях.



Контрольні запитання:

1. Які періоди розвитку масового міського транспорту можна виділити?
2. Що є рисами сучасного періоду розвитку масового транспорту?
3. Яке значення має транспорт в розвитку міст та міських агломерацій?
4. Наведіть транспорту класифікацію міст.
5. Дайте класифікацію міського транспорту.
6. Що таке промисловий район?

123 7. На які категорії поділяються промислові райони залежно від розташування у плані міста?
8. Які питання транспортного обслуговування промислових районів віршуються на стадіях генерального плану і ПДП?
9. Як здійснюється транспортне обслуговування промислових районів автомобільним транспортом?
10. Які особливості проектування вулично-дорожньої мережі і пішохідних шляхів у промисловому районі?
11. Яким чином промислові райони обслуговуються залізничним транспортом?
12. Які види міського масового пасажирського транспорту мають малу провізну здатність?
13. Що входить в групу експресних видів транспорту, маючих малу провізну здатність?
14. Які швидкісні види транспорту складають третю групу транспортних засобів міського пасажирського транспорту?
15. Які швидкісні види транспорту мають середню провізну здатність?
16. Які види транспорту містить у собі п'ята група транспортних засобів пасажирського транспорту?
17. Наведіть приклади надшвидкісних видів міського пасажирського транспорту.
18. Що входить до складу спеціальних видів транспорту?
19. Чим обумовлюються перспективи розвитку різних видів міського масового транспорту?
20. Зовнішній транспорт міста: розподіл на типи, показники, задачі.
21. Які є розділювальні пункти залізничних ліній, види станцій?
22. Яким чином класифікуються морські порти?
23. Як розміщуються пристрої морського транспорту в містах?
24. Які бувають річкові потри і як вони розміщуються в населених місцях?
25. Які є засоби повітряного транспорту, як вони розміщуються
і сполучаються з містами?
26. Де відбувається взаємодія міжміського автомобільного транспорту з міським?
27. Як здійснюється сполучення міста з автомагістраллю, що проходить в районі розташування міста?
28. Що входить в поняття «транспортний вузол міста»?

124 29. Які бувають автотранспортні споруди і як вони влаштовуються?
30. По яких критеріях здійснюється класифікація автомобільних доріг?
31. Які принципи проектування автомобільних доріг загальної мережі?
32. Яким чином автомобільні дороги сполучаються з системою міських вулиць і доріг?
33. На які групи поділяються міські шляхи сполучення?
34. Перелічіть вимогу міського транспорту до вулично- дорожньої мережі міста.
35. Що є основними функціями вулично-дорожньої мережі міста?
36. Які відомі основні системи планування ВДМ міст?
37. На які групи поділяються вулиці і дороги міст за функціональним призначенням?
38. Для чого служать пішохідні вулиці? Які вони бувають?
39. Як класифікуються сільські вулиці і проїзди?
40. Які бувають вузли міських шляхів сполучення?
41. Як класифікуються міські площі?
42. Які ви знаєте елементи траси міських вулиць і доріг?
43. Що таке план вулиці? Які є елементи вулиць у плані?
44. Якими факторами визначається загальна ширина вулиці?
45. Що таке поперечний профіль міських вулиць і доріг?
46. Яка різниця між червоною лінією вулицю і лінією регулювання забудови?
47. Які ви знаєте елементи траси шляхів сполучення міського рейкового транспорту?












125






СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.
Бородач А.И. и др. Город и авиация. – М.: Стройиздат, 1980. – 182с.
2.
Бочаров Ю.П. и др. Город и производство.– М.: Стройиздат, 1980. –
123с.
3.
Горбанев Р.В. Городской транспорт: Учебник.– М.: Стройиздат, 1990. –
215с.
4.
ДБН 360-92*. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. К.: Мінбудархітектури України. 1993. – 109с.
5.
ДБН 360-92**. 2002. – 113с.
6.
ДБН В. 2.3-5-2001. Вулиці та дороги населених пунктів. К. 2001 7.
Заблоцкий Г.А. Транспорт в городе. К.: Будивельник, 1986. – 96с.
8.
Закон України “ Про дорожній рух”. К. – 1992.
9.
Закон України “ Про основи містобудування”. К. – 1992.
10. Закон України “Про транспорт”. К. – 1994.
11. Костин И.И. и др. Генеральній план и транспорт промышленных предприятий.– М.: Стройиздат, 1981. – 191с.
12. Лобанов Е.М. Транспортная планировка городов. – М.: Транспорт,
1990. – 240с.
13. Містобудування. За заг. ред Т.Ф.Панченко. – К.: Укрархбудінформ,
2001. – 188с. (Довідник проектувальника).
14. Овечников Е.В., Фишельсон М.С. Городской транспорт. – М.: Высшая школа, 1976. – 352с.
15. Осєтрін М.М. Міські дорожно-транспортні споруди. Навч. посіб. для студентів ВНЗ. –К., ІЗМН, 1997.- 196с.
16. СНиП 2.07.01-89. Планировка и застройка городских и сельских посе- лений. М., 1989. – 58с.
17. Справочник. Дорожная терминология . – М.: Транспорт, 1989. – 310с.
18. Фишельсон М.С. Городские пути сообщения: Учеб. пособие для вузов.
– 2-е изд., перераб. и доп.– М.: Высшая школа, 1980. – 296с.
19. Фишельсон М.С. Транспортная планировка городов: Учеб. пособие для студ. авт.-дор. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1985. – 239с.
20. Христюк М.М. та ін. Автотранспортні споруди. – К.: Будівельник, 1973.
– 135с.

126 21. Черепанов В.А. Транспорт в планировке городов. – М.: Стройиздат,
1981. – 215с.
22. Шабарова Э.В. Железная дорога в городе.– М.: Транспорт, 1986. – 222с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ



ШИЛОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

ТРАНСПОРТ І ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ



КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ



Редагування і коректура


Комп’ютерна верстка


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал