Шилова т. О. Транспорт І шляхи сполучення




Сторінка1/8
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА
АРХІТЕКТУРИ




ШИЛОВА Т.О.

ТРАНСПОРТ І ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ






















КИЇВ 2006


2
УДК 629.1 : 625.7
ББК 39.1
Ш 59

Рецензенти: докт. техн. наук, професор Усаковський С.Б. канд. техн. наук, доцент Дубова С.В.

Шилова Т.О.

Транспорт і шляхи сполучення: Конспект лекцій . – К.: КНУБА, 2006.–
124с.
ISBN

У конспекті лекцій висвітлена історія розвитку транспорту, наведена класифікація транспорту та основні відомості про міський і зовнішній транспорт міста, споруди різних видів транспорту. Приділена увага транспортному обслуговуванню промислових підприємств і шляхам, які транспорт використовує для свого руху – автомобільним дорогам та вулично- дорожній мережі, їх елементам і транспортним вузлам.
Призначений для студентів вищих навчальних закладів освіти.
















3
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………...
4
Лекції 1-2. Транспорт і місто. Класифікація транспорту………………...
4
Лекція 3. Місто і виробництво. Транспортне обслуговування промислових підприємств……………………………………….............................
15
Лекції 4-5. Міський транспорт та перспективи його розвитку………......
24
Лекції 6-7. Зовнішній транспорт міста. Транспортний вузол міста……..
48
Лекція 8. Автотранспортні споруди…………………….............................
88
Лекції 9-10. Автомобільні дороги і міські шляхи сполучення………......
94
Контрольні запитання………………………………………...................... 121
Список літератури…………………………………………………………. 124




























4

Вступ
Ми всі так чи інакше маємо справу з транспортом у повсякденному житті і також, звичайно, із шляхами сполучення, які використовує транспорт для свого руху.
Нажаль, зараз транспорт викликає все більше не задоволення з боку пасажирів. Але це пов’язане не тільки і не стільки з діяльністю людей – фахівців-містобудівників, транспортників, скільки із загальними проблемами нашої держави, станом її економіки. Але все- таки транспортники-практики теж додають труднощів населенню: не дотримуються розкладу руху, змінюють графік, довільно змінюють маршрутну схему, змінюють кількість рухомого складу, відміняють зупинки і таке інше…
Але ми в супереч цьому повинні внести свій внесок в те, щоб ці проблеми вирішувалися більш цивілізовано, правильно, технічно грамотно. Транспортні питання вивчаються зараз в нашому навчальному закладі, на всіх факультетах, щоб ми всі могли більш свідомо приймати участь в транспортному процесі.
Мета дисципліни «Транспорт і шляхи сполучення» - вивчити проблеми і задачі, що пов’язані з роботою різних видів транспорту в містах, уявити собі, що жоден виробничий процес не може обходитися без пасажирського, вантажного та інших видів транспорту.

Лекції 1 – 2

ТРАНСПОРТ І МІСТО. КЛАСИФІКАЦІЯ ТРАНСПОРТУ
Високі темпи урбанізації обумовлюють необхідність відповідних вкладень у внутрішній міський транспорт, оскільки характер
історичного розвитку міст на всіх етапах визначався діалектичним взаємозв’язком зростання міст з технічними можливостями засобів пересування.
Просліджуючи цей взаємозв’язок Ле Корбюзьє (Шарль Жан-Нере) слушно стверджував, що кожне місто має зростати не швидше, ніж розвивається його транспорт, оскільки відставання розвитку транспортної системи може призвести до додаткових витрат часу пасажирів на поїздки, переповнення рухомого складу міського

5 пасажирського транспорту, заторів на вулицях, перепробігів автомобільного транспорту (наприклад, віддалені масиви).
Із зростанням чисельності населення міст та їхньої території обсяг роботи міського транспорту зростає швидше за його територію, бо росте, так звана, “рухомість” населення (середнє число поїздок, що припадає на одного мешканця за рік), а також підвищується дальність поїздки.
Одночасно можна прослідкувати
і зворотній зв’язок: удосконалення транспорту сприяє підвищенню швидкості поїздки, що, в свою чергу, дозволяє розширювати міську територію.
Будівництво нового населеного пункту чи промислового об’єкта потребує розвитку існуючого або спорудження нового каналу транспортного зв’язку. З іншого боку, наявність такого зв’язку стимулює виникнення нових поселень.
Історія розвитку міст наочно засвідчує все це.
Потреба у масовому міському транспорті виникла в XVІІІ ст., коли найбільші міста світу досягли значних розмірів, і подальший їхній розвиток здебільшого стримувався відсутністю транспортних засобів.
Всю історію розвитку масового міського транспорту можна дещо умовно поділити на чотири періоди залежно від характеру тяги та типу шляхових пристроїв, що використовувалися.
Перший період (остання чверть XVІІІ ст. – середина XІX ст.) характеризується використанням кінської тяги на звичайних для того
часу шляхах. Невеликі розміри міст дозволяли використання цього простішого виду транспорту, який задовольняв обмежені в той час потреби в пересуваннях.
Другий період (середина і кінець XІX ст.) пов’язаний з бурхливим розвитком промисловості та зростанням міст. Лінійні розміри найбільших міст досягли 10 – 20 і навіть 30 км; значно посилилися пасажиропотоки, що досягли 5 – 10 тис. пасажирів на годину в одному напрямку. Удосконалення транспортних засобів у цей період пов’язане з
використанням залізничних рейкових шляхів при збереженні кінської
тяги (так звані кінсько-залізні дороги, що були досить поширені у великих містах). Одночасно з цим є спроби використати парову тягу на міських рейкових шляхах – парові трамваї – проте, значного розвитку вони не одержали. До того ж періоду належить створення першої лінії

6
метрополітену в Лондоні (протяжністю 3,6 км). Винайшов його англієць Джон Фоулер в 1863 році. Підземну залізницю побудувала уславлена на той час компанія «Метрополітен», яка цей витвір назвала своїм ім’ям. Спочатку в тунелях використовувалися паротяги з відкритими вагончиками, що створювало дим, кіптяву, а це не сприяло комфортності поїздки. З 1868 року експлуатується метрополітен в Нью-
Йорку, з 1896– в Будапешті, з 1898 – у Відні, з 1900 – у Парижі.
Третій період (кінець XІX ст. – перша чверть XX ст.) характеризується подальшим досить швидким зростанням міст та удосконаленням міського транспорту на основі широкого поширення
рейкового електротранспорту в багатьох великих містах. З 1889 року експлуатуються трамваї на кінській тязі. Перша чверть XX ст. відзначена вже успішними дослідами з використання електроенергії для масового міського транспорту.
Електричні трамваї швидко витіснили кінсько-залізні дороги та
“паровики”. Перший пасажирський електричний трамвай був запроваджений в Києві – вийшов на лінію 1 червня 1892 року. Це був перший трамвай в Росії такого типу. Його маршрут протяжністю 1,5 км пролягав вздовж Володимирського (Олександрівського) узвозу.
Впровадження електричного трамвая в Києві пов’язане з ім’ям Аманда
Струве, а використання в трамваях пневматичних гальм – з іменами
Миколи Артем’єва та Григорія Дубеліра. На початку минулого сторіччя трамвайні шляхи в усіх напрямках з’єднали центр Києва з його околицями. Потужні електростанції були споруджені на Лук’янівці, в
Пущі-Водиці (1904 рік), на Нивках, на Деміївці.
У 1897 році у Чернівцях раніше ніж у Москві з’являється трамвай, який там нині не діє.
На позавуличних лініях міського транспорту – метрополітенах – парова тяга також була замінена на електричну. В той же час виникає
автомобільний транспорт, який, тоді ще не мав серйозного значення для масових пасажирських перевезень.
Четвертий період (від першої чверті XX ст. до наших днів) є
періодом бурхливого розвитку автомобільного транспорту. Після
Першої світової війни молода автомобільна промисловість, що звільнилася від військових замовлень, використовувала усі свої

7 виробничі потужності для насичення світового ринку автомобілями різних типів. Для масового міського транспорту цей період характеризується виникненням та широким розповсюдженням
автобусів, які протягом подальших десятиріч значно послабили позиції трамвая. Автобусний транспорт виник в СРСР у 1924 році. В найбільших містах з населенням понад 1 млн чол. значну роль у масових пасажирських перевезеннях починають відігравати різні види швидкісного позавуличного транспорту і, в першу чергу, метрополітен.
5 листопада 1935 року в Києві відкрився перший тролейбусний маршрут. З 1935 року експлуатується метрополітен у Москві, з 1960 року – в Києві.
Сучасний період розвитку міського транспорту характеризується також посиленням зв’язку великих міст із приміською зоною, що призвело до створення міських агломерацій та транспортних систем, що об’єднують великі промислові центри з населеними пунктами, які до них тяжіють.
Сучасний етап розвитку міського транспорту характеризується такими рисами:
1) комплексне використання різних видів транспорту з перевагою автомобільного;
2) розвиток швидкісних позавуличних видів транспорту;
3) загострення “конфлікту” між транспортом масовим та
індивідуальним;
4) посилення транспортного зв’язку великих міст із населеними пунктами, що тяжіють до них; розвиток міських агломерацій.
Електричний транспорт у містах – це трамвай, тролейбус, метрополітен та приміські лінії залізниць. Значну, а в ряді міст основну, роботу з перевезення виконує автомобільний транспорт: автобуси і легкові автомобілі.
Ступінь участі різних видів міського транспорту в пасажироперевезеннях в різних містах досить різний і залежить від
історичних особливостей, технічних традицій, планувальних характеристик, економічних міркувань, конкурентної боротьби в капіталістичних країнах і таке інше.

8
За останні десятиріччя були значно послаблені позиції трамвая, оскільки трамвай прив’язаний до колії. Експлуатація автомобільного транспорту поряд із трамваєм на вузьких вулицях старих міст значно знижує пропускну здатність перехресть із трамвайним транспортом.
Великий шум, вібрація і випромінювання призвели до зняття трамвайних колій у великих містах Англії, Франції, США.
Раніше за всіх на цей шлях став Париж. У 1926 році там нараховувалося 1111 км трамвайних ліній, а вже в 1937 році було розібрано останню колію. Значною мірою цьому сприяла досить щільна мережа метрополітену в центральній частині міста. На сьогодні метрополітен перевозить найбільшу кількість пасажирів (40%), друге місце посідає автобусний транспорт.
У 1948 році було ліквідовано трамвай в Лондоні, де більша частина пасажироперевезень виконується зараз автобусами.
Безперервно скорочується мережа трамвайних ліній в Нью-Йорку, де переважна частка перевезень виконується метрополітеном; другим є автобусний транспорт.
У країнах
Центральної
Європи процес перерозподілу пасажироперевезень між різними видами транспорту проходить інакше.
В містах Німеччини, Австрії, Італії, Швеції трамвайний транспорт зберігає ще значну питому вагу.
Витискування з міст США і Англії трамвая і тролейбуса пояснюється прагненням до однорідності транспортного потоку на вуличних магістралях, що полегшує керування ним. Швидкоплинність процесу вуличного руху вимагає уніфікації його учасників, тобто зближення характеристик рухомого складу.
З іншого боку, збереження трамваєм своїх позицій в містах
Німеччини має свої історичні корені. В німецьких містах трамвай набув значного поширення, і фахівці-транспортники слушно вважають, що зараз, коли інтенсивність транспортних потоків досягає великих розмірів, ліквідувати трамвай, найбільш потужний з вуличних видів транспорту, означає ще більше підвищити завантаження вулиць.
Визнаючи проблеми спільної експлуатації трамвая та безрейкового транспорту, фахівці в країнах Центральної Європи вважають, що необхідно модернізувати трамвай, пристосувати його до сучасних

9 вимог. Досягається така модернізація, зокрема, влаштуванням підземних колій трамвая в центральних районах великих міст та іншими засобами.
Став на шлях ліквідації трамвайних ліній і заміни їх тролейбусними й Київ. При прийнятті рішення щодо заміни трамвайного транспорту треба ретельно все обґрунтувати. Тут необхідно врахувати, що трамвай насправді не є екологічно чистим видом транспорту, бо, не маючи шкідливих викидів в повітряний басейн міста, він спричиняє акустичне забруднення навколишнього середовища, великий рівень вібрації, електромагнітні випромінювання. Але заміна трамвая тролейбусом не є рівноцінною: тролейбусів треба принаймні в 1,5 рази більше ніж трамваїв; експлуатуватися вони будуть не на уособленому полотні, а на завантажених іншими видами транспорту вулицях.
Сучасний етап розвитку міського транспорту характеризується, як вказувалося раніше, розвитком позавуличних видів транспорту, в першу чергу, метрополітену та міських швидкісних доріг. Метрополітеном називається міська електрична залізниця, що проходить в нижньому рівні
(в тунелі) або у верхньому рівні (на естакаді), іноді – по поверхні землі.
Міські швидкісні дороги, призначені для руху автомобільного транспорту, розміщують переважно на естакадах. Значного розвитку міські швидкісні дороги досягли в містах США, де є найбільше насичення транспортом.
Розвиток позавуличних видів транспорту пов’язаний переважно з прагненням підвищити швидкість на основних напрямках в умовах цілковитої безпеки, а також необхідністю розвантажити магістральні вулиці.
Загострення “конфлікту” між масовими та індивідуальними засобами транспорту обумовлене тим, що легковий автомобіль, маючи більшу комфортабельність, швидкість сполучення, можливість доставки пасажирів “від дверей до дверей”, відрізняється малою провізною здатністю і займає значну частину корисної транспортної площі.
Порівняємо: якщо для перевезення
25 тис. пасажирів за 1 год. трамваю досить двох смуг шириною
3,5 м, тролейбусу і автобусу – трьох і чотирьох, відповідно, то легковим автомобілям необхідно 23 смуги. Також слід врахувати, що найбільшою

10 проблемою при користуванні легковими автомобілями є забезпечення автотранспорту площами для стоянок, особливо, в центральних районах міста. В країнах з високим рівнем автомобілізації слушно вважають, що автомобіль, який стоїть, становить більш складну проблему ніж той, що рухається. В різних містах світу намагаються вирішувати цю проблему по-різному, але гострота її не зменшується.
Сучасний етап розвитку міського транспорту характеризується також посиленням транспортних зв’язків усередині міських агломерацій.
Наявність швидкісних засобів пересування створює умови для виникнення навкруги великих центрів міст-супутників, курортних зон та районів масового відпочинку. Відбувається децентралізація населення великих міст з утворенням єдиної транспортної системи, що охоплює значні території з великою кількістю населених пунктів.
Найбільш значну роль в формуванні групового розселення навкруги основного міста відіграють електрифіковані залізниці, що мають найбільшу провізну здатність і швидкість сполучення. Допоміжне значення має автомобільний транспорт (автобуси і легкові автомобілі), що обслуговують пасажиропотоки меншої інтенсивності в секторах між залізничними лініями. В окремих конкретних випадках деяку роботу з пасажироперевезення в агломераціях можуть виконувати вилітні лінії міського електротранспорту (метрополітен, трамвай, тролейбус). Так, транспорт, що в свій час сприяв створенню великих компактних міст, на даному етапі є основним засобом їхнього територіального розширення.
Значення транспорту в розвитку міст та міських агломерацій
Територіальний розвиток міст в усі часи обумовлювався швидкісними характеристиками масових внутрішньоміських пересувань. Так, для середньовічного міста, в якому був відсутній масовий транспорт і пересування здійснювалися пішки зі швидкістю сполучення 4 км/год, максимальні розміри міста не перевищували 12 –
15 км
2
. За умови використання кінської тяги на залізниці (V= 8 км/год) розміри міста збільшуються до 50 км
2
, при використанні звичайного вуличного транспорту зі швидкістю сполучення V= 16 км/год розміри міста поширюються до 200 км
2
. Підвищення швидкості сполучення до

11 25 км/год шляхом використання експресних ліній вуличного транспорту дозволило збільшити територію міста до 500 км
2
, а з використанням метрополітену і міських залізниць (V= 35 – 40 км/год) міста досягають розмірів 1000 – 1250 км
2
Якщо прослідкувати еволюцію плану будь-якого великого міста протягом останніх 200 – 300 років, можна наочно побачити зв’язок між прогресом транспортних засобів і територіальним розвитком міста.
Існує цілком чіткий взаємозв’язок розвитку міста і транспорту: місто росте до певних розмірів і використовує певний вид транспорту, потім у місті починають виникати труднощі в транспортному обслуговуванні, що вимагає поліпшення транспортної системи. Розвиток транспорту поширює можливості розселення та збільшує дальність поїздок, сприяє розвитку міста.
Поліпшення транспортних систем: підвищення швидкостей сполучення та провізної здатності; збільшення щільності мережі приміських залізниць та їхня електрифікація; розвиток мережі метрополітену, особливо за рахунок будівництва вилітних ліній; посилена автомобілізація міст – все це становить необхідні умови для переходу до якісно нового періоду урбанізації, який характеризується створенням та посиленням розвитку міських агломерацій.
Міська агломерація – це сукупність населених місць різної величини (один з яких – найбільший, як правило, відіграє роль ”ядра” агломерації), розташованих на відносно великій території та пов’язаних швидкісними транспортними лініями в функціонально єдине ціле.
Агломерація порівняно з компактним містом є більш прогресивною формою розселення, бо дає можливості для розукрупнення великих міст та забезпечує поліпшення умов життя населення при наявності досить значних резервів для розвитку окремих
її складових.
Природно, що розвиток міських агломерацій ставить підвищені вимоги до функціонування транспортної системи, яка заснована на використанні швидкісного транспорту. (Наприклад, агломерація
Великий Лондон: населення агломерації майже втричі більше населення власне Лондона, а площа – в шість разів більша).

12
Інша задача, яку виконує транспорт
– забезпечення народногосподарських зв’язків, тобто перевезення не лише пасажирів, але й вантажів. У сучасних умовах роль вантажоперевезень велика, бо від них залежить існування та нормальне функціонування всього суспільства.
Транспортна класифікація міст
Залежно від чисельності населення міста поділяються на п’ять груп, кожній з яких відповідає певна транспортна рухомість населення, тобто кількість поїздок, що припадає на одного мешканця за рік (табл.1)
[31].
Таблиця 1
Транспортна класифікація міст
Група міст
Населення, тис. чол.
Транспортна рухомість населення
Види транспорту
(орієнтовно)
Сучасна
Перспек- тивна
І. Найзначніші
(крупніші)
1000-2000 350-400 580-800
Обов’язково необхідний позавуличний швидкісний транспорт
ІІ. Значні
(крупні)
500-1000 330-360 515-700
Головний вид транспорту – трамвай
(швидкісний)
ІІІ. Значні
(крупні)
250-500 300-330 460-650
Автобус і тролейбус, можливий трамвай
ІV. Великі
100-250 200-300 385-550
Автобус і тролейбус
V. Середні
50-100 100-250 300-450
Автобус
VI. Малі
<50 70-150 200-350
Автобус

Класифікація міського транспорту
Сучасний міський транспорт залежно від свого призначення поділяється на такі види:

13
пасажирський (трамвай, тролейбус, автобус, метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць, легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, моторолери);
вантажний (вантажні автомобілі, вантажні трамваї, вантажні тролейбуси, вантажні поїзди метрополітену, кінські вози);
спеціальний (санітарний, пожежні автомобілі, автомобілі для прибирання вулиць, автомобілі техдопомоги тощо).
Пасажирський транспорт за місткістю транспортних засобів може бути поділений на дві групи:
1) масовий або громадський (трамвай, тролейбус, автобус, метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць) – характеризується місткістю транспортних засобів понад
5 чол. і виконує основну частину перевезень;
2) індивідуальний (легкові автомобілі, моторолери, мотоцикли, велосипеди)
– характеризується місткістю до
5 чол.
Залежно від організації руху міський пасажирський транспорт може бути: маршрутизованим, що рухається завданим маршрутом із фіксованими зупинками, а також таким, що виконує перевезення за
принципом “від дверей до дверей” (транспортні засоби особистого користування, легкові таксі, відомчі автомобілі).
Для цілей містобудування найважливішими класифікаційними ознаками масового пасажирського транспорту є: а) продуктивність транспорту; б) розташування транспортних ліній відносно вулиці.
Продуктивність того чи іншого виду транспорту вимірюється його провізною здатністю, що змінюється залежно від місткості транспортної одиниці і виду транспорту (табл. 2).
Таблиця 2

Класифікація видів транспорту за продуктивністю

14
Клас
Характери стика продук- тивності
Види транспорту
Максимальна провізна здатність, тис. пас./год.
Примітка
І
Дуже висока електрифікована залізниця
55-65
При 9-вагонному поїзді метрополітен
45-55
При 6-8 вагонному поїзді
ІІ
Висока трамвай
12-23
При 2-х вагонному поїзді з 8-ми осних сполучених вагонів монорейковий транспорт
10-25
ІІІ
Середня тролейбус
6-12
При складеному кузові автобус
5-8
За умови збільшення відстаней між зупинками провізну здатність можна збільшити
IV
Низька легковий автомобіль
1-1,5
При середньому наповненні
1,7 пасажира вертоліт
0,5-0,6
При місткості
50- 60 пасажирів
За розташуванням транспортних ліній відносно вулиці всі види міського транспорту можна поділити на:
вуличні,
позавуличні.
Організація руху транспорту на вулицях великих міст є складною задачею: необхідно виділити значну частину міської території для шляхових засобів, вузлів, стоянок та ін. Лінії позавуличного транспорту характеризуються мінімальною потребою в міських територіях. Головне ж полягає в тому, що на позавуличних лініях досягаються більш високі швидкості сполучення ніж на вуличному транспорті, при значно

15 вищому рівні безпеки руху. Таким чином, позавуличний транспорт можна вважати “швидкісним”.
Залежно від характеру шляхових пристроїв розрізняють два види міського транспорту:
рейковий (метрополітен, глибокі вводи електрифікованих залізниць, трамвай);
нерейковий (тролейбус, автобус, легкові автомобілі).
Залежно від швидкості перевезення пасажирів транспорт поділяється на:
- надшвидкісний зі швидкістю сполучення понад 50 км/год
(монорейковий транспорт, вертоліт, легкові автомобілі на швидкісній дорозі – V= 60 – 100 км/год);
- швидкісний зі швидкістю 35 – 50 км/год (метрополітен, електрифікована залізниця, підземний трамвай

V= 25 – 40 км/год);
- експресний зі швидкістю 25 – 35 км/год (автобус-експрес – V=
20 – 25 км/год);
- звичайний зі швидкістю до 25 км/год (трамвай, тролейбус, автобус – V= 15 – 18 км/год).
За видом рушійної сили, що використовується міський масовий транспорт поділяється на:
транспорт з електричним двигуном (метрополітен, залізниця, трамвай, тролейбус);
з двигуном внутрішнього згоряння (автобус).
Міський вантажний транспорт за видами рухомого складу поділяється на дві групи:
загального призначення;
спеціалізований (різні види наливних машин, панелевози, платформи для перевезення автомобілів та ін.). В загальному парку міста частка спеціалізованого рухомого складу становить нині понад 60%.
За характером шляхових пристроїв вантажний транспорт поділяється на:
рейковий;
безрейковий;
трубопровідний;

16
канатний.
Залежно від розташування відносно вулиці – на вуличний та
позавуличний.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал