Шевченко і Рівненщина



Скачати 59.23 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір59.23 Kb.
Шевченко і Рівненщина
У 2014 році наша країна відзначає знаменну дату – 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Бібліотекою підібраний матеріал, який ознайомить з перебуванням Тараса Шевченка на Рівненщині, Волині.

Талант Тараса Шевченка надзвичайно різноманітний – геніальний поет, великий український народний і національний художник-живописець, майстер рисунка, акварелі й сепії та перший український мистецтвознавець, погляди якого зберігають свою силу і в наш час.



Колись побував геніальний Кобзар на Рівненщині і пам'ять історії, хоча й без багатьох подробиць, але все ж зберегла його образ. Т. Г. Шевченко був у нашому краї, проїхав і пройшов його двічі південною частиною теперішньої Рівненщини. Це було у жовтні 1846 року, тоді, коли він став художником Археографічної комісії…

Здобувши художню освіту в Петербурзькій академії мистецтв, Тарас Шевченко, що називається, дістав право заробляти на хліб малярством. То вже під кінець недовгого життя він отримає визнання професіоналів, і його навіть увінчають званням академіка з гравюри. А починати в образотворчому мистецтві, якщо не брати до уваги перших успішних вправ петербузького періоду, довелося із речей доволі простих - замальовування пам’яток старовини та запису зразків усної народної творчості - на замовлення Київської археографічної комісії.

Звичайно, сьогодні із великим обсягом завдань, які отримав Т.Шевченко, можна було б, маючи добрий цифровий фотоапарат та диктофон, справитися за лічені дні. А тоді, якщо взяти за увагу, що то була середина позаминулого століття, художник мусив потратити місяці.

Отже, похмурої і дощової осені 1846 року випала Тарасові Григоровичу мандрівка на Волинь і Поділля. Саме від Археографічної комісії він одержав доручення здійснити подорож на захід України, побувати в одному з найдавніших у слов'янському світі Почаївському монастирі, відвідати цілий ряд славних своєю старовиною міст Волині й Поділля.

Спочатку поет побував у Кам'янці-Подільському, звідти приїхав до Житомира, тогочасного губернського центру. А з Житомира він їхав давнім волинським трактом, і на шляху Шевченка були села і містечка нашої Рівненщини.

З історичних джерел автор «Кобзаря» знав славну минувшину краю (XVIXVIII ст.), багату визначними суспільними й культурними подіями, знав дещо і з новітньої історії, фольклору краян, їх звичаїв. У той же час Тарас Григорович міг чути оповіді про Рівненщину від трьох людей із кола близьких знайомих. Ці люди — Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш та Петро Чуйкевич — в різний час, але всі незадовго до 1846 року вчителювали у Рівненській гімназії.

Мабуть, перед поїздкою Шевченка в жовтні 1846 року Костомаров радив йому дотримуватися маршруту екскурсії по Волині (Корець, Острог, Дубно, Кременець, Почаїв), який виробив сам, мандруючи в тих місцях дещо раніше. Інакше чим пояснити той факт, що Тарас Григорович майже повторив цей маршрут? 

Отже, після відвідування Житомира він не міг не зупинитися у древньому Корці. Це тихе містечко з величними руїнами середньовічного замку князів Корецьких виглядало досить мальовничим і романтичним. Щоправда, про минувшину нагадували тут лише напівзанедбані руїни, загалом же Корець був звичайним, рядовим провінційним містечком, а в народній пам'яті лиш де-не-де збереглися оповіді про зруйнування замку військом козацьким під проводом Богдана Хмельницького, про татарські набіги, від яких не раз потерпав колись Корець…

Наступний відрізок шляху привів Шевченка до Острога. Уже на під'їзді його увагу привернули величні, горді руїни колись могутнього родового гнізда князів Острозьких, які багатством і славою мірялися з самим польським королем. У Острозі Тарас Шевченко детально оглянув споруди Замкової гори і, очевидно, замалював їх. Пізніше він назвав їх «похмурими свідками минулого». А найперше Острог цікавив поета як місто давньої української культури і книжності, місто козацької і гайдамацької слави, місто, в якому зростали славні гетьмани України Северин Наливайко, Петро Сагайдачний. На жаль, пам'ятки старої архітектури збереглись погано, на них було видно сліди пізнішого польського панування, до того ж на початку XIX століття Острог пережив кілька спустошливих пожеж.

У Дубно поет, імовірно, затримався на день-два. Це місто було повітовим центром, мало ряд цінних пам'яток старовини, насамперед замок-палац Острозьких, кілька старих монастирів і церков. Міські пейзажі Дубна теж досить мальовничі, особливо вигляд на замок, тож Шевченко і тут, напевно, брав до рук етюдник. 

Після Дубна дорожній краєвид став урізноманітнюватись, з’явилися на ньому віддалені гори, які наближалися в міру наближення до містечка Кременця. У ньому Шевченко також зупинявся, щоб оглянути давню архітектуру, а потім подолав відрізок шляху до Почаєва. У Почаєві ж він залишився надовше: тут не тільки вивчав старожитності Лаври, але й виконав кілька майстерних акварельних малюнків монастиря, які, до речі, збереглися, їх репродукції можна побачити у виданнях мистецької спадщини Т. Г. Шевченка.

Гадаємо, що не міг Кобзар не побувати на місці вічного спочинку героїв Берестечка. Непрямим свідченням цього є поезія, написана пізніше на цю тему. («Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле»), у якій глибоко і влучно виражені думки і переживання поета на цьому святому для кожного українця місці. 

Повертався Шевченко тим же шляхом – через Вербу до Дубна, далі на Острог, Корець і Житомир. Але на зворотному шляху довелося поспішати, бо наближалась пора осінньої негоди, яка могла б унеможливити подорож.

Глибокі враження волинсько-подільської подорожі Тарас Шевченко не раз художньо осмислював у подальшій літературній творчості. До цієї творчості він зміг повернутися нескоро (умови заслання) та проте, як тільки з'являлася можливість, Тарас Григорович мережав рядками свої захалявні книжечки. Так, 1848 року, за два роки після мандрівки нашим краєм Кобзар повернувся до дорогих спогадів і написав стислий, але вражаючий за силою почуття ліричний вірш.



«Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?»
Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.

Це одна з перлин Шевченкової поезії. Кобзар зі священним пієтетом згадує загиблих лицарів-героїв, які поклали голови за волю рідного народу.
Жителі Рівненщини ніколи не забували свого Тараса Шевченка. Глибоке відлуння у свідомості багатьох поколінь наших краян будила творчість великого Кобзаря.

Нині в області існує понад двадцять п'ять пам'ятників Тарасові Шевченку. У післявоєнні роки вони з'явилися в Гощі, у селищі Мізоч Здолбунівського району, в Дубні, в Острозі (1963 р.), де на урочистостях був присутній правнук Кобзаря Д. Ф. Красицький. А ще пізніше – у Млинові, в м. Дубровиці та у багатьох інших населених пунктах. 1999 року пам'ятник Тарасові Шевченку було урочисто відкрито у Рівному на майдані Незалежності.

Отже, на Рівненщині в кожному місті і в багатьох селищах та селах побачиш пам’ятники Тарасу Шевченку, є серед них і досить колоритні у скульптурному відношенні. Наприклад, запам’ятовується своєю виразністю пам’ятник у Дубні - мабуть, тому, що постав тут Тарас в оточенні кобзаря і хлопчика, постав саме таким, молодим і повним сил, яким він мандрував нашим краєм у двадцятих числах жовтня 1846 року. 

Про життя і творчість поета розповідають експозиції Рівненського, Дубенського і Острозького краєзнавчих музеїв, народного музею Вербської школи-інтернату Дубенського району, музею-заповідника «Поле Берестецької битви».  В Острозькому Музеї книги та історії книгодрукування зібрано оригінальну колекцію «Кобзарів» різних років і місць видання. «Ся маленька книжечка, – за словами Івана Франка, – відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

Тема «Тарас Шевченко й Волинь» завжди викликала інтерес у дослідників, і до цього часу не має однозначного трактування про місця перебування Кобзаря на Рівненщині. Вивчення подій, пов’язаних з цією сторінкою біографії поета продовжується…

Головний спеціаліст відділу


обслуговування користувачів у
читальній залі РОУНБ

Тихова О.Ф.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал