Шевченківська районна державна адміністрація Відділ освіти Сподобівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Шевченківської районної ради Харківської області



Сторінка3/6
Дата конвертації05.01.2017
Розмір1.36 Mb.
1   2   3   4   5   6

Індивідуальна робота з учителем

Відвідування уроків починаємо після завершення підготовчого періоду та індивідуальної роботи з учителем. Для того, щоб досягти кращих результатів у навчанні й вихованні, потрібно знати всі аспекти ведення уроків кожним учителем. Тому відвідування уроків потрібно починати з індивідуальної роботи з учителем. Наприклад, для контролю за станом викладання та якістю знань учнів з учителем варто провести таку роботу:



  • обговорення й уточнення плану-графіка контролю;

  • виконання вчителем навчальних програм та календарних планів на момент перевірки;

  • у ході бесіди перевіряється шкільна документація вчителя (наявність календарних та поурочних планів, ведення класних журналів, робочих і контрольних зошитів тощо);

  • особистий внесок учителя в обладнання кабінету (наочність, дидактичний, роздавальний матеріал);

  • з’ясовуємо, як учитель працює з методичною темою (самоосвіта вчителя), знайомимося з формами його звіту та реалізацією наслідків самоосвіти (методрозробки, статті, виступи на засіданнях методоб’єднань, відкриті уроки).


Спостереження за проведенням уроку

Універсальної схеми для спостереження за ходом відвідуваного уроку немає і не може бути. Адже ми маємо справу з різними дітьми, різним матеріалом, різними дидактичними цілями. При цьому потрібно зважати на те, що:



  • керівнику школи потрібно аналізувати уроки з 15-ти (і більше) предметів лише інваріантної частини навчальних планів. Якщо до цього додати предмети варіативної частини навчальних планів (спецкурси, предмети за вибором, факультативи, позакласні заходи і т. ін.), то їх стає ще більше. Викладання кожного предмета не тільки базується на основі загальних педагогічних закономірностей, але й має свою специфіку у змісті й методах викладання;

  • всі елементи уроку взаємопов’язані й перебувають у прямій залежності один від одного;

  • кожний урок є лише відносно закінченим, його неможливо відділити, повністю ізолювати від інших уроків.

Отже, керівникам потрібно обирати найбільш прийнятну для себе схему спостереження за проведенням саме того чи іншого уроку, предмета.

Такий вид управлінської діяльності, як спостереження й аналіз уроку, впливає не тільки на учителя, але і на самого керівника, розвиваючи його діалектичне мислення, формуючи систематичне бачення уроку й всієї педагогічної діяльності, стимулюючи самоосвіту керівника. «Директор відвідує й аналізує уроки не тільки для того, щоб учити вчителів, давати їм поради. Педагогічна лабораторія школи - це творча єдність усіх учителів, повсякденне індивідуальне збагачення, взаємний обмін духовними цінностями... Своїм педагогічним досвідом я зобов’язаний розумним, думаючим учителям, уроки яких я відвідував і аналізував», - зазначав В.О.Сухомлинський.

Підготовка до аналізу уроку

Аналіз уроку має бути об’єктивним, науковим, оптимальним і грамотним, повинен відображати правильно урок, як системний процес з’ясовуючи найважливіші причинно- наслідкові зв’язки, оцінювати переваги і недоліки у зв’язку з цілями, метою, завданнями, методами та кінцевими результатами. Для аналізу уроку потрібно належним чином підготуватися.

А саме:


  • переглянути записи відвіданих уроків у вчителя, висновки й пропозиції до відвіданих уроків;

  • сформулювати запитання, адресовані вчителю, пов’язані з планом уроку і його реалізацією;

  • визначити форму аналізу уроку, тип аналізу, форму підбиття підсумків (бесіда, обговорення на засіданні методоб’єднань, педради, нараді при директорі тощо);

  • поетапно оцінювати хід уроку, діяльність вчителя й учнів на уроці;

  • звернути увагу на реалізацію організаційних, дидактичних, психологічних, виховних та санітарно-гігієнічних аспектів уроку;

  • зробити необхідні висновки за підсумками перевірки рівня навчальних досягнень учнів;

  • звернути увагу на позитивні елементи уроку, недоліки, причини виникнення цих недоліків, визначити рівень необхідної допомоги вчителю;

  • дати загальну оцінку уроку;

  • сформулювати висновки та пропозиції на адресу вчителя.

Основні типи аналізу уроку

  1. Повний аналіз передбачає всебічний розгляд у єдності взаємозв’язку мети, змісту, методів й прийомів, форм організації, всіх аспектів уроку - змістовного, дидактичного, психологічного, виховного, методологічного, організаційного.

  2. Комплексний аналіз - за своїм характером близький до повного й використовується найчастіше при аналізі декількох уроків однієї теми, системи уроків учителя, системи уроків при здійсненні класно-узагальнюючого контролю тощо.

  3. Аспектний аналіз передбачає більш глибокий розгляд певного аспекту уроку, наприклад, організаційного, або певного питання організації навчально-виховного, дидактичного, психологічного, методологічного процесу.

  4. Короткий аналіз здійснюється для загальної оцінки науково- методичного чи організаційного рівня уроку. Він відображає тільки основні дидактичні завдання (чи реалізовано план уроку, чи досягнута поставлена мета, чи вирішені пізнавальні завдання), які позитивні (негативні) аспекти уроку тощо.

Самоаналіз уроку вчителем

У практичній діяльності керівників шкіл усталилася педагогічно виважена й виправдана процедура аналізу уроку. Спочатку аналізує урок сам учитель, потім - керівник школи, який відвідав урок.


Орієнтовна схема самоаналізу уроку

  1. Характеристика навчальних можливостей класного колективу за результатами педагогічного аналізу (на основі діагностування учнів, з урахуванням рішень педагогічного консиліуму). Які особливості учнів були враховані при плануванні даного уроку?

  2. Які тип і вид уроку? Як він пов’язаний з попереднім, який матеріал даного уроку необхідно використати надалі (які опорні поняття, знання, уміння, навички сформував учитель)?

  3. Які головні завдання уроку, як вони враховувалися при реалізації мети уроку (навчальної, розвиваючої, виховної)?

  4. Яке поєднання методів навчання обрано для вивчення нового матеріалу? Яке поєднання організаційних форм навчання використано для розкриття нового матеріалу і чому (пояснити на основі діагностування і прогнозування уроку)?

  5. Чи використовувалися на уроці власні новації, активні та інтерактивні методи навчання, інноваційні технології?

  6. Як здійснювався контакт з класом і з окремими учнями, тобто як організовувалася спільна робота учителя й учнів, як налагоджено зворотний зв’язок?

  7. Чи раціонально використовувався час для реалізації мети уроку (навчальної, розвиваючої, виховної)?

  8. Як використовувався навчальний кабінет? Чому обрано саме такі засоби навчання?

  9. Наскільки ефективно була організована самостійна робота учнів, чи використовувалися елементи самоосвіти та самовиховання? Наскільки доцільною була педагогічна інструментовка уроку? Чи використовувався груповий, індивідуальний підхід у навчанні?

  10. Як було організовано контроль і самоконтроль за якістю навчальних досягнень учнів?

  11. Чи була забезпечена цілеспрямована оптимальна розумова діяльність учнів?

  12. Як учитель попереджав і долав розумове перевантаження учнів?

  13. Як створювалися проблемно-пошукові ситуації для поліпшення глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів?

  14. Чи виконувалися правила педагогічного такту та загальноприйнятої педагогічної етики, норми взаємовідносин учителя й учнів?

  15. Які елементи уроку, етапи, форми і методи були найбільш вдалими? Що із прогнозованого, запропонованого не вдалося? Чому?

  16. Чи зацікавив урок учнів (чи розвивалася їхня пізнавальна активність)?

  17. Як працювати над подоланням зазначених недоліків? Яка необхідна допомога?


Орієнтовні схеми аналізу уроку з різних навчальних предметів

Кожен навчальний предмет має свою логічну структуру, спрямованість, навчальні, дидактичні особливості, які потрібно враховувати як при спостереженні, так і при здійсненні аналізу уроку. Пропонуємо орієнтовні схеми аналізу уроку різних навчальних предметів, зокрема, розроблених Б.Л.Тевліним.


Схема аналізу уроку української мови

  1. Підготовленість вчителя й учнів до уроку:

  • наявність плану уроку;

  • підготовка дидактичного, роздаткового матеріалу, інших засобів навчання;

  • готовність учнів до уроку;

  • раціональність розподілу часу на окремі етапи уроку.

  1. Організація уроку:

  • доцільність формулювання мети уроку;

  • цілеспрямованість завдань, які вирішуються на уроці;

  • логічна послідовність окремих етапів уроку;

  • виконання плану уроку.

  1. Зміст уроку:

  • відповідність змісту темі уроку;

  • правильність висвітлення теми уроку, формулювання визначень і висновків, зроблених на уроці;

  • освітня, виховна, розвивальна цілісність та цінність уроку;

  • відповідність матеріалу віковим особливостям, завданням особистісно-орієнтованого навчання.

  1. Технологія викладання й учіння:

  • відповідність структури уроку обраному типу уроку;

  • оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;

  • види вправ та ефективність їх використання;

  • робота вчителя у напрямку формування і закріплення в учнів нових для них понять;

  • діяльність учнів, спрямована на засвоєння й закріплення формально-алгоритмічних форм частин мови, формування прийомів евристичного мислення, що визначає мовленнєву культуру учня;

  • робота з розвитку орфографічної та пунктуаційної грамотності;

  • ефективність використання наочності, у тому числі ТЗН, комп’ютерної техніки;

  • вироблення, враховуючи вікові особливості, в учнів навичок правопису, орфографічних навичок, формування сталого інтересу до вивчення рідної мови;

  • формування в учнів навичок самоосвіти та самовиховання, методика організації самостійної роботи учнів;

  • використання вправ, спрямованих на різні способи сприйняття,осмислення, запам'ятовування, вправ, які формують свідоме відношення учнів до мовленнєвих явищ, розвивають пізнавальні інтереси учнів;

  • методичні прийоми, спрямовані на реалізацію основних дидактичних принципів навчання;

  • спрямованість та отримання гарантованих результатів навчання;

  • використання екстенсивних та інтенсивних методик, традиційних та інноваційних технологій вивчення нового матеріалу.

  1. Діяльність учнів на уроці:

  • формування активності учнів на етапі актуалізації та застосування знань та умінь;

  • різноманітність видів і характеру самостійної роботи;

  • навчання учнів обґрунтуванню своїх суджень, використанню порівнянь, узагальнень;

  • чи вміють учні робити висновки, узагальнення, чи сприяють уроки мови розвитку творчого мислення та уяви дітей, розвитку особистості дитини;

  • дисципліна учнів на уроці.

  1. Діяльність вчителя на уроці:

  • застосування матеріалу проблемного характеру, який вимагає вироблення активних мисленнєвих прийомів;

  • мова вчителя з точки зору емоційності, точності, виразності;

  • оцінка міри впливу мовлення учителя на учнів;

  • реалізація основних функцій вчителя, керівна роль вчителя (вміння керувати класом);

  • дотримання педагогічного такту, реалізація прийомів співробітництва та співтворчості.

  1. Результати уроку:

  • рівень сформованих навчальних досягнень учнів, методика контролю знань, умінь та навичок учнів, правильність і вмотивованість оцінювання, ведення тематичного обліку знань;

  • виконання плану уроку;

  • реалізація мети уроку;

  • розвивальне і виховне значення уроку;

  • найбільш вдалі елементи уроку;

  • що на уроці реалізовано не повністю або зовсім не реалізовано, причини невиконання завдань уроку;

  • загальна оцінка уроку, як вчителю працювати над усуненням виявлених недоліків.

Схема комплексного аналізу уроку літератури

  1. Тема уроку. Точність та обґрунтованість формулювання.

  2. Обґрунтованість даної теми у курсі даного класу, програми у цілому.

  3. Основна мета, освітньо-виховні та розвивальні завдання.

  4. Відповідність мети, завдань, змісту уроку концепції змісту освіти, дидактичної системи.

  5. Ефективність реалізації мети й завдань у ході уроку.

  6. Готовність учнів до виконання завдань, поставлених на уроці (наявність опорних знань, наявність текстів, необхідних довідникових матеріалів тощо).

  7. Обладнання уроку, використання засобів навчання.

  8. Структура уроку, його основні навчальні ситуації. Композиційна значимість уроку.

  9. Тип уроку, оптимальність вибору типу уроку.

  10. Вибір організаційних форм уроку, доцільність вибору.

  11. Літературознавча концепція уроку. Критерії відбору історико-літературного матеріалу. Фактична і літературознавча точність.

  12. Відповідність методів і прийомів навчання цілям і змісту уроку, віковим та індивідуальним особливостям сприйняття учнів.

  13. Вибрані способи засвоєння художнього твору (види читання, шляхи аналізу та інтерпретації).

  14. Характер і умови роботи з текстом (знання учнями тексту, вміння його використовувати, усвідомлення вибору способу засвоєння тексту, умови реалізації вибраного способу, ініціювання проблемних ситуацій, їх вирішення тощо).

  15. Формування знань, умінь і навичок відповідно до з вимог програми.

  16. Формування читацьких здібностей учнів.

  17. Розвиток різних форм читацького сприйняття: активності й об'єктивності читацької уяви, здібності до засвоєння змісту твору на рівні репродуктивному, аналітичному, синтезуючому, до осмислення художньої форми на рівні деталі й композиції.

  18. Формування літературно-творчих здібностей учнів.

  19. Розвиток психологічних особливостей особистості (емоцій, почуттів, пам'яті, мислення, уяви, асоціацій).

  20. Формування когнітивних, креативних, оргдіяльнісних якостей учня.

  21. Формування спеціальних умінь, пов'язаних з аналізом художнього твору.

Схема аналізу уроку фізики

  1. Підготовка вчителя до уроку:

  • знання і реалізація вимог навчальної програми, інших нормативних документів, інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання фізики;

  • підготовка завдань для практичних занять, підготовка навчального обладнання, дидактичного, роздаткового матеріалу;

  • оптимальність вибору мети, завдань уроку; тип уроку;

  • відповідність змісту навчального матеріалу вимогам програми.

  1. Науково-теоретичний та методичний рівень викладання:

  • формування природничо-наукової картини світу, матеріалістичного світогляду, формування навичок самостійного здобування знань;

  • формування і розвиток в учнів наукових знань та вмінь, необхідних для розуміння процесів і явищ, які відбуваються в природі, техніці, побуті; значення використання енергозберігаючих технологій; забезпечення доступності сприйняття школярами навчального матеріалу;

  • розвиток логічного мислення учнів, використання у навчальному процесі задач-запитань та експериментальних задач;

  • роль і місце експерименту в процесі навчання, формування вміння користуватися вимірювальними приладами під час самостійного виконання дослідів, експерименту, практичних робіт;

  • використання технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки, методика використання дидактичного, роздаткового матеріалу;

  • роль і місце самостійних робіт у процесі навчання, роль вчителя у попередженні та подоланні перевантажень учнів;

  • організація диференційованої роботи з різними за підготовкою категоріями учнів;

  • зв’язок викладання фізики з іншими навчальними предметами, політехнічна спрямованість викладання фізики, відображення сучасних досягнень фізики і техніки. Висвітлення ролі українських вчених у розвитку світової фізичної науки;

  • забезпечення єдності процесу навчання, виховання та розвитку пізнавальних можливостей учнів;

  • оптимальність вибору організаційних форм, методів та прийомів навчання;

  • раціональність використання навчального часу уроку;

  • використання інноваційних технологій навчання та виховання:

  • додержання правил техніки безпеки та санітарно- гігієнічного режиму на уроці.

  1. Діяльність учнів на уроці:

  • чи вимагає вчитель від учнів під час відповіді встановлення причинно-наслідкових зв’язків між різними явищами та фізичними величинами;

  • наскільки учні проявляють самостійність, чи вміють самостійно робити висновки та узагальнення;

  • чи вміють учні застосовувати знання, отримані при вивченні інших предметів чи інших розділів фізики, для здобуття нових знань. розв’язування задач та виконання експериментальних завдань;

  • наскільки навчальний матеріал засвоювався безпосередньо на уроці, інтерес та увага під час вивчення нового матеріалу;

  • участь учнів у фізичному експерименті;

  • дисципліна протягом уроку.

  1. Діяльність вчителя на уроці:

  • педагогічний такт, застосування прийомів співробітництва та співтворчості;

  • виконання вчителем основних дидактичних вимог;

  • реалізація основних функцій вчителя (вміння керуватикласом);

  • володіння вчителем педагогічною технікою;

  • робота вчителя щодо підвищення якості знань учнів.

  1. Результати уроку:

  • ступінь засвоєння теоретичного матеріалу, якість навчальних досягнень учнів;

  • знання учнями основних фізичних теорій та вміння їх застосовувати для пояснення матеріалу, що вивчається;

  • яка глибина та міцність знань учнів, наскільки учні привчені чітко та ясно висловлювати свої думки, правильно застосовувати фізичну термінологію;

  • обсяг домашніх завдань, їх відповідність вимогам програми, використання диференційованих домашніх завдань;

  • організація, систематичність, методи і форми перевірки знань учнів;

  • якість знань учнів, ведення тематичного обліку знань;

  • розвивальне і виховне значення уроку;

  • виконання плану уроку;

  • реалізація мети уроку;

  • найбільш вдалі елементи уроку;

  • що на уроці не було досягнуто, чому;

  • загальна оцінка уроку.

Схема аналізу уроку хімії

  1. Навчально-матеріальна база:

  • обладнання кабінету хімії, можливість забезпечення учнів під час практичних і лабораторних робіт необхідними приладами, посудом, хімічними реактивами;

  • додержання інструкцій по збереженню реактивів;

  • систематизація обладнання, забезпечення кабінету наочними посібниками, роздатковим, дидактичним матеріалом;

  • стан фактичного використання обладнання, приладів, наочних посібників, роздаткового, дидактичного матеріалу;

  • додержання техніки безпеки, санітарно-гігієнічних вимог.

  1. Готовність учителя та учнів до уроку:

  • знання і реалізація вчителем вимог програми, інших нормативних документів, інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання хімії;

  • підготовка натуральних хімічних об’єктів, хімічного обладнання, інших засобів навчання, у тому числі ТЗН, комп’ютерної техніки;

  • готовність учнів до уроку;

  • розподіл, раціональне використання часу уроку.

  1. Організація уроку:

  • доцільність вирішення задач уроку;

  • логічна послідовність структури уроку.

  1. Зміст уроку:

  • доцільність формування мети, задач уроку;

  • відповідність змісту меті уроку;

  • зв’язок навчання з життям, політехнічна спрямованість навчання;

  • відповідність змісту уроку віковим особливостям, можливостям учнів;

  • виховні, розвивальні особливості уроку.

  1. Технологія викладання та учіння:

  • викладання нового матеріалу в світлі провідних наукових теорій, формування діалектико-матеріалістичного світогляду;

  • спрямованість на отримання гарантованих результатів;

  • використання вчителем традиційних та інноваційних технологій;

  • оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;

  • технологія вивчення нового матеріалу;

  • наочність на уроці (предметна, зображувальна, символіко-графічна, статична, динамічна);

  • використання хімічного експерименту, вироблення практичних навичок учнів;

  • прийоми встановлення зворотного зв'язку закріплення знань та вмінь;

  • застосування підручника та різних видів самостійної роботи;

  • індивідуалізація та диференціація навчання;

  • застосування сучасних засобів навчання, особливості різноманітних пізнавальних завдань, як організаційно- управлінського засобу навчання хімії;

  • методичні прийоми, які використовуються з метою реалізації принципу спрямованості навчання (культурологічної, морально-етичної, економічної, екологічної, естетичної, гуманістичної, валеологічної тощо);

  • інтеґративний підхід до вибору та реалізації освітніх технологій, методів, форм, засобів навчання.

  1. Діяльність учнів на уроці:

  • інтерес та увага при вивченні нового матеріалу;

  • активність учнів на етапі актуалізації та застосування знань та умінь;

  • різноманітність видів і характеру самостійних робіт;

  • участь у хімічному експерименті;

  • дисципліна протягом уроку.

  1. Діяльність вчителя на уроці:

  • мова вчителя;

  • реалізація основних функцій вчителя;

  • керівна роль вчителя (вміння керувати класом);

  • педагогічний такт, прийоми співробітництва та співтворчості.

8. Результати уроку:

  • виконання плану уроку;

  • реалізація мети уроку;

  • якість навчальних досягнень учнів, тематичний облік знань;

  • розвивальне і виховне значення уроку;

  • найбільш відчутні досягнення на уроці;

  • недоліки уроку;

  • загальна оцінка уроку.




Схема аналізу уроку математики

  1. Підготовка вчителя до уроку:

  • знання та використання вчителем диференційованих програм, інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання математики;

  • визначення вчителем мети уроку, типу уроку, відбір форм і методів навчання відповідно до мети, підготовка дидактичного, роздаткового матеріалу, навчальних посібників, ТЗН, комп'ютерної техніки;

  • відповідність змісту навчального матеріалу програмам, віковим особливостям, можливостям учнів.

  1. Науково-методичний рівень викладання:

  • виконання вчителем основних дидактичних принципів навчання (науковість і доступність викладання, міцність результатів навчання, системність і систематичність навчання, формування навичок самоосвіти, формування сталого інтересу до вивчення предмета тощо);

  • використання можливостей програмового матеріалу для формування наукового світогляду, логічного мислення, загальнолюдських моральних і духовних цінностей, поваги до національної культури і традицій;

  • формування в учнів відповідальності за результати навчання в процесі розв'язування математичних задач;

  • спрямування діяльності учнів на вироблення вміння застосовувати отримані знання для вирішення різноманітних практичних задач;

  • ефективність здійснення учнями поелементного аналізу і встановлення відповідності між математичним записом висновків і їх словесним формулюванням;

  • оптимальний вибір організаційних форм, методів (зокрема, інноваційних) і прийомів викладання математики;

  • здійснення індивідуального та диференційованого навчання;

  • раціональне поєднання пояснювально-ілюстративних методів з евристичними, частково-пошуковими, здійснення проблемно-пошукового навчання;

  • робота вчителя з розвитку логічного мислення учнів: розв'язування задач з аналізом, спеціальний добір запитань, задач і вправ, виявлення раціональних шляхів розв'язування;

  • розвиток активної пізнавальної діяльності учнів, формування операцій мислення, інтенсивність навчальної діяльності, щільність уроку;

  • формування загальнонавчальних і спеціальних умінь та навичок учнів, формування опорних знань, міжпредметні зв'язки на уроці;

  • система самостійних, практичних, контрольних робіт, їх періодичність,

зміст, ступінь труднощів. Дотримання вимог до письмових робіт.

  1. Діяльність учнів на уроці:

  • формування сталого інтересу до вивчення математики;

  • активність учнів на етапі актуалізації та застосування знань та умінь;

  • різноманітність видів та характеру самостійних робіт;

  • математична культура школярів, уміння учнів застосовувати знання на практиці, працювати з додатковою літературою;

  • ступінь розвитку математичного мовлення і мислення учнів;

  • володіння теоретичним матеріалом, основними поняттями, теоремами, законами, формулами, алгоритмами;

  • дисципліна протягом усього уроку.

  1. Діяльність учителя на уроці:

  • педагогічний такт, прийоми співтворчості та співдружності;

  • володіння педагогічною технікою, мова вчителя;

  • керівна роль вчителя (вміння організовувати роботу учнів на уроці);

  • реалізація основних функцій учителя.

  1. Результативність навчально-виховного процесу:

  • співвідношення за трудністю і обсягом домашніх і класних робіт;

  • якість знань, умінь, практичних навичок учнів;

  • забезпечення базового рівня математичної освіти:

  • об'єктивність оцінювання навчальних досягнень учнів, ведення тематичного обліку знань;

  • сформованість в учнів навичок роботи з підручником, довідковою літературою, таблицями, мікрокалькулятором, комп'ютером тощо;

  • наявність навичок усного рахунку, сформованість обчислювальних навичок;

  • ступінь розвитку мислення учнів, умінь розв’язувати задачі, доводити теореми;

  • розвивальне і виховне значення уроку;

  • виконання плану уроку;

  • реалізація мети уроку;

  • найбільш вдалі елементи уроку;

  • що на уроці не реалізовано, чому;

  • загальна оцінка уроку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал