Сфз: дослідження, наука, практика, імплементація 4 квартал 2015 року Харків 2015 issn 2412-4435 2 вісник відкритої міжнародної інтернет-конференції



Скачати 372.75 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка4/5
Дата конвертації08.12.2016
Розмір372.75 Kb.
1   2   3   4   5
«МСФЗ: ДОСЛІДЖЕННЯ, НАУКА, ПРАКТИКА, ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ»
Об’єкти обліку, які потребують оцінки майбутніх подій
Забезпечення
Відображаються в пасиві балансу (рах. 47)
Резерви за активами
Відображаються в активі балансу (рах. 38)
Умовні зобов’язання
Потребують розкриття в примітках (позабалансові рахунки)
Умовні активи
Потребують розкриття в примітках (позабалансові рахунки)
Доходи майбутніх періодів
Відображаються в пасиві балансу (рах. 69)
Витрати майбутніх періодів
Відображаються в активі балансу (рах. 39)
Події після дати балансу
Потребують розкриття в примітках (немає рахунків)
Активи і пасиви оцінювані за теперішньою вартістю Відповідні рахунки активів і пасивів
Рис.1 – Об’єкти обліку, які потребують оцінки майбутніх подій як видно з рисунку 1, оцінка майбутніх подій проводиться досить часто і можна стверджувати, що вони
є об’єктами обліку, про які досить мало інформації у користувачів.
Проведений вище аналіз міжнародних стандартів вказує, що при складанні звітності використовується чимало прогнозів майбутніх подій, однак, окрім подій після дати балансу, решта прогнозів не розкрито на- віть у примітках.
Для формування відповідного облікового забезпечення майбутніх подій ми пропонуємо:
• відображати заплановані події на позабалансових рахунках, а при настанні запланованих операцій вони переходять на балансові;
• зазначення для кожної операції часу, коли операція відбувається і часу, коли операція реєструєть- ся. Для всіх оцінок майбутніх подій встановлювати бухгалтерський атрибут «ймовірність настання майбутньої події»;
• зазначати в обліковій політиці ймовірність подій, які підлягають розкриттю на рівні 50 і більше від- сотків на основі прогнозних даних аналітиків. Таким чином, якщо ймовірність отримання економічної вигоди в результаті настання події, яка відбудеться в майбутньому, становить 50 і більше відсотків,
інформацію слід розкрити;
• для урівноваження фінансового стану доцільно, хоча б для розкриття у примітках, створити забез- печення майбутніх доходів.
Безумовно прогнози майбутніх подій, проведені на дату звітності, можуть і не здійснитись, так як ситуа- ція протягом року може змінюватись. Однак вони мають важливе значення для користувачів і оцінки фінан- сового стану. якщо проаналізувати зобов’язання та угоди бухгалтерам досить складно, то бажано довірити цю роботу аналітикам, економістам компанії для отримання більш достовірного прогнозу.
Чік М.Ю.
кандидат економічних наук, доцент
Дурунда О.В.
магістр, Львівська комерційна академія
Виплати працівникам згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності
Анотація. У статті розглядаються особливості виплат працівникам за Міжнародними стандартами фінан-
сової звітності. Проаналізовано складові виплат працівникам за Міжнародними стандартами фінансової звіт-
ності.
У сучасних умовах господарювання облік заробітної плати та інших виплат працівникам на підприєм- ствах різних видів економічної діяльності займає провідне місце в системі бухгалтерського обліку. Праця
є найважливішим елементом витрат виробництва. Заробітна плата – основне джерело доходу працівників

22
ВІСНИК ВІДКРИТОЇ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ
підприємства, вона виступає в якості одного з найважливіших економічних важелів управління економікою.
Інтеграція України в європейський простір вимагає впровадження принципово нового організаційно-еко- номічного механізму регулювання праці та її оплати, що повинен ґрунтуватися на Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (Міжнародних стандартах фінансової звітності), які містять норми щодо методології та організації бухгалтерського обліку та обумовлюють необхідність дослідження та оцінки ефективності організації облікових процесів на підприємствах різних видів економічної діяльності і визначення основних оптимальних напрямів їх удосконалення.
Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (Міжнародних стандартів фінансової звіт- ності), порядок ведення бухгалтерського обліку виплат працівникам та розкриття інформації про такі випла- ти у фінансовій звітності підприємства визначається МСБО (IAS) 19 “Виплати працівникам”. МСБО (IAS) 19
“Виплати працівникам” не розглядає звітності за програмами пенсійного забезпечення, а стосується лише обліку виплат працівникам. Спочатку цей стандарт було затверджено у 1993 році під назвою “Витрати на пенсійне забезпечення” і стосувався лише обліку пенсійних програм. У 1998 році МСБО (IAS) 19 “Виплати працівникам” було переглянуто. Потім він набрав чинності з 1 січня 1999 року під назвою “Виплати праців- никам”. Згодом у 2000 році до тексту МСБО (IAS) 19 “Виплати працівникам” було внесено зміни, які стосу- вались визначення активів програми та вимог щодо їх визнання, оцінки та розкриття. Потім ще вносилися зміни до МСБО (IAS) 19 “Виплати працівникам” у 2004 році у зв’язку з прийняттям МСБО (IAS) 2 “Платіж на основі акцій”, МСБО (IAS) 3 “Об’єднання бізнесу” МСБО (IAS) 4 “Страхові контракти”. Таким чином, МСБО
(IAS) 19 “Виплати працівникам” поширюється на всі виплати працівникам, крім тих, до яких застосовується
МСФЗ (IFRS) 2 “Платіж на основі акцій” [1, с. 482].
Відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності не- обхідним є використання терміну “виплати працівникам”. Отже, згідно МСБО (IAS)19 “Виплати працівникам”, виплати працівникам – це всі форми компенсації, що їх надає суб’єкт господарювання в обмін на послуги, надані працівниками. При цьому, працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі. А згідно з П(С)БО 26
“Виплати працівникам” конкретного визначення “виплати працівникам” не має, але розглядається дефініція
“поточні виплати працівнику” – виплати працівнику (окрім виплат при звільненні та виплат інструментами власного капіталу підприємства), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні місяця, у якому працівник виконував відповідну роботу.
Таким чином, МСБО (IAS)19 “Виплати працівникам” розглядає трудову діяльність працівників як послу- ги, за які вони отримують відповідну компенсацію. Слід зазначити, що в контексті даного стандарту дирек- тори та інший управлінський персонал також розглядаються як працівники. цей стандарт поширюється на всі виплати працівникам, включаючи виплати згідно з:
• офіційними угодами між підприємством та окремими працівниками, групами працівників чи їхніми представниками;
• законодавчими вимогами або через галузеві угоди, за якими підприємство має робити внески до національних, державних, галузевих або інших про грам за участю кількох працедавців; або
• неофіційною практикою, яка веде до виникнення конструктивних зобов’язань.
Виплати працівникам включають виплати, які надаються або працівникам, або їхнім утриманцям, та мо- жуть бути надані у формі грошових виплат (або товарів чи послуг) безпосередньо працівникам, їхнім дружи- нам/чоловікам, дітям чи іншим утриманцям або іншим особам, наприклад, страховим компаніям [1, с.482].
МСБО (IAS)19 “Виплати працівникам” поділяє виплати працівникам на чотири категорії:
1. короткострокові виплати;
2. виплати по закінченні трудової діяльності;
3. інші довгострокові виплати працівникам;
4. виплати при звільненні [2].
Таким чином, МСБО (IAS)19 “Виплати працівникам” є нормативним актом, що не має на даний момент практичного застосування на вітчизняних підприємствах, тому що він дає лише трактування використовува- них термінів і наводить класифікацію виплат, які можуть здійснюватися працівнику.
Література
1. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами : практичний посібник / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко. – К.: Лібра, 2004. – 880 с.
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 “Виплати працівникам” [електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: www.minfin.gov.ua/document/92431/МСБО_19.pdf.

23
«МСФЗ: ДОСЛІДЖЕННЯ, НАУКА, ПРАКТИКА, ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ»
Онищенко І.О.
Харківський навчально-науковий інститут ДВНЗ «Університет банківської справи»
Формування первісної вартості основних засобів за міжнародними та національними стан-
дартами: переваги та недоліки
Анотація. Досліджено формування первісної вартості основних засобів за МСБО 16 та П(С)БО 7. Підкрес-
лено відмінні риси за міжнародними та національними стандартами. Зазначено переваги та недоліки обліку
первісної вартості основних засобів за МСБО 16 та П(С)БО 7.
На сьогоднішній день постає необхідність адаптації національної системи обліку до вимог міжнародної практики.
Важливим елементом, що забезпечує ефективне функціонування діяльності будь-якого підприємства в будь-якій державі є основні засоби. Вони є базовою складовою балансу підприємства, а також здійснюють вагомий вплив на фінансовий результат діяльності підприємства, тому правильність ведення їх обліку та врахування міжнародного досвіду є необхідним.
Оцінка основних засобів проводиться трьома способами: первинна оцінка, уцінка та дооцінка. Первин- на оцінка за обома положеннями має однаковий зміст щодо витрат, які до неї включаються, а також щодо обміну на подібні та неподібні основні засоби.
За МСБО 16, як і за П(С)БО 7 (з урахуванням останніх змін) до первісної вартості об’єкта включається сума витрат (за попередньою оцінкою) на демонтаж, переміщення об’єкта та на відновлення довкілля.
Оцінка на дату визнання елементів первісної вартості основних засобів МСБО 16 та П(С)БО 7 трактують та регламентують таким чином:
• МСБО 16: До перісної вартості об’єкта слід включити не всю суму очікуваних майбутніх витрат на демонтаж, а теперішню вартість цієї суми. Щорчну суму забезпечення слід відносити до витрат на позики (фінансові витрати), а не до первісної вартості об’єкта;
• П(С)БО 7: Деталі визначення первісної вартості відсутні, внаслідок чого до первісної вартості об’єкта може потрапити вся сума прогнозованих витрат на демонтаж, а не теперішня вартість цієї суми.
Отже, за П(С)БО 7, елементи первісної вартості основних засобів на дату визнання чітко не визначені, саме тому МСБО 16 має перевагу в цьому аспекті.
На формування первісної вартості основних засобів впливає ряд факторів, одним із критерії таких фак- торів є – подія внаслідок якої виникли основні засоби конкретного суб’єкта господарювання.
Існують різноманітні події, внаслідок яких виникають основні засоби, залежно від них можна простежи- ти відмінності формування первісної вартості основних засобів за національними та міжнародними стандар- тами (табл. 1).

Події, внаслідок яких виникають основні засоби
МСБО 16
П(С)БО 7 1.
як внесок до статутно- го капіталу
Не передбачено
Погоджена засновниками (учасни- ками) підприємства справедлива вартість об’єктів основних засобів
2.
за рахунок пайових
інструментів якщо за отримані активи ком- панія розраховується пайовими
інструментами, в обліку така опе- рація відображається за дебетом рахунка відповідних активів і за кредитом рахунка акціонерно- го капіталу; якщо ж грошовими коштами (сума яких еквівалентна вартості запропонованих пайових
інструментів) – дебетується також рахунок відповідних активів, але кредитується у такому разі раху- нок зобов’язань.
Методики обліку будь-яких опера- цій, в яких брали б участь пайові
інструменти або їх (інструментів) вартість, у національному обліку не опрацьовано. Розрахунки з ви- користанням пайових інструментів
(або вартості таких) розгляда- ються тільки у контексті виплат працівникам

24
ВІСНИК ВІДКРИТОЇ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ
3.
обмін або не грошові операції
Собівартість такого об’єкта основних засобів оцінюється за справедливою вартістю, якщо операція обміну має комерційну сутність та справедливу вартість отриманого активу або відданого активу можна достовірно оцінити. якщо придбаний об’єкт не оці- нюється за справедливою варті- стю, його собівартість оцінюють за балансовою вартістю відданого активу.
Справедлива вартість основних засобів на дату отримання (при обміні на неподібний об’єкт).
Залишкова вартість переданого основного засобу (при обміні на подібний об’єкт), але якщо вона вища за справедливу вартість отриманого об’єкту, визнається справедлива вартість, а різниця відноситься до витрат звітного періоду
4.
за рахунок грантів
Балансова вартість об’єкта основ- них засобів може бути зменшена на суму отриманих державних грантів (п.28), якщо таке фінан- сування було пов’язане з прид- банням саме цього об’єкта. Облік отримуваних грантів регулюєть- ся МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу». Метод зменшення вартості активів не називається МСБО 20 як єдиний, а висувається лише як альтерна- тивний іншому методу – методу- визнання грантів у доходах.
При первісному визнанні придба- них за рахунок урядових грантів
(коштів цільового фінансування) об’єктів вартість цих активів на суму отриманих коштів зменшува- ти не дозволяється.
5.
придбання в кредит
У разі якщо об’єкт надходить за допомогою залучення кредитів, то облік витрат на виплату відсот- ків здійснюється відповідно до
МСБО 23 «Витрати на позики», залежно від того, чи є цей об’єкт кваліфікованим активом, а також від умов і обставин сплати таких відсотків.
Витрати на виплату відсотків за кредит не включаються до первіс- ної вартості об’єкта.
Таким чином, між вітчизняними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку у аспекті визнан- ня первісної вартості основних засобів є вагомі відмінності.
Відмінні риси між П(С)БО 7 та МСБО 16 можна пояснити тим, що міжнародний обліковий стандарт носить загальний рекомендаційний характер та не враховує національних особливостей ведення бухгалтерського обліку, в цьому і полягає недолік міжнародного положення.
Саме тому, для вдосконалення МСБО 16 необхідно врахувати специфічні національні особливості ве- дення бухгалтерського обліку формування первісної вартості основних засобів, що сприятиме оптимізації облікового механізму в цілому.
Із метою уніфікації П(С)БО 7 до МСБО 16 слід узгодити критерії визнання основних засобів у П(С)БО 7 з МСБО 16.
Отже, з вищесказаного, можна зробити висновок, що П(С)БО 7 вимагає змін і доповнень як з боку визначень термінів наведених в ньому, так і збоку сфери його дії.
Для вдосконалення П(С)БО 7 в контексті обліку формуванння первісної вартості основних засобів, не- обхідно здійснити ряд заходів:
• Здійснення чіткої регламентації деталей визначення первісної вартості основних засобів;
• Опрацювання методики обліку будь-яких операцій, в яких брали б участь пайові інструменти або їх
(інструментів) вартість;
• Удосконалення національного стандарту в контексті переваг МСБО 16, тощо.
Вирішення цих проблем дозволить гармонізувати національну систему обліку основних засобів відповід- но до міжнародного облікового стандарту, в результаті чого будуть подолані певні неузгодженості в обліку основних засобів щодо їх придбання, використання та оцінки.

25
«МСФЗ: ДОСЛІДЖЕННЯ, НАУКА, ПРАКТИКА, ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ»
Грачова О.В.
Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова
Термінологічний аналіз понять «резерв» та «забезпечення»
Анотація. Для забезпечення стійкості діяльності підприємств використовують різні механізми та інстру-
менти, найпоширенішим серед яких є резервування. Незважаючи на те, що резервування є чи не найкращим
методом захисту підприємства від ризиків, трактування поняття “резерви” і сьогодні залишається досить не
визначеним. Широка різноманітність термінологічного апарату та його неоднозначність призводить до хиб-
них джерел формування резервів та напрямів їх використання. Крім того, неузгодженість поняття резервів
зумовлює певні труднощі їх бухгалтерського обліку та відображенню в балансі суб’єктів господарювання.
Особливої актуальності механізм резервування набуває в умовах фінансово-економічної кризи, оскільки відображення резервів у балансі підприємства характеризує його позицію фінансово-майнового стану щодо збереження капіталу та виконання зобов’язань перед контрагентами.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що реформування вітчизняної системи бухгалтерського об- ліку до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності зумовило появу нових облікових термінів, які нормативною, економічною, обліковою та довідковою літературою трактуються порізному. У зв’язку з тим, що кожен науковець в поняття “резерв” вкладає різний зміст, залежно від своєї галузевої специфіки знань, а також враховуючи недосконалість нормативно-законодавчої бази України, поряд з проблемою термінології виникає проблема класифікації резервів, яка потребує розгляду і вирішення. Також виникає доволі багато питань відповідно визначення економічної сутності резервів, як об’єкта бухгалтерського обліку, аналізу до вимог чинного законодавства України щодо формування та використання забезпечень, порядку їх форму- вання, оцінки та визнання, що ускладнює роботу облікового апарату.
Проблема невідповідності бухгалтерського та податкового обліку в частині облікових резервів підприєм- ства. це стосується того, що формування резервів в системі бухгалтерського обліку не впливає на виник- нення витрат у податковому обліку. Негативним наслідок цього є послаблення мотиваційного механізму суб’єктів господарювання у їх формуванні.
Проблемам теорії, практики та методології формування та використання резервів присвячено чимало праць вітчизняних та зарубіжних науковців. Питання обліку резервів було досліджено в роботах таких вче- них, як: Ю.А.Верига, С.М.Дячек, М.О.Козлова, М.М.Орищенко,В.І.Ткач, В.С.Терещенко, П.Герстнер, В.Г.До- рогостайський, Л.Т.Гіляроська та інших.
Незважаючи на значну кількість досліджень, які присвячені проблематиці резервування, питання термі- нології резервів, їх класифікації, методики формування та порядку відображення в бухгалтерському обліку
і звітності залишаються невирішеними. Варто зауважити, що вчені зі споріднених сфер економічних знань здебільшого розглядають створення резервів як спосіб управління підприємницькими ризиками.
Поняття “резерв” має доволі змістовне навантаження та широко використовується в наукових економіч- них виданнях і практичній діяльності суб’єктів господарювання. Кожен автор намагається розкрити зміст по- няття “резерв” відповідно до специфіки своєї галузі знань, у ході реалізації завдань бухгалтерського обліку, контролю, фінансів, фінансового менеджменту, аналізу та страхування. Існування різноманітних підходів до визначення поняття “резерв” призводить до плутанини в оцінці їхнього економічного змісту у зв’язку з тим, що резерви розглядаються з різних позицій: з позиції держави, регіону, окремої галузі та підприємства.
Поняття “резерв” походить від французького “reserve”, що в перекладі означає “запас”, чи від латинського
“reserve” – “економлю, зберігаю”.
Козлова М.О. наголошує на тому, що не дивлячись на розмаїття думок, науковці в своїх логічних побу- довах все ж дотримуються загальної концептуальної схеми: у тлумаченні терміну “резерв” виділяється як економічний, так і бухгалтерський підтекст.
В економічному розумінні резерви розглядаються з двох позицій:
1. запаси ресурсів, необхідні для безперебійної роботи підприємства;
2. невикористані можливості підвищення ефективності виробництва.
Під резервами першого виду розуміють резервні (страхові) запаси сировини, матеріалів, палива, на- півфабрикатів, вільних виробничих потужностей та площі, необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо. Вони можуть мати форму “конкретних матеріально-речових елементів процесу виробництва у формі, трудових, а також фінансових ресурсів, які залучаються до обороту підприєм- ством у випадку потреби”.
У свою чергу, М.О. Козлова зазначає, що відповідно до другого підходу під резервами розуміють вимірю- вані, ще не використані можливості розвитку та удосконалення основного або інших видів діяльності віднос- но вже досягнутого рівня (можливості підвищення ефективності виробництва (резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, зниження її собівартості тощо)).
Облікові резерви (тобто такі, що виступають об’єктом обліку) відмінні від економічних резервів (ре- зервів потенційних можливостей).
Тобто, резерви в економічному аналізі та резерви у бухгалтерському обліку мають різний економічний

26
ВІСНИК ВІДКРИТОЇ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ
зміст. це свідчить про те, що слід розрізняти резерви як запаси ресурсів, резерви потенційних можливостей
і резерви, що формуються у системі бухгалтерського обліку.
Результати аналізу дефініцій поняття “резерв” у довідковій обліковій літературі та авторефератах ди- сертацій вчених в галузі бухгалтерського обліку підтверджують, що існує проблема неоднозначного тлума- чення поняття “резерв”.
Проаналізувавши погляди вчених щодо трактування поняття “резерв” можливо припустити, що під ним слід розуміти джерело покриття можливих або очікуваних витрат та збитків суб’єкта господарювання, що представляє собою запас високоліквідних засобів, які створюються на підприємстві відповідно до чинного законодавства та внутрішніх документів і характеризується особливим порядком формування та цільовим характером використання. Дане визначення найбільш повно відображає призначення резерву, особливості його формування і використання.
Таблиця 1.1 – Особливості сутності та змісту поняття «резерв» у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців
Автор
Трактування поняття «резерв»
1 2
Азрилін А.Н.
це відокремлена частина активів, сконцентрована у резервних (страхових) фондах – як централізованих, так і децентралізованих, і призначена для покриття непередбачу- ваних потреб, витрат для страхування
Баканова М.І.,
Шеремета О.Д.
Невикористані можливості зменшення поточних та авансових затрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів за умови незмінного рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин
Дячек С.М.
Інструмент самострахування підприємства від впливу в майбутньому на фінансовий стан підприємства очікуваних негативних наслідків ризиків діяльності
Верига Ю.А.
Орищенко М.М.
Антиципації (витрати) цільового характеру, створені відповідно до чинного законо- давства, установчих документів, принципів бухгалтерського обліку, П(С)БО у вигляді резерву сумнівних боргів, резервів майбутніх витрат і платежів, резервного капіталу та призначені для здійснення обов’язкових виплат, покриття передбачу- ваних та очікуваних витрат, усунення наслідків надзвичайних подій і забезпечення таких умов функціонування підприємства, які задовольняють його власників
Бугте й.
Пасивні статті для відображення певних зобов’язань організації, які точно не встанов- лені за обсягом або змістом на звітну дату, а витрати, що лежать у їх основі, повинні
(або можуть) бути віднесенні до періоду виникнення цих обов’язків
Козлова М.О.
Запас високоліквідних засобів, що створюються суб’єктом господарювання відповід- но до чинного законодавства та внутрішніх документів, характеризуються особливим порядком формування та необхідністю оперативного цільового використання, і призна- чений для покриття ймовірних або очікуваних витрат і збитків
Дячек С.М.
Інструмент самострахування підприємства від впливу в майбутньому на фінансовий стан підприємства очікуваних негативних наслідків ризиків господарської діяльності
Пархомчук О.О.
Джерело покриття можливих або очікуваних витрат та збитків суб’єкта господарюван- ня, що представляє собою запас високоліквідних засобів, які створилися на підприєм- стві відповідно до чинного законодавства та внутрішніх документів і характеризуються особливим порядком формування та цільовим характером використання
Нагорна І.В.
являють собою одночасно механізм формування в бухгалтерському обліку та звіт- ності об’єктивної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства, відрахування та формування яких є витратами, і джерело компенсації несприятливих наслідків ризиків фінансово-господарської діяльності

27


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал