Серія: педагогічні науки



Скачати 122.16 Kb.

Дата конвертації16.01.2017
Розмір122.16 Kb.

Випуск 83 СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Наукові записки
- 210 - здорового способу життя учнівської молоді необхідно також дослідити й мотиви дотримання ЗСЖ з навколишнім соціальним середовищем, що постійно взаємодіє
із старшими підлітками, яке суттєво впливає на сформованість
їхнього здорового способу життя (родина, шкільний колектив, референтні групи та ін.).
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Виленский
М.Я.
Социально-психологические детерминанты формирования здорового образа жизни /
М.Я. Виленский // Теория и практика физической культуры.
– 1994. – № 9. – С. 9–11.
2. Виноградов П.А. Физическая культура и здоровый образ жизни / Виноградов П.А. – М.: Мысль. 1990. – 268 с.
– (Проблемы и перспективы в использовании средств массовой информации в их пропаганде №6).
3. Касенок
Д.Э.
Формирование нравственных ценностных ориентаций здорового образа жизни старшеклассников: дис… кандидата пед. наук: 14.03.98/
Касенок Д.Э. – Витебск. 1998. – 254 c.
4. Лапаєнко С.В. Формування ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя: дис. кандидата пед. наук: 21.02.00/ Лапаєнко С.В. – К. 2000. – 249 с.
5. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье / Лисицын
Ю.П. – Москва Медицина. 1987. – 316 с. – (Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения т. 1).
6. Ломов Б.Ф. Проблема личности в психологической науке / Ломов Б.Ф. – Москва Наука. 1988. – 124 с.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
Турчак Анатолій Леонідович - кандидат педагогічних наук, професор кафедри педагогіки
КДПУ
ім. В.Винниченка, декан факультету фізичного виховання.
Наукові інтереси: фізичне виховання учнівської і студентської молоді.
Маркова Олена Віталіївна – пошукувач кафедри педагогіки КДПУ ім. В.Винниченка, старший викладач кафедри медико-біологічних дисциплін
і фізичної реабілітації.
Наукові інтереси: мотивація до занять фізичною культурою і спортом, виховання здорового способу життя учнівської молоді.
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ
Наталія УЙСІМБАЄВА
(Кіровоград)
У статті акцентується увага на необхідності розвитку в майбутніх фахівців творчих здібностей як складової формування
їхньої професійної компетентності, визначається вплив науково-дослідної діяльності студентів на формування їхнього творчого потенціалу.
У контексті особистісної орієнтації як основного напряму розвитку професійної освіти особистість постає як активний суб’єкт життєдіяльності, компетентна особа, здатна реалізувати свої потенційні можливості, жити повноцінним життям, самостійно діяти, здійснювати власний вибір, приймати незалежні рішення та відповідати за їхні наслідки.
Професійна компетентність спеціаліста визначається не лише базовими знаннями та вміннями, але і його ціннісними орієнтаціями, мотивами його діяльності, сталими взаємостосунками з людьми, з якими він навчається, а в подальшому працює, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу.
Професійна діяльність фахівця в сучасних умовах передбачає наявність творчого підходу до врозв’язання професійних завдань, аналізу отриманої інформації тощо. Тому формування досвіду творчої діяльності для студента як майбутнього фахівця є необхідною складовою його професійного розвитку, удосконалення професійної компетентності.
Метою статті є обґрунтування необхідності розвитку творчих здібностей під час підготовки майбутніх фахівців як умови ефективного формування їхньої професійної компетентності.
Дослідженню різних аспектів творчості особисті присвячено праці: Я.А. Пономарьова
(психологія творчості, мислення і творчість),
А.М. Матюшкіна
(проблемні ситуації у мисленні та навчанні), П.К. Енгельмейера
(теорія творчості й творче середовище),
В.А. Моляко (психологія творчості), В.Ф. Овчин- никова, Н.Ю. Посталюк (творчий потенціал особистості),
Е.В. Ілієнкова,
А.Ф. Лосєва,
В.Ф.Овчинникова
(сутність, структура й соціальна структура творчості).
Н.Ю.Посталюк розглядає творчий потенціал особистості як інтегрований вияв різних якостей особистості й уважає, що творчу особистість визначають не тільки високий творчий потенціал, але й ступінь її активності в його реалізації [6].
На думку
В.Ф. Овчинникова, творчий потенціал особистості – це “інтеграційна якість особистості, що характеризує міру
її можливостей ставити й розв’язувати нові завдання у сфері своєї діяльності, яка має суспільне значення” [5, 6].
Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості. Творча робота студента ефективна тоді, коли доцільна з погляду її корисної цінності, суспільної значущості. Мета творчості, що здатна стимулювати активну діяльність людини, полягає у самоствердженні за допомогою створення матеріальних
і духовних цінностей. Опосередкована, власне, педагогічна мета – це розвиток у вихованців сутнісних сил, здатності здобувати й


Наукові записки СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ Випуск 83
- 211 - використовувати знання в процесі доцільної корисної діяльності. Ці завдання досягаються, коли в організації професійної підготовки широко застосовуються методи наукової творчості.
Істини науки перебувають у постійному русі, розвитку, й тому наукове пізнання має творчий характер. Воно стосується глибин, сутності речей, які повинне розкривати.
В.Б. Бондаревський висловив думку про те, що “інтерес до знань як глибока спрямованість особистості й стійкий мотив навчання пробуджує творче мислення в будь-якої людини, створюючи найбільш позитивні умови для формування й розвитку нового стилю розумової роботи, вияву творчої особистості”
[1, 103].
Виховання студента як творчої, духовно збагаченої особистості – актуальне завдання суспільного розвитку, без розв’язання якого неможливо забезпечити суспільство творчими спеціалістами.
Формування досвіду творчої діяльності – один з компонентів освіти.
Зміст освіти повинен стати орієнтованим на розвиток творчих здібностей студентів, рівень яких визначатиме професіоналізм працівника.
При організації навчально-пізнавального процесу необхідно органічно поєднувати соціальногрупові методи з творчим використанням індивідуального підходу до розвитку навчально-пізнавальної активності.
“Творчі люди – це люди, які здатні мислити по новому, самостійно ставити перед собою завдання, цілі, пропонувати нестандартні рішення, опиратися рутинному підходу, орієнтуватись більше на майбутнє, а ніж на минуле” [3, 42].
Важливо так зорієнтувати навчальний процес, щоб студенти перебували в атмосфері творчості, могли й бажали творити нове залежно від свого рівня розвитку, бажань, стійкості інтересів, могли вибирати для себе форму вияву й участі у творчій самостійній діяльності, реалізуючи свою пізнавальну активність. Чим ширший діапазон участі студентів у творчому процесі, тим реальніші можливості у викладача активізувати розвиток творчих потенцій студента, тим якісніша співпраця, тим ефективніший процес професійного навчання.
Оволодіння елементами науково- професійного світогляду значною мірою визначає спрямованість та ефективність творчої діяльності людини.
Завданням навчального закладу повинен стати розвиток у майбутніх фахівців таких творчих якостей, як:
- креативність (здатність виробляти нові
ідеї);
- інтуїція (виявлення суттєвості);
- оригінальність (наявність творчої уяви);
- асоціативність
(уміння проводити аналогію);
- дивергентність (здатність мати декілька підходів до розв’язання однієї проблеми) [7].
Постійне ефективне стимулювання
інтелектуального розвитку, потреби в актуальній, цілеспрямованій самостійності, формування відповідних психологічних якостей, необхідні людині в умовах
інформаційного суспільства.
Інтелектуальні якості підкріплюють професійні вміння фахівця, допомагають йому знаходити правильні рішення у своїй роботі, зумовлюють ефективність творчості, пошуку нових, неординарних способів розв’язання проблем. Серед цих якостей – чіткість і логіка мислення, його критичність, творча уява, винахідливість, дотепність. Особливу роль у майбутній професійній діяльності відіграє оперативність мислення, що характеризує його здатність швидко знаходити оптимальне розв’язання професійних завдань.
Розвиток творчого мислення, здатності до аналізу та нестандартного розв’язання проблеми,
індивідуального стилю
є обов’язковими складовими професійної підготовки, а відповідно й формування професійної компетентності майбутніх спеціалістів.
Мислення – це раціональний рівень і спосіб формування пізнавальних, оцінювальних і практичних дій. Одним з найважливіших результатів процесу навчання студентів майбутній професійній діяльності – бажаний рівень формування в них професійного мислення.
Формування професійної компетентності майбутнього спеціаліста неможливе без розвитку професійного мислення.
Розвиток активного мислення студентів – це основна формула процесу навчання, яка спрямована на:
 формування умінь і навичок здобувати знання;
 рух від невідомого до відомого;
 розвиток пізнавальної активності,
ініціативи, творчого мислення;
 вироблення психологічної установки на самостійне систематичне набуття знань і вмінь орієнтуватись у широкому потоці інформації.
Компетентність забезпечує успішний перебіг творчого мислення, результатом якого є побудова гіпотез, виникнення передбачень.
Відомо, що ніякий заклад вищої освіти не в змозі навчити своїх випускників усього й на всі випадки життя. Але він у змозі й повинен сформувати спроможність до оволодіння

Випуск 83 СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Наукові записки
- 212 - досвідом і методами наукового пізнання, щоб майбутній спеціаліст
(випускник) з найменшими затратами додаткової праці й часу міг завжди засвоювати нові знання й розширював свій теоретичнийкругозір.
За час навчання в студента необхідно максимально розвинути творче мислення. У цьому напрямку суттєве значення має зміст науково-дослідної діяльності студентів як у межах навчального процесу, так
і в позааудиторний час.
Для формування особистості студента як творчого, ініціативного фахівця необхідно залучати його до науково-дослідної діяльності, яка привчає студента до самостійності, виробляє у нього вміння застосовувати набуті знання при розв’язанні конкретних завдань, вільно орієнтуватись у літературі за обраним фахом, а також виховує вибагливість до себе, зібраність, цілеспрямованість.
Ефективність наукової творчості майбутніх спеціалістів, оптимальне використання їхніх потенційних можливостей залежить від раціональної організації науково-дослідної діяльності студентів (НДДС).
Творча наукова робота студента ефективна тоді, коли вона є доцільною з погляду її корисності, актуальності й суспільної значущості.
Метою організації науково-дослідної роботи студентів є:
 надання максимальної можливості для розвитку особистості й професійних якостей, творчої індивідуальності майбутнього фахівця;
 розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;
 формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;
 здобуття глибокої системи знань як ознаки їхньої міцності.
Методи наукової організації праці студентів вибираються з урахуванням
їхніх
індивідуальних особливостей. За основу беруть загальні принципи науково-дослідної діяльності: творчий підхід, плановість, робота над собою, діловитість, практичність.
Досвід роботи, психолого-педагогічні дослідження показують, що студенти з вираженою тенденцією до творчої діяльності становлять від 18 до 27 %, із середніми творчими можливостями – від 55 до 69 %, з низькими – від 13 до 18 %. Це свідчить про те, що, по-перше, є можливість, а, по-друге, необхідність розвивати творчі здібності майбутніх спеціалістів [8, 27].
Якщо студент не обмежується засвоєнням знань та фактів і вносить у цей процес щось нове, оригінальне, розкриває нові сторони проблем і питань, що вивчаються, використовує більш широке коло джерел, використовує більш досконалі методи власної пізнавальної та практичної діяльності, то її можна визначити як творчу. У цьому сенсі творча діяльність його наближується до дослідницької роботи.
Сформованість самостійності професійного мислення визначається в умінні молодого спеціаліста формулювати нові проблеми, знаходити нові підходи до
їхнього усвідомлення, виявлення
ініціативи в розв’язанні проблем.
Саме професійне мислення є необхідною умовою творчості в майбутній професійній діяльності. Здатність спеціаліста творчо мислити потрібна йому як для оцінювання власної праці, так і для розв’язання виробничих завдань.
Вища школа готує випускників до різноманітної творчої діяльності: професійної, соціально-культурної, громадської і формує не просто конкретні знання визначеного діапазону та обсягу, а фундамент соціальної ініціативи, здатність працювати за обраним фахом та з людьми.
Головним завданням сучасного вищого навчального закладу є розвиток творчої самостійності майбутніх фахівців.
У творчості особливого значення набувають як соціальні, так і особисті чинники. До основних соціальних рис
(якостей), що характеризують спеціаліста як творчу особистість слід віднести: глибину та обсяг знань, уміння застосовувати їх у різних ситуаціях, сформовану стійку потребу до постійного відновлення знань й оволодіння новими, цілеспрямоване прагнення до істини, здатності глибоко проникати в сутність проблеми, творчу самостійність, прагнення до самовдосконалення та самореалізації, до свідомого розвитку
і формування своїх здібностей до творчості.
Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатності знаходити й порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх думок, критичність, сміливість, терпимість.
Досвід роботи з розвитку творчої активності студентів свідчить, що більшість з них не набули навичок творчої роботи в школі. У зв’язку з цим викладачі ВНЗ передбачають ланцюжок послідовних кроків “від простого до складного” з метою розвитку в студентів творчого потенціалу.
Саме науково-дослідна діяльність сприяє розвитку творчого потенціалу особистості. Ця діяльність характеризується високою мотивацією до активної пізнавальноїпраці, розвитку творчих здібностей, досвіду творчої роботи, характерологічних особливостей особистості [4].


Наукові записки СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ Випуск 83
- 213 -
Формування та розвиток навчально- дослідних умінь створює умови для досягнення в майбутньому значно кращих результатів у професійній діяльності завдяки розвитку відповідних здібностей
(проектувальних,
інформаційних, аналітичних, комунікативних тощо) [2].
Участь у науково-дослідній діяльності має свої специфічні особливості, які зводяться до
індивідуальної роботі студентів. Як засвідчує практика організації науково-дослідної роботи, залучення студентської молоді до цієї діяльності сприяє розвитку творчого характеру навчального процесу.
Розвиток творчої особистості майбутніх спеціалістів, раціональна організація навчально-виховного процесу, керівництво формуванням загальних та індивідуальних особливостей студентів, їхня підготовка до майбутньої професійної діяльності, неперервна самоосвіта й самовиховання мають стати найважливішими проблемами організації життєдіяльності сучасного вишу.
Професійна компетентність передбачає постійне підвищення кваліфікації, пошук можливостей до найбільш повного розкриття себе в професії, самостійність, відповідальність, здатність до
інноваційної діяльності.
Розв’язання проблеми підготовки фахівців з готовністю творчо й професійно розв’язувати виробничі та соціальні завдання ми вбачаємо в необхідності здійснити значні якісні зміни в організації та змісті професійної підготовки майбутніх фахівців через залучення їх до пізнавально-творчої діяльності.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Бондаревський В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. Кн. для учителя. – М.:
Просвещение, 1985. – 143с.
2. Борисова О., Харченко Н. Науково-дослідна діяльність студентів педагогічних ВНЗ в умовах реалізації завдань Болонської конвенції // Рідна школа. – 2008. –
№ 10. – С.33.
3. Воробйов С. Структура, критерії і рівні готовності студентів до творчого розв’язання дидактичних задач //
Рідна школа. – 2002. – № 2. – С.42–44.
4. Драч І.І. Оцінювання творчого потенціалу студентів вищих навчальних закладів // Проблеми освіти: Наук.- метод. зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти,
2005. – Вип. 41. – С.153–160.
5. Овчинников В.Ф. Научно-технический прогресс и развитие творческого потенциала работника производства.
– Л., 1974. – 175с.
6. Посталюк Н.Ю. Творческий стиль деятельности.
Педагогический аспект. Изд.-во Казанского университета,
1989. – 205с.
7. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя.
– Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 128 с.
8. Степанець І.О. До проблеми підвищення якості професійної підготовки у педагогічному коледжі. Про ефективність і ефект // Коледжанин. – 2004. – № 4. – C.25–28.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Уйсімбаєва
Наталія
Василівна
– кандидат педагогічних наук, ст.викладач кафедри педагогіки КДПУ
ім. В. Винниченка.
Наукові інтереси: дослідження проблем формування професійної компетентності майбутнього фахівця.
РОЗВИТОК ОСВІТИ В УКРАЇНІ
У 20-х РОКАХ ХХ ст.
Оксана ФІЛОНЕНКО
(Кіровоград )
У статті розглянуто історичний аналіз становлення і розвитку української радянської

шкільної освіти у 20-х роках XX ст. Зроблено спробу дослідити концептуальне й практичне розв’язання вирішення освітньої політики
Україні в зазначений період, розкрити досягнення й прорахунки.
Необхідність вивчення історичного досвіду, проведення ретроспективного аналізу розвитку освіти зумовлюється особливостями сучасного етапу освітніх реформ. Метою історичних досліджень повинно стати нагромадження, аналіз, порівняння фактичного матеріалу, технологій здійснення навчально-виховного процесу в історії вітчизняної та зарубіжної освіти. Без вивчення історичного досвіду неможливо простежити й обґрунтувати способи трансформації традиційних ідей у новаційні, оскільки без зв'язку з традицією немає новаторства, а конструювання майбутнього без використання досвіду минулого значно вповільнюється. Нині ми долаємо усталені стереотипи, які заважають по-новому бачити проблеми становлення людини, прагнемо створити нову парадигму освіти, нову національну школу в Україні. На шляху реалізації визначених концептуальних ідей та поглядів щодо основних напрямів розвитку сучасної системи освіти погляд в історію є доцільним для уникнення помилок, виявлення здобутків та інноваційного потенціалу.
Аналіз літературних джерел засвідчує велику увагу сучасних істориків педагогіки до різних аспектів досліджуваного питання, зокрема О. Сухомлинська порушувала у своїх дослідженнях питання розвитку педагогічної науки в УСРР у 1920 1933 рр., становлення української національної школи в зазначений період розглядає С.Філоненко. Становлення й розвиток нової освітньої системи в УСРР у 20- ті роки розкрив у своїх працях В. Липинський, загальноосвітньої школи в 1920 1933 рр.
науковець В. Борисов. Останніми роками в
Україні з'явилися праці, у яких автори дають


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал