Секція Гуманітарні аспекти розвитку України в глобальному вимірі 2012 міжнар. К-я Імперативи



Скачати 75.22 Kb.
Дата конвертації12.05.2017
Розмір75.22 Kb.


Секція 6. Гуманітарні аспекти розвитку України в глобальному вимірі

2012 міжнар. К-я Імперативи

Кальницька К.О., к. психол. н., доцент

Чернігівський державний інститут економіки і управління (м. Чернігів, Україна)

9455 зн., 0,2 др. арк.

СТУДЕНСТВО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК ОСОБЛИВА ГРУПА ПІЗНЬОЇ ЮНОСТІ
Сьогодення українського суспільства – бурхливість політичної сфери, нестабільність, навіть кризовість, соціально-економічної – безперечно породжує зміни в соціальній психології, в системі цінностей, життєвих орієнтирів як окремої особистості, так і соціальних груп та прошарків, що безумовно стосується і студентської спільності вищої професійної школи.

Яким є сучасний студент, майбутній фахівець? Чому обирає вищу освіту, як вчиться, проводить вільний час, до чого прагне, як оцінює себе та взаємодіє з іншими, наскільки комфортно себе почуває? Чи впливає стать студентів на їх поведінку? Щоб відповісти на ці та більшість інших подібних запитань, необхідним є проведення спеціального соціально-психологічного дослідження, яке й відбулося в Чернігівському державному інституті економіки і управління в межах роботи психологічної служби у другому півріччі 2012 року.

Метою дослідження було складання психологічного портрету студента/студентки, майбутнього фахівця. Завдання дослідження передбачали з’ясувати особливості самосвідомості сучасного студентства, зокрема ґендерну складову; визначити суб’єктивну привабливість навчальної діяльності, з’ясувати оцінку респондентами своїх власних можливостей щодо засвоєння навчального матеріалу, встановити головні труднощі студентського життя.

У дослідженні взяли участь 149 студентів денного відділення шести факультетів інституту (від першого до п'ятого курсів навчання). Розподіл за статтю: юнаків – 52 особи, дівчат – 97 осіб, відповідно 35% і 65% студентів. Дослідження проводилося анонімно, респонденти обирались шляхом випадкового відбору. Респондентам було запропоновано психодіагностичні опитувальники та проективні методики. В цілому було використано 14 методик, серед яких методика вивчення загальної самооцінки (опитувальник Г. М. Казанцевої), “Шкала суб'єктивного благополуччя” (модифікований варіант Н. П. Фетискіна), символічні завдання для виявлення різних характеристик “образу Я”, “Незавершені речення”, методика “Дослідження самоповаги”, анкета “Самооцінка якості навчальної діяльності” тощо. Отримані дані було оброблено методами кількісного і якісного аналізу.

Дана стаття висвітлює часткові результати проведеного дослідження, а саме, особливості самосвідомості особистості та суб’єктивну картину освітньої сфери життя студентів ВНЗ як представників вікового періоду – пізньої юності.

Студенство як окремий вік і соціально-психологічна категорія було виділено ленінградською психологічною школою під керівництвом Б. Г. Ананьєва (70-і рр. ХХ ст.). Студентський вік, на думку Б. Г. Ананьєва, є сенситивним періодом розвитку основних соціогенних потенцій людини і складається з двох періодів: стандартний (17-22 р.) – юність, нестандартний (23-27 р.) – пізня юність. Аналіз сучасної наукової літератури та наші власні спостереження дозволяють виділити спільні та відмінні риси студентства. По-перше, студентів об’єднує спільна діяльність – навчання, спрямоване на отримання спеціальної освіти, вони мають спільні цілі та мотиви, майже однакові умови професійного зростання, натомість, труднощі на цьому шляху, як правило, зумовлені індивідуальними психологічними та ґендерними особливостями. По-друге, вік студентів майже однаковий (18-25 років), вони мають однаковий рівень загальної середньої освіти та часовий термін навчання у вузі (в середньому 4-6 років), проте і на цьому рівні аналізу можливі суттєві відмінності: якість шкільної підготовки, вмотивованість на досягнення чи уникнення невдачі, адаптаційні можливості особистості та особливості завдань професійної підготовки на різних курсах тощо. По-третє, психологічні особливості студентів переважно зумовлені закономірностями розвитку особистості в юнацькому віці. Разом з тим, варто зважати і на ґендерні відмінності у когнітивних здібностях, соціальній поведінці та особистісних рисах.

Усе це значною мірою визначає психологічний портрет особистості студента(-тки). Ядром структури особистості є самосвідомість.

Самосвідомість особистості визначають як усвідомлення індивідом самого себе, своїх якостей, особистісних рис, інтересів, своїх можливостей. Самосвідомість дає змогу індивіду пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і відповідно ставитись до себе. Серед структурних компонентів самосвідомості виділяють такі: когнітивний – пов'язаний із пізнанням себе; емоційно-ціннісний – ставлення до себе; оцінний – самооцінка своїх якостей, рис, можливостей тощо. Кожен з компонентів самосвідомості має свою онтогенетичну лінію розвитку, свої вікові, динамічні особливості. Розрізняють як процесуальні (самопізнання, рефлексія), так і результуючі (самооцінка, самоставлення (самоповага), “образ Я”) компоненти самосвідомості.

Образ самого себе – “образ Я” (або “Я-концепція”) – є відносно стійкою, більш-менш усвідомлюваною системою уявлень індивіда про самого себе, що впливає на регуляцію його поведінки і діяльності. Хоча поняття “Я” передбачає внутрішню єдність і тотожність особистості, фактично індивід може мати багато “образів Я”. Вони змінюють один одного, поперемінно виступають у самосвідомості на передній план.

У нашому дослідженні когнітивний компонент самосвідомості студентів визначався за допомогою символічних проективних завдань. Встановлювалися такі “Я-образи” студентів: “Я – у міжособистісній взаємодії з іншим”, “Я – серед свого оточення”, “Я – відносно авторитетних осіб”, “Я – в групі людей”. Емоційно-ціннісний та оцінний компоненти самосвідомості студентів було виявлено за допомогою діагностики самоповаги та загальної самооцінки як загального уявлення про себе.

Основний вид діяльності студентів – це навчання. Соціально значущі риси студентства формуються і проявляються в першу чергу в процесі навчальної діяльності, яка по суті вже є професійною. Отже, професійна та розвивально-виховна спрямованість навчання зумовила розгляд низки питань, які характеризують освітню сферу життя студентів. В ході дослідження студентам було запропоновано оцінити якість своєї навчальної діяльності за 11 критеріями, які в цілому містили 78 показників. Якісно цінний матеріал для розуміння особливостей особистості студентів дав аналіз незавершених речень.

В цілому аналіз результатів емпіричного дослідження дає можливість стверджувати: хоча соціалізація студентів відбувається у складних соціально-економічних та нестабільних політичних умовах, втім, не можна не бачити того, що їх відмінною рисою є зростання самосвідомості, прагнення адекватно оцінювати свої можливості, відстоювати свою думку. Розвиток самосвідомості студентів веде до зростання критичності мислення, зумовлює прагнення до самовиховання. Систематизація уявлень про себе, прагнення бачити своє призначення, смисл свого життя, позитивне самоставлення як ціннісне судження про себе, загальна висока самооцінка свідчать, що у студентської молоді з’являється власна життєва філософія, життєва концепція.

Обробка та аналіз емпіричних даних дослідження дали змогу звернути увагу на особливості самосвідомості студентів і студенток вузу, відображені у когнітивній, емоційно-ціннісній та оцінній складових. Регулятором поведінки студентів все більше стає адекватна самооцінка. З розвитком самосвідомості пов’язане прагнення юнаків та дівчат оцінювати себе, зрозуміти себе, вивчити себе через взаємовідносини з іншими.

Встановлене незалежне, стійке “Я” сучасних студентів характеризується наближенням до світу людей, рівноправною взаємодією з навколишнім оточенням та значущими людьми. Для них притаманні позитивні реалістичні судження про себе, висока самооцінка та високий рівень самозначущості у порівнянні з оточуючими людьми. Орієнтуючись на оцінки інших, сучасні студенти і студентки у своїй більшості мають адекватну самооцінку. Втім, студентська молодь схильна до впливу авторитетних осіб, що свідчить про недостатню силу “Я”, а отже, неспроможність протистояти соціальному впливу та, як наслідок, значний рівень психологічного захисту. Імовірно, це пояснюється віковими особливостями юнацького віку та реаліями часу, що у свою чергу підтверджується високим рівнем соціальної зацікавленості студентів. Юнаки та дівчата вважають себе частиною значущої групи людей, для них характерне захоплення процесом розгортання взаємовідносин з іншими. Групова ідентифікація їм приносить задоволення. Так, студенти хочуть належати до групи і встановлювати соціальні зв’язки, що існують всередині неї. Однією з причин такого прагнення до членства в групі є той факт, що мала група сприяє самоствердженню особистості. Лише у незначної частини респондентів діагностовано відокремленість від групи та сприйняття себе як самодостатньої одиниці. Таке прагнення студентів може пояснюватися індивідуалістичною культурою та притаманними їй цінностями, які заохочують до конкуренції та орієнтацію на особисту користь.

Сучасні студенти демонструють високий рівень самоповаги, що характеризується відносно стійким, позитивно забарвленим ставлення до себе, яке акумулює узагальнені переживання власної цінності в очах значущих людей, усвідомлення власних чеснот, що забезпечує гармонійне поєднання тенденцій юнаків і дівчат до самовираження, домагань визнання та самозбереження. Рівень загальної самооцінки студентства переважно є високим та середнім. Юнаки та дівчата впевнені у своїх силах і власних ресурсах. Це позитивно впливає на їх прагнення до оволодіння професією, стимулює пошук себе. А притаманні їм невдоволеність собою, самокритичність є "стартовим майданчиком" для подолання своїх недоліків через діяльність (навчання, працю, самовиховання).

Найяскравіші ґендерні відмінності було виявлено в “Я”-образі студентів – «Я – в групі людей» та в рівнях самоповаги. Більшість опитаних дівчат, порівняно з юнаками, вважають себе частиною соціальної групи. Вони більш схильні до членства в групі, потребують емоційної підтримки, натомість юнаки проявляють більшу самодостатність, незалежність та демонструють вищий рівень самоповаги. Загалом відсутність значної різниці у інших характеристиках самосвідомості студентів за ґендерною ознакою свідчить про сприятливий ґендерний клімат у вузі, відсутність ґендерної дискримінації та розвиток ґендерної чутливості у навчальному та виховному процесі.



Аналіз результатів дослідження дає можливість стверджувати: особливого значення професійна навчальна діяльність набуває у студентства, саме у віковий період юності та пізньої юності. Становлення особистості майбутнього фахівця відбувається в таких соціальних об’єднаннях як студентські колективи, існування яких зумовлене організацією навчального процесу: група, курс, факультет. Результати емпіричного дослідження показали, що суб’єктивне оцінювання якості освітньо-професійної сфери студентами за параметрами привабливості та задоволеності відображають в цілому позитивні тенденції у суб’єктивному благополуччі багатьох сторін навчальної діяльності, та критичне усвідомлення своїх власних можливостей, старань, здібностей. Перешкоди в освітній діяльності, на думку опитаних студентів, здебільшого визначаються суб’єктивними чинниками, а прогнозовані ризики майбутньої професійної діяльності пов’язуються з власними недоліками.

Перспективами подальших досліджень може бути поглиблене вивчення з позицій суб’єктного підходу сфери спілкування та міжособистісної взаємодії студентства.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал