Сценарій родинного свята



Сторінка1/3
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.55 Mb.
ТипСценарій
  1   2   3


Черненко Т.Б. Позакласні заходи з української літератури як важливий засіб формування творчої особистості / Тамара Борисівна Черненко. – Кагарлик, 2014. – 58 с.

У збірнику вміщено матеріали для проведення позакласних заходів з української літератури. Літературні ярмарки, інсценізації, тематичні лінійки, літературні години допоможуть виховувати естетичні смаки, стимулювати пізнавальну активність, розвивати творчі здібності учнів. Усі пропоновані заходи пройшли апробацію в шкільній практиці.

Адресовано вчителям української мови і літератури, класним керівникам, організаторам позакласної роботи.


Зміст

Вступ 3


Літературний ярмарок «На гостину до літературних героїв» 6 Літературний ярмарок «Карась і Одарка запрошують…» 11

Літературний ярмарок «Герої Івана Нечуя-Левицького» 16

Зазирни в сімейний альбом (Сценарій родинного свята ) 22

Добротворець ( Лінійка до дня народження В.Сухомлинського) 31

Борець за душу людську ( Лінійка до дня народження М.Гоголя) 35

Стежками Малишкових пісень ( Літературна година) 41

Висновки 49

Література 50




http://i020.radikal.ru/0801/fc/86157a8719db.jpg

ВСТУПописание: http://www.rozumnadytyna.com.ua/wp-content/uploads/2013/01/0_5abd8_57b49567_xl.jpg

Учитель української літератури намагається викликати в дітей стійкий інтерес до художнього слова, систематично прилучаючи їх до великих цінностей духовної культури. Виховання учнів засобами художньої літератури здійснюється не тільки на уроках, а й у процесі найрізноманітніших позакласних заходів. Мета їх: розширити літературну освіту учнів, поглибити читацьку культуру школярів, розвинути літературні творчі здібності учнів, виховати естетичні смаки юних літераторів, закріпити громадянські та моральні світоглядні позиції школярів на матеріалі творів художньої літератури тощо. Головний їх принцип ― це добровільність в організації проведення. В. О. Сухомлинський називав позакласні заходи “другою програмою розумової праці” учнів. Далі він зазначав, що “кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не втомлена хода знесиленого мандрівника, що знемагає від непосильного тягаря за спиною”. Система позакласної роботи з літератури: повсякденна (керівництво позакласним читанням), епізодична (читацькі конференції, літературні ранки і вечори, культпоходи і літературні екскурсії); циклічна (робота літературних гуртків, факультативів, літературних об'єднань і клубів). Форма проведення таких занять: індивідуальна, групова і масова.Тісний зв'язок класних і позакласних занять спрямовує учнів на самостійну роботу з твором, виробляє потребу в читанні. Програма з української літератури дає багатий матеріал для зв'язку класних занять із самостійним позакласним читанням. Цей зв'язок може здійснюватись на оглядових лекціях, під час вивчення біографії письменника, у процесі вивчення окремих творів письменника, під час різноманітних літературних позакласних заходів. Позакласна робота — важлива складова частина навчально-виховного процесу. Їй надавали великого значення відомі методисти В.І. Водовозов, В.П.Острогорський, Ц.Н.Банталон, В.В. Голубков, Т.Ф. Бугайко, відзначаючи великі можливості. Так, В.П.Острогорський обґрунтував і ввів у практику широку систему різноманітних форм і методів позакласної роботи з літератури. Він розробив методику керівництва позакласним читанням, проведення літературних бесід, організації і проведення екскурсій у музеї, роботи літературних гуртків. Звертаючи увагу на позакласну роботу, М.І.Пирогов у низці своїх статей проводив думку про необхідність прищеплення учням навичок самостійної праці. М.О.Рибникова рекомендувала охоплювати позакласною роботою якнайбільше учнів, не лише обдарованих, а й тих, які виявляють глибокий інтерес до літератури та інших видів мистецтва М. Дем'янівський, І. Огієнко, П. Холодний, О. Музиченко, І. Невеселий та ін. ― розглядали літературу як скарбницю національної гордості, важливий засіб у формуванні духовного світу молодої людини, пропонували для дитячого читання досконалі в ідейно-художньому відношенні твори письменників. Розробку проблеми організації позакласного читання також здійснювали Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Б. Тимохіна, І. Ладоня, Й. Злотник, Є. Ломонос, Н.Волошина, М, Пушкарьова та ін. . Зміст і характер літературних занять на уроках певною мірою регламентується шкільною програмою. У процесі ж позакласної роботи перед учнями відкривається більше можливостей задовольняти свої духовні потреби.

Позакласні заходи з української літератури

Система позакласних навчальних та навчально-виховних заходів має великий освітньо-виховний вплив на учнів, активізує їхні думки, творчу діяльність. Мета цих заходів – удосконалювати розумові сили учнів, сприяти розвитку їх здібностей, задовольняти духовні потреби, раціонально використовувати їх дозвілля. Однією з провідних ідей позакласної роботи з української літератури вважаємо розвиток особистості на традиціях української історії та культури, а її метою – виховання поваги до культурно-національних цінностей України, виховання патріотизму, національної гідності, відданості своїй Батьківщині. Ми практикуємо в нашому навчальному закладі проведення тижнів мови та літератури. На кожен день тижня плануємо захід. Це виставки робіт на кращу ілюстрацію до художнього твору, конкурс літературних газет, творів-роздумів, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі хвилинки, виставка творчих робіт “Лицарі пера”, турнір знавців української літератури, тематичні інформації, літературні вікторини, тематичні лінійки. Окрім цього, у нашому навчальному закладі популярними стали тижні українського мистецтва. Особливо цікавими є «Літературні ярмарки», на яких завдяки учням-старшокласникам оживають на імпровізованій сцені сторінки української класики. Спільно з бібліотекарем навчального закладу та вчителем музичного мистецтва організовуємо проведення літературно-музичних годин, присвячених творчості українських письменників. Це важливий засіб естетичного і морального виховання школярів. На літературних годинах проводимо конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму заходу, урізноманітнюють її. Піклуємось і про естетичне оформлення приміщення, де відбувається захід, про створення мультимедійної презентації, про музичний супровід.

Щотижня в нашому НВК організовуються тематичні лінійки. Плануючи графік їх проведення та створюючи сценарії , звертаємось і до історії нашого народу, бо в ній відбита мудрість віків і пам’ять тисячоліть, і до безцінних скарбів української літератури. Часто такі заходи присвячені творчості відомих майстрів пера. Учні допомагають добирати матеріал, читають додаткову літературу в бібліотеці, вивчають поезії. Велику увагу приділяємо вмінню добирати потрібний матеріал, вчимо дітей цій нелегкій справі. Тобто іде велика пошукова робота, яку школярі виконують із задоволенням і тим самим збагачують свої знання, розвивають уміння працювати з додатковою літературою, творчо мислити.

У шкільному житті, крім буднів, повинні бути ще й свята, які так люблять діти, бо саме тут вони розкривають свій потенціал. На святі вони показують таланти, уміння співати й танцювати, висловлюють свою думку та власні почуття. А в нашому НВК доброю традицією стало проведення родинних свят. До підготовки таких заходів залучаються учні і батьки. Звичайно, до свята діти вивчають багато пісень. Обдаровані школярі беруть безпосередньо участь у його підготовці, займаються пошуковою роботою, творчою в міру своїх вікових сил і можливостей. Намагаємося підготуватися до свята так, щоб воно несло не лише цікаву інформацію, а й було проведено на високому естетичному та художньому рівнях, тому що це має великий вплив на смаки дітей.



Життя учнівського колективу не може бути повноцінним без творчості. Творчість є безпосередньою потребою дітей. Щоб стимулювати учнівську творчість, впроваджуємо такі форми роботи, які викликають у дітей потребу комунікативної діяльності. Це шкільні, районні, обласні олімпіади, конкурси на кращий твір.

Позакласна робота із залученням творів художньої літератури допоможе вирішити цілу низку завдань: збагачення, розширення й удосконалення знань, умінь та навичок, набутих на уроках; виховання в учнів ініціативності, самостійності, пізнавальних інтересів, творчих здібностей; формування в школярів почуття національної свідомості, гідності, гуманності, толерантності. Позакласні заходи здружують дитячий колектив, згуртовують, об’єднують однодумців. Діти тягнуться до краси, до цікавої роботи, де можна було б чогось навчитися, щось людям показати, утвердитися в колі своїх однодумців як особистість. d:\pictures\новая папка\p2281124.jpg


Літературний ярмарок веселий ярмарок_0976 копия

«На гостину до літературних героїв»

Мета: поглибити знання учнів про твори класичної української літератури, заохочувати школярів до самостійного читання, розвивати творчі здібності учнів, відновлювати народні традиції.



Виходять ведучі – Голохвастов і Проня Прокопівна.

Голохвастов. А славні тут дівчата-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що на п’ятачку видел,- дак нема, а вона , здається, з цього кутка. От кралечка, що просто тільки – а-ах та пере-ах! Одно слово – канахветка. Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йде. Господи! Що ж це я? Чи не прогавив за нею главного предмета, Проню? От тобі й на!

Бонджур! Моє серце розпалилось, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю.



Проня. Мерси, мосью. Таки дожидав. А я нарочито проманіжила.

Голохвастов. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням.

Проня. Рекомендую: Свирид Петрович Голохвастов !

Голохвастов. Собственной персоною.

Проня. Свирид Петрович, годі вам уже позувати,

Пора й людей на ярмарок скликати.



Голохвастов. Гості дорогіє! Ласкаво просимо до нас на ярмарок.

Проня. Собрався народ увесь почтєнний, культурний,

Бо ярмарок у нас літературний!



На ярмаркову сцену запрошуються сварливі, гамірливі, дотепні і смішні персонажі оповідання І.Нечуя-Левицького – баба Параска і баба Палажка, наші давні знайомі.

веселий ярмарок_0979 копия


Палажка. Ой люди добрі! Оце побили мене чоловік із пасинком…так побили, так понівечили, що й господи! А все через оту Параску, що все підмовляє мого пасинка і чоловіка. Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси, а чоловік третьою рукою скуб за коси, а четвертою бив. Так мене побили, так покалічили!

Параска. Еге! Хіба ж я не бачила й не знаю, як воно було? Хоч я трохи й сліпа на одно око, але добре бачу, де що діється. Сидів пасинок на призьбі, а вона з сіней штурх його рогачем у спину! Він не втерпів та зачепив якось очіпок. А вона як визвіриться на свого чоловіка: «Ти, сякий-такий! Чом не зв’яжеш рук своєму синові?» Та все підставляє йому щелепи. Чоловік не втерпів – та лусь її в щелепи.

Палажка. Ой люта ж я люта! Та вони ж мене за коси скубли в три руки!

Параска. Наче в тебе на голові копиця сіна або куделя вовни… Та в тебе, поганої, не гурт-то було волосся, як ти й дівкою була! Було, заплете ті косенята, достоту так, неначе кішка позасмоктує, та й вертить лисою, зализаною головою перед хлопцями. А тепер у неї голова лиса, наче облизаний макогін! Хіба б на три руці стало по одній волосині!

Палажка. Чого тільки ти на мене не понабріхувала? Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, і лиса…А те й забула, що я од тебе багато молодша? Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях за хлопцями, аж тини тріщали. До мене, ніде правди діти, ішли старости, що й двері не зачинялися, а до неї ніхто й через поріг не заглядав, доки не піддурила Омелька. Та й той узяв її, мабуть, через те, що в його й тепер не всі дома, а замолоду й зовсім не було однієї клепки в голові.

Параска. Постривай же, я ж тобі оддячу!

Палажка. Ой рятуйте! Не лиха оце людина? Од такої баби не тільки я, але навіть люті собаки не одгризлись би.

Голохвастов. Ой, поліція! Шкандаль! Цитьте! Не кричіть-бо! Я чєловєк благородний, образованний, мнє етот скандал ні к чему. Слухайте сюди, не кричіть!

Проня. На ярмарок до нас прибули пан возний і пан виборний – герої п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка».

f:\для_тамари\веселий ярмарок\веселий ярмарок_0988.jpg


Возний. Наука – теє-то як його – в ліс не йде; письменство не єсть преткновеніє ілі поміха ко вступленію в законний брак…копійка в мене волочиться і про чорний день іміється. Буде чим і жінку – теє-то як його – і другого кого годовать і зодягати.

Виборний. Так чом же ви не женитеся? Уже ж, здається, пора… Чи ще, може, суджена на очі не нависла?

Возний. Коли другії облизня поймають, то і ми остерігаємося. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака, глядя на сіє, і я собі на умі.

Виборний. А що вам до Наталки? Будто всі дівки на неї похожі? Не тілько світла, що в вікні, сього дива повно на світі!

Возний. Послухай, пане виборний! Нігде – теє-то як його – правди діти, я люблю Наталку всею душею, всею мислію і всім серцем моїм, не могу без неї жити, так її образ – теє-то як його – за мною і слідить. Як ти думаєш, як совітуєш в такому моєму припадці?

Виборний. А що тут думати? Старостів посилати за рушниками, та й кінець.

Возний. Я уже говорив, як то кажуть, на здогад буряків – теє-то як його – та де! Ні приступу!

Виборний. Що ж вона говорить, чим одговорюється і що каже?

Возний. Она ізлагаєть нерезоннії – теє-то як його – причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаєть себе сиротою, а мене паном; себе бідною, а мене багатим; і решительний приговор учинила – що я їй, а она мені не рівня – теє-то як його.

Виборний. А ви ж їй що?

Возний. Я їй пояснил, що любов усе равняєть.

Виборний. А вона ж вам що?

Возний. Что для мене благопрістойніє панночка, ніж простая селянка.

Виборний. А ви ж їй що?

Возний. Что она – теє-то як його – одна моя госпожа.

Виборний. А вона ж вам що?

Возний. Что она не вірить, щоб так дуже – теє-то як його – можна полюбити.

Виборний. А ви ж їй що?

Возний. Що я її давно люблю.

Виборний. А вона ж вам що?

Возний. Щоб я одв’язався од неї.

Виборний. А ви ж їй що?

Возний. Що? Нічого! Тебе чорт приніс – теє-то як його – Наталка втекла, а я з тобою остався.

(Виходять)веселий ярмарок_0985-1

Голохвастов. Ідіть здорові!

Проня. На ярмарку, як на ярмарку. Люду усякого повно прибуло. І дівок, і молодиць, і парубків-залицяльників хоч відбавляй. А ось і Марися та пан Націєвський із комедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
Входить Націєвський із гітарою.

Націєвський. З добрим утром, Марина Мартиновна, як спалось-спочивалось?

Марися. Лягли легко, встали ще легше; а ви як? Здається, і лягли важко, і встали тяжко…

Націєвський (набік) Зразу збрила! (До Марисі) О, яка ви гострая і строгая!... (Бере гітару і побренькує) Нам з привички. Інчий раз, як вернешся од Шулемки, так ще тяжче ляжеш, одначе діла за нас ніхто не робе!... А ви вишиваєте?

Марися. Ні, я не вмію, так сидю, батько звеліли вас піджидать за п’яльцями, щоб ви подумали, що я баришня…

Націєвський. А хіба ви не баришня?

Марися. Не знаю, як вам здається…Я проста дівчина, мужичка, нічого не вмію; я вмію жать у полі, громадить, мазать, корів доїть, свиней годувать…Подивіться, які в мене руки…

Націєвський. І разпрекрасно! А як вийдете за мене заміж – ібо ми вже з папінькою вашим сіє діло покончили, не знаю, як ви, - тоді не будете жать, найдеться друга робота, боліє благородная…і руки побіліють… А по вечорам я буду вам грать на гитарі. Буде весело, у мене знакомих доволі…

Марися. Я за вас не хочу заміж, то татко мене силують, а я вас не люблю…

Націєвський. Як побрачимся, тоді полюбите!... Любов – ета злодійка приходить зря, сьогодні нєт єйо, а завтра вот она! Та ви ще мене не знаєте! є акорд на гітарі і співає).

У нас многія баришні од мєня тають, і ви розтаїте.



Марися. А я чого буду таять, я не сніг.

Націєвський. Ну, розтопитесь…

Марися. Борони Боже! Хіба я смалець?...

Націєвський. Ха-ха-ха! Остроумно! Одно слово, полюбите мене – ручаюсь.

Марися. О ні! Ви мені противні…

Націєвський. Ето даже обідно, ібо я всєгда нравілся женщинам… Почему же у вас такая злость протів меня?

Марися. Я вас не люблю і прямо вам кажу, а ви таки лізете у вічі, от через це ви мені противні.

Націєвський. Та нєт! Ето ви шуткуєте! Ето ви говорите по той простой причині, что мало знаєте меня; а когда вийдете замуж, присмотрітесь і апробуєте – как пишется в журналах, - тогда другоє скажете!... А тепер заключим наш розговор поцілуєм, как жених і невєста. (Співає) Жажду я одного поцілуя!...Позвольте!

Марися. Цього ніколи не буде! Мені легше випить оливи з мухами, ніж вас поцілувати! Душа моя до вас не лежить, і очі мої не стрінуться з вашими… і знайте: я люблю другого, чуєте? І нічого нам балакать, розміркуйте гарненько і більше до нас не приїздіть; а тепер прощайте! (Хутко виходить).
Голохвастов. Што значіт проста мужва! Ніякого понятія нєту, ніякой делікатной хвантазії…так і пре! А вот у меня в галавє завсегди такой водевіль, што только мерсі, потому –образованний чоловєк!

Проня.

Я бачу, Голохвастов не на жарт розговорився,

А дехто від балачок його добряче притомився.

Голохвастов.

Я вижу, Пронечка, ви все говорите в склад,

Тому й на ярмарку в нас і мир, і лад.

Проня.

Скільки б не сварились,

Не мирились,

Не веселились,

Не хвалились,

А закінчувати час.

Кращі побажання ми шлемо до вас.

Усі учасники літературного ярмарку виконують пісню.

f:\для_тамари\веселий ярмарок\веселий ярмарок_0972.jpg
Літературний ярмарок

«Карась та Одарка запрошують…»

Мета: поглибити знання школярів про творчість українських письменників, розвивати творчі можливості учнів; виховувати пошану до літературної спадщини нашого народу.

Виходять ведучі – Карась і Одарка.d:\pictures\img_6810.jpg

Карась. На ярмарок! Уставайте на ярмарок!

Одарка. На ярмарок треба зарані вирушати, бо до нього двадцять верстов.

Карась. Авжеж, а приїхати треба туди так, щоб і місце вибрати.

Одарка. Так, щоб і стати як слід…

Карась. І щоб не прогавити з того ярмарку жодної хвилини…

Звучить пісня «Ярмарок»

Карась. Здорові були! І ви на ярмарок? Дай вам, Боже, добре поярмаркувати, повеселитися, а може, й до господи щось придбати.

Одарка.

У нас сьогодні –

Сало, м'ясо і ковбаси!

Апельсини й ананаси!

Сир, цибуля і часник,

Гуска, курка, кріль, індик!


Карась.

Що ти мелеш, ніби некультурна.

У нас же ярмарка літературна.
Одарка.

Спочатку, як і годиться,

Запрошуємо літературну громаду

До нас у світлицю.


Карась. На ярмаркову сцену запрошуються гамірливі, сварливі, неперевершені в лихослів’ї персонажі повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» Мотря та Маруся Кайдашиха.

Мотря сіла шити.

Кайдашиха. Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі неметена?

Мотря. Та вже ж бачу, не повилазило.

Кайдашиха. Гляди лиш, щоб тобі й справді не повилазило. Сядеш собі шити по обіді, як упораєшся.

Мотря. Ох-ох! Так у мене чогось болить спина, так ниють руки.

Кайдашиха. Дражнись, дражнись! Кидай лишень сорочку та вимітай хату, кажу тобі. Я хазяйка в хаті, а не ти. Роби те, що тобі загадують.

Мотря. А я вам, мамо, не наймичка. Я й у своєї матері не була наймичкою. Коли пішлось на колотнечу, то нам треба робить діло пополовині. Поганять і в мене стало б хисту, аби було кого.

Кайдашиха. Не видумуй чортзна-чого. Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти: варила обід на двадцять душ, а ти й на п’ять душ не попнешся.

Мотря. Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв.

Кайдашиха. Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою. Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш.

Мотря. Ви мені не рідна мати: не давали зубів, не маєте права й вибивать. В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас.

Кайдашиха. Карпе! Чи ти чуєш, що твоя жінка витворяє? Чом ти їй нічого не скажеш? І хто нараяв нам брати невістку з тих багатирів? Лучче було взяти циганку, ніж багачку з порожньою скринею.

Мотря. Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом-сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене прийшли.d:\pictures\img_6805.jpg

Увійшов Кайдаш.

Кайдаш. Що за галас? Мотре! Коли ти наша, то слухай матері та роби діло. Не сьогодні ж до нас привезена. Наш хліб їси, нам і роби, а як ні, то ми тебе й попросимо слухати!

Карась.

Ярмарок кипить, ярмарок шумить, вирує,

Люд торгується, сміється, щось купує.

Одарка.

Агов, людоньки мої хороші!

А чи маєте усі ви гроші?
Карась.

Зачекайте якусь хвилинку,

Зупиніться на часинку,

До нас поспішають поважні гості,

А в їхніх міхах – гроші, гроші, гроші…

Одарка. На ярмарок прибув сам пан Калитка – персонаж комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» із повними мішками грошей.

(Виходить Калитка в брудному кожусі).d:\pictures\img_6813.jpg

Калитка. От збіглися діла докупи… упустить землю Смоквинова, та ще у такі лапи, як у Жолудя, гріх смертельний – все одно що посиротить свою землю на віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову – як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять – сто тисяч! Господи! Аби тілько гроші.

Кум! Слава Богу, діждався…думав – умру. Що?



Савка. Ідіть сюди, куме! (Підходить до Калитки, обнімає).

Калитка. Не мучте, куме! Кажіть…

Савка. Годяться, куме.

Калитка. Годяться. Куме, соколе мій…Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!

Савка. Годяться!

Калитка. (Крізь сльози) Годяться?

Савка. Чого ж ви не радієте, та плачете?

Калитка. Це я так радію…Сьогодні ввечері у нас буде сто тисяч! Пождіть, куме, підемо на ярмарок, повеселимося.

Савка. Куме, дивіться, який люд тут гарний зібрався. Давайте наберемо трохи з нашого міха грошенят та й роздамо народу.

Калитка.(Чухає потилицю) Хе-хе-хе. Роздавайте. Хай пам’ятають мене, Калитку, хай не думають, що я голяк масті, чирва світить. Калитка – багатий і щедрий чоловік.

(Роздають із мішка саморобні «гроші»).

Карась. Ось тепер і ярмарок у нас справжній. Гроші є! Пора вже щось серйозне придбати.

Карась. Ох, ярмарок!

Одарка Ух, ярмарок!

Карась. Тут і жити б зостався!описание: d:\pictures\img_6815.jpg

Одарка. А люду всякого … і дівок, і молодиць, і парубків-залицяльників, хоч відбавляй!

Карась. Та й гарбузи на славу вродили, буде чим відганяти набридливих женихів. Таких, як Стецько з комедії Г.Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».
Стецько. Та й патлата! ……А що в вас варили?

Уляна. Нічого!

Стецько. Ну!..ну!..а тепер…що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна. Що? Нічого.

Стецько. Брешеш-бо, як нічого! Батько казав, розпитай її обо всім. А чорт її зна, об чім її розпитувати. Я все позабував.

Уляна. Так піди до батька та і розпитай, коли позабував єси!

Стецько. Так він-бо добре казав, не іди, каже-говорить, від неї, поки обо всім не домовишся.

Уляна. Ні об чім нам домовлятися.

Стецько. Як ні об чім, коли ти вже за мене йдеш?

Уляна. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько. А чом не буде?

Уляна. Тим, що я за тебе не піду.

Стецько. А чом не підеш?

Уляна. Тим, що не хочу.

Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, то вона і піде.

Уляна. А я кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе.

Стецько. Так себто батько збрехав? Ну-ну! Ось тільки скажи йому, що він бреше, то так по пиці ляпанця і дасть. Я вже пробував.

Уляна. Так що ж? То батько твій, а то я тобі кажу, що не хочу.

Стецько. Ей!..чи Прісько, чи Домахо, чи як там тебе. Послухай та іди. Ось коли б ти вже була моя жінка та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько часом б’є, а то ще тепер не можна. Батько казав, що після весілля можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма! Я і підожду. А поки що ласкою просю: піди за мене!

Уляна. Що мені з дурнем товковати? Покинула б його, так мати лаятиме. Зостанусь та буду його піддурювати.

Стецько. Оце ж увечері і старостів пришлемо. Чи присилать?

Уляна. А як же? Присилай, присилай. Побачиш, якого облизня піньмають.

Стецько. А піч колупатимеш?

Уляна. Як-то вже не колупатиму? Оттак усю поковиряю.

Стецько. Бач, яка жартовлива! Але трохи баньок не виколупала. Зачим так робити?

Уляна. Затим, що я тебе шаную, ….як ту собаку рудую! (Уляна виходить)

Стецько (позіхає) Цур йому, сьому сватанню: яке довге! Коли б швидше спати!

(Виходить Уляна, виносить гарбуз, накритий хусткою. Підносить Стецькові, кланяється, а сама втікає).



Стецько. Спасибі матері…що вчила батька спати…та будила прясти…(роззявивши рот, довго оглядає гарбуз, а потім виходить).

Одарка. Уже й сонячне проміння навскоси трохи.

Карась. Ось скоро і глядачі наші розходитися почнуть…

Одарка. Приходьте до нас іще!

Карась. Приходьте на ярмарок!

Одарка. Хай щастить у домі цьому

І дорослому, й малому.



Карась. В мирі й щасті проживати

І до нас ще приїжджати!

На все добре!



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал