Сценарій підготувала: Панасюк О.І., заступник директора з виховної роботи Лукашівського нвк



Скачати 195.64 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір195.64 Kb.
ТипСценарій
Додаток 3.5


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
УСНИЙ ЖУРНАЛ «ЯК ЖИЛИ І ВОЮВАЛИ КОЗАКИ»
(для учнів середніх класів)


c:\users\женя\desktop\images.jpg

Сценарій підготувала: Панасюк О.І.,

заступник директора

з виховної роботи

Лукашівського НВК

УСНИЙ ЖУРНАЛ «ЯК ЖИЛИ І ВОЮВАЛИ КОЗАКИ»

Для учнів середніх класів
Мета: розширити знання учнів з життя запорозького козацтва;

виховувати повагу до героїки наших предків, любов до рідного краю.

Наочне оформлення:вислів «Козацькому роду нема переводу», ілюстрації

до творів про козаків, записані на плакатах речення про звичаї козаків,

прислів’я про козаків; на столах – рушники, глечики, полумиски,

дерев’яні ложки; портрети гетьманів, виставка книжок.

Музичне оформлення: аудіозаписи козацьких маршів, пісень.

Технічні засоби: музичний центр.

Козацька доба – то світла епоха,

Коли українці орлами літали.

Нікого вони не боялись нітрохи,

Від них у бою відступали.

Ольга та Андрій Будугаї

ХІД ЗАХОДУ
І ЧАСТИНА. УСНИЙ ЖУРНАЛ
Учні, одягнені в український національний одяг, розташувалися за двома столами
Учитель: З давніх-давен людям відомо: «дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого, другий – сучасного, а третій - майбутнього». Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчать про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок «Трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу. Його історію.

Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь писав: «так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розвивається воля і козацтво на всю Україну!».

Я запрошую вас побувати у ХVІ – ХVІІІ столітті і зайти до козацьких куренів, погомоніти з козаками.

Спробуйте на хвилину замислитися над змістом слова «козак». Що пробуджує у вашій уяві це слово?

Імовірні відповіді учнів: У нашій уяві спалахує образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Ми чули про них із козацьких пісень, уявляємо їх за картиною Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» та за мультфільмами про пригоди трьох козаків-побратимів.

Учитель. Нам дуже хотілося б, аби ваші знання про козаків — вірних синів народу — стали повнішими, щоб ви відкрили для себе зміст їхніх заповітів і джерела мужності.

З давніх-давен, так повелося…


Сутужно жити довелося…
Й на тернах рідної країни,
Зросло козацтво України.
Як промінь ясний з поміж неба,
В захисниках була потреба,
І тут з’явився він – козак,
Сталевих шабель він мастак.
Він вільним був, із духом сильним,
Був мужнім, хвацьким та кмітливим,
Народ в обіду не давав,
Невпинно ворогів вбивав.
За святу землю, матір, Бога,
Була йому одна дорога.
За покликом людської долі,
Щоб зберегти безцінну волю.
Немало пройдених шляхів,
Лягло й немало ворогів,
Та лиш КОЗАК стоїть й понині,
На нашій славній Україні.


СТОРІНКА ПЕРША. Де і як жили запорізькі козаки?
1 учень. Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром

та Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро — священна

й заповітна ріка, оспівана в думах та переказах. Наші предки

слов'яни називали Дніпро Славутою, тобто слов'янською рікою, хоча

в слові тому крилося, може, й інше: славна ріка. Козаки любовно

називали Дніпро своїм братом, а лоцмани — козацьким шляхом.

Унікальною особливістю ріки були її знамениті пороги — пасма

кам'яних скель, що вивищувалися над водою до 5 метрів і майже

суцільною масою перекривали ріку. Січ і стала називатися

«запорізькою», бо була за порогами.



2 учень. Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, вбирав у себе великі й

малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні

острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили

цю місцину і називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і

дніпровські острови, давав козакам надійний прихисток від ворогів.

Недаремно народилося прислів'я: «Січ — мати, а Великий Луг —

батько, отам треба умирати».
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий...», показуються слайди з видами Дніпра, острова Хортиці, козацьких кошів, Великого Лугу
3 учень. Великий Луг знаходився у серці козацьких земель, які давали все,

що було потрібне для життя: м'який клімат, родючі землі, зелений

океан степових рослин, переповнені рибою озера та ріки. Зі спогадів

очевидців: «Поверхня землі настільки родюча, що зорана лише раз

парою волів, вона дає найвищі врожаї. Навіть необроблена земля дає

рослини, які годують людей. Диких звірів — зубрів, диких коней,

оленів — таке багатство, що на них полюють лише заради шкіри, а з

м'яса їдять найкращі шматки. Птахів така сила, що навесні хлопці

відправляються за ними і назбирують цілі човни яєць диких качок,

гусей, журавлів, лебедів».


СТОРІНКА ДРУГА. Розпорядок дня на Січі
1 учень. Козаки кожного куреня за загальним сигналом вставали до схід

сонця та йшли, на річку купатися, незважаючи на пору року. Після

цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася

соломаха — житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. За

звичаєм, осавул, суддя та інша військова старшина їли теж із

козаками, а кухар їв стоячи. Після сніданку всі йшли на заутреню

молитву до січової церкви, потім прали одяг, лагодили зброю,

човни, укріплення. Козаки вправлялися верхи на конях, змагалися у

стрільбі, фехтуванні, доланні рівчаків та перешкод, билися на

шаблях до «першої крові». Часто змагалися цілими куренями. У

січовій школі в цей час молодих козаків навчали письму,

церковному читанню, хоровому співу, музиці, танцям.


Виконується танець «Гопак»
2 учень. Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим

сигналом козаки йшли обідати. На обід подавалися: тетеря —

зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба,

мед, пиво і брага, галушки, юшка з риби, що називалася щербою,

куліш із салом, баранина, дичина. Після обіду співали пісні, думи,

слухали розповіді й гру кобзарів.


Звучить кобза або скрипка
3 учень. За розпорядженням курінного отамана, частина козаків готувалася

до виконання службових обов'язків у фортеці, а також за її межами.

Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на

молитву. У церкві всіх зачаровував хор січової школи, який

складався з хлопчаків-підлітків. Після молитви козаки йшли в курені

вечеряти. На вечерю подавали гречані галушки з часником або

щербу. Після вечері хто грав на скрипці, сопілці, бандурі, бубнах, а

хто співав пісень. Спалахували запальні козацькі танці. Через деякий

час, за винятком вартових, Січ занурювалася у сон.
СТОРІНКА ТРЕТЯ. Як воювали козаки
1 учень. Але не подумайте, що жили козаки, як у раю. Із-за кожного дерева,

куща, ярка на них чекала небезпека.

Починаючи з XVI ст., не минало й року, щоб татари не здійснювали

набігів на Україну. Роки з 1515 до. 1671 позначені страшними

набігами кочівників. Татари забирали в неволю десятки тисяч

християн. На торговиці люди дивувалися: «Хіба там ще є люди?».

Страшною була доля невольників: жінок і дітей віддавали багатіям

для роботи та на втіху, а чоловіків заковували в кайдани на галерах, і

вони змушені були проводити все своє життя на лавці біля весла.

Ось і стали козаки своєрідними прикордонниками, які

попереджували людей про небезпеку й першими вступали в бій з

людоловами.



2 учень. Понад 400 років народ прославляє у пісні відважного лицаря Байду.

А історики довели, що його прототипом була реальна людина —

Дмитро Іванович Вишневецький, князь, гетьман, засновник

Запорозької Січі, один із перших організаторів українського

козацтва.

3 учень. Вагомою причиною виникнення козацтва була нещадна

експлуатація селян панами. Від цих кровопивців утікали на вільні

землі й ставали козаками.

Один із католицьких священиків сказав: «Мені доводилося бачити,

як козаки кулею гасили свічку, відсікаючи нагар». Філософія козаків

була така: «Смерті не треба боятися, бо від неї однак не

вбережешся».
Розповіді про походи козаків по Чорному морю, про розвідників, про битви можна взяти з книжки Ю.А. Мицика, С. М. Плохія та І. С. Стороженка «Як козаки воювали?» («Промінь», 1990).
Учитель. Як же ставали козаками? На перший погляд, процедура прийому

була проста.



Сценка «Як приймали у козаки»

Кошовий. Гей, пробратими, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак-писар. Та це, батьку, чолов'яга у козаки проситься!

Кошовий. Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?

Парубок. З Тверської я, батьку.

Кошовий. У Бога віриш?

Парубок. Вірю.



Кошовий: Горілку п'єш?

Парубок. П'ю.



Кошовий. Виходить, ти вільний парубок?

Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге-ге, недобре це діло, чоловіче.

Парубок. Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.

Кошовий. О, то ти справжній козак! Запиши його, пане писарю!

Писар. Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!

Учитель. А ось у курені новачків обов'язково піддавали випробуванням.

Наприклад, давали завдання зварити куліш і ставили вимогу: щоб

каша була гаряча, як повернуться козаки. А самі ховалися й

спостерігали, як буде діяти новобранець. Траплялося так, що хтось

із новобранців, приготувавши страву, починав нервувати,

панікувати.

Коли козаки бачили, що новачок впадав у розпач, то такого не

приймали й відпускали додому. А інші не занепадали духом, а,

гукнувши кілька разів, махали рукою й казали: «Ну, не хочете їсти,

то я сам наїмся!». Такого відразу приймали до куреня. Це, звичайно,

переказ-жарт, проте хто відає...

СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА. Дисципліна та суд у запорожців
1 учень. Військова дисципліна на Січі була заснована на принципах

людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за

порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство.

Сумлінне, чесне ставлення до своїх обов'язків та приязне до

товаришів грунтувалося на патріотичному почутті кожного козака.

Але й серед козаків, хоч і дуже рідко, траплялися ганебні вчинки.

Взагалі-то документи свідчать, що козацький суд не був жорстоким.

Часто винуватців брали на поруки або зменшували покарання,

враховуючи сімейне становище.

2 учень. Але суворо каралися такі злочини, як бійки з убивством, крадіжки,

неповернення боргу або втеча з поля бою, зрада.

Залежно від тяжкості таких злочинів застосовувалися й відповідні

покарання:



  1. Відрубування ноги або руки.

  2. Шибениця. (Приреченого привозили на коні, накидали на шию зашморг і, вдаривши коня, проганяли його. Часом підвішували за ноги або за ребро) .

  3. Гостра паля. (Це дерев'яний стовп висотою 4 – 5 метрів із

залізним наконечником. Страчений сидів на палі до смерті, з потім висихав так до кісток. Ця кара застосовувалася надзвичайно рідко).

  1. Киї — найпоширеніший засіб покарання. (Кий — нетовста дубова палиця). Злочинця приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці. Це було великою ганьбою в товаристві козаків, де честь була дорожчою за життя. Біля стовпа клали в'язанку київ, ставили їжу й напої і годували злочинця. Кожен козак, проходячи біля стовпа, повинен був взяти з в'язанки кий і вдарити злочинця приказуючи: «От тобі, вражий сину, щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили!»

Нерідко винуватого забивали на смерть. Від шибениці чи київ

козака могла врятувати дівчина, коли накривала його хусткою й

оголошувала своїм чоловіком.
СТОРІНКА П'ЯТА. Козацька берегиня
Учитель. Ви вже знаєте, що до фортеці Запорізької Січі під страхом смерті

заборонялося приводити жінок. Крім того, запорожці вважали

небажаним одружуватися. В основі цих звичаїв була, по-перше,

необхідність мати регулярне військо з високою бойовою

готовністю.

Це досягалося за рахунок відречення запорожців од сімей, жінок

взагалі і повній віддачі військовій службі. По-друге, у козака було

дуже небезпечне життя, над ним повсякчас кружляла смерть, мати

дружину та дітей за таких обставин — означало свідомо прирікати

їх на сирітство. На одному з козацьких прапорів був зображений

козак на коні, а під ними – напис: «Козак куди хоче, туди й скаче,

ніхто за ним не заплаче».



Учениця. Але, на жаль, дуже помилялися козаки, бо у кожного була мати,

були й сестри, кохані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони й

плакали, виряджаючи козаків на Січ, у похід, чекали роками їх

повернення, а не дочекавшись, знову чекали... Вели без чоловіків

господарство, ростили й виховували синів і знову проводжали їх

услід за батьками... Про це складено багато народних пісень. Серед

найпопулярніших — «Гомін, гомін по діброві...», «

хав козак за

Дунай...», «Засвіт встали козаченьки...» та багато інших.

Т. Шевченко у баладі «Тополя» в образі дівчини, що

перетворилася в тополю, не дочекавшись свого коханого, показав

долю тогочасної української жінки:

Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала,

Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

Тонка, тонка та висока —

До самої хмари,



2 учениця. Пошана до матері, до бабусі, до сестри у хлопця — майбутнього

козака — поступово переростала в пошану до дівчини, до

майбутньої дружини. Отже, звичай заборони появи жінки на Січі

був викликаний не зневагою до жінки, а високою шаною до неї та

відповідальністю козака за свої вчинки перед дівчиною,

дружиною, матір'ю. Сильні духом люди ніколи не образять жінку,

не виявлять до неї зневаги. Там, де лицарство,— там мужність і

ніжність ідуть поруч. Особливо ганебним злочином вважалася

зрада кохання, зрада дружині або другові. Народ вважав, що

людина непорядна в особистому житті; не може прислужитися

своїй землі, Вітчизні. Якщо хтось здатний зрадити близьку

людину, то він зрадить і Батьківщину.
Виконується українська народна пісня «

хав козак за Дунай...»
Учитель (підсумок): У літописах, хроніках, державних документах, у піснях

та думах закарбовувалася одна з найгероїчнїших сторінок світової

історії — Запорізька Січ, козацьке військо, демократична держава.

Якщо ж вилучити з літопису України 300-річний період козацького

війська, забути наших гетьманів, то історія Українц буде

неповноцінною на політичній карті світу. Відомо, що Запорізька Січ

була християнською демократичною республікою. В усі часи слово

«козак» означало вільну людину. Запорізька Січ до останніх днів

свого існування (до 1775 р.) залишалася островом волі українців

серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії:

Душа, дух... Власне, він є народом, нацією... Ми любимо свою

Вітчизну за все — і за цей наш вітряний степ, і за ясні зорі, і за

чумацький шлях, яким наші предки мандрували до Криму, і за

материнську пісню. Але найбільше — за те, що відклалося в душі

народу й передається з покоління в покоління. Таким духовним

надбанням є пам'ять про волелюбних, відважних лицарів наших

степів – запорізьких козаків.


ІІ ЧАСТИНА. Змагання між командами


  1. Вікторина

  1. Коли виникло козацтво?

  2. Що означає слово «козак»?

  3. Де розміщувалася Запорізька Січ?

  4. Чому вона так називалася?

  5. Назвіть види зброї запорозьких козаків.

  6. Чим займалися лицарі у вільний час?

  7. Назвіть гетьманів козацького війська.

  8. Які страви готували на Січі?

  9. Чи були на Запорізькій Січі школи і які?

  10. Як називався козацький човен?

  11. Як у дерев’яному відрі юшку зварити?

  12. Чому кажуть: «Краще смерть, ніж така жінка»?

  13. Чому козацький пояс був довгий?

  14. Якого неписаного правила дотримувалися козаки під час бою?

  15. Скільки кавунів увійде у козацькі шаровари?

  16. Кого козаки називали джурою?

  17. Як козаки обирали своїх командирів?

  18. Під чиїм командуванням відбулася національно-визвольна війна 1648 – 1654 рр?




  1. Що означає козацьке слово?

  1. Булава (Дерев’яна палиця з кулею угорі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням; ознака влади).

  2. Писар (Перший помічник кошового, перекладач).

  3. Жупан (Верхній одяг).

  4. Китайка (Різновид тканини).

  5. Оселедець (Пасмо волосся на голові у козака).

  6. Курінь (Приміщення, де жили козаки; військова одиниця).




  1. Конкурс силачів «Хто міцніше стисне шаблю?»

Два козаки стискують силомір


  1. Конкурс для вболівальників «Подолання перешкод»

Пройти через перешкоди, не зачепивши їх. Помічники тримають стрічки одну нижче, іншу – далі й вище. Вболівальники з обох команд виконують вправу паралельно. Коли їм зав’язують очі, то стрічки зовсім прибирають.


  1. Конкурс мистецтвознавців

Подивитись на картину І.Рєпіна «запорожці пишуть листа турецькому султану» (1 хвилина) і запам’ятати якнайбільше предметів. За командою ведучого записати ці предмети на аркуші.


  1. Народна творчість

Поєднайте частини прислів’їв

  • Козак із пригорщі нап’ється, а з долоні пообіда.

  • Козацькому роду нема переводу.

  • Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

  • Степ та воля – козацька доля.

  • Терпи козак, отаманом будеш.

  • Хто не козак, що отаманом не думає бути.

  • Хліб та вода – то козацька їда.

  • Хто любить піч. Тому ворог Січ.

  • Щирий козак ззаду не нападає.

  • Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде.

  • Що там холод, коли козак молод!

  • Як кущ розів’ється, то козак розживеться.




  1. Козаки – розвідники.

Щоб ворог не помітив козаків-розвідників, то козаки могли переодягнутися у різний одяг, могли одягнути і жіночий.

  • Хто швидше замаскується?




  1. Стрибки на конях

Кожен учасник команди пересувається стрибками, тримаючи гімнастичну палицю поміж ніг (це кінь). Об’їхавши коло, учасник повертається назад і передає палицю наступному.


  1. Станем зараз вірш писати. Маючи три рядки – доповнити четвертим.
    Щоб козацтво описати
    Купа слів у нас в запасі,
    наче смужечок на трасі

    Одяг в них це шаровари


    Мали їх аж по дві пари.
    Кафтан і шовкові паси
    Волосся в вигляді коси

    Не любили бусурманів


    Поважали отаманів
    І шаблюку в піхві мали
    ворогів нею лякали

    Були готові віддати життя


    Бо сильне у них було відчуття
    За справедливість, за Батьківщину
    За волю рідних і побратимів


ІІІ. Підведення підсумків

Команда-переможець нагороджується Грамотою.


Учень читає вірш «Козацтво – слава України» Яніни Мельник
За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна!

Використана література


  1. Біда П., Біда С. Як жили і воювали козаки. / Дивослово. – 1995. –

№ 7. – с.52 – 55.

  1. Жлуднєва Л. Козацькому роду нема переводу. – Виховна робота в школі. – 2013. - № 9. – с.33 – 36.

  2. Журавля І. Нумо, хлопці-козаки. / Сільська школа. – 2003.- № 25 – 26.

  3. Козацькі забави. - / Позакласний час. – 2010. - № 9.- с.128 – 129.

  4. Козацькому роду нема переводу. / Позакласний час. – 2010. - № 9.- с.122 – 124.

  5. Україна – земля героїчного народу. / Позакласний час. – 2010. –

№ 9.- 125 – 127.

  1. Цікавинки козацького життя. / Позакласний час. – 2010. - № 9.- 118 – 119.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ


УСНИЙ ЖУРНАЛ
«ЯК ЖИЛИ І ВОЮВАЛИ КОЗАКИ»

Сценарій підготувала: Панасюк О.І.,


заступник директора

з наавчально-виховної роботи

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал