Сценарій літературно музичного свята «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»



Скачати 98.46 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір98.46 Kb.
ТипСценарій
Сценарій літературно – музичного свята

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»
Зал святково прибраний. В центрі на журнальному столику стоїть “Кобзар” на вишитому рушнику. Проектується памятник Тарасу Шевченко, звучить музика, на фоні музики слова
Голос читця.

З високих круч

Де синь небес прозорий

Вливається в дніпровский водограй,-

На бурю схожий,

Гнівний і суворий

Стоїть Тарас і дивиться на нас.

За землю й волю

В ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей,

Благословляв, Кобзарю нашу зброю –

Єси безсмертний, гордий Прометей!


Звучить пісня «Шлях до Тараса» на фоні пісні проектуються слайди про Т.Шевченка
Ведуча. Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. З минулого віку і до нашого часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.
Ведучий

В минулім часі не кажіть про нього –

Він з нами нині у майбутнє йде !

Його слова – то нам пересторога

У наших діях, і на кожен день.

Якщо вам мова, і земля,й родина,

І пісня українська дорогі, -

Любіть, як він, страждальну Україну,

І так як він ви ненавидьте ворогів.
Ведуча

У нас він будить волю, честь і гідність.

За правду кличе на борню іти.

На світі всі знедолені і бідні

Були для нього – сестри і брати.

В дні радості, печалі і тривоги

Йому віддаймо шану і поклін.

За мудрістю звертаймоя до нього,

І переможем: з нами Бог і Він.
Ведучий. Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.
Ведуча. І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем. Наша літературно – музична композиція приурочена світлій пам’яті Тараса Шевченка, святкуванню 201 річybws з дня народження геніального поета. Тому потрібно памятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

Річниці від дня народження Великого Кобзаря України присвячується!


Звучить пісня «Думи мої, думи мої». На сцену виходять три дівчини – Доля, Муза, Слава.

Під музику у залі інсцинізується триптих «Доля. Муза. Слава»


Доля

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

“Учися, серденько, колись

З нас будуть люде”, – ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.
Муза

А ти, пречистая, святая,

Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила.

І колихала, і співала,

І чари діяла… І я…

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала,

Мене ти всюди доглядала.

В степу, безлюдному степу,

В далекій неволі,

Ти сіяла, пишалася,

Як квіточка в полі!

Із казарми нечистої

Чистою, святою

Пташечкою вилетіла

І понадо мною

Полинула, заспівала

Ти, золотокрила…

Мов живущою водою

Душу окропила.

І я живу, і надо мною

З своєю божою красою

Гориш ти, зоренько моя,

Моя порадонько святая!

Моя ти доле молодая!

Не покидай мене. Вночі,

І вдень, і ввечері, і рано

Витай зо мною і учи,

Учи неложними устами

Сказати правду. Поможи

Молитву діяти до краю.

А як умру, моя святая!

Моя ти мамо! положи

Свого ти сина в домовину

І хоть єдиную сльозину

В очах безсмертних покажи.
Слава

А ти, задрипанко, шинкарко,

Перекупко п’яна!

Де ти в ката забарилась

З своїми лучами?

У Версалі над злодієм

Набор розпустила?
Чи з ким іншим мизкаєшся

З нудьги та з похмілля.

Горнись лишень ти до мене,

Та витнемо з лиха;

Гарнесенько обіймемось

Та любо, та тихо

Пожартуєм, чмокнемося

Та й поберемося,

Моя крале мальована.

Бо я таки й досі

За тобою чимчикую:

Ти хоча й пишалась

І з п’яними кесарями

По шинках хилялась,

А надто з тим Миколою

У Севастополі, –

Та мені про те байдуже;

Мені, моя доле,

Дай на себе подивитись,

Дай і пригорнутись,

Під крилом твоїм любенько

В холодку заснути.


Шевченко. У всякого своя доля і свій шлях широкий.. (Сідає за стіл) Давно те діялось...

(Виходить малий Тарас з мамою)


Малий Тарас

...Ще в школі,

Таки у вчителя –дяка,

Гарненько вкраду пятака,

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду

Або три царіє со дари

Та сам собі у буряні,

Щоб не почув хто не побачив,

Виспівую та плачу...


Мати. Не плач. Ти народився під високою зорею. Тобі випала велика Доля.
Малий Тарас. Мамо, а що то є доля?
Мати. Той блукає за морями,

Світ перепливає,

Шука долі, не находить —

Немає, немає! —

Мов умерла. Інший рветься

З усієї сили

За долею; от-от догнав

І — бебех в могилу!

А в третього, як у старця,

Ні хати, ні поля,

Тілько торба, а з торбини

Виглядає доля —

Як дитинка; а він її

Лає, проклинає


Доля.

Із сирітської торбинки Шевченка виглядала на рідкість щедра Доля. – Божий дар. А кому більше дається від Бога, з того більше і спитається! Усе своє життя він кидав виклики долі, які були голосом чоловіка на межі почуттів, коли він один за всіх!


Шевченко.

Доле, де ти! Доле, де ти?

Нема ніякої;

Коли доброї жаль, боже,

То дай злої, злої!

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

А дай жити, серцем жити

І людей любити,

А коли ні... то проклинать

І світ запалити!
Доля. Духом і талантами він був обдарований настільки, щоб протистояти за всіх і за все!
Шевченко.

О люди! люди небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить.


Ведуча. Та все ж не покидала висока доля Тараса за життя. Вже два роки після викупу з кріпацтва він, проживаючи вільним і забезпеченим художником , стає визнаним поетом і вже наступних сім років сягає вершин, яких сучасники не могли навіть цілком збагнути. Не покидала його висока Доля і на засланні і після повернення: тримала його на вершині болю і страждань.
Ведучий.

Україно, Україно! Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю, заплаче серденько!

Де поділось козачество, червоні жупани?

Де поділась-воля, бунчуки, гетьмани?

Де поділося? Згоріло. А чи затопило

Синє море твої гори, високі могили?

Мовчать гори, грає море, могили сумують.

А над дітьми козацькими поганці панують.
Ведуча.

Не міг пробачити Шевченко Богданові Хмельницькому Переяславської ради, цупких обіймів «старшого брата», в яких гетьман так необачно кинув українців, неначе запродав у рабство. Та й образ розритої могоили став символом пограбованої України. Яку й зараз маємо.


Читець читає поезію «Розрита могила»

Ведучий

Кожне покоління українців мало свого Шевченка. До одних він приходив як пророк Єремія, котрий оплакував руїни української гетьманської держави і козацької республіки Запорізької Січі. Такий Шевченко з гіркотою промовляв: «Не вкрнеться!»


Ведуча

До інших він приходив як національний вождь, який з неорганізованої маси творить державну націю. Такий Шевченко наказував: «Вставайте! Кайдани порвіте!»



Ведучий

Не одне покоління українців вбачало в поетові Івана Предтечу, який попереджав про страшний час, коли лукаві злії люди розбудять у вогні окрадену Україну. Такий Шевченко закликав: «Омийтеся, образ Божий багном не скверніте!»


Ведуча

Тарас Шевченко пишався славним минулим свого народу. Він не був істориком за фахом, тому не фіксував з науковою точністю історичні дати, події. Як митець, він створив свій погляд на історію України, і цей погляд є неповторною картиною його історичного світорозуміння. Він пропустив через власне серце і розум давні і тривожні для України події, дав у віршованих рядках яскраві картини історичної долі своєї землі.


Читець читає уривок з поеми «Гайдамаки»
Ведучий

Слово поета росло з рахманного чорнозему, пісні і думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. І заяскравіло воно на верховинах святої слави мудрістю пророка і поетичним ясновидством, і його вогнистий знак виписав на небесах вічності праведні письмена: Мати й Україна.


Ведуча

До глибини душі вражає велика любов Шевченка до України. Тонкий, ніжний лірик, він рідному краєві – справжньому земному раєві – присвячує найсокровенніші слова, що йдуть від самого серця.


Читець читає уривок з поеми «Княжна»
Звучить пісня «Зацвіла в долині»
Ведучий

Світ Шевченка … Увійшовши в нього, можливо, зрозуміємо, звідки в нього та всеосяжна любов до України, її народу та всіх чесних людей світу, звідки брав він сили вистояти в боротьбі проти зла і не зломитися, звідки в нього такий високий духовний світ і геніальний талант.


Ведуча

Духовна місія Шевченка-поета надзвичайна, бо здійснювалася під чистим небом його сумління, відданості істині й твердого переконання, що він переживав важливу, вирішальну історичну мить, для якої правда була першим принципом життя як у слові, так і в помислах і вчинках. Правда – визначальний код шевченківського тексту.


Інсценізація творів Т.Г.Шевченка
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»
Ведучий

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя.


Ведуча

Він підніс українське письменство до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому, як представник нації, що не мала своєї державності, став символом не тільки художнього, але й політичного її суверенітету. Шевченко – одне з найбільших прав України на міжнародну повагу. У цьому праві немає жодного образливого слова для інших націй. Воно все, від початку до кінця, написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі.


Ведучий

Прислухаймось до слів незабутнього Олеся Гончара: «З яким подивом відкривають Шевченкову поезію в близьких і далеких країнах, яке враження справляє енергія «Кобзаря» на кожного, хто потрапляє в його силове поле. Проймаєшся таким почуттям, ніби перед тобою вулкан, - вулкан із кратера якого крізь масу розпеченої лави вилітають величезні нерозтоплені брили каміння, скелі і гори гніву, ненависті, відчаю»


Ведуча

Шевченкове могутнє слово, як і українська пісня, переступили всі меридіани та паралелі. І сьогодні, як ніколи, наші душі відкриті для його заповіту, який звучить різними мовами світу.


Читці читають «Заповіт» польською, німецькою, англійською мовами.
Звучить пісня «Над Дніпром – Славутою»
Ведучий

Українці – це народ Шевченка. Портрет Кобзаря висів у кожній хаті а на полиці лежав «Кобзар». Люди шанували у Шевченкові не тільки геніального поета. Через нього вони усвідомлювали себе як народ. Ті, що не відчувають себе народом, не замислюються над тим, для чого вони живуть на землі, яка їхня роль в історії.


Ведуча

Нас до глибини душі вражає любов Шевченка до України. Він перший полюбив її, як син кохає неньку, хай стару, слабу, змарнілу, бідну. І м теж любимо його за це.


Ведучий

Нас просто не існує без Шевченка. У ньому – вся історія наша, все буття і всі наші мрії. Він – вершина нашого родового дерева. Навіть тіло його вознесене на вершину.

Іншої такої могили на планеті немає.
Ведуча

Цілий світ задивлений на Канів.

Дивне місто – що не говори.

Скільки видно піків та вулканів

З висоти Чернечої гори.
Ведучий

День у день – хурделиця чи спека –

З різних сіл, губерній і країн

Йдуть до неї люди, як до Мекки,

Йдуть до неї люди на поклін
Ведуча

Йдуть каліки, скривджені судьбою,

Кобзарі, бродяги, варнаки.

Ті, що дух і тіло рвуть до бою,-

Йдуть усі – чужинці й земляки.
Ведучий

Йдуть, хоч стежка стелиться терново,

Йдуть і йдуть – без ліку і числа.

Щоб вогнем Тарасового слова

Очищати душі і тіла.
Звучить пісня «Де дніпровськії хвилі гуляють»
Ведуча

До вашої уваги уривок з вистави Т.Шевчека «Назар Стодоля», який підготували учасники гуртка «Літературна студія» під керівництвом Прокіпчук Оксани Іванівни.


Ведучий

Тарас прийшов у світ, коли ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що упала Славутичу на груди і розтопила кригу. Квітень землю уквітчав зеленим рястом і приніс на веселих крилах молодому кріпакові вистраждану волю. Травень квіти зібрав зі всієї України і сльозою скропив, вірою повив та встелив Кобзареві останню путь з Петербурга до його вічного й тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою.


Ведуча

Пам’ятаймо Шевченкову весну, як весну нації. Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, Христос за людство. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну…


Ведучий

І хоч тяжко, але справджується найсокровенніша поетова надія на спасіння України. Живе під сонцем любові Шевченкова весна…


Ведучий

Пробач нам, Тарасе, правнукам змореним,

За покору заблудства і страх,

Що так довго були нечестивим покорені,

Що зганьбили прадідівський прах.
Ведуча

Ми в найтяжчі роки розмовляли з тобою.

Брали в руки священний «Кобзар».

І словами твоїми, як водою живою,

Ми гасили зневірення жар.

Ведучий

Ти хотів, щоб тебе в сім’ї вольній згадали ми.

Якщо бачиш і чуєш, то знай:

Ми сьогодні уже непоборені,

Ми зібрали святий урожай
Ведуча

Віще слово твоє й дотепер не втомилося,

В яничарські пробилось серця.

Україні у світле дорога відкрилася

Та, якій вже не буде кінця.
Ведучий

Щоб в майбутньому ми твоїм словом, не молотом,

Пробивались до правди в житті,

В «Кобзарі» будуть літери з чистого золота,



Бо й насправді вони - золоті.
Всі учасники виконують «Заповіт»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал