Самоосвіта — це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел — додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах



Скачати 127.76 Kb.
Дата конвертації17.01.2017
Розмір127.76 Kb.

САМООСВІТА


Самоосвіта — це самостійно надбані знання, з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел — додатково до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не тільки власне самоудосконалення в особистому та професійному планах.

Форми самоосвіти педагога: поглиблена підготовка до уроків; виконання докурсових та міжкурсових завдань; заняття на очно-заочних курсах; виступи на семінарах з доповідями; систематичне читання книг та періодичних видань.

Форми і методи керівництва самоосвітою вчителів з боку адміністрації школи:

1. Винесення на педради, засідання методоб’єднань питань, пов’язаних із самоосвітою. Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти.

2. Індивідуальні бесіди керівників шкіл з вчителями про основні напрями самоосвіти.

3. Спільне обговорення керівниками шкіл та вчителями методів вивчення важких розділів і тем програми. Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків.

4. Надання допомоги вчителям в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки, стимулювання найбільш пвдготовлених учителів до науково-дослідної роботи.

5. Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого-педагогічної літератури.

6. Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.

7. Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителя (співбесіди, колоквіуми, звіти на педрадах і засіданнях методоб’єднань), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.



Технологія організації самоосвіти педагогів-предметників може бути представлена у вигляді наступних п’яти етапів:

Перший етап — установчий, передбачає створення певного настрою до самостійної роботи; вибір мети роботи, віходячи з науково-методичної теми (проблеми) школи; формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Другий етап — навчаючий, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти.

Третій етап — практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експериментів. Практична робота продовжує супроводжуватися вивченням літератури.

Четвертий етап — теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення нагромаджених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях методоб’єднання чи кафедри, на районних методоб’єднаннях; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з образної проблеми та інші колективні форми роботи.

П’ятий етап — підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обгрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.

Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та способів засвоєння і збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності.

План самоосвіти вчителя повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні методоб’єднання, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звіту тощо).

Матеріал, зібраний в процесі самоосвіти, доцільно розподіляти на окремі теми і зберігати у вигляді карток, спеціальних зошитів, тематичних папок, особистого педагогічного щоденника. Важливе значення в процесі самоосвітніх занять має вміння працювати з літературними джерелами: робити виписки, складати конспект, тези прочитаного, розгорнутий план чи анотацію.

В шкільному методичному кабінеті на допомогу вчителям у їхній самоосвітній діяльності повинен формуватися банк матеріалів: списки рекомендованої для самостійного опрацювання літератури; матеріали з ППД; різні варіанти планів з самоосвітньої роботи; тексти доповідей; зразки рефератів за наслідками самоосвітньої діяльності; взірці конспектів літературних джерел; новинки психолого-педагогічної літератури.

Показники ефективності педагогічної самоосвіти — це насамперед якість організованого вчителем навчально-виховного процесу та професійно-кваліфікаційне зростання педагога.


Рекомендована література:

1. Жерносєк І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навч.-метод. посібник – К.: ІЗМН, 1998. – С.67-75.

2. Методическая работа в общеобразовательной школе: Обзорная информация. Вып.VI. – М., 1977. – С.17-24.

3. Школа развития и самосовершенствования: Практический материал их опыта работы для руководителей школ, классных руководителей, воспитателей. – К.: ИСМО, 1997. – 48 с.

4. Елканов С.В. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 143 с.

РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ (ПРОБЛЕМОЮ)


Індивідуальна науково-методична робота - усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та безперервна робота педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Науково-методична тема (проблема) - питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, в процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомам науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).



Алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може бути наступним:

1. Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:

- ознайомлення з літературою;

- ознайомлення з нормативними документами;

- вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел:

- складання картотеки літературних джерел;

- виписки з літературних джерел.

3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:

- обґрунтування вибору теми;

- актуальність і новизна;

- відбір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;

- формулювання мети та завдань роботи;

- розробка календарного плану індивідуальної роботи.

4. Формулювання припущень, відбір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.

5. Впровадження інновацій в практику власної педагогічної діяльності.

6. Аналіз та оцінка результатів індивідуального досвіду роботи над науково-методичною темою (проблемою), формулювання висновків та пропозицій.

7. Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.

Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) доцільно розподілити принаймі на два етапи.

На першому етапі вчитель повинен всебічно ознайомитись з вирішенням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід з досвідом, що висвітлений в літературі чи його колег.

На основі аналізу різних точок зору на вирішення конкретної проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення власного досвіду викладання з нагромадженими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами надасть йому можливість визначити, що він вже знає і може робити по даній проблемі, що принципово нове міститься в його досвіді роботи, в чому він може піти далі зафіксованого в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.

Другий етап - конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також перевірки його ефективності, аналіз отриманих результатів викладання.

Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може оцінюватись на основі таких показників:

1. Розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; удосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, цілей, завдань науково-методичної роботи).

2. Інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (проведення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий і власний досвід; нестандартне, оригінальне розв’язання завдань).

3. Організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності; діагностика та аналіз одержаних результатів; пропагування та поширення прогресивного педагогічного досвіду; видавнича діяльність).



Рекомендована література:

1. Жерносєк І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навч.-метод. посібник. -К.: ІЗМН, 1998.-С. 65-67.

2. Сидоренко О.Л. Зміст та організація науково-методичної роботи в школах нового типу // Освіта і управління.- 1998.- №4.-С.21-30.

3. Щувалова В. Методическая работа в инновационной школе: системн?й подход // Народное образование.- 1998.-№4. - С.113.


РЕФЕРАТ


Реферат - одна з форм письмового пердставлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Найчастіше реферат готують за наслідками роботи над літературними джерелами з проблеми дослідження. В даному випадку він містить короткий виклад змісту одного чи декількох літературних джерел, основні фактичні відомості і висновки, перелік необхідних для ознайомлення в подальшій роботі публікацій, а також висновки щодо практичного використання положень авторів.



Послідовність пошуку наукової інформації для підготовки тексту реферату наступна:

1. Збір загальної інформації по проблемі, яка вивчається з допомогою енциклопедій, словників, довідників і підручників.

2. Систематизація та використання знайдених першоджерел для подальшого ознайомлення з проблемою.

3. Пошук наукових оглядів та монографій, ознайомлення з ними і виявлення в них посилань на оригінальну літературу.

4. Систематичний пошук і ознайомлення з публікаціями по обраній проблемі:

5. Вивчення оригіналів наукових робі т та конспектування.



Орієнтовний зміст реферату за наслідками роботи над літературними джерелами повиен включати в себе:

- виклад сутності основних положень авторів;

- аналіз існуючих точок зору на проблему, що розглядається;

- зміст спільних та співставлення відмвнних поглядів чи позицій різних авторів;

- виділення малорозроблених, незрозумілих чи дискусійних положень;

- виклад принципово нових положень та підходів;

- висловлення власного ставлення до авторської позиції.

Як форма представлення попередніх результатів дослідження з науково-методичної теми (проблеми) реферат може містити:

1) обгрунтування вибору індивідуальної теми (проблеми), її теоретичне і практичне значення;

2) короткий аналіз публікацій з теми (проблеми), оцінка та висновки на основі проаналізованого матеріалу;

3) опис особистого досвіду роботи в рамках обраної теми (проблеми);

4) аналіз впливу роботи над темою (проблемою) на наслідки і результати навчально-виховної роботи з предмета;

5) висновки за наслідками індивідуальної роботи над науково-методичною темою (проблемою).



Підготовка реферата передбачає поглиблене вивчення першоджерел, вміння пов’язувати теоретичні положення із специфікою власного педагогічного досвіду, вимагає здійснення детального аналізу теоретичних підходів до вирішення проблеми та формулювання практичних висновків.

Реферат готують насамперед для себе, щоб мати можливість з його допомогою осмислити і передати ідеї, думки, узагальнення іншим, спільно їх обговорити. Реферат може слугувати основою для усного виступу з елементами імпровізації або ж бути зачитаним дослівно. В останньому випадку особливу увагу слід звернути на стиль викладання.



При підготовці тексту реферату доцільно дотримуватись таких загальних вимог:

- чіткість побудови структури (змісту);

- логічна послідовність викладу;

- точність оцінок, що включає можливість суб’єктивного трактування чи двозначне розуміння;

- аргументованість та доказовість висновків;

- встановлення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними процесами та явищами;

- за можливості - наочне представлення результатів аналізу (таблиці, графіки, діаграми).

Рекомендована література:

1. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навч.- метод. посібник.- К.: ІЗМН, 1998.- С.66-67.

2. Гецов Г.Г. Работа с книгой: рациональн?е прием?.- М.: Книга, 1984.- С. 77-79.

3. Новиков А.М. Научно-?ксперементальная робота в образовательном учреждении: Делов?е совет?.- М.: Профессиональное образование, 1998. - С. 69.


ДОПОВІДЬ


Доповідь або повідомлення - оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті проблеми обговорення.

I. Підготовка доповіді

1. Перший крок при підготовці доповіді - визначення її мети. Метою виступу може бути інформування, перконання чи спонукання слухачів. Мета коректизується в залежності від ситуації і складає основу для підготовки виступу, формулювання ідей та головних тез промови.

2. При підготовці виступу обов’язково слід скласти “портрет” майбутньої аудиторії, який включає в себе:

- характеристику аудиторії за віком, статтю за освітнім рівнем;

- мотиви, які спонукають слухати доповідь;

- готовність до сприйняття промови (рівень обізнаності, професійна підготовка, зацікавленість в проблемі);

- емоційний настрій слухачів.

3.1. Підбір необхідного матеріалу, програмування змісту промови.

3.2. Складання плану доповіді, побудова матеріалу в строгій логічній послідовності.

3.3. Літературна обробка тексту, підбір порівнянь, епітетів і т. п.

3.4. Написання остаточного тексту доповіді.

3.5. Репетиція публічного виступу, запам’ятовування основних положень доповіді.



II. Початок доповіді

На початку доповіді слід забезпечити контакт з аудиторією, оволодіти увагою слухачів, збудити в них інтерес до теми повідомлення і завоювати довіру.



III. Виклад тексту доповіді

Доповідь передає зміст пропозиції виступаючого. Тому від того, наскільки якісно здійснена підготовка тексту, залежить розуміння аудиторією сутнісного змісту доповіді.

Важливо вміло використовувати невербальні засоби спілкування, а також слідкувати за станом і реакцією слухачів, не допускаючи перевтоми аудиторії.

Для забезпечення постійного контакту з аудиторією і створення позитивного ставлення до змісту доповіді необхідно:

- частіше дивитися на кожного із слухачів;

- не дивитись у вікно, в стелю чи підлогу, сконцентруватися на аудиторії;

- не чинити свої записи, апередавати головний зміст своїми словами;

- змінювати темп і тональність мови;

- стояти зручно, не рухатися понад міру, не захоплюватися жестикуляцією;

- до записів заглядати відкрито, але не демонстративно;

- не навалюватися на стіл чи кафедру, біля яких стоїте.

IV. Підведення підсумку

Завершальна частина доповіді має на меті концентрацію уваги аудиторії на головній думці, а також узагальнення висловленеого.

При цьому доцільно:

-коротко повторити основні положення доповіді;

-закликати до дії;

- зробити слухачам вдалий комплімент;

- викликати сміх аудиторії;

- процитувати авторитетну особу;

- навести найбільш яскравий аргумент.

Рекомендована література:

1. Руководство педагогическим коллективом: модели и метод? /Пособие для руководителей общеобразовательн?х учреждений/ Под ред. В.С. Лазарева. - М.:ЦС?И, 1995.- С.110-116.



2. Сопер П. Основ? искусства речи. - М.: Прогресс, 1992.- 416 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал