С. М. Прищепа особистісна активність підлітка: сутність, діагностика, проектування




Сторінка8/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

3.4.

Оцінка ефективного формування особистісної активності
у підлітків за допомогою проектування виховної
діяльності класного колективу (за результатами
формувального етапу експерименту)
З метою перевірки ефективності запропонованих нами педагогічних умов формування особистісної активності у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника був проведений формувальний експеримент.
Для перевірки гіпотези експериментальне дослідження було спрямоване на розв’язання таких завдань:

впровадження розробленої моделі формування особистісної активності у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника;

експериментальна перевірка педагогічних умов формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника.
У формувальному етапі дослідження брало участь 348 підлітків, з яких
134 навчається в сільській місцевості, 214 – в міській. Серед респондентів
185 дівчаток та 163 хлопчики. Частина підлітків була віднесена до контрольної (164 респонденти) та експериментальної групи (184 респонденти).
Вивчення рівня сформованості в підлітків особистісної активності проводилося аналогічно на констатувальному етапу дослідження, тобто з використанням тих самих методів та критеріїв, наведених в підрозділі 2.1.

92
На основі теоретичного аналізу наукових джерел та результатів констатувального етапу експерименту, в роботі експериментально перевірялися такі педагогічні умови формування особистісної активності підлітків: застосування у виховній діяльності класного керівника проектування як особистісно-розвивальної технології; орієнтація життєдіяльності учнівського колективу на формування всіх сфер особистісної активності підлітків (фізична, інтелектуальна, соціальна і духовна), врахування результатів психолого-педагогічної діагностики та використання індивідуальних і групових форм виховної роботи; стимулювання особистісної активності вихованців і їх готовності до саморозвитку поза межами школи.
Першим і досить важливим напрямом здійснення формувального етапу дослідно-експериментальної діяльності була науково-методична робота із класними керівниками експериментальної групи. Адже на констатувальному етапі експерименту нами встановлено, що більшість класних керівників мають досить низький рівень готовності до проектування виховної діяльності класного колективу (37,7% – середній та 40,8% – низький). У відповідях на питання анкети вчителі зазначали, що їм важко з’ясовувати та виділяти особливості розвитку як окремих учнів, так і класного колективу в цілому, у них незначні знання щодо педагогічного проектування. Тому для більш
ґрунтовної науково-методичної підготовки класних керівників, нами було проведено декілька семінарів, які передбачали розгляд таких питань:
1. Історія розвитку проектування у вітчизняній та зарубіжній педагогіці.
2. Сутність педагогічного проектування, його принципи та структура.
3. Основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу.
4. Особливості формування особистісної активності за допомогою спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу.
5. Методи та методики діагностування особистісної активності підлітків.
(Зразок завдань для класних керівників у Додатку М).
В результаті проведених занять нами були розв’язані такі завдання:
1.
Розкрити сутність, значення, основні принципи та особливості проектування виховної діяльності класного керівника в класному колективі.
2.
Розвинути у класних керівників здібності та можливості обґрунтовувати та впроваджувати інноваційні ідеї щодо покращення показників особистісної активності підлітків.

93 3.
Обґрунтувати педагогічні умови формування особистісної активності підлітків у процесі проектування виховної діяльності класного керівника.
В ході заняття застосовувався метод лекції з елементами
інтерактивного навчання, що сприяло кращому усвідомленню важливості досліджуваної теми.
Теоретичні заняття супроводжувалися практичними на, яких класні керівники вправлялись у створенні проектів, що спрямовані на розв’язання педагогічних завдань. Отже, за допомогою подібних завдань класні керівники мали змогу навчитися розробляти проекти виховної діяльності класних колективів, визначати провідні виховні задачі, виділяти систему форм взаємодії основних суб’єктів навчального-виховного процесу, прогнозувати результати проектування, застосовувати різні алгоритми дії в тій або в іншій ситуації.
Упродовж формувального етапу експерименту проводилася відповідна робота у засіданнях методичних об’єднань класних керівників. На цих зібраннях класних керівників обговорювалися проблеми реалізації розробленого проекту виховної діяльності класного керівника, розглядалися основні етапи проектування виховної діяльності класу стосовно корекції змістовного наповнення кожного елементу проекту, уточнювали організаційні питання. Також на засіданнях розглядалися питання форм і методів роботи класного керівника та пропонувалося застосовувати їх в
інших класах. Вчителі обговорювали конкретні теми, які актуальні для учнів, обмінювалися власним досвідом. Варто зазначити, що у процесі формувального етапу експерименту члени методичного об’єднання класних керівників не лише обговорювали конкретні виховні заходи, але й запозичували деякі форми та методи у своїх колег.
В кінці навчального року на засіданні методичного об’єднання класних керівників підводились загальні підсумки виховної діяльності класних колективів. Також узагальнювалися результати впровадження моделі формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника; обговорювалися досягнення у формуванні фізичної, інтелектуальної, соціальної, духовної активності підлітків, уточнювалися основні перешкоди втілення педагогічного проектування, окреслювалися застереження та надавались рекомендації для подальшої реалізації проекту.
Головним завданням формувального етапу експерименту була перевірка ефективності визначених педагогічних умов, впровадження моделіорганізації особистісно орієнтованої життєдіяльності підлітків,

94 проведення прикінцевого аналізу сформованості в них особистісної активності.
Виховна діяльність в експериментальній групі проводилась на основі проектування такої діяльності класного керівника та за моделлю організації життєдіяльності учнів, яка зорієнтована на формування особистісної активності підлітків. У контрольній групі виховний процес проходив традиційно.
У ході формувального етапу експерименту важливого значення набуло дотримання загальних норм організації шкільного режиму, а саме: гігієнічних норм освітлення, температури повітря приміщення класу, шкільне устаткування та раціональне харчування. Впродовж формувального етапу експерименту здійснювалося залучення учнів у різні види фізично- оздоровчої діяльності. Класний керівник постійно вів усний журнал, в якому вчитель фіксував не лише ступінь та частоту захворюваності учнів протягом всього навчального року, але й визначні дати, що певною мірою стосуються здоров’я школярів, наприклад, Всесвітній день здоров’я, Всесвітній день без тютюну, Всесвітній день проти СНІДу тощо.
Частим стало проведення класних годин на теми загальних проблем здоров’я підростаючого покоління. Дієвою виявилася бесіда з учнями на тему: ―Права та обов’язки підлітків щодо збереження і зміцнення здоров’я‖, в ході якої учні були активними настільки, що склали власні пам’ятки про права та обов’язки перед рідними та дорослими за своє здоров’я. У цих пам’ятках наголошено на негативних наслідках шкідливих звичок.
Продовженням цієї теми стало проведення на годинах спілкування наступних тем: ―Чому шкідливе куріння?‖, ―Скажи наркотикам – НІ!‖. Під час таких заходів загострювалась увага на статистиці захворюваності на подібні хвороби; на плакатах було зображено наслідки вживання цигарок та наркотиків. В класах, де проводилися такі заходи, учні ділилися на мікрогрупи, кожна з яких мала власну тему, яка в свою чергу поділялася на основні підтеми: статистика захворюваності, вплив від цигарок та наркотиків та наслідки. Крім вищеназваних тем на годинах спілкування обговорювали основні правила збереження життя здоров’я біля водойм.
Як відомо, приклад для наслідування є надзвичайно важливим виховним методом, особливо для підлітків. Тому досить дієвим та цікавим для учнів стало запрошення спортсменів, тренерів на подібні години спілкування, які об’єдналися в цикл занять ―Видатні постаті про здоров’я‖.
На таких заняттях після виголошення виступаючим доповіді про важливість та необхідність займатися фізичною культурою учні мали змогу вільно поспілкуватися із гостем, поставити цікаві для себе запитання. Постійним

95 елементом всіх занять про здоров’я стало звернення до народної мудрості.
Декілька занять було присвячено темі ―Українські прислів’я та приказки про здоров’я‖, на яких демонстрували зразки народної творчості про здоров’я та хвороби.
Не менш цікавими виявилися конференції та круглі столи, на яких учні самі доповідали, активно брали участь в обговоренні важливих проблем, вступали в дискусії, переконували однокласників у правильності власних принципів. Обговорювалися різні теми, зокрема декларувалась важливість спортивних ігор, особисту відповідальність за своє здоров’я. Учні виділяли основні види активного відпочинку та визначали їх вплив на здоров’я, обговорювали важливість здорового сну. З-поміж проведених конференцій та круглих столів, на наш погляд, найбільш ефективною виявилася конференція
―Що ми їмо?‖На цьому занятті учні самостійно окреслили список найбільш шкідливих для організму продуктів харчування. До цього списку ввійшли: чіпси, сухарики з різними приправами, енергетичні напої (лонгер, RedBull тощо), газовані напої (Coca-Cola, Spritе, Pepsi), різні жуйки та багато інших.
Після розповіді про дані продукти, школярі особливу увагу зосередили на окресленні наслідків постійного їх споживання, оскільки воно спричинює розлади шлунку, виразки підшлункової залози, хронічні хвороби нирок та печінки.
Нетрадиційним для учнів був урок-тренінг ―Обережно, гриби!‖, який проходив у незвичній формі рольової гри. Клас ділився на групи: умовно-
їстівні, їстівні та неїстівні гриби. Кожен учень репрезентував окремий гриб, його зовнішні характеристики, доповідав про місце знаходження гриба в лісі.
В кінці заняття школярі, підводячи підсумок вивченому, зазначали, які гриби
є отруйними, основні причини отруєнь, загальні симптоми отруєння грибами та основні правила безпечного споживання навіть їстівних грибів.
Ефективною формою покращення рівня фізичної активності виявились організовані свята козацької слави, традицій Запорізької Січі. Такі
інсценізовані свята ―Нумо, козачата!‖, ―Ми – діти славного козацького роду!‖ надихають учнів до систематичного виконання фізичних вправ, сприяють відмові від шкідливих звичок.
Туристичні походи також є ефективною формою оздоровлення та зацікавлення учнів заняттями фізичною культурою, спортом. Походи загартовують школярів, вчать любити природу, а проведення різних естафет та ігор (Додаток П) вчать дітей бути відповідальними та самостійними.
Колективне приготування каші сприяє формуванню вміння працювати колективно для досягнення спільної мети, уникаючи конфліктних ситуацій.

96
Одним із головних видів фізично-оздоровчої діяльності є особиста гігієна. Тому не менш важливим для здоров’я дитини є ранкова гімнастика.
Отже, класний керівник спільно з вчителем фізичної культури залучали учнів до різних видів фізично-оздоровчої діяльності, вказували на важливість ранкової гімнастики вдома, адже це є гарантом здоров’я для кожного школяра.
Найважливішою суспільною діяльністю дітей шкільного віку є навчально-пізнавальна, яка повною мірою забезпечує формування
інтелектуальної активності підлітків. У процесі навчально-пізнавальної діяльності учні розширюють свій рівень пізнання, розвивають в собі самостійність та інтерес.
Виховний потенціал навчально-пізнавальної діяльності визначається за умови постійного включення школяра у різні ситуації, де учні мають: а) відстоювати власні погляди та переконувати однокласників у правильності своєї думки; б) для з’ясування незрозумілого ставити запитання як вчителю, так і товаришам; в) допомагати однокласникам та друзям, якщо вони щось не зрозуміли; г) виконувати не лише першочергові, але й додаткові завдання;
ґ) вміти корегувати власні думки та думки товаришів.
Виходячи з вищезазначеного, зміст навчально-пізнавальної діяльності підлітків з метою формування їх інтелектуальної активності у дослідженні реалізовувався через такі форми: предметні олімпіади, виставки дитячих робіт, урочисті години по відзначення кращих учнів, конкурси (брейн-ринги,
КВК, естафети ерудитів), походи до музеїв, бібліотек, кіно, захисти проектів, рольові ігри, вечори нерозгаданих таємниць, години спілкування, пізнавальні бесіди).
Зазвичай, учнів, які успішно закінчили навчальний рік, нагороджували похвальним листом. Такого морального стимулювання потребують найкращі знавці окремих предметів, переможці конкурсів, олімпіад продовж всього року. Це стає прикладом для всіх інших учнів і підвищує показники
інтелектуальної активності.
Надзвичайно ефективною формою для отримання нової інформації є похід до музею, бібліотеки, кіно. Школярі мали змогу познайомитисяз експонати датованими від початку нашої ери до середини ХХ століття. Після походу до музею, на класній годині учні ділилися власними думками про побачене. Їм сподобалися експонати тварин (зубра, ведмедя, білки, мамонта), експозиції старовинної української хати-мазанки, кімнати цариці Катерини.
Школярі порівнювали сучасні знаряддя праці та старовинні, переказували

97 легенди про винайдення колеса, нитки для ткацтва. Також були організовані екскурсії до мистецької галереї, де учні мали змогу познайомитися із зразками прикладного мистецтва XVI – XX століття.
Доцільно організовувати художні галереї класу. До того ж варто організовувати заочні екскурсії визначними місцями рідного краю.
Цікавим та пізнавальним виявилося проведення різноманітних брейн- рингів, КВК, вікторин, естафет ерудитів з різних предметів, на знання рідного краю, усної народної творчості, літературних віталень. Доцільно залучати школярів до участі в редакції газети, організації як класних, так і загальношкільних свят. Значний інтерес в учнів викликає обговорення книг, пізнавальних телепередач та журналів. Діти, вступаючи у дискусію із однокласниками, торкаються сучасних глобальних проблем людства.
Розвиткові інтелектуальної активності школярів сприяють такі виховні справи як створення фантастичного проекту ―Школа майбутнього‖, написання книги про рідний край, школу чи клас. Так, надзвичайно цікавою справою для школярів виявилося організація проекту, адже учні дуже серйозно підійшли до завдання. Створюючи фантастичні проекти, школярі подавали досить-таки реальні ідеї та думки щодо школи майбутнього. Діти не придумували, аби перерви становили сорок хвилин, а урок – десять, або ж відвідування школи має повністю залежати від самих школярів. Так, наприклад, учні зазначали, що хотіли б, аби надалі справи класного колективу, зокрема проведення свят, конкурсів, бесід, екскурсій, вікторин, були не лише рішенням класного керівника, але й самого класного колективу. Адже не все, що запропонує класний керівник у річному плануванні, для учнів є цікавим, і тому активність школярів майже відсутня.
Звичайно, це не означає, що слово класного керівника нічого не варте, але і, справді, можливе колективне обговорення справ класу, адже учні можуть обговорювати всі виховні справи з класним керівником.
Ефективною формою підвищення рівня інтелектуальної активності підлітків виявилася гра ―Пізнавши себе, ти пізнаєш світ‖. На початку гри клас ділився на групи, які по черзі ставили запитання кожній команді.
Запитання були різнопланові, торкалися як навчальних предметів, так загальних запитань про природу, довкілля, виробництво.
Цікавим було проведено години спілкування ―Розкажи про своє хобі‖, учні із захопленням розповіли про важливість власного хобі і демонстрували моделі, схеми, фотографії, ілюстрації власної колекції. Решта учнів із цікавістю спостерігали за надбанням колекціонерів, розпитували про деталі колекціонування та деякі школярі після проведеного заняття також приєдналися до своїх однолітків.

98
Сьогодні трапляється дуже багато дорожньо-транспортних пригод, тому надзвичайно актуальним є проведення ряду пізнавальних бесід про загальні правила поведінки пішохода, безпеку та небезпеку в житті кожної людини. На ці години спілкування було запрошено працівників державної автоінспекції, які за допомогою відеофільму в доступній та цікавій формі розповіли про основні правила пішоходів та пасажирів громадського транспорту. Учні мали змогу за допомогою рольових ігор побувати працівником міліції та керувати рухом автомобілів. Таким чином учнями було засвоєно всі правила дорожнього руху.
Соціальна активність, як ми вже зазначали виокремлює власну
індивідуальність кожного школяра, підготовку до вибору свого місця у соціальному середовищі.
Особливість соціальної активності для підлітків є ініціативність, вираження власної індивідуальності, доведення та захист своєї точки зору,
―піднятися та проявити‖ себе в очах оточуючих. У цей період у підлітків починає формуватися свідоме ставлення до себе як до складової суспільства.
На констатувальному етапі експерименту після проведення анкетування було встановлено, що в учнів підліткового віку надзвичайно низькі показники соціальної активності. Особливо вони притаманні для дітей сільської школи, тож під час формувального етапу дослідження особлива увага була зосереджена на активізацію форм та методів організації спілкування, адже сільські школярі мають менше коло спілкування, ніж міські однолітки. Сьогодні у зв’язку із відкритістю суспільства, запровадженням новітніх технологій, потрібно як у міських, так і сільських учнів виховати здатність до спілкування з ровесниками та старшими людьми, забезпечити задоволення потреби у соціальних зв’язках.
Залучаючи підлітків до соціально-комунікативної діяльності з метою формування соціальної активності, нами були визначені основні завдання: а) підвищити рівень загальної культури особистості; б) залучити учнів до постійного спілкування з оточуючими людьми; в) сформувати культуру спілкування учнів.
В експериментальних класах були проведені комунікативні тренінги, які направлені на корекцію негативних проявів у взаємовідносинах, що впливають на самосприйняття особистості в соціальній групі; її зміст забезпечив позитивні особистісні зміни, стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у поведінці підлітків. Комунікативні тренінги мали вирішити низку завдань, а саме: розвинути у підлітків здатність пізнавати себе та оточуючих; сформувати у них почуття власної

99 гідності, значущості в колективі; зміцнити соціальний статус деяких учнів у колективі.
Програма комунікативного тренінгу розрахована на п’ять занять, які завжди розпочиналися приблизно в той самий час та день. Це дало можливість учням зрозуміти, що їх класний колектив є одним цілим та створити довірливі стосунки в колективі. Кожне заняття побудоване за принципом висхідності, тобто, якщо перше заняття має на меті познайомити учасників комунікативного процесу, сформувати у них навички групової взаємодії та ефективного спілкування, то п’яте заняття спрямоване вже на розкриття сутності відповідальної поведінки та продуктивного спілкування.
Особливістю комунікативного тренінгу є те, що кожне заняття має однакову структуру:

на початку заняття проходить короткий анонс думок учнів з приводу минулого заняття. Це забезпечило наступність та безперервність всього комунікативного процесу;

оголошення теми заняття, яке супроводжується роздумами школярів над нею;

основна частина, яка складалася із вправ та ситуацій, які підпорядковані кожній темі окремого заняття;

підсумки заняття, тобто безпосереднє обговорення подій, що відбулися на занятті.
Важливою особливістю є те, що кожному учаснику надавались приблизно однаковий час і можливість участі в груповому процесі. Якщо хтось із учнів взагалі не брав участі в роботі, тоді класний керівник мав звернути на це увагу.
Цікавою формою розвитку соціальної активності підлітків експериментальної групи стало їх залучення до проведення національних свят з елементами традицій мовленнєвого етикету українського народу.
Основою соціально-комунікативної діяльності стало створення комунікативних ситуацій та проведення рольових ігор, в яких учні брали активну участь. Адже систематична участь школярів у рольових іграх та різних ситуаціях, як засвідчило дослідження, дозволяє краще пізнати сутність комунікативного процесу, основ правильного діалогу, що дає змогу усвідомити правила та норми спілкування.
Безумовно, при цьому класні керівники експериментальної групи не забували про такі форми активізації соціальної активності, як конкурси, вікторини, фестивалі, диспути, адже це давало змогу краще розвинути комунікативну активність у школярів в оточенні.

100
Важливою та надзвичайно ефективною формою для удосконалення соціальної активності підлітків стало впровадження у навчально-виховний процес курсів риторичного мистецтва. Саме риторика розвиває уміння переконувати співрозмовника, правильно й красиво висловлювати думки, привертати увагу та заслуговувати довіру слухачів.
Нами був розроблений міні-курс риторичного мистецтва, який охоплював чотири теоретичних та практичних заняття. Перше – ―Народна риторика – основа мовленнєвої поведінки кожної особистості‖ мало на меті ознайомити учнів із системою мовного етикету українців: формулами вітання, звертання, прощання, вибачення, подяки, побажання, прохання, пропозиції, поради, згоди, відмови, співчуття, похвал; розвивати вміння зв’язно висловлювати власні думки; виховувати любов та повагу до традицій українського народу. На практичному занятті була дібрана низка вправ на знання українських прислів’їв та приказок. Різноманітні завдання передбачали діяльність щодо вибору закінчень, обґрунтування та коментування прислів’їв і приказок.
Друге заняття – ―Композиція промови, її тема, вид та цільова установка‖. Основа такого заняття полягала у розкритті взаємозумовленості теми й мети виступу, ознайомлення учнів з порядком підготовки до виступу, зокрема з можливими способами опрацювання матеріалу (виписками, складанням конспекту). На занятті діти вчились формувати комунікативні вміння: розвивати увагу, пам’ять, мислення, збагачувати мовлення та словниковий запас. Практичними завданнями на занятті стали цікаві вправи на визначення виду мети виступу, коментарі висловів видатних ораторів.
Третє заняття – ―Промовець та аудиторія. Вимоги до тез та їх аргументація‖, метою якого є ознайомлення учнів із особливостями аудиторії, до якої звертається оратор, та із основними поняттями ―теза‖,
―аргумент‖. Вже на третьому практичному занятті учні виголошували промови, брали участь в інсценізованих діалогах. При цьому виникали дискусії, впродовж яких школярі вступали у діалоги, вправно дискутували, переконували опонентів щодо правильності власних думок та заперечувати думкам співрозмовників.
Четверте заняття – ―Основні положення риторичного ідеалу. Культура ораторської мови‖. На занятті учні знайомилися з елементами культури мовлення оратора та основними положеннями риторичного ідеалу. На практичному занятті школярі виголошували власно складені промови, відповідали на отримані від слухачів запитання та вільно дискутували із аудиторією. На цьому занятті учні, систематизуючи знання, вміння та навички, здобуті на заняттях, впорядковували пам’ятки для початківців про

101 те, як потрібно складати та виголошувати промови, як правильно вести діалог, дискутувати з опонентами.
Для підвищення показників соціальної активності в експериментальній групі учнів підліткового віку активно вводили в комунікативні ситуації, а також проводили цикл бесід, конференцій на різноманітні теми.
Впродовж всієї експериментальної роботи класні керівники усвідомлювали, що всі засоби та форми розвитку соціальної активності не лише поглиблюють знання учнів про сутність та особливості спілкування з однокласниками, але й удосконалюють міжособистісне спілкування у найближчому оточенні та за межами школи.
З метою підвищення рівня сформованості духовної активності основна увага класних керівників була зосереджена на реалізацію таких завдань:

розкрити школярам сутність духовних цінностей, які необхідно виявляти у ставленні до своїх рідних, близьких та оточуючих людей;

сформувати в учнів систему духовних цінностей (громадянських, національно-культурних, загальнолюдських);

удосконалити здатність оцінювати та самооцінювати вчинки в колективі та суспільстві;

розвивати в учнів вміння обирати для себе манеру поведінки та форму спілкування із оточуючими тощо.
Для ефективного формування духовної активності учнів варто враховувати моральні позиції, цінності та норми, які притаманні вихованцям.
Духовні цінності учня простежуються у поведінці, яка багато в чому залежить від того, що є сутністю життя школяра, які цілі перед собою ставить та якими засобами дані цілі досягає [18, с. 123].
Для підвищення рівня духовної активності підлітків експериментальної групи активно застосовувалися тематичні вечори, відверті розмови, пізнавальні бесіди, культпоходи, відвідування виставок тощо.
Надзвичайно ефективним засобом формування духовної активності виявилося проведення тематичних вечорів. Одним із найцікавіших був вечір
―Запали свічку‖, який присвячено до дня Пам’яті голодомору. Драматичним елементом вечору був перегляд фрагментів документального фільму про голокіст 1932-1933 років. Учні впродовж свята були дуже емоційні, особливо ті, які брали участь в інсценізуванні невеличких сцен, а саме: як хлопчик просить ―у Бозі одненьку картопельку або соломинку‖, як мати помила та поклала дітей спати, натопила хату і закрила лядку аби дітки з нею померли.
Учні з острахом називали цифри померлих дорослих та дітей. Діти так перейнялися цією проблемою, що після проведеного вечора було організовано бесіду. Безпосередньо під час бесіди, присвяченої голодомору,

102 школярі аналізували почуте та побачене на тематичному вечорі, деякі діти ходили до старожилів та запитували про події тих страшних часів.
Продуктивним у плані формування духовної активності учнів було проведення тематичного вечора ―Велика Перемога‖, присвяченого Другій світовій війні. Незадовго до проведення заходу з учнями було здійснено екскурсію до музею Великої Вітчизняної війни, адже така подорож не лише зацікавила учнів, але й допомогла у проведенні вечора.
Школярі не просто доповнювали розповіді ведучих про війну, а й самі цікаво розповідали про різні воєнні історії, про які прочитали або почули від дідусів та бабусь.
Важливим засобом стимулювання духовної активності стало проведення відвертих розмов та пізнавальних бесід. Зокрема, впродовж відвертої розмови ―Людські достоїнства та вади‖ школярі висловлювали власні думки про негативні та позитивні риси людини, характеризували їх, учні створювали та обговорювали конфліктні ситуації із повсякденного життя. Така групова дискусія надзвичайно ефективна, бо під час неї свою думку можуть не лише висловити всі учні класу,а й усвідомити, що кожний погляд на ту, чи іншу ситуацію буде врахований, а дитяча думка почутою.
Підлітковий вік – це вік перших уподобань та симпатій, самоутвердження особистості. Учні вперше замислюються про те, ким би вони хотіли стати. Тому цікавою виявилася бесіда з учнями про світ професій, однією з них стала бесіда ―Чи кожна професія важлива в житті людини‖. Для учнів цікавою стала гра ―Асоціація‖, за допомогою якої пригадували професії. Кожен із школярів загадував будь-яку професію і по колу, не називаючи вголос, показував її за допомогою міміки і жестів.
Завдання глядачів – визначити загадану професію. Важливо зазначити, що учні вже в такому віці досить впевнено називають ту професію, яку вони оберуть в майбутньому, що дає можливість припустити наявність у підлітків адекватної самооцінки та профорієнтаційної визначеності.
Важливим напрямом підвищення рівня духовної активності учнів експериментальних класів було проведення доброчинної роботи. Учні систематично відвідували ветеранів Великої Вітчизняної війни, допомагали людям похилого віку по господарству, не лише по суботах, але й серед тижня колективно прибирали території біля пам’ятників культури, річок, ставків.
Для формування в учнів духовних цінностей діти залучалися до відвідували виставки квітів, картин, літератури, влаштовували художні читальні, що давало змогу ознайомитися із шедеврами світової та української літератури від давніх часів до сучасності.

103
Цікавими формами розвитку духовної активності стало влаштування кінолекторіїв, де учні переглядали історичні, документальні фільми на важливі теми. Після перегляду фільму проводилися ―круглі столи‖, на яких учні обговорювали проблеми, які порушувались у фільмах.
Правильне та своєчасне використання вищезазначених форм сприяло формуванню в учнів життєвого досвіду, вміння об’єктивно оцінювати власні вчинки та вчинки інших людей, адекватно орієнтуватися в життєвих ситуаціях, правильно розуміти оцінні судження, особистісні якості оточуючих людей.
Важливим завданням формувального етапу дослідно- експериментальної роботи було дослідження динаміки сформованості основних видів особистісної активності (фізичної, інтелектуальної, соціальної, духовної) підлітків в результаті спроектованої виховної діяльності класного керівника.
Загальний аналіз результативності дослідно-експериментальної роботи, в основу якої було покладено спеціальне проектування виховної діяльності класного колективу, дав підстави говорити про позитивну динаміку основних видів особистісної активності.
Зокрема, порівняльний аналіз даних констатувального та формувального етапів експерименту засвідчує, що в експериментальній групі спостерігається значна динаміка зростання фізичної активності підлітків.
Так, в результаті організації фізично-оздоровчої діяльності на засадах особистісно орієнтованого підходу зменшився відсоток підлітків з низьким та середнім рівнем.
Якщо до початку формувального етапу дослідження було виявлено
29,4% – з низьким, 36,4% – з середнім, то вже після його закінчення встановлено, що учнів із середнім та низьким рівнем – 38,0% та 13,6%.
Високий рівень фізичної активності підлітків зріс із 34,2% до 48,4%.
Якщо ця суттєво позитивна динаміка спостерігається в експериментальній групі,то подібної ситуації в контрольних групах не виявлено, адже тут зміни взагалі незначні, оскільки показники середнього рівня збільшилися тільки на
3,7% та низький знизився на 6,1%, а високого – на 2,4%.
Остаточні результати в кінці формувального етапу дослідження дають змогу стверджувати, що за допомогою:

цілеспрямоване вивчення, аналіз даних психолого-педагогічної діагностики фізичної активності підлітків;

проведення різнопланової фізично-оздоровчої діяльності з окремими учнями та групами.
Все це дає можливість сформувати особистість, яка упродовж усього

104 життя буде дбайливо ставитися до власного здоров’я, займатися фізкультурою і спортом.
Порівняльний аналіз даних констатувального та формувального етапів експерименту щодо розвитку динаміки фізичної активності в експериментальній та контрольній групі представлено в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал