С. М. Прищепа особистісна активність підлітка: сутність, діагностика, проектування




Сторінка6/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Узагальнення тверджень науковців щодо сутності
“педагогічна технологія”
№ з/п
Дослідник
Визначання на поняття ―педагогічна технологія‖
1.
В. Безпалько це змістовна техніка реалізації навчально- виховного процесу [11, с. 63].
2.
В. Бойченко строго обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного виховного завдання
[22, с. 77].
3.
І. Волков опис процесу досягнення планових результатів виховання [39, с. 216].
4.
І. Зайченко загальний спосіб отримання попередньої
інформації про предмет або процес, що вивчається [66, с. 49].
5.
М. Кларін системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних,
інструментальних
і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей [86, с. 34].
6.
Н. Кузьміна системне планування, організація виховного процесу відповідно до поставлених цілей [121, с. 85].
7.
І. Лернер сукупність необхідної
і відтворюваної послідовності педагогічних дій учителя і учнів.
8.
Б. Ліхачов сукупність психолого-педагогічних установок,

71 організаційно-методичний
інструментарій педагогічного процесу [126, с. 23].
9.
А.
Нісімчук,
О. Падалка,
О. Шпак визначається як така, що максимально реалізує закони навчання, виховання та розвитку особистості, науково обґрунтований проект дидактичного процесу [159, с. 142].
10.
І. Прокопенко,
В. Євдокимов мистецтво учителя у створенні, використанні та визначенні всього навчально-виховного процесу.
11.
П. Сікорський моделювання змісту, форм і методів навчально- виховного процесу згідно з поставленою метою
[205, с. 165].
12.
Ф. Фрадкін системний, концептуальний, об’єктивований,
інваріантний опис діяльності учителя й учня, спрямований на досягнення освітньої цілі.
13.
Д. Чернилевський комплексна інтегративна система, яка включає упорядковану множину операцій і дій, що забезпечують ціле визначення.
14.
В. Ченців продумана у всіх деталях модель спільної діяльності з проектування, організації і проведення навчально-виховного процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.
З таблиці видно, що педагогічна технологія розуміється науковцями не однозначно, а саме: як спосіб досягнення свідомо сформульованої навчально- виховної мети; як окрема наука; як педагогічна система та діяльність, сучасний підхід в освітньому процесі, модель та мистецтво педагога. Але всі вчені схиляються до тієї думки, що педагогічна технологія – це чітко обґрунтована система педагогічних дій, спрямованих на вирішення певних навчальних чи виховних завдань.
Про важливість та доцільність використання технологічного підходу у виховному процесі зазначено у ―Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні‖, де вказується, що ―діяльність педагога, спрямована на виховання зростаючої особистості – процедура технологічна.
Мета виховання поетапно конкретизується, виділяються проміжні виховні цілі, проектуються дії педагога й вихованців як суб’єктів життєдіяльності.
Технологія виховного процесу фіксує доцільні кроки учасників освітнього процесу, підпорядковуються виховній меті. Технологічний підхід уможливлює процес активізації, інтенсифікації, оптимізації виховної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу та
індивідуального досвіду вихованців‖[147].

72
Якщо звести запропоновані науковцями дефініції технології виховання до певної системи, то можна стверджувати, що дослідники розглядають категорію ―технологія виховання‖ по-різному. Як на нашу думку, можна виділити декілька груп тлумачення даного поняття, які зображено на рисунку 3.1.





Рис. 3.1. Різні підходи до визначення технології виховання
Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу констатувати, що в більшості випадків вчені виділяють у технології виховання дві якісні сторони:

виховний процес як спільна діяльність вихователя та учнів;

кінцевий результат виховання.
На думку В. Киричука [78, с. 87], проектування особистісно- розвивальної взаємодії є ―науково-творчим описом перебігу виховного процесу в послідовній зміні психолого-педагогічної ситуації розвивальної взаємодії учнів, педагогів та батьків‖.
Тому з вищевказаного, можна зазначити, що технологія виховання підростаючого покоління – це не стала, а постійно активна модель виховного процесу.
На нашу думку, технологія виховного процесу – це чітко сплановане розгортання спільної педагогічної діяльності вихователя з вихованцями, яка спрямована на досягнення конкретної виховної мети.
Значна роль педагогічного проектування як особистісно-розвивальної технології полягає в тому, що вона є проміжною ланкою, між теорію та практикою виховання.
Виховна діяльність
Виховна система
Наука виховання
Спосіб досягнення виховної мети
Програма виховання
Модель виховання
Виховну технологію розглядають як:

Засіб оптимізації та модернізації виховного процесу
Мистецтво педагога
Система дій вихователя і учнів
Системно- діяльнісний підхід до виховного процесу

73
Адже в нашому розумінні педагогічне проектування – це наперед спеціально окреслена діяльність всіх учасників виховного процесу. Ця діяльність має бути спрямована на забезпечення особистісно-розвивального підходу до виховання не лише окремої особистості, але й до класного колективу в цілому.
Оскільки проектування виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах зорієнтоване на особистісний фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток учня, то дана технологія названа нами особистісно-розвивальною. В основу такого твердження покладено думку, що виховання
– це розвиваюча відкрита система, основним системоутворюючим фактором якого є педагогічна взаємодія вчителя та учня
[78, с. 43].
Проектування як технологія особистісного розвитку передбачає цілісний розвиток особистості учня та класного колективу на основі аналізу результатів виховання та об’єктивно впливає на фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток кожного члена колективу.
Слід виокремити такі завдання проектування виховної діяльності класного колективу:
1) забезпечення ефективної організації цілеспрямованого розвитку кожного вихованця та класного колективу в цілому;
2) включення кожного вихованця класного колективу в різні види життєдіяльності
(фізично-оздоровчу, предметно-перетворювальну, навчально-пізнавальну, соціально-комунікативну, духовно-катарсичну).
Тому в результаті вищезазначеного виділяються загальні педагогічні умови ефективного формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу:

застосування у виховній діяльності класного керівника проектування як особистісно-розвивальної технології;

орієнтація життєдіяльності учнівського колективу на формування всіх сфер особистісної активності підлітків (фізична, інтелектуальна, соціальна і духовна), врахування результатів психолого-педагогічної діагностики та використання індивідуальних і групових форм виховної роботи;

стимулювання особистісної активності вихованців і їх готовності до саморозвитку поза межами школи.
Отже, основне завдання застосування проектної технології у виховній діяльності – домогтися позитивних змін у динаміці розвитку особистості та формуванні індивідуальності окремого учня.

74
Технологія відрізняється точним управлінням, детальною розробкою програми виховного процесу.
Саме принцип технологізації виховного процесу передбачає послідовні дії педагога та правильно організовані ним дії вихованців, які підпорядковані досягненню спеціально спроектованих виховних завдань, що відповідають психологічним особливостям розвитку особистості. Так спроектований виховний процес гарантує позитивний кінцевий результат.
Проектування як особистісно-розвивальна технологія організації виховного процесу в класному колективі розглядається нами як складна багаторівнева сукупність дій, які тісно взаємопов’язані між собою і розкривають послідовність й характер взаємодії класного керівника та вихованців.
Таким чином процес проектування виховної діяльності класного колективу включає п’ять етапів, які зображені на рисунку 3.2.
1). Початковий етап – в межах даного етапу використовується діагностика цілепокладання, планування виховної діяльності.
2). Етап проектування – реалізація проектної діяльності, моделювання педагогічної взаємодії вчителя та учнів, взаємин між учнями колективу; вибір та добір оптимальних форм та методів проектування виховної діяльності.
3). Етап впровадження проекту – виконання запланованих проектних дій та простежування динаміки росту їх життєвої активності.
4). Етап корекції проекту – оцінка результатів протікання проекту та можливість проведення корекції процесу.
5). Заключний етап – визначення результатів даної проектної діяльності та вибір варіантів щодо продовження проектування виховної діяльності.
Зазначені етапи дають підстави стверджувати, що вони є ланками одного безперервного процесу
Проектування як технологія виховної діяльності класного керівника включає в себе такі дії:

психолого-педагогічну діагностику;

визначення основних виховних цілей, уточнення та конкретизація виховних задач;

прогнозування можливих результатів виховної діяльності класного керівника;

моделювання (обґрунтування процесу виховної діяльності);

остаточне планування, а саме точний розрахунок запланованих дій;

реалізацію виховних планів;

75

остаточні підсумки (відповідність між початковими та кінцевими результатами).
Початковий етап діагностика психолого-педагогічна діагностика всіх рівнів розвитку учнів у класі цілепокладання визначення виховних цілей, їх уточнення та конкретизація попереднє планування зазначення початкових результатів
Етап проектування прогнозування вибір оптимального варіанту проектування, який би забезпечив високу результативність виховної діяльності класного керівника моделювання обґрунтування процесу проектування виховної діяльності остаточне планування точний розрахунок запланованих дій
Етап впровадження проекту виконання проекту втілення змісту проекту у виховний процес
Етап корекції проекту корекція
відповідність результатів
із початковим задумом проекту
попереднє визначення результатів
Заключний етап результати виховної діяльності продовження проектування виховної діяльності (винайдення нового проекту)
Рис. 3.2. Основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу
Нижче наведено особливості реалізації кожного етапу більш детально.
Перш ніж спроектувати виховну діяльність класного колективу, необхідно отримати інформацію про особистості кожного із вихованців та класу загалом. Саме ця інформація є важливою для початку проектування виховної діяльності, яка може бути отримана в результаті психолого- педагогічної діагностики всіх рівнів розвитку учнів. На основі результатів діагностики окреслюються основні суб’єкти виховного впливу, добираються

76 виховні завдання, встановлюються найбільш оптимальні форми стилю керівництва виховним процесом, з’ясовуються загальні методи та процедури моніторингу динаміки особистісної активності учнів.
Психолого-педагогічна діагностика є одним із основних компонентів процесу проектування, вона має розв’язувати завдання: а) виявити особистісні якості учнів та рівні їх вихованості; б) визначити особливості взаємодії ―вчитель - учень‖; в) окреслити взаємини учнів в колективі; г) досліджувати умови та чинники, які б забезпечили повноцінний розвиток особистості.
Протягомдіагностики варто застосовувати проблемно-інформаційний пошук, опитування, анкетування, експрес-діагностику та діагностику поглибленого типу.
Для того, щоб розпочати проектування виховної діяльності, потрібно створити в уяві образ об’єкта, якого хотілося б бачити у майбутньому.
Співвіднести теперішній стан ситуації з майбутнім, тобто визначити виховні цілі, їх уточнити та конкретизувати, здійснити наступну дію початкового етапу – цілепокладання. Одним із головних моментів даного структурного компоненту є те, щоб виховні завдання були важливими не лише для учнів, але й для суспільства, людей, які їх оточують. На даному етапі майбутнє бачення ідеального уявлення учнів починається із конструювання сучасної ситуації, що переходить до кінцевого формування образу. Такий образ має відповідати актуальним потребам суспільства. Цілі мають бути конкретними, реальними, спрямовуватися на проблеми сьогодення, які можна вирішити за допомогою проектування.
З вищевказаного очевидним є те, що класний керівник, спираючись на результати психолого-педагогічної діагностики, визначає основні цілі виховної діяльності, конкретизує їх через низку завдань, які забезпечують бажаний результат.
На основі отриманих результатів психолого-педагогічної діагностики та визначенні основних завдань класний керівник здійснює попереднє планування. Саме на цьому етапі окреслюються кінцеві результати
початкового планування.
Наступним структурним компонентом є прогнозування, що полягає у розробці та стратегії загальної спрямованості проектної діяльності.
На етапі проектування, який містить процедуру прогнозування, добирається оптимальний варіант проектування виховної діяльності класного колективу. Одночасно окреслюється формування критеріїв, їх рівнів, які мають відповідати цілям та принципам самої діяльності.

77
Основними завданнями даного етапу є:

визначення характеру досягнення цілей;

виділення різних варіантів виховної діяльності та обрання серед них найрезультативніштого.
Ще одним із етапів проектування є моделювання, який зазначає структуру та зміст послідовності виховних завдань, вибір оптимальних форм та методів для реалізації проекту.
Особливістю моделювання виховної діяльності є: дослідження основних принципів виховної діяльності, в результаті якого отримують
інформацію про виховний процес, його структуру, добираючи різні варіанти проведення виховної діяльності.
Не менш важливою складовою етапу проектування є остаточне планування, при якому відбувається точний розрахунок запланованих дій.
Для виконання даного етапу потрібно співвіднести обсяг виховних завдань із часом, розподілити відведені терміни на підготовку, та проведення виховної діяльності. Дуже важливо, щоб після закінчення даного етапу були розроблені програми, плани, які б конкретизували зміст проекту.
Наступний етап – етап впровадження проекту, який забезпечує втілення змісту проекту у виховний процес. На цьому етапі основним, на нашу думку, є усвідомлене ставлення всіх учасників до проектування виховної діяльності класного колективу.
Важливість даного етапу ґрунтується на сумлінному виконанні кожного із завдань, адже їх реалізація дає можливість для швидкого та результативного завершення проекту.
Одним із найважливіших етапів проектування виховної діяльності є
етап корекції проекту, оскільки саме даний етап визначає відповідність результатів із початковим задумом проекту. Звичайно, після отримання відповідних початкових та кінцевих результатів можливе проведення корекції проекту.
Заключний етап проектування виховної діяльності класного колективу передбачає остаточні висновки та визначення оцінки щодо майбутнього використання даного проекту у виховному процесі чи винайдення нового. На даному етапі проходить завершення проекту, виділяють останні результати та їх об’єктивну оцінку.
Особливістю основних етапів структури проектування виховної діяльності класного колективу є те, що кожен з її компонентів є наслідком попереднього та основою наступного. Тобто описані вище етапи дають підстави стверджувати, що вони є ланками безперервного процесу.

78
Як зазначає І. Бех, основним предметом зусиль класного керівника як організатора виховної діяльності класного колективу має стати переведення виховної мети в перспективу життя вихованців. Задана класним керівником виховна мета має бути прийнята колективом вихованців, бо в противному випадку вчителю не вдається досягти поставленої мети. Коли вихованець приймає мету, вона робиться особистісно значущою та входить у систему його власних цілей [15, с. 25].
Отже, у системі педагогічного проектування завдання щодо розвитку учнів складаються на основі конкретних визначених проблем та можливостей учнів у класних колективах, за результатами педагогічного аналізу та прогнозу розвитку усіх учасників навчально-виховного процесу.
Основний зміст проектування полягає у виокремленні засобів, способів, які дозволяють вирішувати актуальні проблеми в організації виховної діяльності класного колективу.

3.3.

Моделювання та організація життєдіяльності класного
колективу в контексті формування особистісної
активності підлітків
Одним із найважливіших дій класного керівника та учнів є організація життєдіяльності класного колективу.
Як уже було сказано в підрозділі 1.2., вчені розуміють категорію
―діяльність‖ по-різному. Одні наголошуюють, що діяльність можна розглядати як взаємодію людини з навколишнім середовищем, інші вважають, що діяльність – це здатність людини до певного виду активності.
В нашому дослідженні, виділено чотири види особистісної активності, які слід формувати задля різнобічного розвитку особистості.
Ми переконані в тому, що формування особистісної активності підлітків буде більш ефективною, коли діяльність учнів спрямовуватиметься на те, щоб у ній особистість виступала суб’єктом, а сама діяльність мала добровільний та особистісно-мотиваційний характер.
Саме тому організація життєдіяльності підлітків є головним засобом виховання, формування життєвої активності і взаємин між суб’єктами взаємодії. Жодні вказівки, умовляння, повчання дорослих не змінять того факту, що характер дитини складається у процесі її власної життєдіяльності.
Позиції такої ситуації описані у праці О. Коберника, де зазначено, що
Ж. Руссо свого часу наголошував: ―Наше базікувате виховання виховує лише базік‖. І тому всі вихователі мають усвідомити, що дитина – суб’єкт власної

79 діяльності, а вчитель має співробітничати, співпрацювати, взаємодіяти з вихованцем. Адже, все мистецтво педагога полягає в тому, щоб спрямовувати і регулювати діяльність, виявляти в кожного учня провідний вид життєдіяльності [104, с. 75].
Особливо це важливе в підлітковому віці, який, як відомо, є перехідним періодом від дитинства до юності. В даному віці підліткам властиве відчуття дорослості, виникає потреба утвердитися в колективі. Саме такі якості виражають у підлітка не тільки нову позицію щодо ставлення до себе та оточуючих, але дещо інші бажання, переживання, почуття.
Становлення дорослості відбувається по-різному. Якщо не враховувати такі новоутворення у розвитку підлітка, то процес виховання може бути неефективним, а становлення особистості відбуватися стихійно.
Незважаючи на те, що школярі підліткового віку схильні відчувати та поводити себе, як дорослі, все-таки вони потребують доброзичливої підтримки класного керівника, яка б допомогла реалізації їхнього прагнення до самостійності.
У підлітковому віці виникає потреба у глибшому пізнанні себе та оцінці оточуючих. Діти саме даного віку гостро сприймають усвідомлення їх з боку оточуючих та ставлення до них не лише рідних, але й однокласників.
Діти цієї вікової групи вже можуть оцінювати власні вчинки, називають свої позитивні якості та усвідомлюють недоліки, прагнучи до ідеалу.
Тому життєдіяльність класного колективу є головним засобом виховання особистості та розвитку взаємин між підлітками. Саме підліток є суб’єктом власної діяльності, а вихователь має не змушувати до певних дій, а лише допомагати. Адже діяльність, в якій учень проявляє значну активність,
є основою для фізичного, інтелектуального, соціального і духовного розвитку особистості. А це можна забезпечити при вмілому моделюванні та організації життєдіяльності класного колективу.
Моделювання будується на абстрагуванні схожих ознак чи різних об’єктів, явищ і встановлює певні взаємозв’язки між ними. Модель (від лат. modulus – міра, аналог, зразок) – відтворення чи відображення об’єкту, задуму (конструкцій), опису чи розрахунків, що відображає, імітує, відтворює принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки та характеристики об’єкта дослідження чи відтворення
(оригіналу) [223, с. 461].
Моделювання передбачає описання певної гіпотези, концепції виховного процесу. Модель конкретного виховного процесу відображає результат педагогічної взаємодії вихователя та вихованців, передбачає формування життєво активної особистості.

80
Розробляючи власну модель, нами було зосереджено увагу на твердженні про роль моделі в науковому дослідженні (С. Архангельський,
В. Безрукова,
Г. Суходольский,
Н. Кухарєв,
А. Братко,
Л. Ітельсон,
А. Кочергін, І. Логвінов та ін.):

модель має велике практичне значення для планування подальшого експерименту;

модель визначає певну форму застосування системи, яка моделюється;

модель може бути підґрунтям для розрахунку, зокрема її змін.
Модель процесу формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності дозволяє впродовж дослідження вирішити низку проблем, зокрема: моделювання конкретизує мету для класного керівника – формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності; модель активізує та робить ефективнішою саму виховну діяльність.
З метою глибшого розуміння організації життєдіяльності класного колективу, що відображена у фізично-оздоровчій, навчально-пізнавальній, предметно-перетворювальній, соціально-комунікативні, оцінно-орієнтаційній діяльності та реалізується протягом основних етапів проектування виховної діяльності (початковий етап, етап проектування, етап впровадження проекту, етап корекції проекту, заключний етап) нами була запропонована модель формування особистісної (фізичної, інтелектуальної, соціальної та духовної) активності підлітків ( Рис. 3.3.).
Основними структурними компонентами моделі є: загальна мета виховного впливу (формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника), етапи проектування виховної діяльності класного колективу; основні види життєдіяльності класного колективу, в яких підлітки проявляють особистісну активність й забезпечують фізичний, інтелектуальний, соціальний і духовний розвиток.
Тим самим формують основні види особистісної активності: фізичну,
інтелектуальну, соціальну, духовну; зміст виховної діяльності із підлітками, форми, методи; критерії та рівні сформованості особистісної активності підлітків; очікуваний результат.



81

















Рис. 3.3. Модель формування особистісної активності підлітків у спеціально спроектованій виховній діяльності класного колективу
Педагогічні умови
Застосування у виховній діяльності класного керівника проектування як особистісно-розвивальної технології
Стимулювання особистісної активності вихованців і їх готовності досаморозвитку поза межами школи.
Орієнтація життєдіяльності учнівського колективу на формування всіх сфер особистісної активності підлітків
(фізична, інтелектуальна, соціальна і духовна), врахування результатів психолого-педагогічної діагностики та використання
індивідуальних і групових форм виховної роботи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал