С. М. Прищепа особистісна активність підлітка: сутність, діагностика, проектування




Сторінка5/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



60
РОЗДІЛ 3 ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ
АКТИВНОСТІ УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ
ПРОЕКТУВАННЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ
3.1. Науково-методична підготовка класних керівників до спеціального
проектування виховної діяльності
Сьогодні актуальним є реформування та оновлення виховного процесу, переорієнтація методичної роботи з педагогічними працівниками, вдосконалення змісту та методів виховання дітей за допомогою використання інноваційних технологій.
Аналізуючи запити сучасної освіти, слід наголосити на потребі в удосконаленні науково-методичної підготовки класних керівників, яка дозволить спрямувати їх діяльність на вирішення актуальних проблем сьогодення, запровадження дієвих технологій, форм та методів проектування.
Отож, основою науково-методичної підготовки класних керівників експериментальної групи була підготовка до спеціального проектування виховної діяльності класного колективу. Означену підготовку можна визначити як процес засвоєння теоретичних знань з методики виховної роботи та формування умінь, необхідних для здійснення спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу. Навчання класних керівників формуванню особистісної активності за допомогою проектування слід розуміти як певну систему, що має і зміст, і будову, яка складається з ряду взаємообумовлених структурних компонентів.
Ця підготовка становить собою складну, послідовно впорядковану, динамічну систему, яка спрямована на формування у педагогів спеціальних знань, умінь та навичок здійснювати психолого-педагогічну діагностику, вміння орієнтуватися у виховних ситуаціях та їх прогнозувати, правильно визначати особистісні риси та емоційні стани учнів, добирати найефективніші засоби та види життєдіяльності, втілювати їх у процесі психолого-педагогічної взаємодії, розвивати вміння увчителів творчо підходити до проектування виховної діяльності класного колективу.
Впродовж науково-методичної підготовки до спеціального проектування виховної діяльності класного колективу нами були виокремлені три етапи підготовки до проектування: теоретичний
(формування у класних керівників основ спеціального проектування, його сутності, принципів; ознайомлення
із основними структурними компонентами проектування та з їхніми головними завданнями і діями класного керівника та учнів); практичний (виконання завдань з елементами цілепокладання, прогнозування, моделювання, планування)та діяльнісно-

61 творчий (розробка індивідуальних проектів та представлення на засіданнях методичних об’єднань класних керівників з подальшою їх реалізацією).
В анкетах (Додаток К) класні керівники зазначали, що їм важко з’ясовувати та виділяти особливості розвитку як окремих учнів, так і класного колективу в цілому, своєчасно визначати причини відхилень і спроектовувати шляхи їх подолання. Вчителі визнавали недостатній рівень знання щодо педагогічного проектування виховної діяльності класного колективу.
Важливим у впровадженні підготовки класних керівників є, з одного боку, добір форм та методів навчання класних керівників, а, з іншого боку, вибір тих оптимальних форм та методів, якими повинні оволодіти педагоги для успішного здійснення ними проектування виховної діяльності класу.
Основними методами підготовки класних керівників до спеціального проектування виховної діяльності класного колективу традиційно є: лекції, семінари, практичні заняття, тренінги. З огляду на специфіку підготовки класних керівників до проектування виховної діяльності дані форми організації можна проводити з елементами проектування.
Для більш ґрунтовної науково-методичної підготовки класних керівників, нами було організовано та проведено семінар ―Проектування виховної діяльності класного колективу‖, який передбачав розгляд таких питань:
1. Історія розвитку проектування у вітчизняній і зарубіжній педагогіці.
2. Сутність педагогічного проектування, його принципи та структурні компоненти.
3. Основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу.
4. Особливості формування особистісної активності за допомогою спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу.
5. Методи та методики діагностування та формування особистісної активності підлітків.
Перше заняття ―Історія розвитку проектування у вітчизняній і зарубіжній педагогіці‖ проводилося на основі ретроспективного аналізу низки праць з проблем проектування. Весь матеріал заняття було умовно поділено на чотири частини, які визначали хронологічні етапи розвитку проектування (І етап – 20-ті роки ХХ ст., ІІ етап – 30 – 60-ті роки ХХ ст.,
ІІІ етап – 80 – 90-ті роки ХХ ст., IV етап – сучасний стан розвитку проектування).
Класні керівники були поділені на групи, кожна з яких працювала над розглядом окремого етапу розвитку проектування. Вчителі аналізували праці

62 вчених, характеризували підходи вивчення проектування як особливого механізму управління навчально-виховним процесом.
На занятті після виступу кожної із груп відбулося загальне обговорення стану розвитку проблеми проектування виховного процесу. Класні керівники висловлювали власні думки, дискутували щодо підходів до вивчення проектування виховного процесу в різні історичні етапи.
На другому занятті ―Сутність педагогічного проектування, його принципи та структурні компоненти‖ впродовж заняття класними керівниками були проаналізовані загальні підходи до визначення етапів проектування.
Після лекційного викладу основних положень дослідників
(Н. Алексєєвого, В. Безрукової, Дж. Джонса, Д. Діксона, Я. Дітриха, Є. Заір-
Бека, М. Кларіна, В. Краєвського, Н. Масюкової, Е. Машбіца, П. Хілла,
Н. Яковлєвої та ін.) про поетапну організацію створення виховного проектування класні керівники детально аналізували та характеризували погляди вчених. На основі власного педагогічного досвіду вчителі визначили основні принципи проектування виховної діяльності, ілюструючи реальними прикладами.
Третє заняття ―Основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу‖ заключалося в тому, що на основі знань, отриманих на попередніх заняттях, педагоги розглядали основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу.
Більшості класним керівникам вдалося розподілити основні дії, які виконують суб’єкти виховного процесу в межах кожного етапу проектування виховної діяльності, зазначаючи при цьому умови, які передбачають успіх проектувальної діяльності.
На занятті ―Особливості формування особистісної активності за допомогою спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу‖, було схарактеризовано основні види особистісної активності учнів, які необхідно формувати в процесі виховного процесу.
Педагоги аналізували кожну складову особистісної активності, орієнтовно добирали оптимальні форми, методи та засоби формування фізичної, інтелектуальної, соціальної та духовної активності.
Класним керівникам було запропоновано виділити основні види фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної та оцінно-орієнтаційної діяльності для формування фізичної, пізнавальної, соціальної та духовної активності.
Впродовж п’ятого заняття ―Методи та методики діагностування та формування особистісної активності підлітків‖ класних керівників

63 ознайомлювали із провідними діагностиками Б. Бітінаса, Ю. Гільбуха,
М. Голубєва, К. Інгенкампа, Л. Кабаєвої, О. Киричука, О. Коберника,
О. Кочетова, М. Шилової та ін., окреслили переваги методів діагностики для формування особистісної активності учнів, зокрема, аналізували педагогічне спостереження, дослідницьку бесіду, опитування, анкетування, інтерв’ю, незалежні характеристики.
Класні керівники спробували самостійно продіагностувати основні види особистісної активності (фізичну, інтелектуальну, соціальну та духовну) та на основі колективної карти розвитку скласти графічно-сітковий план виховної діяльності класного колективу.
Слід зазначити, що засвоєння теоретичного матеріалу, який викладається за допомогою сучасних технологій (проектора, мультимедійної дошки), сприяє кращому усвідомленню класними керівниками важливості теми, активізує процеси сприйняття та запам’ятовування матеріалу, значно розвиває пізнавальні здібності фахівців, допомагає виховати, добирати комунікативні форми спілкування, цілеспрямованості, наполегливості, вимогливості та педагогічної культури.
Теоретичні відомості закріплювались практичними вправами, які практикували класних керівників у створенні проектів, що спрямовані на розв’язання педагогічних завдань. Отже, за допомогою подібних завдань класні керівники мають змогу навчитися розробляти проекти виховної діяльності класних колективів, визначати провідні виховні задачі, виділяти систему форм взаємодії основних суб’єктів навчального-виховного процесу, прогнозувати результати проектування, застосовувати різні алгоритми дій в тій або в іншій ситуації.
Практичні заняття є обов’язковими для педагогів і проводяться з метою набуття нових знань, закріплення та удосконалення їх на основі глибокого теоретичного аналізу й досвіду практичної роботи. Завдяки практичним заняттям у класних керівників формуються вміння самостійної роботи щодо узагальнення та нагромадження інформації.
Класним керівникам необхідно наголошувати, що якість планування виховної діяльності забезпечується правильною організацією, що здійснюється за рахунок максимального включення всіх членів учнівського колективу у розробку планів. Для залучення учнів до підготовки виховного плану, варто запропонувати школярам провести розвідку корисних справ, заповнити анкети для висловлення ними власних зауважень та пропозицій щодо ряду виховних заходів. Перед початком творчого чіткого, конкретного планування потрібно скласти алгоритм, в якому треба визначити основні

64 етапи планування, конкретизувати зміст виховних справ та механізм їх здійснення.
Класні керівники повинні засвоїти, що вичерпний аналіз всіх складових виховного плану дає можливість педагогу певною мірою уявити весь спектр своєї діяльності (при цьому дати об’єктивні відповіді на запитання ―Що потрібно робити?‖, ―Чому саме це необхідно зробити?‖, ―Які можливі наслідки в результаті проведених виховних дій?‖) та, звичайно, допоможе усвідомлено спрогнозувати подальшу педагогічну діяльність.
Також варто розкрити особливості залучення школярів до використання проектів у виховній діяльності класного колективу
(Додаток Р). Наведемо приклад одного із проектів:
Проект ―Збережи ялинку!‖
Проект середньої тривалості, колективний.
Мета проекту: формування дбайливого ставлення до природи та відповідальності за її майбутнє.
План проекту. Класний колектив поділяється на групи: група соціологів та екологів.
Група соціологів здійснюватиме опитування серед мешканців з метою визначення відсотка купівлі штучної та справжньої ялини на Новий рік.
Після отриманих результатів опублікуватимуть статтю з результатами опитування.
Група екологів за допомогою плакатів, розповідей, оголошення статистичних даних згуртовуватимуть велику кількість людей, щоб запевнити їх у погіршенні екологічного стану навколишнього середовища. В контексті такої діяльності учнями проводиться акція ―Збережи ялинку‖, на якій шкільні екологи будуть переконувати не зрубувати ялинку на свята, а прикрасити лише її гілочку.
Особливого значення при підготовці класних керівників до спеціального проектування виховної діяльності класу набувають такі методи:

проблемно-розвиваючий метод [236] (А. Матюшкін, М. Махмутов,
В. Оконь, Р. Фукс, Г. Елбі), що виховує вміння самостійно стежити за розвитком якої-небудь проблемної ситуації й брати активну участь у її розв’язанні;

метод ігрового моделювання (П. Кайзер, С. Леманн) використовує комплексну рольову гру з різними інтересами її учасників та необхідністю прийняття певного рішення по закінченню гри або в її ході. При цьому формуються комунікативні уміння, уміння співпрацювати й самостійно мислити;

65

метод проектів (Д. Дьюі, К. Фрей, М. Павлова, Н. Матяш,
Є. Полат, В. Симоненко), особливістю якого є самостійна розробка теми
індивідуально чи групою (постановка мети, планування, моделювання, виконання та корекція проекту). За умов такого методу до процесів сприйняття й мислення додається практична діяльність. Даний метод є найефективнішим для формування проектувальних професійних знань, умінь та навичок [236].
Крім того, при підготовці класних керівників до спеціального проектування виховної діяльності було запропоновано низку завдань, які б відображали зміст такої підготовки.
Нижче подано приклади типових завдань, які відображають зміст підготовки класних керівників до проектування виховної діяльності класу.
Такі завдання містять проблемні питання на рівні пізнання, розуміння, що забезпечують формування у класних керівників спеціальних проектувальних знань та вмінь.
Визначте поняття ―педагогічне проектування‖.
Прокоментуйте визначення ―проектування виховної діяльності класного керівника‖.
Що собою являє особистісна активність учня? На які основні види поділяють особистісну активність? Обґрунтуйте кожен вид особистісної активності.
Окресліть основні завдання формування фізичної, інтелектуальної, соціальної та духовної активності підлітків.
Оберіть один із варіантів, що найбільш повно та точно визначає найважливіші етапи проектування виховної діяльності класного колективу: а) цілепокладання, діагностування, планування, моделювання, конструювання, рефлексія, розповсюдження результатів; б) діагностика, цілепокладання, попереднє планування, прогнозування, моделювання, остаточне планування, виконання проекту, корекція, попереднє визначення результатів, результати виховної діяльності; в) діагностика, цілепокладання, попереднє планування, моделювання, остаточне планування, корекція, остаточні результати.
Складіть самостійно графічно-сітковий план виховної діяльності на рік (для класу). Прокоментувати напрями та форми виховної діяльності, що відображені вами у плані.
Виконайте детальний самоаналіз проведеної виховної справи.
Підбийте висновки: що вдалося, а що ні?

66
Перерахуйте основні функції планування як етапу проектування виховної діяльності. Яке головне завдання даного етапу?
Педагогічні задачі: (проаналізуйте ситуації та дайте їм об’єктивну оцінку). a)
Із історій учнів. – Сім’я у нас дружна. Багато читаємо. Відвідуємо виставки, кіно, концертні зали, музеї, цирк. Любимо ходити на пляж, збирати в лісі гриби або просто пожити в наметі де-небудь біля річки. Є в кожного з нас і захоплення: мама в’яже або шиє, тато раніше захоплювався акордеоном, але потім почав збирати маловідомі історії і майже не відходить від друкарської машинки; я вчуся грати на гітарі і пишу вірші.
1. Яка роль захоплень дитини у формуванні особистості, в розвитку здібностей?
Як ви розумієте вислів ―виховати особистісно активного школяра‖?
Розробіть власну схему формування одного із видів особистісної активності за допомогою проектування виховної діяльності класного колективу. Які методи, прийоми та форми використані вами?
Розробіть декілька проектів для формування фізичної,
інтелектуальної, соціальної та духовної активності.
Які проекти для виконання та презентації ви запропонуєте вихованцям?
В результаті проведених занять нами були розв’язані такі завдання:
1.
Розкрити сутність, значення, основні принципи та особливості проектування виховної діяльності класного керівника в класному колективі.
2.
Розвинути у класних керівників здібності та можливості обґрунтовувати та впроваджувати інноваційні ідеї щодо покращення показників особистісної активності підлітків.
3.
Обґрунтувати педагогічні умови формування особистісної активності підлітків у процесі проектування виховної діяльності класного керівника.
Упродовж навчально-виховного процесу проводилася відповідна робота на засіданнях методичних об’єднань класних керівників. На таких зібраннях обговорювалися проблеми реалізації розробленого проекту виховної діяльності класного керівника, розглядалися основні етапи проектування виховної діяльності класного колективу стосовно корекції змістовного наповнення кожного його елементу, уточнювалися організаційні питання. Також на засіданнях порушувались питання добору доцільних форм та методів роботи класного керівника. До того ж вчителі обговорювали

67 конкретні теми, які актуальні для учнів, і також обмінювалися не лише власним досвідом, але й передовим досвідом інших педагогів-новаторів.
В кінці навчального року на засіданні методичного об’єднання класних керівників аналізували результати виховної діяльності класних колективів.
На засіданнях узагальнювалися результати впровадження моделей формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного керівника; обговорювалися досягнення у формуванні фізичної, інтелектуальної, соціальної, духовної активності підлітків; уточнювалися основні перешкоди втілення педагогічного проектування; обговорювалися рекомендації чи застереження для подальшої реалізації проекту.
На нашу думку, в результаті проведеної вищезазначеної роботи здійснювалася науково-методична підготовка класних керівників до проектування виховної діяльності класного колективу, що полягає у запроваджуванні особистісно-орієнтованого виховного процесу, в умінні діагностувати, планувати, прогнозувати, моделювати й реалізовувати різні варіанти проектування виховної діяльності.
Здійснення класними керівниками проектування виховної діяльності класного колективу зведе до мінімуму педагогічні експромти, а, отже, і перетворить його із маловпорядкованої сукупності дій педагогів у системну, наперед спроектовану, творчу педагогічну взаємодію, що дасть змогу спрямувати діяльність класного керівника на реалізацію особистісно орієнтованого підходу виховання до кожного члена учнівського колективу.

3.2.

Впровадження спеціального проектування як особистісно-
розвивальної технології організації виховної діяльності
класного колективу
Сучасні педагогічні проблеми найчастіше розв’язуються створенням та впровадженням в освітній процес інноваційних систем. Це потребує ретельного проектування, що виражається не тільки у попередньому плануванні майбутніх змін, а й у передбаченні результатів їхніх впливів на збереження фізичного та духовного здоров’я, інтелектуального та соціального розвитку підростаючого покоління. Проблема проектування змін посідає одне з чільних місць у теорії педагогіки і в практиці освітньої діяльності.
Розвиток проблеми педагогічного проектування нині пов’язується із формуванням і практичним впровадженням ідеальних задумів того, що може бути, чи того, що має бути.

68
В Україні про систему педагогічного проектування почали говорити ще з ІІ половини минулого століття. Як ми вже зазначали у Розділі І нашого дослідження, що саме А. Макаренко першим ввів у науковий обіг термін
―педагогічне проектування‖, наголосивши на неможливості виховати особистість без чіткого планування виховного процесу.
Значним кроком у розвитку поняття педагогічного проектування була спроба в 70 – 80-х роках ХХ ст. (Г. Щедровицький, В. Краєвський, І. Лернер), застосувати виробничу та інженерну термінологію до диференціації видів педагогічної діяльності. У педагогіці почали вживати такі терміни й поняття, як конструктивно-технічна (регулятивна) функція педагогіки, принципи конструювання змісту освіти, проект педагогічної діяльності, педагогічне проектування, проектувальна діяльність учителя. Об’єктом проектування в концепціях згаданих учених були ідеальні засоби, методи і форми педагогічної діяльності, зміст освіти.
Отже, у період методологічної розробки (70 – 80-х роках ХХ століття) педагогічне проектування розглядалося як багатокомпонентна сфера, у якій продукти діяльності, здобуті на попередньому рівні, передаються наступному
і стають або засобами, або настановами [116].
У 90-х роках ХХ століття розпочалась технологічна розробка проблеми педагогічного проектування. У цей період дедалі більше заявляє про себе
інша тенденція, відповідно до якої власне проектувальна діяльність розглядається у відриві від уже сформованої практики виробництва науково- педагогічних знань та яка претендує на власне місце в педагогіці як практично-орієнтованої науки.
Реформи освіти в Україні останнього десятиліття ХХ та початку
ХХІ століття зумовили інтенсивне створення нових систем навчання і виховання, підручників і методичних посібників, програм. У ці ж роки з’явився ще один підхід до педагогічного проектування, який також має
істотні недоліки. Так, для розробки педагогічних проектів використовувалася вже готова теоретична база. Однак її розробники ігнорували наявність будь- якої визначеної ідеї та певним чином застосовували в проекті різні
―інноваційні‖ погляди, підходи, теорії. У підсумку проект не ставав цілісною та системною конструкцією, а його втілення в життя не тільки не поліпшувало практики, а й породжувало чимало труднощів і проблем.
Таким чином, розв’язання проблеми педагогічного проектування наприкінці ХХ ст. пов’язане з широким розповсюдженням проектування в усіх сферах освіти, залученням різних галузей знань (філософії, психології,) до розробки педагогічних проектів.

69
Сучасний стан розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній педагогіці характеризується практико-орієнтованим розглядом педагогічного проектування як ―важливого етапу діяльності вчителя, що прагне технологізувати навчально-виховний процес. Технологізувати навчально- виховний процес – це насамперед побудувати проект майбутнього процесу, що гарантує досягнення кінцевого результату. Спроектувати – це побудувати впорядковану систему технологічних процедур навчального-виховного процесу, обов’язкове виконання яких гарантує досягнення запланованого результату‖ [147].
Отже, сучасні науковці все більше розглядають проектування як технологію, зазначаючи, що проектування – це система параметрів майбутньої спільної діяльності педагога і вихованців, що спрямована на досягнення певної мети.
У своїх працях В. Киричук, розглядаючи важливість проектування виховної діяльності класного керівника, зазначає, що ця технологія актуалізує: а) зовнішні (соціальні) чинники і складові гуманного впливу на особистість освітнього і позаосвітнього оточення завдяки впровадженню нових освітніх та виховних програм і методичних засобів; б) внутрішні (психологічні й духовні) резерви саморозвитку, самореалізації й самовдосконалення кожного учасника навчально-виховного процесу.
На думку вченого, саме впровадження проектної технології виховної процесу забезпечує цілісний розвиток особистості учня та класного колективу загалом [79].
Сьогодні в загальноосвітніх навчальних закладах
України впроваджують педагогіку партнерства, сучасні моделі та системи виховання, в яких учень виступає як творча індивідуальність.
Адже особистісно-розвивальна технологія вимагає створення нових психолого-педагогічних систем, які повинні повною мірою забезпечити фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток особистості кожного вихованця та всіх учасників виховного процесу.
У контексті нашого дослідження необхідним видається розкрити сутність поняття ―технологія виховання‖. Слово ―технологія‖ походить від грецьких слів ―techne‖ – мистецтво, майстерність, ремесло, уміння та ―logos‖
– наука, що у виробництві означає: 1) сукупність виробничих способів переробки матеріалів, виготовлення якої-небудь продукції; 2) наука про способи впливу на сировину, матеріали чи напівфабрикати відповідними засобами виробництва [207,с. 672].

70
Сучасний тлумачний словник подає таке визначення щодо поняття
―технологія‖ – це сукупність прийомів, застосовуваних у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві [32].
Термін ―технологія‖ у педагогіку ввів А. Макаренко. Педагог вважав, що справжній розвиток педагогічної науки пов’язаний із основною її здатністю ―проектувати особистість‖, а саме чітко та своєчасно передбачати головні якості та властивості учня, які мають сформуватися у процесі виховання. Ще тоді видатний педагог зазначав, що визначення цілей дає можливість перейти до технології виховання. ―Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру … Я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої варто прагнути‖ [131, с. 369].
Вже сьогодні у педагогічний лексикон досить міцно увійшло поняття
―педагогічна технологія‖, розуміння якої неоднозначне.
Основні погляди науковців на визначення поняття ―педагогічна технологія‖ подано у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал