С. М. Прищепа особистісна активність підлітка: сутність, діагностика, проектування




Сторінка4/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Розподіл підлітків за рівнями інтелектуальної активності
в експериментальній та контрольній групах
на констатувальному етапі дослідження

Групи
Рівні
Експериментальна група (у %)
Контрольна група (у %)
Високий
28,3 30,1
Середній
30,4 27,5
Низький
41,3 42,4
Аналізуючи таблицю, можна побачити, що 28,3% підлітків мають високий рівень інтелектуальної активності. Їм властива позитивна динаміка
інтелектуального розвитку, дана активність виражається лише внутрішніми мотивами, учні впевнено проявляють творче, зацікавлене ставлення до розумової діяльності.
Для учнів середнього рівня 30,4% характерна не завжди стійка
інтелектуальна активність, не систематична здатність до розумової активності. У 41,3% школярів, які мають низький рівень інтелектуальної активності, спостерігається пасивність, вони проявляють лише зовнішні мотиви такі як: покарання і примус.

45
Подібний стан й у контрольних групах: 30,1% учнів мають високий рівень інтелектуальної активності, 27,5%– середній рівень, 42,4% – низький рівень.
Для кращого візуального сприймання відобразимо дані представлено на рисунку 2.4.


Вивчаючи рівень інтелектуальної активності за допомогою перерахованих вище методів та методик визначення виміру загального рівня розвитку особистості та психодіагностики інтелекту, нами проводилось порівняльне дослідження як міської, так і сільської шкіл. У результаті проведення констатувального етапу експерименту отримано дані, що наведено в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Розподіл підлітків за рівнями інтелектуальної активності
експериментальної групи в сільських та міських школах

Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
36,5 40,5
Середній
30,2 35,5
Низький
33,3 24,0
Для зручності представлено дані таблиці на рисунку 2.5 0
10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Експериментальна група
Контрольна група
0 10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.4. Порівняння рівнівінтелектуальної активності підлітків в експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі експерименту

46
З таблиці та діаграми видно, що сільські підлітки мають нижчий рівень
інтелектуальної активності, ніж міські учні. Школярі, які навчаються в сільських школах мають такі результати: 36,5% – високого рівня, 30,2% – середнього рівня, 33,3% – низького рівня. А учні міських шкіл – 40,5% високого, 35,5% – середнього, 24,0% – низького рівнів.
Подібна ситуація спостерігалася і у контрольній групі, де міські школярі мали вищі рівневі показники інтелектуальної активності, ніж сільські. Для кращого відображення дані психолого-педагогічної діагностики
інтелектуальної активності наведемо у таблиці 2.6 та рисунку 2.6.
Таблиця 2.6
Розподіл підлітків за рівнями інтелектуальної активності
контрольної групи в сільських та міських школах
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
35,2 43,0
Середній
29,6 35,5
Низький
35,2 21,5


Незважаючи на наполегливість дітей із сільських шкіл не меншу від своїх однолітків із міста рівень знань у них менший. Така ситуація спричинена низкою об’єктивних причин, зокрема: у сільських школах не така потужна навчально-матеріальна база, як у міських, не кожна сільська родина має комп’ютер, який допоможе дітям в пізнавальній діяльності, сільські школи недостатньо забезпечені вчителями високого професійного рівня.
Наступною складовою особистісної активності є соціальна активність учня. Основою соціалізації виступає соціальна діяльність особистості, а її
0 5
10 15 20 25 30 35 40 45 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.6 Порівняння рівнів сформованості інтелектуальної активності підлітків контрольної групи в сільських та міських школах

47 умовою є соціальні стереотипи. Не менш важливим є формування соціальної активності у підлітків, адже цей вік пов’язаний з глибокими психічними процесами, перебудовою етичних переконань, ідеалів. Важливість соціальної активності підлітків характеризується основними новоутвореннями даного вікового періоду: ініціативності, вираження власної індивідуальності, доведення та захист своєї точки зору, ―піднятися та проявити‖ себе в очах оточуючих. В цей період у підлітків починає формуватися свідоме ставлення до себе як до складової соціуму.
Соціальна активність нами розуміється як виокремлення власної
індивідуальності кожного школяра, підготовка до вибору свого місця у соціальному середовищі, готовність і прагнення впливати на соціальні процеси та брати участь у суспільних справах.
Критеріями соціальної активності підлітків та їх показниками є:

когнітивний – обсяг соціальної інформації як результат пізнання явищ дійсності, співвідношення діяльності та самодіяльності в процесі міжособистісної взаємодії;

емоційно-ціннісний – емоційне ставлення до спілкування, задоволеність від самого процесу спілкування;

практико-діяльнісний
– відображає специфіку поведінки особистості в процесі спілкування, соціально-комунікативній діяльності.
Виділяються такі рівні соціальної активності та їх характеристики: низький, середній, високий.
Низький рівень – не завжди самостійна соціальна активність, що виражається соціальною пасивністю вихованця та проявляється лише через зовнішні впливи (вимога, примус, покарання).
Середній рівень – стійка соціальна активність, яка проявляється за рахунок внутрішніх мотивів, які викликані бути самоствердженими в колективі, характеризується елементами ініціативності у діяльності.
Високий рівень – стійка соціальна активність, яка визначається цілковитою самостійністю та ініціативністю у вчинках, наявністю відчуття відповідальності за доручену справу, виявляється в наднормативній та
ініціативній та творчій діяльності.
Соціальну активність було діагностовано за допомогою таких методів та методик: опитувальники для визначення рівня розвитку потреби у визнанні; рівень соціально-психологічної адаптованості у колективі однолітків; самостійність та відповідальність у прийнятті рішень, уміння сприймати, розуміти
(Додаток
В); спостереження, незалежних характеристик, експертної оцінки.

48
Після застосування діагностичної методики нами були зроблені такі висновки, що висвітлені в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Розподіл підлітків за рівнями сформованості соціальної активності
в експериментальній та контрольній групах
на констатувальному етапі дослідження

Групи
Рівні
Експериментальна група (у %)
Контрольна група (у %)
Високий
30,5 27,4
Середній
27,7 29,9
Низький
41,8 42,7
Аналізуючи результати дослідження, варто зазначити, що 30,5% учнів мають високий рівень соціальної активності, який визначається цілковитою самостійністю та ініціативністю у вчинках, наявністю відчуття відповідальності за доручену справу; 27,7% школярів – середній рівень, адже виражають стійку соціальну активність, яка вже проявляється за рахунок внутрішніх мотивів, простежуються елементи ініціативності у діяльності;
41,8% підлітків мають низький рівень, оскільки проявляється соціальна активність лише зовнішніми мотивами.
В той час як у контрольних групах ми можемо спостерігати таку ситуацію: 27,4% учнів мають високий рівень, 29,9% учнів – середній рівень, і
42,7% учнів – низький рівень.
Для кращого візуального відображення представлено данісформованості соціальної активності в експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі дослідження на рисунку 2.7.


0 5
10 15 20 25 30 35 40 45
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Експериментальна група
Контрольна група
Рис. 2.7. Порівняння рівнів сформованості соціальної активності підлітків в експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі дослідження

49
Оскільки експериментом були охоплені учні як міських, так і сільських шкіл, це дало змогу порівняти високий, середній, низький рівні сформованості їх соціальної активності окремо. Після використання різноманітних опитувальників, педагогічного спостереження, незалежних характеристик, експертної оцінки з’ясовано, що рівневі показники соцільної активності в сільських та міських шкіл суттєво відрізняються. Результати проведеного експерименту відображено в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Розподіл підлітків експериментальної групи за рівнями
сформованості соціальної активності в сільських та міських школах

Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
33,3 39,0
Середній
42,9 42,0
Низький
23,8 19,0
Представимо дані таблиці на рисунку 2.8.


У результаті проведення психолого-педагогічної діагностики на контатувальному етапі експерименту нами було встановлено, що міські підлітки мають вищий рівень соціальної активності, ніж сільські.
Зокрема 39,0 % учнів міської місцевості віднесені до високого рівня,
42,0% – до середнього і 19,0% – до низького рівнів, тоді як школярі сільських шкіл: 33,3% – високого, 42,9% – середнього та 23,8% – низького рівнів.
Отже, спостерігаються практично однакові показники соціальної активності як у експериментальній, так і у контрольній групі на констатувальному етапі експерименту, що зображено в таблиці 2.9. та рисунку 2.9.
0 10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.8. Порівняння рівнів сформованості соціальної активності підлітків експериментальної групи в сільських та міських школах

50
Таблиця 2.9
Розподіл підлітків контрольної групи за рівнями сформованості
соціальної активності в сільських та міських школах
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
32,4 36,5
Середній
43,7 45,2
Низький
23,9 18,3


На нашу думку, такий стан спричинено низкою об’єктивних причин, а саме: по-перше, діти сільської місцевості мають менш обмежене коло суб’єктів спілкування, ніж діти із міста, а, по-друге, недостатньо сформованою та розвиненою інфраструктурою села.
Наступною та надзвичайно важливою складовою особистісної активності учнів є духовна активність. Духовна активність розкриває сутність морально-духовних цінностей кожного школяра, реалізується у самооцінюванні власних вчинків, які відображають ставлення до своїх рідних, близьких та оточуючих людей.
Критеріями духовної активності підлітків та їх показниками є:

когнітивний – знання духовних цінностей, моральних принципів, способів самопізнання, самооцінки;

емоційно-ціннісний
– прояв почуття симпатії, дружби; толерантного ставлення учня до оточуючих, прагнення до духовно- катарсичної діяльності, сформованість позитивних почуттів;

практико-діяльнісний – сформованість духовних цінностей, досвід самоудосконалення.
0 10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.9. Порівняння рівнів сформованості соціальної активності підлітків контрольної групи в сільських та міських школах

51
На основі вищезазначених критеріїв духовної активності та показників необхідно виділити рівневі характеристики школярів: низький, середній, високий.
Низький рівень характеризується мінливою духовною активністю, яка зумовлюється лише зовнішніми чинниками активності, може проявлятися пасивність до духовно-катарсичної діяльності, що супроводжується млявістю, агресивністю, байдужістю.
Середній рівень виділяє сталу духовну активність, яка характеризується внутрішніми мотивами, присутні елементи ініціативності, творчості, проявляється у репродуктивній, нормативній діяльності.
Високий рівень – стала духовна активність, яка насичена творчістю,
ініціативністю, креативним ставленням до власного життя та до життя оточуючих за законами краси, добра та справедливості.
При вивченні духовної активності підлітків було досліджено мотиваційну сферу, ціннісне ставлення учня до виховного процесу в школі, життя, оцінено рівень самооцінки та самовдосконалення школярів.
Духовну активність було діагностовано за допомогою таких методів та методик: визначення змісту і сформованості їх ціннісних орієнтацій та життєвих планів за допомогою спостереження, анкетування, інтерв’ю
(Додаток Д).
Результатами діагностування висвітлено в таблиці 2.10
Таблиця 2.10
Розподіл підлітків за рівнями духовної активності на
на констатувальному етапі експерименту
Групи
Рівні
Експериментальна група (у %)
Контрольна група (у %)
Високий
23,9 25,6
Середній
31,5 31,1
Низький
44,6 43,3
Аналізуючи таблицю, необхідно зазначити, що 23,9% учнів мають високий рівень духовної активності, бо їм властива стала духовна активність, яка насичена творчістю, ініціативністю; 31,5% – середній рівень, адже характеризуються внутрішніми мотивами, наявні деякі елементи
ініціативності, творчості; 44,6% – учнів мають низький рівень, адже в них спостерігається мінлива духовна активність, яка зумовлюється лише зовнішніми чинниками активності.
Водночас у контрольних групах 25,6% підлітків мають високий рівень,
31,1% – середній рівень, 43,3% – низький рівень духовної активності.

52
Варто зазначити, що високий, середній, низький рівні сформованості духовної активності у експериментальній та контрольній групах майже однакові.
Для кращого візуального відображення дані представлено в таблиці за допомогою діаграми 2.10.



Оскільки, ми мали можливість проаналізувати рівневі показники духовної активності у підлітків, які проживать та навчаються у сільській та міській школах, тому результати вивчення духовної активності підлітків міських та сільських шкіл відображено у вигляді таблиці 2.11. та на рисунку
2.11.
Після проведеної діагностики варто зазначити, що рівневі показники духовної активності відрізняються від інших видів активності нижчими показниками.

Таблиця 2.11
Розподіл підлітків експериментальної групи за рівнями духовної
активності сільської та міської місцевості
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
48,4 42,1
Середній
38,5 33,9
Низький
13,1 24,0 0
10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Експериментальна група
Контрольна група
Рис. 2.10. Порівняння рівнів духовної активності підлітків в експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі дослідження

53

Констатувальний етап експерименту дав змогу виявити, що міські школярі мають лише 42,1% високого рівня, 33,9% – середнього і 24,0% низького рівнів. В той час, як учні сільських шкіл –48,4% – високого, 38,5% – середнього, 13,1% – низького рівнів. З огляду на вищезазначене, можна стверджувати, що діти сільської місцевості в більшій мірі адекватно оцінюють свої власні вчинки, позитивно ставляться до рідних та близьких.
Власне показники сформованості духовної активності у сільській та міській школах контрольної групи від рівневих показників експериментальної групи практично не відрізняються. Після проведеної психолого-педагогічної діагностики перевагу мають сільські підлітки над міськими у сформованості духовної активності.
Таблиця 2.12
Розподіл підлітків контрольної групи за рівнями духовної активності
сільської та міської місцевості
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
49,3 44,1
Середній
36,6 34,4
Низький
14,1 21,5

0 10 20 30 40 50 60
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
0 10 20 30 40 50 60
Високий рівень Середній рівень Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.11. Порівняння рівнів духовної активності учнів експериментальної групи сільської та міської місцевості
Рис. 2.12. Порівняння рівнів сформованості духовної активності підлітків контрольної групи в сільських та міських школах

54
Учні міської місцевості мають дещо нижчий показник сформованості рівня духовної активності. На нашу думку, така ситуація спричинена декількома причинами, зокрема:

пришвидшеним темпом міського життя;

швидкоплинною системою морально-духовних цінностей кожної особистості, яка по-різному сформувалася та прижилася в умовах міста та села.
Однак варто зазначити, що діагностичні дані рівневих показників духовної активності як у сільських так і у міських школах досить низькі порівняно з фізичною, інтелектуальною та соціальною активністю у експериментальних та контрольних групах.
На основі вищезазначених даних сформованості основних видів
(фізичної, інтелектуальної, соціальної та духовної) особистісної активності на констатувальному етапі експерименту в експериментальній та контрольній групі отримано такі результати, які висвітлено в таблиці 2.13 та рисунку 2.13.
Таблиця 2.13
Зведена таблиця результатів сформованості особистісної
активності підлітків на констатувальному етапі експерименту

Основні види особистісної активності
Констатувальний етап
Експериментальна група
Контрольна група
В
С
Н
В
С
Н
Фізична
34,2 36,4 29,4 36,6 34,1 29,3
Інтелектуальна
28,3 30,4 41,3 30,1 27,5 42,4
Соціальна
30,5 27,7 41,8 27,4 29,9 42,7
Духовна
23,9 31,5 44,6 25,6 31,1 43,3

Рис. 2.13. Порівняння рівнів основних видів особистісної активності на констатувальному етапі експерименту
0 5
10 15 20 25 30 35 40 45 50
Висок ий
Се р
ед н
ій
Н
изьк ий
Висок ий
Се р
ед н
ій
Н
изьк ий
Експериментальна група
Контрольна група
Фізична активність
Інтелектуальна активність
Соціальна активність
Духовна активність

55
Слід зазначити, що констатувальний етап експерименту за допомогою різних методик діагностування дав можливість з’ясувати початковий рівень сформованості всіх складових (фізичної, інтелектуальної, соціальної, духовної) особистісної активності.
За допомогою психолого-педагогічної діагностики окреслюється основні суб’єкти виховного впливу, добираються виховні завдання, встановлюються найбільш оптимальні форми стилю керівництва виховним процесом, з’ясовуються загальні методи та процедури моніторингу динаміки особистісної активності учнів.

2.2. Проблема готовності класних керівників до проектування виховної
діяльності класного керівника
Після розгляду студій вчених (І. Бех, Л. Божович, О. Киричук,
А. Лутошкін та ін), можна стверджувати, що дослідники зазначають важливість вивчення класними керівниками психолого-педагогічних закономірностей класних колективів та з’ясування взаємовпливу колективу та особистості.
Під цими взаємовідносинами вчені розуміють соціальний статус кожного вихованця, співробітництво та злагодженість в колективній роботі, прагнення до спілкування учнів як в межах, так і за межами колективу та творче самовиявлення особистості.
Результативність виконання виховних завдань класним керівником можна окреслити такими показниками:

достовірне вивчення та аналіз особистої інформації про кожного члена колективу,

індивідуалізація та колективне спрямування виховного впливу на вихованців,

оптимальна та дієва система цілей у виховній діяльності з класним колективом.
На основі вищевикладеного, було означено певні критерії та показники загального вивчення класного колективу та його знання класним керівником
(див. рис. 2.14.)
У зв’язку із визначенням критеріїв та показників психологічної ситуаціїв класному колективі та результативності виконання педагогом виховних завдань можна виділити такі рівні комфортності, згуртованості класного колективу: високий, середній та низький.
Високий рівень наявний в класах, де всім учням комфортно перебувати впродовж виховного процесу, тому і забезпечуються благополучні

56 міжособистісні взаємини в колективі. Такий психологічний клімат, згуртованість між членами колективу сприяє для творчого самовиявлення особистості.
Класний керівник своєю увагою охоплює всіх членів колективу. Робота вихователя зосереджується на виявленні індивідуальності кожного вихованця, його переконань, здібностей, інтересів, які забезпечують життєву активність кожного учня. Класні керівники даного рівня володіють повною
інформацією діагностики як окремого учня, так і класного колективу в цілому, правильно організовують виховні заходи, які пов’язані між собою та доповнюють зміст один одного. Така правильно спланована організація виховної діяльності класного колективу і сприяє формуванню особистісної активності підлітків.


















Середній рівень простежується в класах, де лише половина учнів почувають себе комфортно, злагоджено. Виховна діяльність класного керівника, яка спрямована на учасників виховного процесу має частковий, вибірковий характер, адже, якщо класні керівники класів, де наявний високий рівень згуртованості та комфортності колективу не полишають поза увагою кожного вихованця, то вихователі середнього рівня звертають увагу або на порушників дисципліни, або на відмінників виховного процесу.
Система виховних заходів спрямована переважно на таких учнів, а решта
Психологічна ситуація в класному колективі
Результативність виконання педагогом виховних завдань

психологічна комфортність кожного вихованця;

співробітництво та злагодженість в колективній роботі;

прагнення до спілкування учнів як в межах, так і за межами колективу;

творче самовиявлення особистості.

достовірне вивчення та аналіз особистої інформації кожного члена колективу;

індивідуальне чи колективне спрямування виховного впливу на вихованців;

оптимальна та дієва система цілей у виховній діяльності класного колективу.
Критерії
Рис. 2.14. Критерії та показники загального вивчення класного колективу та рівень його діагностування класним керівником

57 учнів задовольняє класного керівника своїми соціальними позиціями в класі.
Тому діагностуваням фізичного, інтелектуального, соціального та духовного рівнів розвитку дітей ―середнячків‖ вихователь не переймається.
Низький рівень характеризується тим, що комфортно відчувають себе лише до третини учнів класу. Така емоційно несприятлива ситуація в класі не сприяє творчому самовиявленню, активності підлітків.
Класний керівник не володіє достатньою інформацією про своїх вихованців і тому не застосовує її в організації виховного процесу.
Недостатня психолого-педагогічна діагностика всіх рівнів розвитку кожного члена колективу спричинила несистематичне планування виховної діяльності, яка не допомогла реалізувати в учнів їхні переконання, інтереси.
Розглянувши критерії, показники та рівні загальної психологічної ситуації в класі, потрібно з’ясувати психологічний клімат, згуртованість, комфортність між членами класного колективу.
В результаті з’ясування основних показників психологічного клімату, комфортності, згуртованості класу та оцінці соціального статусу кожного члена учнівського колективу можна зробити висновки про комфортність, злагодженість в колективі, про бажання учнів брати участь у загальношкільних заходах, які проводять між колективами школи.
Рівень педагогічної майстерності кожного класного керівника зумовлюється правильними та своєчасно реалізованими виховними завданнями, які спрямовані на формування особистісної активності підлітків у процесі спеціально спроектованої виховної діяльності класного колективу.
Виховна діяльність класного колективу орієнтує класного керівника на системне, комплексне планування у виховній роботі, а також врахування усіх факторів і результатів діяльності. Для дослідження рівня педагогічної майстерності класного керівника, варто опрацювати посадові інструкції, журнали класних керівників, плани виховної діяльності класного керівника, особові справи учнів, звіти про виконану виховну діяльність, щоденники психолого-педагогічних спостережень за учнями, протоколи батьківських зборів, журнали обліку занять з учнями, які навчаються за індивідуальними планами та проведено анкетування.
Вчителі, із низьким рівнем педагогічної майстерності не зверталася увага на уподобання, смаки, погляди вихованця, його інтереси.
Зустрічаються й такі класні керівники, які на перший погляд виконують свої обов’язки на ―відмінно‖. У папках таких класних керівників не лише загальні дані про кожного вихованця, а й цілий пакет різноманітних анкет, опитувань, тестувань, виховних справ,проте, що на цьому виховна діяльність класного керівника завершена. Складається таке враження, ніби ці матеріали

58 збираються та зберігаються лише для того, щоб подати звіт про виконану роботу.
Тематика виховних заходів передбачає лише розв’язання етичних задач, переважно застосовуються такі форми роботи, як: лекторії, тематичні вечори, свята; виховні справи поодинокі, які не мають певної системи
(бесіди: ―Хліб – усьому голова‖, ―Дотримання правил особистої гігієни‖,
―Україна – мій рідний край‖, повторення основних правил техніки безпеки, лекції: ―Шкідливі звички‖, Всесвітній день СНІДу, прогулянки до річки, лісу).
Класні керівники із середнім рівнем майстерності працюють лише з декількома вихованцями колективу, що на високому рівні виконують доручення. Проводиться робота з проблемними дітьми, їхньою поведінкою та проблемами в сім’ї. Щодо решти класу, то не приділяється значна увага, адже вважається, що такі учні можуть виконувати певні завдання, але лінуються.Планування виховної діяльності класного колективу вчителями даного рівня передбачає організацію фізично-оздоровчої, навчально- пізнавальної, соціально-комунікативної та духовно-катарсичної діяльності учнів.
Проводяться заходи, які вирішують не лише етичні, але й соціальні задачі: ―Виховний ідеал українців з погляду християнської моралі та національної етнопедагогіки‖, ―Толерантність – одна із головних рис особистості‖, бесіди з учнями, схильними до правопорушень, ознайомлення
їх з деякими статтями Кримінального кодексу України, різноманітні класні години: ―Дружба і побратимство‖, ―Міжнародний день прав людини‖,
―Радіація та її вплив на довкілля і здоров’я людини‖.
Вчителі із високим рівнем майстерності своєю увагою не полишає жодного вихованця, під час дослідження шкільної документації виявлено, що класний керівник розглядає колектив учнів як єдине ціле, водночас пильну увагу зосереджено на кожному з учнів, де окреслюється індивідуальні особливості, смаки, уподобання, нахили, інтереси, а також звертається увага на соціальні зв’язки в межах колективу.
Заходи в організації виховної діяльності класного колективу різнопланові, доповнюють один одного (сприяють формуванню основних видів особистісної активності учнів: фізичної, інтелектуальної, соціальної, духовної), тим самим є певною частинкою цілого виховного процесу. Класні керівники вбачають важливість у наперед спроектованій організації виховної діяльності, проявляють ініціативність і творчий підхід до складання проекту та його впровадження. Проекти відповідають потребам та можливостям

59 класного колективу, вміють прогнозувати кінцевий результат, здійснювати психолого-педагогічну діагностику.
Протягом навчально-виховного процесу заплановано ряд бесід, лекцій, диспутів, інструктажів, культпоходів у кіно та музеї, акцій милосердя, веселих стартів, цикли різдвяних свят (із дотриманням народних традицій українського народу ―Вертеп‖, ―Андріївські вечорниці‖), проектів щодо догляду за птахами (―Допоможи пташкам перезимувати‖, виготовлення шпаківень, для підгодівлі птахів ―Затишна домівка маленьких друзів‖), прибирання класу, території навколо школи, водойм, пам’ятників культури
(створення проектів ―Зроби рідну школу квітучою‖), різноманітні тестування, анкетування учнів, свята української народності, мови (―Без верби та калини нема України‖, ―Україна – мій рідний дім‖).
З вищезазначеного можна зробити висновок про несприятливий психологічний клімат у класному колективі; незадоволеність дітей життям класного колективу; відсутність цілеспрямованої і систематичної роботи класного керівника в організації життєдіяльності учнів є причиною низьких показників фізичної, інтелектуальної, соціальної та духовної особистісної активності учнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал