С. М. Прищепа особистісна активність підлітка: сутність, діагностика, проектування




Сторінка3/13
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



33

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ СФОРМОВАНОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ
АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ТА ГОТОВНІСТЬ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ
ДО ПРОЕКТУВАННЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1.Діагностика особистісної активності учнів підліткового віку у
сільській та міській місцевостях
Розглядаючи особливості розвитку учнів підліткового віку, слід окреслити загальні підходи до психолого-педагогічної діагностики особистісної активності учнів даного періоду, які обґрунтовуються в працях
Б. Бітінаса,
Ю. Гільбуха,
М. Голубєва,
К. Інгенкампа,
Л. Кабаєвої,
О. Киричука, О. Коберника, О. Кочетова, М. Шилової та ін.
Відомий педагог К. Ушинський вважав, що перш ніж починати виховувати людину, потрібно її вивчити в усіх відношеннях [232]. Проте варто зазначити, що, коли вчитель перевіряє успішність навчання або намагається з’ясувати причини, які призвели до негативних результатів у навчально-виховному процесі учнів, – це не можна вважати діагностикою.
Діагностика (від. грецького ―діа‖ – прозорий і ―гносис‖ – знання) – загальний спосіб отримання попередньої інформації про предмет або процес, що вивчається [207; 223, с. 232].
Деякі науковці диференціюють психологічну та педагогічну діагностики. На нашу думку, такий поділ не є доцільним, адже не можна навчити дитину, не враховуючи її вікові психологічні особливості.
У своїх працях О. Коберник виділяє такі вимоги до психолого- педагогічної діагностики:
1.
Цілеспрямованість діагностики, тобто чітке визначення основних об’єктів духовного світу дітей, які необхідно вивчити.
2.
Єдність навчання і виховання учнів, яке передбачає всебічне врахування результатів вивчення у плануванні, організації і методиці виховної діяльності, а сам процес виховання одночасно організовується і як вивчення вихованців.
3.
Вивчення колективу в цілому та окремої особистості в їх єдності.
4.
Неперервність діагностики – вивчення колективу і особистості є процесом постійним, оскільки сам процес виховання та розвитку є неперервним.
5.
Комплексний характер діагностики – використання системи сучасних методів вивчення учнів, особистості та колективу, які взаємодоповнюють уявлення про кожну особу та колектив в цілому [103;
104].

34
За словами цього вченого, ―діагностика як галузь педагогічних та психологічних знань не займається розробкою переліку груп, типів, класів, до одного з яких повинен бути віднесений конкретний об’єкт педагогічної дійсності. Це функція теоретичного пізнання, яка виділяє також суттєві ознаки кожного із цих типів, класів. Зате на долю цієї категорії припадає решта: конструювання сучасного і надійного приладу для фіксації стану суттєвих ознак, розробка алгоритмів і процедур прийняття рішень, підготовка відповідних методичних рекомендацій для передбачуваних користувачів діагностичного засобу‖[103, с.42].
На думку Б. Бітінаса та Л. Катаєвої, діагностика як науковий напрям має дібрати низку показників стану педагогічних та психологічних явищ і процесів. На основі отриманих даних має бути розроблений діагностичний засіб, який і розкриває цілісну картину про істинний стан об’єкта чи суб’єкта
[16].
Для вдалого проектування виховної діяльності класного колективу необхідно мати діагностичні дані особистісних якостей кожного учня. Із урахуванням таких даних класний керівник аналізує оптимальні шляхи проектування виховного процесу класного колективу.
Незважаючи на це, у класного керівника виникають труднощі у вивченні індивідуальних особливостей учня, тим самим ускладнюється можливість особистісно орієнтованого підходу до кожного школяра зокрема та колективу загалом.
Тому за такої ситуації великого значення набуває діагностична діяльність класного керівника. Безумовно, за допомогою методичної літератури педагог може створити власну модель діагностики розвитку особистості та колективу. До такої роботи доцільно залучити психолога, який буде консультувати і відстежувати результати виховної діяльності, протягом якої може здійснювати необхідну корекцію.
Вже сьогодні надзвичайно наявний великий арсенал методів діагностики (прості, цікаві для учнів), які пропонуються класному керівнику.
Виділяють: метод опитування, спостереження, анкети, бесіди, аналіз документів, тести тощо.
Основними об’єктами психолого-педагогічної діагностики можна назвати [99]:

сформованість особистісної активності учнів
(фізичної,
інтелектуальної, соціальної і духовної);

рівень включення у різні види діяльності школярів;

соціальне оточення та його виховні впливи на підлітка;

35

особливості впливу сімейного, класного та загальношкільного колективу на виховання учня;

зміст та ефективність виховної діяльності класного керівника.
Всі ці об’єкти постійно змінюються, розвиваються і звичайно взаємодіють між собою.
У працях Б. Бітінаса, Л. Катаєвої наголошується на виокремленні певних функцій психолого-педагогічної діагностики [16]. Необхідно виділити функцію зворотної інформації про стан виховного процесу, адже, якщо буде відсутня потрібна детальна інформація про ситуацію, яка склалася, то не буде застосовуватися правильне прогнозування та проектування виховної діяльності.
Наступна функція
– результативність виховання.
Школа, прищеплюючи підростаючому поколінню цінності суспільства, повинна знати про результативність цієї роботи. Виховні функції сім’ї, соціального оточення з приводу формування особистості лише підкреслюють важливе значення діагностики виховання та розвитку.
Функція зворотнього зв’язку регламентує ―самовиховання‖, яке передбачає, що учень самостійно без допомоги та участі вчителя може виокремити ціннісні орієнтири.
Управлінська функція психолого-педагогічної діагностики – це контролюючий принцип керівників шкіл та органів освіти.
Важливою та основною характеристикою діагностики є надійність, адже необхідно, щоб діагностичний засіб проявляв стійкість під час його застосування. Також потрібно звернути увагу на стандартизацію та нормування діагностики, оскільки ці не менш важливі ознаки будуть сприяти точному збору діагностичної інформації.
Важливою особливістю діагностики є прогностичний характер її висновків. Прогноз важливий для внесення необхідних коректив у виховання школяра: посилення позитивних та нейтралізація негативних тенденцій. У цьому розумінні діагностика є основою індивідуального підходу до вихованця. Проте, оскільки розрив між метою і досягнутими результатами спостерігається постійно, завдання діагностики актуальне для всіх вихованців. Ще однією особливістю є та, що перевага надається методам, які сприяють виявленню цілісної позиції особистості школяра. Вимірювання базується на узагальненні оцінок окремих актів поведінки вихованця. Будучи спрямованою на потреби організації виховного процесу, діагностика передбачає згорнуті рішення педагога і тому надає перевагу інтегративній діагностичній інформації. А це передбачає оцінку позицій особистості [190].

36
Педагогічна діагностика під час вивчення особистісної активності підлітків має розв’язувати, на нашу думку, такі завдання: з’ясовувати об’єкти виховного впливу; вивчати особистісні якості вихованців та рівень їх особистісної активності; виявляти особистісні стосунки в межах учнівського колективу; визначати умови для успішного забезпечення самовиявлення та самоствердження особистості [190].
Діагностика передбачає вивчення як окремих учнів так і учнівського колективу в цілому. В результаті діагностичних методик класний керівник отримує дані про стан виховного процесу, рівень особистісної активності та вихованості учнів, обробляє ці дані, аналізує й оцінює їх, корегує та прогнозує подальший розвиток виховного процесу.
На теоретичному та прикладному рівнях діагностика дає відповідь на такі питання: що вивчати, якими методами, як використовувати результати в майбутньому.
Впродовж виховної діяльності класний керівник має не лише володіти
інформацією про вихованців, а й використовувати її для ліквідації проблем, які виникають у вихованні.
Науковці називають такі види діагностики: первісна, попередня, періодична, повторна, підсумкова.
Первісна діагностика проводиться зазвичай, коли діти лише тільки приходять до школи, бо дитина приходить до школи з деяким рівнем підготовки, і вже досягла певного рівня розвитку: фізичного, психічного, соціального, духовного. Результати даної діагностики є важливим
інформативним матеріалом для вчителів.
При проведенні попередньої діагностики збирається інформація про психолого-педагогічну ситуацію, в якій відбувається виховний процес. На основі попередньої діагностики розглядається рівень розвитку якостей особистості.
Періодичне проведення діагностики варто проводити раз на рік за програмою для всіх учнів, за певної необхідності – індивідуальну діагностичну роботу. Мета повторних діагностичних зрізів – одержання
інформації про створення реальної картини сформованості особистісної активності школяра [105,с. 111].
Повторне діагностування динаміки активності особистості дає змогу класному керівнику простежити за процесом розвитку учня, завжди мати нову, достовірну інформацію.

37
За допомогою отриманих результатів діагностики можна виявити основні суб’єкти виховного впливу; визначити та дібрати доцільні форми стилю керівництва виховним процесом; спланувати життєдіяльність класу за безпосередньою участю школярів на основі структурування, персоналізації, нормування і моделювання основних видів діяльності, відбору форм особистісно-розвиваючої взаємодії; підготувати методи і процедури; визначити тих школярів, котрі потребують корекції у розвитку й поведінці.
Виділяють два рівні психолого-педагогічної діагностики в школі: групову та індивідуальну. Психолого-педагогічна діагностика на груповому рівні, як зазначають О. Киричук та О. Федорченко, передбачає вивчення класу як єдиного функціонального організму [85]. Групова діагностика допомагає, спираючись на конкретні результати, проектувати виховний процес у класі. Мета даної діагностики полягає у наданні конкретної психологічної інформації, яка дає змогу суттєво полегшити працю вчителів.
Групова діагностика оперує узагальненою інформацією про клас,
індивідуальна – дає змогу класному керівнику володіти поглибленою
інформацією про кожного учня. Отже, можна виділити два варіанти: експрес- діагностику та діагностику поглибленого характеру. Експрес-діагностика виконує функцію чіткого і швидкого обстеження на широких вибірках. З великими кількостями досліджуваних доцільно працювати за методиками, які не потребують багато часу і складного апарату дослідження.
Розробляючи теорію і практику психолого-педагогічної діагностики,
Б. Бітінас і К. Голубєв визначають такі етапи та рівні даного процесу: компонентна діагностика, структурна і системна [45].
Компонентна діагностика описує процес виховання, його властивості, ознаки і параметри.
При структурній діагностиці визначається будова виховного процесу
(мета, завдання, зміст виховання, форми і методи, результат виховання), встановлюються зв’язки, взаємозалежність та взаємозумовленість між його окремими компонентами.
Системна діагностика дозволяє визначити функції окремих сторін виховного процесу як цілісного системного явища, а також функцію розвитку цього процесу.
Оскільки об’єктом діагностики є особистісна активність підлітка, то є необхідність коротко розкрити особливості даного віку.
Підлітковий (середній шкільний) вік – один із головних етапів становлення особистості, період активного формування її фізичної,
інтелектуальної, соціальної та духовної сфери.

38
Порівняно з молодшим школярем у підлітка помітні певні зрушення – підвищується розумова активність, змінюються погляди на особистісні цінності, починається новий та складніший етап стосунків з дорослими, однолітками. Тим часом підліток уже по-іншому оцінює себе в колективі, свої успіхи в навчанні, праці.
Поведінка стає більш рухливою, бо все більше залежить від умов життя та виховання. Одні підлітки свідомо регулюють свою поведінку, виявляють
ініціативу та наполегливість у діях та вчинках, інші ж – навпаки прагнуть довести свою дорослість, але в результаті наслідують гірше у поведінці.
Виділяють два періоди: молодший і старший підлітковий вік.
Молодшого підлітка цікавить усе те, що впадає у поле його зору. Дитину менше приваблює внутрішній світ людини, її розум, почуття. Для молодших підлітків головним є справити враження на оточуючих, яке, зазвичай, характеризуються імпульсивністю, безконтрольністю. Молодший підліток ще не до кінця усвідомлює власні вчинки, не спроможний самостійно аналізувати.
У підлітковому віці здійснюється моральне й соціальне формування особистості. Однак, світогляд, моральні ідеали, система оціночних суджень, моральні принципи школяра ще не набули стійкості, міцності та є доволі вразливими. Свої почуття підлітки виявляють досить бурхливо, нерідко це проявляється в гніві. Тому, недарма багато вчених, педагогів називають підлітковий вік періодом тяжкої кризи. Це й пояснює упертість, егоїзм, замкненість, заглиблення підлітка в собі [52].
Старший підліток вже критично ставиться до своїх вчинків, більш схильний до самоаналізу, хоча йому ще дуже важко розібратися у самому собі [52].
Особистісно-орієнтоване виховання підлітків має будуватися у формі співпраці вчителя з учнями, коли вони потрапляють у рівноправні умови: учень має змогу виявити самостійність думки, незалежність, здатність до вибору власної позиції. За такої умови забезпечується орієнтація на виявлення власних моделей поведінки школяра, притаманних саме для нього.
У ході співпраці вчитель вводить учнів у різноманітні педагогічні ситуації (вибір, співпереживання, гарантований успіх, авансову довіру, творчість тощо). Ці ситуації мають відповідати певним віковим особливостям учня, наприклад, потребі у неформальному дружньому спілкуванні. Вони з самого початку ставлять перед учнем зрозумілі та посильні вимоги. Це зумовлює необхідність у багатоваріантності, гнучкості форм, організації різних видів діяльності: індивідуальна, парна, групова, колективна.

39
Повинно активно впроваджуватися особистісно-орієнтоване спілкування (контакт з учителем, утвердження людської гідності, підтримання в учня бажання долучатися до культури, гармонізація ―хочу‖ і
―можу‖), тобто намагатися пробуджувати та розвивати активність підлітка.
У нашому дослідженні розглядається особистісна активність за сферами розвитку: фізична, інтелектуальна, соціальна і духовна активність.
Слід розкрити певною мірою дані складові особистісної активності, їх критерії, показники та рівні, а також результати констатувального етапу дослідження.
До діагностики рівнів сформованості особистісної активності було залучено 348 підлітків, з яких 134 навчається в сільській місцевості, 214 – в міській. Серед респондентів 185 дівчаток та 163 хлопчики.
Всі школи, підлітки яких були охоплені дослідно-експериментальною роботою, були поділені на контрольні групи (164 респонденти) та експериментальні (184 респонденти).
Першою і досить важливою сферою життєдіяльності особистості є фізична. Адже здоров’я людини, як відомо, є саме тим основним щаблем, на якому базуються психічні, соціальні та духовні можливості кожної особистості. Саме фізичний розвиток особистості є головним осередком для психічного розвитку, а останній є поштовхом для розвитку соціального та духовного.
Фізична активність нами розглядається як готовність, прагнення і ставлення особистості до фізично-оздоровчої діяльності, її спрямованість на досягнення фізичної досконалості заради свого тілесного розвитку та здоров’я, здатність, що окреслює певний рівень рухових умінь та навичок, фізичних якостей кожного школяра.
Критеріями особистісної фізичної активності підлітків та їх показниками є:

когнітивний – визначає знання учнів щодо власного здоров’я і способів його зміцнення, знання із основ гігієни та валеології, про вплив шкідливих звичок на здоров’я людини;

емоційно-ціннісний – зумовлює ставлення учня до занять фізкультурою, визначає ступінь задоволеності від занять фізичною культурою, інтерес учнів до здорового способу життя;

практико-діяльнісний – окреслює ступінь усвідомлення занять фізичною культурою заради свого розвитку та здоров’я, досвід використовувати різні засоби фізичного вдосконалення, уміння та навички вести здоровий спосіб життя.

40
Виділяються такі рівні фізичної активності: низький, середній, високий.
Низький рівень – нестійка фізична активність учнів, що супроводжується небажанням займатися фізичними вправами, володіють незначними знаннями з фізіології, гігієни і санітарії, відсутність елементарних фізичних умінь і навичок та небажання займатися власним оздоровленням, нерозуміння цінності фізично-оздоровчої діяльності в житті людини.
Середній рівень – стійка фізична активність, яка характеризується, з одного боку, задоволеністю від занять із фізичної культури, а, з іншого боку, внутрішніми раціональними мотивами; систематичне виконання фізичних вправ, розуміння їх важливості для власного здоров’я, наявні елементи
ініціативи у фізичній діяльності.
Високий рівень – стійка фізична активність, яка проявляється у постійній самостійності та ініціативі учнів у фізичній діяльності, постійний
інтерес до виконання фізичних вправ, усвідомлення учнем важливості дотримання здорового способу життя.
Фізичну активність варто діагностувати за допомогою таких методів та методик: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, метод експертної оцінки та незалежних характеристик, анкетування.
Оскільки предметом нашого дослідження є формування особистісної активності, тому в ході констатувального експерименту за допомогою дібраних нами методів діагностування визначався рівень фізичної активності підлітків. Дану процедуру допомагали здійснювати класним керівникам медичні працівники, вчителі фізичної культури, батьки, учні шляхом використання методу незалежних характеристик. При цьому використано розроблені нами анкети (Додаток А).
Після проведення діагностування ми отримали результати, які наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл підлітків за рівнями cформованості фізичної активності в
експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі
дослідження
Групи
Рівні
Експериментальнагру па (у %)
Контрольна група
(у %)
Високий
34,2 36,6
Середній
36,4 34,1
Низький
29,4 29,3

41
Рис. 2.1. Порівняння рівнів cформованості фізичної активностучнівв експериментальній та контрольній групах на констатувальному етапі експерименту
Аналізуючи таблицю можна побачити, що на констатувальному етапі дослідження рівні сформованості фізичної активності у контрольній та експериментальній групах приблизно однакові. Для кращого візуального відображення покажемо дані на рисунку 2.1.
Аналізуючи здобуті результати, можна зазначити, що 34,2% підлітків мають високий рівень фізичної активності, бо характеризується стійкою фізичною активністю, яка проявляється у постійній ініціативі учнів у фізичній діяльності, усвідомлення учнем важливості дотримання здорового способу життя;
36,4% підлітків мають середній рівень фізичної активності. Учні систематично виконують фізичні вправи, усвідомлюють значення їх для збереження власного здоров’я, але роблять це не систематично, у них наявні тільки елементи ініціативи у фізично-оздоровчій діяльності.


Низький рівень фізичної активності виявили у 29,4% підлітків, оскільки учні не бажають займатися фізичною культурою, навіть виконувати фізичні вправи, мають незначні знання з фізіології, гігієни і санітарії, у них спостерігається повна відсутність елементарних фізичних умінь і навичок, бажання займатися власним оздоровленням, нерозуміння цінності фізично- оздоровчої діяльності в житті кожної людини.
У контрольних групах учні розподілилися за такими рівнями: 36,6% – високий, 34,1% – середній, 29,3% – низький рівень фізичної активності.
Вивчення фізичної активності учнів за місцем проживання встановлено, що міські підлітки поступаються сільським учням у фізичній активності. На нашу думку, це пов’язано з тим, що учні сільської школи постійно займаються трудовою діяльністю на свіжому повітрі, допомагаючи батькам по господарству.
0 5
10 15 20 25 30 35 40
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Експериментальна група
Контрольна група

42
Рис. 2.2. Порівняння рівнів фізичної активності учнів сільської та міської місцевості
Дані дослідження наведено у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл учнів експериментальної групи за рівнями фізичної
активності, які проживають у сільській та міській місцевості
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
41,3 33,9
Середній
34,9 39,7
Низький
23,8 26,4
Для кращого візуального сприйняття дані відображено на рисунку 2.2.

Отже, 41,3% учнів сільської школи мають високий рівень, 34,9% – середній рівень, 23,8% – низький рівень, водночас як учні міських шкіл мають 33,9% високого рівня, 39,7% – середнього, 26,4% – низького. На нашу думку, така ситуація спричинена не лише добре налагодженою фізично- оздоровчою діяльністю в сільських школах (слід відмітити, що в сільських школах активно діють спортивні секції, систематично організовуються туристичні одноденні походи, велопоходи тощо.). Зокрема, в Собківському
НВК вже не перший рік сформована дівчача футбольна команда, яка посідає призові місця в районі та області.
Таблиця 2.3
Розподіл учнів контрольної групи за рівнями фізичної активності,
які проживають у сільській та міській місцевості
Школи
Рівні
Сільська школа
Міська школа
Високий
40,8 32,3
Середній
35,2 36,6
Низький
24,0 31,1 0
5 10 15 20 25 30 35 40 45
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа

43


Як видно із таблиці, показники фізичної активності у сільських та міських учнів контрольної групи майже не відрізняються від показників експериментальної групи. Слід зауважити, що сільські учні контрольної і експериментальної груп мають вищі показники (40,8%, 35,2% та низького рівня 24,0%), ніж учні міської школи (32,3%, 36,6% та низького рівня 31,1%).
Наступною важливою складовою особистісної активності, яка була нами діагностовано – інтелектуальна активність. Сьогодні проблема формування інтелектуальної активності особистості є нагальною проблемою зберігання еліти нації, суспільства.
Нами трактується інтелектуальна активність особистості як здатність школяра мислити, яка відображає його готовність, ставлення та прагнення до розумової діяльності.
Інтелектуальна активність спрямована на оволодіння підлітками новою
інформацією, пізнання нового, невідомого, проявляється у прагненні здобути нові знання, розвиток гармонійної, інтелектуально багатої особистості.
Підлітки у процесі інтелектуальної активності постійно піднімаються на вищий рівень пізнання, розвивають в собі самостійність та інтерес.
Критеріями інтелектуальної активності підлітків та їх показниками є:

когнітивний – визначає зацікавленість у пізнанні своїх товаришів та однокласників;

емоційно-ціннісний – окреслює здатність особистості до ефективної пізнавальної і розумової діяльності;

практико-діяльнісний – виділяє рівень поведінки учня в процесі пізнання необхідної та корисної йому інформації.
Виділяються такі рівні
інтелектуальної активності та
їх характеристики: низький, середній, високий.
Низький рівень – інтелектуальна пасивність, яка характеризується лише зовнішніми мотивами: покарання, примус; зовнішньо необхідна
0 10 20 30 40 50
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень
Сільська школа
Міська школа
Рис. 2.3. Порівняння рівнів сформованості фізичної активності підлітків контрольної групи в сільських та міських школах

44 пізнавальна і розумова діяльність та ситуативне, мінливе ставлення до неї, періодичний прояв емоцій, почуттів, волі.
Середній рівень – не завжди стійка інтелектуальна активність, не систематична здатність до розумової активності, яка носить нестабільний характер. Інтелектуальна активність середнього рівня – це репродуктивне, нормативне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності.
Високий рівень – визначається стабільною інтелектуальною активністю, яка виражається внутрішніми мотивами, учні виявляють постійне творче, зацікавлене ставлення до розумової діяльності, що проявляється в креативності та частій ініціативі у всіх починаннях.
Інтелектуальну активність діагностували за допомогою таких методів та методик: опитувальник для підлітків (Додаток Б), методика визначення виміру загального рівня розвитку особистості (тест Р. Кеттела) та психодіагностика інтелекту за допомогою ―Тесту розумових здібностей‖
(Р. Амтхауера) (Додаток Б 1), аналіз результатів навчальних досягнень, бесіда, спостереження, експертна оцінка.
У результаті аналізу опитування нами тримані дані, що представлені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал