Рябова В. О. Вплив взаємин між студентами І викладачами на «я-концепцію» майбутнього фахівця



Скачати 102.14 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір102.14 Kb.
УДК 159.942-057.87

Рябова В.О.

ВПЛИВ ВЗАЄМИН МІЖ СТУДЕНТАМИ І ВИКЛАДАЧАМИ НА

«Я-КОНЦЕПЦІЮ» МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Стаття присвячена проблемі формування у майбутніх спеціалістів з вищою освітою позитивної «Я-концепції». Розглядаються особливості ситуації взаємин викладачів і студентів, механізми впливу на «Я-концепцію» майбутнього фахівця.

Ключові слова: позитивна «Я-концепція», «вчинок самопізнання», конфліктність ситуації, діагностика взаємин, вплив на «Я-концепцію» студента.

Без розв’язання проблеми підготовки нової генерації української молоді неможливо реалізувати ідею розбудови національної економіки України. Велика надія покладається на нинішнього студента вищого навчального закладу – майбутнього фахівця економіки держави. Поряд з ідеєю національного відродження необхідно трансформувати в його самосвідомість гуманістичні ідеї національної педагогіки, найважливішою з яких є сприйняття людини як самоцінності, прийняття її неповторної індивідуальності. Водночас передумовою для цього є прийняття молодою людиною себе, розуміння себе, любов до себе. «Позитивне сприйняття молодою людиною самої себе є одним із найважливіших чинників роботи і сприяє розвитку у неї позитивної «Я-концепції» [1, с. 307]. Результати дослідження американського психолога Р. Бернса свідчать про те, що наявність у молодої людини позитивної «Я- концепції» не тільки проявляється в її успішному навчанні, але й вселяє впевненість в її можливостях, дозволяє проявляти свої здібності певною мірою і дає відчуття власної гідності».

Розуміючи під «Я-концепцією» складну динамічну систему уявлень особистості про саму себе як «установок на себе» у взаємозв’язку когнітивних (зміст уявлень про себе), емоційно ціннісних (ставлення до себе, що проявляється в системі самооцінок) і поведінкових (прояв перших двох у поведінці) ознак [8, с. 435-436], виходячи з того, що «Я-концепція» є прижиттєвим утворенням людини, вважається, що формування позитивної «Я-концепції» студента є одним з найважливіших завдань викладача вищого навчального закладу, в якому він здобуває освіту.

З погляду вчинкового підходу в сучасній психології (О.Киричук, В.Роменець, Т.Титаренко та ін.) розглядається «вчинок самопізнання», результатом якого і є «Я-концепція» людини. Одночасно «у ланцюговій реакції вчинків відбувається духовне формування індивіда, розгортання та ствердження неповторної сутності його «Я», його особистості» [7, с. 293]. «Кожний здійснений вчинок для особистості – акт ствердження власного «Я» і водночас акт розвитку власного «Я», акт набування нових особистісних якостей, нового досвіду» [7, с. 498].

Взаємини «студент-викладач» можна, на наш погляд, розглядати як одну із ситуацій, де розгортається вчинок самопізнання студента, в процесі якого формується «Я-концепція» майбутнього фахівця. «Педагогічна взаємодія викладача та студента завжди є тривалою у часі, оскільки є довгим шлях пізнання особистістю, що формується, своєї індивідуальності та освоєння засобів виявлення себе у світі» [7, с. 282]. Однак ця ситуація взаємодії може стати і загрозливою для вже сформованої «Я-концепції». З самоаналізу студента академії Андрія Ш.: «Я – майбутній спеціаліст? Я готовий до роботи за спеціальністю? Ні! Я хочу забути все, чому мене навчили в академії, починати набувати професію «з нуля», працюючи…» В ході психологічної бесіди встановлено, що детонатором цієї «катастрофи самосвідомості» були взаємини з окремими викладачами. Конфліктність вчинкової ситуації породила внутрішньо-особистісний конфлікт даного студента (кризу, стрес, тривожність). «Людина не народжується з «Я- концепцією», «Я-концепція» формується у спілкуванні людини з іншими людьми на основі їхніх ставлень, оцінок стосовно неї як особистості, структуруючи переконання людини щодо себе відповідним чином [5, с. 36].

Щоб процес формування особистості майбутнього студента в умовах вищого навчального закладу був керованим, необхідно усвідомлювати як особливості самої ситуації взаємин викладачів і студентів, так і встановлення механізмів впливу на «Я-концепцію» студента.

Передусім нас цікавить, яке місце посідають взаємини «студент-викладач» у системі життєвих цінностей викладачів та студентів. На основі багаточисельних бесід під час індивідуальної роботи зі студентами всіх напрямків підготовки та окремими викладачами, де пропонувалось оцінити значущість різних сторін їхнього професійно-навчального життя (результати роботи\навчання, обрана професія, матеріально-методичне оснащення навчального процесу, взаємини з товаришами-колегами, взаємини зі студентами-викладачами тощо), вдалося приблизно вирахувати коефіцієнт регресії. Він показує, внесок взаємин «студент-викладач» в ступінь задоволеності тим, як здобувається майбутня професія.

Отримані данні свідчать про те, що цінність взаємин «студент-викладач» для студентів суттєво вища, ніж для викладачів. Лише в першокурсників цей показник вищій, що пояснюється складністю адаптаційного періоду (нові умови проживання, інші вимоги, нові товариші, віддаленість від батьків тощо). Взаємини з викладачами виявилися (на їхню думку) досить схожими із взаєминами з шкільними вчителями, тому і не викликають в них особливих переживань.

Стійка тенденція зростання цінностей взаємин «студент-викладач» на наступних курсах свідчить, з одного боку, про трансформацію в семантичний простір «Я» студента конструкту «Я – майбутній спеціаліст з вищою освітою», що дає йому можливість ідентифікувати себе («уподібнення себе значущому іншому як зразку на основі емоційного зв’язку» [8, с. 127] з викладачем, сприймати його як свого потенційного колегу, з іншого боку, прояв загострення протиріч між сформованим уявленням студента про себе з позицій прийняття соціально-професійної ролі і невиправданим сподіванням на цілісність «Я-концепції» студента. Із самоаналізу студента Дениса К.: «Коли під час пробного рейсу старпом почав робити мені зауваження ніби під час відповіді на занятті в академії, в цей момент відчув: «Я – НІХТО». Ця ситуація вчинкової активності студента може супроводжуватись (як було зазначено вище) підвищеним рівнем тривожності як міри неадекватності між я-образом (когнітивна підструктура «Я- концепції») і реальною поведінкою, суб’єктивною інтерпретацією реакції інших людей (в нашому разі викладачів) в умовах навчально-професійної діяльності. На думку К. Роджерса, «індивід прагне, з одного боку, привести у відповідність з уявленнями про себе, тобто зі своїм реальним «Я», якомога більше своїх зовнішніх переживань. З іншого боку, він намагається зблизити уявлення про самого себе з тими глибинними переживаннями, які складають його «ідеальне Я» і відповідають тому, яким він хотів би бути» [4, с. 136]. Тому і набирають для студента такої цінності взаємини з викладачами, від характеру та змісту яких залежить укріплення позицій свого «Я» або можливий вибір у критичній ситуації внутрішньо-особистісного конфлікту подолання розбіжностей у структурі «Я».

Недооцінка викладачами взаємин «студент-викладач» – це те реальне психологічне поле, в якому формується «Я-концепція» майбутнього фахівця в умовах навчально-професійної діяльності. З огляду на це, можна стверджувати про наявність потреби в спілкуванні студентів і викладачів в позааудиторний час.

Викладачі також мають потребу в спілкуванні зі студентами, однак вона дуже часто не знаходить відгуку в останніх. Якщо ж воно й ініціюється (передусім викладачем), то проходить мало продуктивне й не завжди досягає поставленої мети через неузгодженість інтересів учасників такого спілкування. Нормативність спілкування задається, зазвичай, викладачем, який прагне репрезентувати себе. Тому воно уявляється студентові як примусове, з відсутністю, за висловом самого студента, «вільного спілкування». Якщо ж потребу в спілкуванні реалізує студент, зміст його пов’язується лише з навчальною діяльністю: «Інколи маю потребу в спілкуванні з викладачем. Тим більше, якщо таке спілкування глибше розкриває тему заняття»; «Ні, не маю такої потреби. Хіба що, коли йдемо на практику і готую конспекти»; «Здебільшого ні. Хіба якщо з предмета щось не зрозуміло, і то не завжди». Значно рідше спілкування за своїм змістом набуває особистісного характеру. Хоча потреба в ньому у студентів існує: «Маю потребу в спілкуванні з викладачем як з людиною, а не просто як з викладачем того чи іншого предмету».

Викладачі мають потребу в спілкуванні з тими студентами, які «не вільно почуваються в групі», саме в ньому «студенти більше розкриваються перед тобою». Вони переживають інтерес і задоволення від такого спілкування, інколи скаржаться на брак часу для нього. В чому ж причина таких розбіжностей в позиції студентів і викладачів стосовно спілкування між ними? Одну з причин можна знайти, проаналізувавши характер труднощів, яких зазнають студенти і викладачі в спілкуванні між собою. Результати невеликого емпіричного дослідження показують, що більшість викладачів всю вину за труднощі взаємин зі студентами покладають виключно на студентів: «З боку студентів ображає небажання вчитися»; «Стикаюся з байдужістю, невихованістю студентів»; «Труднощі в їхній невідвертості, замкнутості» тощо. Лише невелика частина опитаних викладачів розуміють взаємини як двосторонній процес, і труднощі пов’язують з обома суб’єктами взаємодії: «Не завжди розуміємо один одного»; «Розбіжність у поглядах і морально-етичних нормах поведінки викладачів і студентів»; «Вимагаєш від студентів виконувати те, що самому (самій) не подобається».

Дослідження виявило, що лише 6,3% студентів не зазнають ніяких труднощів. 55,2% всіх труднощів студенти пов’язують лише з викладачами: «нерозуміння студентів», «нав’язування своєї думки», «грубий тон» тощо, 15,6% труднощів викликані самим студентом: «нерішучість, страх», «залежність від викладача» тощо. 29,2% труднощів залежать від обох учасників: «нерозуміння один одного», «немає довіри», «відсутня взаємодопомога, взаємопідтримка».

Саме переважання позицій «обвинувача» у студента і у викладача створює неподоланий бар’єр спілкування між ними. Через відмінність соціально-рольових статусів («викладач» і «студент»), нерозуміння важливості (чи небажання) допомоги студентові підняти свій статус до статусу: «ти – майбутній фахівець з вищою освітою», «ти – мій майбутній колега», створюється критична ситуація, коли вчинки студента, породжені його «Я-образом» вступають у суперечливість з оцінками його як особистості з боку викладача. «Якщо дехто вчинив якусь агресивну дію стосовно «Я-концепції», то це вже принциповий конфлікт. Людина може витримати все: її сподівання не виправдались, її примушуючи вийти з ролі і т.д., але якщо посягають на її «Я-концепцію», то тут вона чинить відчайдушний опір, що і є стрижнем конфліктності» [5, с. 23]. Розуміючи можливі соціальні наслідки конфліктності з викладачами, студенти намагаються уникати таких конкретних актів взаємин з викладачами, як спілкування з ними.

«Я-концепція» створюється в процесі порівняння себе з іншими людьми. Думка про себе постійно підкріплюється порівнянням себе з іншими людьми [5, с. 37]. Можна припустити, що ставлення студента до викладача визначається співвідношенням власної «Я-концепції» і системою уявлень про викладача. Якщо уявлення про себе («Я-образ») оцінюється позитивно, то часто виділені якості «приписуються» і тому викладачеві, якому студент симпатизує (механізм ідентифікації). Тут може мати місце і так звана ідеалізація, тобто завищена оцінка. «Оцінка особистісних якостей іншої людини тим вища, чим більше оцінювана людина подобається тому, хто оцінює» [2, с. 207]. Якщо відкритий конструкт власного «Я» розцінюється студентом як небажаний, негативний, то через захисний механізм проекції може бути «приписаний» тому викладачеві, до якого студент ставиться негативно.

Отже, «Я-концепцію» студента – майбутнього фахівця з вищою освітою можна розглядати і як результат, і як умову функціонування його взаємин з викладачами. Є підстави вважати, що через механізм оптимізації міжособистісних взаємин у системі «студент-викладач» можна ефективно впливати (усвідомлено позитивно) на формування «Я-концепції» майбутнього фахівця з вищою освітою. Перспективною тут може бути як оперативна діагностика взаємин студента і викладачів з метою своєчасного їх коригування, застосування спеціальних соціально-психологічних прийомів активізації соціальної перцепції викладачів і студентів (наприклад, використання активних інтерактивних методик [3], так і розробка нових критеріїв професійної майстерності викладачів.

Щоб у майбутніх фахівців формувалась позитивна «Я-концепція», потрібно, аби внутрішні установки психотерапевта: 1) емпатія; 2) безумовне позитивне ставлення; 3) щирість і непідробленість у спілкуванні проявлялись у кожного викладача навчального закладу до кожного студента – майбутнього фахівця з вищою освітою.

Таким чином, виходячи з теорії психології про те, що «Я-концепція» – «відносно стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе, що переживається ним як неповторна особистість, на основі чого він будує свою взаємодію з іншими людьми, свою трудову діяльність і ставиться до себе так чи інакше» – є результатом тривалого процесу розвитку особистості, який починається з моменту народження і здійснюється упродовж життя. Здобуваючи освіту у вищому навчальному закладі, молода людина не тільки формується як майбутній фахівець, а й розвивається як особистість. При цьому детально представити в єдиній теорії всі варіанти індивідуального особистісного розвитку в усіх сполученнях позитивних і негативних рис, які при цьому генеруються, неможливо. Проте доведено, що «Я-концепція» як цілісний, хоч і не позбавлений протиріч образ власного «Я», що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає ряд компонентів: когнітивний, емоційний, оцінково-вольовий, формується саме під час навчання у вищому навчальному закладі. Доведено, що особистісно-формуючою буде така система міжособистісних взаємин «студент-викладач», за якої студенти високо оцінюють «вагу» і «авторитет» викладача, а викладачі проявляють доброзичливість і принциповість. Отже, якщо за один з проявів домінування взяти вимогливість викладача, не відкидаючи його доброзичливості та поваги до іншої людини, то можна припустити, що студенти сприймають, як стосовно себе, так і значущого для них викладача принцип А.Макаренка: «Якомога більше вимогливості до людини, але разом з тим і якомога більше поваги до неї» [6, с. 229].



ЛІТЕРАТУРА

  1. Берис Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 2006

  2. Бодалев А.А. Личность и общение // Избр. тр. – М., 1993

  3. Власенко В.В. Вчителі-учні: психологія взаємних оцінних ставлень. – К., 1995.

  4. Годфруа.Ж. Что такое психология: В 2 т. – Т.2: Пер.с франц. – М., 2002

  5. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода (основи когнітивної теорії конфліктів). – К., 1996.

  6. Макаренко А.С. Твори: В 7 т. – Т.5. – М., 1998.

  7. Основи психології: Підручник / За загал.ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – К., 2005.

  8. Психологический словарь / Под.ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1996.

  9. Собчик Л.Н. Диагностика межличностных отношений (модифицированный вариант интерперсональной диагностики Т.Лири): Метод.руководство. – М., 1990.

  10. Харин Ю., Стамбулов А. Преподаватель глазами студента // Среднее спец.образование. – 1989 - №6.

  11. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка.– К., 2008.

  12. Веракіс А.І., Завалевський Ю.І., Левківський К.М. Основи психології: Навч.посібник для студентів вищіх навч. закладів . – К., 2005.

Рябова В.О.

ВЛИЯНИЕ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ МЕЖДУ СТУДЕНТАМИ

И ПРЕПОДАВАТЕЛЯМИ НА «Я-КОНЦЕПЦИЮ» БУДУЩЕГО СПЕЦИАЛИСТА

Статья посвящена проблеме формирование у будущих специалистов с высшим образованием положительной «Я-концепции». Рассматриваются особенности ситуации взаимоотношений преподавателей и студентов, механизмы воздействия на «Я- концепцию» будущого специалиста.

Ключевые слова: позитивная «Я-концепция», «поступок самопознания», конфликтность поступков ситуации, діагностика взаимоотношений, влияние на «Я-концепцию» студента.

Riabova V.

INFLUENCE OF RELATIONSHIP BETWEEN STUDENTS AND TEACHERS

IN "SELF-CONCEPT" FUTURE SPECIALIST

This article discusses the problem of the formation for future professionals with higher education positive "self-concept". The features of the situation relationships of teachers and students, the mechanisms of influence "self-concept" on the future specialist are researched.

Keywords: positive "self-concept", "self-action", conflict situations, diagnostics relationship, the impact on "self-concept" of the student.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал