Розвиток творчих здібностей учнів засобами ікт на уроках географії Актуальність теми дослідження



Сторінка3/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3

Проблема творчого розвитку дитини в сучасному світі стоїть гостро. Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості школяра, максимального розкриття його обдарування, інтелектуального розвитку, що забезпечує пріоритетність розвитку творчих рис [5].


Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Це означає негайне застосування знань, конкретних набутків, які стали результатом творчих зусиль. Якщо ці зусилля не визнаються хоча б у малих соціогрупах, то праця даремна [7].

Сьогодні кожен є одночасно і учнем і вчителем. Для більшості людей навчання упродовж всього життя стає ефективним, коли приносить радість. Тут діє загальний принцип: «роби все так, щоб тобі було цікаво!». «Я не працював у житті жодного дня. Усе, що робив було просто приємністю» (Томас Едісон).



Об’єкт дослідження: гуманістичні аспекти навчально-виховного процесу.

Предмет дослідження: пізнавальні інтереси, креативне мислення та творчі здібності учнів на уроках географії та в позаурочний час.

Мета дослідження: знайти дієві методи і прийоми розширення пізнавальних інтересів, вироблення творчого і нестандартного мислення учнів.

В основу дослідження покладено такі припущення:

1. В нинішньому житті і в світі, який формується, інформація являється головною розмінною монетою, найбільшою силою і домінуючою цінністю. Вона проходить через усі сфери життя людини. Подружися з нею!

2. Є дві корисні якості, про які завжди треба пам’ятати:



  • Допитливість - визнання того, що ви не знаєте відповіді на усі питання, і сміливість не боятися незнання, оскільки вона передує новому розумінню.

  • Сумніви – ознака того, що ви знаєте більше ніж підозрювали.

3. «Пізнай себе і ти пізнаєш світ.» «Найбільша перемога – перемога над самим собою». Розуміння людини, розуміння дитини – основа основ науки про освіту. Це уміння передати необхідне так, щоб у тебе його взяли. І зберігали показуючи, використовуючи. Це уміння намалювати буденність яскравими фарбами, побачити велике у малому. Так чи інакше, це один з найбільш перспективних напрямків руху до міфічного інсайту (прямого знання).

4. Неформальне спілкування в незвичних умовах дає можливість краще зрозуміти особливості характеру дітей, побачити і розвинути їх кращі душевні якості, поліпшити взаємовідносини в учнівському колективі і загалом укріпити здоров’я.

Відповідно до мети, об’єкта, предмета і гіпотези дослідження було визначено основні завдання дослідження, а саме: розвивати знання та навички з предмету - як це робити швидше, ліпше, ефективніше; розвивати загальні навички - як застосовувати свої знання ширше, у цих самих чи споріднених галузях; розвивати індивідуальні вміння і навички, які легко можна застосовувати до всього, що робимо; створити певну систему прийомів адаптації в соціумі і розвитку внутрішніх можливостей, талантів, формування пізнавальної активності і нестандартного погляду на світ, а також розвитку духовного та інтелектуального потенціалу непрямими, ненасильницькими методами.

У роботі використані такі методи і прийоми як розвиток творчого інтересу (як на уроках так і на позаурочних заходах), використання цікавих аналогій, метод відкриття, створення ситуації вибору, самостійна дослідницька робота. А також різні види творчо-розвивальних технологій:



  • технологія особистісного відкриття знань, умінь і навичок (учень - суб'єкт навчання, в результаті «відкриття» засвоюються знання, вміння);

  • технологія навчального дослідження;

  • проектна технологія (передбачає розв'язання учнем або групою учнів будь-якої проблеми, виконання творчих проектів, що потребує використання різних методів, засобів навчання, а з іншого боку - інтегрування знань, умінь різних наук);

  • технологія розв'язування дослідницьких проблем.

Наукова новизна полягає у вироблення певної системи методів та умінь, що дозволяють ефектно і самостійно мислити, бути більш наполегливим та рішучим у досягненні своєї мети, критично аналізувати та оцінювати різноманітні види інформації, розвивати свіжий, незаангажований погляд на звичайні речі, створювати власний особистий креативний продукт.

Практичне значення дослідження: поліпшився загальний рівень засвоєння знань, робота в групах стала більш ефективною, учнями створюються власні різноманітні творчі продукти, як-то презентації, відеопрезентації, механізми, географічні прилади.

Основний зміст дослідження. Прийоми розвитку внутрішніх можливостей, талантів, нестандартного погляду на світ можна об’єднати в три групи: інформаційну; технологічну; природну (здоров’я).

Інформація. «Хто володіє інформацією – той…». В її використанні можна виділити 4 етапи:

  • Пошук. Як знаходити потрібну інформацію? Потрібне розуміння багатьох джерел, щоб дитина навчилася бачити світ довкола себе в його різноманітних проявах, відтінках і відчуттях. Якщо врахувати, що об’єм інформації подвоюється майже щорічно, то уміння її відшукувати являється надзвичайно цінним і необхідним для кожної людини.

  • Аналіз. Спосіб не потонути в потоках інформації та дезінформації, відділити зерно від полови. Відбувається на раціональному, 10 %, та інтуїтивному рівні. Раціональне - «все піддаю сумніву» (Р. Декарт), на інтуїтивному - «відчуваю серцем».

  • Засвоєння. Не життєво необхідне, з точки зору дорослого, а цікаве, те, що хвилює дитину в даний момент найбільше, те, що являється модним, популярним. Потрібно перетворити необхідне в актуальне, здійснити адаптацію знань.

  • Реалізація. Теорія без практики безпідставна. Накопичення інформації, знань без можливості їх реалізувати являється безцільним і шкідливим. Але і практика не повинна бути «учбовою». Кожний крок використання практичних знань має бути гармонійним і в значній мірі утилітарним, щоб можна було застосовувати. Принцип «життєвості» практики.

Суть технологічної складової полягає у використанні різноманітних форм і методів в освітньому процесі. Це стосується і особливості структури уроку, і характеру взаємовідносин учителя і учнів, і особливостей використання простору навчання. Їх поєднання подібно до поєднання нот в музиці, літер в словах, слів у поезії, кольорів в малюнку і дає несподіваний ефект бачення нового у звичному, незвичайного у звичайному.

Природна складова включає в себе розвиток фізичного здоров’я людини, як необхідної частини гармонійно розвинутої особистості. Практичне засвоєння і використання одержаних теоретичних знань, більш тісне спілкування з природою, розуміння її проблем і шляхів їх вирішення, відчуття себе її невід’ємною частиною, дає можливість дитині повніше реалізувати свій науковий і творчий потенціал, а також виховує патріотизм і національну самосвідомість.

«Керувати – означає приводити до успіху інших». (Р. Хан)



В наш час роль учителя кардинально змінилася в порівнянні з тим, якою була раніше. В силу цілого ряду об’єктивних причин він перестав бути основним джерелом знань, витіснений потужними інформаційними системами, і виглядає радше як Цінитель, Порадник, Координатор і Той, хто задає орієнтири. Його мета:

  • не стільки дати фактичний матеріал дітям, наситити їх великою кількістю інформації, скільки навчити її шукати, знаходити, систематизувати, аналізувати і, найголовніше, застосовувати здобуте на практиці. Навчати учитися;

  • зв’язувати відірваність, абстрактність суми теоретичних знань, які діти одержують під час навчання, з реаліями і тенденціями сучасного життя. (Спостерігається дві тенденції: загальне зниження освітнього рівня в однієї групи учнів і розбіжність практики і теорії у іншої групи. Багато дітей підходять до шкільного знання, як до звичайної формальності, про що свідчить нехтування елементарними граматичними правилами при спілкуванні в Інтернеті). Не люблять читати? Як їх заохотити? Через інші джерела!

  • призупиняти падіння пізнавальної активності дітей і стимулювати логіку необхідності знань в старшій школі. Маємо допомогти їм навчитися, навіть тоді, коли вчитись не хочеться.

  • Один здобутий досвід важливіший семи правил прописної мудрості. (Арабське прислів’я)

Аналіз результатів: дослідження дало змогу побачити наскільки талановиті мої учні, зрозуміти, наскільки велике їхнє бажання розвивати свої здібності, наскільки безмежні їхні можливості. Тому метою своєї роботи бачу: шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Бібліографія

  1. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 64 с.

  2. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів.-Х.:Вид.група «Основа»,2005.-112с

  3. Калашніков І.В. Аналіз підходів до проблеми творчості в психолого педагогічній літературі. // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. – Одеса. – 1999. – №8-9. – С. 113-117.

  4. Мірошник С. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці // Світло. – №1. – 2003. – С. 10-13.

  5. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.

  6. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні // Перекл. з англ. М. Олійник. - Львів: Літопис, 2005. - 542 с.

  7. Курінський В.О. Українська постпсихологічна автодидактика. - К.: (ЗАТ «Віпол»), 2006. - 484 с.

  8. 3. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів // Харк. держ. пед. ун. ім. Г.С. Сковороди. - 2-ге вид., доп. - X.: О.В.С., 2000.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал