Розвиток творчих здібностей учнів засобами ікт на уроках географії Актуальність теми дослідження



Сторінка2/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Закон України «Про освіту».

  2. Закон України «Про загальну середню освіту».

  3. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.

  4. Програми з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів. – Кам’янець – Подільський «Аксіома», 2008 р.

  5. Бєскова Н. В., Проценко В. М. Довідник вчителя економіки. – Харків

«Ранок», 2006р.

6. О. Економіка. Навчальний посібник. – Запоріжжя «Просвіта», 2006р.

7. Економіка в школах України. Науково – методичний журнал. 2006 –

2010р.
Фурдига Наталія Анатоліївна,

вчитель географії та економіки

Золотоніська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Золотоніської міської ради



ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно

вчитися самому.

Кожна дитина – неповторна індивідуальність
Школа ХХІ століття – школа компетентної людини, школа переходу від знаннєвої до компетентнісної освіти. В Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти та саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем…» Тому в освіті відбувається переорієнтація її на виховання людини, яка не тільки володітиме певним багажем знань, умінь, навичок та способів діяльності, а й умітиме виконувати свої обов’язки відповідно до сучасних теоретичних надбань, світових вимог і стандартів [1, 2, 3].

В зв’язку з цим найактуальнішою є проблема переходу навчально-виховного процесу від предметно - знаннєвого підходу до компетентнісно -орієнтованого, переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі; розгляд цього результату з погляду потреби в суспільстві, забезпеченості спроможності випускника школи відповідати новим запитам ринку праці, пошуку свого «Я» у професії, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем [15, 18].

Над визначенням поняття «компетентність» працюють науковці, це тема є нерозкритою і потребує вивчення. Загально педагогічні засади компетентнісного підходу розглядають українські вчені Н.Бібік, С.Бондар, І.Єрмаков, О.Помету, І.Родигіна, О.Савченко, Т.Яценюк. Питання компетентнісної парадигми в освіті та компетентнісно - орієнтованого підходу до процесу навчання висвітлені в роботах Равена Д., Рижакова М.В., Тараненко І., Шишова С., Чумакова О.В., Андреева А.Л. [ 6, 10, 12, 16, 17, 21 – 23, 25]. С.Шишов [21] визначає це поняття так: компетенція – це загальна здатність і готовність особистості до діяльності, що базується на знаннях і досвіді, цінностях, здібностях, що набуті завдяки навчанню, орієнтованому на самостійну участь особистості в навчально-пізнавальному процесі і спрямованому на її успішне залучення до трудової діяльності. Існує багато різних думок щодо питання класифікації і виділення найважливіших компетенцій.

Ключові компетентності, які Рада Європи визначила як основні для ХХІ століття [9]:



соціальні – пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активними у прийнятті рішень , у суспільному житті;

полікультурні – стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхніх мови, релігії, культури;

комунікативні – передбачають опанування важливим у роботі й громадському житті усним і письмовим спілкуванням;

інформаційні – передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різну інформацію;

саморозвитку та самоосвіти – пов’язані з потребою й готовністю постійно навчатися;

творчі – прагнення й здатність до раціональної продуктивної та творчої діяльності.

В контексті компетентнісно - орієнтованої освіти географічні знання перестають бути самоціллю процесу навчання географії, але стають засобом набуття учнями компетентностей, розвитку особистості. Це і обумовило вибір теми мого дослідження: «Формування компетентної особистості в процесі вивчення географії».



Метою роботи є вивчення механізмів формування ключових компетентностей, що сприятимуть розвитку творчої, креативної особистості.

На мою думку механізмом формування компетентної особистості на уроках географії є комплекс послідовних етапів, які слід намагатися реалізувати на кожному занятті, а саме:

1) цілепокладання;

2) визначення очікуваних результатів;

3) мотивація діяльності;

4) створення ситуації успіху;

5)сприяння здобуттю знань учнями;

6) формування умінь та навичок;

7)використання сформованих умінь та навичок у стандартних ситуаціях;

8)творче використання знань, умінь, навичок у життєвих ситуаціях; 9)узагальнення та систематизація знань;

10) аналіз результатів роботи, підведення підсумків, рефлексія та самооцінка;

11) контроль та корекція сформованості компетентностей;

12) спонукання особистості до подальшого саморозвитку та самоосвіти.

Нові принципи компетентнісно - орієнтованої освіти вимагають таких методів, технологій та прийомів навчання, які спрямовані на самостійну діяльність учнів, розвиток критичного мислення та творчих здібностей. Обираючи підходи та прийоми роботи виходжу з того, що кожна дитина має усвідомлені (і не усвідомлені) природні духовні потреби, які вимагають негайного або поступового задоволення, втілення в якійсь сфері переживань, почуттів чи діяльності. Але щоб духовна потреба змогла реалізуватися, доводиться вчитися, аби стати компетентним у жаданій сфері. Так виникає необхідність у формуванні певних компетентностей [8].

Виявленню власних потреб учнів сприяє чітке усвідомлення цілей заняття вчителем, визначення очікуваних результатів. Тому робота над формуванням компетентностей починається з визначення мети уроку (цілепокладання), що випливає з теми, місця уроку в темі, типу уроку та форми його проведення. Важливо сприяти формуванню у школярів вміння самостійно усвідомлювати результати роботи на уроці. Для цього запроваджується первинна рефлексія та прийом «Очікувані результати», який дасть можливість кожному учневі сформулювати мету діяльності, та проаналізувати, чи досягнув він поставленої мети, над чим слід ще йому працювати.

Обов’язковим є створення «ситуації успіху», щоб кожна дитина могла відчути себе успішною, здатною досягти певних результатів, не залежно від рівня її знань та розвитку. Для цього на початку кожного заняття інформувати учнів про необхідні кроки та їх оцінку і значимість. Вчитель допомагає усвідомити, що успіх еквівалентний витраченим зусиллям.

На етапі мотивації навчальної діяльності важливим є показ практичної значимості теми, її зв'язок з життям, з іншими предметами та попередньо вивченим матеріалом. Доречним є використання проблемних запитань та створення проблемних ситуацій.

Важливим етапом є сприяння здобуттю знань учнями з послідуючим формуванням умінь та навичок. На даному етапі головне – підштовхнути дітей до роздумів, самостійного пошуку відповідей, власного вибору і прийняття рішень. На уроці вчитель виконує роль фасилітатора, організатора процесу навчання, в центрі якого є діяльність учня. Дотримуюся таких вимог: використання різноманітних способів викладу матеріалу, що опираються на різні види пам’яті; диференціація навчальних завдань. Обов’язковим є дотримання принципу забезпечення міцності результатів навчання: дозування навчального матеріалу за обсягом, логічне групування понять, структурування матеріалу, виділення основних блоків, показ і фіксація зв’язків між ними, використання асоціативних зв’язків. Навчальний процес організовується таким чином, щоб стимулювати учнів до виявлення власних духовних потреб та знаходження галузей задоволення цих потреб, що сприятиме формуванню їх компетентності. Наприклад, стимулюючи дитину до прояву власних потреб у формі цікавості до світу, до певного об’єкту вивчення, вчитель спонукає дитину до пошуку джерел інформації, що вимагає бібліотечної та комп’ютерної грамотності, уміння збирати і осмислювати інформацію. Все це сприяє формуванню інформаційної, комунікативної та самоосвітньої компетентностей.

На етапі використання знань у стандартних ситуаціях залученню учнів до процесу активного пізнання сприяє розв’язування різноманітних задач (експериментальних задач; задач практичного спрямування, екологічних задач; задач-малюнків; задач, що вимагають обґрунтованого конструювання приладів).

Обов’язковим етапом формування компетентностей є використання знань у нестандартних умовах, для цього використовується імітація реальних життєвих ситуацій, встановлення зв’язків навчального матеріалу з життям.

З метою узагальнення та систематизації знань використовується складання опорних конспектів, опорних схем, алгоритмів розв’язку; робота з термінологічним словником, термінологічним полем.

Важливим є аналіз результатів роботи, підведення підсумків, рефлексія, взаємо- та самооцінка, цінування. На цьому етапі головною метою навчання є забезпечення розвитку дитини; сформувати в дитини конкретні здібності з самовдосконалення (аналіз, рефлексія), забезпечити засвоєння учнями принципів саморегуляції та співробітництва.

Наступним етапом є контроль та корекція сформованості компетентностей. Використовую тестовий контроль, вправи зростаючої складності, рейтингове розв’язування задач, практичні і контрольні роботи, домашні контрольні роботи тощо.

Найважливішим є етап спонукання особистості до послідуючого саморозвитку та самоосвіти. Залучаю учнів до поглибленого профільного навчання (створення профільних класів на базі школи, робота в факультативах, гурткова робота). Розроблена програма факультативного курсу «Географічне краєзнавство», метою якого є удосконалення і розширення знань учнів про рідний край ,видатних земляків Золотоніщини.

Велику увагу приділяю позакласній роботі, проведенню предметних тижнів, вікторин, вечорів, змагань, виготовлення стендів, оформлення газет тощо. Важливою є робота з обдарованими дітьми. З цією метою впроваджується система творчих робіт (досліджень, написання рефератів, доповідей, створення проектів, участь в роботі МАН); система індивідуальної роботи з обдарованими дітьми; заохочення учнів до участі в олімпіадах.

Реалізувати підняту педагогічну проблему допомагають нестандартні форми проведення уроку. Сучасний урок неможливо уявити без використання новітніх технологій, особливо актуальними є прийоми інтерактивного навчання, залучення кожного учня до виконання завдань відповідних його рівню навчальних досягнень. Використання технології кооперативного навчання сприяє формуванню навиків бути комунікабельним, уміти працювати в команді. Таким чином формуються соціальні, комунікативні компетентності. Важливою технологією в процесі формування ключових компетентностей є метод проектів та технологія навчання як дослідження. Робота над створенням проектів сприяє формуванню ключових компетентностей: комунікативних, інформаційних, творчих, самоосвіти та саморозвитку. В своїй практиці я впроваджую творчі, інформаційні, дослідницькі проекти , залучаю учнів до роботи в МАН.



Така система роботи сприяє вихованню компетентної особистості в процесі вивчення географії , яка володіє ключовими компетентностями та здатна само реалізуватися в суспільстві, знайти своє місце в житті.

Література

  1. Закон України „Про освіту”.

  2. Закон України „Про загальну середню освіту”.

  3. Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ столітті.

  4. Положення про інноваційну діяльність в загальноосвітніх навчальних закладах.

  5. Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається.

  6. Андреев А. Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа // Педагогика. – 2005. - № 4.

  7. Ващук О. В. Формування життєвої компетентності // Професійна підготовка вчителя: проблеми, досвід, перспективи: Збірник науково-методичних праць студентів магістратури за ред.. кандидата пед. наук, професора кафедри педагогіки Вітвицької С.С. – Житомир: Поліграфічний центр ЖДУ, 2008.

  8. Гобиш Н.В. Проектування самоосвітніх компетентностей на уроках хімії //Хімія. – 2007, №8. С.9-10.

  9. Іванова Л. І. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності //Управління школою. – 2007, № 13. С. 7-11.

  10. Ісаєва О. В. Формуваня особистості, її життєвої та соціальної компетентності шляхом розвитку експериментальних умінь, дослідницької проектної діяльності // Інновації на уроках хімії: навчально-методичний посібник . Упоряд. К. М. Задорожний. Х.: Вид. група «Основа», 2007.

  11. Єрмаков І.Г. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття. – Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство: Науково-методичний збірник. – К.: Контекст, 2000. – С.18-19.

  12. Мистецтво життєтворчості особистості: Навч.-метод.посібник . – К., 1997.

  13. Карпова Л. Б. Формування інформаційної компетенції вчителів та учнів як одного із пріоритетних напрямів компетентнісно-орієнтованого підходу в освіті //Фізика. Основа. – 2007. - № 17.

  14. Кононенко О. Л. Стратегічна мета виховання – життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. – 1999. - №5.

  15. Козловські О., Уруський В. Діагностика професійної компетентності //Школа молодого завуча. – К.: Ред.. загальнопед газ., 2005.

  16. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство. – К.: Контекст, 2000.

  17. Освітні технології: Навч.-метод. посіб./ О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За заг. Ред.. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255с.

  18. Падалка О. С., Нісімчук А. С., Смолюк І. О., Шпак О. Т. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія, 1995. – 250 с.

  19. Равен Д. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. – М.: Когито-Центр,2002.

  20. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. – Харків: видавнича група «Основа», 2006. 128с.

  21. Рыжаков М. В. Ключевые компетенции в стандарте: возможности реализации //Стандарты и мониторинг в образовании. – 1999. - №4.

  22. Современные подходы к компетентносно-ориентированному образованию: материалы семинара /Под ред. А. В. Великановой. – М.: Профи, 2001.

  23. Тараненко І. Розвиток життєвої компетентності та соціальної інтеграції: досвід європейських країн // Кроки до компетентності та інтеграції у суспільство. За ред. І. Єрмакова. – К.: Контекст, 2000.

  24. Чуракова О. В. Ключевые компетенции как результат общего образования. Метод проектов в образовательном процессе. / Серия «Компетентносно-ориентованный подход к образованию: образовательные технологии. – Вып. 1. – М.: Профи, 2002.

  25. Шишов С. Понятие компетентности в контексте качества образования /Стандарт и мониторинг в образовании. – 1999. - №2. – С. 14 – 22.

Захарової Людмили Олександрівни,

вчителя географії загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради



Захарова Людмила Олександрівна, вчитель географії Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Канівської міської ради Черкаської області, спеціаліст вищої категорії, «старший вчитель», педагогічний стаж 18 років.захарова людмила александр

Сучасний учень прагне до усвідомлення сенсу навчання, його практичного значення і застосування в майбутній суспільно-економічній діяльності. Завдання вчителя – створити психолого-педагогічні умови, які забезпечать активну навчальну діяльність на основі самоосвіти, саморозвитку, самовизначення під час оволодіння знаннями.



Актуальність досвіду полягає в тому, що сучасне суспільство – це інформаційне суспільство, яке поступово змінює цілі та завдання перед освітою. Суспільний запит – виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення, особистості, готової до конкуренції в умовах ринкової економіки. Мета школи – формування ключової компетентності - здатності школяра самостійно діяти в ситуації невизначеності під час розв’язання актуальної для нього проблеми. Людмила Олександрівна впевнена, що географічні знання, які формуються в школі, повинні стати дієвим фундаментом практичної діяльності, а вміння – основою для формування ключових компетентностей.

З 2002 року працює за проектною технологією побудови процесу навчання, спрямованого на активізації діяльності учнів відповідно до їх інтересів для здобуття певних знань, відчутного теоретичного чи практичного результату, власній зацікавленості учнів у знаннях і свідомості того, де отримані знання можна застосовувати у реальному житті

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Представниками проектної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ століття є Софія Русова (Україна), Станіслав Шацький (Росія), Вільгем Август Лайм (Німетчина), Джон Дьюї, Вільям Кілпатрик (США).

Концепція досвіду базується на розробках методу проектів («методу проблем») американського філософа і педагога Дж. Дьюї, його учня В.Х. Килпатріка та на висновках видатного білоруського радянського психолога і педагога початку ХХ століття Л.С.Виготського та О.Венгера.

«Навчання будується на активної основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в тих знаннях. Дитина має зрозуміти особисту зацікавленість у здобутті цих знань, і де, яким чином вони можуть їй знадобитись у житті».

Метод проектів сприяє створенню соціально значущих ситуацій, а згідно з концепцією Л. Виготського, психологічний розвиток дитини визначається соціальною ситуацією, тобто її статусом у суспільстві, системою взаємовідносин із дорослими і ровесниками. При цьому соціальна ситуація розвитку не створюється ззовні, а складається в процесі живого спілкування між дитиною та її оточенням.

Аналізуючи структуру спільної діяльності, О. Венгер виділяє основні її компоненти: предмет, зміст і функції учасників спільної діяльності, а також функціонування (індивідуальний внесок учасника в спільну діяльність). Цікавим є зауваження, що дії учасників спільної діяльності можуть бути як сумісні, так і несумісні. Сумісною він називає дію, мета якої для всіх учасників спільної діяльності співпадає, але при цьому кожний учасник може мати власні задачі, умови їх вирішення, що визначатимуть ті операції, які кожний виконує.

Захарова Л.О. працює над темою «Використання сучасних технологій у формуванні мисленнєвої діяльності учнів на уроках географії та економіки».

Процес навчання розглядає як сферу самоствердження особистості. Центром навчання є дитина, що інтенсивно розвивається. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація (прагнення людини до найбільш повного виявлення, розвитку і реалізації своїх особистісних можливостей]).



Метою діяльності, вважає, сприяння саморозвитку й самоактуалізації особистості кожного учня.

«На світі є багато людей, яким ніхто не допоміг пробудитися». (Антуан де Сент-Екзюпері)

Своє завдання вбачає в наступному:

1. Виявити і розкрити потенційні можливості кожного учня. Моделювати так навчально-виховний процес, щоб сприяти розвитку навичок мислення кожної дитини до найвищого особистісного рівня розумової діяльності: від знання до розуміння, використання, аналізу, синтезу, оцінювання та застосування (за Б. Блумом).

2. Розвивати інтелектуальні й творчі здібності учнів, усвідомлення ними моральних цінностей, що згодом дозволить їм стати здатними до самореалізації, самостійного мислення, прийняття важливих рішень.

3. Сприяти оволодінню учнями найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчити їх вчитися.

4. Розвивати вміння працювати над розв’язуванням важливих проблем як самостійно, так і в групі.

5. Формувати вміння робити вибір, приймати рішення і нести відповідальність за прийняте рішення.

6. Створювати ситуацію успіху: допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість пізнання, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикладати зусиль.

Проект – це вид творчої діяльності учнів, який включає їх досвід, уяву, знання і велике бажання поділитися ними з іншими людьми. Головна ідея методу проекту – навчання учнів через їх дослідницьку діяльність. Проект цінується тим, що під час його виконання учні вчаться самостійно опановувати знання, отримують досвід пізнавальної й навчальної діяльності. Якщо учень отримає в школі дослідницькі навички орієнтування у потоці інформації, навчиться аналізувати її, узагальнювати, зіставляти факти, робити висновки, то йому легше буде пристосуватися до подальшого життя, правильно обрати майбутню професію.

Проект дозволяє ефективно вирішувати завдання особистісно-орієнтованого підходу в навчанні учнів. Центр процесу навчання переміщується на учня. Учитель або підручник пропонує тему, а учні самі вирішують, що і як вони будуть писати і як презентувати свій проект. «Все, що я пізнаю, я знаю, навіщо це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати» - ось основна теза сучасного розуміння методу проектів.

Не слід вважати, що проектна робота допоможе вирішити усі проблеми в навчанні географії та економіки, але вона є ефективним засобом від одноманітності й нудьги. Вона сприяє розвиткові особистості учня, навчає працювати в групі, збагачує знання. Це реальна можливість використати знання, здобуті на інших предметах.

Успіх застосування методу проектів залежить від того, наскільки учні захочуть самостійно чи спільними зусиллями вирішувати проблему, застосовувати необхідні знання, отримувати реальний і відчутний результат.

Від учителя, який прийняв рішення працювати за методом проектів, сучасність вимагає постійного ознайомлення з потоком різноманітної інформації, розширення діапазону своїх інтересів, знань, перебування в постійному творчому пошуку. Учитель є автором і керівником проекту, створює проблемну ситуацію, втілює її в інтригуючу назву проекту, ключове і тематичні запитання, які мають на меті зацікавити учнів і сформувати мотивацію їх діяльності. Під час вивчення і дослідження певної проблеми учні звертаються до необхідної інформації з різних навчальних предметів, самостійно ведуть пошукову, дослідницьку, експериментальну роботу, працюють індивідуально, в парах, групах, обмінюються дослідженою інформацією, аналізують і оцінюють її, приймають колективне рішення щодо розв’язування конкретної проблеми.

Проекти учнів – це самостійно спланована та реалізована робота різної спрямованості: це науково-дослідна робота в МАН, підготовка до предметних олімпіад, науково-практичні конференції, підготовка вистави, команди до міського турниру юних географів, випуск постера, проспекту, участь в конурсі, пидготовка заходу тощо.

Наприклад, проектна робота “Демографічна ситуація Канівського району» через рік переросла в «Демографічні проблеми людства, їх прояв на Україні, зокрема, в межах Канівського району Черкаської області». Кожна група досліджувала свою міні-проблему. Діти опрацювали статистичні матеріали Канівської районної обчислювальної станції, Канівського міськрайонного центру зайнятості, провели соціальне опитування учнів школи стосовно складу сім’ї, вивчили споживчий ринок міста Канева з питань кошторису народження і життя першого місяця дитини, опрацювали законодавчі документи. Результати роботи унаочнювались у формі таблиць, графіків, діаграм, карт-схем. Проектна робота передбачає обов'язкову презентацію отриманих результатів.

Презентація – усний виступ перед аудиторією, який підсилюється унаочненням, що повинно містити гіпотезу, інтерпретацію конкретних фактів, подій, процесів тощо, обґрунтування висновків, діаграми, графіки, таблиці, скановані ілюстрації. Мета презентації – стисло, в логічній послідовності довести спільну думку творчої групи стосовно проблеми проекту. Кожна група презентує свою роботу на науково-практичній конференції.

Зацікавленість учнів проблемами людства сприяли створенню проекту «Віщування Мальтуса». Проект мав інформаційний характер. Робота над ним була спрямована на збирання інформації про соціально-економічне явище голоду, про можливі заходи щодо подолання цієї проблеми, ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз, узагальнення фактів, оцінювання та презентація отриманих результатів за допомогою комп’ютерних технологій. В ході роботи створено електронне портфоліо, яке використовую як дидактичні і методичні матеріали. Ці ресурси дозволяють зробити навчально-виховний процес більш наочним і цікавим, а навчальний матеріал привабливим і доступним для учнів.

У 2006-2007 і 2007-2008 н. р. до проектної роботи «Глобальні проблеми людства» були залучені 167 учнів Канівської ЗОШ №1 та Канівської ЗОШ №4. Результативність роботи в проекті наведено нижче за допомогою діаграми.

Досить часто результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоби досягти його, Людмила Олександрівна вчить дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей, прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Вирішення проблеми при цьому набуває характеру проектної діяльності. При цьому розвиваються пізнавальні інтереси учнів, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Проект завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову) протягом визначеного часу. Вирішення проблеми методом проектів передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних засобів навчання, а з іншого, необхідність інтегрування знань і умінь з різних сфер науки, техніки, культури тощо. Результати виконаних проектів є завжди відчутними: теоретична проблема має конкретнє її вирішення, практична - конкретний результат, готовий для впровадження.

Порівнюючи рівень навчальних досягнень з теми й за рік пересвідчуємось щодо ефективності проектного навчаня у сенсі формування рівнів мисленевої діяльності учнів і сприяння переходу на більш високий рівень. Знання, уміння і навички, набуті під час роботи у проекті, є актуальними в подальшій самоосвіті та самореалізації учнів. Узагальненим результатом методу проектів стає усвідомлення та прийняття особистих життєвих перспектив, можливого місця і ролі в житті суспільства, визначеність своїх покликань, формування життєвого проекту.

За сім останніх років Людмила Олександрівна підготувала 9 призерів обласних олімпіад з географії та економіки.

Уміння використовувати метод проектів - це показник високої кваліфікації, прогресивності, професійної діяльності учителя, спрямованості на творчий розвиток учнів. Особливого значення набуває роль учителя, його професіоналізм, уміння діагностувати, враховувати індивідуальні особливості учнів не тільки в академічних знаннях, але й у психологічному аспекті, уміння організувати спільну діяльність з учнями, готувати відповідні навчальні матеріали, плани, програми. Усе це потребує від учителя високої професіональної майстерності, такту, цілком певних особистісних і професійних якостей.

Усатюк Олександра Ярославівна,

вчитель географії Христинівської


загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№2

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ



Педагогічне кредо:

Відкрити в кожній дитині душу творця, дати



їй змогу пробудитися і розквітнути.



У Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвивальна, культуротвірна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни».

Хороший урок той, де панує ділова, творча атмосфера, де бажання учнів міркувати б’є ключем, де вони охоче вступають в діалог з учителем, один з одним, авторами тих чи інших теоретичних концепцій і положень. Адже хороший урок, як правило, завжди вирізняється тим, що він насичений різноманітними навчальними ситуаціями і кожна з них викликає в учнів велику кількість запитань, сумнівів, здивування, а часом і настороженість. Так народжуються в діяльності учнів дорогоцінні моменти, які підводять їх до пошуків, здогадок, до самостійної творчості.



Актуальність досвіду, його практична значимість

Навчати пізнанню – значить навчати діяльності, створювати умови учню для проявлення його самостійності. Головним завданням освіти є «вирощування» людини, яка спроможна займати самостійну позицію стосовно зовнішніх умов. Випускник після закінчення школи, позбавившись опіки, вимогливих умов, вихований на педагогічних засадах наслідування, але не володіючи здібностями самостійності у виборі, прийнятті рішень, прийомами роботи з новим, невідомим, саме тим, що вимагає соціум, відчуває в ньому дискомфорт. Вони не завжди здатні розв’язувати проблеми, виконувати практичні завдання, не можуть мислити діалектично, систематично, їм бракує творчої уяви, винахідливості. Саме творчі завдання дають змогу саморозкритися юному обдаруванню (проникливе спостереження за явищами, вибіркове запам’ятовування, пильна увага, емоційна наснага (натхнення), гнучкість мислення та уяви в їх складному поєднанні). Ось чому таким актуальним є питання розвитку особистості учня, його творчого потенціалу, активності в пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань.



Теоретична база досвіду

Творчі здібності розглядаються науковцями як індивідуальний, мотиваційний і соціальний потенціал, що дає можливість отримати високі результати в будь-якій сфері діяльності. Дитина психологічно краще готується до сприймання невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

Різні аспекти проблеми розвитку творчих здібностей школярів знайшли своє відображення в працях: психологів Л.С.Виготського, Н.В.Кузьміна, Я.О.Пономарьова, Г.С. Костюка; педагогів В.О.Сухомлинського, Ш.О.Амонашвілі, М.О.Данилова, М.М.Скаткіна; методистів-географів М.П,Ковалевської, М.О.Максимова, І.І.Барінової, А.Й. Сиротенка. Найбільш вдалим, на думку О. Я. Усатюк, розкрито зміст поняття «творчі здібності» у праці І.Лернера «Проблемне навчання», де вони охарактеризовані найбільш істотними здібностями школяра: пильність у пошуках проблем; спосіб кодування інформації нервовою системою; здатність до згортання; здатність до об’єднання й переносу; бічне мислення; цілісність сприйняття; готовність пам’яті; зближення понять; гнучкість мислення; здатність до оцінних дій; легкість генерування ідей; швидкість мови; здатність до напрацювань.
Мета дослідження:

розкрити значення використання інтерактивних технологій у розвитку творчих здібностей учнів на уроках географії.



Завдання дослідження:

аналіз діяльності вчителя і учнів під час використання інтерактивних методів навчання, які здатні зацікавити учнів, стимулювати і активізувати процес пізнання.



Ідея досвіду:

створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність , формується як творча особистість.



Інноваційне значення:

впровадженні комп’ютерних технологій в навчально-виховний процес, використання інтерактивних методів та прийомів для досягнення високої результативності в роботі.



Висвітлення змісту досвіду

Завдання, яке ставить перед собою Усатюк О.Я., вчитель географії Христинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 – виховати творчу особистість, гармонійно розвинену, активну, яка буде здатна навчатися протягом життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях. Протягом всього учительського життя вона крок за кроком працює над виробленням стилю роботи, результативністю, а головне – не «загубити дитини». Життєві шляхи – як ріки, а ріки – як життєві шляхи. Одні несуть свої води тихо й незворушно, інші ж вирують, намагаються знести каміння зі шляху, шукаючи нові русла. Саме такий неспокійний шлях обрала для себе вчитель географії Олександра Ярославівна Усатюк. Викладаючи свій предмет, велику увагу приділяє розвитку творчих здібностей школярів, створюючи для цього на уроках географії атмосферу зацікавленості. Під керівництвом учителя учні включаються в пошук істини і досягають її розкриття власними зусиллями, працею, тобто вчаться мислити.

Усатюк О.Я. не допускає розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Працюючи з учнями, вчитель має високий фаховий рівень, емоційну стабільність, доброзичлива і чуйна, вимоглива до себе і до своїх вихованців. Вона переконана, що саме через інтерактивні методи навчання можна виховати творчого учня, бо «те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам’ятаю; те, що я роблю, я розумію», - говорив великий китайський філософ Конфуцій.

Олександра Ярославівна вважає, що сучасний урок – це твір мистецтва, де педагог уміло використовує всі можливості для розвитку особистості учнів. Конструюючи урок, здійснює творчий підхід – створює щось нове, експериментує. Кінцевий результат - вартий того! Кожен її урок є захоплюючим для учнів, де вчитель веде стежиною знань і вмінь, показує напрям руху, спрямовує діяльність, додає впевненості в діях учнів. В своїй роботі вона використовує як традиційні форми роботи, але своєчасно поєднані з прийомами і методами навчання, модифіковані і інтерпретовані так і інтерактивні сучасні технології. Для розвитку творчих здібностей, інтелектуального потенціалу найбільш ефективними вважає проблемні, дослідницькі, пошукові методи навчання. Вчитель вважає, що вивчення географії неможливе без набуття практичних умінь і навичок. Надати учням можливість активно навчатися, здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність, творчо осмислювати процеси і явища, що відбуваються в оболонках Землі, довести існування в природі закономірних зв’язків між її складовими – ось завдання вчителя, яке можливе реалізувати через виконання творчих практичних завдань. Саме це дає можливість поєднати на уроці інтелектуальну і практичну діяльність, щоб успішно формувати в школярів географічну картину світу: проводять спостереження…складають таблиці… опис… порівняльну характеристику… розв’язують задачі… виявляють і пояснюють географічні закономірності… проектують майбутнє…тощо. Таке навчання є активним, цікавим, творчим, надає можливість для особистісного зростання школяра. Адже «особистість розвивається на полюсі творення, а не на полюсі споживання». Важливий момент – створення ситуації проблемного навчання, щоб учень «зробив власне відкриття».

Значна увага приділяється картографічному методу навчання учнів. Як сказав видатний вчений-географ Н.Н.Баранський, карта – є альфа й омега (тобто початок і кінець) географії. Від карти будь-яке географічне дослідження виходить і до карти приходить, з карти починається й картою закінчується. Вчитель практикує творчі завдання, наприклад, під час вивчення теми «План місцевості» у 6-му класі. Пропонує учням написати топографічний лист товаришеві, де географічні об’єкти зашифровані умовними знаками. Іншій групі – зашифрувати топографічними знаками пісню («Вгадай пісню») тощо. Під час визначення географічних координат виконують серію творчих завдань на знаходження певних географічних об’єктів. Переведення числового масштабу в іменований, рух за азимутами, вивчення і нанесення географічної номенклатури, розв’язування задач за топографічними та географічними картами – це завдання, які захоплюють учнів своєю новизною, своєрідністю і індивідуальністю. Для зацікавлення учнів на уроці використовує прийом «Дивуй». Вона наводить дивні факти або цікаву історію про географічний об’єкт, що вивчається, спонукаючи до активної пізнавальної активності. При цьому поєднує комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність учнів шляхом взаємовпливу вчитель-учень-учні-вчитель.

В центральній частині уроку – стан навчального пізнання в інтерактивному навчанні вчитель називає етапом «побудови учнями знань», підкреслюючи, що діти не засвоюють передані кимось знання, етапом пошуку та розумової діяльності. Використовуючи інноваційні технології, Усатюк О.Я. досягає послідовного, цілеспрямованого засвоєння нового матеріалу. Уроки-подорожі, прес-конференції, уроки-дослідження, використання Інтернет-ресурсів, мультимедійних технологій, урок-змагання, урок-диспут – це саме ті уроки, які активізують навчальну діяльність учителя і учнів. В її роботі існує багато прийомів опрацювання нового матеріалу: «ажурна пилка», «спільний проект», «дискусії», «діалог», «робота в групах», «мікрофон», «коло ідей», «мозковий штурм», «інтерв’ювання», вивчення випадків, або Кейс-метод тощо. Кожен урок Олександри Ярославівни – це творчий акт, в якому педагог і учні з однаковим задоволенням пориваються на пошуки істини. Інтерактивні технології заохочують учнів допомагати один одному – вчитися навчаючи. Усатюк О. Я. надає перевагу проведенню інтегрованих уроків, на яких здійснюються міжпредметні зв’язки, а також активізується діяльність учнів. Учитель розробила серію інтегрованих уроків (географії та світової літератури) «Країни Азії» в 10-му класі. В своїй роботі використовує групові форми роботи, впроваджує презентації творчих учнівських проектів по вивченню певних країн світу. Творчість проявляється і у виконанні різнотипних домашніх завдань учнів. Наприклад, завдання. спрямовані на розвиток фантазії: «П’ять хвилин під водою», «Подорож крапельки води», «Мої враження від перебування в Африці» тощо. Використання інтерактивної вправи «Пошук нової інформації» спонукає учнів до використання Інтернету, а також прищеплює навички дослідницької діяльності. Вчитель вважає, що майбутнє – за системою навчання, яка вкладається в схему «учень – технологія – вчитель», за якої викладач перетворюється на педагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.



Результативність досвіду роботи вчителя

Уроки Усатюк Олександри Ярославівни відзначаються насиченістю різних видів діяльності, високим темпом. 61% її учнів навчаються на високому і достатньому рівні. Щороку її учні посідають призові місця у ІІ турі та є учасниками ІІІ туру Всеукраїнської олімпіади з географії. У 2010-2011н.р. учень 10 класу посів І місце в обласній Інтернет-олімпіаді з географії. Починаючи з 2007-2008н.р., учні Олександри Ярославівни щороку посідають командну першість у Всеукраїнському природничому конкурсі «Колосок». В творчому доробку вчительки заслуговують на увагу розробки уроків і виховних заходів. Здійснює міжпредметні зв’язки на уроках різних типів. На своїх уроках постійно використовує комп’ютерні презентації.

У 2006-2007н.р. за авторську розробку «Міні - географічний майданчик у сучасних умовах школи» стала лауреатом виставки «Освіта Черкащини - 2007», її розробка занесена до каталогу передового педагогічного досвіду.

У 2010-2011н.р., працюючи в напрямку екологічного виховання в школі, створила міні-проект «Шкільна екологічна освіта». Практикує відкриті уроки, семінари, виступи-практикуми на засіданнях шкільних і районних методичних об’єднань, творчих груп, педагогічних радах.

У 2007, 2010 роках нагороджена Грамотами відділу освіти Христинівської райдержадміністрації за сумлінну працю та високу результативність у роботі.

У 2007 році винесена Подяка голови районної ради за високий професіоналізм та впровадження інноваційних технологій навчання і виховання учнів.

З 2006-2007н.р. по даний час – голова районного методичного об’єднання вчителів географії та економіки, член творчої групи «Впровадження комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес».

Публікації: розробка уроку «Країни Азії. Японія» взято до друку у Всеукраїнський науково-методичний журнал «Географія» видавничої групи «Основа».

Презентації: «Японія», «Народи Африки», «Північно-Льодовитий океан» (в електронному варіанті) знаходяться в сховищі колекції і розміщені на порталі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників: http;//oipopp.ed-sp.net

Міщенко Вікторія Вікторівна

учитель географії Черкаської спеціалізованої

школи І-Ш ступенів № 17, Асоційованої школи ЮНЕСКО

Черкаської міської ради Черкаської області




Активні та інтерактивні форми роботи

на уроках географії

Актуальність теми дослідження. Ефективність навчально-виховного процесу визначають різні показники, серед яких один із найважливіших – активність учнів на уроках, їхня зацікавленість у вивченні того чи іншого предмета.

Французький вчений та філософ М. Монтень вважав, що світ наш – тільки школа, де ми вчимося пізнавати. Пізнавальний процес має характер пошуку. Під його впливом у людини повсякчас виникають запитання, на які вона шукає відповіді. При цьому самостійна діяльність відбувається з захопленням, емоційним піднесенням, радістю. Спеціальні дослідження доводять позитивний вплив пізнавального інтересу на такі психічні процеси, як мислення та пам'ять.

Таким чином, пізнавальний інтерес стає одним з найважливіших стимулів навчання школярів. Зацікавлення матеріалом, який вивчається, допомагає успішно оволодівати ним з мінімальними витратами часу та енергії.

Зацікавлення на уроці виникає тоді, коли учні залучаються до активної участі в пошуку відповідей на поставлені запитання і знають практичну користь одержаних знань.

Основною формою організації навчально-виховного процесу у школі є урок. Сьогодні вчитель має можливість використовувати різні типи уроків. Але найбільшого поширення у практиці вчителів набув комбінований урок. Нові завдання середньої освіти, увага до розвитку особистості школяра, необхідність застосування нових педагогічних технологій з метою активізації пізнавальної діяльності учнів призвели до того, що вчителі все частіше стали використовувати так звані нетрадиційні форми організації навчальної діяльності.

Традиційні методи навчання не завжди забезпечують ефективне формування навичок самостійної пізнавальної діяльності учнів, що зумовлює необхідність їхнього удосконалення, подальшої розробки методичних підходів до вирішення цього нагального питання. Завдання сучасного вчителя -- знайти такі форми навчання, які зробили б урок цікавішим, підвищили інтерес учнів до вивчення предмету, активізували б їхню пізнавальну діяльність. Важливість цієї проблеми і визначила вибір теми дослідження.



Теоретичним підґрунтям дослідження є педагогічні ідеї та положення щодо трактування новітніх підходів організації навчальної діяльності, а саме: активної та інтерактивної моделей навчання.

Активна модель навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає не в ролі «об’єкта», а як «суб’єкт» навчальної діяльності, виконуючи творчі завдання, вступаючи в діалог з учителем.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається при активній взаємодії всіх учнів. Це співпраця, де і вчитель, і учні є рівноправними суб’єктами навчання. Поняття «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова «interact», де «inter» означає взаємний, а «act» - діяти. Таким чином, інтерактивний - це той, який здатний до взаємодії та діалогу.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час інтерактивного учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.[8].

Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 80-х років ( Ш. Амонашвілі, В. Шаталова та інших), теорії розвивального навчання. Різні аспекти активізації та організації пізнавальної діяльності є в працях І. М. Варфоломєєва, М. О. Врублевської, Ю. Герцик, В. М. Гнєдашева, Н. Дудник, Б. О. Житник, Л. Кирилюка, П. Колісник, І.Я. Лернера, В. В. Локтіонова, В. В. Максимюк, Л. М. Назарець, А. Прихожан, О. Г. Фідрі, Г. Д. Чистякова. Інтерактивним навчанням та активними методами навчання загалом займалися М. Ю. Варшавська, Л. Гарус, Н. Гниліченко, І. Кривокінь, О. Є. Лісіч, О. Пометун, О. Стефак, Л. П. Суховерхова, Л. Покась. Головний орієнтир сучасної школи – це виховання повноцінної особистості, активної, здорової морально та фізично, здатної до творчої діяльності. У теперішній час можна добитися високого рівня навчання лише впровадженням нових технологій в навчальний процес.

Як правило, сучасна система навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на знання та розуміння. Це підштовхує педагога використовувати в основному пасивну модель навчання. Проте в час НТР, коли кількість інформації подвоюється менше, ніж за рік, неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій галузі знань. Тому сучасні учні повинні мати інші навички: думати, розуміти суть явищ та процесів, осмислювати ідеї та концепції, і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інтерактивні технології.

Активна, інтерактивна моделі навчання мають свої як сильні, так і слабкі сторони, а саме: опосередкований контроль вчителя за обсягом і глибиною засвоєння знань, часом та ходом навчання; менш передбачені результати роботи тих, хто навчається; на вивчення невеликого обсягу інформації витрачається значний час, за невдалого навчання необхідно перевчати школяра-вчителя, що потребує додаткового часу тощо.

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес на уроках географії.

Предмет дослідження: зміст, основні принципи та форми застосування активних та інтерактивних технологій на уроках географії материків та океанів, фізичної географії України.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та апробувати методику використання активної та інтерактивної моделей навчально-виховного процесу на уроках географії.

В основу дослідження покладено такі припущення:

використання активної та інтерактивної моделей навчально-виховного процесу на уроках географії сприяє розширенню пізнавальних та творчих здібностей учнів, зокрема у пошуку, аналізі та використанні інформації з різних джерел;

застосування активної та інтерактивної моделей навчально-виховного процесу сприяє не лише активізації роботи учнів на уроках географії, а й підвищенню рівня їхніх навчальних досягнень.

Відповідно до мети, об’єкта, предмета і гіпотези дослідження було визначено основні завдання дослідження, а саме:

з’ясувати теоретичну базу організації активної пізнавальної діяльності учнів;

обґрунтувати методику використання активної та інтерактивної моделей навчально-виховного процесу на уроках географії;

експериментально визначити наскільки інтерактивне навчання дозволяє учням збільшити процент засвоєння навчального матеріалу, тобто підвищити ефективність процесу навчання;

підібрати навчальний матеріал та форми організації його вивчення до тем «Африка», «Австралія».

Для розв’язання поставлених завдань у роботі використані такі методи дослідження:



теоретичні: метод системного аналізу, синтезу, порівняння, які дозволили опрацювати наукову літературу, дали змогу з’ясувати та уточнити основні поняття дослідження;

загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, моделювання, що були спрямовані на обгрунтування ефективності методики організації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії;

діагностичні методи (педагогічне спостереження, бесіда, анкетування) та комплексні загальні методи(експериментальний, статистичний), за допомогою яких вивчалася якість рівня навчальних досягнень учнів.

Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що було підібрано найбільш доцільні методи та форми організації активної пізнавальної діяльності учнів, виходячи з потреб сучасної шкільної освіти.

Значна частина даного дослідження має практичне значення, оскільки може використовуватись учителями для підвищення продуктивності уроків географії. Основний зміст дослідження. Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в такому: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями та ідеями.

Інтерактивне навчання дає можливість розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання уроку.

Застосування інтерактивної методики у навчально-виховному процесі дає можливість задіяти у роботу всіх учнів класу, учням вчитися працювати у групі, за короткий час опанувати великий обсяг нового матеріалу, сформувати позитивне ставлення до оппонента та навички толерантного спілкування, вчитися аргументувати свою точку зору тощо. Головна риса інтерактивного навчання -- використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань, де їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Слід відмітити, що інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки до уроку як учням, так і вчителеві. Тому буде правильним починати з поступового застосування цих технологій. Як вчителю, так і учням треба звикнути до них.. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені уроки.

Перед початком таких занять доцільно провести з учнями особливе «організаційне заняття», створити разом з ними правила роботи в класі. На мою думку, слід використовувати спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити, вчитель повинен старанно планувати свою роботу, дотримуючись таких правил:

• дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати тощо;

• відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які підказали б учням «ключ» до освоєння теми;

• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно виконували його;

• на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій вчитель повинен попередньо добре підготуватися, а саме: глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад: різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо; старанно спланувати і розробити план-конспект заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, розробити критерії оцінки ефективності заняття; мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найбільш цікавих для учнів прикладів; оголошувати мету заняття й критерії оцінки роботи учнів;передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи колективу.

Ефективність впровадження інтерактивного навчання забезпечується спеціальною організацією навчального процесу, яка складається з кількох етапів.

На підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому враховують позитивний емоційний стан мікрогрупи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спонукати учнів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом й думками, розвивати вміння та навички самостійно працювати. Далі в процесі спілкування учні виявляють не тільки знання предмета, а й вміння узагальнювати, робити логічні висновки.

Наступний етап — презентація групових рішень — може бути організований по-різному, залежно від характеру взаємодії учасників груп (спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча). Спільно-індивідуальна форма передбачає представлення результатів власної діяльності кожного учасника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній - результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови загальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма обумовлює вибір певних аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне рішення.



На підсумковому етапі учні оцінюють, наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва у групі, підбивають підсумки виконаної роботи.

Групова навчальна діяльність може бути застосована на всіх етапах процесу навчання, а саме:під час опитування учнів, на етапі засвоєння нових знань, на етапі закріплення навчального матеріалу.

Інтерактивне навчання – це сукупність технологій.[9], тому на уроках ми можемо використовуємо такі групи цих технологій:

— інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах, два-чотири - всі разом, змінні трійки, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо;

— інтерактивні технології колективно-групового навчання - технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу: мікрофон, мозковий штурм, навчаючи – учусь, ажурна пилка, дерево рішень тощо;

— технології ситуативного моделювання - побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються, а саме: імітаційні ігри, спрощене судове слухання, громадські слухання, рольова гра тощо;

— технології опрацювання дискусійних питань — широке публічне обговорення якогось суперечливого питання, а саме: метод ПРЕС, займи позицію, зміни позицію, неперервна шкала думок, дискусія в стилі телевізійного ток-шоу, дебати.

Вибір того чи іншого методу навчання, його використання на уроках географії залежить від мети заняття та його змісту.-2

Слід відмітити, що на уроках географії інтерактивні методи зручно застосовувати в комплексі із аудіовізуальними засобами навчання. В першу чергу, це використання демонстраційного комплексу «комп'ютер - проекційний пристрій» на уроках вивчення нового матеріалу чи закріплення вивченого при ілюстрації закономірностей розвитку природи і суспільства. При цьому важливо гармонійно поєднати інтерактивний і аудіовізуальний способи подачі інформації. Аудіовізуальні засоби можуть перевантажити учня великим об’ємом інформації, що складно осмислити за обмежений час на уроці. Інтерактивні засоби дозволяють вчителю та учню керувати потоком інформації, акцентуючи увагу на найбільш цікавих чи складних моментах досліджуваного матеріалу.

Аналіз результатів: суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається; це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами; ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання; в умовах доброзичливості та взаємної підтримки учні одержують не тільки знання, але й відбувається розширення їхніх пізнавальних та творчих здібностей; інтерактивне навчання на уроках географії дозволяє збільшити процент засвоєння навчального матеріалу учнями.
Бібліографія
1. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 64 с.

2. Вішкіна Л. Нові навчальні технології в географії // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. - №1. – с.7-10.

3. Душина І. Сучасний урок географії// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. - №45. – с.3-4.

4. Єрьоміна В. Використання активних форм навчальної діяльності на уроках географії // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. - №45. – с.3-4.

5. Єршова З. Наукове мислення на уроках географії// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. - №41. – с.3-5.

6. Корчук Т. Диференційоване навчання на уроках географії// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. - №18. – с.9-10.

7. Максаковский В.П. Географическая картина мира. – М.: Дрофа, 2006.- 495с.

8. Мірошник С. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці // Світло. – №1. – 2003. – С. 10-13.

9. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – Київ: Видавництво А.С.К., 2003.- 192с.

10. Стойкова М. Ігри на уроках географії// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. - №17-18. – с.22-28.

11. Хупченко А. Складання схем за текстом підручника// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. - №13. – с.10-11.

Шандра Віталій Іванович

учитель географії

Піщанської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів

Золотоніської обласної ради Черкаської області



c:\documents and settings\администратор\рабочий стол\ві3.jpg

«Гуманізація навчально-виховного процесу, створення оптимальних умов розвитку особистості через пробудження актуалізованого інтересу учнів на уроках географії»
Актуальність теми дослідження. У наш час освіта практично всюди переживає глибоку і системну кризу. Це явище носить глобальний характер і, практично, не залежить ні від рівня економічного розвитку, ні, як це не дивно, від рівня фінансування безпосередньо самої освіти.

Одним з її проявів являється різке зниження цікавості до пізнавального процесу в його класичному шкільному значенні. Це, певно, можна пояснити цивілізаційною кризою, якимось епохальним переходом в комплексі розуміння і перетворення світу. Але проблема не сприйняття інформації, згасання креативності, падіння образності, втрата бажання до співставлення та аналізу, і врешті, виникнення емоційної безбарвності і сірості залишається гострою, невирішеною і загрозливою для майбутнього.

Дитина в школі «заплітається в кокон» традиційності, буденності, рутини, не важливості і неможливості. Школа та «реальне життя» у розумінні дитини (і не тільки дитини) – це полюси з абсолютно різною значимістю та цінністю. Зламати цю тенденцію, наповнити школу життям, а життя перетворити в «школу», пробудити цікавість, сформувати стійкий інтерес, які і трансформуються у бажану необхідність і стійку любов – це основа-основ дії сучасної освіти.

Теоретичне підґрунтя. В основу дослідження покладені особисті спостереження протягом останніх двох десятиріч роботи в школі, творчий досвід колег, поради наставників і безцінна інформація, отримана з книг різноманітних авторів давніх часів, середньовіччя і сучасності. Дехто з них розкрив і зрозуміло пояснив суть явища «гуманізму» (виникнення ідеї, її розвиток, трансформацію, сучасний стан), інші показали роль і місце школи в людському суспільстві в різні історичні часи і достовірно окреслили можливі майбутні перспективи, деякі дослідили проблеми «інтересу» та «цікавості» в часовому і географічному просторі. Цю безцінну інформацію було одержано з робіт М. Монтеня, Б. Паскаля, Я. Каменського, Ж. Руссо та ін.., а також сучасних авторів Р. Баха, А. і Б. Стругацьких, В. Куринського, С. Переслєгіна і багатьої інших.

Об’єкт дослідження: освітня система в сучасних умовах на уроках географії.

Предмет дослідження: методи розвитку когнітивного потенціалу через пробудження актуалізованого інтересу на уроках географії.

Мета дослідження: створення оптимальних умов розвитку особистості.

В основу дослідження покладено такі роздуми:

Живемо в дивний час. Неймовірні, небіологічні швидкості, карколомні радикальні зміни. Людство - геологічна сила. Наука - головна потужність суспільства. Інформація - основний продукт, найвища цінність, мета і засіб, ціль і спосіб виробництва. Вага наростає як снігова лавина, майже не прогнозована і слабко контрольована (подвоюється кожні 2-4 роки). Цей процес абсолютно не пропорційний якості життя, існує навіть зворотна тенденція. Ми стали швидше рухатись, швидко рахувати, далі чути і бачити, їжа стала краще упакована, та наша плата за це набагато дорожче даних сумнівних переваг. Людина в стабільно радісному стані духу надзвичайно рідкісна і викликає певні підозри.

В давні часи кількість і якість інформації суворо дозувались в залежності від підготовки людини, рівня освіти, культури, морального і психічного стану.

В наш час інформаційна стихія на волі... Глобальна інформація - глобальний стрес. А як же інакше! Маленька людина на пінному гребені хвилі знань мчить із всезростаючою швидкістю в світі, що постійно змінюється. Напевне не варто читати їй лекції, не варто повчати (ми поруч). Для неї важливі кілька нехитрих, послідовних істин. Їх добре знають спортсмени, які займаються екстремальними видами спорту: не боятися, спостерігати і орієнтуватися, цікавитися і, в решті решт, споглядаючи цю всезростаючу грандіозну потугу, прийти до крамольного висновку: учити не треба, це треба любити.

Можна спитати веселу малу дитину:

«Ти маму вивчаєш?» - «Ні», - засміється безгрішне –

«А ти її пам’ятаєш» - «Так» -



- «А чому ?» - «Я її люблю».

Отже, знання це любов, любов це благо, благо це світло...

І знову питання (вічне)

Освіта чи навчання?!



«Нельзя объять необъятное, но узкий специалист подобен флюсу...» (К. Прутков)

По волі Долі, і безпосередньо чи опосередковано, спостерігаючи, багатогранний і багатоетапний процес одержання і віддавання знань приходить до кількох абсолютно не оригінальних висновків («винахід велосипеда»):



  • Безталанних не існує, просто в більшості таланти не проявлені, латентні (глибоко сховані).

  • Головне завдання не навчати, а пробуджувати потенціал, проявляти інтерес, показувати шляхи.

  • Універсальна методика чи технологія не можливі в принципі. Особистість формує стиль.

  • Учителем може бути Все ... Але, яке щастя коли ним був Майстер!

  • Основа Всього - рівень Культури.

  • Освіта повинна бути незавершеною...

  • Краса є складність і рух.

Письменник, поет і педагог Валерій Курінський в книзі «Автодидактика» розглядав проблеми освіти і самоосвіти як систему і стиль життя. Кілька правил із книги:

  • Нічого не запам’ятовувати «в лоб», розуміння головного ніби через його другорядність, по дотичній.

  • Робити те що цікаво, пробудити, актуалізувати інтерес.

  • Запам’ятовувати не потрібно, але будь яке сприйняття повинно бути максимально повне.

  • Засвоєння попереднього матеріалу необов’язкова умова для переходу до наступного, достатньо лише розуміння.

Несподівано, парадоксально, дискутивно! Можна продовжувати цитувати ще досить довго. В тім завжди краще звернутися до автора. Що ж до крамольного дуалізму питання: «освіта чи навчання...», то кожен вирішує сам:

Постійний пошук – лабіринт пізнання,



Де пілігрим не буде ні за що

Відмінним від того, у що повірив!”

(М. Волошин. „Космос.”)

Відповідно до мети, об’єкта, предмета і гіпотези дослідження було визначено основні завдання дослідження, а саме:


  • максимально можливе пробудження актуалізованого інтересу дітей до географії;

  • хронологічне розширення пробудженої цікавості;

  • розвиток когнітивних здібностей учнів;

  • реальний розвиток і стабілізація міжпредметних зв’язків;

У роботі використані методи дослідження: проблемно-цільовий, системно-структурний, порівняльно-зіставний, які дали змогу опрацювати наукову літературу, визначити проблему, актуальність, зміст та етапи дослідження; загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, моделювання.

Наукова новизна полягає в створенні певного методу в якому поєдналося приємне з корисним, тобто стимулювався потяг до нових знань, але головним стимулятором виступала не необхідність, а любов до пізнання.

Практичне значення дослідження в результаті впровадження даної ідеї стало легше і приємніше працювати, урок став більш об’ємним та наповненим, вивчення нового матеріалу відбувалося у коротший термін, підвищився середній рівень знання предмету.

Основний зміст дослідження. Були розроблені методи реалізації ідеї: стимулююча провокація (ставить метою викликати и проявити певну реакцію, завести пружину «сплячого» годинника, скинути байдужість та інерцію), пролонгованої цікавості (в момент максимального загострення можливого інтересу, конче необхідно змінити тему, щоб з’явилась можливість для самостійного пізнання), робота в «трійках» (діти навчають дітей)., використання внутрішнього простору класу з метою більш ефективного засвоєння знань, використання різноманітних тестів, створення тестів учнями, активне використання ІКТ на уроках.

Аналіз результатів: дітям подобаються уроки географії, вони із задоволенням читають додаткову художню та наукову літературу, активно шукають інформацію в Інтернеті, створюють власні відеопрезентації. Учні показують непогані результати на зовнішньому незалежному оцінюванні, обласному етапі олімпіад, кілька випускників навчаються на географічних спеціальностях у вищих навчальних закладах.
Бібліографія


  1. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 74 с.

  2.  Курінський В.О. Українська постпсихологічна автодидактика. - К.: (ЗАТ «Віпол»), 2006. - 484 с.

  3. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні / Перекл. з англ. М. Олійник. - Львів: Літопис, 2005. - 542 с.

  4. Куринский В.А. Автодидактика.- М.: Культурно-издательский центр «Автодидакт», 1994.- 242 с.



Шандра Марина Володимирівна

учитель географії Піщанської загальноосвітньої

школи І-Ш ступенів

Золотоніської районної ради Черкаської області


c:\documents and settings\администратор\рабочий стол\мама.jpg

«Гуманізація навчально-виховного процесу через формування і розвиток пізнавальних інтересів, креативного мислення та творчих здібностей учнів на уроках географії та в позаурочний час».

Актуальність теми дослідження. Однією з головних задач навчання є розвиток творчого мислення,  пізнавальних здібностей учнів, вміння самостійно поповнювати знання. Її розв'язок органічно пов'язаний з активізацією навчання, з розробкою систем методів і прийомів навчання, які спрямовані на формування пізнавальної активності учнів, засвоєння ними навчального матеріалу, розвиток інтелектуальних здібностей учнів і вміння працювати з сучасною технікою.

Кожна людина є потенційним творцем. Ця її можливість не завжди розкривається та проявляється. Дуже важливо створити ситуації і допомогти вчасно розвинути та розкрити творчий потенціал дитини. Втім, її когнітивні можливості повинні підкріплюватися постійними знаннями. Для того, щоб їх освоювати учні мають відчувати внутрішню потребу, потяг до пізнання, до нової інформації. Розвиток пізнавальних інтересів, креативного мислення та творчих здібностей людської особистості є важливим завданням сучасної школи, адже за сучасних умов відроджується тезис, про який добре знали наші давні вчителі: навчатися не означає здобувати знання, передусім це значить уміти ними користуватися.



Теоретичне підґрунтя. Гуманізм (від. лат. людський, людяний) є визнання цінності людини як особи, її прав на вільний розвиток і виявлення своїх задатків. “Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи ”[3]. Гуманізація освіти – відображення в освітньому процесі гуманістичних тенденцій у розвитку сучасного суспільства, коли людська особистість визначається найвищою цінністю. Гуманізація освіти - і як процес, і як конкретика навчання та виховання - існувала фактично завжди з часу появи людського суспільства. Навіть побіжного погляду на історію розвитку освіти, починаючи від найдавніших часів, досить, щоб на кожному етапі цієї історії знайти і ознаки цього процесу, і ті позитивні зміни в суспільстві, до яких він приводив [6].

Завжди є постійною увага дослідників (Л.Виготський, О.Дусавицький, О.Киричук, Н.Морозова, Г.Щукіна та ін.) до різноманітних аспектів формування пізнавальних інтересів. Встановлено, що він активізує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку збуджує до постійного пошуку. Вчені відзначають, що пізнавальні інтереси активізують розумову діяльність, впливають на зміни у способах її здійснення тощо. Пізнавальний інтерес - це емоційно усвідомлена, вибіркова спрямованість особистості, яка звернена до предмета й діяльності, пов'язаної з ним, що супроводжується внутрішнім задоволенням від результатів цієї діяльності. Цей інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня (В.Ф.Паламарчук), сприяє усвідомленій самостійності (О.Я.Савченко), викликає продуктивну роботу (В.І.Лозова), змінює способи розумової діяльності(Г.І.Щукіна), є умовою розвитку творчої особистості (М.І.Алєксєєва). [8]




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал