Розвиток художньо-образного мислення школярів. Арт-терапія як засіб навчання і виховання педагогічна



Скачати 114.59 Kb.
Дата конвертації22.12.2016
Розмір114.59 Kb.
ТипРішення
Розвиток художньо-образного мислення школярів. Арт-терапія як засіб навчання і виховання

(педагогічна «Веселкова» технологія).

Вчитель музичного мистецтва

та керівник вокально-хорового гуртка

Дрешпан Оксана Олександрівна

Педагогічна наука вимагає від суспільства високоякісної професійної підготовки вчителя музики. Це питання завжди знаходиться в центральному колі проблем педагогічної освіти. Від того, яким буде сучасний вчитель-музикант, як він стане здійснювати свою подальшу діяльність, чи буде здатний враховувати вимоги, які пред'являє йому суспільство, передовою теорією та практикою педагогічної освіти, багато в чому залежить рівень освіченості, вихованості та духовної культури школяра.

Сучасному суспільству не байдуже якими художніми смаками керується наше молоде покоління при сприйманні, оцінюванні та вибору творів мистецтва.

Формування художнього смаку – задача всієї системи виховання.

Рішення цієї важливої, актуальної задачі може бути здійснено тільки при наявності висококваліфікованих вчителів, які володіють системою знань, умінь та навичок на рівні високих вимог сучасності.

Коли ми говоримо про кваліфікацію вчителя музики, то потрібно враховувати наступне: 1) чи відповідає його педагогічна підготовка сучасним вимогам; 2) чи займається він самоосвітою, чи поглиблює свої професійні знання та навички; 3) рівень загальноосвітньої культури та його світогляд; 4) які його духовні та моральні якості.

Будучи провідником музичної культури, вчитель музики повинен знати, що музика, як і кожне мистецтво, виховує не тільки художній смак та творчу уяву, але й любов до життя. З'ясовано, що музика безпосередньо діє на світосприймання та мислення, на поведінку та художній розвиток людини. Музичні заняття особливо важливі тим, що «дія» в одному мистецтві, допомагає формуванню художніх здібностей і в інших мистецтвах.

Активність дієвості музичного мистецтва, на підростаюче покоління припускає активність та глибину його сприйняття, формування та розвиток самостійної пізнавальної діяльності учнів. Це можливо лише при взаємообумовленості навчання й розвитку в усьому учбово-виховному процесі.

При сприйнятті та виконанні музичних творів вчителем, асоціації повинні виникати у школярів перш за все під дією музики яка лунає або чутій внутрішнім слухом і яка викликає окремі музичні образи, емоції. Уявлення про характер та якість звуку, тембр і динаміку музичного твору асоціюється з уявою про те, як знайти потрібну якість звучання, які використати засоби, щоб передати художній замисел, який виник в уяві школяра.

Психологія розглядає мислення як діяльність. Будучи активним цілеспрямованим вольовим актом, ця діяльність здійснюється через внутрішні розумові процеси – аналіз , синтез, абстракцію та узагальнення у вигляді системи свідомо-регулюючих інтелектуальних операцій.

Музичне мислення слід розуміти як специфічний вид загальнолюдської здатності мислити. Закономірності мислення набувають в музичній діяльності своєрідний характер в силу того, що відображення дійсності відбувається за допомогою узагальнених музичних образів. В основі музичного мислення лежать музично-слухові дії, які є комплексом взаємопов'язаних та взаємообумовлених музично-слухових, музично-рухомих та зорових уявлень. Подібно відчуттям та уявам, на основі яких вони виникають, музично-слухові уявлення є відображенням образів реального світу.

В музичній практиці вчителя велике значення набуває вірне розуміння співвідношення знань та мислення, які є основними елементами індивідуального пізнання.

Розвиток художньо-образного мислення є однією із задач підготовки вчителя до діяльності в школі, бо чим багатший світ, тим повніше він в змозі вплинути на сферу почуттів школярів.

Уміння вчителя музики – пройматися замислом твору, що дає йому можливість у подальшій педагогічній роботі формувати творчий світ дитини, здатного мислити художніми образами.

Музичний образ принципово ніяк не відрізняється від образу будь-якого іншого мистецтва, яке в своїй основі має зміст художнього узагальнення. В цей же час художній образ пов'язаний з емоційною та естетично-оціночної позиції людини. Справді художній образ завжди несе в собі риси індивідуальності людини, створеного нею. В цілому художній образ можна розглядатися як система, яка формується в свідомості людини. Комплекс уявлень, який веде до виникнення художнього образу, динамічний. Різні асоціативні зв'язки, народжені при уявленні та виконанні музичного твору, а також узагальнення емоції в значній мірі допомагають зрозуміти задум композитора, а потім ярко та своєрідно перетворити його у виконанні.

Звичайно, що музичний досвід і здатність мислити художніми образами не приходять відразу. За допомогою вчителя, його слів та професійно-яскравого, емоційного виконання музичних творів або фрагментів творів, учні вчаться з'ясовувати характер музичних образів, їх розвиток, засоби музичної виразності. Так поступово розвивається самостійне творче мислення учнів.

Наряду з творчим мисленням в сучасній освіті можна поставити такі поняття як креативність, інновація, арт-терапія (педагогічна «Веселкова» технологія).

Креативність ( лат. сretio – створення ) – здатність, яка відображає якості індивіда створювати нові поняття та формувати нові навички, тобто здатність до творчості; це поняття вивчається незалежно від інтелекту та зв'язується з творчими досягненнями особистості.

Інноваційна діяльність вчителя – залучення вчителя в діяльність до створення, засвоєння та використання педагогічних нововведень в практиці навчання та виховання учнів, створення в освітньому закладі відповідного інноваційного середовища.

Головна мета інноваційного навчання – збереження та розвиток творчого потенціалу учня.



«Веселкова технологія» - нова технологія, яка поєднує удосконалені традиційні та новітні методи, прийоми, форми, методики, принципи навчання.

Особливістю педагогічної «Веселкової» технології є використання арт-терапії як засобу навчання і виховання. Науковими засадами арт-терапіїяк засобу навчання, виховання і лікування людини стали найсучасніші дослідження в галузі впливу арт-терапії на формування інтелектуальних здібностей дітей. Доведено, що застосування арт-терапії не тільки сприяє наведенню мостів між різними полюсами мозку, але й, як показують дослідження, розвивають уяву, пам'ять, увагу, а в окремих випадках - лікують.

Арт-терапія - метод навчання, виховання та зцілення за допомогою творчості, що застосовується у психотерапії, психосоматичних клініках та в соціальній сфері.

Арт-терапія - навчання і виховання засобами мистецтва.

Говорячи про арт-терапію, найчастіше мають на увазі терапію художньою творчістю та музикою. Символічна мова образотворчого мистецтва-найбільш адекватна для вираження змісту невідомого. Арт-терапія пов'язана з розкриттям творчих здібностей і сутнісного потенціалу дитини, мобілізацією внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення. Це - інструмент для дослідження і гармонізації тих сторін внутрішнього світу дитини, для вираження яких слова не підходять.
Арт-терапія - це засіб вільного самовираження і самопізнання. Художня творчість допомагає зрозуміти те, що словами важко пояснити та оцінити свої почуття, спогади, образи майбутнього тощо. Це - час спілкування з собою, за який дитина здатна досягти самозцілення.

Мистецтво було і залишається для людини джерелом насолоди і засобом самовираження. Воно завжди мало велике значення і для розвитку духовної культури особистості. Проте лікування за допомогою мистецтва- феномен відносно новий, а навчання за допомогою мистецтва - ще новіший. Музику здавна застосовували у медицині, і музикотерапія має доволі глибокі коріння. Людина інтуїтивно відчувала в музиці велику оздоровчу силу, ще не вміючи пояснити цього.
Не зважаючи на давнє існування музикотерапії як науки про позитивно-лікувальний вплив музики на людину, вона залишається не до кінця дослідженою. Успішне навчання засобами музики у «Веселковій» школі - це перші кроки як в теоретичних, так і у практичних дослідженнях.

Вчені довели, що на організм людини сильніший фізіологічний вплив має добре відома класична музика та народні мелодії. Більшість музичних творі в великих майстрів підкоряються строгій математичній логіці, тобто однакове відношення кількості довгих і коротких повторів.

Вчені довели, що приємна мелодія підвищує працездатність, а погана - погіршує. Слід пам'ятати, що музика - не виняток, особливо, коли мова йде про силу звука. Велика гучність викликає підсвідоме відчуття тривоги і негативно впливає на психіку, особливо на слабку психіку дітей і підлітків.
Дисгармонійна музика, що втратила свій глибинний зміст і стала лише шумовим фоном, а особливо та, що належить до «важкого металу», також завдає великої шкоди людському організму.
Наукою доведено, що на людей з «сильною» і «слабою» нервовою системою одна і та сама мелодія впливає по-різному. На осіб з «сильною» нервовою системою музика діє миттєво, а на осіб із «слабою» - не відразу, а тільки через 1-4 хвилини.

Головною метою арт-терапії у навчально-виховному процесі є оздоровлення та зацікавлення дітей навчанням, згуртування колективу. Практикою доведено, що бадьоре виконання життєрадісних навчальних пісень зближує та об'єднує клас, дає кожному таке необхідне відчуття єдності, захищеності, потрібності та самоповаги, сприяє успішній соціальній адаптації шестиліток як із дорослими, так і в середовищі однолітків.

У наші дні музичну терапію застосовують практично у всіх країнах Західної Європи. Психологи вважають музикотерапію способом лікування таких психовевротичних розладів, як порушення самосприйняття, неадекватні реакції на переживання, неврози, депресії, істерії, нав'язливі стани, дефекти інтелектуального, емоційного і фізичного розвитку. Терапія музикою потрібна також тим школярам, з якими формальний контакт ускладнений. Це хворі з порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, а також з синдромом раннього дитячого аутиз-му. Для антисоціальної особистості сприйняття музики пов'язане з розвитком самодисципліни; людині скутій музичне самовираження в процесі музичної терапії може давати переживання творчої свободи для песиміста і це може бути доказом його можливостей; для замкнутої дитини - стати одним з етапів на шляху до встановлення вербального контакту, для агресивної дитини -дати вихід її деструктивним тенденціям.

При цьому музика є засобом оцінювання змін, що відбуваються з дитиною, своєрідною «проміжною діагностикою», але не формальним набором тестів, а процесом безпосередньо спільної ігрової діяльності. Адже інформаційні й комунікативні можливості музики, як артистичної форми самореалізації, припускають яскраве вираження вражень, вияв почуттів. З боку педагога необхідна лише подача таких музичних стимулів, що будуть активізувати дитину і сприяти взаємодії, тобто забезпечувати адаптацію до соціального оточення.

Під час музиціювання в дітей розвиваються мислення, увага, пам'ять, знижується рівень тривоги, підвищується самооцінка, вдосковалюються сенсомоторна функція, координація, тонка моторика, активізуються загальний потенціал можливостей дитини і адаптація в учнівському колективі.

Молодші школярі мають свої особливості розвитку мозку, які й визначають успішність та працездатність дитини. Перш за все, це ступінь дозрівання мозку. Вченими доведено, що дитина до 6, а інколи до 8-ми років є правопівкульною, більш емоційною, в неї переважає образне мислення. Саме у цей час зв'язки між клітинами мозку - нейронами - лівої півкулі ще недостатньо сформовані. Це значить, що перевантажувати школяра аналізом, логікою, читанням, письмом, рахунком (лівопівкульною діяльністю) не варто саме тому, що недозріла ліва півкуля стомлюється, перенапружується, а права при цьому - пригнічується. І замість розумового розвитку школяр інтелектуально та емоційно виснажується, втрачаєінтерес до здобуття знань, у нього з'являються ознаки неврозу.


У психологічному розвантаженні таким дітям може допомогти вчитель, створивши їм умови для яскравих вражень, позитивних емоцій, почуття впевненості в собі, радості життя. На жаль, ми, дорослі (вчителі, батьки) часто не розуміємо проблеми дитини і сваримо її та навантажуємо додатковими завданнями, заняттями, які часом дитині не цікаві і навіть непотрібні. Ми не підозрюємо, що це поглиблює психічні розлади і провокує порушення вже у діяльності внутрішніх органів. Найчастіше - органів травлення, ендокринної та серцево-судинної систем. У той же час, як для відновлення балансу в роботі мозку потрібне навчання і виховання, яке б ураховувало вікові та психофізіологічні особливості дитини, приносило б їй задоволення.
За виразом А. Паре, «Веселі люди швидше видужують і довше живуть». Музикотерапією лікують заїкання, стрес, формуються навики правильного дихання, що сприяє профілактиці захворювань. Протягом багатьох десятиліть музикотерапія активно застосовується у лікуванні заїкання - завдяки послабленню надмірного збудження центрів мовлення у корі головного мозку. Та всі ці позитивні ефекти зводяться нанівець, якщо дитина перевтомлюється в процесі навчання та перебуває в стані постійного внутрішнього напруження.
Сьогодні, на жаль, все частіше зустрічаємо учнів із синдромом як гіперактивності, так і уповільненого сприйняття. В основі цих хвороб лежить слабкість нервової системи. Саме застосування музикотерапії у педагогіці допоможе цим учням.
Продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку. Музикотерапія - як один із засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових та мозкових розладів, відхилень у поведінці. Музика є невід'ємною частиною у профілактиці та корекції негативних наслідків стресу. Вона є гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання.
Арт-терапія є ідеальною платформою і для розвитку усіх органів чуття, пам'яті, уваги, волі, а також базою для формування культурно-естетичного сприйняття як свого, так і інших народів. Вона - природна система, заснована на засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою.

Отже, впроваджуючи арт-терапію в навчально-виховний процес, можемо регулювати психіку дитини, а коли потрібно, лікувати, навчати, підтримувати високу працездатність, змінювати настрої у різних життєвих ситуаціях. Спів, ритмічний оркестр, постановка міні-вистав, танець, малювання і народні промисли складають у «Веселковій» школі художньо-естетичний цикл, при впровадженні якого розвиваються естетичні смаки, переживання учнів. Дитина росте і розвивається, виражаючи себе, свої переживання в пісні, танці, в міміці, вона краще пізнає себе. Добре, щоб дитина зрозуміла, що радість (сум) - будь-яке почуття, емоція може виражатися гамою звуків, гамою кольорів, гамою рухів, гамою виразної мови. Впровадження арт-терапії допомагає дитині легше адаптуватися до шкільних навантажень і уникнути перевантажень та хронічного стресу, які найчастіше і спричиняють втрату здоров'ям учня, бажання вчитися на довгі роки.

Реалізація всіх цих можливостей музичної освіти та виховання здійснена тільки за допомогою висококваліфікованого вчителя. Сучасний вчитель музики повинен добре знати наукові основи викладацького предмету та сучасні методи музичної освіти в загальноосвітній школі, сутність та специфіку уроку музики, визначальні типи його будування. Однак цього ще не достатньо, тому що сучасний вчитель – не просто різнобічна освітня людина з широкою ерудицією в межах своєї спеціальності, але перш за все педагог, який має добру психолого-педагогічну підготовку.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал