Розвиток емоційної компетентності дитячо – батьківських відносин Ковалівніч Ю. М., практичний психолог Білківської зош І-ІІІ ст



Скачати 57.94 Kb.

Дата конвертації04.01.2017
Розмір57.94 Kb.

Розвиток емоційної компетентності дитячо – батьківських відносин
Ковалівніч Ю.М.,
практичний психолог Білківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Багатьох психологів давно привертала увагу надзвичайна значущість відносин між батьками і дітьми. Вирішальну роль для розвитку дитини відіграють відносини з близьким дорослим.
У даний час проблема дитячо-батьківських відносин, як фактора психофізичного благополуччя дітей в умовах сім'ї, набуває особливої актуальності, оскільки є однією з найважливіших складових державної політики, збереження здоров'я нації.
Особливості формування та функціонування емоційної сфери у дітей давно визнані психологами. На думку А. Валлона, саме емоції об'єднують дитину поруч із його соціальним оточенням, через емоції дитина знаходить опору для своєї біології.
Вправа «Намалюю дитячі емоції» (10 хв.)
- Ми пропонуємо вам звернутися до своїх дитячих спогадів. Вам 7, 8 або більше років, ви зовсім юні, безтурботні, нескінченно щасливі. Поруч з вами дорослі, які дбають про вас. Згадайте, які прояви батьківської любові робили вас особливо щасливими. Може бути, це будуть короткі епізоди або найдрібніші деталі, але саме в такі моменти ви розуміли, що вас люблять, про вас піклуються. Намалюйте, напишіть ваші думки.
(Малюють або записують, а потім по черзі презентують свої напрацювання).
- Що ви відчували під час виконання завдання ?
- Чи легко вам було виконати завдання?
- Як ви вважаєте, навіщо ми виконували цю вправу?
Завдяки своїм особливостям родина, як мала група, створює своїм членам такі умови для емоційних потреб, які, допомагаючи людині відчувати свою приналежність до сусп ільства, підсилюють почуття безпеки й спокою, викликають бажання надавати допомогу й підтримку
іншим людям.
Ролі батьків всеосяжні й багатогранні. Батьки відповідають за вибір дитиною життєвої позиції. Народження дитини й необхідність забезпечення їй умов для розвитку спричиняють певну реорганізацію домашнього життя. Але окрім турботи про дітей, роль батьків поширюється й на формування особистості дитини, світу її думок, почуттів, прагнень, на виховання власного «Я».
Гармонічний розвиток особистості дитини пов'язаний не тільки з присутністю й активною діяльністю кожного з батьків, але й погодженістю їхніх виховних дій. Розбіжності у виховних методах і міжособистісних відносинах батьків не дають дитині зрозуміти й осмислити, що добре, а що - погано. Крім того, коли згода між батьками порушується, коли найближчі для дитини люди, що є її опорою, перебувають у сварці, так до того ж вона чує, що це відбувається із причин, що стосуються її, тому не може почувати себе впевнено й у безпеці. А звідси й дитяча тривога, страхи й навіть невротичні симптоми. Для дитини дуже важливі взаємини між членами родини. І особливо важливо розуміти, як дорослі ставляться до дитини.
Характер емоційного відношення батьків до дитини можна назвати батьківською позицією.
Це один з найважливіших факторів, що формують особистість дитини. Існує кілька варіацій цього фактора, від домінування до повної байдужності. І постійне нав'язування контактів і повна їх відсутність шкідливо дитині. Дуже важливо налагодити контакт із дитиною, щоб згодом можна було говорити про віддачу з боку дитини. До дитини насамперед потрібно підходити без перебільшеної зосередженості уваги, але й без надмірної емоційної дистанції, тобто необхідний контакт вільний, а не напружений або занадто слабкий і випадковий. Мова йде про такий підхід,
якому можна охарактеризувати як урівноважений, вільний, спрямований до розуму й серця дитини, орієнтована на його дійсні потреби. Це повинен бути підхід, заснований на певній незалежності, у міру категоричний і наполегливий, що є для дитини опорою й авторитетом, а не владним, командним наказом або поступливим, пасивним проханням. Порушення контакту з дитиною проявляється в декількох характерних формах, наприклад, зайвої агресивності або прагненні корегувати поведінку дитини.
Із самого раннього віку правильний процес розвитку дитини здійснюється, в першу чергу, завдяки турботам батьків. Маленька дитина вчиться у своїх батьків мислити, говорити, розуміти й контролювати свої реакції. Завдяки особистісним зразкам, якими є для нього батьки, він учиться тому, як ставитися до інших членів сім’ї, родичів, знайомих: кого любити, кого уникати, з ким більш-менш рахуватися, кому виражати свою симпатію або антипатію, коли стримувати свої реакції. Сім’я готує дитину до майбутнього самостійного життя в суспільстві, передає йому духовні цінності, моральні норми, зразки поведінки, традиції, культуру свого суспільства.
Направлені, погоджені виховні методи батьків учать дитину розкутості, у той же час вона вчиться керувати своїми емоціями, діями й вчинками відповідно до моральних норм. У дитини формується світ цінностей.
Емоційний стан батьків гостро сприймають діти будь-якого віку. Там, де взаємини батьків спотворені, розвиток дітей йде з відхиленням від норми. У таких умовах захмарюються або навіть втрачаються подання про світлі ідеали любові і дружби, які людина засвоює в ранньому віці на прикладі найближчих людей - батька і матері. Крім того, конфліктні ситуації ведуть до важких психічних травм. У сім'ях з ненормальними стосунками подружжя більш ніж у два рази частіше зустрічаються діти з аномаліями психіки. У осіб, які виховувалися у сім'ях, де батьки конфліктували між собою, помітно зростає масивність невротичних реакцій.
Духовний розвиток дитини багато в чому залежить від контактів, які встановлюються між батьками і дітьми. Вплив відносин батьків до дітей на особливості їх розвитку носить різноманітний характер. Отримано достатньо переконливих доказів того, що в сім'ях з міцними, теплими контактами, шанобливим ставленням до дітей активніше формуються такі якості, як доброзичливість, здатність до співпереживання, уміння вирішувати конфліктні ситуації і т.п. Дітям притаманне більш адекватне усвідомлення образу «Я», його цілісність, а, отже, і більш розвинене почуття людської гідності. Все це робить їх комунікабельними, забезпечуючи високий престиж у групі однолітків.
Формування особистості дитини відбувається як під безпосереднім впливом об'єктивних умов її життя в сім'ї (сімейних відносин, структури та чисельності сім'ї, прикладу батьків тощо), так і під впливом цілеспрямованого виховання з боку дорослих. Виховання активізує процес освоєння дитиною суспільно необхідних норм поведінки, чинить серйозний вплив на її здатність до сприйняття стихійних впливів навколишнього середовища, стимулює засвоєння позитивного прикладу. Ставлення батьків до дитини має особливе значення під час вікових криз розвитку, зокрема, і протягом молодшого шкільного віку. Слід зауважити, що характер дитячо-батьківських взаємин обумовлює розвиток емоційної сфери дитини.
Вправа «Допомога й перешкода» (5 хв.)
Якості і вміння батьків дуже допомагають у процесі налагодження емоційного контакту з дітьми. А давайте зараз з’ясуємо, які якості та фактори допомагають і які заважають батькам у налагодженні стосунків з дитиною. Я пропоную вам об’єднатися, за допомогою чарівної скриньки, у 2 групи: «Допомога» та «Перешкода». Групі «Допомога» потрібно написати, якості і вміння батьків, що допомагають у процесі налагодження емоційного контакту з дитиною. Групі
«Перешкода», фактори та якості, які заважають.

Батьківське ставлення, стиль виховання, характер поводження батьків з дитиною суттєво впливають на особливості розвитку дитини, формування її особистості, рис характеру протягом усіх років дитинства. Але особливо важливу роль вони відіграють в критичні періоди розвитку дитини (кризи новонародженості; одного, трьох років; 6-7 років; підліткового віку), оскільки вплив вказаних чинників може суттєво змінити весь хід її (дитини) розвитку в даний період.
Нині, батьки досить добре освідчені та володіють чималими знаннями щодо виховання, проте забувають, що мова йде про дитину, яка відчуває. Говорячи про компетентного батька чи матір – ми повинні говорити, в першу чергу, про емоційно-компетентну особистість, здатну змінюватися, шукати та вчитися.
Батьки з високим рівнем емоційної компетентності мають виражені здібності до розуміння власних емоцій та управління своєю емоційною сферою, а також до чіткого розпізнання емоційного стану своїх дітей, що обумовлює більш високу адаптивність і продуктивність в спілкуванні з дитиною, включеність і емоційну залученість батька в життя і розвиток сина чи доньки, що забезпечує більш ефективний стиль виховання батька.
Якими саме мають бути кроки до емоційної грамотності на шляху оволодіння навичками, що допоможуть дитині жити та співпрацювати, розуміти інших, бути в злагоді із собою? Перші кроки полягають в тому, щоб вчити дитину пізнавати свій внутрішній світ, розпізнавати свої почуття та вміти називати їх, будуючи свій власний «словник емоцій». Поступово дитина оволодіватиме навичками розрізняти, коли, за яких умов - думки, а коли - почуття спонукають її до тих чи інших дій і вчинків, а також розуміти поліваріативність своєї поведінки за наявності альтернативних можливостей поведінки. Пізнання свого внутрішнього світу, наповненого різноманітними за знаком (позитивні- негативні) та інтенсивністю (від слабких до яскраво виражених) емоціями також можливе через відкриття своїх сильних чи слабких сторін, бачення себе самого в позитивному, але реалістичному ракурсі. Інший напрям в організації емоцій полягає в усвідомленні того, яка саме реальність лежить за емоціями, й оволодінні конкретними прийомами та способами подолання чи ослаблення тривоги, гніву, печалі тощо. Врешті виникають сприятливі умови для того, щоб брати на себе відповідальність за свої рішення, дії та вчинки, що є свідченням особистісного зростання загалом. Центральною ланкою в розвитку емоційної компетентності є емпатія, тобто розуміння почуттів інших людей і врахування їх при вибудові своєї поведінки. В центрі уваги опиняються саме стосунки між людьми, для побудови і підтримки яких необхідно вміти слухати і ставити питання, розрізняти свої особисті судження і вчинки з-поміж загальної реакції інших людей, бути впевненим у собі, а не пасивним чи агресивним, вчитися мистецтва співжиття, кооперації, вирішення конфліктів і пошуку компромісів. Закономірним тоді видається те, що виявлений низький рівень розвитку емпатії призводить до негативних форм прояву афективних станів, підвищеної конфліктності, зниженого емоційного фону спілкування.
Проблеми, що виникають у дошкільному віці, посилюються на пізніших вікових етапах. Особливо критичною є ситуація в підлітків, в чиїх сім'ях батьки не вважають за потрібне аналізувати емоційний бік життя, озвучувати свої емоції й заохочувати дітей ділитися своїми почуттями.
Підлітки, які зростають у дисгармонійних сім'ях або вже схильні до зловживання алкоголем та наркотиками, характеризуються дуже низьким рівнем самоусвідомлення, невмінням описувати свою особистість, свої почуття, емоції. Навіть звичайні запитання «хто я?», «який я?» можуть фруструвати підлітка, оскільки думки про себе завжди пов'язані з негативними емоціями, викликаними відповідними загальними негативними оцінками своєї особистості з боку дорослих.
Згадаймо основні правила, що діють в алкогольно залежних сім'ях: не довіряй; не відчувай; не розмовляй. Емоційна сфера виявляється заблокованою для аналізу, і потрібна копітка робота (під час індивідуальних і групових корекційних занять) з метою її поступового розкриття для підлітка,
визначення шляхів до сприйняття себе, гармонізації стосунків з оточенням. Сучасна дитина живе в епоху великих економічних, політичних, моральних трансформацій, злому багатьох стереотипів поведінки, переосмислення деяких цінностей, перманентної нестабільності у суспільстві, нечітко визначених, а часто і різновекторних вимог з боку дорослих. Перша загальна картина світу дитини формується в дошкільному віці. Отже, виховання емоційно розвиненої особистості, її переживань
і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим завданням для батьків і педагогів, причому не менш, а в певному сенсі і більш важливим за виховання розуму та навчання дитини різних навичок та вмінь. Адже саме від емоційного ставлення до навколишнього світу залежатиме те, заради яких цілей будуть використані набуті дитиною знання і вміння.
Глибокий постійний емоційний контакт з дитиною – це універсальний засіб до виховання, даний контакт необхідний у рівній мірі, у будь – якому віці. Успішне виховання має місце лише при гармонічній взаємодії емоційно компетентних батьків. Отже, тренерами емоційної компетентності дитини виступають батьки. Саме емоційна багатогранність близьких – це шлях до повноцінного життя особистості. Слід наголосити, що вислів «розпочати із самого себе» тут набуває важливого значення. Усвідомити власні емоції, вміти контролювати емоційне життя, мотивувати та емпатувати – запорука та показник психологічного здоров’я майбутнього покоління, більш глобального, мирного існування нації.
Список використаної літератури
1.
Газета «Психолог» №17 (449), травень, 2011. – с.19.
2.
Боришевський М. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості //
Початкова школа. 1995. № 4. - с. 4 - 9.
3.
Буянов М.И. В кабинете детского психиатра. Здоровье, 1990. - 224с.
4.
Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т. 4. Детская психология / Под ред. Д.Б.
Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с., ил. - (Акад. пед. наук СССР). 12. Сопрун И.П.
Особенности различий в эмоциональной сфере детей 4-5 лет, воспитывающихся в разных социальных условиях // «Наука і освіта», 2000. - с. 81-85.
5.
Носенко Е.Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини. – Д.: Вид – во «Інновація», 2011. – с. 168 – 178.
6.
Філіппова І. Емоційний інтелект як засіб успішної реалізації// Вопросы психологии. №4.
2007. – с. 68 – 79.
7.
http://reftrend.ru/848739.html


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал