Розробки занять з курсу за вибором для 4 класу Чемерівці 2010р Заняття №1 Тема. Вірш. Мета



Сторінка3/3
Дата конвертації05.12.2016
Розмір0.54 Mb.
1   2   3
Тема. Вчити дітей слухати мовну луну, читати і коментувати вірші. Вдосконалювати вміння і навички школярів щодо виразного читання віршових творів з’ясувати особливості виразності, розвивати творчі здібності учнів, культуру зв’язного мовлення, артистизм, пам'ять , логічне мислення, увагу; формувати кругозір; виховувати почуття поваги до поетичних творів, пізнавальний інтерес до навчальної діяльності , любов до творців української поезії.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Поетична хвилинка.

Гра “Веселі рими”

Коса – оса,

жабка - …,

дзвенить -…,

калина - ….

Слухайте рими – пригадуйте вірш.

Рима:


поділось – подалось,

осінь – ось.

Діти декламують рядки з вірша Л. Костенко “Вже брами літа замикає осінь”.

… Де ж ти, літо, поділось,

Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Гра “Відновіть вірш на основі рими”(Ю. Ігорків “Вересень”).

Осінь настає. Вже минуло тепле літо,

Вже минуло тепле літо, Осінь настає.

Спілий плід збирає. Хлібороб зі свого поля

Хлібороб зі свого поля. Спілий плід збирає.



III. Швидка логічна розминка.

- Який зараз місяць?

- Який сьогодні день?

- Який був учора?

- Який позавчора?

- Який буде післязавтра?

- Яка зараз пора року?

IV. Читання листа.

1.Розповідь учителя.

- Сьогодні наша давна знайома сорока Скрекотуха принесла нам листа від Журавлика. Він зі своєю сім’єю подався у теплі краї. Та одна оказія трапилася зі сорокою. Коли вона летіла, здійнявся сильний холодний осінній вітер та переплутав слова у листі. Давайте спробуємо прочитати, що ж пиши нам Журавлик.

2. Читання листа.

риДобй ньде, білю зідру!

Я зі єсвоєю м’єюсі лепотів у рійви. леА їмо зідру лизалишися у сілі. віНатесьдуй до них хоч дііно. поДоматегай їм уукзим. До стрізучі нанівес.

Ваш друг равлику.

3. Обговорення листа.

- Куди подався Журавлик?

- З якими проханнями звернувся він до нас?

- Сьогодні я пропоную вам вирушити до осінньо – зимового саду, подивитися чим займаються птахи, які живуть там.

- Кого ми можемо там побачити?

- Чим зайняті ці пташки?

V. Оголошення теми і мети уроку.

1. Робота над змістом вірша В. Кобилянського.

Сипле, стеле сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг ,-

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха смертний сміх.

Серед саду смерть сміється,

Сад осінній смуток спить, -

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено шумить.

Стихли струми, стихли співи,

Срібні співи серенад ,-

Срібно стеляться сніжинки -

Спить самотній сад.

У цьому віртуозному творі поєднується вертикальна і лінійна алітерація на звук “с”. Вона допомагає створити звуковий образ осінньо – зимового саду, передає шурхіт пожовклого листя, настрій самотності, суму. Вірш такого типу, де зумисне надмірне повторення однакових приголосних звуків з метою створити звуковий образ зображуваного або пояснити інтонаційну виразність мови – алітерація.

Саме таким є вірш українського поета – модерніста початку XX ст. В. Кобилянського.

З алітерацією поєднується асонанс.

Асонанс – зумисно надмірне повторення голосних звуків для пояснення милозвучності мови.

Вивчення вірша Л. Костенко “Соловейко застудився”

1. Сприймання вірша Л. Костенко “Соловейко застудився”(читає учитель).

2. Перевірка сприймання читання вірша.

- Про яке явище природи розповідається у вірші? (Про дощ)

- Який настрій вірша?

3. Повторне сприймання. Читання вірша “луною”(за сильними учнями).

- Діти, які слова у вірші потребують уточнення значення? (Періщить – ллє, як із відра; пледом – теплою ковдрою; злива – сильний дощ; заходився – почав сильно лити дощ.)

4. Структурно – змістовий аналіз.

- Що трапилося з соловейком? (Він застудився)

- Чому це сталося? (Тому що був сильний дощ)

- Як лікується? (Лежить під пледом, п’є чай із медом)

- Який настрій у соловейка? (Йому невесело, тому що він хворий)

- Що у вірші казкового?

- Які слова вжиті в переносному значенні? (Плаче груша, плаче слива, заходився дощик, соловейко застудився, соловейко лежить під пледом, п’є чай).

- З якою метою? (Щоб показати явища природи незвичайно, казково).

- Як автор ставиться до того, що трапилося? Доведіть. (Співчуває).

- Порахуйте, слів яких частин мови найбільше. (Іменників -9, дієслів - 7).

- Які іменники і для чого вживає автор? (Вони називають явища, предметів і допомагають виразно змалювати явище природи і події після дощу).

- Для чого автор вживає дієслова?( Щоб створити чутливі образи дерев і пожаліти соловейка, який застудився).

- До кого звертається автор? (Дощик, дощик) .

- Чому двічі? (Підсилює прохання).

- З чого видно, що автор з ніжністю ставиться до описуваного? (Дощик – суфікс

ик- вказує на зменшувано – пестливе значення, соловейко – суфікс –к- теж вказує на ласкаве відношення автора до нього).

- З якою метою вжите окличне речення? (Знайдіть його і зачитайте). ( Показати здивування і схвильованість).

5. Підготовка до виразного читання

- Як треба читати перші два рядки? (Спочатку радісно, а потім – схвильовано, тривожно)

- Чому? ( Бо дощик перетворився в зливу)

- Як дерева почувають себе? (Плаче груша, плаче слива - сумують).

- Яким голосом треба прочитати ці рядки? (Тихим).

- А наступні рядки?(З осудом і смутком).

(Ти періщить заходився, Соловейко застудився)

- Чому останні рядки вірша треба прочитати тихо, повільно, сумно?(Сумні наслідки дощу).

6. Виразне читання учнями вірша.

Аналіз учнівського читання.

- Чи вдалося нам передати настрій вірша?

7. Узагальнююча бесіда.

- Що хотіла нам показати автор вірша Ліна Костенко?

- Над чим задумуємося?

- Якою людиною у вашій уяві постає автор Ліна Костенко?

Бесіда над віршем Миколи Вінградського “Грім”

(Позакласне читання, 3 клас)

1. Виразне читання вірша вчителем.

2. Бесіда за змістом вірша.

- Про що йде мова у вірші?

- Чому він так називається?

- Який за настроєм цей вірш?

- Як ви розумієте значення слів: тремтів(дрижати, трястись від холоду, страху),навзгодні(слідом), мушу(треба потрібно).

- Яку роботу виконав грім? (Налив грозою яри, умив озерами очі, хмару опустив на сад, натрусив зі сливи)

- З якою метою автор вживає ці вислови? (Щоб показати, що природа все може робити, як жива людина).

- Про що попросила груша у грому? (Трусніть і грушу, дядьку грім, бо важко мені дуже).

- Як на це відгукнувся “дядько грім”?(Згодився потрусити).

3. Гра “Дослідники”

- Яких частин мови багато у вірші? (Іменників і дієслів)

- Порахуйте іменники. (22)

- Які іменники автор використовує та навіщо? (Щоб передати опис природи)

- А скільки дієслів зустрічається у вірші?(20)

- З якою метою вони вжиті у вірші? (Щоб передати послідовність і динаміку подій)

- А скільки разів у вірші вжито звукосполучень [гр],[тр] і в яких словах? Порахуйте і зачитайте.

- Що вони передають? (Передають силу грому – не руйнівну, а життєдайну)

- Знайдіть рядки, у яких передано затихання і напруженість.

- Заговорила груша “Трусніть і грушу, дядько грім , бо важко мені дуже…”

- Які звуки часто вживаються? ([ж],[ш])

- Чому?


- Знайдіть дієслова, що показують наростання подій. (Гримів, тремтів, горів, налив, умив)

- Зачитайте дієслова, що передають поступове спадання сили грому. (Опустив, потрусив, натрусив, потрушу)

- Чому автор їх використав у вірші? (Щоб показати багато дій грому)

4. Творче завдання.

- Як би ви продовжили слова груші у реченні? (Тримати груші на гілках). А ще як?(Варіанти дітей)

- Знайдіть вирази, які розповідають про природу як істоту. (Грім жив у хмарі; він бачив; налив грозою яри; умив очі; натрусив зі сливи слив; заговорила груша).

- Можливо, ви спостерігали грім чи грозу у горах, лісі, степу тощо. Розкажіть про це, наслідуючи стиль М. Вінграновського .

5. Визначення головної думки вірша.

- З якою метою написав цей вірш Микола Вінграновський? (Щоб показати природу як живу істоту і показати життєдайну силу природу).

- Діти, над чим ви задумалися, працюючи над віршем?



Луна – це відбиття звуку від якоїсь перешкоди;від гомін.

Асонанс – це звучу до ладу – зумисно надмірне повторення голосних звуків для посилення милозвучності мови.

Найчастіше асонанс поєднується з алітерацією.



Алітерація - зумисне надмірне повторення приголосних звуків з метою створити звуковий образ зображуваного або посилити інтонаційну виразність мови. Наприклад: алітерація: гр – гр- гр- гр-; тр-р-т-р;гр-гр-р передає силу грому, але й не руйнівну, а життєдайну. Асонанс: і-і-і-і-и-і; і-и-и-і-и передає рух, напружену дію. У віршованих рядках переважають приголосні над голосними: передають напруженість, силу грози, величність грому.

Ой нема на рідний берег броду – переходу,

Не знайти дороду броду через бистру воду.

П. Куліш


У цьому вірші голосний “о”повторюється 7 разів (асонанс), приголосний “р” 8 разів (алітерація).

Класичний зразок алітераційно – асонансової милозвучності мови – це вірш П. Тичини “О, панно Інно, панно Інно”.

Ще один засіб мовної луни фоніки – звуконаслідування або ономатопея.

Фоніка – це сукупність звукових засобів художньої мови.

Фоніку складають явища евфонії та какофонії.

Це імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ з метою створити звуковий образ зображуваного:

Чути: кру! кру! кру!

В чужині умру,

Заки море перелечу,

Крилоньки зітру.

Б. Лепкий “Журавлі”

Фоносимволіка

Звуки мови самі собою можуть мати і символічне значення. Зрозуміло, одні й ті ж звуки у різних авторів чи навіть у різних творах одного й того ж автора можуть мати різне значення.

Назвемо найхарактерніші символічні значення деяких звуків.

“о” – спів, радість, відвага, сила духу.

“а”- голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір.

”і”- ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синь, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк.

”у”- сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах .

Кружить, кружить над трупами крук .

І. Качуровський

”г” – битва, грім, гамір, натовп, зловісність.

Гармидер, гамір, гам у гаї.

Т. Шевченко

”л”- любов, ласка, ніжність, м’якість, лагідний смуток.

Неначе леле в льолі білій, святе є сонечко зійшло.

Т. Шевченко

Проте часом звук “л” підкреслює й інші почуття: холод, владність, рішучість, суворість.

Наведемо дві строфи двох відомих поетів – батька й сина, обидва вони вдаються до алітерації на “л”.

Проте перший з цих поетів – О. Олесь – неоромантик, ніжний лірик, другий – О. Ольжич – неокласицист, прихильник культу сили волі, боротьби, рішучості. Ці різні настанови зумовлять відповідно і фоносимволіку “л”.

Італійська ніч підкралась,

Розлила солодкий лад.

Десь здаля луна озвалась

Флорентійських серенад.

О.Олесь

Дванадцять літ кривавилась земля.



І з ціпеніла, ствердла на каміння.

І застелило спалені поля.

Не покорились поколінням.

О.Ольжич


“р” – рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм.

За кражу, за войну, за кров,

Щоб братню кров пролити просять.

І потім вдар тобі приносять

З пожару вкрадений покров.

Т. Шевченко “Кавказ”

Тут алітерація на “р” символізує брутальність російських колонізаторів, трагізм змальованої картини, суворість авторської позиції. Шиплячі – свистячі африкати(“ж”, ”ч”, ”ш”, ”дж”, ”з”, ”ц”,” с”, ”дз” – вітер, шелест, листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть тощо.

Вітер в гаї не гуляє

В ночі спочиває

Прокинеться – тихенько

В осики питає “Хто, а , хто се по сім боці

Чеше косу? Хто се ?

Хто се, хто се по тім боці

Рве на собі коси?”

Т. Шевченко “Утоплена”

Ліна Костенко

Є вірші – квіти,

Вірші – дуби.

Є іграшки вірші.

Є рани.


Є повелителі і раби.

І вірші є каторжани.

Крізь мури в’язниць,

по тернах лихоліть –

ідуть, ідуть.

По етапу століть.

* * *
Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у простір хмар показує кіно.

І десь на пні під сивою сосною

ведмеді забивають доміно.

Малі озерця бликають не злісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я можу вже з людьми.

Послухаю цей дощ. Підкрався шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Щемить, щемить, ще тільки мить і мить,

І раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже не зна,

в туманностях душі чи, може, Андромеди –

я в мантіях дощу, прозора, як скляна,

приходжу до живих, і згадую про мертвих



VI. Підсумок уроку.

- Що таке луна?

- Що таке фоніка?

- З яким типом віршів сьогодні познайомилися?

- Який вірш запам’ятався найбільше?


Заняття №10

Тема. Охайність у віршах.

Мета. Вчити дітей виразно читати і коментувати вірші. Розвивати культуру зв’язного мовлення, пам'ять, логічне мислення, увагу, спостережливість; вміння спів ставляти, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати естетичні смаки, почуття любові до природи; виховувати бажання завжди бути чистим і охайним, доречно одягненими.

Хід заняття



I. Організаційний момент.

II. Поетична хвилинка.

Гра “Веселі рими”

Думками – зірками,

сонце -…,

ворона - …,

пташок - …

Слухайте рими – пригадуйте вірш.

Рима:


снігурі – по дворі,

крук – сук.

Діти декламують рядки з вірша В. Лучука “Кольорові пташки”.

Червоні снігурі

Стрибають по дворі.

В задумі чорний крук

Присів на білий сук.

Гра “Відновіть вірш на основі рими”(Б. Грінченко “Ластівка”).

Над своїм гніздом Ой, у нас під хатою

Ой, у нас під хатою Над своїм гніздом

Шурхотить крилом. Ластівка маленька

Ластівка маленька Шурхотить крилом.



III. Актуалізація опорних знань.

1.Бесіда.

- Пригадайте про людське я.

- Як ми називали перше я? (Зовнішність людини).

- Зовнішній вигляд – це те, що відразу впадає всім у вічі. По тому, наскільки охайно вдягнена людина, можна робити висновок про рівень її культури. Охайність свідчить про повагу людини до себе і до людей, які її оточують про наявність у неї почуття власної гідності. Охайно вдягнена, з акуратною зачіскою людина, в якої в порядку взуття завжди приваблива. З нею приємно говорити, разом кудись іти, сидіти поруч у трамваї, в метро, і, звичайно, за шкільною партою.

І, навпаки, хлопчик або дівчинка, які шмигають носом, бо не мають носовичка, ховають за спину руки, бо мають брудні нігті або черевики з розв’язаними шнурками, - не викликають симпатії і бажання бути поруч.

Перед тим, як вийти з дому, погляньте у дзеркало. Ну як подобаєшся собі?

А чи подобається вам вірш?

“А що в портфелі?”

”Нумо, гляньмо, що в ньому,

Поки йде завзята гра.

Бо ж портфель – усім відомо !-

Є обличчям школяра!

Ось книжки.

Та що це з ними?

Чом вони у плямах синіх,

Пошматовані, брудні?

Страшно глянути на них!

Подивися на сторінку.

Несторінка ,а “картинка ”,

Помальована така!

А обкладинка ну, й горе !-

Ніби ночувала вчора

В людожерливих руках.

- Що можна сказати про господаря цього портфеля?

- Подумайте, чи усе гаразд у вашому портфелі.



IV. Оголошення теми заняття.

- Отже, діти, повторюю, що чистим має бути ВСЕ. Як старанно ти не приводив би себе до порядку, весь ефект від твого зовнішнього вигляду зійде нанівець, якщо ти виймеш із кишені брудну хусточку.

Саме так як людина аналогічно поговоримо про охайні вірші.

Системна форма вірша – це як охайний одяг поважної людини. Гарна, мудра людина повинна бути гарно і пристойно вдягнена. Таким же охайним має бути і вірш.

У давнину в багатьох навчальних закладах викладались пієтика – наука про віршування та мистецтво складання віршів. А в багатьох країнах (наприклад у давніх Китай, Японії обов’язковою умовою для прийняття на посаду державного службовця було вміло скласти вірш.



Віршування (або версифікація) – це загальні прийоми і правила складання віршів. Існують різні системи віршування антична, або метрична, силабічна, силабо – тонічна, тонічна, народне віршування.

Для нас найбільш поширеним і знайомим є силабо – тонічне віршування – це така система віршування, яка визначається кількістю складів, наголосів і їх розташування у віршовому рядку. Розрізняють п’ять основних розмірів : двоскладові – ямб і хорей; трискладові – дактило , амфібрахій, анапест.



Стопа – у силабо – тонічному віршуванні повтор групи наголошених і ненаголошених складів у вірші, який і визначає його розмір. Залежно від кількості складів у вірші, який і визначає його розмір. Залежно від кількості складів стопа буває двоскладова: ямб │ │, хорей │ │; трискладові: дикталь │ │, амфібрахій │ │, анапест │ │; чотирискладові – поян. Кількість стоп визначається кількістю наголосів. Бувають допоміжні двоскладові стопи без наголосу │ │ - пірихій, з двома наголосами - спондей.

Рима - співзвучність прикінцевих складів у рядку, починаючи від останнього наголошеного складу. За місцем наголосу розрізняють рими: чоловічі (тверді) – наголос на останньому складі (теплота – красота – жита); жіночі(напівм’які)- наголос на другому від кінця рядка складі (рута – розтута); дактилічні (м’які ) наголос на третьому від кінця складі ( рученьки – віченьки – ніченьки).

Римування - це спосіб розміщення рим у вірші. Якщо рима зв’язує сусідні рядки, то це парне (паралельне, сумісне) римування – аабб;

через рядок перехресне – абаб.

Через два – охоплюючи (кільцеве) – абба.

Строфа – це група віршованих рядків, об’єднаних однією думкою та сталим для даного твору порядком римування. Залежно від кількості рядків розрізняються види строф: двовірш, тривірш, чотиривірш та інше. Є багато віршів, що не діляться на строфи. Якщо в частинах вірша різна кількість рядків, то ці частини мають назву строфоїдів. У білих віршів, вільних віршах (верлібрі) рими немає.

Все не так

Сьогодні все навкруг – не так.

Чомусь задачка – непроста.

Чомусь цукерка – не солодка.

Проміння сонячне – холодне.

І навіть запахуча диня.

Чомусь не пахне зовсім нині.

У чому річ?

Скажу вам прямо:

образилась на мене мама…

Піду пробачення попрошу –

Хай знову стане все хорошим.

* * *


Дитина і мати. Картина звичайна.

А все ж наче сонця промінням осяяно.

Блакитом мальована, сонцем залита,

І стежками часом веселки сповита.

Загорнена в вічність.

В безмежні простори,

І краще, ніж земних митців ерхатвори.

В ній все те найкраще, що має.

Вселенна:

Її мальована рука божественна.



V. Закріплення знань, умінь і навичок.

Завдання учням

1)Відновіть рими.

Заквітують, як весна, бажання,

Я а тій пісні словом озовусь.

З найглибшим поважанням матерям

Я від серця поклонюсь щирим.

(Матерям М. Сингаївський)

з найглибшим поважанням,

я від серця щиро поклонюсь.

2) Вставте пропущені слова, скориставшись підставкою з довідки.

Налита сонцем і вітрами.

Хлюпоче веслами …,

І … буйні трави,

… хмільна і запашна.

(М. Стельмах)

Довідка: осінь, весна, літо, зима

піднімає, опускає, скошує, ростить, роса, вода, земля, коса.



VI. Підбиття підсумків заняття.

Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Продовжіть речення.

- “Основне, на мою думку, в поезії - …”



”Складання віршів – це …”

”Виявляється, я можу …”

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал