Розрахунок узагальнюючих показників інтенсивності конкуренції та оцінка ступеню монополізації ринку



Скачати 262.83 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір262.83 Kb.
ТипРозрахунок
Загалом, процес діагностики конкурентного середовища компанії включає ряд логічно взаємопов’язаних етапів:



Виявлення переліку фірм, що знаходяться на релевантному зовнішньому ринку; визначення прямих конкурентів; побудова карти стратегічних груп конкурентів.



Збір вихідної інформації та приведення економічних показників до співставного виду.



Визначення типу обраного ринку та розрахунок характеристик, що відображають рівень впливу на підприємство конкурентних сил.



Розрахунок узагальнюючих показників інтенсивності конкуренції та оцінка ступеню монополізації ринку.



Аналіз конкурентних позицій компаній на релевантному зовнішньому ринку:

  • визначення ринкових часток компаній на початок і кінець аналізованого періоду;

  • розрахунок середньої ринкової частки, формування груп фірм, які знаходяться на ринку і розрахунок середньої ринкової частки для кожної групи;

  • розрахунок темпів приросту ринкових часток кожної фірми та визначених груп;

  • факторний аналіз динаміки ринкової частки досліджуваної компанії;

  • визначення виду статистичного розподілу ринкових часток.



Побудова конкурентної карти ринку, виявлення стратегічних положень фірм на релевантному ринку, ситуаційний аналіз і прогнозування конкурентної стратегії фірми.

На першому етапі діагностики конкурентного середовища необхідно визначити коло існуючих на ринку конкурентів. Для цього можна скористатися кількома критеріями. Наприклад, можна досліджувати тільки безпосередніх конкурентів, які виробляють аналогічну продукцію, обсяги реалізації яких у натуральному та вартісному виразі найбільш близькі до відповідних показників підприємств, що досліджується. Такі фірми зазвичай орієнтуються на одну ринкову нішу, їх називають стратегічною групою. Стратегічна група конкурентів – це певна кількість підприємств, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі схожих конкурентних переваг аналогічними методами. Диференціація ніш дещо послаблює конкурентну боротьбу між різними стратегічними групами, проте посилює її в межах таких груп.

Практика менеджменту виробила систему критеріїв віднесення компаній до однієї стратегічної групи:



а) маркетингово-збутові:

  • спрямованість на одних замовників;

  • задоволення потреб покупців, що потребують однакових особливостей у виробах;

  • використання однієї системи розподілу;

  • використання подібних прийомів у засобах масової реклами тощо.

б) виробничо-технологічні:

  • однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;

  • ідентичні технологічні підходи до виготовлення та обслуговування продуктів або надання послуг тощо.

в) продуктові:

  • схожа структура асортименту продукції;

  • діяльність в одному інтервалі параметрів “ціна-якість”;

  • пропонування покупцям аналогічних послуг та технічної допомоги в експлуатації тощо.

г) управлінські (тактичні і стратегічні):

  • схожі стратегічні орієнтири та механізм їх досягнення;

  • однакова поведінка на ринку тощо.

Відомі американські економісти А.Томсон та А.Стрікленд для ідентифікації стратегічних груп конкурентів на ринку пропонують застосовувати графічний метод, а саме побудову карти стратегічних груп. Вона являє собою двовимірну систему координат, на якій позиції зображуваних конкурентів визначаються щонайменше двома найбільш вагомими критеріями їх класифікації. Компанії, які мають близькі позиції на карті відносять до однієї стратегічної групи, при цьому площа круга є пропорційною сукупній ринковій частці стратегічної групи. На рис. зображено карту стратегічних груп для ринку ювелірних виробів США. В якості найбільш вагомих критеріїв обрано співвідношення ціна/якість ювелірних виробів та рівень спеціалізації учасників ринку.

karta_strategichn_grup

Рис. Карта стратегічних груп конкурентів

Другим підходом до визначення кола конкурентів фірми є вибір найбільш потужних гравців на ринку (маркетмейкерів, ринкових лідерів), які визначають характер конкурентної боротьби та володіють незаперечними конкурентними перевагами, або орієнтація на підприємства, які володіють значною сукупною часткою на ринку. Вивчення таких конкурентів дозволяє вдосконалювати власну модель бізнесу, розробляти більш ефективні конкурентні стратегії, розробляти широкий спектр заходів як наступального, так і оборонного характеру.

По-третє, компанія може тримати в полі зору всіх конкурентів, які діють в межах даного географічного ринку. Такий підхід до конкурентного аналізу є досить трудомістким, однак і результати його дозволяють приймати обґрунтовані рішення щодо формування стратегічних конкурентних переваг та розвитку ключових компетенцій компанії.

По-четверте, компанія може проводити моніторинг діяльності усіх можливих конкурентів. При цьому увагу слід надавати найбільш небезпечним групам потенційних конкурентів, до яких належать:



  • фірми, схильні до ринкової експансії, що діють на географічно близьких ринках;

  • фірми, які працюють у суміжних галузях і активно застосовують стратегії диверсифікації виробництва;

  • підприємства інших галузей, які володіють значним виробничим, фінансовим та науково-технічним потенціалом, спроможні швидко подолати вхідний бар’єр та без значних затрат часу й ресурсів перепрофілюватися на випуск даної продукції;

  • підприємства, для яких конкуренція на релевантному ринку є логічним продовженням їх власного бізнесу;

  • великі фірми-покупці продукції даної компанії;

  • крупні постачальники матеріалів, сировини й устаткування для даної компанії;

  • великі фірми-посередники, які реалізують продукцію компанії, або здійснюють її виробництво за ліцензією компанії;

  • малі венчурні та інноваційні фірми, які виділяються на загальному фоні неординарними важко передбачуваними діями;

  • малі фірми, які у випадку поглинання великою компанією можуть стати сильними конкурентами на ринку;

  • виробничі потужності, які споруджуються в географічних межах релевантного ринку тощо.

Моніторинг конкурентів, визначених на першому етапі діагностики, повинен здійснюватися за сукупністю показників фінансової, виробничої, маркетингової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Конкретні моделі та прийоми аналізу рівня міжнародної конкурентоспроможності компаній будуть розглянуті у подальших підрозділах.

Наступним етапом діагностики є характеристика конкурентних сил та визначення типу ринку, що здійснюється експертним шляхом на основі моделі “п’яти сил” М.Портера (Таблиця). Для оцінки впливу окремих факторів конкурентного середовища доцільно використовувати 3-х бальну шкалу: 1 бал – слабкий вплив, 2 бали – помірний вплив і 3 бали – сильний вплив. По кожній конкурентній силі підраховується середнє значення її впливу.



Таблиця

Методика експертної оцінки конкурентного середовища (на основі моделі п’яти конкурентних сил М. Портера)



Конкурентні сили

Фактор

Стан фактору

Оцінка фактору в балах

1

2

3

1. Проникнення нових конкурентів

1.1. Рівень вхідного бар'єру

  • значна економія на масштабах збуту

х







  • високий рівень фінансових інвестицій




х




  • консерватизм існуючої системи постачання

х







  • низький ступінь диференціації продукції

х







  • необхідність залучення постійних покупців







х

1.2. Реакція існуючих конкурентів

  • відсутність активної маркетингової політики

х







  • низька інноваційна активність управлінського персоналу підприємства







х

  • слабке використання методів ведення конкурентної боротьби




х




Середнє значення сили впливу проникнення нових конкурентів (Інк)

1,75

2. Поява товарів-замінників


2.1. Вплив товарів-замінників


  • перевагу отримує товар з нижчою ціною







х

  • тенденція до реалізації дешевших та менш якісних товарів







х

  • відсутність суттєвих розбіжностей в асортименті основних конкурентів




х




2.2. Протизаконна імітація існуючих виробів


  • поява великої кількості товарів-замінників, отриманих в результаті дублювання відомих товарів, марок, товарних знаків фірмами Туреччини, Китаю тощо







х

Середнє значення сили впливу товарів-замінників (Ітз)

2,75

3. Конкурентна сила покупців



3.1. Вплив покупців на кон’юнктурні позиції підприємства


  • високий ступінь організації споживачів;




х




  • великі можливості покупців у виборі товарів-аналогів;




х




  • високий ступінь стандартизації продукції;







х

  • висока мінливість смаків і вподобань споживачів по відношенню до товарів підприємства

х







3.2. Торгівельна сила споживачів (bargaining power)

  • зростання рівня інформованості покупців про товари

х







  • виска цінова еластичність товару







х

Середнє значення сили впливу покупців (Іпок)

2,00

4. Конкурентна сила постачальників


4.1. Вплив постачальників на конкурентну позицію підприємства

  • необмежені можливості підприємства у виборі постачальника

х







  • тенденція до скорочення тривалості господарських зв'язків




Х




  • низька вартість переходу до іншого постачальника

х







4.2. Обмеження ресурсного потенціалу підприємства

  • відсутність власних оборотних коштів

х







  • нестача складських приміщень







х

Середнє значення сили впливу постачальників (Іпост)

1,60

5. Конкуренція між існуючими на ринку підприємствами


5.1. Ступінь інтенсивності конкуренції

  • узагальнений показник інтенсивності конкуренції;







х

  • наявність великої кількості малих підприємств-конкурентів;







х

  • сильними конкурентами є невеликі ринки;




Х




  • незначний приріст попиту на товар підприємства







х

5.2. Конкурентні позиції досліджуваних підприємств

  • вдале місце розташування фірми

х







  • відсутність дослідження конкурентів




Х




  • досліджувані конкуренти фактично не мають сильних конкурентних переваг







х

Середнє значення сили впливу інтенсивності конкуренції між існуючими фірмами (Ік)

2,42

За результатами експертної оцінки конкурентних сил доцільно розрахувати коефіцієнт загального впливу конкурентного середовища на діяльність підприємства:
Коефіцієнти при індексах відображають відносну вагомість впливу конкурентних сил на компанію. Найбільш важливою є сила впливу споживачів на діяльність компанії, оскільки залежно від її рівня досліджуване середовище може бути кваліфікованим як “ринок споживача” або “ринок виробника”.

Показник загального впливу конкурентного середовища на рівні менше 1,5 означає максимально сприятливе для розвитку компанії середовище, мінімальний вплив конкурентних сил, тобто ситуацію, в якій ринкова позиція компанії є близькою до монопольної. Значення коефіцієнту загального впливу більше 2,5 несприятливу для розвитку підприємства ринкову ситуацію з максимальним впливом конкурентних сил, що свідчить про тип ринку, близький до умов чистої конкуренції.

Наступним важливим етапом діагностики конкурентного середовища є оцінка інтенсивності конкуренції. В практиці менеджменту напрацьовано ряд методик оцінки інтенсивності конкурентної боротьби та визначення рівня монополізації ринку (табл.).

Інтенсивність конкуренції (UД), тим вища, чим нижчий коефіцієнт варіації ринкових часток. Базовим припущенням цього методу є те, що інтенсивність конкуренції буде максимальною у випадку, якщо на ринку присутні фірми з близькими за розміром ринковими частками, фінансовим та виробничим потенціалами (коефіцієнт UД наближається до одиниці). І навпаки: якщо існують очевидні лідери і аутсайдери в галузі, то інтенсивність конкурентної боротьби згасає (значення коефіцієнту UД наближається до нуля).


Таблиця

Показники інтенсивності конкурентного середовища та рівня монополізації ринку



Показники

Формула розрахунку

Умовні позначення

1. Показники інтенсивності конкуренції

1.1. Інтенсивність конкуренції, розрахована на основі оцінки ступеня схожості часток конкурентів (UД)



Ді – частка і-го підприємства в загальному обсязі продажу на ринку;

Дср – середнє значення Ді;

П – сукупний прибуток, отриманий підприємствами на даному ринку;

ТР – річний темп зростання обсягу продажу на ринку;

ОРі – обсяг реалізації продукції і-го підприємства;

ОР – загальний обсяг продажу на ринку;

n – кількість підприємств;

і – ранг підприємства в залежності від його частки на ринку.

1.2. Показник інтенсивності конкуренції з врахуванням рентабельності ринку (UР)





1.3. Інтенсивність конкуренції, залежно від темпу зростання місткості ринку (UТР)





1.4. Узагальнений показник інтенсивності конкуренції (UК)





2. Рівень монополізації ринку

2.1. Коефіцієнт концентрації (CRn)



2.2. Індекс Герфіндаля-Гершмана (In)


2.3. Індекс Розенблюта (Ir)


Важливими чинниками конкурентної боротьби є динаміка та рентабельність ринку. Вважається, що річний темп зростання ринку має дві критичні межі: максимальна – 140%, мінімальна – 70%. Тому, якщо ТР > 140%, то ринок перебуває у стані прискореного росту, при умові 70%<ТР<140% ринок проходить стадію позиційного росту, стагнації або згортання, якщо ж ТР<70% то ринок наближається до кризового стану. Висока прибутковість бізнесу та швидкі темпи зростання попиту усувають необхідність жорсткої конкуренції, що обумовлює наближення показників UТР та UР до нуля.

Узагальнена характеристика інтенсивності конкуренції (UК) розраховується за даними вищенаведених показників як середнє геометричне.

Оцінка рівня монополізації ринку здійснюється за допомогою коефіцієнта концентрації, коефіцієнтів Розенблюта, Герфіндаля-Гіршмана тощо. При цьому слід враховувати, що ступінь монополізації ринку є оберненопропорційним по відношенню до рівня інтенсивності конкуренції.

Найбільш поширеним показником монополізації є коефіцієнт концентрації (CRn), який відображає сукупну ринкову частку трьох, чотирьох, п’яти або більше найкрупніших підприємств. Ринок вважається безпечним для підтримання нормальної ринкової конкуренції, якщо на ньому присутні 10 і більше фірм, а на одну фірму припадає не більше 31%, на дві – 44%, на три – 54%, на чотири – не більше 63% ринку. Коефіцієнт концентрації, розрахований для чотирьох найкрупніших компаній на ринку CR4 вважається критично високим, якщо він перевищує 75%.

Більш інформативним, порівняно з попереднім показником є індекс Герфіндаля-Гіршмана (In), який розраховується як сума квадратів ринкових часток всіх присутніх на ринку фірм. Середовище вважається конкурентним, якщо індекс менший 1000. Цей показник є важливим критерієм при реалізації антимонопольної політики у розвинених країнах, оскільки визначає критичну межу при виданні дозволу на безперешкодне злиття фірм на конкретному ринку. Якщо значення індексу перевищує 1800, то ринок вважається неконкурентним, і злиття забороняються.

Індекс Розенблюта (Ir) дозволяє, крім того, враховувати ранг підприємства в залежності від розміру його частки на ринку. При значенні індексу на рівні 1 ринок є повністю монополізованим.

Методологічною основою аналізу конкурентних позицій компаній на релевантному зовнішньому ринку є аналіз ринкових часток фірм-конкурентів. Розмір частки визначає спроможність впливу компанії на ринок, її доступ до економічних ресурсів, і, як наслідок, – ступінь свободи діяльності фірми. Отже важливими завданнями конкурентного аналізу є визначення обсягу та динаміки ринкових часток компаній-конкурентів, дослідження факторів та тенденцій динаміки ринкової частки досліджуваної фірми, визначення виду статистичного розподілу ринкових часток, формування груп фірм, які знаходяться на ринку і розрахунок середньої ринкової частки для кожної групи.

Розрахунок ринкових часток фірм, які знаходяться на релевантному ринку здійснюється за даними про обсяги реалізації фірми та місткість ринку (табл.).



Таблиця

Розрахунок ринкових часток фірм



Показник

Розрахунок

Ринкова частка фірми на початок аналізованого періоду (або на кінець базового)



Ринкова частка фірми на кінець аналізованого періоду



Середня ринкова частка фірми на релевантному ринку



Середня ринкова частка фірм із слабкою конкурентною позицією



Середня ринкова частка фірм з сильною конкурентною позицією



Примітки:

S, S'

– ринкова частка фірми (відповідно на початок і кінець періоду);

Sm,

– середньоарифметична ринкова частка;

Sm1

– середньоарифметична ринкова частка фірм із слабкою конкурентною позицією. Конкурентна позиція фірми вважається слабкою, якщо її ринкова частка є меншою за середньоарифметичну;

Sm2

– середньоарифметична ринкова частка фірм із сильною конкурентною позицією. Конкурентна позиція фірми вважається сильною, якщо її ринкова частка перевищує середньоарифметичну;

Vm,Vm'

– обсяг ринку (відповідно на початок і кінець періоду);

Vb ,Vb'

– обсяг реалізації фірми (відповідно на початок і кінець періоду);

N

– кількість фірм на ринку;

N1

– кількість фірм із слабкою конкурентною позицією (нижчою від середньої);

N2

– кількість фірм із сильною конкурентною позицією (вищою від середньої).

Далі для всіх конкурентів розраховуються показники динаміки ринкових часток: темп приросту ринкової частки (Ts), його максимальне і мінімальне значення серед досліджених фірм (Tmax, Tmin), темп приросту обсягу ринку (Tt).

Темп приросту ринкової частки фірми:


Темп приросту ринку (сукупного обсягу реалізації):



Вже на даному етапі діагностики конкурентного середовища можна робити певні узагальнюючі висновки про стан конкурентоспроможності досліджуваного підприємства, а також динаміку конкурентних позицій його основних конкурентів. Так, якщо ринкова частка компанії має стабільну тенденцію до зростання, то це свідчить не лише про підвищення ефективності маркетингово-збутової діяльності підприємства, але й про збільшення ресурсів фірми за одночасного відносного скорочення їх у інших гравців на ринку. В умовах незмінного обсягу продажів на ринку збільшення ринкової частки обов’язково означає одночасне її зменшення у конкурентів. Проте, якщо ринок перебуває у стадії позиційного росту, то про підвищення конкурентоспроможності компанії свідчитиме перевищення темпу приросту її ринкової частки над темпом приросту ринку: Ts >Tt . Навпаки, в умовах скорочення сукупного платоспроможного попиту на ринку про міцну конкурентну позицію компанії може свідчити її здатність утримувати ринкову частку на попередньому рівні, а ще більше – уникнути скорочення доходу від реалізації продукції (який у цьому випадку виступає показником конкурентоспроможності компанії).

З метою поглиблення отриманих результатів аналізу необхідно визначити основні чинники динаміки ринкової частки фірми, що дозволить більш детально визначити джерела та характер ключових компетенцій та конкурентних переваг компанії. Факторний аналіз динаміки ринкової частки полягає у встановленні залежності зміни ринкової частки від ряду факторів: активності конкурентів, зміни обсягу платоспроможного попиту на ринку, зміни обсягу “вхідних” ресурсів тощо.

Приріст ринкової частки фірми в поточному періоді порівняно з базовим можна подати у такому вигляді:

50 ,

де ΔS – приріст ринкової частки фірми за аналізований період;



ΔSb – приріст ринкової частки фірми за рахунок зміни обсягу реалізації фірми;

ΔSc – приріст ринкової частки фірми за рахунок зміни сукупного обсягу реалізації конкурентів.

Застосувавши метод зважених кінцевих різниць можна визначити вплив виокремлених факторів на динаміку ринкової частки фірми. Сутність цього методу полягає у тому, що величина впливу кожного фактору визначається як за першим так і за другим порядком підстановки, потім результат підсумовується і ділиться на два. Таким чином середня величина дає єдину відповідь щодо рівня впливу фактору на ринкову частку. При цьому, оскільки дані про ресурси конкурентних фірм отримати досить складно, то при визначенні розподілу факторного впливу фірми і конкурентів на ринкову частку приймається рівномірний розподіл ресурсів з однаковими коефіцієнтами вагомості: 0,5 і 0,5:


де, Vb , Vb' – обсяг реалізації фірми (відповідно на початок і кінець періоду);



Vc ,Vc' – сукупний обсяг реалізації всіх конкурентів фірми (відповідно на початок і кінець періоду).

Значення ΔSb та ΔSc визначають напрямки впливу збутової політики підприємства і його конкурентів на зміну ринкової частки підприємства. Як правило, значення ΔSc є негативними, тобто активні методи формування попиту та стимулювання збуту (ФОПСТИЗ), які застосовують конкуренти, зменшують ринкову частку підприємства, а значення ΔSb – навпаки позитивні. При цьому, позитивне значення ΔSb свідчить про наявність конкурентних переваг в сфері реалізації продукції підприємства, від’ємне – про їх відсутність.

Завершальним етапом діагностики конкурентного середовища фірми є побудова конкурентної карти ринку. Вона має вигляд матриці, в якій по рядках фірми групуються за темпом росту ринкової частки (швидке покращення конкурентної позиції; покращення конкурентної позиції; погіршення конкурентної позиції; швидке погіршення конкурентної позиції), а по стовпцях – залежно від обсягу ринкової частки (лідер, сильна конкурентна позиція, слабка конкурентна позиція, аутсайдер) (табл.).

З метою виділення типових груп фірм на основі визначених раніше середніх значень ринкових часток для компаній зі слабкою (Sm1) та сильною конкурентними позиціями (Sm2), а також темпу приросту обсягів ринку (Tt) розраховуються середньоквадратичні відхилення ринкових часток фірм, а також середньоквадратичне відхилення темпів приросту їх ринкових часток:



Таблиця

Визначення виду статистичного розподілу ринкових часток та їх приростів



Показник

Розрахунок

Середньоквадратичне відхилення ринкових часток фірм із слабкою конкурентною позицією


Середньоквадратичне відхилення ринкових часток фірм із сильною конкурентною позицією


Середньоквадратичне відхилення темпів приросту ринкових часток фірм



Розраховані показники є основними для визначення меж типових стратегічних положень фірм на конкурентній карті ринку.

Конкурентна карта дозволяє досить точно визначити співвідношення сил у галузі, встановити стратегічні завдання розвитку фірми на релевантному ринку, ідентифікувати позиції безпосередніх та непрямих конкурентів, оцінити потенціал виникнення проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства, окреслити рекомендації щодо вдосконалення конкурентної стратегії компанії тощо.

Так, для компаній-лідерів за розміром ринкової частки головними напрямами конкурентної боротьби можуть бути: посилення тиску на конкурентів на основі агресивного інвестування в інноваційні розробки; стабілізація конкурентної позиції шляхом підтримки досягнутого рівня рентабельності, створення додаткових вхідних бар’єрів, покращення сервісу, гнучкішої цінової політики тощо.

Компаніям із сильною конкурентною позицією рекомендуються наступні стратегічні альтернативи: пошук незайнятої ніші зі слабкою конкуренцією, пристосування до обраного цільового ринку, наслідування поведінки лідера, поглинання дрібних конкурентів тощо.


Таблиця

Конкурентна карта ринку



КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ТЕМПОМ ЗРОСТАННЯ РИНКОВОЇ ЧАСТКИ

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА РОЗМІРОМ РИНКОВОЇ ЧАСТКИ

І. Лідер

ІІ. Сильна конкурентна позиція

ІІІ. Слабка конкурентна позиція

ІV. Аутсайдер

І. Швидке покращення конкурентної позиції

Smax > S > Sm + 32

ПОЗИЦІЯ 1

Tmax > Ts > Tt + 3t



Sm + 32> S > Sm

ПОЗИЦІЯ 5

Tmax > Ts > Tt + 3t



Sm > S > Sm - 31

ПОЗИЦІЯ 9

Tmax > Ts > Tt + 3t



Sm - 31> S > Smin

ПОЗИЦІЯ 13

Tmax > Ts > Tt + 3t



ІІ. Покращення конкурентної позиції

Smax > S > Sm + 32

ПОЗИЦІЯ 2

Tt + 3t > Ts > Tt



Sm + 32> S > Sm

ПОЗИЦІЯ 6

Tt + 3t > Ts > Tt



Sm > S > Sm - 31

ПОЗИЦІЯ 10

Tt + 3t > Ts > Tt



Sm - 31> S > Smin

ПОЗИЦІЯ 14

Tt + 3t > Ts > Tt



ІІІ. Погіршення конкурентної позиції

Smax > S > Sm + 32

ПОЗИЦІЯ 3

Tt > Ts > Tt - 3t



Sm + 32> S > Sm

ПОЗИЦІЯ 7

Tt > Ts > Tt - 3t



Sm > S > Sm - 31

ПОЗИЦІЯ 11

Tt > Ts > Tt - 3t



Sm - 31> S > Smin

ПОЗИЦІЯ 15

Tt > Ts > Tt - 3t



ІV. Швидке погіршення конкурентної позиції

Smax > S > Sm + 32

ПОЗИЦІЯ 4

Tt - 3t > Ts > Tmin



Sm + 32> S > Sm

ПОЗИЦІЯ 8

Tt - 3t > Ts > Tmin



Sm > S > Sm - 31

ПОЗИЦІЯ 12

Tt - 3t > Ts > Tmin



Sm - 31> S > Smin

ПОЗИЦІЯ 16

Tt - 3t > Ts > Tmin



Фірми зі слабкою конкурентною позицією мають орієнтуватися на здешевлення товарів/послуг або їх ефективну диференціацію, збереження існуючої частки ринку і рентабельності; реінвестиції на рівні достатнього мінімуму для одержання короткострокових прибутків, або вилучення ресурсів з нерентабельного напрямку бізнесу з метою їх алокації у більш перспективні сфери.

Позиція аутсайдерів на даному ринку вимагає або радикальної реорганізації бізнесу (із суттєвим зниженням витрат або, навпаки, підвищенням цін у випадку нееластичності попиту), або виходу компанії з даного бізнесу з розпродажем активів та скороченням персоналу.

Відрізняються стратегічні напрямки ведення бізнесу також залежно від темпів зростання ринкової частки та платоспроможного попиту на ринку в цілому. Так, на швидко зростаючому ринку конкурентоспроможні компанії повинні орієнтуватися на інноваційний стиль ведення бізнесу, швидке реагування на появу нових технологій, закріплення переваг пріоритету, розширення меж ринку, формування лояльності споживачів, захист власних позицій до приходу великих конкурентів.

На ринку з позиційним (уповільненим) характером зростання важливими напрямами забезпечення конкурентоспроможності є скорочення витрат, впровадження технологічних інновацій, орієнтація на досягнення ефекту масштабів, врахування цінової політики конкурентів, зміцнення зв’язків з традиційними клієнтами. Для такого ринку характерне наростання інтенсивності конкурентної боротьби, що вимагає пошуку конкурентів – кандидатів на виведення з ринку, оцінки можливості виходу на зовнішні ринки з метою розширення ресурсної та клієнтської бази.



Для ринку на етапі стагнації або скорочення перспективними напрямами проектування конкурентної стратегії є концентрація зусиль на зростаючих сегментах в межах такого ринку, зниження собівартості продукції, інвестування в радикальні інновації, що відкривають шлях для нецінової конкуренції.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал