Розділ вступ урок вступ



Скачати 423.26 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації30.04.2017
Розмір423.26 Kb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5

3 клас


1 СЕМЕСТР

ОСНОВИ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА (ВСТУП ДО ПОЧАТКОВОГО КУРСУ ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВ)

РОЗДІЛ 1. ВСТУП




УРОК 1. Вступ


РОЗДІЛ 2. МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО ВИДИ

УРОК 2. Поняття про мистецтво. Історія мистецтв


Мистецтво – це особливий спосіб відображення життя. Мистецтво допомагає пізнавати світ через художні образи, формує почуття і думки людей, виховує, розширює світогляд, пробуджує творчі здібності.

Як і наука, мистецтво об'єктивно відображає світ, з мистецтва ми черпаємо інформацію про життя та побут людей різних епох і країн, воно є своєрідним літописом історії людства. Але, на відміну від науки, мистецтво пізнає світ не за допомогою абстрагованих понять (формул), а у конкретних живих образах, подібних до явищ реальної дійсності.

Мистецтво завжди тісно пов'язане з громадським життям свого часу і по-своєму розповідає про нього. Виникнення мистецтва, його розвиток у різних країнах в різні часи вивчає предмет “історія мистецтв”.

Ця наука важлива тим, що у своїй творчості художники спираються не лише на свої безпосередні враження, спостереження та вивчення життя, що їх оточує, вони беруть до уваги досвід, що протягом століть накопичувався у мистецтві. Художники то спираються на досвід національних шкіл, то протиставляють їм своє нове розуміння явищ дійсності.

Історично склалися стійкі форми існування і розвитку мистецтва: архітектура, графіка, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура, художня фотографія, література, музика, хореографія, кіно, телебачення, естрада, цирк.

Усі види мистецтва тісно пов'язані між собою, вони взаємно впливають і доповнюють одне одного. При цьому кожний з видів мистецтва користується своєю мовою, тобто своїми засобами виразності.



Питання для самоперевірки

  1. Що таке мистецтво?

  2. Що вивчає історія мистецтв?

  3. Навіщо художнику потрібне знання історії мистецтв?

  4. Чим історія мистецтв відрізняється від науки?

  5. Які форми існування і розвитку мистецтва ви знаєте?

Папка №

УРОК 3. Поняття про мистецтво. Види мистецтв

Види мистецтва поділяються на просторові, часові та просторово-часові.

Архітектура, декоративно-прикладне мистецтво й образотворчі мистецтва – скульптура, живопис і графіка – відносяться до просторових мистецтв. Образотворчі мистецтва іноді називають ще пластичними мистецтвами. Особливість цих відів мистецтва в тому, що вони художньо відображають дійсність у візуальних, тобто зорових образах.

До часових видів мистецтва відносять музику, літературу – у них композиція розгортається у часі.

Просторово-часові мистецтва – це театр, кіно, телебачення, цирк, естрада – їх називають також синтетичними або видовищними.

У деяких видах мистецтва художній образ виникає на основі іншого, нехудожнього виду діяльності. У архітектурі – на основі будівництва, у декоративно-прикладному мистецтві – на основі створення корисних речей, у художній фотографії – документальних знімків. Деякі різновиди естрадного і циркового мистецтва поєднують у собі елементи мистецтва і спорту.

Для художніх культур більшості народів світу характерний розвиток усіх видів мистецтва, однак, є народи, у яких деякі види не отримали розвитку. Історично різні види мистецтва розвивалися нерівномірно, нерідко ті чи інші отримували домінуюче значення у художній культурі якої-небудь країни чи епохи. Наприклад, образотворче мистецтво у Італії XVI ст., музика у Німеччині XVIII-XIX ст., література в Англії XIX ст. У процесі історичного розвитку жоден з видів мистецтва не зникає, хоча з часом вони змінюються. З'являються й нові види. Так, художня фотографія виникла лише у II пол. XIX ст., кіно – на межі XIX та XX ст., телебачення – у 30-ті рр. XX ст.

Питання для самоперевірки


  1. Які види мистецтв називаються просторовими?

  2. Які з просторових мистецтв вважаються образотворчими, а які – необразотворчими?

  3. У чому полягає особливість просторових видів мистецтва?

Папка №

УРОК 4. Художні образи. Ритм

Відображаючи світ, художник водночас втілює у творі свої думки, почуття, прагнення та ідеали. Він відображає явища життя і водночас дає їм свою оцінку, пояснює їх сутність, виражає своє розуміння світу. Мистецтво може створюватися не лише на основі точного відтворення натури, але й за допомогою фантазії. Ці якості необхідні художнику, без них він не зможе досягти композиційної цілісності та образної виразності картини чи скульптури.

Образність досягається у мистецтві не простим копіюванням натури. Образ – це таке відтворення окремого явища, яке містить в собі узагальнення, тобто вираз загальних рис багатьох подібних явищ.

Одним з компонентів художнього образу є ритм.

Ритм – це рівномірне чергування елементів, порядок поєднання ліній, об'ємів, площин. Наприклад, проявом ритму в архітектурі є розподіл вікон по вертикалі і горизонталі, повторення через певні інтервали колон у античних храмах. Ритм можна спостерігати і на площині – це орнамент на шпалерах, килимах, тканинах.

Коли ми дивимося на нерухоме зображення на тому чи іншому предметі (орнамент на вазі) чи споруді (орнаментальний фриз), з чергуванням яких-небудь елементів (плоскісних, об'ємних, лінійних), ритм дає відчуття руху, бо наш погляд слідкує за цим розміреним повтором елементів.

Ритм може бути спокійним і неспокійним, може бути спрямований в один бік (орнаментальна кайма) або сходитися у центрі (візерунок у центрі скриньки), спрямованим по горизонталі або по вертикалі тощо.

Частий поділ по горизонталі або по вертикалі може створювати відчуття неспокою. Поділки по горизонталі будуть зорово знижувати висоту речі, а вертикальні, навпаки, зроблять її вищою.



Питання для самоперевірки

  1. Що таке образ?

  2. Що таке ритм?

  3. Наведіть приклади прояву ритму у просторових видах мистецтва

Папка №

УРОК 5. КОНТРОЛЬНА РОБОТА (теми 2-4)
РОЗДІЛ 3. АРХІТЕКТУРА

УРОК 6. Поняття про архітектуру. Види архітектури


Архітектура, або зодчество – це мистецтво проектувати, будувати і прикрашати споруди. Архітектура виникла в далекій давнині, коли людина навчилася виготовляти знарядя праці і її житло поступово набувало естетичного вигляду. Будівництво стало архітектурою.

Архітектура – це не просто зведення споруд, що відповідають своєму призначенню. Архітектор прагне створити закінчений художній образ. Міцність, користь, краса – складові частини справжнього твору архітектури.

Архітектурна споруда тісно пов'язана з навколишнім світом. Форма будови також визначається місцевими умовами, у залежності від особливостей клімату і наявності будівельних матеріалів, тому в кожній країні складаються свої архітектурно-будівельні традиції.

Архітектура тісніше, ніж інші види мистецтва, пов'язана з розвитком продуктивних сил, з розвитком техніки. Твір архітектури виявляє погляди і смаки не тільки однієї конкретної людини – автора проекту, - скільки всієї історичної епохи.

Розрізняють три основні види архітектури:


  • архітектура об'ємних споруд – включає житлові будинки, суспільні споруди (школи, стадіони, магазини та ін.), промислові споруди (заводи, фабрики, електростанції та ін.);

  • ландшафтна архітектура – головним чином пов'язана з організацією садово-паркового простору. Це міські сквери, бульвари, парки з “малою” архітектурою – бесідками, містками, фонтанам;

  • містобудівництво – охоплює створення нових міст і сіл та реконструкцію старих міських районів. Містобудівник повинен вибрати територію, розмітити, де розмістити житлові, суспільні та промислові зони та транспортні магістралі, які їх пов'язують, передбачити можливість подальшого розширення міста. Він повинен подумати і про красу майбутнього міста, про збереження історичних пам'ятників, про місце нових міських ансамблів.

Питання для самоперевірки

  1. Що таке архітектура?

  2. Які види архітектури ви знаєте?

  3. Які архітектурні об'єкти віднсяться до “малої архітектури”?

  4. Назвіть складові частини справжнього твору архітектури.

  5. Чим визначається форма архітектурної будови?

  6. У чому полягає завдання архітектора-містобудівника?

Папка №

УРОК 7. Засоби виразності в архітектурі

Кожен вид мистецтва має свою особливу художню мову. Основа виразності в архітектурі - об'ємна форма.

Архітектор за допомогою різноманітних матеріалів створює архітектурну конструкцію. При цьому враховуються особливості матеріалів, вага і міцність. Фундамент повинен бути міцним, опори – масивніші за перекриття.

В основі конструкції лежить принцип тектоніки, тобто гармонійного поєднання частин споруди. Порушення цього принципу дає атектонічний ефект, це може бути використане як художній прийом, наприклад, вітражі замість стін у готичних соборах.

Іноді архітектори застосовують декор (прикраси). Декоративні деталі повинні відповідати конструкції, підкреслювати її особливості.

Масштаб – враження від споруди, його не слід плутати з розміром. Наприклад, римські тріумфальні арки не дуже великі, але справляють грандіозне враження.

Форма – зовнішній контур споруди, буває проста чи складна. Симетрична форма гармонійна і легко сприймається, асиметрична будить уяву.

Відповідність архітектурних форм одна одній і будівлі в цілому – пропорції – найважливіший елемент художньої мови архітектури. Архітектурна форма підкоряється певному ритму, що створюється сполученням горизонтальних і вертикальних ліній. Горизонтальні лінії більш спокійні, вертикальні - динамічні.

Мета архітектурної конструкції – створення внутрішнього простору (приміщення або міста). Найважливіший елемент його організації – світло. Виділяючи світлом одні частини простору і затемнюючи інші, архітектор домагається потрібного ефекту. Здавна для акцентування найважливіших деталей форми архітектори також використовували колір.

Усі ці елементи художньої мови створюють єдність характерних ознак розвитку архітектури – стиль. Стиль архітектури – це, з одного боку, художній образ, а з іншого – відображення уявлень певної епохи. Зміни у мові архітектури відбуваються не лише у зв'язку із змінами у художніх тенденціях, вони зумовлені новими потребами людини. Бажання отримати більш високі, просторі і зручні споруди тягне за собою пошук нових будівельних рішень.



Питання для самоперевірки

  1. Перелічіть виразні засоби архітектури.

  2. Що таке архітектурний стиль?

  3. Які чинники спричиняють зміни у художній мові архітектури?

Папка №

УРОК 8. Архітектурні стилі. Основні елементи споруди. Матеріали будов

Перші зразки архітектурних споруд віднсяться до епохи пізнього неоліту, коли створювалися великі споруди з каменю – мегаліти. У той час як поблизу рік будувалося житло із гілля, стіни гробниць зводилися без застосування з'єднувального розчину (т. зв. техніка “сухого каменю”), шляхом накладування великих каменів неправильної фрми одне на одне (Стоунхендж).

Матеріали, які застосовувалися для будівництва житла, спочатку були м'якими – глина, гілля, солома, дерево та ін., а камінь використовувався лише у будівництві культових і погребальних споруд.

У Стародавні віки викристовували цеглу-сирець, глазуровану цеглу (пласку з одного боку і випуклу з іншого, випалену). Якщо у Стародавній Греції для скріплення каміння використовували скоби, то у Римі винайшли цемент. Цей винахід дозволив значно ускладнити і урізноманітнити форми архітектурних споруд.

Починаючи з XI ст. у будівництві формувалися архітектурні стилі. Романський стиль характеризувався важкими суворими формами. Готичний, що прийшов йому на зміну відрізнявся легкістю, невагомістю, ажурністю.В епоху Відродження (Ренесанс) архітектура розвиває на новій основі принципи і форми античної класики з її системою ордерів (точно визначених співвідношень вертикальних і горизонтальних деталей). У процесі розвитку Ренесанс перейшов стиль бароко (вигадливий, дивний), що відрізнявся перевантаженістю, ускладненістю форм. Пізніше у Франції виникає стиль рококо, для якого характерний надлишок дрібних витончених деталей, складних звивистих ліній. В архітектурних спорудах класицизму використовуються принципи і форми античності, але при цьому вни відрізняються підкресленою правильністю, симетричністю. Пізніше виникла архітектурна течія, що називається ампір, близька до стилю епохи римських імператорів.

XIX ст. стало перехідним у розвитку світової архітектури. Людство винайшло нові будівельні матеріали. В період індустріалізації виникла потреба у будівництві заводів: подібних споруд раніше не існувало. Щоб завод міг нормально функціонувати, йому потрібно було досить багато простору. Тому з'явилися нові види арматури, конструкції зі скла і заліза. З'явилася пориста цегла, більш легка. Вапняковий розчин, який використвувався при бідівництві споруд із каменю, замінили портландцементом, а пружні залізобетонні конструкції дозволили споруджувати каркас будови, який потім обкладали цеглою. Із появою сталі почалося будівництво хмарочосів.

Головні складові будь-якої споруди – це фундамент, стіни, дах. Їх можна поділити на :


  • несучі – фундамент, стіни;

  • несомі – дах, перекриття.

Не менш важливу роль у конструкції споруди відіграють вікна й двері, а також їх розташування і розміри, кількість.

Питання для самоперевірки

  1. Які архітектурні стилі ви знаєте?

  2. Як відбувалася еволюція будівельних матеріалів?

  3. Назвіть головні складові елементи споруди.

Папка №


УРОК 9. Дизайн. Інтер'єр

У результаті розвитку декоративно-прикладного мистецтва у сучасному світі виник новий вид мистецтва - дизайн (у перекладі з англійської – пректування). Без цього виду мистецтва в наш час не може обійтися жодна галузь промисловості. Одним з найпоширеніших видів дизайну є дизайн (проектування, оформлення) інтер'єру.

Інтер'єр – це функціонально та естетично облаштоване внутрішнє приміщення будівлі, організоване завдяки оздобленню стін, підлоги, стелі, наявності меблів, освітлювальної фурнітури, устаткування та колірного вирішення.

Оформлення інтер'єру громадських і житлових приміщень суттєво різниться за всіма переліченими вище пунктами. І якщо оформлення жилої кімнати найчастіше залежить від естетичних смаків і купівельної спроможності власника, то інтер'єр суспільної споруди (службового приміщення) – від його функцінального призначення та загальноприйнятих стандартів.

Прийоми декорування і матеріали знаходяться у певній залежності від призначення приміщень та архітектурно-композиційних особливостей їх інтер'єрів (висота, ширина, глибина). Сприйняття простору приміщення багато у чому залежить від поверхні декору, його фактури, кольору, від освітлення.

Декорування інтер'єру

Стеля: підвісна, натяжна, гіпсокартон, ліпнина.

Стіни: шпалери, тканина, плитка, дерев'яні панелі, декоративна штукатурка, фарбування.

Підлога: дошка, паркет, лінлеум, ламінат, плитка, камінь, килимове покриття та ін.

Меблі бувають вбудовані і пересувні, м'які, фісні, кухонні та ін. Їх виготовляють із дерева, металу, пластику, ДВП та інших матеріалів.

У інтер'єрі також широко представлені тканини: штори, гардини, м'яка оббивка. Доповнюють інтер'єр твори мистецтва: живопис, скульптура, керамічні вироби.

Питання для самоперевірки


  1. Що таке інтер'єр?

  2. Від чого залежить оформлення інтер'єру жилої кімнати та інтер'єру суспільної споруди?

  3. Від чого залежить сприйняття простору приміщення?

  4. Назвіть матеріали за допомогою яких здійснюється оформлення інтер'єру.

Папка №

УРОК 10. КОНТРОЛЬНА РОБОТА (теми 6-9)

РОЗДІЛ 4. ЖИВОПИС




УРОК 11. Види живопису. Матеріали живопису


Живопис- це художнє відображення видимого світу фарбами на поверхні. Розрізняють такі види живопису:

  • монументальний (фрески, мозаїки, вітражі) – особливий вид живописних творів великого масштабу, що прикрашають стіни та стелі архітектурних споруд;

  • станковий (картини) – найчастіше виконується на мольберті;

  • театрально-декораційний (декорації, ескізи костюмів, гриму);

  • декоративний (народний розпис, оформлення інтер'єрів).

Живописні техніки розрізняють у залежності від матеріалу.

У монументальному живописі тільки фреска – настінний розпис по вологій штукатурці вимагає безпосереднього використання фарб. У техніці мозаїки зоображення викладається з дрібних різнобарвних кубиків смальти (сплав скла з мінеральними фарбами). Вітраж – композиція з кольорового скла, з'єднаного свинцевою, алюмінієвою, латунною арматурою або ж цементом. Вітраж розрахований на наскрізне освітлення й призначений для заповнення віконних рам.

Станковий живопис охоплює досить широке коло технік.

Найпоширеніша – олійний живопис – це живопис олійними фарбами на полотні чи картоні. Такий твір можна виправляти в процесі роботи, а після висихання він дуже довговічний.

Акварель (від латинського слова аква – вода) – це фарби на рослинному клеї, що розводяться водою. Техніка акварелі майже не допускає виправлень. Акварельний живопис легкий і прозорий, повний світла і повітря.

Гуаш теж розводиться водою, але на відміну від акварелі, гуашеві фарби непрозрі і допускають виправлення під час роботи.

Темпера – це живопис яєчними фарбами; вона густіша за гуаш, сполучає у собі якості гуаші і олійних фарб, але менш довговічна, ніж олія.

Енкаустіка – воскові фарби, ця техніка малопоширена у наш час.

Акрил – це емульсія на основі полімерів, синтетична фарба. Акриловий живопис сполучає у собі якості гуаші, акварелі і олійних фарб. Живопис акрилом може виконуватися на будь-якій поверхні (тканина, папір, скло, метал та ін.).

Питання для самоперевірки


  1. Що таке живопис?

  2. Які види живопису ви знаєте?

  3. Перелічить найпоширеніші техніки монументального живопису.

  4. Назвіть найпоширеніші техніки станкового живопису. Чим вони відрізняються?

Папка №

УРОК 12. Засоби виразності в живописі

Основним засобом виразності в живописі є колір. Колір – це властивість предмета викликати певні зорові відчуття в залежності від спектрального складу світла, що відбивається від цього предмета.

У сонячному спектрі нараховується сім основних кольорів: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Усі кольори поділяються на дві категорії:


  • хроматичні (кольорові) – червоні, жовтогарячі, жовті, блакитні, фіолетові та всі їх проміжні відтінки;

  • ахроматичні (безколірні) – білий, сірий, чорний.

Хроматичні кольори відрізняються один від одного кольоровим відтінком (тоном), насиченістю (інтенсивністю) та світлотою.

Колірний відтінок (тон) – це назва кольору: червоний, жовто-зелений.

Насиченість, інтенсивність або сила кольору характеризує ступінь відмінності кольору від сірого або ступінь його наближення до чистого спектрального кольору.

Світлота – це ступінь наближення кольорів до білого. Хроматичні кольори мають різну світлоту. Наприклад, жовтий колір та його відтінки значно світліші від коричневого, фіолетового.

Кольори поділяються на теплі і холодні. Теплі: жовтий, жовтогарячий, червоний. Холодні: синій, зелений, фіолетовий, блакитний, бузковий, рожевий.

Локальний колір – це колір, характерний для даного предмета, без детального вияву колірних відтінків. У природі локальний колір предмету побачити важко. Зберігаючи відносну стійкість, власний колір предметів та об'єктів у природі обов'язково змінюється під дією наступних основних факторів:



  • контрастного взаємовпливу сусідніх кольорів;

  • властивостей досліджуваного предмету та його поверхні;

  • повітряного середовища та відстані;

  • сили та спектрального складу прямого та відображеного світла.

З кольором пов'язаний такий виразний засіб, як колорит – різноманітні сполучення барв і їхніх відтінків. Виразне значення має також фактура – характер мазка, що відрізняється у різних художників. До виразних засобів живопису відноситься і композиція – розташування зображуваних об'єктів. Важливу роль у живописі грає перспектива – зображення простору. Ритм у живописі – це чергування силуетів, об'ємів, ліній, барв, що підкреслює динаміку руху чи статику спокою в картині.

Питання для самоперевірки

  1. Назвіть виразні засоби живопису.

  2. Які кольори відносять до хроматичних, а які до ахроматичних?

  3. Назвіть кольори сонячного спектру.

  4. Чим відрізняються один від одного хроматичні кольори?

  5. Які кольори відносяться до теплих, а які до холодних?

  6. Що таке локальний колір?

  7. Під дією яких факторів змінюється власний колір предмета?

Папка №

УРОК 13. Композиція живописного твору

Композиція – це структура, взаємозв'язок важливих елементів художнього твору, від яких залежить весь його сенс і будова. У малярстві цей термін наближений до поняття картини.

Коло явищ реальної дійсності, яке зображує художник – це тема твору. Тема розкривається у певному сюжеті, дії. Внутрішній зміст зображуваного – це ідея. Емоційно виражене відношення художника до зображуваного – оцінка. Тема, ідея, оцінка нерозривні – вони створюють зміст художнього твору.

Поняття “тематична композиція” об'єднує твори соціально-побутового та історичного жанрів, що розкривають дійсність або події певного часу, певної епохи. Тематичні композиції бувають:



  • однофігурні, що відображають внутрішню дію, монолог;

  • двофігурні – спілкування, діалог;

  • багатофігурні – взаємодію і взаємозв'язок всіх важливих елементів твору.

Створення будь-якої композиції підпорядковується певним правилам, від яких залежить її сприйняття. Це:

- наявність композиційного центру;

- рівновага;


  • ритм (форм, ліній, колірних плям);

  • передача руху ( по горизонталі, вертикалі, діагоналі, від глядача і до глядача).

Сюжетно-композиційним центром є головна діюча особа, предмети. Сюжетно-композиційний центр є сюжетною зав'язкю твору, що об'єднує основних діючих осіб. Композиційний центр повинен у першу чергу привертати увагу глядача.

Питання для самоперевірки

  1. Що таке композиція?

  2. Яким правилам підпорядковується створення композиції?

  3. Що таке композиційний центр?

  4. Які види тематичної композиції ви знаєте?

Папка №

УРОК 14. Жанри

Жанри образотворчого мистецтва - це внутрішній різновид видів мистецтва.

У процесі історичного розвитку образотворчого мистецтва склалися такі його жанри: портрет, пейзаж (краєвид), натюрморт, історичний жанр, побутовий жанр, батальний жанр, анімалістичний, міфологічний, алегоричний.

Портрет – жанр образотворчого мистецтва, в якому зображується людина або група людей, відтворюється зовнішність, індивідуальність, відображається духовна сутність. Різновиди портрету:



  • автопортрет – портрет художника, виконаний ним самим;

  • інтимний портрет – художник відкриває у зображуваного те потаємне, що найбільш точно характеризує дану особистість;

  • соціальний портрет – розповідає про громадське життя і соціальний статус людини, в ньому передають характерні риси і особливості, які накладає на людину її професія, оточення;

  • парадний – тип портрета, присвячений зображенню громадського діяча, відомої людини;

  • психологічний портрет – художник передає душевний стан людини.

Існують портрети погрудні, поясні, у повний зріст, поколінні, групові, одно або двофігурні.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал