Розділ права, свободи І відповідальність. Права людини в історії людства



Скачати 264.23 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір264.23 Kb.
  1   2   3

РОЗДІЛ 2. ПРАВА, СВОБОДИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
2.1. ПРАВА ЛЮДИНИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА.
Людина, яка живе самостійно, яка забуває про
відповідальність та взаємозалежність людей,
стала таким самим пережитком давнини, як
людина кам 'яного століття.
Ф. Рузвельт
Зазвичай розділи підручників, присвячені правам та свободам людини, виносять до назви не лише права, а й обов'язки. Ми ж з Вами розглянемо реалізацію прав та свобод людини і громадянина як міру усвідомленої відповідальності перед людьми та суспільством,
а також поговоримо про обов'язки держави перед людиною. Права людини відіграють особливу роль у взаємовідносинах громадянина і держави, контролюють і регулюють здійснення державної влади над окремою особистістю, а також вимагають від державних
інституцій задоволення основних потреб людей, які знаходяться під юрисдикцією держави.
Конституція України (витяги)
Стаття З
...Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
тестові завдання
Що визначає зміст та спрямованість діяльності держави?
а) права людини;
б) свободи людини;
в) права і свободи людини та їх гарантії.
2. Перед ким несе відповідальність держава за свою діяльність?
а) перед б) перед людиною;
в) перед Конституційним Судом України.
3. Що є головним обов'язком держави?
а) забезпечення безпеки;
б) затвердження та забезпечення прав і свобод людини;
в) затвердження економічної самостійності.
2.1.1 Еволюція уявлень про права людини в історії людства
Процес формування уявлень про права людини має багатовікову історію. Змінювалась людина, змінювались погляди на неї й на її права. Людство на кожному історичному етапі
розглядало права людини, виходячи з вже набутого досвіду та конкретних історичних умов.
Цей тривалий та складний процес можна охарактеризувати як боротьбу людей та їх співтовариства за право визнання природних прав та набуття нових прав.
Вчені античної епохи зробили великий внесок до розвитку уявлень про права людини.
За суттю це була філософія, тобто любов до міркувань про це. Давньогрецькі філософи розглядали права з точки зору різних концепцій. Гомер вважав, що в основу права покладена божественна за своєю суттю справедливість. Давньогрецькі мислителі, вбачаючи в правах людини божественний початок, шукали в законах розвитку природи закономірності розвитку суспільства та природу виникнення прав людини. Результатом стала концепція природної
сутності прав людини. При цьому закон і держава розглядались як похідні від природних прав людини як категорії, зумовлені розвитком людини і суспільства.
У V - IV сторіччі до софісти висловили теорію природного рівності та свобод усіх людей. Уявлення Протагора про людину як міру всіх речей змінило традиційне уявлення про значущість людського, а не божественного початку як основи масштабу та міри прав людини. Софіст Антифонт виводив рівноправність людей із природи їх рівних потреб.
Права людини у Давній Греції не мали законодавчого закріплення і тому моделі
ідеального устрою суспільства та держави так і залишились утопіями (утопія в перекладі з грецької - місце, якого немає). Вже в ті часи Аристотель поділяв право на природне і те, що встановлене законом.
Зі скарбниці мудрих думок
«Природним правом є будь-яке право, що діє скрізь і не залежить від того, вважають його люди діючим чи ні». Аристотель.
«Бог створив усіх людей вільними, і ніхто не є рабом від природи».
«За природними даруваннями усі люди рівні, будь вони греками чи
Усі ми вдихаємо повітря ротом і носом». Антифонт.
Запитання
Яка концепція походження прав людини викладена у висловлюваннях мислителів?
2. Які форми дискримінації (нерівності) наводяться у цитатах?
Ідеї, пов'язані з природою прав людини, набули подальшого розвитку у Давньому Римі.
Так, Сенека послідовно відстоював у своїх працях ідею духовної свободи й рівності усіх людей. На цій основі давньоримські юристи розробили вчення про державу, право та права людини.
Римський юрист Ульпіан визначав приватне право як «право, що відноситься до користі
окремих людей». При цьому в приватному праві він виділяв природне право, право народів та цивільне право (тобто римське право - основу сучасного цивільного права).
Античні філософи розуміли, що є люди вільні і є
їх погляди на інститут рабства були різними. В основному рабство визнавалося природним станом речей, але були й такі
філософи, які вбачали у ньому ганебний стан людини і прагнули її звільнення. Це в кінцевому рахунку призвело до скасування інституту рабства й сприяло законодавчому прав людини.
Піонером у законодавчому закріпленні прав людини можна вважати Велику Британію.
Там у році, практично вперше у світі,
були закріплені права людини у документі, який мав назву Велика Хартія Вольностей, або
В ньому було обмежено владу короля і розширені права аристократів, хоча основна маса населення залишалася безправною.
Наступним етапом у розширенні прав людини можна вважати ініціативу англійського парламенту, який у 1628 році представив королю Карлу І Петицію про права. Внаслідок її
затвердження король не міг призначати податки та збори без згоди парламенту, а норми військових законів заборонялось застосовувати до мирного населення.
У
році в Англії був прийнятий визначний юридичний документ, Хабеас Корпус акт, який став основою гарантії права на свободу та особисту недоторканість. Цей документ отримав свою назву від початкових слів наказу суддям
(«Ти зобов'язаний доставити особу до
Процедура Хабеас Корпус акт передбачає надання затриманому чи заарештованому обґрунтовані судовим рішенням пояснення причин затриманя. Якщо ж затримання є незаконним, людина має бути звільнена.
Найяскравіше у цей період розширення прав людини зафіксоване у таких загальновідомих документах як Декларація незалежності США і Декларація прав людини і
громадянина у Франції.
41

В цих нормативних документах вперше була закріплена розбіжність між правами людини як приватної особи (як члена громадянського суспільства) та політичної
людини - громадянина (як члена держави).
Мовою документів
Декларація незалежності США
Філадельфія, 4 липня 1776 року
(витяги)
- Ми вважаємо очевидними такі істини: усі люди створені рівними і всі вони обдаровані
своїм Творцем деякими невідчужуваними правами.
Декларація прав людини і громадянина
Версаль, 26 серпня 1789 року
(витяги)
Представники французького народу, утворивши Національні збори і вважаючи, що неосвіченість, забуття прав людини або зневажання ними є єдиною причиною суспільних дій та знівечення урядів.
- Люди народжуються та залишаються вільними та рівними й рівними у правах.
- Закон є висловом спільної волі.
Запитання та завдання
Що є причиною суспільних лих та знівечення урядів?
Яка з концепцій прав людини викладена у витягах з документів:
а) природно-правова;
б) божественна;
в) обидві вищеназвані.
Якщо у XVIII ст. сформувалась доктрина класичного лібералізму, в основі якого лежало негативне право, яке захищало громадянина від неправомірних втручань держави і влади, то з кінця XVIII сторіччя до 1945 року, внаслідок боротьби народів за покращення своїх соціально-економічних та політичних прав, починають закріплюватись так звані позитивні
права. Наприкінці XIX - початку XX сторіччя в умовах поляризації буржуазного суспільства виникає концепція нового лібералізму (неолібералізм), яка висунула ідею соціального реформування суспільства з метою пом'якшення соціальних конфліктів та соціального розшарування.
Мовою документів
ООН
Сан-Франциско, 26 червня 1945 року
(витяги)
Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості
- позбавити майбутні покоління від дій війни, що двічі у нашому житті принесли людству невисловне лихо;
- знов затвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих і малих націй.
Стаття 55
З метою створення умов стабільності та благополуччя, необхідних для мирних і
дружніх відносин між націями, заснованих на поважанні принципу рівноправності та самовизначення народів, ООН сприяє загальному поважанню та додержанню прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
42

Запитання та завдання
Про які дві війни йдеться в Преамбулі Статуту ООН?
2. Чому мова йде про затвердження знов віри у права людини?
З якою метою ООН вирішила у загальному форматі сприяти правам людини та свободам?
4. Назвіть основні форми дискримінації, наведені у статті 55 Статуту ООН.
У другій половині XX сторіччя права людини істотно розширюються. Сучасне бачення прав людини було зафіксовано в документі, який мав величезний вплив на розвиток гуманізації суспільних відносин. Це - Загальна декларація прав людини, яка була прийнята
10 грудня 1948 року на Генеральній Асамблеї ООН. Не випадково цей день щорічно святкують як Міжнародний день прав людини, а саму Декларацію часто називають «Біблією прав людини». Слід зауважити, що Декларація не має юридичної сили, тобто вона не є
законом.
Мовою документів
Загальна декларація прав людини
Генеральна Асамблея ООН, 10 грудня 1948 року
(витяги)
Преамбула
Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та
їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; і
беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей ;
беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав та свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання,
Генеральна Асамблея
проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені
розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Запитання та завдання
Що є основою свободи, справедливості та загального миру відповідно до Преамбули
Декларації?
2. Що призвело до варварських актів, які обурюють совість людства?
3. Що розуміється у Преамбулі Декларації під варварськими актами?
4. Що має величезного значення для виконання обов'язків, які взяли на себе країни, що приєдналися до Декларації?
Люди а) рівними;
б) вільними;
в) рівними та вільними у своїй гідності та правах.
43

6. Люди повинні поводитись відносно один одного у дусі:
а) толерантності;
б) дружби;
в) братерства.
7. Дайте визначення поняттю «людська гідність».
2.1.2. Покоління прав людини
Розвиток уявлень про права людини логічно призвів до їхнього законодавчого закріплення. Виникають покоління прав людини.
Покоління прав людини - це історичний етап в еволюції уявлень про права
людини, визначений хронологічними рамками, доповненими за змістом нормативно-
правовими актами, в яких закріплені права людини.
Сучасне міжнародне співтовариство визнає три покоління прав, які стосуються різних
сфер людської діяльності.
Перше покоління прав людини було сформоване в кінці XVIII ст. - на початку XIX
століття і зумовлене переходом від аграрного до індустріального суспільства. До нього відносяться громадянські і політичні права, такі як право на свободу думки, слова, свободу совісті, віросповідання, асоціацій, на рівність усіх перед законом, на справедливе судочинство, на участь у політичному житті суспільства тощо. Ці права були сформульовані
в процесі здійснення буржуазних революцій, а потім конкретизувалися і розширилися в практиці і законодавстві демократичних держав.
Друге покоління прав людини включає соціальні, економічні та культурні права. Вони сформувалися с кінця ХУШ до закінчення Другої світової війни у 1945 році, в процесі
боротьби народів за поліпшення економічного та становища, підвищення культурного рівня. До прав другого покоління належать права на працю і вільний вибір роботи, соціальне забезпечення і відпочинок, захист материнства і дитинства, освіту, участь у культурному житті суспільства.
Права та свободи людини, що належать до першого й другого поколінь, знайшли своє
конституційне закріплення у багатьох країнах світу.
Після Другої світової війни людське співтовариство усвідомило необхідність створення міжнародних організацій та механізмів для захисту прав та свобод не лише окремої людини,
а й цілих етнічних спільнот та країн. Крім того, світ став більш взаємозалежним, але при цьому одній людині часто не під силу захистити свої права та свободи. Це призвело до формування третього покоління прав людини, що знайшло своє відображення у Статуті
ООН. Ці права називають «новими», оскільки вони знаходяться в процесі становлення та визнання. Зазвичай до цього покоління відносять колективні права, хоча це питання й досі є
предметом дискусій.
Колективні права часто називають «правами солідарності». До них відносять: право на розвиток, на мир, на здорову екологію, на спільну спадщину людства, а також право на комунікацію, що особливо актуально в умовах нового міжнародного інформаційного порядку.
Дещо пізніше ми з вами детальніше розглянемо декотрі з них.
Третє покоління прав та свобод - це й синтез прав індивідуальних і колективних. При цьому права та свободи кожної людини - природні, а колективні права формуються по мірі
становлення інтересів тієї чи іншої спільноти.
Саме у третьому поколінні прав людини було сформовано три рівня закріплення прав людини.
Схема ]
З — міжнародний
2
(Європа)
1 - державний (наприклад, Україна)
44

3. Можливо, у Вас є свій варіант періодизації поколінь прав людини? Давайте його обговоримо.
Домашнє завдання
рівень
Що таке права людини?
2. Чому права людини тривалий час не закріплювались у законах?
3. Як Ви розумієте вислів: «покоління прав людини»?
4. Чи співпадають права людини з основними сферами її життя?
Другий рівень
Чому, на Вашу думку, права та відповідальність людини є поняттями, котрі дали назви усьому розділу?
2. Дайте свої визначення понять: права людини, покоління прав людини, категорії прав людини.
Закінчіть речення та аргументуйте свою точку зору: «Джерелом прав людини є ...
***
рівень
Запропонуйте свою класифікацію поколінь прав людини.
2. Яке (які) з наведених висловлювань Ви вважаєте вірними? Аргументуйте свою точку зору:
Права людини дані Творцем (Богом);
Права людини - природні, як повітря, вода, земля;
Права людини - це ідеали. Вони не мають жодного практичного значення;
Права людини - це розкіш, доступна лише багатим країнам;
Права людини можуть бути лише у тих кому, вистачає їжі.
Напишіть есе: «Права і я».
2.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ.
З виникненням та розширенням сфери захисту прав людини виникла необхідність їх систематизації за групами - категоріями. Існує декілька підходів до класифікації. Всі вони умовні: оскільки всі права людини є взаємозалежними і взаємопов'язаними; їх не можна розглядати окремо одне від одного.
права та свободи людини.
„Природні права
це ті, що належать
людині в силу її існування
Права людини нерозривно пов'язані з життям кожної людини та з історією суспільного розвитку. В основу змісту прав людини покладені морально-етичні, філософські,
правові та багато інших наукових засад, що формувались протягом багатьох сторіч. Права людини не можна купити, заробити або отримати у спадок - їх називають «невід'ємними»,
тому що вони притаманні кожній людині незалежно від раси, кольору шкіри, статі,
релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження,
майнового становища, або будь-яких інших природних обставин.
Спочатку розглянемо спільне та відмінності прав та свобод, що схематично можна представити у вигляді таблиці (див. Таблицю 2).
46

Особливе місце у класифікації прав та свобод займають фундаментальні та основні
права та свободи. Перелік цих прав та свобод продовжує розвиватись, а механізм їх захисту - вдосконалюватись.
до фундаментальних прав відносились право на життя і право на недоторканість особистості. У 1978 році Державний департамент США відніс до них також:
свободу від неправомірного арешту, затримання, ув'язнення; свободу від катувань та несправедливого суду; свободу від жорсткого поводження; свободу від вторгнення у приватне життя.
Крім того, до цих прав відносять такі права: на мешкання, продовольство, житло,
охорону здоров'я, освіту, свободу думки, свободу зборів, свободу слова, свободу віросповідання, свободу пересування, свободу на участь в управлінні державою.
Таблиця 2.
Спільне та відмінності прав та свобод.
ПРАВА
СВОБОДИ
Спільне
Тісно пов'язані один з одним
Окреслюють забезпечувані державою соціальні можливості людини в різних сферах
Ідентичні природа та система гарантій
Відмінності
Права - цінність, якою володіє людина в силу приналежності до людства
Права, їх додержання, вимагають від людини зваженого, відповідального ставлення до прав інших людей
Захист прав людини - частина міжнародного права
Права - більш широка категорія, ніж свобода
Свобода - природний стан людини як будь-якої живої істоти
Свобода на (позитивна свобода) - здатність діяти у відповідності до своєї волі без обмежень (окрім обмежень, які
передбачені законом)
Свобода від (негативна свобода) — захист від посягання на права і свободи людини в усіх сферах життєдіяльності
Свободи входять до переліку прав людини
Особливе місце належить праву на життя. Це абсолютна цінність світової цивілізації.
Решта прав, по суті, об'єднані навколо цього стрижневого поняття. Це фундаментальне право можна розглядати в двох аспектах:
- по-перше, це право особистості на свободу від будь-яких незаконних посягань на її життя;
- по-друге, це право особистості вільно розпоряджатись своїм життям.
До основних прав відносять права, які мають пріоритет у внутрішній та зовнішній політиці держави. Ця категорія включає всі права, що стосуються матеріальних та нематеріальних потреб людини. Без забезпечення цих прав не може існувати жодна людина.
Мовою документів
Конституція України
Стаття 27
Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Запитання та завдання
У чому полягає обов'язок держави стосовно права на життя кожної людини?
2. Чи можна назвати право на життя солідарним правом людей? Чому?
47

Які права безпосередньо пов'язані з правом на життя? Перелічить їх.
4. Пригадайте з курсу «Основи правознавства» (9 клас), до якої категорії належать злочини проти життя та здоров'я особистості:
а) середньої тяжкості;
б)
в) особливо тяжкі.
У нашій країні смертну страту скасовано. Це не лише форма реалізації права на навіть для особливо небезпечних злочинців, а й можливість запобігти судовій помилці,
котру неможливо буде у подальшому виправити.
Із листа вдови Мартіна Лютера Кінга
«Як людина, чиї чоловік та свекруха стали жертвами вбивства, я твердо та беззастережно виступаю проти страти тих, хто скоїв злочини, які караються смертю. Зла не виправити злом, здійсненим як акт відплати. Справедливість не коїться позбавленням життя людини, морально виправданим санкціонованим вбивством».
Останнім часом часто використовуються поняття «основні права», «фундаментальні
права», або «основні фундаментальні права». Можна сказати, що основні права -- це конституційні
їх додержання частіше за все вимагає суспільних зусиль.
2.2.2. Громадянські і політичні права людини.
На відміну від фундаментальних прав, громадянські права і свободи не надані людині
від природи; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх в законах та конституціях. Зокрема, в загальній
Декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право на вільне пересування і
обрання собі місця проживання, право на громадянство, на володіння майном як так і разом з іншими.
Політичними є права і свободи, що дають можливість громадянину реально брати участь у здійсненні народовладдя, в управлінні державними і суспільними справами. Це,
зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об'єднуватись в політичні партії, тощо.
Давайте обговоримо
«Свобода слова є матрицею, незамінною умовою майже кожної другої свободи».
Кардозо - член
Суду США
з 1932 по
р.р.
Чи згодні Ви з цим судженням? Чому?
Ця свобода має обмеження, адже кожна свобода, що доведена до крайності, може призвести до розбещеності. Ще у Давній Греції були встановлені обмеження на підбурювання до заколоту та бунту, наклеп (висловлювання свідомо неправдивої інформації)
та богохульство (критику релігії та ображання релігійних почуттів
Можливість висловлювати свої думки вголос, конструктивно та справедливо критикувати свій уряд, не при цьому бути підлеглим репресіям та переслідуванням збоку влади критерій, що відрізняє демократичне суспільство від тоталітарного.
Свобода слова входить як складова частина до свободи інформації.
48

Давайте обговоримо
Декларація прав людини і громадянина 1789 року
Стаття 11. Вільне висловлення думок та поглядів є одним з найдорогоцінніших з прав людини. Кожен громадянин може висловлюватись, писати та друкувати вільно, але має
нести відповідальність за зловживання цією свободою лише у випадках, передбачених законом.
про необхідність вільної преси
Оскільки основа нашої держави - це думка народу, первинною ціллю повинна бути підтримка цього права; і якщо б мені було дозволено вирішувати, чи варто мати державу без газет або газети без держави, я, ані хвилини не вагаючись, віддав би перевагу останньому.
Загальна декларація прав людини ООН
Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань та на самовираження; це право включає свободу безперешкодно додержуватись своїх переконань та свободу шукати,
отримувати та поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами та незалежно від державних кордонів.
Конституція України (витяги)
Стаття
заборонена.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших люде й, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал