Розділ 7 Організація та проведення соціологічного дослідження



Скачати 488.04 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка4/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір488.04 Kb.
1   2   3   4   5
Контрольований (валідний) експеримент представляє спробу одержати відносно чистий ефект дії експериментальної змінної. З цією метою робиться ретельне вирівнювання інших умов, які можуть спотворити результат впливу експериментального чинника. Вирівнювання умов стосується всіх об’єктів, що беруть участь у дослідах експериментального і контрольного. Можливі експерименти безконтрольного об’єкта, що повторюються кілька разів. Тоді вирівнюванню підлягають умови експериментальних об’єктів у кожній серії дослідів. Перш ніж приступити до вирівнювання умов, треба виділити характеристики, що імовірно впливають на очікуване слідство. Це вимагає ретельного попереднього аналізу проблеми при розробці програми дослідження. У кожній окремій спробі досліду перевіряється дія одного з виділених чинників, і тоді всі інші підлягають вирівнюванню. Саме такі наші дії описані вище при уявному експериментуванні з телеглядачами. Щоб перевірити вплив інтересу до передач типу П на інтерес до передач типу Р, ми вирівнювали групи обстежених за рівнем освіти, виділяючи водну підвибірку осіб з високим рівнем освіти (0+), а в іншу – з низьким (0-). Так само діють і в натурних контрольованих експериментах. У першу чергу,
вирівнюють (зіставляють) основні параметри загальної соціальної ситуації, такі як тип поселення, галузь виробництва, етнічне і культурне середовище, часовий інтервал й інші характерні особливості, які можливо рівно застосувати до всіх об’єктів процесу, що вивчається. Це особливо важливо при організації широкомасштабних соціальних експериментів. Основні прийоми вирівнювання індивідуальних характеристику разі, коли одиницями спостереження є індивіди, наступні.
Точкове вирівнювання застосовують у дослідах з малими групами (наприклад, робочі бригади або шкільні класи. Процедура зводиться до підбору індивідів у належних
вирівнюванню групах за єдиними суттєвими ознаками. У прикладі на випробування ефекту нової системи оплати праці суттєвими можуть виступати (а) професія робочого, б) кваліфікація, (в) стаж роботи за професією, (г) вік, (д) сімейний стане) стать тощо. Тоді при вирівнюванні в основній і контрольній серіях кожному робочому в першій серії повинен бути знайдений аналогу другій, третій серіях і т. д. Іванову – токарю III розряду з трирічним стажем, 28 років, одруженому і такому, що має дитину, – повинен відповідати Петров – токар з аналогічними даними. Очевидно, що такий прийом дуже складний. Він використовується інколи в лабораторному експерименті та вкрай рідко – у польових дослідженнях.
Частотне вирівнювання припускає зіставлення істотних ознак в пропорціях, середніх величинах, сумарних індексах тощо, на групу в цілому, а не окремих індивідів, як в попередньому виді вирівнювання. Та при цьому не слід забувати, що істотний недолік частотного вирівнювання – небезпека контрастних поєднань, виділених у
пропорціях характеристик, що може значно спотворити ефект вирівнювання. Уявимо собі, що в першій групі токарі мають переважно IV розряд, а слюсарі – II розряд, тоді як в другій, навпаки, токарі II розряду, а слюсарі – IV. До того ж водній групі більшість респондентів – молодь, а в другій – робочі середнього віку. Таким чином, подібний вид вирівнювання за складністю хоч і поступається точковому, але не завжди можливий для використання в малих групах.
Вирівнювання за квотою, застосовне і у великих вибірках, допомагає усунути недоліки попереднього прийому. У цьому випадку зіставляють групи за пропорційним представництвом ознак, узятих, проте, у жорстких поєднаннях (дивитись квотна вибірка.
Випадково-механічне вирівнювання використовується при масових експериментах, на крупних об’єктах, коли відбір респондентів відбувається за правилами випадкової безповоротної вибірки (дивитись систематична, механічна вибірка. Але даний прийом не можна використовувати при дослідженнях невеликих груп. Розглянемо деякі нескладні варіанти соціальних експериментів.
Експеримент типу до – після з одним контрольним об’єктом звичайний варіант соціального експериментування. У прикладі з випробуванням ефективності нової системи оплати праці слід вчинити так (1) в експериментальній і контрольній бригадах вирівняти загальні і специфічні характеристики, передбачені програмою (2) здійснити експеримент (перша серія) і заміряти підсумки (3) повторити експеримент на двох інших бригадах, що вирівнюються за тими ж процедурами, і зіставити дані з підсумками першої серії (4) продовжувати випробування на нових групах парних бригад до тих пір, покине зафіксуємо (а) стійкі показники, або (б, неістотні відхилення у величинах підсумкового порівняння за кожною серією. Зрозуміло, що чим більше буде здійснено випробувань, тим надійніший результат експерименту.
Експеримент типу до – після безконтрольного об’єкта. У цьому експерименті логіка аналізу спрощується наступним чином. Уявимо, що ми хочемо вивчити вплив нової системи підрядної організації праці не тільки на його продуктивність (об’єктивні показники, алей на стан задоволеності роботою або з’ясувати, як зміниться структура мотивів трудової діяльності. У такому разі треба скористатися методом опитування до і після введення нової системи організації.
Експеримент типу тільки після з контрольним об’єктом. Очевидно, що, оскільки ми уникли першого заміру, реактивна дія, пов’язана з втручанням експериментатора, скасована. При цьому, звичайно, зберігаються всі вимоги до вирівнювання умові до повторних серій для отримання стійкого результату.
Експеримент типу нібито до – після з контрольною групою. У цьому експерименті, хоча перший вимірна контрольній групі здійснювався, він не впливає на результат, оскільки не було вторинного виміру. Різниця між експериментами типу (3) і (4) втому, що в останньому намне потрібно буде шукати об’єкт (бригаду, на якому не вводиться нова система організації праці, оскільки в контрольній групі вимірювана змінна може бути або не бути вона не впливає на підсумок. Практично це важливо, оскільки експериментування з людьми завжди має моральний аспект. Так, введення нових умов праці на усьому виробництві, за винятком одного цеху, може бути сприйнято як дискримінація. Далі можливі такі експерименти з двома і трьома контрольними групами, водних з яких вводять ці експериментальні умовив інших ні. Труднощі натурного експерименту багатообразні, і зачіпають вони не тільки процедурні, але і моральні аспекти. Правда, і перших проблем більш ніж достатньо для пояснення, чому натурне соціальне експериментування саме в наукових цілях (не ради практичного ефекту) робиться вельми рідко. Основна вимога будь-якого наукового
експерименту – усунення неконтрольованих чинників. Дж. Мілль зовсім заперечував можливості наукового експериментування в соціальній сфері через труднощі вирівнювання численних змінних. Своєрідним полігоном соціальних експериментів стали малі групи. Але експериментування на таких об’єктах навряд чи можна назвати соціологічним у вузькому сенсі слова. Це, як нами вже зазначалося раніше, соціально-психологічні експерименти. Ближчим до соціологічного експериментує економічне й управлінське експериментування. Це так звані творчі експерименти або експерименти оцінки
ефективності нововведень. У науковому відношенні таке експериментування може дати істотне збільшення знання. Проте тут виникають моральні проблеми, бо виправданий лише досвід, який не спричинить негативних наслідків для людей. Та як відомо, не всі експерименти припускають свідомо сприятливий результат. Сучасна наука має у своєму розпорядженні достатньо великі можливості уявного експериментування, які слід широко використовувати для науково-пізнавальних цілей, і на основі яких можна переходити до натурних експериментів без обтяжливих соціальних наслідків.
Уявний квазіексперимент. Логіка аналізу тут та ж, що і в натурному. Своєрідність його полягає втому, що замість маніпуляції з реальними об’єктами ми оперуємо з інформацією про ті події що вже сталися, звершилися. Натурні експерименти, про які йшлося вище, належать до класу тих, що
проектують: дослідник проектує передбачувані наслідки, вводить у гру їх гіпотетичні причини. В уявному ж аналізі можливий і зворотний хід висновків від наявних наслідків до можливих причин. Такий експериментальний хід називають ретроспективним
аналізом або експериментом «ех-роst-facto». Очевидно, що цей спосіб у натурному експерименті неможливий. Разом з тим проективний експеримент не завжди можливий за реальними умовами, і тоді мив думках проведемо аналіз подій за логікою такого експерименту, безпосередньо не втручаючись у реальне життя. Наприклад, нас цікавить, наскільки читання газеті перегляд телепередач впливають на загальну інформованість людей, на відміну від користування тільки газетами або тільки телевізором. У натурному експерименті типу до після з контрольною групою слід діяти наступним чином. Підібравши дві групи і вирівнявши їх за істотними умовами, в експериментальній групі забезпечимо всіх учасників радіо- і газетною інформацією, заміряємо їх інформованість. У контрольній групі зробимо теж саме. Потім позбавимо експериментальну групу газеті через деякий час заміряємо її інформованість. У контрольній групі умови збереглися колишніми. Якщо виявимо відмінність на користь більшої обізнаності контрольної групи, можемо зробити висновок газети є важливим доповненням до телеінформації. Якщо різниці не знайдемо, зробимо висновок, що газети недодають суттєвої інформації, яка отримується з телебачення. Після цього проведемо експеримент на вилучення телевізорів і повторимо експеримент на інших вирівняних групах, покине доб’ємося стійкого результату. Очевидно, що таке експериментування в реальній практиці провести неможливо за етичними і правовими міркуваннями (тут будуть порушені права людини на доступ до джерел інформації, право власності тощо. Тому із загальної маси населення якогось міста відберемо осіб, що передплачують газети і що мають телевізора потім аналогічну групу жителів, які газетне передплачують. Вирівнявши групи (методом випадково-механічного відбору, станемо поводитися з ними як з двома реальними об’єктами і одержимо висновок за тією ж логікою, що для експерименту типу (1). Уявне експериментування є вданому випадку не що інше, як аналіз зв’язків між багатьма змінними, розглянутими раніше.
Великий об’єм статистики одна з неодмінних вимог квазіексперименту. Так, соціологи В. Шубкін і Д. Константіновській, прогнозуючи шанси молоді на вибір професії за інтересами, користувалися даними масових обстежень зароків. Спосіб прогнозу – уявне експериментування. Автори якби екстраполювали тенденцію найближчих трьох років на основі даних за декілька попередніх. Тобто, перевірка ступеня збігу теоретичного прогнозу з реальною тенденцією уможливила виведення закономірності для дійсного прогнозування майбутньої перспективи. Цим прикладом проектуючого квазіексперименту, який не поступається за своєю науково-пізнавальною цінністю реальному експериментуванню, хочеться підкреслити і витонченість, і гуманність уявного експериментального аналізу. Є безліч технічних засобів, що дозволяють здійснювати найрізноманітніші моделі уявного експериментування.
Натурний квазіексперимент – особливий вид експерименту. Уданому випадку дослідник керується логікою експерименту до – після, але, по-перше, не жорстко контролює фонові дії і, по-друге, створює експериментальну ситуацію своїми діями як учасник життєвої ситуації. Тобто, це є саме той випадок, коли недосвідчений дослідник може переплутати експеримент із включеним спостереженням. Будучи дослідником, він разом з тим виконує функцію експериментальної змінної. Подібне експериментування має місце в «провокуючих» польових дослідженнях. Розглянемо приклад подібного експерименту, проведений петербурзьким соціологом О. Олексієвим і описаний В. Ядовим. Будучи науковим співробітником, О. Олексієв провів провокуючий експеримент на заводі Поліграфмаш, куди він влаштувався на роботу слюсарем-розточувальником, причому про його академічний статус спочатку ніхто, окрім керівництва, не знав. Дослідник мав наметі вивчити реальні норми, що регулюють виробничі взаємовідносини в робочому колективі. Будучи рядовим робочим, активно спілкуючись у цьому середовищі, він зіткнувся з незрозумілим фактом. Усі порушують добревідомі інструкції й робочій майстри, й інженери, й адміністратори. Але майстер накопичує матеріал на недисциплінованих робітниках, скажімо, прогульниках, і пред’являє цей матеріал лише тоді, коли з певних, не обов’язково ділових, міркувань хоче звільнитися від порушника дисципліни. Висловлені в офіційній обстановці, ці аргументи не викликають заперечень. Майстер добивається звільнення. А. Алексєєв починає шукати теоретичні пояснення цього феномена в соціопсихологічних і соціологічних підходах. Він доходить висновку, що слід розрізняти демонстративні соціальні установки і цінності, що офіційно підтримуються вданій системі відносин, аз іншого боку цінності та установки, які реально керують поведінкою. Далі соціолог ставить питання, висуває гіпотези, які перевіряє спостереженнями, у бесідах і провокуючими діями (останнє є ключовим методом. Так, наприклад, щоб дати відповідь на питання наскільки серед робочих прийняті цінності ініціативи і сумлінності, дослідник перевіряє наукову гіпотезу власними експериментальними вчинками новий розточувальний верстатне працює, оскільки недотримані нормативи експлуатації й доводиться винаходити раціоналізаторські прийоми. Коли він ділився зі своїми раціоналізаторськими пропозиціями з керівництвом, то чув у відповідь Тобі що, більше за всіх потрібно. Та коли він маскував свою пропозицію під вимушену дію, вона приймалася. Треба було сказати Якщо ми цього не зробимо, то в нас будуть неприємності. Таким шляхом Алексєєв перевірив гіпотезу про регулятивній демонстровані норми виробничих взаємин. Натурний квазіексперимент А. Алексєєва не можна віднести до жорстко контрольованого експерименту. Це демонстрація експериментальної логіки соціологічного аналізу. Дані для вивчення ситуації витягуються не кількісними (статистичними)
процедурами, а шляхом використання якісних методів. Уданому випадку соціолог вибрав стратегію «провокуючого» вивчення соціальної реальності
1
Оскільки експериментальний метод складніший за інші, у його застосуванні припускаються багатьох помилок, ось деякі з них
1. Експеримент проводиться для отримання інформації, яка може бути одержана іншими, більш простими способами.
2. За експеримент видається включене або стандартизоване невключене спостереження.
3. Немає органічного зв’язку проведеного експерименту з метою, завданнями і гіпотезами дослідження.
4. Допущена двозначність або інша суттєва неточність у формулюванні гіпотези, винесеної на експериментальну перевірку.
5. Експериментальна ситуація чітко невизначена, через що експеримент проводиться з порушенням його умов.
6.
Суб’єктивні оцінки експериментальної ситуації переважають над об’єктивними характеристиками.
7. Уході експерименту з’ясувалися такі важливі властивості експериментальної групи, які не були відомі до його початку.
8. Контрольна група не є аналогом експериментальної групи за істотними для дослідження параметрами.
9. Контроль заходом експерименту був ослаблений та/чи неефективний.
10. Висновки експериментаторів підлаштовуються (підганяються) під гіпотезу без достатніх нате підстав.
11. Експеримент проводиться над людьми, які не бажають цього і чинять опір йому.
12. Практичним підсумком експерименту стало не рішення соціальної проблеми, а посилювання її невирішеності
2
Отже, планування та проведення експерименту вимагає послідовного вирішення складних питань, таких як з’ясування мети, формулювання гіпотез, завдань, чітке визначення об’єкта та предмета експерименту, створення експериментальної ситуації, відповідних умов для неї, а також вибір способу контролю за його ходом, обробка та аналіз результатів експерименту та врешті-решт оцінки його значення для соціальної дійсності.

7.5. ФОРМИ ЗВІТНОСТІ ПРО СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Результати соціологічного дослідження подаються у вигляді підсумкового документа інформації, інформаційної записки, аналітичної записки чи звіту про науково-дослідну роботу. Найбільш доступною та прийнятною для прикладних досліджень у соціальній роботі, на наш погляд, є класифікація запропонована В.М. Шейко.
Інформація про дослідження є документом, у якому містяться результати дослідження без їх інтерпретації, вона включає наступні елементи
– стисле викладення проблемної ситуації
– перелік цілей та завдань НДР
– описання соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності
– розподіл відповідей на запитання анкет чи інтерв’ю та результати аналізу документів у вигляді таблиць (у відсотках.
1
Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учебник для вузов / Соавт. ВВ. Семенова. – М Добросвет, 2000. – 596 с.
2
Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии: Учебное пособие. – Издательство
Алтайского государственного университета, 2001. – 138 с.
Ця форма звітності використовується під час проведення невеликих досліджень, результати яких призначаються безпосередньо для прийняття управлінських рішень.
Інформаційна записка про дослідження також невелика за обсягом, вона включає ті ж підрозділи, що й інформація. Але в підрозділі, де викладаються результати дослідження, підсумкові дані коментуються, тобто описуються. Наприкінці наводяться висновки із зазначенням виявлених тенденцій. Інформаційними записками завершуються етапи невеликих досліджень, а також оперативні дослідження, що проводяться в досить стислі строки для прийняття управлінських рішень.
Аналітична записка про дослідження може завершувати значні етапи досліджень чи бути основним підсумковим документом невеликих, науково-дослідних робіт. Вона значна за обсягом та має таку структуру а) вступ б) основна частина в) заключна частина. У вступі обґрунтовується необхідність проведення НДР, підстави використання тих чи інших методів збирання, обробки та аналізу інформації описуються мета, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, доводиться репрезентативність вибірки, дається характеристика проблемної ситуації. Основна частина включає аналіз одержаної інформації. Тут здійснюються групування, зіставлення (порівняння) результатів, наводяться таблиці, графіки тощо. Увесь цифровий матеріал аналізується, виявляються закономірності функціонування тих чи інших процесів та явищ. У заключній частині наводяться основні висновки та шляхи розв’язання виявлених проблем.
Звіт про НДР є головним підсумковим документом соціологічного дослідження. Він містить такі обов’язкові елементи титульний аркуш, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень та символів, вступ, основну частину, заключну частину, список використаної літератури, додатки. Реферат містить відомості щодо обсягу документа, кількості таблиць, графіків, малюнків, перелік ключових слів, стислий опис суті дослідження, пояснення його новизни, викладення результатів та сфери їх застосування.
Вступ до звіту включає: оцінку стану вивчення з цієї проблеми, обґрунтування актуальності, новизни НДР, викладення мети, завдань роботи, опис зв’язку з іншими подібними дослідженнями.
В основній частині викладаються головні результати дослідження, описуються принципи методологічного підходу, методи збору, обробки, аналізу інформації, доводиться репрезентативність вибірки. Описується хід дослідження, аналізуються його результати.
У заключній частині наводяться стислі висновки, пропозиції щодо використання результатів дослідження, рекомендації. Додатки вміщують таблиці, графіки, що не увійшли до тексту звіту
1
При складанні звіту слід дотримуватися таких вимог чіткість, логічність, конкретність викладення, аргументованість висновків, точність формулювань, обґрунтованість рекомендацій та пропозицій. Отже, розглянувши організацію, проведення та методи соціологічного дослідження, можна зробити узагальнюючий висновок проте, що діапазон соціологічних методів є дуже широким, тому ефективному проведенню дослідження сприяє раціональний вибір
1
Шейко В.М., Кушнаренко НМ. Організація та методика науково-дослідницької діяльності Підручник. – те вид. – К Знання, 2004. – 307 с.
того чи іншого методу, або їх вдале поєднання в кожному конкретному випадку. А ефективність цієї процедури залежить від дотримання певних правил які полягають у послідовному виконанні технології соціологічного дослідження.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Поясніть, чому соціологічні дослідження називають «конкретно-соціологічні дослідження, або емпіричні дослідження
2. Визначте місце соціологічних досліджень у структурі соціології.
3. Охарактеризуйте основні етапи програми соціологічного дослідження.
4. Охарактеризуйте метод спостереження в соціології.
5. Доведіть, що вивчення документальних джерел – найважливіший метод соціологічного дослідження.
6. Охарактеризуйте соціометричний методу соціології.
7. Охарактеризуйте метод анкетного опитування.
8. Розкрийте інтерв’ю як метод опитування.
9. Розкрийте загальні вимоги до анкети. Переваги й недоліки анкети.
10. Наведіть класифікацію запитань, що використовують в анкетах, та проаналізуйте.
11. У чому полягає сутність контент-аналізу як методу соціологічного дослідження
12. Розкрийте метод фокусованого групового інтерв’ю.
13. Розкрийте поняття предметі «об’єкт» соціологічного дослідження.
14. Висвітліть основні вимоги до формування гіпотези в соціологічному дослідженні.
15. Охарактеризуйте основні етапи соціологічного дослідження.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ ДИКТАНТ

1. Дайте визначення наступним поняттям
– метод
– інструментарій методу
– процедура методу
– техніка методу
– технологія методу
– методика соціологічного дослідження.
2. Поняття емпірія означає. .
3. Дослідницькою програмою соціологічного дослідження називають...
4. Соціальні проблеми мають наступні масштаби...
5. Пілотажне дослідження охоплює ... й проводиться на ... кількості респондентів, що включає приблизно ... осіб.
6. Генеральний «пілотаж» – це продовження проби, але тепер...
7. Польове обстеження, це ...
8. Вибіркова сукупність – це ...
9. Генеральна сукупність це – ...
10. Існують такі основні типи вибірки ...
11. За формою фіксації інформації документальні джерела поділяються на ...
12. Результати соціологічного дослідження подаються у вигляді підсумкових документів, таких як ...
13. Програма соціологічного дослідження поділяється на такі частини ...
14. Соціальний експеримент виконує дві основні функції ...
15. Головним документом соціологічного експерименту виступає ...


187
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Грецьке слово емпірія означає
а) досвід б) дослідження в) всеохоплюючий.
2. Російський соціолог В. Ядов головні елементи теоретико-прикладного
дослідження розподіляє на
а) два етапи б) три етапи в) чотири етапи.
3. У емпіричних дослідженнях перевага надається гіпотезам
а) пояснювальним б) перевіряючим; в) констатуючим.
4. Пілотажне дослідження означає
а) пробне дослідження б) повторне дослідження в) багаторазове дослідження.
5. Поняття репрезентативність вибірки означає
а) оптимальність б) пошуковість; в) визначеність.
6. Метод контент-аналізу використовують для обробки
а) закритих запитань б) відкритих запитань в) напіввідкритих запитань.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал