Розділ 7 Організація та проведення соціологічного дослідження



Скачати 488.04 Kb.

Сторінка3/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір488.04 Kb.
1   2   3   4   5

7.4.4. Соціометричне опитування

Соціометричний метод – це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи. Термін «соціометрія», запропонований Як.Дж. Морено, походить від двох латинських слів «socius» – друг, товариші вимірювання, міра, тобто в буквальному сенсі «соціометрія» означає вимір ступеня дружніх відносин і є своєрідним способом кількісної оцінки відносин між індивідами в групі.
Соціометричні методики використовуються соціологами для виявлення
– неофіційних лідерів малих груп
– ізгоїв колективу
– кандидатів, які заслуговують рекомендацій для висунення їх на посаду офіційних керівників колективів
– характеру соціально-психологічного клімату колективу і тенденцій його трансформації
– причині рушійних сил внутрішньоколективних конфліктів (міжособових, особово- групових і міжгрупових
– багатьох інших проблем, рішення яких здатне оптимізувати діяльність первинних трудових колективів та інших малих соціальних груп. Наявність анкети-питальник, характер її заповнення, вимоги до контакту з опитуваним – ці та деякі інші ознаки дають підставу вважати соціометричний метод, не дивлячись на наявність відмінних рис, одним із видів опитування. Його особливість та відмінність від інших традиційних методів опитування (анкетного й інтерв’ю) полягає у цілеспрямованій орієнтації дослідження особливостей міжособистісних відносин у малих групах. Ця анкета являє собою спеціальну техніку виміру досить конкретного виду міжособистісних відносин, які виражаються в різних оцінках і судженнях одних членів груп відносно інших у плані бажання або небажання взаємодіяти один з одним.
Соціометрична анкета дозволяє дати кількісну оцінку виборів індивідів стосовно один одного у процесі виконання певного виду діяльності. Вона є достатньо ефективним методом опису і оцінки соціально-психологічного стану міжособистісних відносин, психологічної структури групи і її загального психологічного клімату. За допомогою соціометричного методу можна одержати оптимальну інформацію пропозиції індивідів у групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера у групі, про групову згуртованість і т. ді на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин у групі.
Соціометрична анкета формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підґрунтям для встановлення структури взаємовідносин. Наприклад З ким із членів студентської групи Ви бажали б відзначити свій день народження, Разом із ким Ви бажали б проживати водній кімнаті гуртожитку, Хто із членів студентської групи на Ваш погляд, повинен бути старостою. Зразок соціометричної анкети та соціометричної матриці подано нарис та рис. 7.2.

173
Список членів групи

з/п
Питання для вибору
А

Б

В

Г

Д

Е

Ж

З
И

К

1 З ким із членів студентської групи Ви бажали б відзначити свій день народження
2 Разом із ким Ви бажали б проживати водній кімнаті гуртожитку
3 З ким із членів групи Вам не хотілось бині за яких умов проживати водній кімнаті гуртожитку
4 З ким із членів групи Вам хотілось би проводити своє дозвілля (похід у кіно, кафе, бібліотеку
5 Кого з членів групи Вам не хотілось би бачити в компанії при проведенні дозвілля
6 Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, повинен бути старостою
7 Хто із членів студентської групи, на Ваш погляд, не повинен бути старостою
Рис. 7.1. Зразок соціометричної анкети
Σ (сума
виборів)

з/п
Прізвища
Ребр
ов

Пот
апов

Косенк
о
Нос
ов

Ста
р
ко

Фо
менко

Лисо
в
Єгор
ов

Стоян

Сивкін

+ – 0
1
Ребров
* + – + + 0 + – 0 + 5 2 2
2
Потапов
+
* – + + + + 0 – – 5 3 1
3
Косенко
– + * 0 0 + 0 + + – 4 2 3
4
Носов
– + 0 * + – – + + 0 4 3 2
5
Старко
+ – + 0 * + – 0 + + 5 2 2
6
Фоменко
– + 0 – + * + 0 – – 3 4 2
7
Лисов
+ + – 0 + + * 0 – + 5 2 2
8
Егоров
+ + – + – – + * + – 5 4 0
9
Стоян
– + – 0 – – + – * + 3 5 1
10
СивкІн
+ + + + 0 – – – 0 * 4 3 2
Σ(+)
5 8 2 4 5 4 5 2 4 4 43 40 17
Σ(–)
4 1 5 1 2 4 3 3 3 4
Усього:
Σ(0)
0 0 2 4 2 1 1 4 2 1
Рис. 7.2. Зразок соціометричної матриці робітничого колективу
Основні вимоги до застосування соціометричного методу
– межі групи, в якій проводиться тест, мають бути чітко визначеними
– група повинна проіснувати не менше 4-6 місяців, в іншому випадку дослідження зафіксує випадкову структуру
– індивіди мають право робити необмежене число виборів
– усі вибори членами групи повинні здійснюватися самостійно

174
– питання повинні формулюватися таким чином, щоб вони були в рівній мірі зрозумілими всім членам групи
– результати соціометричного тесту згодом повинні бути використані для того, щоб реконструювати групу (Піча В.М. Соціологія загальний курс Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К «Каравелла», 2000. – 248 с. Найчастіше соціометричний метод застосовується до вивчення малих груп (до
10-25 осіб, де він дає найбільший ефект, хоча з його допомогою іноді вивчають і структури відносин та зв’язків у великих групах.
Процедура соціометричного опитування складається з наступних етапів
– визначення проблеми, вибору об’єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи
– входження дослідника у прямий контакт із членами колективу і вияву довіри до себе, а також із встановлення змісту соціометричних тестів
– власне опитування (інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток
– обробки інформації і представлення її в аналітичному вигляді
– формулювання висновків і рекомендацій.
Соціометричне опитування може проводитися яку формі роздавального анкетування на місці, такі у формі інтерв’ю. Отже, за допомогою соціометричного опитування можна досить швидко зробити моментальний знімок із динаміки внутрішньогрупових відносин, встановити типи взаємовідносин, виявити підгрупи, охарактеризувати позицію кожного члена групи, соціально-психологічний клімату колективі.

7.4.5. Фокусоване групове інтерв’ю

Фокусоване групове інтервю – якісно-кількісний метод збирання соціологічної інформації, суть якого полягає в опитуванні вузькопрофільних фахівців із певної галузі. Метод фокусованого групового інтерв’ю має спільні риси з деякими варіантами опитування (груповим інтерв’ю). Проте фокусоване групове інтерв’ю є непросто чергуванням запитань інтерв’юера і відповідей респондентів, а це свого роду дискусія. Респонденти мають більше свободи у виборі форми виразу своїх почуттів і думок щодо заданої теми. Застосування фокусованого групового інтерв’ю стимулює виникнення нових запитань, а предмет розмови може набувати несподіваних обрисів (у цьому виявляється гнучкість методу. Особливістю методу фокусованого групового інтерв’ю є те, що дискусія має фокусований характер тема дискусії, логіка і форма запитань (кількість яких має не перевищувати десятьох) визначаються заздалегідь і фіксуються в інструкції ведучому. Важливо, щоб кожен учасник фокус-групи не був скутим, обмеженим часом, відчував увагу до себе, зумів настроїтися на тему, що цікавить дослідника, мав можливість трохи відпочити вході дискусії тощо. Збирання інформації відбувається у процесі спостереження за обговоренням пропонованих питань, за невербальною поведінкою респондентів, а також запису дискусії на диктофон із подальшим проведенням контент-аналізу. Зазвичай з однієї теми проводять дискусію у трьох-чотирьох фокус-групах. У поєднанні з іншими методами фокусоване групове інтерв’ю може виступати як пілотажне або як додаткове дослідження для перевірки результатів, одержаних за допомогою інших методів. Сценарій фокус-группових дискусій, як правило, має таку структуру.
По-перше, він припускає коротке, але змістовне вступне слово модератора, у якому пояснюється причина даних зборів, тема дискусії, її основна мета і завдання, контекст її бажаного обговорення, тобто той аспект проблеми, на якому слід фокусувати увагу
всім учасникам дискусії. Крім того, ведучий зобов’язаний у вступному слові наголосити на наступному
– встановити правила проведення засідання (вислуховувати кожного, хто виступає, до кінця, не перебивати його мову, ставити йому питання тільки після завершення виступу, говорити все, що хочеться, не боячись помилитися, не допускати образливих зауважень на адресу один одного і т. п
– представити членам фокус-групи своїх помічників, попросити учасників дискусії не звертати на них увагу
– мотивувати учасників на активний вислів і відстоювання своєї думки, підкреслити необхідність рішення обговорюваної проблеми для самих учасників групи фокусу, створити атмосферу довірив групі
– завершувати своє вступне слово чітким формулюванням першого питання, що виноситься на колективне обговорення (перелік цих питань, звичайно, готується в процесі підготовки до фокус-групової дискусії і включає, як правило, від 3 до 15 формулювань. Питання бажано формулювати таким чином, щоб вони стимулювали активність усіх учасників дискусії. На завершальному етапі проведення фокусного групового опитування здійснюють наступні процедури а) обробляються стенограма (відеомагнітофонний запис) засідання і протоколи спостережень, складені асистентами ведучого б) формулюються основні висновки про причини і характер розбіжностей з досліджуваної проблеми, способи їх подолання, про систему заходів рішення даної проблеми в) одержані матеріали і висновки зіставляються з підсумками аналогічної дискусії в інших групах фокусу, на основі чого визначаються загальні результати дослідження, що проводиться. Завершуючи опис фокус-групового методу, відзначимо основне обмеження його застосування. За допомогою данного методу можна вивчати не все, а лише ті проблеми соціального життя, стосовно яких думки учасників групи фокусу достатньо компетентній суперечливі.

7.4.6. Соціологічне спостереження
Спостереження – явища, які фіксуються дослідником, а потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується інформація (за допомогою технічних приладів. Спостереження як соціологічний метод відомий із часів перших соціологів. Основні етапи спостереження
– визначення мети і завдань
– вибір об’єкта, предмета спостереження
– вибір виду спостереження та визначення ознак
– вибір засобів реєстрації об’єкта спостереження
– обробка та інтерпретація інформації.
Застосування соціологічного спостереження має такі особливості:
– воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими як аналіз документів, опитування і т. д
– його специфіка, в порівнянні з іншими методами, полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні відчуття про об’єкт, що досліджується, а не в їх спогадах і інтерпретації
– спостереження дає можливість одержати дані незалежно як від вміння респондента описати словами свою поведінку, такі від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.

176
Класифікація спостережень
– включене (формалізоване) спостереження (спостереження зсередини, коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає
– невключене (неформалізоване) спостереження – це спостереження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи
– відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи не приховується
– інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.
– лабораторне спостереження, коли об’єктом спостереження є більш або менш наближена до реальності модель
– польове спостереження, коли об’єктом спостереження є реальний соціальний процес, той або інший аспект соціальної дійсності. Одним із прикладів невключеного польового типу спостереження можна назвати спостереження, яке у свій час здійснив Ф. Енгельсу процесі роботи над книгою Становище робітничого класу в Англії. Ця книга має навіть підзаголовок За власним спостереженням і достовірним джерелом. Збираючи матеріал, автор ходив брудними кварталами, де мешкали робітники, і на власні очі бачив їх життя, сповнене злиденності й лиха. У якості характерного прикладу включеного польового спостереження інкогніто можна вважати дослідження, проведене американським соціологом Н. Андерсоном і викладене ним у праці Волоцюги (1923 р. Для збору матеріалу прожиття волоцюг Андерсен сам протягом багатьох місяців блукав з ними країною, відчуваючи на собі всі особливості їхнього життя. Як основний метод збирання первинної інформації метод спостереження є досить ефективним у монографічних дослідженнях, тобто дослідженнях окремого випадку, а також в дослідженнях, які не вимагають великого обсягу вибірки.

7.4.7. Соціологічний експеримент

Експеримент – це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. У соціологію він прийшов із галузі наук про природу. У наш час, коли відбувається системна трансформація, здійснюється чимало експериментів. За характером
об’єктів, що можуть бути об’єктами експериментів, виділяють економічні, правові, педагогічні, політичні, демографічні, естетичні та інші.
За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на:
– науково-дослідні, уході яких перевіряється гіпотеза, що містить нові відомості наукового знання
– практичні, які мають наметі запровадження корисної новизни в масових масштабах. Для виявлення ефективності експерименту доцільні його багаторазові проведення, уході яких відпрацьовується чистота експерименту і перевіряються основні варіанти розв’язання однієї соціальної проблеми. У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент – це світова практика. Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність. Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередково, головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень уданих специфічних умовах.
Проведення соціальних експериментів вимагає від дослідників великої обережності й підвищеної відповідальності. Помилки в їх організації і реалізації не тільки знижують якість соціологічної інформації, алей шкідливі для практики соціального життя, а іноді згубні для тих соціальних систем, природне функціонування яких порушене непродуманим втручанням експериментатора. Робити експеримент слід не завжди, а лише тоді, коли є впевненість, що його позитивний ефект перевищить негативний, коли він ретельно спланований ідо найдрібніших подробиць продуманий.
Об’єктом соціологічного експерименту може бути окрема особа, будь-яка (яку кількісному, такі в якісному відношенні) група людей, соціальний інститут, все суспільство. Природно, що об’єкт конкретного експерименту повинен відповідати об’єкту
того дослідження, частиною якого цей експеримент виступає.
Об’єкт експерименту конкретизується поняттями «експериментальна група і
«контрольна група». Зіставлення характеристик цих двох груп до і після експерименту дозволяє глибше оцінити наслідки експериментального чинника і забезпечує чистоту експерименту. Осмислюючи експериментальний метод, важливо врахувати, що конкретні визначення його об’єкта, предмета, експериментальної ситуації (місця, часуй інших умов експерименту) залежать від змісту загальної дослідницької програми. Якщо експеримент грає роль додаткового методу в дослідженні (а основним, скажімо, виступає анкетування, то разом із загальною програмою дослідження розробляється спеціальна програма експерименту. При цьому остання виходить з першої, конкретизуючи всі компоненти її теоретико-методологічної частини. Якщо ж експеримент використовується як єдиний метод, то його програма співпадає із загальною програмою дослідження. Частіше зустрічається третій варіант, коли експеримент застосовується як один із основних методів (у поєднанні або із спостереженням, або яким-небудь опитуванням. У такому разі, як правило, спеціальної програми експерименту не роблять. Замість неї в загальній дослідницькій програмі особливо виділяється та гіпотеза, яка перевірятиметься експериментальним шляхом, і описуються процедури її перевірки (система змінних, експериментальний чинник, умови експерименту, експериментальна і контрольна групи, інструментарій експерименту).
Якість експериментального методу багато в чому залежить від контрольних процедур, чіткості реєстрації змінних і їх станів, а також підтримки заданих умов експерименту. Звідси витікає підвищена вимогливість до інструментів його організації, проведення і обробки одержаних даних. Основна проблема розробки документів даного методу полягає у складності, деколи неможливості пілотажу. У зв’язку з цим зростає значущість їх апробації іншими способами консультації колег, запозичення їх досвіду, мозкова атака, фокус-групове обговорення тощо. Головним документом даного методу, що характеризується, тут виступає протокол
експерименту, у якому повинні бути відбиті, як мінімум, наступні позиції
1) найменування теми експерименту
2) точний часі місце його проведення
3) чітке формулювання гіпотези, що перевіряється
4) зміст експериментального чинника (незалежної змінної
5) характеристика залежних змінних і їх індикаторів
6) змістовний опис експериментальної групи
7) характеристика контрольної групи і принципів її відбору
8) опис експериментальної ситуації
9) характеристика умов експерименту

178 10) хід експерименту, тобто обстановка
– до введення експериментального чинника
– у процесі його введення
– після його введення
– після закінчення експерименту
11) оцінка чистоти експерименту і використаного інструментарію
12) висновок про достовірність гіпотези
13) інші висновки
14) дані про укладачів протоколу і ступінь їх згоди
15) дата підписання протоколу
1
Соціальний експеримент як метод перевірки наукової гіпотези
Існують різні класифікації експериментального методу, та по-різному описується процедура його застосування, але, на наш погляд, найбільш докладним є представлення соціологічного експерименту російським соціологом В. Ядовим. Розглянемо його докладніше
2
Соціальний експеримент виконує дві основні функції досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності й перевірка наукової гіпотези. У останньому випадку процедура експериментування цілком зосереджена на пізнавальному результаті. У першому ж випадку експеримент націлений на отримання практичного ефекту управління деякими процесами. Експеримент виступає як найсильніший спосіб перевірки
пояснювальної гіпотези. Пізнавальні результати представляють тут побічний продукт управлінського ефекту. Тому, надалі ми матимемо на увазі тільки науково-пізнавальну сторону соціального експерименту як засобу або методу перевірки гіпотез. Існують різні класифікації соціального експерименту. Так, соціолог Д. Кемпбелл виділяє 16 різновидів цих експериментів. Найбільш доступною та прийнятною для прикладних досліджень особливо при поєднанні соціології й соціальної роботи, на наш погляд, є соціальний експеримент, описаний відомим російським соціологом В. Ядовим. Логіка експериментального аналізу була запропонована Дж. Стюартом Міллем іще в XIX столітті. За так званим правилом погодження Мілля встановлюють зв’язок між двома (або більше) рядами подій, які розглядаються як гіпотетичні причини, із іншого боку, подією як можливим наслідком причинних чинників. Якщо водному ряду фіксуються події А, В, C, D і як наслідок Р, а в іншому ряду – М, С, К, L і як наслідок знову Р, то причиною події Р є, мабуть, С.
Правило відмінності Мілля використовується для перевірки гіпотези в зворотному порядку «Не-С» має спричинити за собою подію «не-Р», що логічно очевидно. Розглянемо це на прикладі. Гіпотеза Скорочення кількості відвідувань кінотеатрів на кожну 1 000 жителів за останні роки (Р може пояснюватися h
1
– розповсюдженням телебачення (C
1
); h
2

зниженням художніх достоїнств фільмів (С h
3
– зростанням запитів кіноглядачів С h
4
– розширенням будівництва житла на окраїнах міста, де недостатньо кінотеатрів (N
4
). Наступним кроком буде пошук операцій щодо перевірки гіпотези а) Можливо, що Р має місце (число кіновідвідувань падає, але С відсутній (не росте число власників телевізорів. Тоді за методом погодження Мілля гіпотеза відкидається.
1
Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии: Учебное пособие. – Издательство Алтайского государственного университета, 2001. – 138 с.
2
Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности: Учебник для вузов / Соавт. ВВ. Семенова.– М Добросвет, 2000. – 596 с.
б) С має місце (росте число власників телевізорів, а Р іноді має місце (у деякі роки скорочується число кіновідвідувань), іноді немає (у інші роки не зменшується число кіновідвідувань). Тоді за методом відмінності витікає, що С не може бути причиною Р гіпотеза відкидається. в) Р має різні варіації (росте або скорочується число кіновідвідувань), але вони не узгоджуються з варіаціями С (число власників телевізорів теж коливається, але не асоціюється з коливаннями Р. Гіпотеза відкидається. г) Р має місце, і С має місце (скорочується число кіновідвідувань, і росте число телевласників). Гіпотеза приймається, але виникають наступні сумніви можливо, тут – супутні зміни, тобто якась третя змінна веде до зростання чисельності телевласників і разом з тим – до падіння числа кіновідвідувань. Наприклад, розширення ринку відеоапаратури і відеофільмів для домашнього перегляду (h
5
). Таким чином, гіпотеза h
1
не є альтернативою гіпотези h
4
, оскільки остання пояснює події більш повно. Перевіряємо гіпотезу h
4
. Згідно з нею, чекаємо, що відсоток власників телевізорів у нових районах міста вищий, ніжу центральних, і одночасно чисельність кінотеатрів у нових районах у пропорції до жителів менша, ніжу центральних. Якщо за тією ж логікою, що й у випадку з гіпотезою h
1
, гіпотеза h
4
підтверджується, залишаються неперевіреними інші пояснення, викладені в гіпотезах h
2
, h
3
, .... Такою є загальна логіка експериментального аналізу. Вона реалізується в натурному лабораторний, польовий) і уявному (модельний) експериментах. Кожний із них має позитивній негативні сторони.
Натурний експеримент припускає втручання експериментатора в природний хід
подій. Уявний експеримент це маніпулювання з інформацією про реальні об’єкти без
втручання в дійсний хід подій. Приклад уявного експериментування якраз і був розглянутий вище. Проведення натурних експериментів у соціології, суспільному житті – справа далеко непроста. Вона обмежена природою соціальних об’єктів дослідження, які складаються із людей і вимагають від дослідника суворого дотримання моральних і юридичних принципів і норм, суть яких зводиться до одного не нашкодити об’єкту дослідження. Тому більшість натурних соціологічних експериментів здійснюється на малих групах і має багато спільного з соціально-психологічними та соціально- педагогічними експериментами. При однаковій логіці пошуку причинно-наслідкових зв’язків процедури натурного і уявного експериментів різні. Натурний експеримент може бути контрольованим і неконтрольованим. Ми чекаємо, наприклад, що зміна в системі оплати праці (С) підвищить її продуктивність (Р. У натурному експерименті вводиться нова система організації праці і оплати, скажімо, бригадний підряд (С) удвох бригадах. У всіх інших показниках бригади розрізняються за складом робочих, за характером праці й т. п. Якщо після введення нової системи організації і оплати праці в обох бригадах підвищується продуктивність, ми відносимо цю зміну за рахунок впливу загального для обох бригад чинника (С, що вивчається, оскільки інші чинники не узгоджуються з підвищенням продуктивності водній бригаді вони мали місце, в іншій – ні (правило узгодження. Перевірка такого висновку можлива на третій (контрольній) бригаді. Уній нова система організації й оплати не вводиться. За правилом відмінності ми чекаємо, що продуктивність праці залишиться тут на колишньому рівні. Уданому міркуванні ми нехтуємо іншими умовами, які різні для обох бригад. Тимчасом вони можуть зробити істотний вплив на підсумок експерименту. Наприклад, у першій бригаді трапився простій через неполадки в електропостачанні, але був досвідчений
бригадир, який чудово організовував роботу протягом всього періоду експерименту. У другій бригаді простоїв не було, але бригадир – недосвідчений організатор. Тут позитивний вплив досвідченого бригадира водному випадку і відсутність простоїв у другому урівноважилися негативним впливом простою в першій бригаді й недосвідченості керівника в другій. Але могло опинитися і по-іншому: у експериментальній бригаді інші чинники заважали підвищенню продуктивності, а в контрольній – сприяли. Виходить, що зміна системи організації праці й оплати не дає ефекту. Проте мине можемо зробити такий висновок, оскільки в даному експерименті було багато неконтрольованих
чинників. У неконтрольованих експериментах пізнавальний результат досягається шляхом досить великого числа повторних дослідів. Більш точні дані можуть бути одержані в
натурному контрольованому експерименті.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал