Розділ 16 основи наукових досліджень. Роль науки у становленні майбутніх професіоналів-екологів



Скачати 104.38 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації26.12.2016
Розмір104.38 Kb.

РОЗДІЛ 16

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. РОЛЬ НАУКИ У
СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНІХ ПРОФЕСІОНАЛІВ-ЕКОЛОГІВ


Усім, що ми сьогодні знаємо та вміємо, чим володіємо та користуємо- ся, ми у значній мірі зобов’язані науці.
Девіз науки: “Per аspera ad astra” – “Через терни до зірок”.
Сучасна наука – надзвичайно складний процес із своїми законами та методологією, зі своєю чітко сформованою системою. При цьому підготовка сучасного спеціаліста у вищій школі потребує не тільки формування в нього спеціальних і світоглядних знань, а й обов’язкового вироблення відповідних творчих навичок та умінь.
Сьогодні науково-технічна революція істотно впливає на економіку, техніку, науку та соціально-політичне життя суспільства. Високі темпи впровадження наукових досягнень у народне господарство країни привело до швидкого зростання продуктивності праці і добробуту її громадян. На- вчання у вузі стало процесом творчим. Праця сучасного викладача – це, по суті, нескінченний пошук нових форм та методів удосконалення навчального процесу та постановки педагогічних експериментів. У цьому має допомогти курс “Основи науково-дослідної роботи”, який вводить студента у незвіда- ний світ науки, розкриваючи таємниці її творців.
Крім того, наша епоха ввійде в історію цивілізації не лише як ера ве- ликих досягнень людства, бурхливого розвитку науки, техніки і технології, освоєння Космосу, а й, на жаль, як доба глобальної екологічної кризи. Людс- тву загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не перегляне свого ставлення до Природи, не змінить стилю своєї діяльності й не переоцінить життєвих цінностей. Людям нині необхідні нова натурфіло- софія життя, високі екологічна культура й екологічна свідомість, бо до цьо- го часу Людина в своїх діях керувалась ідеєю антропоцентричного гуманіз- му, тобто підкорення і панування над природою, хижацького її нищення.
Життя показало хибність цієї ідеї. А сучасні технології – це поки-що потуж- ний інструмент, за допомогою якого людство споживає значно більше, ніж природа може продукувати, й водночас викидає у довкілля стільки відходів, скільки природа нейтралізувати неспроможна.
Тому нині екологічні дослідження, екологічна культура і виховання, освіта і наука набули надзвичайно великого значення. При цьому, як засвід- чила історія, залежно від рівня розвитку суспільства з часом періодично змі-

2 нювались фундаментальні науки-лідери. Якщо в XVII – XVIII століттях лі- дерами були математика й механіка, в XIX столітті – фізика, в XX – хімія та ядерна фізика, то на сучасному етапі одним із безумовних лідерів стає еколо- гія, яка перетворилась із суто біологічної міждисциплінарної науки в глоба- льну науку про тактику й стратегію виживання людства. Вона стала також нашим способом мислення, нормою поведінки, одним з аспектів гуманізму, який вбирає в себе духовність, інтелект, високу моральність і культуру. Лю- дина є невід’ємною частиною великої і мудрої Природи, тому кожен із нас має дбати про її збереження і захист, не тільки піклуючись про власне жит- тєзабезпечення чи збагачення, а й думаючи про майбутні покоління.
Отже, наукові дослідження, зокрема в галузі екології, мають виняткове значення для сучасного етапу розвитку людства, а дана дисципліна має, без- умовно, сприяти науковому світобаченню та відкриває шлях для студентів у
Науку, що найактивнішим та найодержимішим з них може стати нелегкою, але щасливою долею на все життя.
Основні поняття та означення
Наука – це система знань об’єктивних законів природи, суспільства
та мислення, яка постійно розвивається й перетворюється в безпосеред-
ню продуктивну силу суспільства у результаті спеціальної діяльності
людей.

Наука – сила!” – вигукнув три з половиною століття тому осново- положник матеріалістичних тенденцій науки Френсіс Бекон, і це перекон- ливо доведено всім ходом сучасного науково-технічного прогресу. Наука
є особливою формою відображення в свідомості людей явищ природи та суспільства, яка відтворює специфіку пізнавального процесу і є знаряд- дям перетворення дійсності. Вона стає безпосередньою продуктивною си- лою суспільства. Наука є однією з форм суспільної свідомості. Її головне завдання – здобувати нові знання й розробляти рекомендації щодо їх практичного застосування. Крім того, наука має на меті:

збирати й узагальнювати факти;

пояснювати зовнішні і внутрішні взаємозв’язки спостережуваних явищ;

розкривати суть явищ та їх суперечності;

прогнозувати окремі явища і процеси;

розробляти рекомендації, виявляти можливі форми й напрямки вті- лення в практичну діяльність людей нових знань;

3

дослідження причин процесів і явищ, що відбуваються у навколиш- ньому світі.
Класифікація наук
Науки у процесі свого розвитку поділилися на два види – фундамента- льні та прикладні.
До фундаментальних наук належать такі, які займаються пошуками теорій та ідей, відкриттям нових закономірностей перебігу процесів і явищ.
Сюди можна віднести математику, класичну фізику, біологію, хімію, філо- софію. При цьому математика охоплює статистичну і метрологічну сторону цих наук, а філософія – духовну, ідеологічну надбудову.
Прикладні науки своїм завданням мають проведення досліджень, спрямованих на створення нових технологій і машин, покращення організа- ції праці, розробок нових видів обладнання. Кожна з таких наук спрямована на розв’язання задач конкретної галузі виробництва чи народного господарс- тва. Тут можна назвати матеріалознавство, що виникло на основі атомної фі- зики, електроніку та оптику, електроенергетику, прикладну механіку й бага- то інших наук.
За образним висловлюванням наукознавців, наука подібна до дерева, стовбур якого становлять фундаментальні науки, причому старі містяться бі- ля коренів, а нові – біля вершини, а гілля – прикладні науки, причому старі – біля підніжжя стовбура, а нові – біля вершини.
При цьому, екологія, як цілісна і глобальна наука, почала формуватися в середині ХХ століття. До цього термін “екологія” побутував лише у науко- вих колах. Таким чином, екологія з міждисциплінарної суто біологічної
науки перетворюється в глобальну науку про виживання людства. Еколо-
гія – це фундаментально-прикладна наука про умови існування живих си-
стем і їх взаємозв’язок з навколишнім середовищем, це сучасна наука про
стратегію і тактику взаємодії Людини і Природи.

Основні закономірності розвитку науки
Сучасна наука пройшла дуже складний історичний шлях. А відкриттю
– цьому своєрідному якісному стрибку в науці – передує довге кількісне на- громадження спільних зусиль цілої групи людей. Проте саме відкриття здат- ний зробити далеко не кожний учений. Наука розвивається не випадково, а підпорядкована певним об’єктивним закономірностям. Дуже важливу роль у розвитку науки відіграє наступність. Це означає, що кожне нове відкриття

4 готується всім ходом попереднього розвитку наукових знань. Дуже виразно сказав про це Ньютон: “Якщо я бачу далі Декарта, так це тому, що я стою на плечах гігантів”. Однією з важливих закономірностей розвитку науки є те, що вона дедалі істотніше впливає на розвиток техніки та виробничих техно- логій. У процесі розвитку науки відбувається взаємозбагачення різних її га- лузей досвідом та ідеями. Розвитку науки притаманні й певні суперечності.
Як складне суспільне явище, наука не тільки впливає на суспільство, а й са- ма відчуває його вплив, в силу чого окремі наукові досягнення мають трагіч- ні для людства наслідки.
Згадаймо хоча б як розвиток ядерної фізики призвів до того, що мож- ливими стали атомні вибухи в Хіросімі та Нагасакі, Чорнобильська трагедія тощо.
Людське суспільство зіткнулося сьогодні з кричущою суперечністю між умовами життя людей і штучним середовищем, створюваним ними в процесі науково-технічного прогресу. Класики, які оцінювали суперечності розвитку науки, застерігали: “Не будемо тішитися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона нам мстить.”
Отже, завдання сучасного вченого – не тільки розвивати науку, а й
завжди ретельно зважувати можливі наслідки своїх відкриттів для на-
вколишньої природи і людини, дбаючи про те, щоб вживалися всі необ-
хідні природоохоронні заходи.
Інколи науку розглядають навіть як головного винуватця усіх нещасть людства, як знаряддя насильства над людьми. Її звинувачують у тому, що вона, розглядаючи лише числові абстракції предметів, відкидає емоційний підхід до діяльності людей, не відрізняє добра від зла. Прихильники такого підходу забувають про те, що роль науки у суспільстві визначається самим суспільством, його характером, структурою, виробничими відносинами.
Звичайно, не наука винна у таких нещастях людства, як забруднення хіміч- ними та радіоактивними відходами, озонові діри, парниковий ефект тощо, а лише нехтування людством мудрими законами Природи. Для справжніх на- уковців і екологів, насамперед, необхідне врахування екологічного впливу при розробці нових технологій виробництва. У наш час перевага надається безвідходним технологіям, оскільки для хіміків та екологів немає відходів,
а є лише невикористана сировина.
Отже, до основних пріоритетних проблем науки

екології відносять- ся:
- забезпечення збереження здоров’я Людини і створення екологічно

5 безпечних умов життя для наступних поколінь;
- розвиток екологічної освіти, науки, культури та виховання кожного члена суспільства;
- екологічний аудит і екологічна експертиза новітніх технологічних проектів, направлені на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів;
- визначення розумної і достатньої межі задоволення власних матеріа- льних потреб людини;
- прийняття концепції збалансованого розвитку (екорозвитку) кожної держави;
- охорона основних екосистем Землі (природних зон, регіонів, місце- востей, окремих екосистем тощо);
- опанування знаннями про ефективне управління природними ресур- сами;
- прийняття ідеї відкритої економічної системи, яка функціонує на за- садах екологічно безпечного розвитку;
- здійснення оподаткування економічно розвинених країн на користь тих, що розвиваються;
- координація національних стратегій програм і політики стійкого роз- витку;
- сприяння розвитку прав і активності громадян і громадських екологі- чних організацій;
- формування міжнародних екологічних структур, задачі яких зводять- ся до координації глобальних екологічних проблем і шляхів їх вирішення;
- посилення ролі і розроблення новітніх методів екологічного моніто- рингу довкілля та ін.
Звідси випливають конкретні задачі для дослідників в галузі екологі-
чної науки:
- розроблення, дослідження та впровадження екологічно безпечних методів знешкодження, рекуперації та утилізації як промислових, так і побу- тових відходів;
- розроблення новітніх геоінформаційних систем моніторингу довкілля з метою ефективного контролю та управління природним середовищем;
- розроблення нових екологічно чистих технологій очищення ґрунтів, водних ресурсів та атмосферного повітря;
- дослідження та впровадження ресурсоенергозберігаючих технологій.

6
Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів
В Україні діє чітка система підготовки наукових кадрів. До них нале- жать особи, які мають вищу освіту і виконують науково-дослідну чи науко- во-педагогічну роботу за затвердженим планом інституту магістратури, аспі- рантури, докторантури. Встановлено два наукових ступені – кандидата і док- тора наук. Той чи інший ступінь присуджується вченому після успішного за- хисту дисертації, де викладаються результати виконаної ним самостійної на- укової праці, які розв’язують певну наукову або народногосподарську задачу
(
для кандидата наук) чи вирішують відповідну проблему (для доктора наук).
Встановлені такі науково-педагогічні звання: старший науковий спів- робітник, доцент, професор. Також є академічні звання: член-кореспондент і дійсний член академії. Коли тому чи іншому працівнику присвоюється певне науково-педагогічне чи академічне звання, насамперед, беруться до уваги його досягнення в галузі науково-дослідної роботи та науково-педагогічної діяльності. Отже, наукові ступені присуджуються ВАК (Вищою атестацій- ною комісією при Кабінеті Міністрів України, періодичне видання ВАК –

Бюлетень ВАК”), а вчені звання присвоюються ДАК МОНМСУ (Держав- ною атестаційною комісією при Міністерстві). Академічні звання присвою- ються загальними зборами відповідних академій за результатами таємного голосування.
Заслуги вченого перед суспільством відзначаються почесним званням

Заслужений діяч науки і техніки”, “Заслужений працівник вищої школи”,

Заслужений винахідник”.
Новою важливою ланкою підготовки науково-педагогічних кадрів у наш час стала магістратура. Це дозволило полегшити становлення молодих вчених, а також пожвавити захист кандидатських та докторських дисертацій.
Основною формою підготовки наукових працівників є аспірантура.
Вона організовується при наукових установах, що мають висококваліфікова- ні кадри та необхідну дослідно-експериментальну базу, на якій можна про- водити НДР сучасного рівня. У галузі педагогічних наук остання вимога не обов’язкова, оскільки проведення педагогічного експерименту часто викону-
ється в умовах діючих шкіл, ПТУ чи ВНЗ.
Аспірантура має денну форму навчання (з відривом від виробництва), та заочну (без відриву від виробництва). В аспірантурі особа, яка має намір здобути науковий ступінь, виконує певну наукову роботу під керівництвом досвідченого наукового керівника.
Завершену кандидатську чи докторську дисертацію претендент на нау-

7 ковий ступінь захищає на відповідній спеціалізованій вченій раді, членами якої є провідні спеціалісти в даній галузі науки.
Методологія наукових досліджень
Наука існує та розвивається у тісному зв’язку з філософією, що пояс- нюється самою природою наукового пізнання: "Яку позу не приймали б при- родознавці, над ними все одно володарює філософія".
Очевидно, що нагромадження наукових знань було б просто неможли- вим, якби людина не отримувала відомостей про навколишній світ, природу, властивості різних речей. Кожне нове відкриття потребує глибокого усвідо- млення правильного тлумачення його суті й накреслення перспектив його можливого використання. У цьому зв’язку дуже важливу роль відіграє мето- дологія науки як загальна теорія, що розвиває зв’язок між матерією та свідо- містю і роз’яснює шляхи та методи пізнання світу. У найзагальнішому смис- лі під методологією розуміють вчення про методи пізнання світу та про фі- лософський метод і його взаємозв’язок з методами конкретних наук. (Під методом розуміємо правила дії, засоби і способи суб’єкта в процесі пізнання й практичної діяльності).
Філософські методи є теоретичною основою природознавства. Вони використовуються вченими для розробки наукових теорій.
Головні принципи науки – діалектичний та метафізичний. Перший з них виражається в ідеї розвитку, а другий – у ідеї сталості. Вони мають сві- тоглядний аспект – обґрунтовують матеріальну і духовну єдність світу.
Філософія вивчає найзагальніші закони розвитку природи і суспільст- ва, які тісно пов’язані зі специфічними законами окремих наук. Найзагаль- ніші закони є універсальними і виявляються в усіх формах руху матерії, які, в свою чергу, досліджуються конкретними науками. Принципи та логіку природознавства треба розглядати як конкретизацію принципів філософії, тісно пов’язаних з процесом пізнання.
При цьому методологічною засадою сучасної екології є комплексне використання натурних спостережень, вимірювань і досліджень, експериме- нтальних лабораторних досліджень, екологічного керування і моделювання.
Більшості екологічних досліджень притаманний системний підхід. У сучас- них екологічних дослідженнях широко використовують методи інших наук – хімії, фізики, геології, біології, математики. Ці методи можна об’єднати в де- кілька груп:

методи реєстрації та оцінювання якості довкілля, насамперед, різні

8 типи екологічного моніторингу, зокрема біомоніторинг і біоіндикація, дис- танційний аерокосмічний моніторинг;

методи кількісного обліку організмів і методи оцінювання біомаси та продуктивності рослин і тварин;

вивчення особливостей впливу різних екологічних чинників на життєдіяльність організмів (як складні й тривалі спостереження в природі, так і, частіше, експерименти в лабораторних умовах — токсикологічні, біо- хімічні, біофізичні, фізіологічні та ін.);

методи вивчення взаємозв’язків між організмами в багатовидових угрупованнях;

методи математичного моделювання екологічних явищ і процесів, а також екосистем, імітаційне моделювання; моделювання від локальних до регіональних і глобальних екологічних процесів і ситуацій;

створення геоінформаційних систем і технологій для розв’язання екологічних питань різних масштабів і в різних сферах діяльності;

комплексний еколого-економічний аналіз стану різних об’єктів, те- риторій, галузей виробництва;

геоекологічні методи дослідження, геоекологічний моніторинг з ме- тою зменшення негативного впливу забруднювачів на довкілля;

технологічні методи екологізації різних виробництв з метою змен- шення їх негативного впливу на довкілля;

медико-екологічні методи вивчення впливу різних чинників на здо- ров’я людей;

методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експерти- за, екологічний аудит, екологічна паспортизація тощо.
Особливості виконання кваліфікаційних дипломних робіт
У професійній підготовці спеціаліста значну роль відіграє курсова та дипломна робота. Курсова та дипломна робота як самостійне навчально- наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної пі- дготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час ви- рішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.
Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження
студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріп-

9 лення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами під час на- вчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахово- го завдання.
Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисци- пліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Во- на затверджується на засіданні кафедри. Виконання курсових робіт визнача-
ється графіком.
Курсова робота допомагає студентові систематизувати отримані теоре- тичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; збирати, аналізувати і системати- зувати літературні (архівні) джерела; застосовувати отримані знання при ви- рішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції і рекомен- дації з предмета дослідження. Випадає й слушна можливість проконтролю- вати вміння студента правильно організувати свою дослідницьку роботу та оформити її результати.
Дипломна робота це кваліфікаційне навчально-наукове дослі-
дження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у
вищому навчальному закладі.
Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використан- ням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсо- вої роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріп- лення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та засто- сування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших за- вдань.
До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі на- уки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її су- часного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

узагальнення результатів, обґрунтування їх, формулювання висновків

10 та практичних рекомендацій.
Згідно з навчальними планами окремих спеціальностей студенти V ку- рсу виконують дипломні роботи. До захисту дипломних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану, пройшли і захистили виробничу практику (стаціонар), подали в установлений термін дипломну роботу і позитивні відгуки на неї.
Студенту надається право вибирати тему курсової та дипломної робіт з числа визначених випусковими кафедрами навчального закладу або запро- понувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.
Керівництво курсовими та дипломними роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових та дипломних робіт покладаються на завіду- ючих кафедрами.
Тематика курсових та дипломних робіт щорічно коригується з ураху- ванням набутого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт, і рекомендацій Державної екзаменаційної комі- сії (ДЕК).
Незалежно від обраної теми структура курсової та дипломної роботи має бути такою: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (при необхідності); вступ; кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи; висновки; список використаної літера- тури; додатки.
Текст курсової та дипломної роботи можна використати для наступно- го написання та оформлення доповіді, реферату, статті, тез доповіді та ін.
Курсова та дипломна роботи мають свою специфіку, їх деталі завжди потрібно узгоджувати з науковим керівником. Щодо структури, методики їх написання та оформлення вони мають подібні риси, тому будуть проаналізо- вані спільно.
Раціональніше організувати роботу над курсовою та дипломною робо- тою, правильно розподілити свій час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити вибрану тему допоможе алгоритм написання курсової та диплом-
ної роботи. Він дисциплінує виконавця, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, написання, оформлен- ня і захист курсової та дипломної роботи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1.
Дайте означення поняття “наука”.

11
2.
Яке головне завдання науки?
3.

В чому полягає мета науки?

4.

Дайте означення категорії “фундаментальна та прикладна наука”.

5.
У чому полягає завдання сучасного вченого?
6.
Назвіть головні принципи науки.
7.
У чому суть виконання курсової та дипломної кваліфікаційної роботи?

Петрук В.Г., Клименко М.О., Мудрак О.В. Вступ до фаху. Підручник для студентів напряму підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”.

Вінниця:
УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2011. – 203 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал