Розділ 1 вдосконалення обліку І фінансово-кредитного механізму в аграрному секторі



Сторінка7/16
Дата конвертації08.12.2016
Розмір3.12 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

Керована система
Планування

Функції менеджменту

Мотивування

Контролювання

Організація



РЕГУЛЮВАННЯ

Рис. Процес управління витратами сільськогосподарського підприємства*.

*Власна розробка автора.

Процес діяльності охоплює п’ять етапів. Першим етапом повинно стати вивчення ринку сільськогосподарської продукції, яку виробляє підприємство, виділення в процесі його сегментації основних для підприємства галузей, оцінювання можливостей стимулювання збуту і здешевлення товаропросування тощо. Другий етап – формування самої системи маркетингового управління. Він розпочинається з висунення концепції маркетингу для конкретного підприємства, а також з розробки стратегії маркетингу. Організаційна структура, функції та програма маркетингу визначаються ситуацією на цільових ринках продукції підприємства. Третім етапом є вдосконалення виробничого процесу, корекція технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва з тим, щоб вони відповідали вимогам її споживачів. На четвертому етапі підприємства належить оцінити свої шанси в конкурентній боротьбі з іншими виробниками продукції та вибрати оптимальну стратегію розвитку, спрямовану на підвищення рівня конкурентоспроможності, зокрема, заснованого на поліпшенні фінансово-економічних результатів діяльності. На п’ятому етапі проводиться організаційна робота з реалізації економічних інтересів на ринках конкретних видів продукції сільськогосподарського підприємства.

Впровадження маркетингового підходу в сільськогосподарських підприємствах необхідне в усіх їх організаційно-правових формах – господарських товариствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах, фермерських господарствах. Їм необхідно використати досвід, нагромаджений відділами маркетингу підприємств інших сфер АПК.

Кризи не тільки створюють нові ризики у веденні бізнесу, а й нові можливості. Це вимагає зміни внутрішньої структури підприємств, системи управління, зокрема управління витратами. Суб’єкт управління витратами повинен концентрувати увагу на зростанні рівня конкурентоспроможності підприємства, кращому врахуванні потреб споживачів та економічних інтересів постачальників матеріально-технічних ресурсів, умілому використанні здібностей працівників до підвищення продуктивності праці та раціоналізації робочих місць. Особливого значення набуває не тільки контроль дотримання технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва, а й формування чіткої системи підзвітності та відповідальності керівників виробничих підрозділів і спеціалістів за кінцеві результати роботи.



Висновки. Формування гнучкого процесу управління витратами в сільськогосподарських підприємствах забезпечує зниження собівартості продукції, що поряд із реалізацією зусиль, спрямованих на підвищення цін реалізації, обов’язково призведе до нарощування основного фінансово-економічного результату їх функціонування – прибутку. Досягнення цілей розвитку підприємств можливе лише на основі підвищення ефективності виробництва.

Бібліографічний список

  1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учебный курс ̸ И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 1999. – 528 с.

  2. Грещак М. Г. Управління витратами : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / М. Г. Грещак, О. С. Коцюба. – К. : КНЕУ, 2002. – 131 с.

  3. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент : [навч. посіб.] / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. – [3-тє вид., випр. і доп. ]. – К. : Знання, 2008. – 483 с.

  4. Кравченко О. С. Сучасні моделі управління витратами підприємства: переваги та недоліки, особливості застосування на практиці [Електронний ресурс] / О. С. Кравченко, Р. С. Распопов. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/SocGum.

  5. Крушельницька Т. А. Формування витрат виробництва в сільському господарстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Крушельницька Т. А. – Дніпропетровськ, 2006. – 20 с.

  6. Шанк Дж. Стратегическое управление затратами. Новые методы увеличения конкурентоспособности : пер. с англ. / Дж. Шанк, В. Говиндараджан. – СПб. : Бизнес Микро, 1999. – 288 с.


Східницька Г. Вдосконалення процесу управління витратами в діяльності сільськогосподарських підприємств

Розглянуто процес управління витратами в діяльності сільськогосподарських підприємств. Систематизовано й узагальнено основні елементи процесу управління витратами з метою його вдосконалення за раціонального їх поєднання. Детально проаналізовано принцип маркетингового управління у вдосконаленні управління витратами сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що у процесі організації маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно враховувати різні типи маркетингу (ринковий, функціональний, територіальний, товарний). На основі дослідження процесу управління витратами сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання визначено підхід щодо його вдосконалення.



Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, управління витратами, маркетингове управління, керована система, керуюча система.
Skhidnytska H. Improvement the process of expense management in the activities of agricultural enterprises

The process of expense management in the activities of agricultural enterprises has been considered in the paper. The main elements of the expense management process with the aim to improve it and rationally combine the elements have been systematized and generalized. Principles of marketing management in the process of improvement the expense management at agricultural enterprises have been studied in detail. It has been revealed that in the process of organization the marketing activities at agricultural enterprises we should take into account different types of marketing system i.e. market, functional, territorial, commodity. On the basis of the research of the expense management process at agricultural enterprises today the approach aimed at its improvement has been determined.



Key words: agricultural enterprises, expense management, marketing management, managed system, managing system.
Схидницкая Г. Совершенствование процесса управления затратами в деятельности сельскохозяйственных предприятий

Рассмотрен процесс управления затратами в деятельности сельскохозяйственных предприятий. Систематизированы и обобщены основные элементы процесса управления затратами с целью его совершенствования при рациональном их сочетании. Детально проанализирован принцип маркетингового управления в совершенствовании управления затратами сельскохозяйственных предприятий. Установлено, что в процессе организации маркетинговой деятельности сельскохозяйственных предприятий необходимо учитывать различные типы маркетинга (рыночный, функциональный, территориальный, товарный). На основании исследования процесса управления затратами сельскохозяйственных предприятий в современных условиях хозяйствования определен подход к его совершенствованию.



Ключевые слова: сельскохозяйственные предприятия, управление затратами, маркетинговое управление, управляемая система, управляющая система.

УДК 338.152:1



ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
ВІД РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

О. Артеменко, к. е. н.
Харківський національний технічний університет
сільського господарства імені Петра Василенка

Постановка проблеми. Сільськогосподарське виробництво сьогодні функціонує в умовах браку фінансових ресурсів. Основною проблемою суб’єктів аграрного сектору вітчизняної економіки є брак коштів для фінансування оборотних засобів виробництва та незадовільний стан матеріально-технічної бази, передусім активної частини основних засобів, забезпеченість якими з кожним роком знижується. Передумовою ж технічного й технологічного забезпечення є порівняно високий рівень ефективності виробництва продукції рослинництва, який, до речі, в сьогоднішній умовах є основним важелем підтримання фінансової стійкості агропідприємств. При цьому з урахуванням стану конкурентної ситуації на локальних ринках продукції рослинництва товаровиробники, навіть за наявності більш ніж суттєвого їх розшарування за фінансовим станом, змушені будуть забезпечувати цінові переваги, що неможливо без модернізації підприємств галузі та впровадження прогресивних технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Низка провідних науковців працюють над проблемою техніко-технологічного забезпечення агропромислового виробництва. Зокрема наукова позиція О.О. Гуторової полягає в тому, що «формування і інтенсивність використання матеріально-технічної бази прямо залежить від забезпеченості оборотними активами» [1, с. 76]. Проте слід зазначити, що це твердження в частині формування цілком стосується лише довгострокового періоду функціонування сільськогосподарських підприємств, адже для накопичення нерозподіленого прибутку в обсягах, достатніх для придбання, зокрема, технічних засобів, на практиці мало одного циклу виробництва. При цьому Ю.С. Пеняк зазначає, що оборотні засоби обслуговують процес первинного розподілу валового внутрішнього продукту, а також створюють умови для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними, трудовими і, головним чином, фінансовими ресурсами. Від раціональності розміщення оборотних засобів та ефективності їх використання значною мірою залежать фінансові результати діяльності підприємства [2, с. 161].

Постановка завдання. Перед сільськогосподарськими підприємствами стоїть завдання з раціонального використання оборотних засобів, які повинні забезпечити підвищення результативності агробізнесу. Оптимальне співвідно-шення основних і оборотних засобів дасть змогу формувати необхідні обсяги прибутку для подальшого реінвестування у виробництво, в тому числі і в оновлення активної частини основних засобів сільськогосподарських підприємств.

З огляду на це основним завданням нашого дослідження стало з’ясування, як залежать результати діяльності сільськогосподарських підприємств від розміщення основних засобів.

Виклад основного матеріалу. Ресурсне забезпечення аграрного виробництва в підприємстві, на нашу думку, доцільно оцінювати в розрізі таких значущих його складових, як активна частина основних засобів і кошти для фінансування оборотних засобів. Кількісними та якісними параметрами стану ресурсного забезпечення аграрного виробництва, зокрема виробництва продукції рослинництва, є: обсяги відновлення оборотних засобів; обсяги рефінансування прибутку у виробничий процес; склад машинно-тракторного парку. Враховуючи вказані параметри, можна виділити склад критеріїв ресурсної забезпеченості аграрного виробництва, а саме: 1) ступінь забезпеченості виробничого процесу активною частиною основних засобів; 2) ступінь забезпеченості коштами для фінансування матеріальних і нематеріальних витрат в реалізації процесу виробництва продукції.

Відповідність ситуації, що склалася в підприємстві, вказаним критеріям характеризує його спроможність ефективно, за оптимуму витрат, виробляти максимальний обсяг якісної сільськогосподарської продукції. Сьогодні в аграрному секторі оперують суб’єкти господарювання різних організаційно-правових форм, масштабів і такі, що мали різні стартові умови ведення своєї діяльності. Саме це організаційно-економічне підґрунтя разом зі здобутками організації та управління поточною діяльністю визначає фактичний стан ресурсного забезпечення функціонування підприємств галузі [3; 4].

Враховуючи завдання дослідження, спрямованого на опрацювання рекомендацій, що відповідали б умовам диференційованості ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств, доречним, на наш погляд, є виділення їх категорій за схемою, показаною в таблиці.

Застосований нами підхід ґрунтується на виділенні чотирьох рівнів ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва в сільськогос-подарських підприємствах, а саме: високого, достатнього, задовільного та низького. Як критерії віднесення сільськогосподарських підприємств до тієї чи іншої групи за рівнем ресурсного забезпечення ми використали питомі (на одиницю площі) показники вартості основних фондів та обсягу виручки від реалізації продукції рослинництва. При цьому останній розглядаємо як джерело фінансування, передусім оборотних засобів.


Таблиця


Значення та комбінація критеріїв ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва сільськогосподарських підприємств *

Критерій
та його значення


Високий ступінь забезпечення оборотними коштами (виручка від реалізації продукції рослинництва понад

4,001 тис. грн/га)



Достатній ступінь забезпечення оборотними коштами (виручка від реалізації продукції рослинництва від 2,001 до 4,0 тис. грн/га)

Низький ступінь забезпечення оборотними коштами (виручка від реалізації продукції рослинництва до 2,0 тис. грн/га)

Високий рівень забезпечення активною частиною основних засобів (понад
5,001 тис. грн/га)

Підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення

Підприємства з достатнім рівнем ресурсного забезпечення

Середній рівень забезпечення активною частиною основних засобів (від 2,001 до 5,0 тис. грн./га)

Підприємства з достатнім рівнем ресурсного забезпечення

Підприємства із задовільним рівнем ресурсного забезпечення

Низький рівень забезпечення активною частиною основних засобів (до 2,0 тис. грн/га

Підприємства із задовільним рівнем ресурсного забезпечення

Підприємства з низьким рівнем ресурсного забезпечення

Із використанням запропонованої класифікації аграрних підприємств досліджено рівень ресурсного забезпечення їх діяльності. Для цього сформовано вибірку з даних про діяльність аграрних підприємств Харківської області, які входять до Лісостепової зони. Показники, що характеризують діяльність цих підприємств були систематизовані, класифіковані та згруповані (див. табл.). Кількість і склад підприємств, що увійшли до вибірки, визначені з урахуванням дотримання закону нормального розподілу з метою отримання статистично значущих результатів.

Отож, найбільшу питому вагу – 38,67 % – мають сільськогосподарські підприємства з низьким рівнем забезпечення, а найменшу (4,89 %) – підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення.

Вирішення проблеми створення умов для формування раціонального ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва слід починати з виявлення реального стану ресурсної бази виробників сільськогосподарської продукції. Врахування запропонованих критеріїв, на наш погляд, забезпечуватиме достовірну оцінку останього.

Слід також зазначити, що найбільше значення для забезпечення ефективності процесів відтворення в економіці аграрних підприємств має не стільки наявність ресурсів, скільки їх оптимальна, для виконання завдань, що стоять перед підприємством, комбінація. Запропонований методичний підхід дає змогу не тільки визначити й класифікувати стан ресурсного забезпечення, а й дати оцінку комбінації ресурсів підприємства.

Технічні засоби сільськогосподарських підприємств уособлюються у складі й структурі їх машинно-тракторного парку [5]. Сучасний стан машинно-тракторного парку більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств характеризується такими особливостями: 1) низьким ступенем технічної готовності машинно-тракторних агрегатів; 2) високою питомою вагою застарілої техніки в структурі машинно-тракторного парку; 3) невідповідністю існуючої структури машинно-тракторного парку задачам впровадження прогресивних технологічних рішень у сільськогосподарському виробництві.

При цьому машинно-тракторний парк як частина основних засобів підприємства є об’єктом відтворення.



Висновки. Розгляд тільки технічних засобів як складової ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств відокремлено від технологій є обмеженим та однобічним, адже метою придбання тих чи інших об’єктів технічних засобів є реалізація певних технологічних процесів, а в найкращому випадку – їх якісне вдосконалення. Отже, відтворення технічних засобів – запорука розвитку агровиробництва, інструментом якого є вдосконалення існуючих і впровадження інноваційних технологій, що у свою чергу не є можливим без якісних і кількісних зрушень у складі об’єктів технічних засобів.

Бібліографічний список

  1. Гуторова О. О. Інвестиційно-інноваційні процеси та екологічні фактори розвитку зернопродуктового підкомплексу / О. О. Гуторова // Вісник ХНАУ : економічні науки. – 2010. – № 10. – С. 75-82.

  2. Пеняк Ю.С. Структура оборотних засобів сільськогосподарських підприємств Харківської області / Ю.С. Пеняк  // Вісник ХНАУ: економічні науки. – 2010 – № 10. – С. 161-166.

  3. Федорак В. І. Інвестиційне забезпечення інженерно-технічних послуг аграрного виробництва / В. І. Федорак // Інноваційна економіка. – 2011. – № 1(20). – С. 133-136.

  4. Грицишин М. І. Система машин – науково обґрунтована основа технічного забезпечення виробництва сільгосппродукції [Електронний ресурс] / М. І. Грицишин, І. П. Масло. – Режим доступу : http://www.minagro.kiev.ua/page/?2324.

  5. Артеменко О.О. Системи техніко-технологічного забезпечення виробництва продукції рослинництва: типологія, моделі побудови, перспективи розвитку / О.О. Артеменко // Вісник ХНТУСГ : економічні науки. – Харків : ХНТУСГ, 2010. – Вип. 105. – С. 375-390.


Артеменко О. Залежність результатів діяльності підприємств від розміщення оборотних засобів

Розглянуті питання поліпшення рівня техніко-технологічного забезпечення. Запропонований підхід спрямований на опрацювання рекомендацій, що відповідали б умовам диференційованості ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Він ґрунтується на виділенні чотирьох рівнів ресурсного забезпечення виробництва продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах, а саме: високого, достатнього, задовільного та низького. Запропонований методичний підхід забезпечить достовірну оцінку стану ресурсного потенціалу та комбінації ресурсів сільськогос-подарських підприємств.



Ключові слова: оборотні засоби, співвідношення, ефективність, відтворення, прибуток.
Artemenko A. The dependence of the results of activity of the enterprises from the placement of circulating means

In the article questions of improving the level of technical and technological support. While conducting research on the proposed approach aims at developing recommendations that corresponded to the criteria differentiated resourcing of agricultural enterprises. Applied us approach is based on a selection of four levels of resourcing the production of crop production in agricultural enterprises, namely: the high, adequate, satisfactory and low. The proposed methodological approach allows you to provide a reliable assessment of the condition of the resourcing and combination of resources of agricultural enterprises.



Key words: reversible means, ratio, efficiency, reproduction, profit.
Артеменко А. Зависимость результатов деятельности предприятий от размещения оборотных средств

Рассмотрены вопросы улучшения уровня технико-технологического обеспечения. Предложенный подход направлен на разработку предложений, что соответствовали б условиям дифференцированности ресурсного обеспечения сельскохозяйственных предприятий. Он базируется на выделении четырех уровней ресурсного обеспечения производства продукции растениеводства в сельскохозяйственных предприятиях, а именно: высокого, достаточного, удовлетворительного и низкого. Предложенный методический подход обеспечит достоверную оценку состояния ресурсного потенциала и комбинации ресурсов сельскохозяйственных предприятий.



Ключевые слова: оборотные средства, соотношения, эффективность, воспроизводство, прибыль.

УДК 331.25 (477)



НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ:
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

А. Колодій, к. е. н.

Львівський національний аграрний університет
Постановка проблеми. Соціально-економічні процеси, що відбуваються в Україні протягом останніх десятиліть, своєю основною метою ставлять досягнення європейських стандартів якості життя. У свою чергу якість життя населення значною мірою залежить від гідного пенсійного забезпечення людей похилого віку та впевненості у завтрашньому дні людей, які працюють. Отож, дотримання якісних характеристик життя, що базується на надійному соціальному захисті і належному пенсійному забезпеченні, є пріоритетним завданням нашої держави.

Варто зазначити, що жодна країна, навіть найзаможніша, не в змозі забезпечити виплату пенсії своїм громадянам на рівні середньомісячної заробітної плати. Істотне збільшення кількості літніх людей у загальній віковій структурі населення України висуває на перший план питання соціально-економічного становища цієї категорії осіб. У багатьох країнах світу недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ) додатково займає у структурі пенсії, отримуваної працівником, близько 30%, а це свідчить про те, що ця складова пенсійної системи істотно впливає на соціальний захист осіб пенсійного віку. Саме тому певна частина працівників, починаючи, як правило, з тридцятирічного віку, не покладаючись на державу, самостійно відраховують частку своєї заробітної плати до недержавних пенсійних фондів.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зважаючи на те, що процес становлення і розвитку недержавних пенсійних фондів (НПФ) як окремого рівня пенсійної системи України у нас не такий тривалий, відповідно наукова думка вітчизняних учених-економістів щодо їх функціонування активізувалася лише останніми роками. Серед науковців, які звернули увагу на проблему розвитку недержавного пенсійного забезпечення, слід вказати таких, як Д. Полозенко, С. Лондар, Л. Лондар, Н. Ткаченко, О. Коваль, Ю. Діденко, Е. Лібанова, Б. Надточій, Г. Терещенко.

Зокрема, на думку Ю. Діденко, важливе місце в системі НПЗ має займати система багатоступеневого перехресного контролю та державного регулювання діяльності НПФ; О. Коваль пропонує активне залучення громадян до системи заощадження через участь в НПЗ на базі вивчення та використання зарубіжного досвіду; О. Полінець вважає, що на відміну від звичайного банківського депозиту кращим способом захистити і забезпечити свою старість є вкладання коштів в НПФ, зокрема освоєння «довгих» інвестицій.



Постановка завдання. Завдання нашого дослідження – показати сучасний стан недержавних пенсійних фондів та окреслити шляхи підвищення ефективності функціонування недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Виклад основного матеріалу. Система пенсійного забезпечення в нашій державі складається із трьох рівнів. Перший – це солідарна система обовязкового державного пенсійного страхування, де пенсійні виплати здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень – накопичувальна система обов’язкового державного пенсійного страхування, де потрібно буде накопичувати кошти, щоб у майбутньому отримувати пенсію. І третій – система недержавного пенсійного забезпечення, яка вже діє в Україні одночасно з першим.

Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» [6] передбачає запровадження другого накопичувального рівня. Очікується, що через два роки після цього працювати за такою системою зможуть не лише Накопичувальний пенсійний фонд, а й недержавні пенсійні фонди другого рівня.

Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [7], недержавний пенсійний фонд це юридична особа, що має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує лише з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. Недержавні пенсійні фонди є активними суб’єктами системи НПЗ із високим інвестиційним потенціалом, у багатьох країнах їх вважають одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Як передбачено чинним вітчизняним законодавством, НПЗ здійснюють недержавні пенсійні фонди через підписання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів і вкладниками таких фондів; страхові організації через укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; банківські установи шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Система НПЗ протягом останніх років демонструє поступальний розвиток. Відповідно до даних Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом на 30.06.2013 р. в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 89 недержавних пенсійних фондів та 34 адміністраторів НПФ. Основні показники діяльності НПФ за 2009–2012 рр. та за перші два квартали 2013 р. наведені в табл. 1.



Дані табл. 1 переконливо свідчать про переваги НПФ. Підсумки розвитку системи НПЗ за І і ІІ квартали 2013 р. доводять існування позитивної динаміки. Наприклад, пенсійні активи в І кварталі 2013 р. становили 1735,4 млн грн, а у ІІ кварталі цього ж року вони зросли до 1831,9 млн грн. І хоча кількість учасників НПЗ збільшилася лише на 1,1 тис. осіб, зростання відчутне за найцікавішими для споживачів позиціями – пенсійними виплатами. За ІІ квартал 2013 р. такі виплати становили 274,3 млн грн, тобто зросли порівняно з І кварталом 2013 р. на 5,2%. Інакше кажучи, це та сама пенсія, яку люди вже заробили і почали отримувати. Тут йдеться тільки про одноразові виплати, оскільки переважній більшості вкладників ще не на часі за строками участі в НПФ отримувати щомісячну пенсію. Крім того, збільшився показник обсягу сплачених пенсійних внесків. Зокрема у 2012 р. загальна сума пенсійних внесків від фізичних і юридичних осіб становила 1313,7 млн грн, що на 559,1 млн грн більше, ніж станом на кінець 2009 року. Розглядаючи наведені дані, доцільно було б сказати не про падіння ринку НПФ, а лише про деякі коливання на ньому. Тому основним завданням є активне залучення нових і збереження існуючих учасників і вкладників.

Таблиця 1



Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів України за 2009–2012 рр. [5]

Недержавні пенсійні фонди

2009 р.

2010 р.

2011 р.

2012 р.

І квартал 2013 р.

II квартал 2013 р.

Темпи
приросту, %

II кв. 2013р./
І кв. 2013р.

Загальна кількість укладених пенсійних контрактів, тис. шт.

62,5

69,7

75,0

61,4

61,4

61,3

-0,2

Кількість учасників за укладе-ними пенсійними контрактами, тис. осіб

497,1

569,2

594,6

584,8

587,4

588,5

0,2

Загальні активи НПФ, млн грн

857,9

1144,3

1386,9

1660,1

1735,4

1831,9

5,6

Пенсійні внески, млн грн, у т.ч.

754,6

925,4

1102,0

1313,7

1370,5

1442,7

5,3

- від фізичних осіб

31,8

40,7

50,6

58,6

60,7

62,7

3,3

- від фізичних осіб-підприємців

722,7

884,6

0,2

0,2

0,2

0,2

0,0

- від юридичних осіб

0,1

0,2

1051,2

1254,9

1309,6

1379,8

5,4

Пенсійні виплати, млн грн

90,1

158,2

208,9

251,9

260,8

274,3

5,2

Кількість осіб, що отримали / отримують пенсійні виплати, тис. осіб

28,1

47,8

63,1

66,2

67,4

68,9

2,2

Сума інвестиційного доходу, млн грн

236,7

433,0

559,9

620,3

646,3

685,9

6,1

Сума витрат, що відшкодо-вуються за рахунок пенсійних активів, млн грн

47,1

64,6

86,6

106,6

114,2

121,5

6,4


Протягом останніх років в Україні система НПЗ розвивається досить динамічно, хоча й не дуже високими темпами. Основними причинами такого повільного розвитку є відсутність розуміння суті НПЗ як населенням, так і роботодавцями. Усвідомлення того, що розбудова цієї сфери принесе користь у вигляді допоміжного матеріального ресурсу для працівників та довгострокового ресурсу для економіки всієї країни має стати одним із наріжних каменів зміни ставлення до неї. Не викликає сумніву, що накопичені кошти повинні йти на інвестиції (табл. 2).

Таблиця 2



Напрями інвестування грошових коштів учасників НПФ [4]

Показник

Станом на 31.12.2011 р.

Станом на 31.12.2012 р.

Станом на 31.03.2013 р.

тис. грн

до ЗВА, %

тис. грн

до ЗВА, %

тис. грн

до ЗВА, %

Грошові кошти, розміщені на вкладних (депозитних) банківських рахунках

409801,87

29,5

572721,5

34,9

623339,10

35,92

Цінні папери, дохід за якими гарантовано Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства

7426,77

0,5

3248,3

0,2

5571,90

0,32

Цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України

209042,55

15,1

196872,0

12,0

187954,80

10,83

Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України

346538,43

25,0

517947,1

31,6

541237,70

31,19

Акції українських емітентів

254616,13

18,4

256872,6

15,7

258159,00

14,88

Об’єкти нерухомості

48557,32

3,5

49591,8

3,0

56300,50

3,24

Банківські метали

26098,98

1,9

18641,3

1,1

16064,50

0,93

Активи, не заборонені законодавством України

47664,16

3,4

34905,4

0,8

32318,80

1,86

Кошти на поточному рахунку

37150,29

2,7

9287,0

0,6

14415,90

0,83

Загальна вартість активів НПФ

1386896,50

100,0

1660087,0

100,0

1735362,20

100,0

У багатьох країнах НПФ вважають активними суб’єктами системи НПЗ із високим інвестиційним потенціалом та одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення. Вітчизняні НПФ переважно інвестують кошти в акції або ж кладуть їх на депозит у банку. У цьому разі все залежить від інвестиційної декларації фонду та регламентується законом.

Загальна вартість активів НПФ за досліджуваний період у динаміці зросла на 348465,7 тис. грн (на 25,1%), що свідчить про позитивні результати їхньої діяльності. У самій структурі напрямів інвестування провідну позицію займають грошові кошти, розміщені на депозитах (35,92%) та вкладені в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (31,19%). Вклади в банківські метали зменшилися майже наполовину, що свідчить про невигідність такого виду інвестування. До певної міри це може бути пов’язано з нестабільністю ринку золота в Україні. Дорогоцінний метал як об’єкт інвестицій використовується в періоди, що характеризуються фінансовою нестабільністю в країні, коли внутрішні ціни на золото зростають відносно гривні, яка знецінюється.

Оскільки основною метою в інвестуванні пенсійних активів є збереження пенсійних заощаджень вкладників, то й стратегія інвестування фондів є значною мірою консервативною, ніж це можна спостерігати в інших фінансових установах. На сьогодні залишається відкритим питання розміщення українських інвестицій НПФ у прибутковому бізнесі та закордонних установах.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал