Розділ 1 вдосконалення обліку І фінансово-кредитного механізму в аграрному секторі



Сторінка10/16
Дата конвертації08.12.2016
Розмір3.12 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

Висновки. Отже, впровадження ринку деривативів зменшить економічні ризики підприємства, підвищить інформативність товарного, валютного і фондового ринку, створить сприятливі умови для розвитку біржової торгівлі похідними інструментами, що сприятиме інтеграції України в європейський та світові ринки.

Для вдосконалення організації обліку похідних фінансових інструментів доцільно забезпечити правильність процедури їх відображення від первинного обліку до форм фінансової звітності. У Наказі про облікову політику підприємства необхідно висвітлити елементи всіх операцій з похідними фінансовими інструментами. Примітки до річної фінансової звітності слід доповнити розділом ХVІ «Деривативи», який забезпечить користувачів усією необхідною інформацією про них. Перспективи подальших досліджень: вивчення проблем обліку похідних фінансових інструментів, оцінки ризиків та управління ними.



Бібліографічний список

  1. Kolb R. W. Financial Derivatives // R. W. Kolb. – N.Y., London etc. : New York Institute of Finance, 1993. – P. 1.

  2. The CFTC Glossary: A Layman’s Guide to the Language of the Futures Industry. – [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.cftc.gov.10.

  3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2001. – Т. 1. – 592 с.

  4. Гоффе В. В. Ринок деривативів: зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Гоффе В. В. – К. : Київський економічний університет, 2005. – 24 с.

  5. Здреник В.С. Бухгалтерський облік і контроль операцій з похідними фінансовими інструментами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Здреник В. С. – Житомир : Житомирський державний технологічний університет, 2010. – 20 с.

  6. Методичні рекомендації з відображення у бухгалтерському обліку операцій з ф’ючерсними та опціонними контрактами учасниками фондового ринку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://magazine.faaf.org.ua/content/view/1409/37/.

  7. Примостка Л. О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти : монографія / Л. О. Примостка. – К. : КНЕУ, 2001. — 263 с.

  8. Проект Закону України «Про похідні фінансові інструменти (деривативи)» 14.06.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id=210459&cat_id=32862.

  9. Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки: глобальні тенденції та становлення в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. – Тернопіль : Тернопільська академія народного господарства, 2003. – 38 с.

  10. Фінансові інструменти : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №13, затверджене наказом Міністерства фінансів України №559 від 30.11.2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1050.

  11. Фінансові інструменти: визнання та оцінка : Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 39 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/document/237506/42_IAS39_IFRS_2009_GVT.pdf.

  12. Фінансові інструменти: представлення інформації : Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 32 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/document/237500/36_IAS32_IFRS_2009_GVT.pdf.

  13. Фінансові інструменти: розкриття : Міжнародний стандарт фінансової звітності № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/document/237443/14_IFRS7_IFRS_2009_GVT.pdf.

  14. Шуліко А. О. Автоматизація бухгалтерського обліку товарних деривативів / А. О. Шуліко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: економіка. Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці. – 2010. – Спецвипуск 29, ч.2. – С. 104–108.

  15. Шуліко А. О. Шляхи вдосконалення обліку операцій з деривативами на сучасному етапі економіко-правового розвитку України / А. О. Шуліко // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2008. – № 10 (128), ч. 2.


Петришин Л., Сиротюк Г. Похідні фінансові інструменти: сутність та облікові аспекти

Розглянуто підходи до визначення економічної сутності деривативів у системі фінансових інструментів. Досліджено організацію і методику бухгалтерського обліку похідних фінансових інструментів на основі теоретичного обґрунтування та вивчення проблемних питань відображення в бухгалтерському обліку операцій за їх участю. Визначено елементи облікової політики щодо похідних фінансових інструментів.



Ключові слова: похідні фінансові інструменти, деривативи, хеджування, бухгалтерський облік операцій з похідними фінансовими інструментами.
Petryshyn L., Syrotyuk A. Derivative financial instruments: essence and accounting aspects

Basic approaches of determination of economic essence of derivatives in the system of financial instruments are considered in the article. Investigational organization and methods of accounting for derivative instruments on the basis of theoretical grounding and study of the problematic issues of reflecting the corresponding transactions in accounting. The elements of accounting policy towards derivative instruments have been determined.



Key words: derivative instruments, derivatives, hedging, accounting for transactions with derivative instruments.
Петришин Л., Сиротюк А. Производные финансовые инструменты: сущность и учетные аспекты

Рассмотрены подходы к определению экономической сущности деривативов в системе финансовых инструментов. Исследованы организация и формирование методического подхода к бухгалтерскому учету операций с производными финансовыми инструментами на основе теоретического обоснования и изучения проблемных вопросов отражения операций с их участием в системе бухгалтерского учета. Обоснованы элементы учетной политики и обязанности бухгалтера по учету производных финансовых инструментов.



Ключевые слова: производные финансовые инструменты, деривативы, хеджирование, бухгалтерский учет операций с производными финансовыми инструментами.

УДК 351.72



АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЬНО-АУДИТОРСЬКИХ ПРОЦЕДУР БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ
О. Лиса, к. т. н., Р. Андрушко, к. е. н.

Львівський національний аграрний університет
Постановка проблеми В умовах зростання кількості населення земної кулі, а отже, й попиту на продукти харчування важливого значення набуває розвиток агропромислового комплексу. Він є важливою складовою української економіки і саме з його продукцією багата на прирордні ресурси Україна може виходити на світовий ринок. Проте на сьогодні експортний потенціал сільськогосподарської продукції нашої держави є недостатнім. Значною мірою такий стан речей зумовлений тим, що в Україні у виробництві продукції дотримуються не міжнародних стандартів якості та безпечності харчових продуктів, а встановлених Державних стандартів України (ДСТУ) і технічних умов (ТУ), які відповідно до законодавства повинні містити вимоги не нижчі, ніж передбачені у ДСТУ. Водночас підприємства агропромислового комплексу, які хочуть орієнтуватися на ринок ЄС, повинні впроваджувати і виконувати вимоги, викладені у міжнародних та європейських стандартах. І, звичайно, їх перевірятимуть відповідні європейські структури з питань безпеки та якості продукції. Підтвердження відповідності безпечності та якості продукції можна одержати лише за результатами контрольно-аудиторських процедур. Тому актуальним є розкриття суті й специфіки останніх, їх нормативно-правового забезпечення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями гармонізації державних стандартів України щодо безпеки та якості продукції з міжнародними та європейськими стандартами особливо інтенсивно займаються після вступу України до СОТ. Зокрема згармонізовані національні нормативні документи серії 22000 «Системи управління безпечністю харчових продуктів» [2], 9000 «Системи управління якістю» та 14000 «Системи екологічного менеджменту». Ці стандарти повязані між собою.

У ДСТУ ISO 9000-2007 викладено основні положення системи управління якістю і, зокрема, вказано, що для визначення ступеня виконання вимог доцільно застосовувати аудит [6, с. 12]. Проблемам внутрішнього аудиту безпечності та якості харчової продукції присвячені праці [3; 4]. Проте на сьогодні є низка невирішених питань стосовно узгодженості національних нормативних актів з європейськими та міжнародними актами щодо безпечночті та якості харчових продуктів, стосовно специфіки проведення контрольно-аудиторських процедур на підтвердження безпечності та рівня якості продукції у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм.



Постановка завдання. Метою нашого дослідження є висвітлення конт-рольно-аудиторських процедур стосовно безпечності та якості харчових продуктів й аналіз законодавчо-нормативної бази їх регулювання.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» безпечність харчового продукту – це його стан, що є результатом виробничої діяльності та обігу, які здійснюються з дотриманням вимог, установлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, й забезпечують впевненість у тому, що харчовий продукт не завдасть шкоди здоров’ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням [1]. Контроль безпечності та якості сільськогосподарських продуктів в Україні сьогодні зазвичай здійснюють у готовій продукції, тобто ведеться фрагментарно, не враховуючи аналіз небезпечних чинників. На міжнародному рівні контроль безпечності та аудит якості продукції створюються на основі аналізу ризиків і контролю в критичних точках технологічного процесу (система НАССР – Hazard Analysis and Critical Control Points – Аналіз ризиків і критичні точки контролю) [5, с. 4]. Поетапне впровадження системи НАССР у харчових підприємствах України почалося з 1 липня 2003 року, а у сільськогосподарських – лише у 2013 році. Суть цієї системи грунтується на таких принципах: проведення аналізу ризиків, ідентифікація критичних точок контролю, встановлення критичних меж для кожної точки, встановлення вимог до моніторингу критичних точок контролю, розробка коригувальних дій, встановлення процедури ведення записів перевірки системи HACCP [5]. Тобто враховуються всі чинники на всіх етапах виробничого ланцюга. Відповідальність за безпечність харчових продуктів повністю покладається на виробників, а офіційний контроль базується на принципах аудиту. Принцип покладання повної відповідальності на виробників є ефективним тільки за наявності чіткого державного контролю, який організовують з метою впровад-ження на практиці вимог чинного законодавства і перевірки (верифікації) того, що вимоги виконуються в процесі виробництва та збуту продукції. Водночас державний контроль стосується лише безпечності харчових продуктів. Для декларування показників якості харчових продуктів проводять аудит якості продукції. Проте у країнах – членах ЄС, крім державного контролю безпечності харчових продуктів, який зобов’язані запроваджувати національні органи виконавчої влади, для підвищення його ефективності задіяні системи аудиторських перевірок. Програмами останніх передбачено аналіз ефективності систем державного контролю. У процесі аудиту обстежують окремі підприємства на предмет відповідності роботи вимогам стандартів. Причому обстежують не тільки ті, які безпосередньо виготовляють харчову продукції, а й ті, продукцію яких використовують для забезпечення виробничого процесу харчових та аграрних підприємств. Отож, аудиту підлягають нерозривно всі частини харчового ланцюга і споживачі отримують точну й достовірну інформацію про безпечність харчового продукту. В Україні такий аудит не проводять, обмежуються лише контролем безпечності готової продукції, а не всього процесу її виготовлення. Аудит якості продукції в Україні також ще на стадії становлення. З огляду на це доцільно скористатися досвідом країн – членів ЄС щодо такого контролю якості продукції.

Для просування сільськогосподарської продукції на світові ринки необхідно встановити єдині системи контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів. Насамперед потрібно узгодити нормативно-правові акти безпечності та якості продукції. Стандарт ISO 22000:2005 узгоджено зі стандартами серії 14000 (в питаннях екологічного декларування) та серії 9000 (в питанням управління якістю). він поєднує принципи НАССР і кроки її застосування, розроблені Комісією Соdex Alimentarius. За допомогою вимог, які можна піддати аудиту, стандарт поєднує план НАССР з програмами-передумовами [2]. Аналіз нормативних документів свідчить, що протягом останніх років міжнародні нормативні документи серії 22000 розвиваються швидшими темпами, ніж інші групи міжнародних та європейських нормативних документів класу 67 «Food technology», а отже, з ними потрібно узгоджувати національні нормативні документи з безпеки харчових продуктів. Крім того, необхідно постійно аналізувати оновлювані європейські нормативні документи (зокрема Регламенти ЄС) для виявлення тенденцій їх розвитку, відповідно ці тенденції мають бути відображені в національних нормативних документах.

Метою контрольно-аудиторських заходів щодо безпечності та якості сільськогосподарської продукції є визначення рівня виконання стандартів серій 22000 та 9000, особливо в частині ідентифікації критичних контрольних точок і надання рекомендацій керівництву з питань коригувальних дій. Аудит якості проводять на відповідність стандарту ISO 9001.

Одним із найважливіших питань аудиту якості харчової продукції є перевірка дотримання вимог стандартів, оскільки їх недотримання не дає змоги застосувати принцип постійного поліпшення якості продукції.



на першому етапі аудиту якості потрібно скласти загальний перелік стандартів підприємства за кожним структурним підрозділом. Враховуючи нормативні документи, для аудиту на конкретних підприємствах потрібно розробити стандарти останніх або процедури з якості, які містили б вимоги до виконання робіт безпосередньо на підприємстві, вимоги до постачання виробничих ресурсів, вимоги до моніторингу виконання та вдосконалення процесів.

Далі за кожним пунктом загального переліку стандартів підприємства потрібно скласти опис вимог. Також необхідно розробити критерії оцінювання вказаних вимог, які повинні бути конкретними та однозначними. Якщо вимоги характеризуються нечисловими показниками, то доцільно застосовувати свідоцтва аудиту [4]. Необхідно вибірковим методом аналізувати кожну процедуру з якості за кількісним показником або за свідоцтвами аудиту, розрахувавши при цьому відсоток виконання кожної вимоги. Загальний показник виконання вимог визна-чають як середнє арифметичне значення показників виконання всіх вимог. Проте, якщо вимоги мають різну вагу (критичні для якості), то доцільно загальний показник обчислювати як середньозважене значення показників, увівши відповідні вагові коефіцієнти на виконання вимог.

Наступним етапом є порівняння запланованого та фактичного виконання робіт. За результатами перевірки розраховують показники виконання вимог, узагальнюють результати аудиту й подають рекомендації щодо поліпшення якості продукції.

Для проведення аудиту якості продукції доцільно використовувати такі документи:

а)    настанови з якості – документи, які надають інформацію внутрішнім і зовнішнім користувачам про систему управління якістю підприємства;

б)    програми якості – документи, які описують, як на підприємстві застосовують систему управління якістю до певних видів продукції;

в)   технічні умови – документи, в яких викладено вимоги підприємства до характеристик продукції;

г)    методичні настанови – документи, в яких вказано рекомендації до виробництва продукції;

д)    методики, робочі інструкції – документи, які містять інформацію про порядок виконання робіт;

е)    протоколи – документи, які містять результати проведених досліджень.

Робочі документи аудитора повинні містити загальні вимоги до процесу, деталізовані вимоги до нього (критичні для якості), показники виконання вимог, розрахунок загальних показників виконання вимог.

Висновки. З метою виходу України на міжнародні ринки необхідно посилити контроль за безпечністю та якістю всієї сільськогосподарської продукції, особливо харчових продуктів. Для цього треба на сільськогосподарських і харчових підприємствах впроваджувати систему НАССР, посилити державний контроль за безпечністю харчових продуктів, проводити аудиторські перевірки ефективності систем державного контролю за безпечністю харчових продуктів, проводити аудит якості сільськогосподарської продукції. На державному рівні необхідно проводити роботу з узгодження національних нормативних документів з безпеки харчових продуктів із міжнародними та європейськими нормативними документами, постійно аналізувати оновлювані європейські нормативні документи для виявлення тенденцій їх розвитку, відповідно ці тенденції мають бути відображені в національних нормативних документах.

Аудит якості має ґрунтуватися на кількісному оцінюванні процедур з якості, які б містили вимоги до виконання робіт безпосередньо на підприємстві, до постачання виробничих ресурсів, до моніторингу виконання та вдосконалення процесів. Для проведення аудиту якості продукції доцільно використовувати настанови з якості, програми якості, технічні умови підприємства, методичні настанови, методики, робочі інструкції, протоколи. Робочі документи аудитора повинні містити загальні вимоги до процесу, деталізовані вимоги до нього (критичні для якості), показники виконання вимог, розрахунок загальних показників виконання вимог.



Бібліографічний список

  1. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 №771/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/771/97-%DO%B2%D1%80.

  2. ISO 22000:2005 Food safety management systems – Requirements for any organization in the food chain (Системи управління безпечністю харчових продуктів – Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга) [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.iso.org/iso/ru/catalogue_detail?csnumber=35466.

  3. Коваль Г. Методика внутрішнього аудиту якості / Г. Коваль, Л. Аксьонова // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2013. – №1. – С. 44-48.

  4. Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління (ISO 19011:2002, ІDT) : ДСТУ ISO 19011:2003. – [Чинний від 2004-07-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2004. – 25 с. – (Національний стандарт України).

  5. Система НАССР. Hazard Analysis and Critical Control Point. – Львів : Леонорм, 2003. – 216 с.

  6. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів : ДСТУ ISO 9000:2007. – [Чинний від 2008-01-01]. – К. : Держстандарт України, 2008. – 35 с. – (Державний стандарт України).

  7. Кулаковська Л. П. Організація і методика аудиту : навч. посіб. / Л. Кулаковська, Ю. Піча. / – К. : Каравела, 2004. – 568 с.


Лиса О., Андрушко Р. Актуальні аспекти контрольно-аудиторських процедур безпечності та якості продукції

підприємства агропромислового комплексу повинні орієнтуватися на ринок ЄС і мають впроваджувати й виконувати вимоги, викладені в міжнародних та європейських стандартах з безпечності та якості харчових продуктів. Підтвердження відповідності безпечності та якості продукції можна одержати лише за результатами контрольно-аудиторських процедур. Наведено дані про міжнародні нормативні документи з безпечності та якості харчових продуктів, запропоновано методику аудиту якості продукції.

Ключові слова: контроль, аудит безпечності, аудит якості, система НАССР, настанови з якості, програми якості, процедури з якості, свідоцтва аудиту.
Lysa O., Andrushko R. Key aspects of control and safety audit procedures and quality

Agricultural enterprises should focus on the EU market and are expected to implement and comply with the requirements set out in international and European standards of safety and quality of food. Conformity assessment of safety and quality can be obtained only by the results of control and audit procedures. The article presents information on international regulations on safety and quality of food, the method of audit quality products.



Key words: control, security audit, safety audit quality, HACCP system, a quality manual, quality programs, quality procedures, audit certificates.
Лыса О., Андрушко Р. Актуальные аспекты контрольно-аудиторских процедур безопасности и качества продукции

Предприятия агропромышленного комплекса должны ориентироваться на рынок ЕС, внедрять и выполнять требования, изложенные в международных и европейских стандартах по безопасности и качеству пищевых продуктов. Подтверждение соответствия безопасности и качества продукции можно получить только по результатам контрольно-аудиторских процедур. Приведены данные о международных нормативных документах по безопасности и качеству пищевых продуктов, предложена методика аудита качества продукции.



Ключевые слова: контроль, аудит безопасности, аудит качества, система НАССР, руководства по качеству, программы качества, процедуры качества, свидетельства аудита.

УДК 631.162.005:631.11



ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВАХ
А. Бурак, к. е. н.

Львівський національний аграрний університет
Постановка проблеми. Аграрний сектор посідає одне з важливих місць у структурі економіки України. Зусиллями держави та науковців, спрямованими на розвиток сільськогосподарських товаровиробників, особливо невеликих суб’єктів господарювання (господарств населення та малих підприємств), відроджено кооперативний рух. Основний наголос робиться на взаємодію цих суб’єктів у формі обслуговуючого кооперативу як додаткової організації з неприбутковим статусом, що полегшує діяльність кожного члена такого об’єднання. У свою чергу із розвитком обслуговуючих кооперативів постають проблемні питання щодо організації та ведення обліку в них, як із боку самих учасників, так і контролюючих органів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Діяльність сільськогосподар-ських товаровиробників та їх взаємодію у вигляді об’єднань, особливо у формі кооперативів, досліджували М. Туган-Барановський, Є. Храпливий, В. Зіновчук, М. Малік, Г. Черевко та інші економісти.

Питаннями теорії та методології обліку в аграрних формуваннях перейма-лися Ф. Бутинець, В. Жук, В. Завгородній, Г. Кірейцев, Ю. Кірсанова, В. Лангазова, І. Сардачук та інші дослідники. Водночас у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах організація та ведення обліку пов’язані з численними проблемами. Малоопрацьованими залишаються питання відображення операцій з обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах, а саме формування капіталу із врахуванням змін в обліку, що засвідчує актуальність теми дослідження.



Постановка завдання. Ми мали на меті розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення організації обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах.

Виклад основного матеріалу. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – специфічна форма господарювання, яка відрізняється від інших суб’єктів діяльності на аграрному ринку. Особливість полягає в тому, що метою їх діяльності є не отримання прибутку, а зменшення витрат і водночас збільшення доходів власних членів. Участь у кооперативі забезпечує доступ до матеріально-технічних ресурсів, виробничих послуг і каналів збуту продукції. Такі перспективи виникають лише внаслідок об’єднання зусиль виробників сільськогосподарської продукції, чого кожен окремо не в змозі досягти.

Кооператив як форму господарювання вважаємо складною структурою, особливо в її утворенні. Сьогодні виробники сільськогосподарської продукції, які можуть організуватися в обслуговуючий кооператив, зіштовхуються з низкою проблем. Насамперед це пов’язано з реєстрацією кооперативу, особливо в органах податкової служби, які не хочуть визнавати неприбутковий статус кооперативу. Наступна проблема виникає щодо ведення обліку в обслуговуючому кооперативі як неприбутковій організації. Оскільки перша проблема пов’язана із зовнішнім середовищем, то друга стосується лише внутрішнього середовища кооперативу.

Враховуючи специфічність діяльності сільськогосподарського обслуго-вуючого кооперативу як неприбуткової форми господарювання, в його статуті передбачається формування фондів, а саме: пайового, резервного, неподільного та спеціального.

Пайовий фонд – майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов’язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Він не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності та використовується за рішенням органів управління кооперативу [6].

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні останнього [6].

У зв’язку з тим, що переважна більшість сільськогосподарських обслуго-вуючих кооперативів є малими підприємствами, у своїй діяльності вони корис-туються Планом рахунків для суб’єктів малого підприємництва, яким для обліку власного капіталу передбачається лише один рахунок – 40 „Власний капітал”. Проте, беручи до уваги особливості організаційно-правової форми господарювання обслуговуючих кооперативів, для обліку й узагальнення інформації про фактичне внесення пайових внесків членів кооперативу потрібно застосовувати рахунок 41 «Пайовий капітал» [2]. Рахунок 40 «Власний капітал» у спрощеному плані рахунків призначений для обліку та узагальнення інформації про статутний, пайовий, додатковий, у дооцінках, резервний, неоплачений і вилучений капітали. Враховуючи зміни, які відбулися в обліку, особливо в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [4], для обліку власного капіталу використовують рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал» із такими субрахунками: 401 «Статутний капітал»; 402 «Пайовий капітал»; 403 «Інший зареєстрований капітал»; 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу».

Як вважає В.В. Лангазова, з метою відокремлення обов’язкових і додаткових пайових внесків доцільно в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах ввести субрахунки 411 «Обов’язкові пайові внески» і 412 «Додаткові пайові внески». Крім того, в кожному субрахунку необхідно виокремити внески членів кооперативу й асоційованих членів, оскільки останні у разі припинення діяльності кооперативу мають право на першочергове отримання свого паю. Для обліку та узагальнення інформації про вступні внески членів кооперативу у грошовій формі для створення неподільного капіталу доцільно застосовувати рахунок 42 «Додатковий капітал», субрахунок 421 «Неподільний капітал» [2]. Найчастіше грошовий еквівалент цих паїв входить до розміру пайового капіталу кооперативу, тобто відкриваються субрахунки до рахунка 41 «Пайовий капітал» під назвою «безоплатно отримані паї» та «невитребувані паї». Такий порядок обліку є помилковим, адже безпідставно завищується сума пайового капіталу й облікова інформація не є достовірною, що у свою чергу сприяє прийняттю помилкових управлінських рішень. Ми погоджуємося з думкою І.І. Сардачук, що для обліку вартості безкоштовно отриманого майна (необоротних активів) призначено рахунок 42 «Додатковий капітал», а безоплатно отримані оборотні активи, які є у складі майнових паїв, слід визнавати доходами [8]. Крім того, вважаємо, що має використовуватися рахунок 42 «Додатковий капітал», проте згідно з нововве-деннями в обліку кооперативів мають застосовуватися такі субрахунки: 422 «Інший вкладений капітал»; 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»; 425 «Інший додатковий капітал». Це дасть змогу чітко скоординувати внесення та витрачання коштів у тому чи іншому фонді кооперативу. Тому для власної зручності, щоб запобігти помилкам у збільшенні коштів в одному фонді, а відповідно недостачі в іншому, що може вплинути на формування фінансової звітності та розрахунки з членами кооперативу, доцільніше використовувати повний план рахунків.

У разі виходу, виключення з кооперативу чи його ліквідації фізична чи юридична особа, яка внесла свій майновий пай у формі земельної ділянки, отримує лише його лише в такій, тобто в натурі (на місцевості). У разі ліквідації коопера-тиву майновий пай у формі земельної ділянки не може бути використаний для виплати заробітної плати працівникам, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами [7]. Беззаперечне використання обліку в кооперативах пов’язане із рахунком 45 «Вилучений капітал», субрахунком 452 «Вилучені вклади й паї». Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами вкладів і паїв.



Висновки. У процесі аналізу організації облікової політики у сільськогос-подарських обслуговуюючих кооперативах визначено основні проблемні ділянки.

Відповідно до змін у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій для обліку власного капіталу використовується рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал»; додаткового капіталу – рахунок 42 «Додатковий капітал». На випадок виходу з кооперативу його членів пропонуємо використовувати рахунок 452 «Вилучені вклади й паї».

Отже, за окремими класами плану рахунків для обліку в кооперативах використовується значна кількість рахунків і субрахунків для запобігання розбіжностям і помилкам у формуванні фінансової звітності доцільніше використовувати повний план рахунків.

Бібліографічний список


  1. Кірсанова Ю. Практичні поради з питань бухгалтерського обліку та звітності в обслуговуючих кооперативах : посібник / Ю. Кірсанова. – К. : Софія, 2012. – 140 с.

  2. Лангазова В. В. Організація обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / В. В. Лангазова. – К., 2004. – 22 с.

  3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30 листопада 1999 р. № 291 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99.

  4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств : наказ Мінфіну України від 09.12.2011  1591 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11.

  5. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

  6. Про кооперацію : Закон України від 10.07.2003 № 1087-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1087-15.

  7. Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17.07.1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : № 469/97-ВР http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/469/97.

  8. Сардачук І. І. Облік і контроль власності у сільськогосподарських виробничих кооперативах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / І. І. Сардачук. – К., 2004. – 21 с.


Бурак А. Організація обліку власного капіталу в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах

Проаналізовано облікову політику в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах. Визначено основні проблемні ділянки ведення обліку. Серед них виділено формування фондів та вилучення паїв. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення організації обліку власного капіталу в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах.



Ключові слова: сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, організація обліку, фонди кооперативу, власний капітал.
Burak A. Organization of equity accounting in the agricultural service cooperatives

Accounting policies is analyzed in agricultural service cooperatives. The main problem areas of accounting are defined. Among them there are selected the formation of funds and withdrawal of shares. Suggestions are formed for improving the organization of equity accounting in agricultural service cooperatives.



Key words: agricultural service cooperative, organization of accounting, cooperative funds, equity.
Бурак А. Организация учета собственного капитала в сельскохозяйственных обслуживающих кооперативах

Проанализирована учетная политика в сельскохозяйственных обслуживающих кооперативах. Определены основные проблемные участки ведения учета в кооперативах. Среди них выделены формирование фондов и изъятие паев. Сформулированы предложения по совершенствованию организации учета собственного капитала в сельскохозяйственных обслуживающих кооперативах.



Ключевые слова: сельскохозяйственный обслуживающий кооператив, организация учета, фонды кооператива, собственный капитал.

УДК 334.722



ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ЗА РАХУНОК ЗАСТОСУВАННЯ БІРЖОВОЇ Ф’ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ
О. Садура, к. е. н.

Львівський національний аграрний університет
Постановка проблеми. На сьогодні фінансовий стан сільськогоспо-дарських підприємств є вкрай нестабільний. На це впливає низка чинників, як внутрішніх, так і зовнішніх. Зокрема у зв’язку зі сезонністю сільськогосподар-ського виробництва виникає необхідність застосування такої форми фінансування, як кредитування чи авансування виробництва. Формою такого явища є надання банком кредиту сільськогосподарському товаровиробнику. Проте за несвоєчасне повернення кредитів, неоплату вартості послуг банки часто відмовляють у кредитах аграрному сектору. З огляду на це зараз виникла необхідність у застосуванні біржової ф’ючерсної торгівлі на аграрному ринку та її розвитку в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми фінансового стану сільськогосподарських підприємств висвітлені в різних аспектах у наукових працях В. Андрійчука, М. Дем’яненка, О. Кашенко, С. Кручка, Б. Пасхавера, А. Поддєрьо-гіна, П. Саблука та багатьох інших вітчизняних учених. Водночас складність і багатогранність питань, пов’язаних із вдосконаленням фінансового стану підприємств аграрного сектору, вивченням впливу чинників на фінансові результати їх діяльності, удосконаленням механізму фінансових відносин зумовлюють необхідність подальших досліджень.

Постановка завдання. Мета нашого дослідження обґрунтувати доцільність застосування біржової ф’ючерсної торгівлі як одного з основних шляхів покращання фінансового стану сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу. Фінансовий стан підприємства є його узагальнюючою якісною характеристикою, дзеркалом, що відображає його поточний ринковий стан. Крім того, оперуючи граничними значеннями показників, аналіз фінансового стану дає змогу судити про фактичну фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві. За результатами часткової оцінки фінансового стану підприємства можна дійти висновку і про ефективність використання фінансових ресурсів.

Стратегія розвитку підприємства – це покращання розвитку підприємства, тобто нормалізація його фінансового стану. Найважливіше завдання – усунення неплатоспроможності, бо, коли підприємство може своєчасно погасити власні борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність підприємства можна усунути за рахунок низки фінансових заходів, чинники, які призвели до неї, можуть залишитися без змін. Тому слід звернути увагу на фінансову стійкість підприємства.

Сьогодні в Україні фінансовий стан, а отже, й платоспроможність сільськогосподарських підприємств є вкрай критичними, тому господарства не в змозі своєчасно повертати кредити, а тим паче, оплачувати вартість послуг. З огляду на це банки відмовляють у кредитах аграрному сектору.

Сільськогосподарський виробник як господарський агент найбільше страждає від нерозвиненої структури біржового ринку. Адже саме завдяки системі біржової торгівлі він може визначитися, що йому вигідно вирощувати, постачати на ринок і в яких обсягах [2, с. 55].

Через недосконалість нормативно-правової бази з питань організації біржової діяльності, особливо укладення строкових контрактів, роздробленість сільського господарства, кризовий стан більшої частини сільськогосподарських підприємств, низький рівень товарності вітчизняної аграрної продукції, практичну відсутність біржової інфраструктури в нашій державі біржова торгівля не вийшла на належний рівень. Тому попри наявність майже шести сотень бірж через них сільськогосподарські підприємства реалізують мізерну частину (в межах відсотка) зерна (пшеницю, ячмінь, кукурудзу тощо). Подібною є ситуація з насінням соняшнику, майже не здійснюються торги цукром.

У світі більшість учасників аграрного ринку використовують біржовий ринок із метою управління ризиками, у тому числі для забезпечення захисту від можливих коливань цін. Такі можливості дає ф’ючерсний ринок. Як відомо, ф’ючерсний контракт – це угода про купівлю чи продаж конкретного товару за наперед обумовленою ціною з поставкою в майбутньому. Особливість цих контрактів – стандартизованість. Практично не існує ризику невиконання контракту: відкрита позиція у будь-який день може бути закрита. При цьому фізичне постачання товару необов’язкове, термін дії контрактів – до 18 (навіть 36 місяців). Ф’ючерсні контракти виконують важливу функцію страхування (хеджування), оскільки вони можуть надавати захист проти несприятливого розвитку цін на готівковому ринку, що зумовлює загальну ринкову стабільність, оскільки покупці та продавці одержують більшу безпеку у своїх операціях.

В Україні спробували запустити ф’ючерсні механізми у другій половини 90-х років ХХ століття, коли з’явився Указ Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» та постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції». У цих документах, зокрема, передбачені розробка правил і запровадження торгівлі ф’ючерсними і форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції на аграрних біржах. Потім були інші відповідні постанови уряду та Верховної Ради України, накази профільного міністерства. Нарешті учасники аграрного ринку у 2003 році створили «Українську ф’ючерсну біржу», яка планувала у тому самому році організувати торгівлю ф’ючерсними контрактами. Однак цього досі не сталося. Нові сподівання на запуск ф’ючерсної торгівлі учасники ринку пов’язують із розпорядженням Кабінету Міністрів України 588-р від 25.05.2011 року, яким було схвалено Меморандум про взаєморозуміння уряду України, Національного банку України та Чиказької товарної біржі (СМЕ). Раніше схожий меморандум було підписано і з європейською біржею Euronext. Перші торги ф’ючерсами, у тому числі на українську пшеницю, відбулися у червні 2012 року, але не в Україні, а на закордонних майданчиках СМЕ [4].

Для того щоб механізми ф’ючерсної торгівлі нарешті запрацювали на вітчизняному терені, необхідно докласти чимало організаційних і законодавчих зусиль, подолати багато хибних стереотипів і бар’єрів на шляху до цієї мети. Найважливішою передумовою є розуміння сутності дії цих механізмів і засад їх ефективного функціонування й регулювання усіма причетними до цієї важливої справи осіб.



Висновки. Розвинений ф’ючерсний ринок спроможний з великою точністю прогнозувати ціни на сільськогосподарську продукцію, а отже, захищати майбутні врожаї, насамперед зернових культур від небажаних коливань цін. Це стає можливим через існування органічного взаємозв’язку між спотовими та ф’ючерс-ними цінами. Стабілізація ціни завдяки ефективному функціонуванню ф’ючерсного ринку підвищує кредитоспроможність сільгоспвиробників і здешевлює банківський кредит. При цьому відбувається своєрідний поділ функцій між банком і ф’ючерс-ною біржею: банк кредитує тільки ту частину вартості товару, відшкодування якої відбуватиметься незалежно від ринкової кон’юнктури, а біржа покриває різницю між банківським кредитом і ціною реалізації товару.

Отже, ф’ючерсна торгівля забезпечуватиме економію коштів сільгоспви-робників, які вони тримають у вигляді резервів на випадок несприятливої кон’юнктури. Крім того, щоденне виявлення на біржі майбутньої ціни даватиме їм змогу чіткіше планувати виробництво, а відкритість цінової інформації забезпечуватиме рівні умови конкуренції. 



Бібліографічний список

1. Розгон А. В. Формування та функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / А. В. Розгон. – К., 2008. – 20 с.

2. Станісевич С. А. Ф’ючерсний контракт як інструмент цінового захисту сільськогосподарського виробника / С. А. Станісевич // Економіка АПК. – 2012. – №3. – С. 54–55.

3. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств / О. С. Філімоненков. – К : МАУП, 2004. – 328 с.

4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://press.unian.net/ukr/pressnews-111705.html

5.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/news/2012/ 07/17/329571/.
Садура О. Поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств за рахунок застосування біржової ф’ючерсної торгівлі

Охарактеризовано суть фінансового стану сільськогосподарських підприємств, вказано проблемні аспекти його нестабільності. Обґрунтовано необхідність застосування біржової ф’ючерсної торгівлі, як одного зі шляхів поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств.



Ключові слова: фінансовий стан, ф’ючерс, хеджування, біржова торгівля, спотовий ринок, Аграрна біржа.
Sadura O. Improving the financial condition of agricultural enterprises through the use of stock futures trading

The characteristic nature of the financial condition of farms are problematic aspects of its instability. The necessity of applying f exchange "futures trading as a way to improve the financial condition of the farm.



Key words: financial condition, f 'futures, hedging exchange trading, spot market, Agrarian Exchange.
Садура О. Улучшение финансового состояния сельскохозяйственных предпри-ятий за счет применения биржевой фьючерсной торговли

Дана характеристика сущности финансового состояния сельскохозяйственных предприятий, указаны проблемные аспекты его нестабильности. Обоснована не обходи-мость применения биржевой фьючерсной торговли, как одного из путей улучшения финансового состояния сельскохозяйственных предприятий.



Ключевые слова: финансовое состояние, фьючерс, хеджирование, биржевая торговля, спотовый рынок, Аграрная биржа.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал