Робота з матеріалами



Скачати 135.02 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір135.02 Kb.
Панчівська загальноосвітня школа І-ІІІступенів

Методичний кабінет

Тематика практичних занять

з


арт-терапії

Добровольська О.В.

Тематика практичних занять з арт-терапії

Практичне заняття № 1.



Тема: Робота з матеріалами. Стимуляція спонтанності

 Мета: подолання труднощів у художній діяльності, стимуляція спонтанності, розвиток уяви та творчих здібностей.

Вправи:

1.     Каракулі тіла.

2.     Завершення.

3.     Вправа з кольором.

4.     Вирізання форми.

5.     Малюнок на вологій бумазі.

6.     Чорнильні плями та метелики.

7.     Відбитки.

   Практичне заняття № 2.

Тема: Стимуляція спонтанності . Розвиток творчої уяви

 Мета: подолання труднощів у художній діяльності, стимуляція спонтанності, розвиток уяви та творчих здібностей.

Вправи:


  1. Пошкрябана поверхня.

  2. Восковий живопис.

  3. Робота з глиною.

  4. Робота з папером.

  5. Робота з кольоровим папером.

  6. Коллаж.

  7. Папье-маше.

  8. Гра з тістом.

  9. Інші матеріали (алебастр, розпис по тканині, різні види мозаїки).

 

Практичне заняття № 3.

Тема: Практичні навички. Адаптивні можливості особистості.

 Мета: тренування та розвиток когнітивних навичок (уваги, пам‘яті, мислення) для сприяння підвищення рівня адаптивних можливостей особистості.

Вправи:


  1. Планування саду

  2. Фреска „тварини”

  3. „Полички”

  4. „Магазин”

  5. Види спорту

  6. „За столом”

  7. „Події дня”

  8. „Одяг”

  9. „Будинок”

  10. „Карта району чи міста”

  11. „Оточуюче середовище”

  12. „Пори року”

 

Практичне заняття № 4.

Тема: Вираження широкого спектру почуттів”.

 Мета: стимулювання здатності особистості виражати широкий спектр різних переживань.

Вправи:


  1. „Чотири стихії”

  2. „Будинок, дерево, людина”

  3. Малюнок на вільну тему

  4. „Теми життя”

  5. „Асоціації з кольором”

  6. „Ілюстрації”

 

Практичне заняття № 5.

Тема: Срийняття себе.

 Мета: сприяти відображенню людиною свого власного досвіду та системи відносин (включая і відношення до себе). Стимулювання глибокої рефлексії.

Вправи:


  1. „Знайомство”

  2. „Автопортрет”

  3. „Автопортрет у натуральну величину”

  4. „Маска”

  5. „Герби та символи”

  6. „Метафоричний портрет”

  7. „Реклама”

  8. „Лінія життя”

  9. „Минуле, теперішнє і майбутнє”

  10. „Колаж життя”

  11. „Грані мого Я”

  12. „Спогади дитинства”

  13. „Втрати”

  14. „Мої таємниці”

  15. „Бажання”

  16. „Страхи”

  17. „Друг”

 

Практичне заняття № 6.

Тема: Конфлікти.

Мета: сприяти вмінню відслідковувати і корегувати поведінку у різних конфліктиних ситуаціях; навчити виражати відчуття, пов‘язані із конфліктами.

Вправи:


  1. Зображення конфлікту у вигляді „розповіді у малюнках” з виділенням стадій його розвитку.

  2. Зображення актуального особистісного конфлікту.

  3. Зображення „внутрішнього” конфлікту в абстрактно-символічному або метафорічному вигляді.

  4. Створення масок учасників конфлікту.

  5. Створення композицій на тему „шторм”, „вибух”, „вогонь”, „спортивні змагання”, „чудовська”, щоб дати вихід почуттям, які пов‘язані із конфліктом.

  6. „Випускання пари”. Вправа “Свічка”. У центр кола ставиться запалена свіча. Діти дивляться на її полум'я та уявляють, як у вогню палають всі їх суми, невдачі, хвороби, образи та сумніви. Потім свічку треба задути.

  

Практичне заняття № 7.

Тема: Поєднання зображальної діяльності з різними формами творчого самовираження.

Мета: сприяти вмінню творчого самовираження особистості.

Вправи:

1 Образотворча робота у поєданні з музикою та звуками

(зображення звуків, малювання під музику).



2. Образотворча робота у поєданні з драмою („Маски”,

„Скульптура ситуації”, „Діалоги”, „Театр ляльок”, „Театральні

костюми”).

3.Образотворча робота у поєданні з рухом і танцем („Ведучий та

ведомий”, „Тактильне знайомство”, „Емоція”, „Малюнок жестів”,

„Танець”).

КОРЕКЦІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ

АРТ-ТЕРАПІЇ

   Ключові слова: девіантна поведінка, розлад, дезадаптація, групова психотерапія, корекція, арт-терапія.


   Постановка проблеми. Сучасна загальноосвітня школа має багато проблем, і найболючіша серед них - зростаючі труднощі у вихованні дітей і підлітків, збільшення кількості асоціативних проявів у поведінці, правопорушень, злочинів. Кількість дітей групи ризику різко зросло. Актуальність проблеми поглиблюється з частішими проявами грубості у ставленні до вчителів, батьків та однолітків, недисциплінованості на уроках, прогулів, крадіжок, хуліганства, дитячого алкоголізму.
   За останні роки у зв'язку із кризою нашого суспільства інтерес до проблеми відхиленої поведінки значно зріс, що обумовило необхідність більш ретельно дослідити причини, форми, динаміку асоціальної поведінки, пошук більш ефективних засобів соціального контролю -превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних тощо.
   Мета: аналіз проблеми девіантної поведінки підлітків та пошук ефективних методів її корекції та терапії.
   Відповідно до мети є завдання: 1) з'ясувати стан проблеми девіантної поведінки підлітків у психолого-педагогічній теорії та освітній практиці; 2) з'ясувати причини девіантної поведінки у різних психологічних напрямах; 3) визначити найпоширеніші типи та форми девіантної поведінки в підлітковому віці; 4) розробити і апробувати програму арт-терапевтичних занять з метою корекції девіантної поведінки підлітків.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. А. Егоров, С. Ігумнов зазначають, що девіантною називається стійка поведінка особистості, що відхиляється від найважливіших соціальних норм, і спричиняє реальну шкоду суспільству чи самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією
   Існує декілька підходів до визначення девіантної поведінки.
   Соціальний (соціально-правовий) підхід базується на уявленні про суспільну небезпеку чи безпеку поведінки людини. Відповідно до нього, девиантною є будь-яка поведінка, яка є небезпечною для суспільства. Наголос робиться на соціально схвалюваних стандартах поведінки, безконфліктності, конформізмі, підпорядкуванні особистих інтересів суспільним. При аналізі поведінки, що відхиляється, соціальний підхід орієнтований на зовнішні форми адаптації й ігнорує індивідуальну гармонійність, пристосованість до самого собе, схвалення себе і відсутність так званих психологічних комплексів і внутрішньоособистих конфліктів.
   З юридичної точки зору, поняття „поведінка, що відхиляється" включає в себе всі дії, що суперечать прийнятим на даний час правовим нормам і заборонені під загрозою покарання.
   Щодо підлітків, то поняття „поведінка, що відхиляється" зазвичай ототожнюється з поняттям „дезадаптація", проявами якої є знижена успішність, хронічна чи виражена неуспішність в життєво важливих сферах (сім'ї, міжособистісних стосунках, здоров'ї), конфлікти з законом, ізоляція.
   Досвід співпраці з педагогами та учнями дозволяє говорити про наступні найбільш поширені поведінкові відхилення, що поєднуються з шкільною дезадаптацією: дисциплінарні порушення, прогули, агресивну поведінку, куріння, хуліганство, регулярне вживання психоактивних речовин (алкоголь, наркотики), сексуальні девіації, бродяжництво, скоєння злочинів. Останнім часом спостерігається поява нових форм девіантної поведінки, пов'язаних з комп'ютерними іграми та релігійними сектами.
   Психологічний підхід на відміну від соціального розглядає девіантну поведінку у зв'язку з внутрішньоособистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнуванням особистості. Тобто, суттю девіантної поведінки слід вважати блокування особистісного зростання і навіть деградацію особи, що є наслідком, а іноді і метою поведінки, що відхиляється. Девіант, відповідно до даного підходу, усвідомлено або неусвідомлено прагне зруйнувати власну самоцінність, позбавити себе унікальності, не дозволити собі реалізувати наявні завдатки.
   У рамках психіатричного підходу девіантні форми поведінки розглядаються як такі особливості особистості, що сприяють формуванню певних психічних розладів і захворювань. Під девіаціями часто розуміються ті, що не досягли патологічної вираженості через різні причини відхилення поведінки, тобто ті “психічні розлади”, які не повною мірою відповідають загальноприйнятим критеріям для діагностики симптомів або синдромів. Розладом є стійка дисоціальна, агресивна поведінка. Така поведінка повинна значною мірою порушувати вікові соціально очікувані норми, тому її прояви повинні бути більш важкими, ніж звичайний дитячий непослух чи підлітковий бунт; окрім цього, цей поведінковий патерн повинен бути стійким.
   Відповідно до етнокультурного підходу, девіації слід розглядати крізь призму традицій того або іншого співтовариства людей. Вважається, що норми поведінки, прийняті в одній етнокультурній групі або соціокультурному середовищі, можуть істотно відрізнятися від норм інших груп людей. Передбачається, що діагностика поведінки людини, що відхиляється, можлива лише у випадках, якщо її поведінка не узгоджується з нормами, прийнятими в її мікросоціумі або вона проявляє поведінкову ригідність і не здатна адаптуватися до нових етнокультурних умов (наприклад, у випадках міграції).
   Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позиції вікових особливостей і норм. Поведінка, не відповідна віковим шаблонам і традиціям, може бути визнана такою, що відхиляється. Це можуть бути як кількісні відхилення, відставання або випередження вікових поведінкових норм, так і їх якісні інверсії.
   Гендерний підхід виходить з уявлення про існування традиційних статевих стереотипів поведінки, чоловічому і жіночому стилі. Девіантною поведінкою в рамках даного підходу може вважатися гіперрольова поведінка і інверсія шаблонів гендерного стилю. До гендерних девіацій можуть відноситися і психосексуальні девіації у вигляді зміни сексуальних переваг і орієнтації.
   Професійний підхід в оцінці поведінкової норми і девіацій базується на уявленні про існування професійних і корпоративних стилів поведінки і традицій. Мається на увазі, що професійне співтовариство диктує його членам вироблення строго певних патернів поведінки і реагування в тих або інших ситуаціях. Невідповідність цим вимогам дозволяє відносити таку людину до девіантів Працювати з підлітками 12-15 років найскладніше, проте такі групи мають високий терапевтичний потенціал, оскільки в цьому віці група однолітків грає виняткову роль в житті підлітка, а самі вони зазнають значні труднощі, пов'язані з імпульсивністю, статевим дозріванням, конфліктними взаєминами з дорослими.
   Багато психотерапевтів, розуміючи, що підлітки, які виявляють порушення поведінки, — жертви сімейної ситуації (наприклад, сім'я з алкогольними проблемами), вважають, що, якщо в сім'ї не відбудеться терапевтично значущих змін, підліткові важко надати довготривалу допомогу. Разом з тим “важкий” підліток може сам багато що зробити для себе. Він відчуває глибокі переживання, якими йому важко поділитися зі своєю сім'єю. Йому потрібна підтримка, щоб виразити почуття тривоги, самотності і страху, пов'язаного з сексуальними проблемами. Крім того, підлітку потрібно показати, яким чином він може брати на себе відповідальність за своє власне життя.
   Метою групової психотерапії у підлітків з девіантними формами адиктивної поведінки є включення психодинамічних процесів і досягнення катарсичного відреагування інфантильних конфліктів. В ході останнього відбувається заповнення збиткового досвіду і наступає гармонізація індивідуального і соціального функціонування особистості. Це призводить до підвищення можливості продуктивного вирішення внутрішніх і зовнішніх конфліктів.
   Однією з форм групової психотерапії є арт-терапія - динамічна система взаємодії між учасниками, продуктами їх образотворчої діяльності та арт-терапевтом (психологом, педагогом) у арт-терапевтичному просторі.
   У психологічній науці вивчення арт-терапії здійснювалось: у біхевіоризмі; у гештальтпсихології; з позицій гуманістичного підходу; психоаналізу; трансперсонального підходу; у рамках експериментальної психології та прогресивної арт-педагогіки.
   Арт-терапія - метод лікування за допомогою художньої творчості - привертає до себе останнім часом усе більше уваги в усьому світі. Вона передбачає не лише надання лікувально-реабілітаційної допомоги пацієнтам з найрізноманітнішими захворюваннями, але й роботу із правопорушниками, особами з алкогольною й наркотичною залежністю, дітьми й підлітками з емоційними й поведінковими порушеннями, сім'ями й малими групами громадян, об'єднаних за релігійними, етнічними та іншими соціальними ознаками.
     Арт-терапевтичний підхід нині використовується в багатьох сферах: у роботі з психічно хворими, в освіті, в соціальній сфері, зокрема, при вирішенні конфліктів.

   Зупинимося на особливостях застосування арт-терапії у роботі з підлітками. Художнє самовираження підлітків у тих формах, які використовуються педагогічним напрямком, так чи інакше пов'язане зі зміцненням психічного здоров'я дитини, а тому може розглядатися як значущий психопрофілактичний і психокорекційний фактор. Використання арт-терапії в багатьох випадках виконує й психотерапевтичну функцію, допомагаючи дитині впоратися зі своїми психологічними проблемами, відновити її емоційну рівновагу або усунути існуючі в неї порушення поведінки.


   Форми арт-терапевтичної роботи з дітьми різноманітні. У деяких випадках ця робота носить клінічний характер (наприклад, у випадку аутизму, грубих емоційних і поведінкових порушень) і здійснюється в медичних закладах, спеціальних школах або школах-інтернатах. В інших випадках арт-терапевтична робота носить профілактичний або розвиваючий характер, як, наприклад, у випадку наявності в дитини легких емоційних і поведінкових розладів або певних проблем психологічного характеру, і проводиться у звичайних школах або при соціальних центрах.
   При всьому розмаїтті різних форм арт-терапевтичної роботи й значних розбіжностях між окремими групами дітей, їм усім властиві деякі загальні особливості, які необхідно враховувати. Одна із цих особливостей полягає в тому, що підліткам іноді важко вербалізувати свої проблеми і переживання. Невербальна експресія, у тому числі образотворча, для них є більш природною, особливо це має значення в тих випадках, коли в дитини є ті чи інші мовні порушення.
   Варто враховувати й те, що простір, образотворчий матеріал і образ є для підлітка засобами психічного захисту. Це пов'язане з можливістю образотворчого образу тривалий час “утримувати” переживання, не даючи їм вийти назовні, а також з їхньою здатністю “дистанціювати” переживання за рахунок механізму проекції й високого ступеня контролю над ними. Тому образ може виступати для підлітка своєрідним “контейнером”, усередині якого складні переживання можуть зберігатися доти, поки він не зможе їх усвідомити або прийняти. Ігровий простір, матеріал й образотворчий образ забезпечують можливість регресу психіки й тим самим необхідний ступінь “відкритості” підлітка для психотерапевтичної роботи.
   Широко використовуються в роботі з підлітками групові форми арт-терапії, у першу чергу - відкриті студійні й тематично-зорієнтовані групи.
   Арт-терапія представляє унікальну можливість для створення девіантними підлітками продуктів творчості, що допомагають в подальшому усвідомленні і обговоренні внутрішніх і зовнішніх причин такої поведінки. Ті факти, які спочатку не визнавалися ними, стають очевидними в їх продуктах творчості (у малюнках, колажах, скульптурах).
   Застосування арт-терапії з даною групою клієнтів засноване на тих же принципах, що і з іншими групами клієнтів. Підлітки можуть займатися арт-терапією як індивідуально, відповідно до особистих програм, так і в групах, що використовують певні теми, значущі для всіх учасників. У таких групах образотворча діяльність в обов'язковому порядку доповнюється коментарями, на основі яких розгортаються дискусії.
   Завданнями арт-терапевтичної роботи з девіантними підлітками є:
   - освоєння різних матеріалів і техніки роботи з ними, що повинне забезпечити сенсорну і емоційну стимуляції;
   - розвиток сенситивності, тобто здатності розуміти відчуття і потреби інших людей;
   - самовираження, відреагування травматичного матеріалу з можливим його усвідомленням, що приводить до розвитку у підлітків здібності до свідомого контролю над своїми потребами і переживаннями;
   - вироблення продуктивних способів соціальної взаємодії;
   - дати соціально допустимий вихід агресивності та іншим негативним почуттям. Робота над малюнками, картинами, скульптурами є безпечним способом розрядити напругу;
   - отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних висновків. Продукти художньої творчості відносно довговічні, і клієнт не може заперечувати факт їх існування;
   - проробити думки й переживання, які підліток звик витісняти. Іноді невербальні засоби є єдино можливими для вираження і прояснення сильних переживань і переконань;
   - розвивати відчуття внутрішнього контролю. Робота над малюнками, картинами або ліплення зумовлюють впорядкування форм і кольору;
   - сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях. Заняття образотворчим мистецтвом створюють великі можливості для експериментування з кінестетичними і зоровими відчуттями і розвитку здатності до їх сприйняття;
   - розвивати художні здібності і підвищити самооцінку [5].
   Після створення продукту творчості, обговоривши його з психологом або в групі, підліток готовий проаналізувати свій вчинок, сприймаючи себе очима іншої людини. Завдяки цьому він виявляється в змозі усвідомити можливість змін у власному житті і поступово перейти до реалізації цієї можливості, все більше укріплюючи в собі віру у власні сили. Така робота вимагає достатньо тривалого часу, але використання техніки “розповіді в картинках” дає можливість вже на перших сесіях виявити найбільш значущі проблеми.
   Створюючи малюнки, підлітки, що збилися з правильного шляху, нерідко поміщають себе в центр подій і завдяки цьому усвідомлюють, що є головними дійовими особами, а не жертвами обставин. Вони починають відчувати свою відповідальність за те, що відбувається, а також за перспективи подальшого життя

  1. Девіантна поведінка підлітків є тим явищем, що визначатиме не лише розвиток окремої особистості, а й подальшу долю суспільства загалом. Тому існує гостра необхідність створення нових методів її профілактики і корекції. Саме таким методом є арт-терапія - метод лікування за допомогою художньої творчості, що сприяє вираженню агресивних почуттів у соціально допустимій формі; дає основу для інтерпретацій і діагностичної роботи в процесі терапії; дозволяє працювати з думками і почуттями, які здаються нездоланними; сприяє виникненню почуття внутрішнього контролю і порядку; розвиває і посилює увагу до почуттів.
       Групова арт-терапія підлітків з девіантною поведінкою базується на інтегративному підході, який дозволяє здійснювати корекцію поведінки за рахунок функціонування „незалежної" особистості. Використання арт-терапії дозволяє здійснювати зміни на трьох рівнях функціонування особистості: свідомому, несвідомому та тілесному.
       Така тривимірність дозволяє зміцнити особистість, забезпечити її необхідним досвідом задоволеності і субординації потреб. Розширюються і гармонізуються стосунки, особистість готується до успішного пристосування до соціально-психологічних змін життя.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал