Робота консультативного пункту Графік роботи консультативного центру



Сторінка5/6
Дата конвертації16.12.2016
Розмір1.43 Mb.
1   2   3   4   5   6

Режим харчування дитини вдома

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.


Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі. /files/images/papka4/23-19-1000x1000.png

/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Гіперактивність та способи її корекції

Ще в ранньому віці дитина виявляє надмірну рухову активність. Мама ні на хвилинку не може залишити її без догляду: дитина то лізе кудись, то тікає. Вона дуже емоційна, легко збуджується, може сміятися без зупинки або, навпаки, раптом розплакатися. Заспокоюються такі діти тільки, коли сплять, та й то довго не засинають. Вночі їм сняться яскраві кольорові сни, а часто буває, що діти скаржаться на нічні кошмари. Звичайно, активні діти радують батьків. І дорослі рідко звертаються до лікаря зі скаргами на рухливість дитини. Справді, що поганого в руховій активності самій по собі? Повільність, замкнутість скоріше насторожать батьків. Поки малюк перебуває з Вами вдома, все відбувається більш-менш спокійно. Але настав час віддавати дитину до дитячого садочку. Тут уже потрібно досить довго сидіти спокійно на заняттях, грати в ігри за певними правилами, жити за розкладом. А замість цього маля бігає по групі, втрачає інтерес до занять на третій хвилині, і вихователеві не вдається привернути його увагу. Якщо Вам знайомі такі симптоми, отже, у Вас є шанс назвати свою дитину гіперактивною.



Як же відрізнити просто рухливу й жваву дитину від гіперактивної?

Активність останньої звичайно буває значно вищою, ніж того вимагає ситуація. На відміну від своїх однолітків гіперрухлива дитина за будь-яких умов (вдома, у гостях, на вулиці або в дитячому садочку) буде поводитися однаково (вона буде скрізь бігати, стрибати й скакати). У відповідь на нескінченні зауваження й прохання батьків зупинитися, дитина, швидше за все, продовжить бігати й крутитися. Чому ця поведінкова особливість стає особливо помітною в дитячому садочку? Тому, що саме там дитина вперше потрапляє в ситуацію організовану, що потребує від неї певного ступеня самоконтролю. «Всі діти погано сприймають дитсадівські правила», - заперечать батьки. Але придивіться до дитячого колективу, і Ви помітите і таких дітей, які досить легко приймають правила. Вони сидять на заняттях, а гіперактивній дитині навіть десять хвилин складно займатися однією справою.



Чим загрожує така поведінка маляті? Якщо батьки не звернуть на це увагу, то в перспективі можливі труднощі в шкільному навчанні.

Що ж робити батькам гіперактивних дітей? Через власну імпульсивність гіперактивні діти постійно потрапляють у різні неприємні ситуації. Дорослі постійно роблять їм зауваження. Але не поспішайте сварити і карати свого малюка. Він не винний у тому, що відбувається. А до Ваших окриків і зауважень він рано або пізно звикне і перестане звертати на них увагу. Дитина погано засинає? Спробуйте не вмикати ввечері телевізор, не грайте в рухливі ігри після семи вечора. Корисно погуляти перед сном, скупатися, зробити заспокійливий масаж або проспівати колискову. Ви не знаєте, як угамувати свого непосиду, що розбалувався? Вам допоможуть ігри за правилами, в яких Ви навчите гіперактивну дитину саморегуляції. Пам’ятаєте, у дитинстві Ви грали в «Море хвилюється», в «Рибалку й рибку»? Підійдуть й інші ігри, тільки б у них були правила. Дитина важко переходить від одного виду діяльності до іншого? Попереджайте її заздалегідь, що після прогулянки їй потрібно буде позайматися, а після мультфільму – пообідати. Досить нелегко, але теж дуже важливо навчити дитину заспокоюватися і спокійно дивитися на те, що відбувається навколо. Для цього Ви можете скористатися наступними прийомами: коли в черговий раз біля Вас буде пробігати Ваш квапливий нащадок, спробуйте зупинити його. М’яко, не підвищуючи голосу, запропонуйте йому відпочити, обійміть за плечі, ласкаво погладьте по голові, зверніть увагу на оточуючих та іграшки, попросіть сказати, що робить тато, бабуся, де знаходиться його улюблений ведмедик, або що лежить на столі. Потім можете сховати яку-небудь іграшку і через якийсь час запитати, що зникло, а що залишилося. Якщо Ваші зусилля не будуть мати успіху, не засмучуйтеся та не сваріть себе. Краще звернутися за допомогою до психолога. Маючи спеціальні знання, він буде займатися з дитиною сам і розповість Вам, як краще діяти в різних ситуаціях.



ЯК ВИХОВУВАТИ ГІПЕРАКТИВНУ ДИТИНУ?

Не засмучуйтеся і не впадайте у відчай. Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свого малюка. Намагайтеся поводитися спокійно, м’яко, без різких виявів (негативних або позитивних). Продумайте чіткі й розумні межі дозволеного. Навчіться керувати увагою дитини, переводити її зі стану активності в стан спокою. Придумайте ритуали – колискові, віршики, вправи, які допоможуть маляті заспокоїтися.



/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Організація харчування дітей вдома

Перед кожним прийомом їжі стіл сервірують згідно з меню. З двохрічного віку дітей привчають користуватися серветкою. На четвертому році життя навчають користуватись виделкою, а на п'ятому - негострим ножем. Дітей привчати сідати за стіл охайними, з чистими руками, сидіти за столом правильно і користуватися столовими приборами (згідно з вимогами навчальної програми). Руки необхідно мити безпосередньо перед тим, як сідають за обідні столи, і після приймання їжі.

З 4-річного віку дітей навчають чергувати у групі під час приймання їжі з використанням санітарного одягу (фартушки, косинки, ковпаки), сервірувати столи, збирати використаний посуд.

Організовуючи харчування, необхідно дотримувати принципів наступності єдності вимог у ДНЗ і в родині. Питання раціонального харчування дітей слід включати у тематику батьківських зборів, консультацій для батьків, висвітлювати в інформаційних куточках.

Для правильної організації годування дитини вдома особливо у вихідні дні й святкові дня батьки мають знати режим і специфіку харчування в ДНЗ, тому щодня в інформаційних куточках необхідно вивішувати меню із зазначенням виходу страв.

Для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати приготовлені у закладі пиріг, пиріжки або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки, печиво (промислового виробництва). З метою попередження захворюваності на гострі кишкові інфекції та харчових отруєнь дітей суворо заборонено приносити у ДНЗ кремові вироби (торти, тістечка), морозиво, напої, зокрема солодкі газовані.

Для збереження апетиту не рекомендується годувати дитину вдома вранці перед відвідуванням ДНЗ, за винятком яблука, моркви, овочевого соку у кількості 50 - 100 г. Якщо дитина поснідала вдома, то їй не слід снідати вдруге.

Заборонено саджати дітей за столи до завершення сервірування. В ясельних групах годування дітей, які можуть їсти самостійно організують так, щоб вони не чекали на їжу. Їх годують невеликими групами, водночас по 3-4 дитини за столом, після вживання першої страви дітям необхідно відразу подавати другу страву тощо. Велика кількість залишків на тарілках (понад 15% від об'єму порції) може свідчити про погане самопочуття дитини, низьку смакову якість страви, помилки у режимі харчування (скорочені інтервали між прийомами їжі тощо).

/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Соціальний захист дітей із різних категорій сімей

 Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваша сім´я – найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім´ї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури. Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед ви самі, характер взаємин у вашій сім´ї.

Отож:

   • Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.



  • Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім´ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте: діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків! 

 • Стежте, щоб ваші слова не розходилися з вашими справами. Дитина дуже спостережлива і допитлива, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру вашої дитини. Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері – із діями батька. Пам’ятайте: «Якщо батько каже «так», а мати – «сяк» - росте дитина як будяк!»

  • Будьте моральним зразком для своєї дитини. Тому «зростайте» разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас. Пам’ятайте: успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї. 

 • Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки з повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

   • Вправляйтеся зі своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім´ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.  

• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадський обов’язок.

Школа – ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть у вихованні дитини. 

 ·        На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов`язку перед суспільством і сім`єю. 

 ·        Відвідуйте збори і заняття для батьків. 

 ·        Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

  ·        Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи. 

 ·        Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.  

·        Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

  ·        Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість. 

 ·        Пам`ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте у розмові з ним. Не робіть у присутності дітей.

Поради батькам

1.     Приймайте дитину такою, яка вона є;

2.     Висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

3.     Розширюйте кругозір дитини;

4.     Включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

5.     Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

6.     Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

7.     Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

8.     Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпеливими до маленьких та хворих дітей.

9.     Не надавайте надто великого значення заохоченням та покаранням. В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

10.Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру

Поради для батьків від соціального педагога

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

        4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

        5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

        6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

        7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

        8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

        9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

        10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

        11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

        12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини

        13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного. 

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

        15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

        16. Учіть підлітка:

 • цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

        17. Виховуйте:

 • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

        18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

        19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

        20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

        21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

       22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

        23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

        24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

        25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним».

        26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

        27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

        28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася. 



Якою ви повинні відпускати дитину до школи

—                Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.

—                Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.

Що повинно бути у портфелі: 

—     Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.

— У портфелі мають бути акуратно складені речі,  потрібні для занять на цей день.

—     Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.

—     Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.

—          Олівці, ручки покладіть у пенал.

—          Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до

       навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого. 



Пам'ятка для батьків

«Виконуємо домашнє завдання»

       1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

       2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

       3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.

       4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.

       5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

       6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

       7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

       8. Виконує роботу.

       9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.

       10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.

       11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.



«Як спілкуватися з дитиною» 

1. Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Організація ігрової діяльності.

Діти мають змогу гратися протягом всього дня як у першу, так і в другу половину.


Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка. Завдання вихователя в цей період — так раціоналізувати педагогічний процес, щоб активно впливати на його хід та стосунки дітей.
Виховаці 4-го року життя надають перевагу іграм, у яких діти могли б якнайповніше задовольнити свої потреби в грі без складних особистісних взаємин. Це ігри, наприклад, з піском та водою, в які можна грати будь-якої пори року в кімнаті або на відкритому майданчику, нескладні будівельні ігри, під час яких може виникати потреба не лише в індивідуальних, а й у спільних діях, погодженні задумів. Для зазначених ігор потрібні матеріал та іграшки, що спонукають дітей до рухів. У другій половині року набувають оформленого характеру рольові ігри, які дуже подобаються малечі.
У вихованців 5-го року життя досвід ігрової діяльності значно більший, вони приносять іграшки з дому, що урізноманітнює та ускладнює ігри. Діти швидко розуміють одне одного, втілюючи свій задум. Ігри та іграшки формують почуття і думки малюків, отже, дітям треба надати якнайширші можливості гратися за ба жанням. Вихователь коригує гру, не порушуючи її, зберігаючи її самодіяльний і творчий характер, безпосередність переживань, віру дитини у правдивість того, що діється.
Вихованцям 6-го року життя надаються широкі можливості для самостійної гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так і колективно.
Ігри дітей в першу половину дня мають узгоджуватися з характером та змістом подальшої роботи. Так, при реалізації завдань пізнавального або мовленнєвого розвитку доречними будуть ігри на розвиток мовлення, уваги, уяви. Інша спрямованість надається іграм для здійснення завдань фізичного розвитку і т. п. Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Важливо відходити від шаблонів. У жодному разі не варто нав'язувати щось дітям, викликаючи таким чином у них спротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть запитання, поради, рекомендації.
Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження — з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині змогу рухатися. У перервах між організованими формами діяльності варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до іншої форми діяльності має відбуватися спокійно та невимушено.
Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше, якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися.
Організовуючи ігри на відкритому повітрі, треба обов'язково враховувати такий важливий чинник, як сезонність. У холодну погоду вони мають давати достатнє навантаження, але при цьому не передбачається дотримання однакового темпу для всіх дітей, тривалої підготовки, великих зусиль, уваги. Ігри мають швидко розігрівати дітей, але без шкоди здоров'ю. Вимоги до них повинні бути індивідуалізовані, з урахуванням стану здоров'я кожного вихованця, погодних умов.
Дошкільнята 4-го року життя досить активні, вони багато рухаються, однак досвід рухової діяльності в них ще малий та одноманітний. Щоб підвищити активність та збагатити рухи малят, потрібно створювати відповідні умови, використовувати різноманітні предмети й іграшки (м'ячі, кульки, кубики, скакалки тощо). Так, навесні можна організовувати різні перебіжки, починаючи з найпростіших ("Конячки", "Коники", "Дожени м'яч", "Принеси предмет", "Ширше крок" тощо); підскоки та стрибки ("Стрибни вище", "Торкнися м'яча", "Спіймай метелика"); лазіння і повзання (проповзти по дошці, по лаві), гру "Квочка та курчата"; вправи з обручем, катання на гойдалках, їзда на велосипеді, ігри- забави ("Хованки", "Піжмурки", "Мильні бульбашки" тощо).
Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є основою конструкторської діяльності. Педагог обов'язково вчить дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи безпосереднього впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценізацію тощо. Малюкам цього віку до вподоби сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики — з машинами).
Вихованцям 5-го року життя можна запропонувати для самостійної гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. Також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображують якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно- рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" тощо). Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвиткові та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор малюків ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи у разі потреби зміст та умови гри.
Дошкільнятам 6-го року життя можна запропонувати перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (у "моряків", "пілотів", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваючись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Втручання вихователя має зводитися до порад, як ліпше організувати задуману гру. Для цього досить побіжних зауважень під час збирання на прогулянку. Для ліпшої самоорганізації бажано, щоб діти у групі знали кілька ігор і вміли у них грати. Важливий і спосіб організації дітей. Наприклад, вони можуть обрати ведучого у грі самі за допомогою лічилки або його призначить вихователь.
Ігри в другу половину дня організовують у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Вихователь спрямовує дитячу самодіяльність, сам бере участь, ознайомлює дошкільнят з новою грою. Якщо вони беруть участь в іграх різних видів, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються.
Улітку, коли дитячі знання та досвід значно збагатилися, менше часу витрачається на одягання,

Так, з вихованцями 4-го року життя після денного сну організовують веселі рухливі ігри, ігри з піском та іншим будівельним матеріалом. Можна запропонувати малятам побавитися заводними іграшками, послухати музичну скриньку, пограти в нескладну дидактичну гру на зразок "Відгадай, хто покликав", "Упізнай, що це", "Хто як кричить?" Якщо погода вітряна, прохолодна, доцільно організувати ігри з вітрячками або запропонувати дидактичні ігри. Сонячного спекотного дня малюкам подобається купати ляльок, мити іграшки, пускати мильні бульбашки.


Улітку для дітей 5-го і 6-го років життя треба активно впроваджувати творчі ігри з використанням природного матеріалу. Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценізації відомих літературних творів. 

Дошкільнятам 6-го року життя можна запропонувати дидактичні ігри, які за змістом пов'язані з навчальною програмою з рідної мови, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічбі тощо. Потрібно активно впроваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводять як з усією групою, так і з окремими дітьми. У негоду діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо).


Ігри забави доколі популярні й у старших дітей, їх розважають та зацікавлюють "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші. Ллє до змісту цих ігор варто поставитися вдумливо, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям.
Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, зводити споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання. Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний. Поєднання дидактичних ігор з іншими видами ігор дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвиткові дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це — ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-забави. Активною має бути роль вихователя і в іграх-драматизаціях.
Неабияку роль у житті дошкільників 6-го року життя відіграє гра-праця з використанням продуктів трудової та художньо-творчої діяльності. Однак, якщо ставиться завдання розвивати йде й певні навички (вишивання, склеювання, вирізання тощо), то це знижує рівень самої гри, а в багатьох випадках призводить до її припинення. Тому для цих ігор доречною є така діяльність, навичками якої діти вже володіють.
Тож матеріали для ігор завжди мають бути на спеціально відведеному місці, щоб діти мали змогу розпочати різні ігри — будівельні, сюжетні, які тривають кілька днів (наприклад, "Побудова дачі", яка "переобладнується" багато разів і може перетворитися на іншу споруду, куди діти проводять електрику, телефон, біля якої будують сауну тощо).
Закінчується насичений цікавими і різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники? — запитує вихователь. — Мабуть, пішли вечеряти. — А треба ж матеріали на склад відвезти, щоб завтра закінчити «будівництво»". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, — запитує вихователь, — куди везете іграшки? — До шафи. — Швидше везіть, робочий день закінчується, треба ставити машину в гараж".

/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Створення умов для загартування і оздоровлення.

Одна з ведучих мер боротьби з респіраторними інфекціями-загартовування, про що всі батьки, звичайно, чули і читали не раз. Однак до загартування багато хто відносяться скептично, тому що загартувати дитини пробували — і нічого не виходило.

Але в оздоровчих групах виходить! І не тільки тому, що загартовування тут проводять систематично, поступово, методично, не опускаючи рук через перші невдачі, але і тому, що поєднують його зі строгим і точним дотриманням режиму дня. Чи досяжне це в домашніх умовах? Безсумнівно! І перше, що повинні зробити батьки, переглянути домашній побут і уклад, свої звички, навіть стиль взаємин у родині.

Дитині необхідний спокійний, доброзичливий психологічний клімат. Який тут зв’язок з респіраторними інфекціями? Запевняю вас, цілком реальний. Сварки, лайки в присутності дитини сприяють виникненню в нього неврозу, це істотно знижує захисні можливості дитячого організму.

Удар по здоров’ю дитини наносять і шкідливі звички батьків. Доведено, що діти курящих батьків і матерів хворіють бронхолегенічними захворюваннями набагато частіше, ніж діти некурящих. І якщо дорослі курці відмовляться від цигарок, це буде благом і для них самих, і для дитини.

Дуже важливий і загальний розпорядок життя. На жаль, у багатьох родинах, особливо молодих, зневажають режимом, а це неминуче йде на шкоду дитині.

За нашими спостереженнями, діти, що відвідують дошкільні установи, найчастіше занедужують після вихідних і святкових днів. І трапляється це тому, що вдома дитина не забезпечена режимом, до якого він звик, на який настроївся в дитячому саду: увечері укладають спати пізніше, скасовують денний сон, прогулянку заміняють іграми вдома, дозволяють скільки завгодно дивитися телепередачі, перегодовують насолодами. Все це негативно позначається на незміцнілому дитячому організмі, розладжує функції всіх його органів і систем, неминуче послабляючи тим самим і захисні механізми.

Домашній режим дитини повинен бути продовженням режиму дитячої установи, а якщо в дитячий сад маля не ходить, то вдома йому необхідний відповідному віку і чітко дотримуватись розпорядку дня. Без цього важко очікувати успіху від загартовування.



/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

ГОТУЄМО РУКУ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА

З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не

можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма. 

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

 Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

 «БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

 «ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

 «УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

 «ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

 «НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

 «УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною). 



«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

 Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

  Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Консультація для батьків: «Психологічна готовність

дитини до навчання у школі»

 «Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

 Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

 Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

 Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

 Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:

 - мотиваційний;

 - інтелектуальний;

 - вольовий;

 - емоційний;

 - особистісний.

 Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

 Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

 1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

 2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

 3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

 4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

 5) Визнає авторитет учителя.

 При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання. 

Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:

 1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

 2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

  Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

 Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

 У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

 Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

  Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

  Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

 Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

 Навички спілкування:

 - Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

 - Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

 Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

 Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

  Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях



/files/images/0_1fc9a_7b32da43_l.gif

Розвиток логічного мислення

Навчання математики в старшій групі дитячого саду



"Програмою виховання в дитячому садку" у старшій групі передбачається значне розширення, поглиблення і узагальнення у дітей елементарнихматематичних уявлень, подальший розвиток діяльності рахунку. Діти вчаться рахувати до 10, не тільки візуально сприймаються предмети, але і звуки, предмети, що сприймаються на дотик, рухи. Уточнюється уявлення дітей про те, що кількість предметів не залежить від їх розмірів, просторового розташування і від напряму рахунку. Крім того, вони переконуються в тому, що множини, що містять однакове число елементів, відповідають одному-єдиному натуральному числу (5 білочок, 5 ялинок, 5-решт у зірочки та ін) [2, с. 26]. 
На прикладах складання множин з різних предметів вони знайомляться з кількісним складом з одиниць чисел до 5. Порівнюючи суміжні числа в межах 10 з опорою на наочний матеріал, діти засвоюють, яке з двох суміжних чисел більше, яке менше, отримують елементарне уявлення про числовий послідовності - про натуральному ряді. 
У старшій групі починають формувати поняття про те, що деякі предмети можна розділити на кілька рівних частин. Діти ділять на 2 і 4 частини моделігеометричних фігур (квадрат, прямокутник, трикутник), а також інші предмети, порівнюють ціле і частини. 
Велику увагу приділяють формуванню просторових і часових уявлень. Так, діти вчаться бачити зміну предметів за розмірами, оцінювати розміри предметів з точки зору 3 вимірів: довжини, ширини, висоти; поглиблюються їхні уявлення про властивості величин. 
Дітей вчать розрізняти близькі за формою геометричні фігури: коло і фігуру овальної форми, послідовно аналізувати і описувати форму предметів. 
У дітей закріплюють вміння визначати словом положення того чи іншого предмету по відношенню до себе ("ліворуч від мене вікно, попереду мене шафа"), по відношенню до іншого предмета ("праворуч від ляльки сидить заєць, ліворуч від ляльки варто конячка"). 
Розвивають вміння орієнтуватися в просторі: змінювати напрямок руху під час ходьби, бігу, гімнастичних вправ. Вчать визначати положення дитини серед навколишніх предметів (наприклад, "я стою за стільцем", "біля стільця" і т. п.). Діти запам'ятовують назви і послідовність днів тижня. 
Наочні, словесні та практичні методи і прийоми навчання на заняттях з математики в старшій групі в основному використовуються в комплексі. П'ятирічні діти здатні зрозуміти пізнавальну задачу, поставлену педагогом, і діяти відповідно до його вказівки. Постановка завдання дозволяє порушити їх пізнавальну активність. Створюються такі ситуації, коли наявних знань виявляється недостатньо для того, щоб знайти відповідь на поставлене питання, і виникає потреба дізнатися щось нове, навчитися новому. Наприклад, педагог запитує: "Як дізнатися, на скільки довжина столу більше його ширини?" Відомий дітям прийом програми застосувати не можна. Педагог показує їм новий спосіб порівняння довжин за допомогою мірки [11, с. 127]. 
Спонукальним мотивом до пошуку є пропозиції вирішити будь-яку ігрову або практичну задачу (підібрати пару, виготовити прямокутник, рівний даному, з'ясувати, яких предметів більше, та ін.) 
Організовуючи самостійну роботу дітей з роздатковим матеріалом, педагог також ставить перед ними завдання (перевірити, навчитися, дізнатися нове і т. п.). Закріплення й уточнення знань, способів дій у ряді випадків здійснюється пропозицією дітям завдань, у змісті яких відбиваються близькі, зрозумілі їм ситуації. Так, вони з'ясовують, якої довжини шнурки у черевик і полуботінок, підбирають ремінець до годинника і пр. Зацікавленість дітей у вирішенні таких завдань забезпечує активну роботу думки, міцне засвоєння знань. Математичні вистави "одно", "не дорівнює", "більше - менше", "ціле і частина" та ін формуються на основі порівняння. Діти 5 років вже можуть під керівництвом педагога послідовно розглядати предмети, виділяти і зіставляти їх однорідні ознаки. На основі порівняння вони виявляють суттєві відносини, наприклад відносини рівності та нерівності, послідовності, цілого і частини та ін, роблятьнайпростіші умовиводи. 
Розвитку операцій розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) у старшій групі приділяють велику увагу. Всі ці операції діти виконують з опорою на наочність. 
Якщо в молодших групах при первинному виділенні тієї чи іншої властивості порівнювалися предмети, що відрізняються лише одними даними властивістю (смужки відрізнялися тільки завдовжки, при з'ясуванні понять "довше - коротше"), то тепер пред'являються предмети, що мають вже 2-3 ознаки відмінності (наприклад, беруть смужки не тільки різної довжини і ширини, а й різних кольорів та ін.) 
Дітей спочатку вчать робити порівняння предметів попарно, а потім зіставляти відразу кілька предметів. Одні й ті ж предмети вони розташовують у ряд або групують то по одному, то іншому ознакою. Нарешті, вони здійснюють порівняння в конфліктній ситуації, коли істотні ознаки для розв'язання даної задачі маскуються іншими, зовні більш яскраво вираженими. Наприклад, з'ясовується, яких предметів більше (менше) за умови, що менша кількість предметів займає велику площу. Порівняння проводиться на основі безпосередніх і опосередкованих способів зіставлення і протиставлення (накладення, додатки, рахунки, "моделювання вимірювання"). У результаті цих дій діти зрівнюють кількості об'єктів або порушують їх рівність, тобто виконують елементарні дії математичного характеру
Виділення і засвоєння математичних властивостей, зв'язків, відносин досягається виконанням різноманітних дій. Велике значення в навчанні дітей 5 років як і раніше має активне включення в роботу різних аналізаторів. 
Розгляд, аналіз і порівняння об'єктів при вирішенні завдань одного типу виробляються в певній послідовності. Наприклад, дітей вчать послідовному аналізу і опису візерунка, складеного з моделей геометричних фігур, і ін Поступово вони опановують загальним способом вирішення завдань даної категорії і свідомо ним користуються. Так як усвідомлення змісту завдання і способів її рішення дітьми цього віку здійснюється в ході практичних дій, помилки, допущені дітьми, завжди виправляються через дії з дидактичним матеріалом .
У старшій групі розширюють види наочних посібників і дещо змінюють їх характер. В якості ілюстративного матеріалу продовжують використовувати іграшки, речі. Але тепер велике місце займає робота з картинками, кольоровими і силуетними зображеннями предметів, причому малюнки предметів можуть бути схематичними. З середини навчального року вводяться найпростіші схеми, наприклад "числові фігури", "числова драбинка", "схема шляху" (картинки, на яких у певній послідовності розміщені зображення предметів). 
Наочною опорою починають служити "заступники" реальних предметів. Відсутні в даний момент предмети педагог представляє моделями геометричних фігур. Наприклад, діти вгадують, кого в трамваї було більше: хлопців чи дівчат, якщо хлопчики позначені великими трикутниками, а дівчатка - маленькими. Досвід показує, що діти легко приймають таку абстрактну наочність. Наочність активізує дітей і служить опорою довільної пам'яті, тому в окремих випадках моделюються явища, що не мають наочної форми. Наприклад, дні тижня умовно позначають різнокольоровими фішками. Це допомагає дітям встановитипорядкові відносини між днями тижня і запам'ятати їх послідовність. 
У роботі з дітьми 5-6 років підвищується роль словесних прийомів навчання. Вказівки і пояснення педагога направляють і планують діяльність дітей. Даючи інструкцію, він враховує, що діти знають і вміють робити, і показує тільки нові прийоми роботи. Питання педагога в ході пояснення стимулюють прояв дітьми самостійності та кмітливості, спонукаючи їх шукати різні способи вирішення однієї і тієї ж задачі: "Як ще можна зробити? Перевірити? Сказати?" [3, с. 37] 
Дітей вчать знаходити різні формулювання для характеристики одних і тих же математичних зв'язків і відносин. Істотне значення має відпрацювання в мові нових способів дії. Тому в ході роботи з роздатковим матеріалом педагог запитує то одного, то іншого дитини, що, як і чому він робить; одна дитина може виконувати в цей час завдання у дошки і пояснювати свої дії. Супровід дії промовою дозволяє дітям його осмислити. Після виконання будь-якого завдання слід опитування. Діти звітують, що і як вони робили і що вийшло в результаті. 
У міру накопичення вміння виконувати ті чи інші дії дитині можна запропонувати спочатку висловити припущення, що і як треба зробити (побудувати ряд предметів, згрупувати їх і пр.), а потім виконати практична дія. Так вчать дітей планувати способи і порядок виконання завдання. Засвоєння правильних зворотів мови забезпечується багаторазовим їх повторенням у зв'язку з виконанням різних варіантів завдань одного типу. 
У старшій групі починають використовувати словесні ігри та ігрові вправи, в основі яких лежать дії за поданням: "Скажи навпаки!", "Хто швидше назве?", "Що довше (коротше)?" та ін 
Ускладнення і варіантність прийомів роботи, зміна посібників і ситуацій стимулюють прояв дітьми самостійності, активізують їхнє мислення. Для підтримки інтересу до занять педагог постійно вносить в них елементи гри (пошук, вгадування) і змагання: "Хто швидше знайде (принесе, назве)?" і т. д. 

Педагогічні можливості гри в розвитку логічного

Теоретичні та експериментальні роботи А.С. Виготського, Ф.Н. Леонтьєва, С.Л. Рубенштейна свідчать про те, що жодне зі специфічних якостей - логічного мислення, творча уява, осмислена пам'ять - не може розвиватися у дитини незалежно від виховання, в результаті спонтанного дозрівання вроджених задатків. Вони формуються протягом дитинства, в процесі виховання, яке відіграє, як писав Л.С. Виготський "провідну роль у психічному розвитку дитини". 


Необхідно розвивати мислення дитини, потрібно навчити його порівнювати, узагальнювати, аналізувати, розвивати мовлення, навчити дитину писати. Так як механічне запам'ятовування різноманітної інформації, копіювання дорослих міркувань нічого не дає для розвитку мислення дітей. 
В.А. Сухомлинський писав: "... Не обрушуйте на дитину лавину знань ... - під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і допитливість. Умійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, але відкрити так, щоб шматочок життя заграв перед дітьми усіма кольорами веселки. Відкривайте завжди щось недомовлене, щоб дитині хотілося ще і ще раз повернутися до того, що він дізнався ". 
Тому навчання і розвиток дитини повинні бути невимушеними, здійснюватися через властиві конкретному віком види діяльності та педагогічні засоби. Таким розвивають засобом для старших дошкільнят виступає гра. 
Незважаючи на те, що гра поступово перестає виступати в якості провідного виду діяльності у старшому дошкільному віці, але вона не втрачає розвиваючих функцій. 
Я.А. Коменський розглядає гру як необхідну для дитини форму діяльності. 
А. С. Макаренка звертав увагу батьків на те, що "виховання майбутнього діяча має полягати не в усуненні гри, а в такій організації її, коли гра залишається грою, але в грі виховуються якості майбутнього дитини, громадянина" [2, 17]. 
В основному вигляді гри сюжетно-рольової, творчої відображаються враження дітей про навколишній їх знання, розумінні подій та явищ. У величезній кількості ігор з правилами відображені різноманітні знання, розумові операції, 
Дії, які діти повинні освоїти. Освоєння це йде в міру загального розумового розвитку, разом з тим у грі це розвиток і здійснюється. 
Розумовий розвиток дітей відбувається як у процесі творчих ігор (розвиваються вміння узагальнювати функції мислення), так і дидактичної гри. Сама назвадидактичні говорять про те, що ці ігри мають свою мету розумового розвитку дітей і, отже, можуть розглядатися як пряме засіб розумового виховання. 
З'єднання в дидактичній грі навчальної задачі з ігровою формою, наявність готового змісту і правил дає можливість педагогові більш планомірно використовувати дидактичні ігри для розумового виховання дітей. 
Дуже важливо, що гра - це не тільки спосіб і засіб навчання, це ще й радість, і задоволення для дитини. Всі діти люблять грати, і від дорослого залежить, на скільки ці ігри будуть змістовними та корисними. Граючи, дитина може не тільки закріпити раніше отримані знання, а й набувати нових навичок, вміння, розвивати розумові здібності. У цих цілях використовуються спеціальні на розумовий розвиток дитини ігри, насичені логічним змістом. А. С. Макаренка чудово розумів, що одна гра, навіть найкраща, не може забезпечити успіху в досягненні виховних цілей. Тому він прагнув створити комплекс ігор, вважаючи це завдання найважливішої в справі виховання. 

У сучасній педагогіці дидактична гра сприймається, як ефективний засіб розвитку дитини, розвиток таких інтелектуальних психічних процесів як увага, пам'ять, мислення, уява. 


За допомогою дидактичної гри дітей привчають самостійно мислити, використовувати отримані знання в різних умовах згідно з поставленим завданням. Багато ігор ставлять перед дітьми завдання раціонального використання наявних знань в розумових операціях: 
· Знаходити характерні ознаки в предметах і явищах навколишнього світу; 
· Порівнювати, групувати, класифікувати предмети за певними ознаками, робити правильні висновки. 
Активність дитячого мислення є головною передумовою свідомого ставлення до придбання твердих, глибоких знань, встановлення різних відносин вколективі [9, с. 36]. 
Дидактичні ігри розвивають сенсорні здібності дітей. Процеси відчуття і сприйняття лежать в основі пізнання дитиною навколишнього середовища. Також розвиває мову дітей: наповнюється і активізується словник, формується правильне звуковимову, розвивається зв'язна мова, вміння правильно висловлювати свої думки. 
Деякі ігри вимагають від дітей активного використання видових, родових понять, тренують в знаходженні синонімів, слів, подібних за значенням і т.д. У процесі гри, розвиток мислення й мови вирішується в безперервного зв'язку; при спілкуванні дітей у грі мова активізується, розвивається здатність аргументувати свої твердження, доводи. 
Отже, з'ясували, що розвивають здібності гри великі. За допомогою гри можна розвивати й удосконалювати всі сторони особистості дитини. Нас цікавлять ігри, що розвивають інтелектуальну сторону ігри, які сприяють розвитку мислення молодших школярів. 
Математичними іграми вважаються ігри, в яких змодельовані математичні побудови, відносини, закономірності. Для знаходження відповіді (рішення), як правило, необхідний попередній аналіз умов, правил, зміст гри чи завдання. По ходу рішення вимагається застосування математичних методів і умовиводів [5, с. 31]. 
Різновидом математичних ігор і завдань є логічні ігри, завдання, вправи. Вони спрямовані на тренування мислення при виконанні логічних операцій і дій. З метою розвитку мислення дітей використовують різні види нескладних задач і вправ. Це завдання на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, на пошук чисел, відсутніх в ряду фігур (знаходження закономірностей, що лежать в основі вибору цієї фігури і т. д.) 
Отже, логіко-математичні гри це ігри, в яких змодельовані математичні відносини, закономірності, що передбачають виконання логічних операцій і дій. 
Л. А. Столяров виділяє наступну структуру навчальної гри, яка включає основні елементи, характерні для справжньої дидактичної гри: дидактичну задачу, ігрові дії, правила, результат. 

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал