Робоча програма з курсу «Сучасна українська мова з практикумом»



Скачати 404.03 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка3/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір404.03 Kb.
ТипРобоча програма
1   2   3
ІІ. Анотація та ключові слова. Анотація – коротка тематично-змістова характеристика навчального проекту (обсяг – 200-300 знаків. Ключові слова повинні відображати основний зміст навчального проекту близько 10 ключових слів. Анотацію та ключові слова розміщують на другій сторінці навчального проекту.
ІІІ. Зміст. Зміст містить назви та номери сторінок усіх структурних частин вступу, розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури, додатків.
ІV. Вступ. У вступі обґрунтовуємо значущість та актуальність досліджуваної теми, формулюємо мету й завдання розвідки, визначаємо об’єкт і предмет дослідження, вмотивовуємо та характеризуємо використання низки методів, доводимо теоретичну та практичну цінність роботи, вказуємо, де було апробовано навчальний проект.
V. Основна частина. Містить розділи та підрозділи, у яких стисло, логічно та аргументовано подано змісті результати проведеного дослідження. Основна частина обов’язково має містити покликання на авторів та джерела, з яких запозичено матеріал. Кожен розділ розпочинаємо з нової сторінки.
VІ. Висновки. У висновках доцільно висловити власні думки з приводу основних положень досліджуваної теми, аргументувати свою позицію, викласти найбільш вагомі наукові чи практичні результати розвідки.
VІІ. Додатки (при необхідності.


33
VІІI. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Вирішення завдань навчальної дисципліни передбачає вибір і використання відповідних методів навчання
1) методи організації навчально-пізнавальної діяльності словесні, наочні, практичні (аспект передачі та сприйняття навчальної інформації індуктивні, дедуктивні (логічний аспект репродуктивній інформативно- пошукові (аспект характеру пізнавальної діяльності самостійна робота та робота під керівництвом викладача (аспект керівництва навчанням.
2) методи стимулювання та мотивації (методи стимулювання та мотивації інтересу до навчання методи стимулювання та мотивації обов’язку й відповідальності.
3) методи контролю та самоконтролю в навчанні усний, письмовий, лабораторний, програмований, машинний і ін.

ІХ. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАННЯ

У процесі оцінювання знань студентів використовуються такі методи діагностики
– усне опитування (фронтальне, індивідуальне
– самостійні роботи у формі тестування та розгорнутих відповідей на запитання
– творчі завдання
метод моделювання
– метод проектів
– робота в групах
– складання запитань до теми чи розділу
– самоконтроль. Під час діагностики знань студентів потрібно враховувати обсяг інформації, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає
– пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв'язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо
– виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем,

34 усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв'язання;
– розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій
– здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищі предметів. Оцінюючи навички студентів, потрібно врахувати
– наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності
– якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних. Для оцінки вмінь педагог має враховувати
– наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість
– ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв'язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності,
– здатність моделювати професійні дії
– упевненість, самостійність, обгрунтованість, систематичність цих дій
– зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності
– умотивованість дій та їх усвідомлення
– наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності
– ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.
Х. ПИТАННЯ МОДУЛЬНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Українська мова — національна мова українського народу, одна із форм вияву його національної культури. Поняття літературної мови.
2. Місце української мови серед інших слов’янських мов.
3. Походження української мови. Періодизація історії української літературної мови.
4. Стильові різновиди усної та писемної форм української літературної мови. Загальна характеристика функціональних стилів в українській мові.
5. Предметі завдання фонетики. Звуки і склади як фонетичні одиниці.
6. Мовний апарат. Робота мовних органів при утворенні голосних і

35 приголосних звуків.
7. Фізіолого-артикуляційний, акустичний і лінгвістичний аспекти вивчення мовних звуків.
8. Голосні звуки, їх класифікація за горизонтальним рухом язика, ступенем підняття язика до піднебіння та участю губ.
9. Приголосні звуки, їх класифікація за участю голосу і шуму (сонорні, шумні, дзвінкі, глухі за місцем утворення губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, горлові за способом творення (проривні, фрикативні, африкати, зімкнуто-прохідні, вібранти).
10. Співвідносність приголосних за дзвінкістю-глухістю, акустичні пари дзвінких-глухих приголосних приголосні, що не мають співвідносного акустичного парного. Співвідносність приголосних за твердістю-м’якістю.
11. Асиміляція приголосних. Повна і часткова асиміляція. Регресивна асиміляція за голосом, м’якістю, способом і місцем творення. Прогресивна асиміляція.
12. Подовження приголосних, що виникло внаслідок прогресивної асиміляції.
13. Дисиміляція приголосних суміжна і на відстані.
14. Спрощення груп приголосних. Відбиття явищ асиміляції, дисиміляції і спрощення на письмі.
15. Основний вияв фонеми та її позиційні та комбінаторні варіанти. Реалізація водному звукові двох однакових фонем. Фонологічна система української мови.
16. Фономорфологія (морфонологія) української мови як вчення про зв’язок фонемі морфем.
17. Найдавніші чергування О — А (гонити — ганяти), Е—І (пективипікати), Е
— нульова фонема — И (беру — бративибирати) та ін.
18. Чергування О, Е з нульовою фонемою. Чергування О, Е з І. Пояснення випадків відхилень від цих чергувань. Фонетичні властивості А, що розвинулось з ъ (ять.
19. Чергування И у звукосполученнях РИЛИ, які сягають давніх РЪ, РЬ, ЛЪ,
ЛЬ з О або Е. Фонетичні властивості И, що розвинулось з давніх И та Ы.
20. Чергування Е з Опісля шиплячих та j; пояснення відхилень від цих чергувань.
21. Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням чергування г, к,
х ж, ч, ш г, к, х — з, ц, с чергування приголосних як наслідок

36 сполучення їх з j (г — ж, х ш, д —дж, т — ч с — ш, зд — ждж, ст — шч,
в — вл, б — бл та ін.
22. Приставні (протетичні) приголосні. Явище метатези. Фонематична транскрипція.
23. Орфоепія як розділ мовознавства. Основні правила української вимови вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях, вимова звукосполучень. Вимова слів, засвоєних з інших мов.
24. Основні правила наголошування слів в українській мові.
25. Графіка. Історія письма. Неалфавітні види письма. Кирилиця. Український алфавіт, його писана та друкована форми. Співвідношення між буквами і звуками української мови.
26. Українська орфографія та її принципи фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний, смисловий.
27. Граматика як наука. Розділи граматики (морфологія, синтаксис, їх основні структурні компоненти.
28. Граматичні значення слів в українській мові у співвідношенні з лексичним. Граматична форма слова і граматична категорія.
29. Предметі завдання морфології. Морфологічна будова слова. Основні типи морфем. Кореневі і афіксальні морфеми. Морфеми з вільним і зв’язаним значенням.
30. Омонімічні і синонімічні морфеми. Позитивні і негативні (нульові морфемифлексії), їх формальне значення.
31. Поняття про словозміну, формотворення, їх спільні і відмінні ознаки. Змінив морфологічній будові слова (спрощення і перерозклад).
32. Словотвір як розділ мовознавства, що вивчає способи і засоби творення слів. Зв’язок словотвору з лексичною і граматичною системою слів. Словотворення як джерело збагачення словникового складу мови.
33. Структурні ознаки слів в українській мові. Словотворчі засоби. Поняття про похідну і твірну основу.
34. Морфологічні способи словотворення.
35. Неморфологічні способи словотворення лексико-семантичний, морфологічно-синтаксичний, лексикосинтаксичний.
36. Загальна характеристика частин мови. Принципи виділення частин мови. Основні структурносемантичні розряди слів. Перехід слів з однієї частини мовив іншу.
37. Значення іменника, його основні морфологічні ознаки і синтаксичні функції.
38. Лексикосемантичні категорії іменника.
39. Граматична категорія роду іменника і засоби їх вираження. Стилістичне вживання паралельних форм роду іменників.
40. Категорія числа, її значення і граматичне вираження. Іменники, що вживаються у формах однини і множини. Іменники, що мають тільки форму однини або множини.

37 41. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Поділ іменників ІІ відміни на групи. Іменники, що знаходяться поза відмінами.
42. Невідмінювані іменники і способи вираження їх відмінкових значень. Відмінювання іменників, що мають форму тільки множини.
43. Значення прикметника, його морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Семантичні розряди прикметників.
44. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників. Повні і короткі форми якісних прикметників.
45. Відносні прикметники.
46. Присвійні прикметники.
47. Словозміна прикметників. Поділ прикметників на групи.
48. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції числівників.
49. Розряди числівників зазначенням. Граматичні ознаки кількісних числівників.
50. Відмінювання числівників. Наголос при відмінюванні числівників. Сполучення числівників з іменниками.
51. Правопис складних прикметників, першою частиною яких є кількісний числівник.
52. Семантична, морфологічна і синтаксична своєрідність займенника як особливої частини мови. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
53. Розряди займенників зазначенням. Синтаксичні функції, морфологічні особливості і відмінювання різних розрядів займенників.
55. Значення дієслова, його морфологічні ознаки. Синтаксична роль дієслівних форм.
56. Категорія виду дієслова. Дієслова, що мають значення тільки одного виду.
57. Категорія стану дієслова. Зв’язок категорії стану із перехідністю і неперехідністю дієслів.
58. Категорія особи дієслова. Значення форм першої, другої і третьої особи, їх морфологічні вираження. Безособові дієслова.
59. Категорія способу дієслова. Основні значення дійсного, умовного і наказового способів дієслова.
60. Категорія часу дієслова. Значення теперішнього, минулого і майбутнього часів.
61. Дієвідмінювання. Особові форми теперішнього часу І і ІІ дієвідмін.
62. Дієприкметник як дієслівна форма. Активні дієприкметники теперішнього і минулого часу, особливості їх творення і вживання. Творення і вживання пасивних дієприкметників.
63. Дієприслівник як дієслівна форма, її значення та формальні ознаки. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду.

38 64. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції прислівника.
65. Структурносемантичні розряди прислівників. Правопис прислівників.
66. Основні особливості службових слів, якими вони відрізняються від повнозначних частин мови.
67. Прийменник як службова частина мови, що диференціює значення відмінкових форм. Поділ прийменників на групи за походженням.
68. Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності і підрядності.
69. Правопис сполучників. Сполучні (відносні) слова та їх відмінність від сполучників.
70. Частка. Значення і функції часток. Класифікація часток. Правопис часток.
71. Модальні слова як особливий розряд слів в українській мові. Розряди модальних слів зазначенням. Синтаксична функція модальних слів.
72. Вигук як частина мови. Класифікація вигуків. Вигуки і звуконаслідувальні слова.
73. Поняття про складне речення. Засоби вираження зв’язку між частинами складного речення сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок розміщення частин.
74. Складносурядні речення, структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між частинами сурядного речення.
75. Складносурядні речення єднального значення (сполучники одиничні і, й,
та; повторювальні і...і, ні...ні; парні: не тільки — алей, не тільки — ай. Складносурядні речення протиставного значення (сполучники але, проте,
та, однак, а, зате). Складносурядні речення зіставного значення сполучника. Складносурядні речення розділового значення (сполучники одиничні або,
чи; повторювані або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, що можуть виступати у різновиді чи то...чи тоне тоне то).
78. Пунктуація в складносурядних реченнях.
79. Складнопідрядні речення, їх структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між підрядною і головною частинами. Розмежування сполучників і омонімічних з ними сполучних слів.
80. Типи складнопідрядних речень — конструкції однокомпонентної і двокомпонентної будови.
81. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів означальними з’ясувальними, способу дії.
82. Складнопідрядні речення міри і ступеня, порівняльні.
83. Складнопідрядні речення місця, часу, мети.
84. Складнопідрядні речення причини, наслідкові, умовні.
85. Складнопідрядні речення допустові, супровідні.
86. Складнопідрядні речення з кількома підрядними конструкції з однорідною підрядністю, неоднорідною підрядністю, послідовною підрядністю.

39 87. Складнопідрядні речення з кількома підрядними мішаного типу комбінування однорідної, неоднорідної та послідовної підрядності.
88. Пунктуація в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними.
89. Складні речення з сурядністю і підрядністю, їх визначальні ознаки. Основні різновиди складних речень з сурядністю і підрядністю.
90. Безсполучникові складні речення, їх граматична природа і відмінність від сполучникових.
91. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами вираження в них єднальних, зіставних, протиставних та інших відношень.
92. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами, способи вираження в них синтаксичних відношень, причинних, пояснювальних, часових та ін.
93. Різновиди складних речень, в яких комбінуються сполучниковий і безсполучниковий зв’язки.
94. Період, його синтаксична природа і особливості інтонаційного оформлення. Пунктуація в періодах.
95. Складні синтаксичні (надфразні єдності, граматичні засоби їх організації та оформлення. Абзац.
96. Пряма мова і слова автора.
97. Непряма мова. Заміна висловів з прямою мовою і словами автора на непряму мову (складнопідрядні речення з підрядним з’ясувальним або прості речення. Вільна непряма мова або невласне пряма мова.
98. Основи пунктуації сучасної української літературної мови. Система розділових знаків.
99. Будова речення і пунктуація. Оформлення засобами пунктуації інтонаційних особливостей речень.
100. Використання розділових знаків із спеціальними стилістичними завданнями посилення питальності чи окличності, позначення сильного здивування чи обурення і т.п.

40
ХІ. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Оцінювання навчальних досягнень студентів з курсу Основи культури і техніки мовлення здійснюємо за 100 бальною шкалою. Відповідно оцінюємо а) відповідь студента за кожну тему б) індивідуальне навчально-дослідне завдання в) самостійну роботу г) підсумковий зріз.
Оцінювання за тему здійснюємо за ти бальною шкалою, ураховуючи виконання студентом самостійної роботи з запропонованої теми. Під час визначення кількості балів за тему керуємось такими критеріями
5 балів ставимо втому випадку, якщо при вивченні теми показано осмислене розуміння теоретичних і практичних положень, матеріал викладено чітко, логічно, грамотно. Знання, вміння й навички студента повністю відповідають вимогам програми. Зокрема, студент усвідомлює нові для нього лінгвістичні факти, ідеї, уміє доводити передбачені програмою теоретичні твердження з достатнім обґрунтуванням; під керівництвом викладача знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх розв’язує завдання з повним поясненням і обґрунтуванням.
4 бали ставимо, якщо при вивченні теми показано розуміння теоретичних питань і виконання на належному рівні практичних завдань, проте наявні окремі несуттєві помилки у відповідях студента. Студент володіє визначеним програмою навчальним матеріалом розв’язує завдання, передбачені програмою, із частковим поясненням частково аргументує теоретичний матеріал та виконання завдань.
3 бали ставимо тоді, коли студент ілюструє означення лінгвістичних понять, формулювань правил та ілюстрування їх власними прикладами самостійно розв’язує завдання обов’язкового рівня з достатнім поясненням.
2 бала ставимо утому разі, коли студент має фрагментарні знання при незначному загальному обсязі, менше половини навчального матеріалу, за відсутності сформованих умінь та навичок під час відповіді припускається суттєвих помилок. Студент демонструє нецілісні знання.
1 бал ставимо втому разі, коли за допомогою викладача студент розпізнає окремі об’єкти, явища та факти навчального матеріалу під час відповіді припускається суттєвих помилок.
Самостійна робота студентів, як правило, уключає опрацювання відповідних орфографічних та пунктуаційних правилі виконання системи вправ практичного характеру. Ефективність самостійної роботи студента оцінюємо на практичних заняттях із відповідної теми.
Індивідуальна навчально-дослідна робота студентів становить сукупність

41 завдань а) написання реферату на одну із запропонованих тем б) написання творчих робіт в) виконання системи вправ. За виконання всіх індивідуальних завдань студент може отримати 13 балів. Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді реферату з титульною сторінкою стандартного зразка та внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (об’єм до 10 арк.). Визначаючи кількість балів за ІНДЗ викладач керується такими критеріями
10 балів (максимальна кількість) ставимо втому випадку, якщо студент підготував реферат, що повністю розкриває зміст теми, правильно оформив літературу, висловив свою власну точку зору. Уміє застосувати вивчений матеріал для власних аргументованих суджень у практичній діяльності, здатен самостійно вивчати матеріал знаходити інформацію. Кількість балів зменшується відповідно до відсотку виконання завдань.


42
ХІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.
Данилюк О.К. Етнокультурознавча лексика встановленні мовної особистості вчителя початкових класів / О.К. Данилюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі українки // Зб. наук. праць. – № 14, ВНУ ім//. Лесі Українки. – Луцьк, 2010. – С 2.
Данилюк О.К. Шкільний курс української мови з методикою викладання : робоча програма та методичні рекомендації для студентів спеціальності Початкове навчання / О.К. Данилюк. - Луцьк 2010.- 84 3.
Данилюк О.К Сучасна українська мова з практикумом : навчально- методичний посібник для студентів спеціальності “Початковаолсвіта”. Доп. і перероб. / О.К. Данилюк. – Луцьк, 2011.- 122 с.

ХІІ. СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1.
Антисуржик : Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / за заг. ред. О. Сербенської]. – Львів, 1994. – С. 12–38.
2.
Антоненко-Давидович БД. Як ми говоримо / БД. Антоненко-Давидович. – К
: Укр. книгарня, 1997. – С. 7–56.
3.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення Н. Д. Бабич. – Львів, 1990. – С. 46–
84.
4.
Багмут АЙ. Інтонація як засіб мовної комунікації АЙ. Багмут, І. В. Борисик, Г. П. Олійник. – К, 1980. – С. 22–31.
5.
Багмут АЙ. Інтонація спонтанного мовлення / АЙ. Багмут , І. В. Борисюк, Г. П. Олійник. – К, 1985. – С. 13–16.
6.
Багмут АЙ. Семантика і інтонація в українській мові / АЙ. Багмут. – К,
1991. – С. 6–58.
7.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Ф. С. Бацевич. – К. : Вид. центр Академія, 2004. – С. 52–104.
8.
Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : [підруч.] / О. К. Безпояско , КГ. Городенська , В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – С.
4–156.
9.
Бобир О. Етикет учителя : навч.-метод. посіб. / О. Бобир. – К. : Ленвіт, 2004.
– С. 4–34.
10.
Бобир О. В. Етикет учителя : навч.-метод. посіб. / О. В. Бобир. – К. : Слово,
2009. – С. 2–23.

43 11.
Богдан С. К. Мовний етикет українців : традиції і сучасність / С. К. Богдан. – К. : Рідна мова, 1998. – С. 6–85.
12.
Васянович Г. П. Педагогічна етика : навч.-метод. посіб. – Львів : Норма,
2005. – С. 34–42.
13.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / укладі голов. ред. В. Т. Бусел]. – К, Ірпінь : ВТФ Перун, 2005. – С. 8–486.
14.
Винницький В. Українська акцентна система : становлення, розвиток / В. Винницький. – Львів, 2002. – С. 3–34.
15.
Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови / Г. Й. Волкотруб. – К. : МАУП,
2002. – С. 23–29.
16.
Волох ОТ. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / ОТ. Волюх. – К. : Вища шк., 1986. – С. 6–156.
17.
Гриб В. П. Постановка мовного голосу / В. П. Гриб. – Луцьк, 2001. – С. 5–
23.
18.
Гриценко ТБ. Українська мова та культура мовлення : навч. посіб. для студ. аграрних вищих навч. закладів та коледжів / ТБ. Гриценко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – С. 12–126.
19.
Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності : стилістика та культура мови / С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – С. 34–78.
20.
Іванишин В. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. – Вид. 4- е, доп.]. – Дрогобич, 1994. – С. 3–45.
21.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови / С. Караванський.– К. : Видавництво Українська книга, 2004. – С. 23–234.
22.
Караванський С. Російсько-український словник складної лексики / С. Караванський. – Л. : БаК, 2006. – С. 23–189.
23.
Караванський С. Секрети української мови / С. Караванський. – Л. : БаК,
2009. – С. 23–43.
24.
Комарова І. Культура педагогічного спілкування вчителя / І. Комарова // Шлях освіти. – 2001. – № 1. – С. 8–46.
25.
Корніяка О.Мистецтво ґречності / О. Корніяка. – К, 1995. – С. 10–16.
26.
Культура фахового мовлення : навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич]. – Чернівці
: Книги, 2005. – С. 15–86.
27.
Мацюк 3. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008. – С. 3–234.

44 28.
Мацько ЛІ. та
ін. Українська мова : посібник
/ ЛІ. Мацько, ОМ. Сидоренко. – е вид – К. : Либідь, 1996. – С. 3–87.
29.
Мацько ЛІ. та ін. Стилістика української мови : підручник / ЛІ. Мацько, ОМ. Сидоренко, ОМ. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – С. 34–78.
30.
Мацько ЛІ. Культура фахової мови : навч. посібн. / ЛІ. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ Академія, 2007. – С. 2– 256.
31.
Меш Г. Ш. 10 уроків ораторської майстерності тим, хто вчиться виступати публічно Г. Ш. Меш. – К, 1993. – С. 3–65.
32.
Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / В. О. Михайлюк. – К. : ВД Професіонал, 2005. – С. 4–54.
33.
Непийвода Н. Практичний російсько-український словник. Найуживаніші слова і вислови / Н. Непийвода. – К. : Основа, 2000. – С. 3–98.
34.
Огієнко І. Історія української літературної мови / І. Огієнко. – К. : Либідь,
1995. – С. 32–65.
35.
Орфографічний словник української мови / [yклад. Головащук І. С. – К,
1994. – С. 3–486.
36.
Орфоепічний словник української мови. – К, 1995. – С. 2–598.
37.
Полюга М. П. Словник антонімів української мови
/ за ред. Л. С. Паламарчука. – К. : Довіра, 1999. – С. 8–239.
38.
Пономарів ОД. Стилістика сучасної української мови / ОД. Пономарів. – К. : Либідь, 1993. – С. 9–198.
39.
Пономарів О. Культура слова : мовностилістичні поради : навч. посіб. О. Пономарів. – К. : Либідь, 1999. – С. 12–68.
40.
Радевич-Винницький Я. Етикеті культура спілкування : навч. посіб. / Я. Радевич-Винницький. – К. : Знання, 2006. – С. 17–33.
41.
Ревуцький Д. Живе слово / Ревуцький Д. – Львів, 2001. – С. 4–29.
42.
Русанівський В. М. Історія української літературної мови
/
Русанівський В. М. – К, 2001. – С. 56–78.
43.
Сагач Г. М. Золотослів : навч. посібн. / Г. М. Сагач. – К, 1993. – С. 23–57.
44.
Семеног ОМ. Культура наукової української мови : навч. посіб. ОМ. Семеног. – К. : «Академвидав», 2010. – С. 43–59.
45.
Сербенська О. Культура усного мовлення : навч. посіб. / О. Сербенська. – К. : Центр навч. літри, 2004. – С. 3–49.
46.
Скіпачевич О. В. Вчимо емоційно правильно сприймати художній текст / О. В. Скіпачевич // Почат. шк.– 1996. – № 12. – С. 56–68.
47.
Словник труднощів української мови / за ред. Єрмоленко СЯК С. 32–125.
48.
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак].– К Знання, 2006. – С. 2–235.
49.
Стахів М. Український комунікативний етикет : навч.-метод. посіб. / М. Стахів. – К. : Знання, 2008. – С. 11–23.
50.
Струганець Л. В. Теоретичні основи культури мови : навч. посіб. Л. В. Струганець. – Тернопіль, 1997. – С. 9–19.
51.
Українська мова : енциклопедія. – К, 2000. – С. 345–389.
52.
Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. – К. : Довіра, 2008.– С. 31–37.
53. Сучасна українська літературна мова : морфологія / за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 17–129.
54.
Сучасна українська літературна мова : cинтаксис / за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 56–77.
55.
Сучасна українська мова / за ред. М. Я. Плющ. – К. : Рад. шк., 1994. – С. 111–186.
56.
Сучасна українська літературна мова / за ред. ОД. Пономарева]. – К. : Либідь, 1997. – С. 13–43.
57. Український орфографічний словник : Близько 174 тис. слів / за ред. В. Г. Скляренка]. – К. : Довіра, 2009. – С. 45–56.
58.
Український правопис : те вид. – К. : Наук. думка, 1993. – 236 с.
59.
Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні Інститут української мови. – К. : Наук. думка, 2002. – С. 48–76.
60.
Чак Є. Мовний етикет : Дорогий друже, Бажаю щастя / Є. Чак //
Дивослово. – 1998. – № 1. – С. 60–64.
61.
Чак Є. Мовний етикет : «Щасливенько!» / Є. Чак // Дивослово. – 1998. –
№ 10. – С. 12–34.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал