Робоча програма з курсу «Сучасна українська мова з практикумом»



Скачати 404.03 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір404.03 Kb.
ТипРобоча програма
  1   2   3

2

3
ВСТУП
Робоча програма з курсу Сучасна українська мова з практикумом складена відповідно до програми сучасної української літературної мови для студентів Педагогічного інституту спеціальності Початкова освіта. Курс читається протягом ІІ-ІІІ семестрів. Теоретичний курс Сучасна українська мова з практикумом займає важливе місце серед навчальних дисциплін, які забезпечують вищу педагогічну освіту. В системі початкової освіти українська мова є основним навчальним предметом. Збагачення активного словника дітей і свідоме засвоєння основ граматичної будови рідної мови є необхідною умовою розвитку логічного мислення, емоційного сприйняття і естетичної оцінки явищ навколишньої дійсності, могутнім виховним стимулом, що сприяє розвиткові особистості. Ознайомлення дітей з теоретичними основами науки проукраїнську мову повинно бути органічно пов’язане з роботою над розвитком дитячого мовлення, його точності і виразності, над формуванням у дітей мовного смаку. Тому сучасна українська мова як навчальна дисципліна у підготовці вчителя початкових класів посідає одне з центральних місць. Вивчення української мови у Педагогічному інституті допоможе майбутнім вчителям початковим класів не лише досконало володіти знаннями її фонетичної, лексичної граматичної системи, ай мати доступ до джерел української духовності, культури, можливість постійно збагачувати духовне життя, утверджувати своє яв колективі і суспільстві. Відчувати єдність з Українською державою, відчувати єдність із землею, на якій вони живуть, з народом — творцем і носієм української мови. Відбір матеріалу і його виклад обумовлений передусім логікою самої науки промову, а також завданням формування особистості вчителя початкових класів, його світогляду.

4
І. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Характеристика навчальної
дисципліни
Найменування показників
Галузь знань, напрям
підготовки, освітньо-
кваліфікаційний рівень
заочна форма навчання
0101 –
Педагогічна
освіта
Кількість кредитів 6
6.010100
Початкова освіта
нормативна Модулів 12 Рік підготовки 1, 2 Змістових модулів 8 Семестр 2, 3
ІНДЗ: є
Лекціїї: 20 год. Практичні (семінари
16 год.
Лабораторні – Самостійна робота 90 год. Індивідуальна робота
90 год. Загальна кількість годин
216 Аудиторних 36 Самостійної роботи 90 Індивідуальної роботи 90
“Бакалавр”
Форма контролю:екзамен

II. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Мета курсу – навчити студентів досконало володіти знаннями фонетичної, лексичної граматичної системи мови, сприяти підвищенню культури мовлення, виробленню і дальшому удосконаленню їх орфографічних і пунктуаційних навичок.
Завдання курсу полягає втому, щоб системно засвоїти матеріал фонетичного, лексичного та граматичного мовних рівнів. Ґрунтовне теоретичне та практичне вивчення рідної мови сприятиме підвищенню культури мовлення студентів, виробленню і дальшому удосконаленню їх орфографічних і пунктуаційних навичок. До важливих аспектів викладання курсу Сучасна українська мова з практикумом належить постійна увага до питань, пов’язаних із висвітленням відповідних мовних явищу лінгвістичній літературі, орієнтація студентів на професійне застосування знань. Вивчаючи курс «Сучасна українська мова з практикумом, студенти повинні
знати:
- визначення основних понять курсу
- особливості фонетичної, лексичної, граматичної системи мови
- специфіку української фонетики, лексики, морфології, синтаксису

5
- правила орфоепії, орфографії, граматики, пунктуації
Студенти повинні вміти
- характеризувати основні поняття курсу
- здійснювати фонетичний, лексичний, морфемний, словотвірний, морфологічний, синтаксичний аналіз
- пояснювати орфограми та пунктограми.

ІІІ. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ВСТУП. ФОНЕТИКА. ФОНОЛОГІЯ. ОРФОЄПІЯ.
ГРАФІКА Й ОРФОГРАФІЯ

Завдання, обсяг і зміст курсу Сучасна українська мова з практикумом для спеціальності Початкова освіта. Українська мова — національна мова українського народу, одна із форм вияву його національної культури. Місце української мови серед інших слов’янських мов. Поняття літературної мови. Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови української нації. Походження української мови. Періодизація історії української літературної мови. Територіальні діалекти української мови. Основні стильові різновиди писемної та усної форми української літературної мови. Поняття стилю. Принципи класифікації стилів. Стильові різновиди усної та писемної форм української літературної мови. Загальна характеристика функціональних стилів в українській мові. Взаємодія стилів в історії української літературної мови. Предметі завдання фонетики. Зв’язок фонетики з іншими розділами мовознавства. Звуки і склади як фонетичні одиниці. Склади відкриті і закриті, наголошені і ненаголошені. Закономірності складоподілу в українській мові. Наголос силовий і музикальний, вільний і постійний. Характер українського наголошення. Наголос як засіб вираження лексичного і граматичного значення

6 слів. Основний і побічний наголосу багатоскладових складних словах. Логічний, емфатичний і фразовий наголос. Мовний апарат. Робота мовних органів при утворенні голосних і приголосних звуків.
Фізіолого-артикуляційний, акустичний і лінгвістичний аспекти вивчення мовних звуків. Голосні звуки, їх класифікація за горизонтальним рухом язика, ступенем підняття язика до піднебіння та участю губ. Приголосні звуки, їх класифікація за участю голосу і шуму (сонорні, шумні, дзвінкі, глухі за місцем утворення (губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, горлові за способом творення (проривні, фрикативні, африкати, зімкнуто-прохідні, вібранти). Співвідносність приголосних за дзвінкістю/глухістю, акустичні пари дзвінких/глухих приголосних приголосні, що не мають співвідносного акустичного парного. Співвідносність приголосних за твердістю/м’якістю. Історична довідка про ствердіння губних і шиплячих приголосних. Асиміляція приголосних. Повна і часткова асиміляція. Регресивна асиміляція за голосом, м’якістю, способом і місцем творення. Прогресивна асиміляція. Подовження приголосних, що виникло внаслідок прогресивної асиміляції. Дисиміляція приголосних суміжна і на відстані прогресивна і регресивна. Спрощення груп приголосних. Відбиття явищ асиміляції, дисиміляції і спрощення на письмі. Фонетична транскрипція. Поняття про фонему. Основний вияв фонеми та її позиційні та комбінаторні варіанти. Реалізація водному звукові двох однакових фонем. Фонологічна система української мови.
Фономорфологія (морфонологія) української мови як вчення про зв’язок фонемі морфем. Варіанти морфем, що виникли внаслідок історичних зміну системі голосних і приголосних фонем. Найдавніші чергування ОА (гонити — ганяти), Е—І (пекти-випікати), Е — нульова фонема — И (беру — бративибирати) та ін. Чергування О, Е з нульовою фонемою.

7 Чергування О, Е з І. Пояснення випадків відхилень від цих чергувань. Фонетичні властивості А, що розвинулось з ъ (ять. Чергування И у звукосполученнях РИЛИ, які сягають давніх РЪ, РЬ, ЛЪ, ЛЬ з О або Е. Фонетичні властивості И, що розвинулось з давніх И та Ы. Чергування Е з Опісля шиплячих та j; пояснення відхилень від цих чергувань. Чергування приголосних фонем (з історичним поясненням чергування г, к, х ж, ч, ш г, к, х — з, ц, с
чергування приголосних як наслідок сполучення їх з j (г — ж, х ш, д —дж,
т — ч с — ш, зд — ждж, ст — шч,в — вл, б — бл та ін. Приставні (протетичні) приголосні. Явище метатези. Фонематична транскрипція. Орфоепія як розділ мовознавства і система правил літературної вимови. Значення орфоепічних норм, причини їх порушення. Основні правила української вимови вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях, вимова звукосполучень. Вимова слів, засвоєних з інших мов. Посібники з орфоепії української мови. Наголошування слів в українській мові. Графіка як вчення про систему знаків, що забезпечують передачу звукової мови на письмі, і про звукове значення букв. Історія письма. Неалфавітні види письма. Кирилиця. Український алфавіт, його писана та друкована форми. Співвідношення між буквами і звуками української мови.
Українська орфографія та її принципи фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний, смисловий. Написання слів разом, окремо, через дефіс. Вживання великої букви. Правопис найуживаніших префіксів і суфіксів. Правила переносу слів із рядка в рядок. Фонетичні і морфологічні основи переносу слів. Орфографічні і технічні правила переносу.


8
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Предмет і завдання лексикології української мови. Словникове багатство української мови. Слово і поняття. Значення слова як лексичної одиниці. Повнозначні і неповнозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень метафора, метонімія, синекдоха. Синоніми. Типи синонімів. Синонімічний ряд. Синонімія і багатозначність. Антоніми, типи антонімів. Стилістична роль антонімів. Омоніми. Розмежування омонімії і багатозначності. Лексичні омоніми, омоформи, омофони, омографи. Пароніми, їх різновиди. Лексика української мови з погляду походження та функціонування . Основні історичні шари слів у лексичному складі мови. Шляхи збагачення словникового складу української літературної мови. Лексичні кальки, інтернаціональні слова у лексичному фонді української мови. Старослов’янізми. Лексична взаємодія української мови з іншими слов’янськими мовами. Запозичення із неслов’янських мов грецизми, латинізми, тюркізми, старогерманізми. Активна і пасивна лексика. Неологізми. Застаріла лексика історизми, архаїзми. Лексика української мови зі стилістичного погляду. Професіоналізми. Жаргонізми. Короткі відомості з історії української лексикографії. Енциклопедичні і філологічні словники. Тлумачні і перекладні словники української мови. Характеристика лінгвістичних словників. Діалектні, історичні, етимологічні, термінологічні, орфографічні словники словники наголосів, іншомовних слів, синонімів, антонімів, паронімів, омонімів, фразеологізмів зворотні і частотні словники словники мови окремих письменників. Поняття про фразеологію і фразеологічні звороти. Типи фразеологічних одиниць. Фразеологічні синоніми.
Українсько-російські фразеологічні паралелі.

9 Джерела української фразеології. Стилістичне використання фразеологічних зворотів. Посібники з української фразеології.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.
ГРАМАТИКА. МОРФЕМІКА. СЛОВОТВІР
Граматика як наука. Розділи граматики (морфологія, синтаксис, їх основні структурні компоненти. Граматичні значення слів в українській мові у співвідношенні з лексичним. Способи та мовні засоби вираження граматичних значень в українській мові. Граматична форма слова і граматична категорія. Предметі завдання морфології. Морфологічна будова слова. Поняття про морфему. Основні типи морфем. Кореневі і афіксальні морфеми. Морфеми з вільним і зв’язаним значенням. Омонімічні і синонімічні морфеми. Позитивні і негативні (нульові морфеми-флексії), їх формальне значення. Поняття про словозміну, формотворення, їх спільні і відмінні ознаки. Змінив морфологічній будові слова опрощення і пере розклад. Словотвір як розділ мовознавства, що вивчає способи і засоби творення слів.
Зв’язок словотвору з лексичною і граматичною системою слів. Словотворення як джерело збагачення словникового складу мови. Структурні ознаки слів в українській мові. Словотворчі засоби афікси (суфікси, префікси, інтерфікси, постфікси, афіксоїди (суфіксоїди, префіксоїди). Поняття про похідну і твірну основу. Морфологічні способи словотворення афіксація суфіксація, префіксація, префіксально-суфіксальний спосіб. Безафіксний спосіб словотворення.
Основоскладання. Абревіація.
Неморфологічні способи словотворення лексико-семантичний, лексико- граматичний, лексико-семантичний.
Морфемний і словотвірний аналіз слів.


10
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4.
МОРФОЛОГІЯ. ІМЕННІ ЧАСТИНИ МОВИ
Частини мови і принципи їх класифікації. Загальна характеристика частин мови. Принципи виділення частин мови. Основні структурно-семантичні розряди слів. Перехід слів з однієї частини мовив іншу. Іменник Значення іменника, його основні морфологічні ознаки і синтаксичні функції.
Лексико-семантичні категорії іменника. Іменники загальні і власні. Категорія істоті неістот. Іменники з конкретним і абстрактним значенням Збірні іменники. Граматичні категорії іменника. Граматична категорія роду іменника і засоби їх вираження. Стилістичне вживання паралельних форм роду іменників. Категорія числа, її значення і граматичне вираження. Іменники, що вживаються у формах однини і множини. Іменники, що мають тільки форму однини або множини. Залишки форм двоїни в сучасній українській мові. Стилістичне використання паралельних форм числа іменників. Поділ іменників на відміни. Поділ іменників ІІ відміни на групи. Іменники, що знаходяться поза відмінами. Невідмінювані іменники і способи вираження їх відмінкових значень. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини. Відмінюваній невідмінювані складноскорочені назви й абревіатури. Основні значення відмінків. Роль прийменників у вираженні відмінкових значень. Прикметник Значення іменника, його морфологічні ознаки і синтаксичні функції. Семантичні розряди прикметників. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників. Повні і короткі форми якісних прикметників. Походження повних форм. Стилістичне використання повних і коротких форм прикметників. Відносні прикметники. Присвійні прикметники. Відмінювання прикметників. Наголос при відмінюванні прикметників. Поділ прикметників на групи. Творення прикметників. Наголос при відмінюванні прикметників. Числівник Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції числівників. Розряди числівників зазначенням. Структурні розряди числівників. Граматичні ознаки кількісних числівників. Відмінювання числівників.

11 Наголос при відмінюванні числівників. Сполучення числівників з іменниками. Правопис складних прикметників, першою частиною яких є кількісний числівник. Займенник Семантична, морфологічна і синтаксична своєрідність займенника як особливої частини мови. Співвідношення займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників зазначенням. Синтаксичні функції, морфологічні особливості і відмінювання різних розрядів займенників. Наголосу займенниках. Вживання інших частин мовив ролі займенників (прономіналізація). Стилістичне використання займенників.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5.
ДІЄСЛОВО. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ. ПРИСЛІВНИК.
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

Значення дієслова, його морфологічні ознаки. Дієвідмінювання, відмінювання і незмінні форми дієслова Неозначена форма дієслова (інфінітив) як початкова форма дієслова. Дві основи дієслова, їх роль утворенні дієслівних форм. Синтаксична роль дієслівних форм. Категорія виду дієслова. Основні значення доконаного і недоконаного видів. Способи творення видових фори дієслова. Співвідносні видові форми дієслів. Дієслова, що мають значення тільки одного виду. Дієслова, які залежно від контекстів набувають значення обох видів. Категорія стану дієслова. Дієслова активного, пасивного і середньо- зворотного стану. Зв’язок категорії стану із перехідністю і неперехідністю дієслів. Категорія особи дієслова. Значення форм першої, другої і третьої особи, їх морфологічні вираження. Безособові дієслова. Категорія способу дієслова. Основні значення дійсного, умовного і наказового способів дієслова. Категорія часу дієслова. Значення теперішнього, минулого і майбутнього часів. Зв’язок категорії часу з категоріями з категоріями способу і видую Явища дієслівної синоніміки часових форм. Дієвідмінювання. Особові форми теперішнього часу І і ІІ дієвідмін. Історична довідка про походження форм дієслів майбутнього часу. Особові форми

12 наказового способу. Родові і числові форми дієслова минулого часуй умовного способу. Історична довідка про походження форм минулого часуй умовного способу. Морфологічний складі творення дієслів. Система дієслівних префіксів і суфіксів, їх правопис. Дієприкметник як дієслівна форма. Дієслівні і прикметникові ознаки дієприкметників. Активні дієприкметники теперішнього і минулого часу, особливості їх творення і вживання. Творення і вживання пасивних дієприкметників. Відмінювання дієприкметників. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники. Наголосу дієприкметниках. Безособові форми —на, —
но, —то, їх походження та вживання. Дієприслівник як дієслівна форма, її значення та формальні ознаки. Дієслівні та прислівникові ознаки дієприслівників. Дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу) і доконаного виду (минулого часу, їх творення і вживання. Перехід дієприслівників у прислівники. Значення, морфологічні ознаки і синтаксичні функції прислівника.
Структурно-семантичні розряди прислівників. Безособово-предикативні слова
(треба, можна, пора, жаль, немає і под.) в ролі головного члена безособових речень. Творення прислівників. Перехід прислівників у службові слова. Наголосу прислівниках. Правопис прислівників. Основні особливості службових слів, якими вони відрізняються від повнозначних частин мови. Прийменник як службова частина мови, що диференціює значення відмінкових форм. Основні смислові відтінки, які вносять прийменники у сполученні з відмінковою формою. Поділ прийменників на групи за походженням. Морфологічний склад прийменників. Вживання прийменників з формами непрямих відмінків. Сполучник як службова частина мови, що вживається для поєднання однорідних членів речення, частин складного речення і окремих речень. Морфологічний склад сполучників. Сполучники сурядності і підрядності. Правопис сполучників. Сполучні (відносні) слова та їх відмінність від сполучників. Частка. Значення і функції часток. Класифікація часток. Словотворчі і формотворчі частки. Правопис часток.
Зв’язка. Службова функція слова бути. Вживання в ролі зв’язки так званих допоміжних дієслів (стати, зробитися, називатися, являти та ін.).

13 Модальні слова. Модальні слова як особливий розряд слів в українській мові. Розряди модальних слів зазначенням. Синтаксична функція модальних слів.
Вигуки. Вигук як частина мови, що не належить ні до повнозначних, ні до службових слів. Класифікація вигуків. Вигуки і звуконаслідувальні слова. Особливості вживання вигуків і звуконаслідувальних слів умові.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису української мови. Засоби вираження синтаксичних значень в українській мові. Речення — основна синтаксична одиниця. Основні ознаки речення відносна закінченість змісту, граматична та інтонаційна єдність, предикація, модальність. Словосполучення як синтаксична одиниця. Вияву словосполученні національної специфіки мови. Відмежування синтаксичних словосполучень
(дивитись на нього) від лексичних (будинок побуту) і фразеологічних (байдики
бити). Типи синтаксичних відношень у словосполученні атрибутивні, об’єктні, обставинні. Види синтаксичного зв’язку між залежними і підпорядковуючими словами у словосполученні узгодження, керування, прилягання. Типи словосполучень за характером стрижневого словосполучення іменникові, займенникові, прикметникові, числівникові, дієслівні і прислівникові. Слова і словосполучення як будівельний матеріал для речення. Типи речень за метою висловлювання розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Смислові, структурні та інтонаційні особливості речень кожного типу. Стилістичне використання розповідних, питальних, спонукальних і окличних речень. Головні члени — підметі присудок — як предикативний центр простого двоскладного речення. Другорядні члени речення додаток, означення, обставина, їх зв’язок з головними членами речення. Синтаксична група підмета синтаксична група присудка у простому двоскладному реченні. Непоширені і поширені двоскладні речення. Підмет. Простий підмет, способи його вираження. Складений підмет, способи його вираження. Присудок. Простий присудок, способи його вираження. Складені іменний і дієслівний присудки, їх структурні особливості. Координація як синтаксичний зв’язок головних членів двоскладного речення підмета і присудка, при якому відбувається повне або часткове уподібнення

14 словоформ, що виражають ці члени. Односкладні речення. Поняття про односкладні речення. Типи односкладних речень. Означено-особові, неозначено-особові, узагальненоособові речення та способи вираження в них головного члена. Безособові речення, їх значення та різновиди за способами вираження в них головного члена. Інфінітивні речення. Номінативні речення, їх значення і різновиди. Стилістичні функції односкладних речень. Синтаксично нечленовані речення слова-речення). Типи синтаксично- нечленованих речень, їх значення і вживання. Загальні питання виділення другорядних членів речення. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені і неузгоджені означення, способи їх вираження. Розмежування неузгоджених означень і додатків у формі родового відмінка, залежних від іменників. Вираження неузгодженого означення словосполученням. Прикладка як особлива форма означення. Граматичний зв’язок прикладки з означуваним словом. Місце прикладки у відношенні до означуваного слова. Написання прикладки з означуваним словом окремо і через дефіс. Додаток як синтаксичне вираження об’єкта. Прямий і 7епрямий додатки.
Придієслівні і при іменні додатки. Вираження додатка нерозкладним сполученням слів. Обставина як синтаксичне вираження різних ознак і відношень (у просторі, часі і т.д.) дії або стану. Види обставин зазначенням і способом вираження. Функції та структурні різновиди двоскладних й односкладних неповних речень. Особливості пунктуації в неповних реченнях на місці називного члена членів. Уживання неповних речень у різних стилях мови. Відмежування неповних двоскладних речень від формально схожих з ними повних односкладних. Еліптичні речення як особливий вид неповних речень. Просте речення і висловлювання. Синтаксичне і актуальне членування речення. Основні функції порядку слів у простому реченні. Загальна характеристика простого ускладненого речення. Поняття про однорідні члени речення. Засоби вираження однорідності. Особливості інтонації в реченнях з однорідними членами. Вживання сурядних сполучників при однорідних членах речення. Однорідні і неоднорідні означення.
Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Пунктуація в реченнях з однорідними членами. Стилістичні особливості речень з однорідними членами. Загальні відомості про відокремлені члени речення. Синтаксичні умови відокремлення. Морфологічні умови відокремлення. Семантичні умови відокремлення, факультативне відокремлення. Пунктуація при відокремлених членах речення. Стилістичні можливості відокремлених членів речення.
Уточнюючі слова і звороти в складі простого речення. Пунктуація при уточнюючих словах і зворотах. Вставні слова і сполучення слів. Інтонація вставних слів і сполучень, їх

15 стилістична роль. Вставні речення, їх смислові функції, зв’язок з основною частиною речення і місце в ньому стилістичне вживання. Вставні слова, сполучення слів і речення пунктуація при них. Звертання. Значення і способи вираження звертання. Місце звертання в реченні. Інтонація при звертанні. Особливості пунктуації при звертанні. Стилістичні можливості звертання. Поняття провокативні речення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 7.
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА. ПУНКТУАЦІЯ
Поняття про складне речення як про як про змістовну, структурну та інтонаційну єдність. Відмінність складних речень від простих у будові. Засоби вираження зв’язку між частинами складного речення сполучники, сполучні слова, інтонація, порядок розміщення частин. Сурядний і підрядний зв’язок у складному реченні. Безсполучниковий зв’язок між частинами складного речення. Типи складного речення. Складносурядні речення, структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між частинами сурядного речення. Різновиди складносурядних речень а) складносурядні речення єднального значення (сполучники одиничні і, й,
та; повторювальні і...і, ні...ні; парні: не тільки — алей, не тільки — ай б) складносурядні речення протиставного значення (сполучники але, проте,
та, однак, а, зате); в) складносурядні речення зіставного значення (сполучника г) складносурядні речення розділового значення (сполучники одиничні або,
чи; повторювані або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, що можуть виступати у різновиді чи то...чи тоне тоне то). Синонімія і омонімія сурядних сполучників. Приєднувальне значення сурядних сполучників. Пунктуація в складносурядних реченнях. Складнопідрядні речення, їх структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між підрядною і головною частинами. Розмежування сполучників і омонімічних з ними сполучних слів. Типи складнопідрядних речень — конструкції однокомпонентної і двокомпонентної будови.
Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів означальними з’ясувальними, способу дії, міри і ступеня конструкції однокомпонентні порівняльними місця, часу, мети, причини, наслідковими, умовними, допустовими, супровідними. Синонімія складнопідрядних речень з підрядними різних видів із простими реченнями з відокремленими другорядними членами. Складнопідрядні речення з кількома підрядними конструкції з однорідною

16 підрядністю, неоднорідною підрядністю, послідовною підрядністю. Складнопідрядні речення з кількома підрядними мішаного типу (комбінування однорідної, неоднорідної та послідовної підрядності. Пунктуація в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними. Складні речення з сурядністю і підрядністю, їх визначальні ознаки. Основні різновиди складних речень з сурядністю і підрядністю. Безсполучникові складні речення, їх граматична природа і відмінність від сполучникових. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами вираження в них єднальних, зіставних, протиставних та інших відношень. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами, способи вираження в них синтаксичних відношень, причинних, пояснювальних, часових та ін. Різновиди складних речень, в яких комбінуються сполучниковий і безсполучниковий зв’язки. Період, його синтаксична природа і особливості інтонаційного оформлення. Пунктуація в періодах. Складні синтаксичні (надфразні єдності, граматичні засоби їх організації та оформлення. Абзац. Пряма мова і слова автора. Непряма мова. Заміна висловів з прямою мовою і словами автора на непряму мову (складнопідрядні речення з підрядним з’ясувальним або прості речення. Вільна непряма мова або невласне пряма мова. Основи пунктуації сучасної української літературної мови. Система розділових знаків. Будова речення і пунктуація. Оформлення засобами пунктуації інтонаційних особливостей речень. Використання розділових знаків із спеціальними стилістичними завданнями посилення питальності чи окличності, позначення сильного здивування чи обурення і т.п. Посібники з синтаксису і пунктуації.


17
ІV. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Кількість годин Назви змістових модулів і тем Усього утому числі Лекції Практичні заняття Індивідуальна робота Самостійна робота
1
2
3
4
5
6
ІІ СЕМЕСТР
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
ВСТУП. ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА Й ОРФОГРАФІЯ


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал