Робоча програма українська література 12010102 «Сестринська справа», 12010101 «Лікувальна справа» ( фельдшер)



Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.76 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4
Тема: Юрій Яновський. Роман «Вершники».

Мета: ознайомити студентів із жанровою своєрідністю твору, простежити на прикладі твору руйнівну силу колективного підсвідомого некритичного сприйняття чужих ідей, вчити аналізувати позиції і погляди героїв; розвивати вміння робити аналіз новелістичного роману; працювати з різними джерелами науково – популярної літератури; розвивати навички проведення публічних дискусій; сприяти удосконаленню усного зв’язного мовлення.

Обладнання: портрет письменника відповідного періоду, слайди, цитати відомих людей про письменника, ілюстративний матеріал, аудіо записи, різні видання твору.

Теорія література: ідеологія, романтизм, роман, новела, роман у віршах

Тип уроку: лекція вивчення нового матеріалу з використанням інформаційних комп’ютерних технологій.
На мультимедійному екрані портрет письменника, тема уроку

Летючі «Вершники» Юрія Яновського.

Ідеологія громадянської війни очима письменника

описание: 0509ku1

Я вклав у цей твір всі свої сили

Ю. Яновський
План лекції


  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Рік за роком поволі спливає,

Кожен з них історію складає…

Цими рядками я хочу розпочати сьогоднішній урок – урок літературно – історичної правди.

Спиніться, затамуйте подих. Чуєте, як дихає історія. Варто лише підняти завісу, і нам відкриється…

Ні! не бунт і повстання, не революції, а Людина.

Ми повинні бачити в історії – Людину.

Багатостраждальна історія в українського народу. Як же міг він вижити, які духовні сили живили його?



Лунає мелодія. Демонстрація кадрів історичних подій 1919 року.


  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На фоні музики викладач починає із вступного слова.

Вступне слово викладача

Південь України, Єлисаветград (нині Кіровоград) був ареною особливо жорстоких боїв, які вели між собою різні політичні сили: білі, червоні, напади Махно, банда Марусі, загони Григор’єва. Такими запам’ятав ті буремні роки юнак майбутній письменник Юрій Яновський. Озвірілі люди, які полишали після себе кров, ненависть, голосіння. Пекучою раною лягли вони на душу хлопця, щоб пізніше стати безсмертними рядками роману «Вершники».

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Запис теми в зошиті

Щоб робота була плідною і послідовною відновимо раніше отримані знання.


III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (Завдання висвітлюються на екрані мультимедійної дошки).

1Хвилинка міцних знань»:



I варіант: назвіть події з життя Яновського, що відповідають цим датам:

1902 – (народився в Єлисаветграді)

Освіта – ( сільська школа;

реальне училище;

Київський політехнічний інститут)

1919 – (інспектор повітових організацій)

1925 – 1927 – (головний редактор Одеської кіностудії)

1943 – (редактор журналу в Уфі)

1946 – (участь у Нюрнберзькому процесі)

Участь у літературних угрупуваннях, організаціях –

(«Комункульт», «Жовтень», «ВАПЛІТЕ»).

II варіант: згадайте, кому належать дані слова (встановити відповідність):


  1. Яновський у прозі був поетом (Юрій Смолич)

  2. Хай зі сталі буде рима (Юрій Яновський)

  3. Поет людської чистоти (Олесь Гончар)

  4. Усе життя прагнув до максимальної стрункості, граничної економності й виняткової точності (І. Семенчук)

  5. В сім’ї європейських літератур Яновський – письменник першого плану. (Луї Арагон, французький письменник)

  6. Він одразу спромігся бути самим собою…, відрізнявся своїм романтизмом високим. (М.Бажан)




1

Б

2

А

3

Г

4

В

5

Е

6

Д

А. Яновський

Б. Смолич

В. Семенчук

Г. Гончар

Д. Бажан

Е. Луї Арагон


БЛІЦ – ОПИТУВАННЯ (продовжити речення)

  1. Органічна риса характеру письменника, бачення дійсності (романтизм)

  2. Починає свій творчий шлях як (поет)

  3. Літературні жанри, в яких проявив себе Яновський це (вірші, фейлетони, оповідання, романи, кіносценарії, п’єси)

  4. Світогляд письменника в дитинстві формувався під впливом (картин сільського життя, подій громадянської війни, ідей революційного оновлення світу)

  5. На визначення Яновського як прозаїка вплинули (традиції вітчизняної і світової романтичної літератури, народні пісні та думи, схильність до мрійливості)

  6. Чим характеризується період становлення Яновського – художника (новаторські пошуки, романтичне відтворення ще не знаних в історії форм життя)

  7. Ознаки мистецького слова (глибокий ліризм, поєднання реалістичного з романтичним)

  8. Сфери діяльності (інспектор, редактор, письменник)

  9. Його кредо – новаторство.

  10. Дві основні домінуючі теми у творчості митця (море і громадянська війна)

  11. Доведіть попередню думку ( 1. У дитинстві Юрко часто хворів. Одну з трьох перенесених операцій робили хлопцю в Одесі. І коли він вийшов із лікарні, побачив море, яке його зачарувало. 2. Див початок уроку).


IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ОСМИСЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Слово викладача



«О, дев’ятнадцятий рік месників і платі їв, достойний рік розрахунків і записів у бухгалтерську книгу Революції, далекий рік живих жандармських генералів… Рік незнайдених образів і трагедійних метафор, рік любові й смерті, трепету повсталих сердець, простоти жертв, солодкості ран і висоти класових почувань, о милий піднесений рік!»

Таку печать високої патетики і піднесеної емоційності має роман у віршах «Вершники».


2.Відновлення візитної картки твору

Попарне опитування (за варіантами):

  • Рік написання – 1935

  • Жанр – роман у новелах

  • Роман у новелах – це (різновид роману, твір, що складається з кількох сюжетно завершених новел, пов’язаних спільною темою).

  • Тема – (події громадянської війни)

  • Новаторство – (поєднання рис УНТ: думи, пісні та новели).

  • Назвіть, які ознаки народної думи є в романі (єдність часу, місця, обставин, присутність героїв; епічні повтори)

  • Ознаки новели ( напружена дія, гострий конфлікт, лаконізм, незвичайність події, що стала поворотною в долі героїв).

3. Проблемно – ситуативне завдання



Завдання на екрані

Кожен художній твір побудований на певному конфлікті. Конфлікти поділяють на дві групи:



Групи конфліктів:

  1. Соціальні:

    • Національно – державні

    • Класові

    • Моральні

  2. Загальнолюдські:

  • Боротьба добра і зла

  • Протистояння любові та ненависті

  • Проблема вибору тощо




  • Спробуйте визначити, до якого конфлікту належать події, що розгортаються в поемі. Аргументуйте свою відповідь.

Саме це завдання – який конфлікт покладено в основу твору і в чому полягає трагізм долі родини Половців – ми і спробуємо розв’язати.


V. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ


  1. Виклад матеріалу вчителем

Запитання за змістом:

    • Які почуття виникли у вас під час читання твору?

    • Який історичний період відображено в романі?




  1. Повідомлення учнів про історичні події в Україні в 1919 році




    • Який шлях пройшла родина Половців?

    • Як піднімається проблема революційного романтизму в українській літературі? (М. Хвильовий «Я (Романтика)»)

    • Що об’єднує ці два твори? (Проблема вибору, фанатичне захоплення ідеєю).

Сьогодні ми продовжимо заглиблення у зміст роману з метою подальшого дослідження проблем, піднятих у «Вершниках». Вони стосуються не тільки літератури, а й історії політичної думки на Україні. Уміння аналізувати їх - дуже важливе, бо письменниками - літераторами будуть із вас не всі, а ось громадянином буде кожний. І якщо не активно, то принаймні пасивно з політикою стикатиметься майже щодня.




  1. Заглиблення у зміст твору новел «Подвійне коло» та «Шаланда в морі».


Аналіз образів родини Половців. Робота за групами:

1 група – образ Половчихи

2 група – образ Мусія Половця

3 група – образ Андрія

4 група – образ Оверка

5 група – образ Панаса

6 група – образ Івана та Сашка.

Висновок:


    • Якою є родина Половців?

    • На яких життєвих принципах трималася основа родини?

    • Яку роль відігравало родинне виховання?

    • Які протиріччя роздирали родину? (З одного боку батьківський заповіт, з іншого – фанатичне служіння обраним ідеалам)

Отже, таке подвійне протиріччя, де виходу немає, нагадує біг по колу, і лягло в ідейну назву новели «Подвійне коло»




  1. Самостійна робота, створення міні проектів «Представлення політичної платформи різних політичних сил».




    • У чому, на вашу думку, полягає трагізм долі родини Половців?

Отже, брати розійшлися різними політичними шляхами, підтримуючи певні політичні сили. Працюючи зараз у групах, вам надається можливість представити ту політичну платформу, відповідно до тези одного з братів Половців.


5.Представлення учнями політичних портретів лідерів політичних сил,

політичних платформ.


Висновок:

    • Якою вона ж вона була насправді, ця громадянська війна, фронти котрої проходили не лише по територіях, а й по долях людських?

(В ім’я «революційних ідеалів» під час цієї війни від воєнних дій,терору, голоду, епідемій загинуло 8 мільйонів чоловік, були зруйновані промисловість, сільське господарство, транспорт, а суспільство на довгі десятиліття втратило загальнолюдські моральні та світові орієнтири?..)
VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ


  • Чи варто фанатично захоплюватися якоюсь ідеєю?

  • У чому небезпека таких захоплень?

  • Чи легко було Яновському об’єктивно відтворити ці події, враховуючи об’єктивні фактори? Чому?


VII. РЕФЛЕКСІЯ
Перевірка вивченого матеріалу:
ЛЕГЕНДА

    • З якої ти країни? – запитала птаха іншу пташку.

    • Я з країни людської мрії… Там тепло і любов, там більше сонця, аніж ночі, - відповідала та.

Казкова птаха не обмовилася. Може, країна казкова мрії існує насправді. Там, у країні мрій, міцніє душа, для великих справ загострюється розум і талант.

Як стверджує легенда, місця під сонцем у тій землі не знайшлося для України. І тоді люди – одчайдухи, ім’я яким українське письменство, розібрали всі болі і скорботи України у свої серця, твори і по краплині виносили її з пітьми на світло.




  • Чи актуальна проблема, яку ми сьогодні розглядали, для нашого часу?

Самоперевірка:


I. Робота за тестами «Шкільна бібліотека» Регіональне видавництво «Росток», 2002 рік: тест № 5
VII. Домашнє завдання:


  1. Зробити колаж до роману.

  2. Написати твір «Трагедія роду Половців - трагедія України»




      1. Методичні вказівки до проведення семінарських занять


Семінарське заняття

Ю.Яновський «Вершники»
Група: М-23, М-24, М-25, М-26, М-27, Ф-29, Ф-30.

Спеціальність : сестринська справа, фельдшерська справа, стоматологія ортопедична, фармація.

Місце проведення : аудиторія групи

Актуальність теми: сім'я понад усе

Мета:

Навчальна: ознайомити студентів з біографією Ю.Яновського,жанровою своєрідністю роману «Вершники»;

Розвививаюча: розвивати вміння давати обґрунтовані відповіді,логічне мислення,вміння вести дискусію,аналізувати поведінку героїв;

Виховна: прививати любов до родини, збереження своїх коренів.

Вид: семінарське заняття.

Забезпечення: опорні конспекти, конспект викладача, реферати, повідомлення, фіксовані доповіді, тексти творів.

Тривалість: 2 години.
План і організаційна структура семінарського заняття.


п/п


Етапи та основні питання

Тривалість

Оснащення заняття

1

Організаційні заходи




журнал групи, методична документація

2

Вступне слово викладача про значення творчості Ю.Яновського в українській літературі




конспект

3

Перевірка самостійної позааудиторної роботи студентів




опорні конспекти

4

Розгляд окремих питань теми




підручники для 10 класу

тексти творів



5

Літературознавча робота




Словник літературознавчих термінів

6

Заслуховування рефератів




тексти рефератів

7

Домашнє завдання







8

Підведення підсумків заняття, виставлення та аргументація оцінок.







План семінарського заняття
1. Творчий та життєвий шлях Ю.Яновського.

2. Роман «Вершники». Ідея протиставлення загальнолюдських вартостей класовим у новелі «Подвійне коло».

3.Утвердження загальнолюдських ідеалів вірності й кохання в новелі «Шаланда в морі».
Методика проведення семінарського заняття
І. Підготовчий етап.

ІІ. Вступне слово викладача.

ІІІ. Перелік запитань до семінарського заняття.
Біографія Юрія Яновського (1902-1954)

Загальний огляд життя і творчості.


Ідейний смисл назви новели "Подвійне коло" (за романом Ю. І. Яновського "Вершники").
Словникова робота

Роман (франц. roman, нім. Roman, англ. novel) — великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв'язку із суспільним розвитком.

Роман у новелах-складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір,у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом.
Домашнє завдання

  1. На самостійне опрацювання роман В.Підмогильного «Місто»

  2. Прочитати «Мисливські усмішки» О.Вишні.


ІV. Підведення підсумків. Оцінювання.
Рекомендована література:

1.Авраменко В. Підручник з української літератури для 11класу.К.:2010.

2.Семенюк В. Підручник з української літератури для 11класу.К.:2011.

3. Мовчан Р. Неоромантичнапроза Юрія Яновського: «Майстер корабля», «Чотири шаблі» // Дивослово. — 2001. —№7.


4. Панченко В. Юрій Яновський. Життя і творчість. — К., 1988.
5. Кіноспадщина Юрія Яновського. — К-, 1987.
6. ЮрійЯновський // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. / За ред. В.Г.Дончика. — К., 1998. — Кн. 1.

7. Юрій Яновський // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 2.



    1. Методичні матеріали для студентів

      1. Методичні вказівки для студентів до семінарських занять


План біографії письменника
1. Характеристика епохи, в яку жив письменник.

2. Сім’я, оточення, в якому він ріс.

3. Портрет письменника.

4. Світогляд, риси характеру.

5. Де, коли й за яких обставин здобув освіту.

6. Роль книги в духовному становленні письменника.

7. Життєві віхи біографії (дати).

8. Люди, з якими спілкувався, дружив.

9. Естетичний ідеал письменника.

10. Головні твори (стиль, жанри).

11. Громадська діяльність письменника.

12. Значення життя і творчість письменника для його сучасників та для нашого часу.

Роман в новелах «Вершники»

Скорочено. Короткий зміст

Подвійне коло

Лютували шаблі, Половці не пізнавали один одного. Був серпень 1919 р. загоном Добровільної армії Денікіна командував Половець Андрій, кінне козацтво отамана Петлюри вів Оверко Половець. До Оверка підвели Андрія. Перед смертю Андрій згадує слова батька: «… тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду!» На це Оверко відповів: «… Рід – це основа, а найперше держава». Андрія зарубали.

А берегом моря походжає старий Половець, дивиться в бінокль – з моря наближається шаланда.

Із-за лісу вискочили вершники з чорним прапором – махновці, на чолі з Панасом Половцем. Оверко сидів з рубаною головою. Під’їхав 14-річний Сашко Половець. Перед смертю Оверко згадує батькові слова, але Панас його вбиває. Він закопує обох братів, говорячи: «… Хай не кажуть, що я рід зневажив!» — так відбувся похорон.

Здалеку розгорнувся чорний прапор загону інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. Махновці здалися. Тепер уже Панас перед стратою згадує слова батька, потім вихопив пістолет і пустив собі кулю в рот. «Стріляй і мене,» — кричав Сашко. Іван став скубти його за чуба.

На степу під Компаніївкою одного дня серпня 1919 року стояла спека.

Дитинство

Перекопська рівнина. Малий Данилко виходив з хати, покинувши сестру, коло якої був за няньку, та йде в степ.

Малий чабанець (що може вивчитись на чабаненка і, нарешті, заступити батька – чабана ) повертався смерком додому.

Данилко колише малу сестру Вустю і не може вискочити на дощ, і коли вже вона вмре. А як добре пахнуть мертві, коли їх покладуть на лаву, прадід Данило читає псалтир. Дуже радісно, коли хтось умирає – без Данилка та справа не обходиться: прадіда кличуть читати псалтир, а правнук іде за поминальника, отак удвох і годуються.

Мати дуже гарно розмальовує печі, все село кличе її. Настав Великдень, мати завжди плаче, бо батько не вилазить із чужих хат і випиває з усіма, адже чабана Ригора частували всі. Данило знаходив батька, вів додому, лаяв його та плакав.

У хаті коло столу сиділа мати та прадід, на столі бідне розговіння, батько – п’яничка нарізав свячений хліб хрестом, а по обличчю матері котилися сльози.

Хлопець з прадідом пішли до моря, потім од моря заглибились у степ. Прадід нахилився до квітки і раптом упав неживий. Данилко озирнувся навколо, і вперше відчув себе самотнім.

Шаланда в морі

Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів. На березі стояла стара Половчиха, вона була висока та строга. Вирядивши в море чоловіка, вона виглядала його шаланду.

Після довгих віків показувалася шаланда в морі. Розгойдує її, кидає, Мусій з чужим чоловіком б’ються до берега. На березі виріс натовп. Шаланду перекинуло, рибалки на березі поздіймали шапки, і в цей час побачили у морі помах руки. Чужа людина вилізла на берег. Половчина пізнала Чубенка. А її чоловік Мусій загинув. Усі розійшлися, а Половчиха не рушила з місця. Вона була доброго рибальського роду, тримала хату в залізному кулаці, стояла на чолі родини, мов скеля в штормі.

Раптом із темряви моря вона почула голос чоловіка. Він говорив: «Наша артіль бідна, і кидати шаланди в морі не годиться. Я – голова артілі, то мусив і рятувати».

І подружжя Половців пішло до домівки.

Батальйон Шведа

Херсон. Партизанський загін двох сотень – батальйон Шведа. Веде його молодий комісар. Парад. На плац виходить товариш Швед. Мешканці оточують плац, придивляючись до захисників революції. Іде парад. Товариш Данило поїхав до Дніпра, де готувалася нічна експедиція. Вночі відчалили шаланд тридцять, на передній – командир Швед, на задній – комісар Данило. Курс тримали на Кардашин. Рибалка сказав, що там кадетів мало, стережуть вони їх під Олешками. Почався бій – офіцерня почала тікати. Загін Шведа перетрусив буржуазію, їх проводжали тепло й привітно.

Лист у вічність

Тоді мало бути більшовицьке повстання проти гетьмана і німців, яке покотиться Пслом. Солдати обшукували всі закутки – шукали листоношу. Оглядали озера і знайшли його, непритомного, чорного від п’явок. Листоношу змусили ковтнути капітанового рому. Він потроху очуняв. Напруживши волю, він забував потроху ті відомості, яких хотів від нього капітан: що він член підпільного комітету; де закопав рушниці та кулемет, які повинен передати повстанцям.

Листоноша хотів одразу вмерти, але не мав права: справа революції лежала в його крихітному житті. Він повів показувати закопану зброю. Дійшли до купи піску, німці почали копати, згаяли годину і зрозуміли, що їх обдурили. Його водили селом, куди він показував, але нічого не знаходили – і так до вечора. Аж ось побачили вогні. «Ось хто візьме зброю» — крикнув листоноша. І сотник у нього вистрелив. Цей лист у вічність пішов од рядового бійця революції.

До підводи з мертвим листоношею підійшов Чубенко, зняв шапку і поцілував Василиху (матір листоноші) в руку. Лист у вічність пішов разом із життям, як світло від згаслої одинокої зорі.

Чубенко, отаман полку

На коні їхав Чубенко – сталевар, командир червоного полку. Вів загін, зв’язку з Червоною Армією не було. Донбас попереду ввижався курний і рідний. Була осінь 1920 року. Несли хворих. Лікар пропонує зайти в село, залишити там хворих. Чубенко відповів, що бійці Донбас хочуть побачити.

Загін усе йшов, поранені просили їх не мучити й добити.

Загін зупинився коло озера. Чубенко чув, що тиф його ламає, крикнув: «За мною». Але ніхто не ворухнувся – почався бунт. Але Чубенко кожному подивився в очі, сказав «нада вперед» — і пішов. За ним кінь, і мовчки рушив загін.

Раптом пролунав постріл. Це був лікар, він стріляв у спину, потім Чубенко його застрелив.

Стали на ночівлю. Живі ховали мертвих. Чубенко поїхав на розвідку, хотів щось знайти, щоб зорієнтуватися по карті. Він втратив свідомість. Прокинувся на лаві, документи та наган лежали на столі. Людей було троє, привітали його, запропонували допомогу.

Чубенко простився з партизанами і пішов лісом до своїх. Світало, Чубенко розповів про зміст операції, щоб кожен боєць знав своє місце. Треба йти на Кам’яний Бріз і зустрітися з партизанами.

Почався бій, ворог замаскувався під жінок. Чубенкові пішли в атаку і з’єдналися з підмогою – загоном Івана Половця. Чубенко сказав йому: «Спасибі, брате, і клади мене куди хоч», — і це був кінець героїчного змагання Чубенка, командира полку.

Шлях армії

Чубенко їхав на червоній тачанці свого кулеметника, коваля Максима. Донбаський полк переслідував ворога. Чубенко схудлий після тифу, і Максим сиділи на тачанці. Чубенко тримав ковану із заліза троянду.

Це було чудо досконалості, натхнення, ніжний витвір молотка, радість металу, що вицвів.

Коваль розповідав, що як тільки траплялася нагода, він кував троянду, кінчив кувати в пустелі.

Був 1917 рік.

Чубенко дав наказ зупинитися, почав обходити полк.

Максим продовжив розповідь, як мав їхати до Гуляй-поля і працювати з Махном. Ми вступили з батьком у дискусію. Він схопив товариша, поволік на трибуну і вистрелив у нього. Почалася стрілянина. Ми бігли Гуляй-полем, відстрілюючись. Нас підпалили у хаті, коли втрачали свідомість, то співали: «Вставай, проклятьем заклейменный…» Із полум’я нас врятувалося троє: я (Максим), Ляшко, Сербін. Тоді ми пофарбували тачанку у червоний колір.

Чубенко дивився у бінокль – перед ним була Каховка, Каховський плацдарм Червоної Армії. На очах Чубенка плацдарм ожив, загорівся бій. Незабаром з’явилися літаки, стали бомбити. Але Чубенкові взяти участь у бою не довелося — вже будо відбито всі атаки.

Чабанець Данило їде землею свого дитинства. Він напише історію свого роду, як прийшов у революцію. Він повертався до полку Шведа. Наблизившись до хутора, Данило побачив Шведа, який висів на дереві. Живим залишився лише хлопчик – червоноармієць. Від нього той дізнався, що білі їхали з червоними прапорами. Швед повірив, що то свої, ніякого бою не було. Так загинув Швед і партизани. Вперше в життя Данило заплакав.

Революційне військо мало завдання знищити армію Врангеля, не допускаючи до Криму. Перший етап ліквідації закінчено, ворог зазнав великих втрат. Командувач – справжній маршал революції. Видає наказ атакувати Турецький вал. З’явилися повстанці, на чолі з Махном, які запропонували допомогу Червоній Армії.

Командувач підписав наказ про дальший розвиток. Підпис стояв – «Фрунзе». Армія велася до Криму. Там був і Іван Половець.

Але махновці помітили червону тачанку Максима. Коли її наздогнав Чубенко, Максим був із розрубаною головою, а поруч сидів неушкоджений Данило, тримаючи троянду. Чубенко взяв троянду.

Сталевар Чубенко стояв із трояндою в руці на воротях Криму.

Адаманенко

Я, сталевар Чубенко, таких майстрів, як Фрідріх Іванович, на руках носити буду.

Спогади мої трохи. Було мені тридцять років, хлопець я був кріпкий, читав різні книжки, батька й матері я не знав; батька чавун обварив – помер; мати – через сухоти.

Одного разу коло ставка зустрів товариша й відчув, як закипіла в мене революційна свідомість. Був у нас колись Адаменко, та немає його. Звелів я вибити зі скелі пам’ятника. Він стоїть над водою коло ставка. Я зустрів дівчину, яка стала мені за дружину, і прожили ми кілька років, придбали собі доньку, пережили імперіалістичну війну, дочекалися німців у Донбас, оголосили страйк, я почав збирати шахтарський революційний загін. Згодом він став полком.

1918 рік – стали ми підданцями нової держави, українцями пана гетьмана. Взявся я формувати партизанський загін «Вся влада Радам». Дістав я директиву підпільної трійки – обстріляти військовий поїзд. Допомагати мені буде отаман Адаменко з найгіднішим селянством.

Адаменко не запізнився, почав прислухатися до мого кашлю (я захворів був), взявся робити масаж. Пояснив, що його спеціальність – медицина, в армії він за ветеринарного фельдшера. Він мені одразу полюбився, був з нього партизанський герой.

Взялися ми радикально лікуватися: поклали мене на сіно на гарячу піч і цілий тиждень піч гріли, а сіно поливали водою. Вилікували.

Прокинувся, чую Адаменко регоче. Він переконав парафіян, що треба розібрати по домівках усе церковне добро, щоб німцям не дісталося. Кожному хотілося мати щось із золота. Закінчилося тим, що церкву спалили, щоб покрити гріх.

Билися ми різними способами. Розповім вам про бабський бій, що вигадав Адаменко. Ми переодяглися у жінок, підійшли на близьку відстань, й розгорнули бій. Адаменко у довгому вбранні увесь бій пройшов, не загубив не різка намиста.

Другий бій адаменківської стратегії. Там загинула його дівчина і моя дружина. Знайшовся серед нас той, хто видав їх гетьманцям. Я знайшов розстріляну дружину. Прокляв я гетьманську Україну моїм горем, сів на коня і не злазив доти, доки не знищили ми цю державу. Де ми проходили – там ставала Республіка Рад.

Наздогнали ми сотню гетьмана Скоропадського, які стали на ночівлю у школі. Уночі ми підперли двері і почали кидати у вікна запалені віхті соломи. Це була друга Адамова вигадка.

Через рік була третя вигадка. 1919 рік. Ми партизанили Донбасом. Нам довелося стати віч-на-віч з дроздовським полком. Ми розбили загін на 2 половини і почали робити галас. Три дні відступали з боєм туди, куди нам було потрібно. Ми з Адаменком зближалися, дроздовці йшли за кожним з нас. Одного вечора обидва загони зустрілися. Дроздовські частини наступали одна на одну і кожна думала, що натрапила на нас. Розпочалася стрілянина. Адаменко дістав кулю в рота, відвезли в лікарню.

Зранку я прийшов до нього. Він ходив з кутка в куток. На ліжку лежали речі його покійної нареченої, він побачив мене і написав слова про неминучу суку – смерть. Я вийшов до лікаря. І в цей час почув постріл. Адаменко застрелився.

П’ять років стоїть наша держава, варитимемо сталь, любитимемо Леніна, слава нашому Донбасові й вічна пам’ять загиблим бійцям!

Харків, 1932 – 1935.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал