Робоча програма навчальної дисципліни пп кримінально-виконавче право



Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.86 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3

Задача 11. Громадянин М. у віці 17 років вчинив розбійний напад. Через рік він був засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі. Він був направлений для відбування покарання у виховну колонію. Чи правильно визначено вид колонії? Відповідь обґрунтуйте.

Задача 12. Громадянка З. була засуджена за ст. 196 КК України до 2 років позбавлення волі. Який вид УВП має бути визначений для засудженої?

Задача 13. Л. був засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 9 років позбавлення волі. Л. для відбування покарання визначена виправна колонія середнього рівня безпеки. Чи правильно визначена установа відбування покарання?

Задача 14. 15 жовтня 2014 р. Н. був засуджений до позбавлення волі за ч.2 ст.286 КК України до 5 років, за ч. 1 ст.135 КК України до 2 років, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України до 7 років. Н. визначена виправна колонія мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання. Раніше Н. відбував покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду від 10 жовтня 1995р. за ч.2 ст.215 КК України, за яким він був засуджений до одного року позбавлення волі. Чи правильно визначена виправна колонія цій особі?

Задача 15. К. було засуджено до 5 років позбавлення волі за ст. 187 КК України і направлено до колонії середнього рівня безпеки. На момент винесення вироку йому виповнилося 60 років. Через тиждень після прибуття до колонії виявилося, що К. раніше 20 років тому відбував покарання за такий самий злочин, крім того коли він був неповнолітнім, притягався до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 140 КК України (1960 р.) до одного року позбавлення волі у колонії. Як слід діяти у цьому випадку? У якій колонії Кравченко повинен відбувати покарання?

Задача 16. 12 червня 2015 р. Р. було засуджено за ч.2 ст.189 КК України і за ч.1 ст.186 КК України остаточно до 4-х років позбавлення волі з відбуванням покарання у ВК середнього рівня безпеки. Раніше, 12 грудня 2008р. Раков притягався до кримінальної відповідальності за ст.194 КК України до 1-го року виправних робіт. 20 квітня 2009р. він був направлений до ВК загального рівня безпеки на невідбутий строк покарання у зв'язку з тим, що злісно порушував вимоги режиму під час відбування виправних робіт . Чи правильно визначено Ракову вид колонії?

Задача 17. Перевіряючи стан дотримання законності у ВК середнього рівня безпеки прокурор встановив що у цій колонії тримається засуджена М., яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за ст.185 та 186 КК України і знову була засуджена за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Чи на законній підставі Мірошникова відбувала покарання у цій колонії?

Задача 18. М. був засуджений за ч. 3 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі і направлений для відбування покарання у ВК мінімального рівня безпеки. Через 3 місяці адміністрація ВК встановила, що Марченко неодноразово був засуджений до позбавлення волі, відбував покарання у місцях позбавлення волі, але всі судимості були погашені. Адміністрація колонії повідомила про це прокурора. Яких заходів має вжити прокурор? Чи є Марченко особою, яка раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі?


Задача 19. Засуджений М., 1970 року народження, який навчався у 11 класі загальноосвітньої школи, систематично пропускав заняття, а пізніше заявив, що він надто старий для навчання і навчатися більше не буде. Тоді начальник соціально-психологічної служби застосував до засудженого М. заходи стягнення у виді дисциплінарного штрафу у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати. Проаналізуйте правомірність дій начальника соціально-психологічної служби.

Задача 20. Засудженому до позбавлення волі Ф. було призначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, але за його згодою він був залишений у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування. Функції якого виду виправної колонії повинен виконувати слідчий ізолятор, в якому Федорик залишився для роботи з господарського обслуговування?

Задача 21. С. було засуджено до 13-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Хто і в якому порядку повинен виконати вирок у частині конфіскації майна?


Задача 22. Чи має право державний виконавець забезпечити виконання штрафу як виду кримінального покарання, здійснивши відрахування розміру штрафу із заробітної плати засудженого?

Задача 23. У засудженого А., який відбуває покарання у виді позбавлення волі в дільниці ресоціалізації виправної колонії середнього рівня безпеки, тяжко захворіла бабуся у Казахстані. Він звернувся до начальника виправної колонії з проханням дозволити йому короткочасний виїзд за межі колонії, щоб допомогти бабусі, яка виховувала його. У проханні засудженому було відмовлено. Чи обґрунтована з точки зору чинного законодавства відмова засудженому Андрійку?

Задача 24. Корольов був засуджений до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. Через півтора року він скоїв крадіжку індивідуального майна, за що був засуджений на 2 роки позбавлення волі. Враховуючи, що Корольов засуджений вдруге до позбавлення волі, йому було призначене відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки. Чи правильно призначено вид виправної колонії?

8. Методи навчання

Використані методи навчання:



  • за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації – словесні, наочні, практичні;

  • за характером пізнавальної діяльності – пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький;

  • залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;

  • класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація студента, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.

Доцільно виділяти чотири великих групи методів навчання.
І група методів: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

  • словесні методи - бесіда, лекція.

  • наочні методи - ілюстрація, демонстрація

  • практичні методи: аналіз навчальних кримінальних справ, моніторинг ЗМІ, практичні роботи, реферати учнів

  • Індуктивні методи. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

  • Дедуктивний метод активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

  • репродуктивні методи

  • творчі, проблемно-пошукові методи

  • Проблемний метод

  • навчальна робота під керівництвом викладача;

  • самостійна робота учнів поза контролем викладача.

ІІ група методів: Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності.



  • роз'яснення мети навчального предмета;

  • вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні);

  • заохочення та покарання в навчанні: оцінка студента за успіхи, усне схвалення та осуд педагога.

  • створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу;

  • пізнавальні рольові ігри, навчальні дискусії

ІІІ група методів: Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є:


  • контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого студента, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

  • навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню та систематизації навчального матеріалу, удосконаленню підготовки студента;

  • діагностично-коригуюча, що допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

  • стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності, формує мотиви навчання;

  • виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Ця система спирається на загальновживаний дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок, який базується на таких вимогах:

  • систематичність обліку та контролю;

  • всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю;

  • диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю);

  • об'єктивність оцінювання;

  • урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності викладача;

  • єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.

IV група методів: Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Бінарні - подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле або два методи поєднуються в один.

словесні, наочні та практичні, об'єднавши їх за відповідними формами та визначивши чотири рівні їх застосування:


  • на інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

  • на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

  • на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно-евристичного методу;

  • на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Інтегровані (універсальні) - це поєднання трьох-п'яти методів у єдине ціле під час організації навчання.


9. Методи контролю
Поточний контроль проводиться з метою перевірки рівня підготовленості студентів до виконання конкретної роботи, а також отримання оперативної інформації щодо якості засвоєння навчального матеріалу, керування навчальним процесом й вдосконалення методики проведення занять, а також стимулювання самостійної роботи студентів. Він здійснюється під час проведення практичних занять.

Бали за поточний контроль з дисципліни дорівнюють середньо-виведеній оцінці поточної успішності студента (тобто оцінка складається з оцінок, одержаних під час практичних занять, які додаються і діляться на кількісний показник оцінок).

Поточний контроль успішності студента оцінюється за п’ятибальною шкалою. Якщо студент жодного разу не відповідав на практичних заняттях та за відповідний поточний контроль не має ніякої оцінки, то на цій підставі він не може бути допущеним до складання іспитів та заліків.

Підсумковий контроль потрібен щодо визначення результатів навчання на певному кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах (ступеня досягнення навчальної мети з дисципліни, групи дисциплін, або її розділам). Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студентів.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового іспиту, семестрового диференційованого заліку або семестрового заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою. Результати семестрового контролю фіксуються в екзаменаційній відомості та заліковій книжці студента.



Заліки є формою перевірки засвоєння студентами навчального матеріалу, виконання курсових робіт, програм практик. Заліки можуть встановлюватися з дисципліни в цілому, або за її розділами. Заліки проводяться усно або письмово.

Заліки приймаються викладачем, який проводить заняття в групі, або тим, хто читає лекції з даної дисципліни. Викладач, як правило, виставляє заліки студентам, ще до початку заліку за результатами поточного контролю.

Результати заліків оцінюються: «зараховано», «не зараховано». Згідно навчальних планів в НУ «ОЮА» захист курсової роботи й практики оцінюється заліком з диференційованою оцінкою. Задовільні оцінки заліків заносять у залікову відомість й залікові книжки студентів. Оцінки «не зараховано», «незадовільно» відмічають тільки у заліковій відомості.

Студент, який отримав при складанні заліку оцінку «не зараховано» або «незадовільно», має право повторно скласти залік з дозволу декана факультету (директора інституту) у встановленому порядку.

Якщо студент повторно не склав залік, він втретє складає залік перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача з кафедри, на якій викладається дисципліна, які призначуються завідувачем кафедрою.

У разі неявки студента на залік, у заліковій відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Студент, який не з’явився на залік без поважної причини , вважається невстигаючим й підлягає відрахуванню з академії або йому дозволяється скласти залік у порядку ліквідації академічної заборгованості.

Семестровий іспит – це форма підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Проведення семестрових іспитів має мету перевірити й оцінити навчальну роботу студентів, рівень отриманих ними знань та вміння користуватися цими знаннями під час рішення практичних завдань. Іспити проводяться в період екзаменаційних сесій.

Студенти допускаються до семестрових іспитів за умов, що вони склали всі семестрові заліки з дисциплін, передбачених у поточному семестрі й захистили курсову роботу.

На семестровий іспит студент приходить з заліковою книжкою, яку пред’являє викладачу на початку іспиту.

Семестровий іспит приймається, як правило, лектором даного потоку. Форма проведення семестрового іспиту (усна чи письмова) визначається кафедрою й затверджується деканом факультету.

Результати семестрового іспиту оцінюються згідно з чотирибальною системою оцінювання: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно». Задовільна оцінка заноситься у екзаменаційну відомість й в залікову книжку студента, а незадовільна – тільки у відомість. Екзаменаційні відомості складаються в одному екземплярі, підписуються деканом факультету; після складання іспитів остаточно оформлюються, одразу ж здаються до деканату та зберігаються там як документи строгої звітності до закінчення студентами академії, після чого вони здаються на зберігання до архіву як документи постійного зберігання.

Оцінка оголошуется студенту одразу ж після закінчення відповіді.

Студент, який отримав на семестровому іспиті оцінку «незадовільно», має право повторно скласти іспит з дозволу декана факультету у встановленому порядку.

Якщо студент повторно отримав оцінку «незадовільно» при складанні семестрового іспиту, за його бажанням він може бути допущений деканом факультету до складання семестрового іспиту у третій раз. Втретє студент складає семестровий іспит перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача на чолі з завідувачем кафедрою, на якій викладається дисципліна, які призначуються деканом факультету.

У разі неявки студента на семестровий іспит в екзаменаційній відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.



Викладач має право виставити студенту оцінку до початку семестрового іспиту за результатами його участі у практичних занять, конференціях або інших видах навчальних занять з даної дисципліни, але не нижче «добре». Для цього він на початку екзаменаційної сесії доповідає на засіданні кафедри про результати поточного контролю і на підставі цього виноситься рішення кафедри щодо того, хто з студентів може отримати семестровий іспит за результатами поточного контролю.

Державна атестація студентів проводиться після виконання ними всіх вимог навчальних планів й програм навчання. При проведенні державної атестації перевіряється відповідність рівня та якості підготовки студентів кваліфікаційним вимогам, ступінь засвоєння ними програм навчання. При цьому перевіряються як теоретичні знання, так й практичні навички випускників відповідно до отриманої спеціальності й кваліфікації. Державна атестація випускників складається з двох державних іспитів - з теорії держави та права та зі спеціальності й захисту кваліфікаційної (дипломної або магістерської) роботи.
Підсумковий контроль у формі заліку за наступним списком питань :


  1. Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет та система.

  2. Джерела кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавче законодавство.

  3. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.

  4. Поняття та характеристика кримінально-виконавчих правовідносин.

  5. Основні принципи кримінально-виконавчого законодавства України.

  6. Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у кримінальній політиці держави.

  7. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, їх завдання та функції. Сучасні тенденції вітчизняної пенітенціарної політики.

  8. Загальна характеристика міжнародних стандартів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими.

  9. Характеристика Мінімальних стандартних правил ООН поводження з ув’язненими та Європейських в’язничних правил.

  10. Заснування та розвиток перших пенітенціарних систем світу.

  11. Пенсільванська (філадельфійська) та Обернська пенітенціарні системи.

  12. Прогресивна (ірландська та англійська) система виконання покарань.

  13. Концепція «Паноптикону» Джеремі Бантама. Раціональна в’язнична архітектура.

  14. Зародження і розвиток вітчизняної пенітенціарної системи до початку 20 століття.

  15. Основні етапи розвитку радянської пенітенціарної системи.

  16. Особливості розвитку пенітенціарної системи незалежної України.

  17. Загальна характеристика кримінально-виконавчої системи України. Проблема відомчої підпорядкованості системи виконання покарань.

  18. Система органів та установ, що виконують покарання в Україні, їх відомча належність.

  19. Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції.

  20. Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.

  21. Кримінально-виконавча інспекція: завдання та функції.

  22. Виправні колонії як суб’єкти виконання покарань та їх види.

  23. Виховні колонії та їх місце у системі установ виконання покарань.

  24. Виправні центри як установи виконання покарань.

  25. Арештні доми як установи виконання покарання у виді арешту.

  26. Військові частини та гауптвахти як суб’єкти виконання окремих покарань щодо військовослужбовців.

  27. Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань.

  28. Основи правового статусу засуджених.

  29. Основні права засуджених.

  30. Основні обов’язки засуджених.

  31. Право засуджених на особисту безпеку.

  32. прокурорський нагляд і відомчий контроль за виконанням покарань.

  33. Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.

  34. Спостережні комісії у системі громадського контролю за дотриманням прав засуджених.

  35. Ізоляція як сутнісна основа окремих видів покарань.

  36. Поняття та загальна характеристика покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

  37. Класифікація покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

  38. Вимоги міжнародних документів щодо застосування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

  39. Організаційно-правові засади виконання покарання у виді штрафу.

  40. Особливості виконання покарання у виді конфіскації майна.

  41. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

  42. Загальні положення виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

  43. Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт.

  44. Загальні положення виконання та відбування покарання у виді виправних робіт.

  45. Функції кримінально-виконавчої інспекції під час виконання окремих покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

  46. Функції органів внутрішніх справ під час виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі.

  47. Особливості призначення та виконання покарань відносно військовослужбовців.

  48. Службові обмеження для військовослужбовців: порядок та умови виконання та відбування.

  49. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

  50. Виконання покарання у виді арешту.

  51. Правовий статус засуджених до арешту.

  52. Загальна засади виконання та відбування покарання у виді обмеження волі.

  53. Правовий статус засуджених до обмеження волі.

  54. Поняття та сутність інституту пробації.

  55. Загальні засади призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

  56. Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі.

  57. Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі.

  58. Класифікація засуджених до позбавлення волі: поняття, види та значення.

  59. Критерії класифікації засуджених до позбавлення волі.

  60. Вимоги щодо роздільного тримання засуджених в установах виконання покарань.

  61. Діяльність Регіональних та Апеляційних комісій з розподілу засуджених до позбавлення волі щодо визначення засудженому виду установи.

  62. Підстави та порядок залишення засуджених до позбавлення волі у слідчих ізоляторах.

  63. Порядок переміщення і прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній.

  64. Структурні дільниці виправних і виховних колоній.

  65. Зміна умов засуджених до позбавлення волі в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду, як втілення прогресивної системи виконання покарань.

  66. Поняття режиму у колоніях та засоби його забезпечення.

  67. Особливості режиму у колоніях різних типів.

  68. Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму.

  69. Оперативно-розшукова діяльність як засіб забезпечення режиму.

  70. Підстави та порядок застосування фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї до засуджених до позбавлення волі.

  71. Режим особливих умов у колоніях.

  72. Розпорядок дня як елемент виховного впливу на засуджених до позбавлення волі.

  73. Основні права, обов’язки і обмеження засуджених до позбавлення волі.

  74. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами.

  75. Правове регулювання короткочасних виїздів за межі виправних і виховних колоній.

  76. Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

  77. Виправлення та ресоціалізація засуджених: поняття та зміст.

  78. Праця засуджених до позбавлення волі та її соціальні аспекти.

  79. Порядок залучення засуджених до позбавлення волі до праці, її форми, принципи та оплата.

  80. Поняття, зміст, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.

  81. Особливості організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.

  82. Самодіяльні організацій засуджених до позбавлення волі у системі заходів виховного впливу.

  83. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі: види та порядок застосування.

  84. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.

  85. Злісний порушник установленого поряду відбування покарання у виді позбавлення волі.

  86. Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі: підстави та порядок реалізації.

  87. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.

  88. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми.

Соціально-виховна робота з неповнолітніми засудженими у виховних колоніях.

  1. Переведення засуджених з виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли 18-річного віку.

  2. Особливості виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

  3. Правовий статус засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі.

  4. Міжнародній досвід виконання покарання в виді довічного позбавлення волі.

  5. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання.

  6. Поняття, сутність та порядок застосування амністії.

  7. Поняття та порядок застосування помилування.

  8. Дострокове звільнення від відбування покарання: види та порядок здійснення.

  9. Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.

  10. Механізм соціальної адаптації осіб, що відбули покарання, відповідно до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк».

  11. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування.

  12. Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд.

  13. Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.


10. Шкала оцінювання

10.1. Критерії національної шкали
На оцінку «відмінно» (5 балів) - заслуговує повна, правильна і точна відповідь студента, яка свідчить про те, що він володіє навчальним матеріалом, термінами, може чітко висловлювати свою думку, порівнювати, робити логічні висновки, що крім матеріалу, яким студент оволодів у процесі вивчення навчальної дисципліни, що окрім матеріалів підручнику, він використовував додаткові матеріали: нормативно-правові акти, монографічну та іншу літературу.

На оцінку «добре» (4 бали) - заслуговує повна і правильна відповідь, яка вказує на те, що студент взагалі володіє навчальним матеріалом, термінами, може висловити свою думку, зробити порівняльний аналіз, логічні висновки, але його знання, в основному, базуються на матеріалах підручнику або навчального посібнику.

На оцінку «задовільно» (3 бали) - заслуговує правильна, але неповна відповідь, яка свідчить про те, що студент вивчав матеріал, але не може логічно та повно висловити свою думку, з будь-яких умов не може зробити порівняльного аналізу, що знання його носять обмежений рамками підручнику матеріал.

На оцінку «незадовільно» (2 бали) - заслуговує відповідь, яка є неправильною та неповною, свідчить про те, що студент не розуміє значення термінів, не може ними апелювати.

На оцінку «незадовільно» (1 бал) – заслуговує відсутність відповіді студента на поставлене запитання, або відсутність без поважних причин самого студента під час проведення поточного або підсумкового контролів.

10.2. Шкала оцінювання: національна та ECTS


Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано



82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни


11. Методичне забезпечення
1. Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право».

2. Плани практичних занять із навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право».



3.Комплекс навчально-методичних матеріалів з самостійної роботи студентів

12. Рекомендована література
Базова

Закони України та міжнародно-правові документи:


  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141

  2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131 (з наступними змінами та доповненнями).

  3. Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року// Урядовий кур'єр від 06.06.2012 № 99

  4. Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР від 18.12.1984 1984 р., № 51, стаття 1122 (з наступними змінами та доповненнями).

  5. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.

  6. Про міліцію // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20 .

  7. Про оперативно-розшукову діяльність // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

  8. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358 (з наступними змінами та доповненнями).

  9. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 2-3. – Ст. 12 (з наступними змінами та доповненнями).

  10. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. - № 3-4. - ст. 21 (з наступними змінами та доповненнями).

  11. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, №30, ст.409.

  12. Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України. Закон України від 02.03.2000 р.  1526-III

  13. Про пробацію: Закон України від 5 лютого 2015 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2015. - № 13. - ст. 93.

  14. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230

  15. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст.451

  16. Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 32, ст.215.

  17. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 17 березня 2011 року // Голос України вiд 14.04.2011 - № 68

  18. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 52, ст.455.

  19. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (1957 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  20. Декларація про захист всіх осіб від катувань і інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1975 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  21. Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання (1984р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  22. Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (1979 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  23. Принципи медичної етики, що визначають роль працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, у захисті ув'язнених чи затриманих осіб від катувань і інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання (1982 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  24. Заходи, що гарантують захист прав тих, хто засуджений до страти (1984 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

  25. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила, 1985 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  26. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню та ув'язненню в будь-якій формі (1989 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

  27. Мінімальні стандартні правила ООН стосовно заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням (Токійські правила, 1990 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  28. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  29. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками від ЗО листопада 1964 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  30. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини 1950р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  31. Європейська конвенція з попередження катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  32. Європейські тюремні правила, оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  33. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи від 9 березня 1976 р. «Про деякі міри покарання, альтернативні позбавленню волі» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  34. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи стосовно виборчих, громадянських та соціальних прав ув'язнених від 1 лютого 1962 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  35. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи про працю ув'язнених від 18 вересня 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  36. Резолюція Комітету міністрів Ради Європи про освіту в тюрмах від 13 жовтня 1989р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  37. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи стосовно системи ув'язнення та поводження з небезпечними злочинцями від 24 вересня 1982р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  38. Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи стосовно надання короткотермінових відпусток ув'язненим від 24 вересня 1982 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  39. Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів, оголошені рекомендацією № К. (92) 16 Комітету міністрів Ради Європи[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua..

  40. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  41. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950), ратифікована Законом України № 475/ 97-ВР від 17.07.97 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  42. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VІІІ від 19.10.73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua. Безпалюк О., Гель А. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі / Безпалюк О., Гель А // Вісник прокуратури. – 2006. – №12. – С. 56-65.с.



Підзаконні нормативно-правові акти:


  1. Положення про Державну пенітенціарну службу України. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014  225 Електронний ресурс. Джерело – офіційний веб-сайт Верховної Ради України www.rаda.gov.ua

  2. Про схвалення Концепції Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1511-р[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  3. Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань
    Наказ Держдепартаменту виконання покарань, МВС України; від 19.12.2003 №270/1560[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  4. Про затвердження Інструкції про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань. Наказ Мін'юсту України від 22.11.2011 № 3361/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  5. Порядок розгляду звернень громадян у Державній кримінально-виконавчій службі України. Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 23.07.2013 р. № 1475/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  6. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Наказ Мін'юсту України від 08.06.2012 № 847/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  7. Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим. Наказ Мін'юсту України, МОЗ України від 10.05.2012 № 710/5/343[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  8. Про Громадську раду з питань дотримання прав людини в установах виконання покарань Наказ Мін'юсту України від 05.06.2006 № 46/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  9. Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Затверджено Наказом Мін'юсту України від 08.02.2012 № 222/5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  10. Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Затверджено Наказом Мін'юсту України від 08.02.2012 № 222/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  11. Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі Наказ Мін'юсту України від 08.02.2012 № 222/5[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  12. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року N 429 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. N 1042) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  13. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  14. Про затвердження Інструкції про охорону та нагляд за засудженими у виховно-трудових колоніях Державного департаменту України з питань виконання покарань: Наказ Держдепартаменту вик. покарань вiд 03.10.1999 № 140. Зареєстровано: Мін'юст України вiд 16.11.1999 № 790/4083 (з наступними змінами та доповненнями).

  15. Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
    Наказ Міністерства юстиції України від 12.02.2014 № 324/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  16. Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Наказ Міністерства юстиції України від 02.07.2013№ 1304/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  17. Про затвердження Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися у вільний від роботи час з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах: Наказ Держдепартаменту вик. покарань від 05.04.2006 N 72. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2006 р. за N 495/12369 (з наступними змінами та доповненнями).

  18. Про затвердження Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні. Наказ Міністерства оборони України від 18.05.2015  № 215[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

  19.  Про затвердження Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців Наказ Міноборони України від 26.09.2013  656 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал