Робоча програма навчальної дисципліни пп 21 «менеджмент продуктивності» перепідготовки спеціалістів



Скачати 381.88 Kb.

Сторінка2/2
Дата конвертації01.01.2017
Розмір381.88 Kb.
ТипРобоча програма
1   2
Тема 9. Менеджмент продуктивності на мікрорівні
На мікрорівні управління продуктивністю зводиться до
її систематичного підвищення за рахунок різноманітних мікрорівневих чинників. Так, продуктивність за чинником «вироби» підвищується в тих випадках, коли підвищуються їх якісні характеристики при зниженні цін. Це сприяє збільшенню попиту на такі вироби і продуктивність зростає за рахунок
«ефекту масовості». Постійне зниження витрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва товарів і послуг є важливим чинником зростання продуктивності.
Це зумовлюється тією обставиною, що матеріальні витрати в собівартості продукції займають в різних галузях економіки високу питому вагу – від 70 до
90%.
Для вимірювання рівня віддачі матеріальних ресурсів існує певна система показників, основними із яких є матеріаломісткість, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалу та інші. Управління продуктивністю основних фондів і виробничих потужностей зводиться, перш за все, до збільшення їх екстенсивної і інтенсивної віддачі. Для визначення рівня використання основних фондів і виробничих потужностей застосовуються такі показники як коефіцієнт змінності роботи обладнання, фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт використання обладнання та інші.
Чільне місце в підвищенні продуктивності посідають інформаційні виробничі технології. Адже, наприклад, своєчасна і достовірна інформація, що використовується менеджерами не дозволяє марнувати час при опрацюванні управлінських рішень, при проектуванні науково-дослідницьких
і

13 експериментально-конструкторських робіт (НДЕКР), при виготовленні і реалізації продукції.
Виробничі технології є технологічною складовою техніко-технологічної бази виробництва. Постійна модернізація виробничих технологій зумовлює більш високу віддачу виробничих ресурсів. Значне місце у підвищенні продуктивності відведено інноваційним капітальним вкладенням.
Економічна теорія і виробнича практика розрізняють загальну
(абсолютну) та порівняльну продуктивність (ефективність) капітальних вкладень. Абсолютна продуктивність капітальних вкладень – це їх загальна віддача за певний період часу (як правило за рік). Коли є декілька
інвестиційних проектів, то визначається порівняльна продуктивність капітальних вкладень. Це здійснюється з тією метою, аби визначити найпродуктивніший варіант інвестування. Існує два взаємозв’язані показники за допомогою яких визначають абсолютну продуктивність капітальних вкладень. Коефіцієнт продуктивності (прибутковості) капітальних вкладень, другий зворотний до першого період (строк) окупності капітальних вкладень.
Існують певні показники і оцінювання рівня продуктивності фінансових
інвестицій.
У підвищенні продуктивності на підприємствах вирішальну роль відіграє персонал. Серед багатьох функцій управління продуктивністю персоналу провідну роль відіграє кадрове планування, яке має бути органічною складовою загальної системи планування на підприємстві. Якщо ж планування кадрів на буде узгоджувались з виробничим планом, планом науково-дослідних робіт, планом продаж, фінансовим планом, то воно буде малопродуктивним, оскільки в цьому випадку професійні, кваліфікаційні якості персоналу не завжди будуть відповідати вимогам високопродуктивної роботи підприємства.
У постіндустріальних країнах пріоритетними напрямами економічного зростання і продуктивності, все в більшій мірі, стають нематеріальні активи, які є результатом інтелектуальної діяльності людей. Загалом продуктивність за рахунок нематеріальних ресурсів зростає тому, що завдяки їм підвищуються якісні параметри товарів і послуг, знижують витрати на їх виробництво, що в цілому сприяє підвищенню платоспроможного попиту споживачів.

Тема 10. Менеджмент продуктивності на макрорівні
Управління продуктивністю на макрорівні здійснюється шляхом оптимізації чисельності і вікового складу населення, підвищення рівня і якості його життя, забезпечення необхідної екологічності довкілля, ощадливого використання природних ресурсів. Особливу увагу в західних країнах приділяються підвищенню продуктивності землі, в тому числі і за рахунок державних субсидій. Важливим чинником підвищення продуктивності на макрорівні є також оптимізація зайнятості населення і доведення кількості безробітних до природного рівня (3-5%). Міжнародна практика свідчить, що проблема зайнятості може бути вирішена позитивно тільки за допомогою важелів державного регулювання ринку робочої сили. Структура ВВП і, в

14 першу чергу, матеріально-речова складова його експорту і імпорту впливає на рівень зайнятості, а відтак і на рівень продуктивності.
Експорт високотехнологічної товарної продукції з високою часткою доданої вартості та імпорт сировини – це чинники підвищення рівня зайнятості, а отже і зростання продуктивності. З підвищенням рівня технологічності економіки зростає і продуктивність в національному масштабі. Значна роль у підвищенні продуктивності відіграє високий платоспроможний попит населення який є джерелом інвестування місцевого виробництва, за умови, що населення країни буде віддавати перевагу вітчизняним товарам і послугам. Якщо ж на внутрішньому ринку більшим попитом користуються товари і послуги зарубіжних компаній, процес зростання національного виробництва уповільнюється, загострюється ситуація на ринку робочої сили, а платіжний баланс країни може набувати від’ємного значення.
Як показує досвід ринково-регуляторних відносин держави і суб’єктів господарювання дозвільна, кредитно-грошова, курсова і фіскальна політика держави можуть відігравати як позитивну так і негативну роль у зростанні продуктивності.

Тема 11. Управління продуктивністю інновацій в зарубіжних країнах
У технологічно розвинутих країнах 90% приросту ВВП здійснюється за рахунок інновацій. Не останню роль у цьому підвищенні відіграє система управління продуктивністю інновацій на фірмах і в корпораціях. Зокрема,
інноваційна політика здійснюється на 3-х рівнях: на державному, приватному і державно-приватному. На означених рівнях виробляється відповідна
інноваційна стратегія та організаційно-економічний і фінансовий механізми її реалізації.
При розробленні нововведень і впровадженні їх у практику одночасно вирішуються питання підвищення рівня науково-технічної кваліфікації персоналу, що, як правило, позитивно впливає на промислове освоєння наукових розробок.
Для прискорення проектування науково-дослідних і експериментально конструкторських робіт (НДЕКР) фінансові організації надають субсидії, які спрямовуються на закупівлю наукового і експериментального обладнання, на підвищення кваліфікації спеціалістів. Наукові центри, лабораторії фірм і компаній здійснюють управління продуктивністю інновацій на основі наступних принципів.
Централізації. Застосовують компанії з однорідною сферою виробництва і невисоким рівнем НДЕКР. Дослідження і розробки в таких фірмах виконується в
єдиному науково-дослідницькому центрі, підпорядкованому вищому керівництву компанії.
Повної децентралізації. На основі цього принципу науково- дослідницьку діяльність здійснюють з високим рівнем диверсифікації виробництва. Суть цього принципу полягає в тому, що кожен великий

15 підрозділ фірми має свій науково-дослідницький відділ, який виконуючи свої завдання тісно співробітничає безпосередньо із виробництвом.
Комбінованої децентралізації. Застосовують у фірмах, які мають самостійні філіали, але пов’язані між собою базовою технологією. Головною ознакою цього принципу є наявність загально корпоративного наукового центру, який здійснює як фундаментальні так і науково-прикладні роботи.
Венчурний. Згідно цього принципу створюються цільові групи
(внутрішні венчури). Такі венчурні групи займаються розробленням проривних наукових досліджень, запровадженням їх результатів у виробництво і реалізацію нових товарів і послуг на ринку.
Постіндустріальні держави здійснюють регулювання інноваційної політики за певними напрямами. Інноваційна політика технологічного поштовху полягає в тому, що пріоритеті напрями у цій сфері діяльності визначаються державою, яка забезпечує їх реалізацію необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами. Наукові дослідження і розробки держави стимулюють переважно шляхом укладання угод на виконання окремих наукових проектів, наданням субсидій, дотацій, кредитних пільг, різних гарантій виконавцям тощо.
Тема 12. Україна в рейтингах міжнародних індексів продуктивності
Економіка України об’єктивно має розглядатися як інтеграційна складова світової економічної системи. Водночас слід враховувати, що процеси світової економіки неоднозначно впливають на стабілізацію макроекономічних параметрів. Стрімко змінюється кон’юнктура риків, поглиблюються процеси регіоналізації
і глобалізації, відбувається транснаціоналізація продуктивних сил, утверджується інноваційна модель економічного розвитку.
Однією з найскладніших проблем зовнішньоекономічної стратегії України є підтримання раціонального співвідношення між різними векторами міжнародного співробітництва.
Потрібна гнучка адаптація національного комплексу в цілому і його експортно-орієнтованих галузей зокрема, до глобального економічного простору з урахуванням обмежень щодо різного рівня продуктивності факторів виробництва в Україні та в розвинених державах світу. Своєрідним стимулом до підвищення продуктивності національного господарського комплексу є участь у міжнародних рейтингах, визначених на базі різноманітних індексів, з метою порівняльного аналізу змін у внутрішньому і зовнішньому бізнес середовищі, оцінки умов відкритості країни до глобальних економічних процесів, вимірювання «температури» інвестиційного клімату тощо. У сукупності це має сприяти опрацюванню актуального вектора розвитку економіки, спрямованого на трансформацію енергії внутрішніх шоків і глобальних викликів у конкурентні переваги на глобальних ринках товарів і послуг.
Індекс економічної свободи. При його визначенні використовуються різні складові. Найбільш значимими для продуктивності є такі сфери економіки: інвестиції, регуляторна політика, рівень втручання урядових

16 структур в економіку, фінансова система, ступінь поширення корупції, право власності та монетарна політика.
Індекс глобальної конкурентоспроможності. Всесвітній економічний форум (ВЕФ) визначає конкурентоспроможність як набір інститутів, політичних заходів і факторів, що обумовлюють рівень продуктивності країни.
Індекс глобальної конкурентоспроможності (ІГК) ВЕФ включає в себе дванадцять різноманітних компонентів, кожен із них вимірює окремий аспект конкурентоспроможності, а значить і продуктивності країни. Перше –
інститути. Друге – інфраструктура. Третє – макроекономічне середовище.
Четверте – здоров’я і базова освіта. П’яте – вища освіта і професійна підготовка. Шосте – ефективність ринків товарів і послуг. Сьоме – ефективність ринку праці. Восьме – розвиненість фінансового ринку. Дев’яте
– технологічний рівень. Десяте – ємність ринку. Одинадцяте – конкурентоспроможність компаній. Дванадцяте – інноваційний потенціал.
Технологічні уклади як ключовий фактор продуктивності. Питання про технологічні уклади тісно пов’язане з теоріями «довгих хвиль», які супроводжували становлення і розвиток капіталістичного способу виробництва. Протягом останніх століть в історії технологічної еволюції забезпечення росту продуктивності змінили одна одну п’ять хвиль і сформувалося шість технологічних укладів.
Розвиток кожного укладу сприяє сходженню цивілізації на новий, вищий щабель, що сприяє прогресу в історичному процесі й збільшує економічні можливості суспільства для зростання добробуту населення.
Істотно ускладнюючи економічні взаємозв’язки та посилюючи їхній нелінійний характер, технологічні уклади формують відповідну виробничу структуру, яка справляє визначальний вплив на продуктивність матеріального виробництва і сферу послуг.


17
4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Назва змістовних модулів і
тем
Кількість годин для заочної форми навчання
Усього
в тому числі:
лекції
практичні
заняття
самостійна
робота
індивідуаль-
на робота
108
8
6
74
20
Модуль 1.
Змістовий модуль 1. Продуктивність та витрати виробництва
Тема 1. Предмет, метод і завдання курсу
4


4

Тема 2. Стратегічні цілі суспільства та продуктивність
8 1

7

Тема
3.
Класифікація внутрішніх факторів продуктивності
10 1

9

Тема
4.
Класифікація зовнішніх факторів продуктивності
10 1

9

Тема 5. Характеристика основних видів витрат
8

2 6

Тема 6. Взаємозв’язок витрат
і продуктивності в коротко- і довгостроковому періодах
4 1

3

Разом за змістовим
модулем 1
44
4
2
38

Змістовий модуль 2. Управління продуктивністю та показники його ефективності
Тема 7. Вимірювання обсягів виробництва і продуктивності
10 1

9

Тема 8. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
6

1 5

Тема 9. Менеджмент продуктивності на мікрорівні
6 1
2 3

Тема 10. Менеджмент продуктивності на макрорівні
8 1

7

Тема 11. Управління продуктивністю інновацій в зарубіжних країнах
6

1 5

Тема 12. Україна в рейтингах міжнародних індексів продуктивності
8 1

7

Разом за змістовим
модулем 2
44
4
4
36

Разом


88
8
6
74

Модуль 2.
Індивідуальна робота

20




20
Усього годин
108
8
6
74
20
Форма підсумкового контролю - екзамен

18
5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 5. Характеристика основних видів витрат
Практичне заняття:
1.
Оцінити циклічні та безперервні витрати.
2.
Охарактеризувати прямі й непрямі витрати.
3.
Назвати основні витрати кошторису виробництва.
4.
Перелічити витрати, що включаються до собівартості продукції.
5.
Розкрити сутність системи управління витратами.
Література: 3,8,11; [Електрон. ресурс].– Режим доступу: http://portal.rada.ua.

Тема 8. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
1.
Пояснити сутність структурного підходу доктора К.Куросави до вимірювання продуктивності?
2.
Визначити особливості підходу
А.Лоулора до вимірювання продуктивності.
3.
Охарактеризувати підхід Б.Гоулда до вимірювання продуктивності.
4.
Висвітлити зміст, структуру та значення підходу «швидкого оцінювання продуктивності».
5.
Окреслити мету й сутність порівняння показників підприємств однієї галузі.
Література: базова [9, 11, 13]; допоміжна [ 4, 5, 6]

Тема 9. Управління продуктивністю на мікрорівні
1.
Визначити екстенсивні та інтенсивні складові зростання продуктивності за чинниками «основні фонди» й «виробничі потужності».
2.
Розкрити механізм впливу інформаційних технологій на рівень продуктивності.
3.
Визначити вплив інвестиційних чинників на рівень продуктивності.
4.
Висвітлити механізм впливу інновацій на рівень продуктивності.
5.
Охарактеризувати реструктуризацію та санацію підприємства як чинники зростання продуктивності на якісно новій основі.
Література: базова [ 3, 6, 11]; допоміжна [ 1- 3, 7]

Тема 11. Управління продуктивністю інновацій у зарубіжних країнах
1.
Назвати основні принципи управління інноваційними процесами на зарубіжних підприємствах.
2.
Визначити вплив споживачів на продуктивність інноваційних процесів.
3.
Висвітлити основні напрями діяльності дрібних підприємств у галузі
інновацій.
4.
Довести переваги дрібних фірм порівняно з великими компаніями під час здійснення інноваційних процесів.
5.
Розкрити суть основних варіантів інноваційної політики, що здійснюється в зарубіжних країнах.
Література: базова [7, 11, 15]; допоміжна [ 4, 5]

19

6.

САМОСТІЙНА РОБОТА


з/п
Назва теми та зміст самостійної роботи
Кількість
годин
1.
Предмет, метод і завдання курсу. З’ясувати основні закономірності, чинники та умови системного зростання сукупної продуктивності факторів виробництва
4 2. Стратегічні цілі суспільства та продуктивність.
Проаналізувати останні програми економічних реформ в
Україні в частині підходів, спрямованих на інноваційну складову підвищення продуктивності
7 3.
Класифікація внутрішніх чинників продуктивності.
Визначити соціально-організаційні чинники продуктивності на підприємстві (установі, організації), де Ви працюєте та здійснити їх класифікацію
9 4. Класифікація зовнішніх чинників продуктивності.
Встановити структурні зміни у сфері зайнятості населення України за даними статистичного бюлетеня
«Праця України» за останні звітні роки

6 5.
Характеристика основних видів витрат
Ознайомитися з
Податковим кодексом України в частині визначення валових витрат підприємства та визначити можливі резерви зниження виробничої собівартості продукції
6 6.
Взаємозв’язок витрат
і продуктивності в короткостроковому і довгостроковому періодах.
З’ясувати закономірність проблеми матеріальних потреб суспільства і обмеженості ресурсів для їх задоволення
3 7.
Вимірювання обсягів виробництва і продуктивності.
Здійснити гіпотетичний розподіл працівників за професійними інтересами у разі запровадження
(удосконалення)
існуючої системи вимірювання продуктивності на підприємстві (установі, організації), де Ви працюєте
9 8.
Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності.
Проаналізувати відмінність у підходах з вимірювання продуктивності доктора К. Куросави, А. Лоулора і
Б. Гоулда та можливість їх втілення на підприємстві
(установі, організації), де Ви працюєте
5 9.
Менеджмент продуктивності на мікрорівні. Визначити роль і значення факторів підвищення продуктивності на підприємстві та їх особливості на сучасному етапі
3 10. Менеджмент продуктивності на макрорівні.
Оцінити соціально-економічні наслідки Державного
7

20 бюджету України на поточний рік за показниками бюджетного дефіциту, державного боргу, рівня інфляції та прогнозованого курсу гривні до долара США
11. Управління продуктивністю інновацій в зарубіжних країнах. Здійснити аналіз інноваційної політики країн- членів ЄС та можливість її адаптації в умовах України
5 12. Україна в рейтингах міжнародних
індексів продуктивності.
Ознайомитися з характеристикою регіонального людського розвитку України за даними статистичного бюлетеня «Регіональний людський розвиток» за минулий рік.

7


21
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СЛУХАЧІВ
Самостійна робота слухачів має на меті формування пізнавальної активності слухачів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань, підвищення рівня організованості слухачів тощо.
У процесі самостійної роботи слухачі мають оволодіти вміннями та навичками:

організації самостійної навчальної діяльності;

самостійної роботи в бібліотеці з каталогами;

праці з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково- популярною літературою;

конспектування літературних джерел;

роботи з довідковою літературою;

опрацьовування статистичної інформації;

написання рефератів з проблем курсу.
Кожен слухач повинен уміти раціонально організовувати свою навчальну самостійну діяльність. Важливим є вміння скласти план своєї роботи, чітко визначити її послідовність. Необхідно, щоб план самостійного навчання був реальним і його виконання приводило до плідних наслідків у навчальному процесі.
Для успішної самостійної роботи значну частину часу слухач виділяє для роботи в бібліотеці. Треба розуміти сутність складання алфавітного й тематичного каталогів, вміти швидко знаходити в них необхідну літературу, знати особливості бібліографічного шифрування. Для плідної роботи з літературними джерелами слухачеві корисно скласти свою власну бібліографію, заповнюючи бібліографічні картки на необхідні для нього книги, брошури або статті. Для роботи у провідних бібліотеках м. Києва слухачу треба знати їх структуру, спеціалізацію окремих підрозділів, вміти користуватися різноманітними каталогами, правильно заповнювати бланки вимоги на літературу тощо.
Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різною як за обсягом наукових даних, так і за характером їхнього викладу. Потрібно відібрати необхідний для опрацьовування матеріал (розділи, підрозділи тощо), а також розсортувати його за важливістю (що для детального вивчення, а що для ознайомчого читання). Процес читання має відбуватися повільно, вдумливо, до незрозумілих питань слід обов’язково повертатися, наводити додаткові довідки, щоб зрозуміти сутність думки автора. Знання незнайомих термінів слід одразу ж з’ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями або спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно робити виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на аркушах паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок

22
і абзаців. Для кращого засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст прочитаного доцільно формулювати у вигляді тез.
Конспект є стислим викладом основної сутності опрацьованого літературного матеріалу. Конспект має бути стислим, змістовним і записаним своїми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні думки, вислови слід записувати до конспекту повністю з посиланням на автора, джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо витримувати логічний зв’язок між окремими складовими тексту. У тексті конспекту корисно підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і робити помітки на полях. Систематичне конспектування опрацьованого матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.
Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну слухачеві необхідно користуватися довідковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними словниками, галузевими довідниками тощо.
Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися персональним комп’ютером. Робота з матеріалами "Інтернету" надає можливість отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої держави.
Самостійна робота слухачів з курсу передбачає написання рефератів та підготовку фіксованих виступів. Для цього необхідно скласти план реферату чи виступу, вивчити потрібні літературні джерела, зробити виписки. За своїм змістом реферат і виступ повинні відповідати обраній темі. Виклад матеріалу має бути логічним, послідовним. Обсяг реферату, як правило, у межах 10-12 сторінок формату А4. Писати текст слід на одному боці аркуша, розбірливо, без помилок. У разі потреби слід робити посторінкові виноски.
Останнім розділом реферату повинні бути висновки, в яких слухач узагальнює викладений матеріал і формулює свої думки з приводу опрацьованої проблеми. До реферату має бути доданий список використаної літератури, складений відповідно до існуючих вимог.
За структурою реферат складається із короткого вступу, двох або трьох розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури. План написання реферату повинен мати внутрішню єдність і логіку, враховувати актуальність проблеми, її наукову розробленість та практичну значимість.
У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її практична значимість; формулюються мета й завдання дослідження, вказуються обсяг і структура реферату. Обсяг вступу не повинен перевищувати однієї сторінки комп’ютерного тексту.
Основна частина обсягом до 10 сторінок комп’ютерного тексту, викладеного у двох-трьох розділах, повинна містити виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної теми, з огляду на цілі й завдання реферату; розгляд різних точок зору провідних фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел; визначення пріоритетних питань, що підлягають першочерговому розв’язанню; аналізуються практичні

23 матеріали, сучасні тенденції розвитку та особливості, притаманні зовнішньоекономічній діяльності України. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей згідно з темою реферату. При цьому слухач повинен виявити самостійність та
ініціативу.
Висновки є завершальним етапом виконаного слухачем реферату. Вони повинні містити короткі підсумки за результатами дослідження та прикладного аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а також нереалізованих можливостей; перелік заходів, спрямованих на розв’язання проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження; отримані якісні та кількісні показники; можливі варіанти реалізації запропонованих у рефераті заходів.
Реферат виконується державною (українською) мовою. Викладення повинно мати науковий характер, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, логічно послідовний. Пряме переписування матеріалів з літератури неприпустиме. Оформлення реферату має відповідати встановленим вимогам
(див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних, бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ,
2008. – 26 с.)

24
7.
ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
(контрольна робота для заочної форми навчання)

7.1.
Виконання контрольної роботи передбачає письмове розв’язання відповідних завдань з тематики, визначеної навчальною програмою з дисципліни, за якою пишеться контрольна робота
7.2.
Контрольна робота з дисципліни «Менеджмент продуктивності» складається з двох практичних завдань.
7.3.
Запис умови завдань є обов’язковим. Контрольна робота повинна мати самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без посилання на них. Контрольні роботи, написані без врахування цих вимог, викладачем перевірятися не будуть.
7.4.
Слухач може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить цитату чи запозичує із літературного джерела якесь теоретичне положення (наприклад, визначення, висновки дослідження, думку автора літературного джерела з того чи іншого питання тощо), то обов’язково треба робити посилання на літературне джерело.

ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
7.5.
Контрольна робота виконується державною (українською) мовою.
7.6.
Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15 сторінок
комп’ютерного тексту. Контрольна робота має бути оформлена належним чином (див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних, бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.:
ІПК ДСЗУ, 2008. – 26 с.).
7.7.
Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки протягом міжсесійного періоду, тобто навчального року, протягом якого здійснюється робота слухача над засвоєнням навчального матеріалу як самостійно, так і під керівництвом викладача, але не пізніше як за 30 днів
до початку сесії для слухачів заочної форми навчання, передбаченої навчальним планом.

ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
7.8.
Контрольна робота оцінюється за чотирибальною національною шкалою та в балах за кредитно-трансфертною системою:
Оцінка
ECTS
Оцінка
у національній
шкалі
Бали
за ECTS
A ( відмінно)
5 (відмінно)
47 - 50
B (дуже добре)
4 (добре)
44 - 46
C (добре)
40 - 43

25
D (задовільно)
3 (задовільно)
35 - 39
E (достатньо)
30 - 34
FX (незадовільно) з можливістю повторного складання
2 (незадовільно)
18 - 29
F (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням
1-17
7.9.
У разі отримання слухачем незадовільної оцінки, останній повинен усунути виявлені недоліки і повторно захистити її в установлений викладачем строк.
7.10.
Слухач, який не виконав контрольної роботи або якщо його робота не зарахована за результатами її виконання, не допускається до семестрового контролю з дисципліни.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ


Практичне завдання 1

Рідкісність, вичерпність та обмеженість ресурсів зумовлює необхідність управляти ними в процесі виробництва з метою економного їх витрачання та оптимізації результативності.
Завдання: на основі гіпотетичних даних накреслити криву виробничих можливостей зростання продуктивності. Проілюструвати дію закону спадної продуктивності за допомогою відповідного графіка й накреслити графік граничної та середньої продуктивності.
Практичне завдання 2
Динаміка продуктивності на підприємстві значною мірою залежить від ефективності використання основних фондів (основних засобів виробництва).
Завдання: на основі певних даних визначити показники зростання продуктивності основних фондів за рахунок інтенсивного, екстенсивного і
інтегрального чинників. Маючи реальні дані визначити абсолютну і порівняльну продуктивність капітальних вкладень.

26

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ.
Для активізації процесу навчання слухачів в ході вивчення дисципліни застосовуються такі навчальні технології та засоби:

на лекціях чітко та зрозуміло структурується матеріал; зосереджується увага слухачів на проблемних питаннях; наводяться конкретні приклади практичного застосування отриманих знань; звертаються до зарубіжного досвіду вирішення окремих проблем; заохочуються слухачі до критичного сприймання нового матеріалу замість пасивного конспектування; використовуються наочні матеріали, схеми, таблиці,; використовуються технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

на практичних заняттях запроваджуються різні навчальні технології: обговорення проблем, дискусії; вирішення ситуаційних вправ; розв’язання проблемних питань; аналіз конкретної ситуації; рольові та ділові
ігри; банки візуального супроводження; письмовий контроль знань;
індивідуальне та групове опитування; перехресна перевірка завдань з наступною аргументацією виставленої оцінки тощо.
Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи слухачів є чіткий контроль відвідування слухачами занять, заохочення навчальної активності, справедлива диференціація оцінок.


27

9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ.
Контроль і оцінювання знань, вмінь та навичок слухачів складається з двох етапів:
- поточного контролю роботи слухачів;
- підсумкового контролю (іспит).
Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення дисципліни на практичних заняттях і проводиться у терміни, які визначаються календарним планом.
Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння
теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення розрахункових
робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст
теми, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал
(презентація).
Об’єктами поточного контролю знань слухачів є:
­
систематичність, активність, своєчасність та результативність роботи над вивченням програмного матеріалу дисципліни, у т.ч. виконання домашніх завдань та розв’язання задач;
­
виконання завдань для самостійного опрацювання;
­
виконання модульного завдання.
Поточний контроль знань, вмінь та навичок слухачів передбачає застосування таких видів:
­
тестові завдання;
­
розрахункові завдання;
­
обговорення проблеми, дискусія;
­
аналіз конкретних ситуацій (поданих у вигляді усного, текстового або графічного матеріалу);
­
ділові ігри (кейс-методи);
­
презентації результатів роботи;
­
інші.
Об’єктом підсумкового контролю знань слухачів у формі іспиту є виконання усних та письмових завдань.
На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі, завдання, що потребують творчого підходу та вміння синтезувати отримані знання.
Результати іспиту слухачів заочної форми навчання оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів. Екзаменаційний білет містить 3 завдання.



28

10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СЛУХАЧІ
Таблиця 1


Таблиця 2
Оцінювання окремих видів навчальної роботи слухача

Шкала оцінювання:
90-100 балів – відмінно (А);
82-89 балів – добре (ВС);
75-81 балів – добре (С);
68-74 балів – задовільно (D);
60-67 балів – задовільно (E);
35-59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);
1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

11. Методичне забезпечення: навчально-методичний комплекс вивчення дисципліни, робоча програма навчальної дисципліни, програма навчальної дисципліни ілюстративні матеріали.
Поточне тестування, самостійна та контрольна
робота
Підсумковий контроль
(екзамен)
Сума
Змістовний модуль 1
Змістовний модуль 2
50
Т1
Т2 Т3 Т4
Т5 Т6 Т7 Т8 Т9 Т10 Т11 Т12
50
100
Змістовний модуль 1
Змістовний модуль 2
Вид
навчальної
роботи
Максимальна кількість балів Вид
навчальної
роботи
Максимальна кількість балів
Т1 Т2 Т3 Т4
Т5 Т6
Т7 Т8
Т9 Т10 Т11 Т12
Виступ на
практичному
занятті
5
Виступ на
практичному
занятті
3 4
5 4
Понятійний
практикум
1,5 1,5 1,5 1,5 1,5 1,5
Понятійний
практикум
0,5 0,5 0,5 1,5 0,5 1,5
Заохочувальні
заходи
0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5
Заохочувальні
заходи
0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5
Контрольний
тест
-
1 2
2 1
2
Контрольний
тест
1 1
1 1
1 1
Усього за
змістовним
модулем 1
25

Усього за
змістовним
модулем 2
30

29
12. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО
КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
1.
Предмет і метод менеджменту продуктивності.
2.
Зв’язок менеджменту продуктивності з іншими дисциплінами.
3.
Завдання менеджменту продуктивності.
4.
Класифікація цілей суспільства та роль продуктивності у їх досягненні.
5.
Характеристика стратегічних цілей суспільства. Індекс людського розвитку.
6.
Сутність категорії «продуктивність». Екстенсивні і інтенсивні чинники продуктивності.
7.
Сутнісна класифікація продуктивності.
Модель
«пастки» спадної продуктивності.
8.
Класифікація «твердих», «м’яких» та інтеграційних чинників продуктивності.
9.
Сутність інформаційних і виробничих технологій.
10.
Класифікація інвестицій. Основні фонди і виробничі потужності.
11.
Склад об’єктів промислової власності.
12.
Склад об’єктів, що охороняються авторськими та суміжними правами.
Нематеріальні активи та їх вплив на рівень продуктивності.
13.
Класифікація інновацій. Основні напрями підвищення продуктивності
інновацій.
14.
Економічна безпека підприємства і її стратегічна мета.
15.
Характеристика видів реструктуризації підприємства як чинника зростання продуктивності.
16.
Сутність макрорівневневих чинників продуктивності.
17.
Чинники продуктивності, пов’язані із життєвим простором країни.
18.
Основні структурні зміни ВВП та їх вплив на зростання продуктивності.
19.
Інституціональні механізми і їх вплив на продуктивність.
20.
Інфраструктура економіки, її види та вплив на продуктивність.
21.
Класифікація витрат. Кошторис виробництва.
22.
Системи управління витратами і норми витрат. Альтернативні витрати.
23.
Крива виробничих можливостей зростання продуктивності.
24.
Зовнішні та внутрішні витрати підприємства. Бухгалтерський і економічний прибуток підприємства.
25.
Закон спадної продуктивності. Крива спадної віддачі.
26.
Гранична і середня продуктивність. Граничні витрати і гранична продуктивність.
27.
Залежність граничних витрат від середніх загальних і середніх перемінних витрат.
28.
Вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності. Віддача від зростання масштабів виробництва.
29.
Мінімальний розмір виробництва і продуктивність.
30.
Соціально-економічне значення вимірювання продуктивності. Технічні проблеми вимірювання продуктивності.
31.
Організаційні проблеми вимірювання продуктивності.
32.
Вимірювання сукупної і часткової продуктивності на макрорівні.

30 33.
Вимірювання продуктивності на підприємстві та в його виробничих підрозділах.
34.
Індекси змінного, постійного і структурного складу продуктивності.
35.
Різновиди трудового методу вимірювання продуктивності. Індексний метод вимірювання продуктивності.
36.
Класифікація якісних параметрів виробів. Вимірювання продуктивності на основі якісно-кількісного обсягу продукції.
37.
Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності в обробній промисловості.
38.
Зарубіжній досвід вимірювання продуктивності у сфері послуг.
39.
Структурний підхід доктора К. Куросави до вимірювання продуктивності на підприємстві та в підрозділах.
40.
Метод А.Лоулора до вимірювання продуктивності.
41.
Підхід Б.Гоулда до вимірювання продуктивності.
42.
Сутність методу «швидкої оцінки продуктивності».
43.
Сутність методу порівняння показників підприємств.
44.
Продуктивність матеріальних ресурсів.
45.
Продуктивність інформаційних і виробничих технологій.
46.
Основні шляхи підвищення продуктивності капітальних вкладень.
47.
Показники продуктивності фінансових інвестицій та чинники її підвищення.
48.
Моделі поведінки економічних суб’єктів і їх вплив на рівень продуктивності.
49.
Оцінка якості управління і його вплив на рівень продуктивності.
50.
Маркетингова інформація та її вплив на рівень продуктивності.
51.
Оцінка рівня організації праці.
Основні напрями підвищення продуктивності праці.
52.
Сутність науково-технічного прогресу (НТП) і його роль в підвищенні продуктивності. Еволюція технологічних укладів та продуктивність.
53.
Вплив складових життєвого простору на рівень продуктивності.
54.
Продуктивність землі. Запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення та його наслідки для продуктивності аграрної галузі.
55.
Внутрішній ринок товарів і послуг і його вплив на рівень продуктивності.
56.
Взаємозалежність національної безпеки держави та рівня продуктивності.
57.
Принципи управління продуктивністю інновацій на підприємства зарубіжних країн. Роль венчурних компаній у підвищенні продуктивності інновацій.
58.
Основні напрями державного регулювання інноваційної політики.
59.
Індекс економічної свободи та його значення для продуктивності.
60.
Місце економіки України в глобальному індексі конкурентоспроможності як складової рівня її продуктивності.
61.
Інноваційний індекс України в міжнародних рейтингах.

31
13.

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти
1.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://portal.rada.ua.
2.
Закон України «Про зайнятість населення». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.ua.
3.
Закон України «Про інвестиційну діяльність». [Електронний ресурс]. –
Режим доступу:http://portal.rada.ua.
4.
Закон України «Про підприємництво». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://portal.rada.ua.
5.
Податковий кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://portal.rada.ua.
Базова
6.
Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник.
– К.: Знання, 2004.
7.
Головко М.Л., Пастухов В.Д. Зайнятість населення України: соціально- економічні, правові та історичні аспекти. — К., 1998.
8.
Економіка підприємства: підручник / за аг. Та наук. Ред.. Г.О.Швиданенко. –
К.: КНЕУ, 2009.
9.
Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібн./ за ред.. Є.П.
Качана. – К.: Знання, 2008.
10.
Калина А.В.та ін. Менеджмент продуктивності: Навч. посіб. –К.: МАУП,
2005.
11.
Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук
Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005.
12.
Ласкавий А.О. Менеджмент продуктивності. Навчальний посібник К. Вид.
КНЕУ – 2004.
13.
Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія : Підручник. - К.:
Видавничий центр «Академія», 2004.
14.
Новий курс реформ в Україні. Національна доповідь – за заг. ред. В.М.
Гейця. – К.: НВЦ НБУВ, 2010.
15.
От перераспределения благ к созданию процветания: из индекса глобальной конкурентоспособности (из доклада Всемирного економического форума и Евразийского института конкурентоспособности. Вопросы экономики. -2011. - №8. –С. 4 – 41.
16.
Чухно А. А., Юхименко П. І., Леоненко П. М. Сучасні економічні теорії:
Підручник. К.: Знання, 2007.

Допоміжна
1.
Економічний аналіз. Навчальний посібник. За ред. акад. НАНУ, проф.
М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003.
2.
Економічний аналіз: / За ред. проф. А.Г. Загороднього. – К.: Знання, 2008.
3.
Колот А.М. Мотивація персоналу. Підручник К. – КНЕУ, 2003.

32 4.
Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика.
Пер. с англ. ІІ-го изд. К., Хагар-Демос, 1993.
5.
Прокопенко И.И. Управление производительностью. Киев «Техника»,
1990.
6.
Статистичний щорічник . Київ «Техніка», 2012.
7.
Шубіна С.В., Торяник Ж.І. Економічний аналіз: Практикум. – К.: Знання,
2007.
Інформаційні ресурси
8.
www.zakon.rada.gov.ua – «Загальне законодавство» Верховної Ради
України
9.
http://www.president.gov.ua офіційний сайт Президента України
10.
www.kmu.gov.ua – офіційний сайт Кабінету Міністрів України
11.
www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державної статистичної служби
України
12.
www.me.gov.ua – офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України


















33

ЗМІСТ


1. Опис навчальної дисципліни
3 2. Мета та завдання навчальної дисципліни
4 3. Програма навчальної дисципліни
6 4. Структура навчальної дисципліни
17 5. Теми практичних занять
18 6. Самостійна робота
19 7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання
24 8. Методи навчання
26 9. Методи контролю
27 10. Розподіл балів, які отримують слухачі
28 11. Методичне забезпечення
28 12. Орієнтовний перелік питань до підсумкового контролю знань
29 13. Рекомендована література
31









34
Навчально-методичне видання
Могильний Олексій Миколайович
Робоча програма навчальної дисципліни
«Менеджмент продуктивності»
Відповідальний за випуск М.М. Руженський
Комп’ютерний набір О.М. Могильний
Підписано до друку ____2014 р. Формат 60х 84/16. Папір офсетний.
Друк ротаційний трафаретний.
Ум. друк. арк. 1,6.
Наклад ______. Зам № _____.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК №1805 від 25.05.2004.
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)
03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.
Тел./факс (044) 536-14-85

Document Outline

  • МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
  • ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ
  • ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
  • «Затверджую»
  • Тема 2. Стратегічні цілі суспільства та продуктивність
    • Тема 4. Класифікація зовнішніх чинників продуктивності
    • Тема 5. Характеристика основних видів витрат
    • Тема 7. Вимірювання обсягів виробництва та продуктивності
      • Тема 8. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
      • Тема 9. Менеджмент продуктивності на мікрорівні
    • Тема 10. Менеджмент продуктивності на макрорівні
    • Тема 11. Управління продуктивністю інновацій в зарубіжних країнах
      • Тема 5. Характеристика основних видів витрат
      • Тема 8. Зарубіжний досвід вимірювання продуктивності
      • Тема 9. Управління продуктивністю на мікрорівні
    • Тема 11. Управління продуктивністю інновацій у зарубіжних країнах
      • ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СЛУХАЧІВ
  • ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал