Робоча програма навчальної дисципліни кримінальне право



Сторінка3/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.87 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4

Методика проведення практичних занять

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать такі етапи роботи:



  • повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді запитань з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

  • пояснення нового типу завдань з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи завдань);

  • організація рішення завдань біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно;

  • аналіз їх рішення з опором на теоретичний матеріал: пояснення домашнього завдання – зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач має залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових запитань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дає розв’язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з цієї дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не виявив відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.



Самостійна робота студентів здійснюється у вільний від аудиторної роботи і виховних заходів час, передбачає підготовку до семінарських і практичних занять, виконання індивідуальних завдань, самоосвіту. Часові обсяги самостійної роботи студентів визначаються робочим навчальним планом і структурою залікового кредиту.

Самопідготовка студентів здійснюється у бібліотеках, комп’ютерних класах з доступом до мережі Інтернет. За студентами залишається право вільного вибору місця самостійної роботи над програмними матеріалами з навчальних дисциплін.

Перелік питань, групових та індивідуальних завдань, що виносяться на самостійну роботу укладається кафедрою і розміщується у навчально-методичному комплексі дисципліни.

Питання, що винесені на самостійне опрацювання, виносяться на підсумковий контроль поряд з матеріалами, які розглядалися під час аудиторної роботи.

Результати самостійної роботи оцінюються викладачем на занятті.
10. Методи контролю

Форми контролю з дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина»:



    1. Поточний контроль: семінарські та практичні заняття.

    2. Модульний контроль.

    3. Підсумковий контроль: залік.

Призначення різних форм контролю:

  • Визначення рівня засвоєння матеріалу по конкретній темі навчальної дисципліни на основі індивідуальної бесіди викладача з кожним студентом окремо, наприклад, при захисті курсових робіт (поточний контроль);

  • Визначення ступеня засвоєння матеріалу групою студентів по одному чи декільком розділам курсу, розглянутим протягом фіксованого періоду часу, рівного, наприклад, третини семестру (модульний контроль);

  • Визначення якості засвоєння матеріалу дисципліни в цілому (підсумковий контроль);

Задачами контролю є:

  • Організація зворотного зв'язку між викладачем і студентом у процесі навчання і підведення підсумків цих зустрічей;

  • Виявлення дієвості використовуваних у навчальному процесі прийомів і методів навчання;

  • Забезпечення ритмічної й ефективної самостійної роботи студентів.

Поточний контроль навчальної роботи здійснюється в ході аудиторних семінарських і практичних занять.

Модульний контроль проводиться після кожного змістового модуля (36 годин). До цього часу вже начитаний визначений лекційний матеріал, виконані по ряду тем лабораторні роботи, розглянуті типові задачі і т.д. Отже, можна говорити про те, що студентам видана визначена інформація для формування системи поглядів і пізнання. Звідси ціль рубіжного (модульного) контролю дати відповідь на питання про існування у свідомості студентів такої системи в дійсності.

Очевидно, що в кожній темі або розділу курсу можна виділити «ключові» моменти, методи і поняття, знання яких говорить про те, що розуміння досягнуте. Звідси випливає, що ефективність рубіжного (модульного) контролю від того, наскільки удалий вибір ключових понять, побудов, наслідок і т.д., а також від якості складених питань, відповіді на який і повинні служити критерієм досягнутих знань.



Підсумковий контроль проводиться наприкінці 4 семестру у формі іспиту. На підсумковий контроль допускаються тільки ті студенти, які успішно виконали робочий навчальний план поточного семестру: захистили курсову роботу, не мають невідпрацьованих пропусків та незадовільних оцінок.

Контроль залишкових знань проводиться за вказівкою ректора академії, директора ННІПП НАВС. Його ціль – виявити збережений рівень знань студентів, що вивчили дану дисципліну.

Для цього виду контролю використовуються тестові завдання. Тривалість контролю по перевірці залишкових знань установлює комісія.


11. Розподіл балів, які отримують студенти

В умовах кредитно-модульної системи підставою для зарахування заліку та іспиту з дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина» є 60 і більше балів, набраних студентом при вивченні навчальної дисципліни за затвердженою кафедрою 100-бальною шкалою.

Якщо студент не отримав залік або іспит за рейтингом, то результати виставляється за наслідками виконання ними залікової контрольної роботи (тестів) або підсумкової співбесіди по матеріалах усіх змістових модулів з демонстрацією набутих компетенцій з предмету.


За шкалою ЕСТS

За 100-бальною шкалою

За національною шкалою

Визначення*

A

86 - 100

відмінно

відмінно – відмінні знання з охопленням додаткового матеріалу, прояв високого рівня компетенції

B

80 - 85

добре

дуже добре – вище середнього рівня з кількома несуттєвими помилками

C

71 - 79

добре – в цілому правильно з незначною кількістю помилок

D

66 - 70

задовільно

задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків

E

60 - 65

достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

FX

30 - 59

незадовільно з можливістю повторного складання

незадовільно – потрібно додатково працювати для отримання позитивної оцінки

F

0 - 29

незадовільно з обов'язковим повторним курсом

незадовільно – необхідна серйозна подальша робота з повторним вивченням курсу


12. Методичні рекомендації (щодо підготовки, написання та захисту курсової роботи) та перелік тем курсових робіт:

Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується у цих методичних рекомендаціях. У виняткових випадках курсова робота може бути виконана з дозволу викладача і з іншої теми, якщо викладач визнає обґрунтованим бажання студента дослідити дану проблему, а саму проблему – актуальною.

Перш ніж розпочати виконання курсової роботи, треба відібрати літературу за обраною темою, скласти її список, вивчити та проаналізувати. На підставі одержаних знань складається план курсової роботи.

Методологічною основою курсової роботи повинні бути Конституція України, КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ та інші закони України.

При виконанні роботи необхідно врахувати зміни у КК України, звернути увагу на те, що у деяких наукових роботах, посібники та підручники зміни своєчасно не внесено.

Курсова робота повинна носити самостійних характер. Неприпустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них, а також дослівне переписування з того чи іншого джерела.

Механічне запозичення не сприяє глибокому, осмисленому і творчому вивченню та усвідомленню програмного матеріалу. Тому курсові роботи, що виконані без врахування цих вимог, до захисту не допускаються.

Разом з тим, студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить цитату чи запозичує з певної публікації якесь положення (наприклад, визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики, думку автора праці з того чи іншого питання тощо), то йому обов’язково треба робити посилання на використане джерело. Список використаних джерел (без повторів) формується за хронологією використання даних з джерел за текстом курсової роботи і оформлюється в кінці тексту, щодо кожного джерела має міститися інформація про його авторів (прізвища та ініціали), назва роботи, місце її видання, назва видавництва, рік видання і повну кількість сторінок. Якщо робота, з якої запозичується текст, опублікована в якомусь журналі, збірнику праць, матеріалах наукової конференції, в посиланні після прізвища та ініціалів автора та назви роботи ставиться дві скісні рисочки: «//» , а за ними назва журналу, рік видання, номер журналу і сторінки публікації. У тексті виноски позначаються квадратними дужками із вказівкою в них порядкового номера джерела за списком та через кому – номера використаних сторінок, наприклад: [5, с.1215].

Так само треба оформлювати посилання, коли в роботі використовується текст законів та інших нормативно-правових актах. За текстом повні назви кодексів, законів та інших нормативно-правових актів, якщо їх положення поширено використовуються під час написання робитися слід наводити лише один, перший раз. У подальшому у тексті роботи вони мають називатися скорочено, але так щоб це не призводило до плутанини через схожість абревіатур. Наприклад, Кримінальний кодекс України – КК 1960 р., Кримінальний кодекс України – КК 2001 р., Кримінальний процесуальний кодекс України  КПК 2012 р.

Щоб курсова робота була змістовною та відповідала вимогам студент повинен глибоко зрозуміти сутність проблеми (питання). Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.

Вступна частина має містити положення щодо актуальності теми курсової роботи, мети і завдань її підготовки, обґрунтування її значення і використаної методології тощо.

Основна частина курсової роботи повинна мати такий вигляд: 1) спочатку дається загальна політико-правова характеристика питання, що розглядається; 2) розкривається його практична значущість; 3) аналізується нормативний матеріал (закони, підзаконні акти, матеріали судової практики) та літературні джерела; 4) наводиться думка студента з приводу того чи іншого питання або його приєднання до точки зору, висловленої в літературі. Власну позицію треба обґрунтувати.

Наприкінці роботи подаються висновки – найбільш важливі теоретичні та практичні результати, одержані під час підготовки і написання курсової роботи.

Список використаних джерел подається після висновків. Якщо у роботі є додатки, то вони зазначаються окремо після списку використаних джерел.

Оформлення курсової роботи. Її текст повинен бути надрукований або виконаний розбірливим (чітким) почерком. Якщо робота виконана на окремих аркушах, то вони повинні бути підшиті та пронумеровані. На першому (титульному) аркуші вказується назва навчального закладу, інституту, кафедри, назва роботи і навчальної дисципліни, з якої вона виконана; прізвище та ініціали студента, номер групи та дані про викладача, під керівництвом якого вона була виконана. На другому – план роботи. Текст за кожним питанням плану роботи повинен починатися з назви відповідного розділу плану. Завершується робота списком використаної літератури. В цьому переліку вказуються тільки ті джерела, які студент фактично використав, тобто зробив відповідні посилання на них у курсовій роботі. На останній сторінці роботи ставиться дата її виконання та особистий підпис виконавця. Обсяг роботи близько 25 сторінок друкованого тексту (30 рукописних сторінок). При цьому головним є відповідне розкриття теми курсової роботи.

Курсова робота, для реєстрації, здається на кафедру за 3 тижні до захисту.


Мета захисту: перевірити рівень засвоєння студентом теоретичного матеріалу з теми роботи і вміння його реагувати на виявлені рецензентом недоліки, якщо такі були допущені у викладенні її матеріалу. Курсові роботи захищаються перед викладачем. Захист курсових робіт проводиться публічно. Студенту надається можливість коротко викласти основні положення роботи, результати розгляду ним зауважень рецензента і заходи, вжиті для усунення недоліків, якщо про такі йшлося в рецензії викладача. В кінці доповіді студенту можуть бути задані питання з теми курсової роботи та зроблені зауваження щодо основних недоліків захисту.

Остаточна оцінка курсової роботи дається викладачем особисто. Студент, який отримав незадовільну оцінку, повинен належним чином доопрацювати свою роботу і повторно захистити її у визначений строк. Студент, який не захистив курсову роботу, не допускається до іспиту.



ПЕРЕЛІК ТЕМ:

  1. Поняття, предмет, завдання та система кримінального права та його науки.

  2. Джерела кримінального права.

  3. Історія розвитку кримінального законодавства України.

  4. Принципи кримінального права.

  5. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність.

  6. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

  7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.

  8. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

  9. Інститут екстрадиції у кримінальному законодавстві України.

  10. Кримінальна відповідальність та її підстави.

  11. Злочин: поняття, ознаки та класифікація.

  12. Поняття і види стадій вчинення злочину.

  13. Замах на злочин та його види.

  14. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.

  15. Співвідношення понять злочину та складу злочину.

  16. Склад злочину і кваліфікація злочину.

  17. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.

  18. Об’єкт і предмет злочину. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення.

  19. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину.

  20. Причинний зв’язок у кримінальному праві.

  21. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.

  22. Поняття і види суб’єктів злочину.

  23. Поняття неосудності та її критерії.

  24. Обмежена осудність: теоретичні та практичні проблеми.

  25. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.

  26. Вина, її форми та види.

  27. Мотив і мета злочину.

  28. Складна (подвійна) вина та її значення. Дискусійні питання.

  29. Поняття та види помилок у кримінальному праві.

  30. Співучасть у злочині: поняття, ознаки та значення.

  31. Види співучасників у кримінальному праві.

  32. Причетність до злочину та її види.

  33. Форми співучасті у кримінальному праві.

  34. Поняття та види множини злочинів.

  35. Повторність злочинів: поняття, ознаки, види та кваліфікація.

  36. Сукупність злочинів: поняття, ознаки, види та кваліфікація.

  37. Рецидив злочинів: поняття, ознаки, види та кваліфікація.

  38. Обставини, що виключають злочинність діяння.

  39. Необхідна оборона та умови її правомірності.

  40. Уявна оборона. Диференціація відповідальності при уявній обороні.

  41. Підстави і ознаки затримання особи, що вчинила злочин.

  42. Підстави і ознаки крайньої необхідності.

  43. Фізичний або психічний примус.

  44. Виконання наказу або розпорядження.

  45. Діяння, пов’язане з ризиком.

  46. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

  47. Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення.

  48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

  49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства.

  50. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.

  51. Поняття та ознаки покарання. Відмінність від інших заходів державно-правового та громадського впливу.

  52. Мета покарання. Питання про мету покарання в історії кримінального законодавства України та в науці кримінального права.

  53. Система та види покарань.

  54. Штраф як вид покарання, його розміри та порядок призначення.

  55. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

  56. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

  57. Громадські роби.

  58. Виправні роботи.

  59. Конфіскація майна як вид покарання.

  60. Позбавлення волі за чинним кримінальним законодавством України.

  61. Довічне позбавлення волі: теоретичні та практичні проблеми.

  62. Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України.

  63. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

  64. Призначення покарання за сукупністю вироків.

  65. Відмінність призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

  66. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.

  67. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

  68. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

  69. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

  70. Звільнення від відбування покарання за хворобою.

  71. Звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію» або акта про помилування.

  72. Поняття та значення судимості.

  73. Погашення та зняття судимості. Обчислення строків погашення судимості.

  74. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

  75. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

  76. Питання реформування кримінального законодавства України на сучасному етапі.

13. Методика проведення тестування та тестові завдання:

У процесі перевірки засвоєння студентами учбового матеріалу з Загальної частини кримінального права застосовуються різні форми контролю, до яких входять, зокрема й тестування.

Головним завданням тестування є перевірка знань студентів з блоку логічно пов’язаних між собою тем навчального курсу. Підготовка студентів до тесту передбачає повторення тем, які вивчались раніше. Виконання в ході проведення тестування індивідуальних завдань студентами дозволяє перевірити і надати допомогу у розвитку їх навичок самостійного правового мислення на базі систематичних зв’язків. Тест дає також можливість послідовно підготуватись до екзаменів та своєчасно виявити прогалини у знаннях студентів.

Тест – це форма програмованого письмового контролю за опануванням студентами курсу навчальної дисципліни та підготовкою до екзаменів. За допомогою тестових завдань виявляється загальний рівень підготовки студентів. Тести розроблені відповідно до програми курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”.

Тестові завдання представляють собою запитання або завдання з 3 варіантами можливих відповідей.

При проміжному контролі можуть пропонуватися завдання, які складаються з тестів, що входять до тем і розділів курсу Загальної частини кримінального права. Контрольний замір знань проводиться по одній або декільком пройденим темам за декількома запропонованими варіантами (Див. Кримінальне право України: Курс тестових завдань : Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Кузнецов, В. І. Осадчий, В. С. Плугатир, М. В. Сийплокі ; За заг. ред. д. ю. н., проф. В. В. Коваленка. – К. : КНТ ; Самміт-Книга, 2012. – 368 с.).

При використанні тесту в процесі проведення екзаменів студент отримує завдання, яке включає тести з кожного із розділів курсу Загальної частини кримінального права і, таким чином, поставлені питання охоплюватимуть всю програму курсу.

Проведення тестового контролю знань передбачає проходження наступних етапів:

1. Перед початком виконання завдання можливо провести розподіл студентів за варіантами.

2. Встановлюються часові межі підготовки дачі відповідей на тестові завдання.

3. Із запропонованих варіантів відповідей студенти повинні обрати вірну відповідь, позначивши її.

ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ:

1. Що таке кримінальне право України як галузь права?

а) кримінальне право – це система юридичних норм, які встановлюють систему і види покарань, які можуть бути призначені особам, що вчинили злочин;

б) кримінальне право – це сукупність кримінально-правових поглядів, ідей, понять, теорій про злочин та покарання;

в) кримінальне право – це сукупність правових норм, які визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлюють які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, які їх вчинили, та підстави і умови звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.



2. Що може бути віднесено до предмету науки кримінального права?

а) дослідження чинного кримінального права, а також практики його застосування;

б) дослідження чинного кримінального права та шляхів попередження злочинності;

в) дослідження положень майбутнього кримінального закону та вивчення особи злочинця.



3. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому:

а) кожна особа, в протиправних діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність;

б) така особа не може бути покарана за один і той самий злочин двічі;

в) кожній особі, в протиправних діяннях якої є склад злочину, слід призначити покарання.



4. Завданням чинного кримінального закону є:

а) охорона життя, здоров'я людини як найвищої соціальної цінності, суспільного ладу України, її політичної та економічної систем, власності й усього правопорядку від злочинних посягань;

б) правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам;

в) виховний та превентивний вплив на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян.



5. Які є види диспозицій?

а) проста, описова, складна та диференційована;

б) проста, описова, відсильна та бланкетна;

в) відсильна, описова, бланкетна та диференційована.



6. Що відноситься до території України?

а) український риболовний сейнер в порту Мурманська;

б) військовий український крейсер в порту Сан-Франциско;

в) цивільний “ТУ-154”, приписаний до аеропорту Жуляни (м. Київ), що знаходиться на аеродромі біля Парижу.



7. Громадянин України вчинив крадіжку в іноземній державі. Він був затриманий в м. Житомир і притягнутий до відповідальності за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК). Який принцип дії закону про кримінальну відповідальність у просторі був застосований?

а) універсальний;

б) спеціальний;

в) громадянства.



8. Кримінальна відповідальність передбачена:

а) тільки в Кримінальному кодексі України;

б) в Кримінальному кодексі України та міжнародних договорах, учасником яких є Україна;

в) в Кримінальному кодексі України та Законі України “Про судоустрій”.



9. Неосудна особа вчинила суспільно небезпечне діяння. Щодо неї застосовані примусові заходи медичного характеру.

Чи є факт застосування до цієї особи зазначених заходів реалізацією кримінальної відповідальності?

а) ні;


б) так;

в) це питання віднесено до компетенції суду, який і вирішує його.



10. Стаття 11 КК України визначає, що злочин це:

а) визначене законом України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на права та законні інтереси особи;

б) це суспільно небезпечне діяння, передбачене виключно в кримінальному законі, яке вчиняється винно і є караним;

в) передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.



11. Г., при порушенні правил дорожнього руху, збив пішохода, який загинув на місці пригоди. Суд призначив Г. покарання у вигляді 6 років позбавлення волі згідно ч. 2 ст. 286 КК.

До якої категорії потрібно віднести злочин, який вчинив Г.?

а) до середньої тяжкості;

б) до тяжкого;

в) до особливо тяжкого.



12. З яким видом вини вчиняється замах:

а) з прямим умислом;

б) з непрямим умислом;

в) із злочинною самовпевненістю.



13. Особа, яка добровільно відмовилася від злочину:

а) не підлягає кримінальної відповідальності взагалі;

б) підлягає кримінальній відповідальності за готування або замах;

в) підлягає кримінальній відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично скоєне ним діяння містить склад іншого злочину.



14. Що таке склад злочину?

а) це сукупність ознак, за допомогою яких можна злочин відрізнити від інших правопорушень;

б) це суспільно небезпечне діяння, яке передбачене кримінальним законом, є винним і караним;

в) це сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин.



15. Що таке кваліфікація злочину ?

а) це застосування кримінально-правової норми;

б) це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою;

в) це винесення обвинувального вироку та реалізація покарання у відповідній установі виконання покарань.



16. Яка існує класифікація об’єктів по “вертикалі”:

а) загальний, родовий, безпосередній;

б) визначений, невизначений;

в) конкретизований, неконкретизований.



17. Який принцип покладений в основу розподілу злочинів на розділи в Особливій частині КК України?

а) принцип безпосереднього об’єкта;

б) принцип родового об’єкта;

в) принцип загального об’єкта.



18. Які обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину?

а) діяння (дія або бездіяльність);

б) діяння і наслідки;

в) діяння, наслідки, причинний зв’язок.



19. Продовжуваний злочин – це злочин, який:

а) складається з кількох самостійних відокремлених діянь, кожне з яких має всі ознаки закінченого злочину;

б) складається з одного діяння, яке носить безперервний характер;

в) складається тільки із злочинної бездіяльності.



20. Які ознаки суб’єкта злочину визначені в КК?

а) осудність, вік;

б) вік, осудність, фізична особа;

в) вік, осудність, фізична особа, судимість.



21. А. був визнаний судом обмежено осудним.

Як враховується судом визнання особи обмежено осудною?

а) не враховується;

б) особа звільняється від покарання;

в) враховується при призначенні покарання і може бути підставою для застосування заходів медичного характеру.



22. В день свого 14-річчя П. вчинив крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК України) і вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).

Дайте кримінально-правову оцінку діям П.

а) він не буде нести кримінальну відповідальність;

б) він буде нести кримінальну відповідальність за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК);

в) він буде нести кримінальну відповідальність за вбивство (ч. 1 ст. 115 КК).



23. Як впливає вчинення злочину у стані сп’яніння на відповідальність?

а) являється пом’якшуючою обставиною;

б) не впливає на відповідальність;

в) може бути обтяжуючою обставиною.



24. Де визначений перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років?

а) у Загальній частині КК;

б) в Особливій частині КК;

в) у певній постанові Пленуму Верховного Суду України;



25. Які ознаки суб’єктивної сторони складу злочину?

а) вина, мотив, мета, емоційний стан;

б) вина, умисел, необережність;

в) вина, діяння, мотив та мета.



26. Громадянин К. на замовлення вчинив вбивство з автомата бізнесмена П. При цьому загинули охоронець і стороння особа.

Визначте форму і вид вини К.

а) прямий умисел стосовно смерті П. та непрямий умисел стосовно смерті інших осіб;

б) прямий умисел стосовно смерті П. та злочинна самовпевненість стосовно смерті інших осіб;

в) прямий умисел стосовно смерті П. та змішана форма вини стосовно смерті інших осіб.



27. П., щоб помститися знайомому, підпалив вночі його будинок. Він думав, що в будинку нікого немає. Внаслідок цієї дії загинуло 2 особи. Визначте форму і вид вини П. до смерті людей.

а) злочинна недбалість;

б) злочинна самовпевненість;

в) подвійна форма вини.



28. Що таке помилка в кримінальному праві?

а) неправильна кваліфікація слідчим злочину;

б) неправильне визначення законодавцем окремих ознак певного злочину;

в) неправильне уявлення особи про юридичні чи фактичні ознаки вчинюваного нею діяння .



29. Д. був притягнутий до кримінальної відповідальності за погрозу вбивством (ч. 1 ст. 129 КК). Які ознаки інтелектуального та вольового моменту характерні для прямого умислу цього формального складу злочину?

а) усвідомлення суспільної небезпеки, передбачення наслідків, бажання їх настання;

б) усвідомлення суспільної небезпеки, бажання настання наслідків;

в) усвідомлення суспільної небезпеки, бажання діяти;

г) усвідомлення суспільної небезпеки діяння та не бажання настання наслідків;

д) не усвідомлення суспільної небезпеки діяння та бажання настання наслідків.



30. Що таке співучасть у злочині?

а) умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні умисного злочину;

б) умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину;

в) умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.



31. Що передбачає проста форма співучасті?

а) співвиконавство без попереднього порозуміння; співвиконавство з попереднім порозумінням;

б) злочинне угруповання (банда, організована група, незаконне воєнізоване формування чи група);

в) співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину).



32. Хто є виконавцем злочину?

а) виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК;

б) виконавцем визнається тільки особа, яка самостійно вчинила злочин, передбачений КК;

в) виконавцем визнається тільки особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину.



33. Визначте відмінність організованої групи від злочинної організації?

а) у кількості злочинів, які планують вчинити ці злочинні об’єднання;

б) у ознаках суб'єкта;

в) у характері стійкості групи;



34. В якому випадку повторність має місце?

а) якщо особу звільнили від кримінальної відповідальності за попередній злочин;

б) якщо особа вчиняє злочин і адміністративне правопорушення;

в) якщо особа у різний час скоїла такі злочини, як крадіжка ( ст. 185 КК) та грабіж (ст. 186 КК).



35. Визначне правильне поняття крайньої необхідності:

а) це дія або бездіяльність вчинені з метою усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною ніж відвернута;

б) це дія, спрямована на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода не більша ніж відвернута;

в) це діяння, спрямоване на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, при умові, що шкода завдається під безпосереднім впливом фізичного примусу.



36. Т. вчинив умисне вбивство з обтяжуючими обставинами.

Чи можливе застосування давності:

а) неможливе в принципі;

б) можливе за умови, що цей злочин вчинено вперше;

в) це питання вирішує суд.



37. Що таке покарання за КК?

а) застосування примусових заходів кримінально-правового характеру до винних у вчиненні злочину осіб;

б) захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого;

в) засіб оцінки суспільством скоєного злочинного діяння та особи злочинця.



38. Які цілі покарання визначені в КК?

а) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та виправлення засудженого, кара за вчинений злочин;

б) обмеження прав людини, перевиховання особи, попередження нових злочинів;

в) кара за вчинений злочин, виправлення засудженого, завдання злочинцю фізичних та моральних страждань;

г) запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами;

д) обмеження прав людини та перевиховання особи.



39. За вироком суду Н. було засуджено на 3 роки обмеження волі.

До якого виду покарання відноситься обмеження волі?

а) як до основного так і додаткового;

б) до додаткового;

в) до основного.



40. С. був звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

З якого моменту буде обчислюватися для С. додаткове покарання у виді позбавлення займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю?

а) з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком;

б) з моменту початку відбування основного покарання;

в) з моменту відбуття основного покарання.



41. Яка із вказаних обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в КК?

а) вчинення злочину неповнолітнім;

б) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

в) вчинення злочину з перевищенням меж необхідної оборони;



42. Які є відмінності при призначенні покарання за сукупністю вироків та за сукупністю злочинів?

а) в звільненні від кримінальної відповідальності;

б) в особливостях зняття судимості;

в) в правилах призначення покарання.



43. Л. вчинив грабіж (ч. 1 ст. 186 КК), за який суд може призначити покарання: штраф або виправні роботи, або позбавлення волі. При призначенні якого(их) виду(ів) покарання суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання?

а) виправні роботи;

б) штраф;

в) позбавлення волі.



44. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані:

а) слідчим;

б) прокурором;

в) судом.



45. Особа вчинила розбій. Під час розгляду справи в суді вона захворіла на психічну хворобу.

Чи можливо застосувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру?

а) можливо;

б) неможливо взагалі;

в) можливо, але лише з дозволу родичів чи виконавчої влади.



46. Психічно хвора особа вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб.

Який вид примусових заходів медичного характеру може бути застосовано щодо цієї особи?

а) госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом;

б) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом;

в) поміщення до одиночної камери.



47. Неповнолітнього може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання, у разі вчинення ним:

а) злочину середньої тяжкості;

б) вперше злочину невеликої тяжкості;

в) злочину будь-якої тяжкості.



48. Який із основних видів покарань не може біти застосовано до неповнолітнього:

а) штраф;

б) обмеження волі;

в) позбавлення волі на певний строк.



49. Покарання у виді позбавлення волі неповнолітнім може бути призначено, за загальним правилом, на строк:

а) не більше десяти років;

б) на строк не більше дванадцяти років;

в) на строк не більше 25 років при призначенні покарання за сукупністю вироків, коли хоча б один із злочинів є особливо тяжким.



50. Неповнолітній вчинив злочин середньої тяжкості. Йому було призначене покарання у виді позбавлення волі, яке він повністю відбув. За яких умов можливе дострокове зняття судимості?

а) відразу після відбуття покарання;

б) через 6 місяців після відбуття покарання;

в) дострокове зняття судимості за наведених умов.


14. Перелік типових питань до екзамену

з курсу «Кримінальне право України. Загальна частина»:

  1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.

  2. Структура Кримінального кодексу України та його статей. Види диспозицій і санкцій.

  3. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК). Відмінність злочинів від інших правопорушень. Класифікація злочинів та іх практичне значення.

  4. Поняття та ознаки суб’єкта складу злочину. Співвідношення понять “суб’єкт злочину” та “особа злочинця”. Спеціальний суб’єкт складу злочину.

  5. Осудність як необхідна умова кримінальної відповідальності. Поняття неосудності та її критерії. Обмежена осудність та її кримінально-правові наслідки.

  6. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення окремих видів злочинів.

  7. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу.

  8. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова при незакінченому злочину та її відмінність від діяльного каяття.

  9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі.

  10. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. № 9 „Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб”.

  11. Поняття, елементи, ознаки та функції складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації.

  12. Поняття та структура об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів. Точки зору науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.

  13. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів. Теоретичні погляди щодо визначення місця предмета в структурі складу злочину.

  14. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність.

  15. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.

  16. Поняття, ознаки та значення суб’єктивної сторони складу злочину.

  17. Вина як головна ознака суб’єктивної сторони злочину. Форми та види вини. Конституційні положення щодо встановлення вини при притягненні особи до кримінальної відповідальності.

  18. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.

  19. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.

  20. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їх вплив на кримінальну відповідальність.

  21. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

  22. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників (кваліфікація їх дій та призначення покарання).

  23. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями”.

  24. Специфічні прояви співучасті (ексцес виконавця, посереднє виконання злочину, співучасть у злочині із спеціальним суб’єктом, провокація злочину, невдалі організація, пособництво чи підбурювання до злочину, добровільна відмова співучасників від доведення злочину до кінця).

  25. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину. Відмінність причетності до злочину від співучасті в злочині.

  26. Поняття та види множини злочинів. Відмінність множини злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.

  27. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.

  28. Поняття, ознаки та види сукупності злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів.

  29. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.

  30. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров’я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 “Про судову практику у справах про необхідну оборону”.

  31. Поняття та умови правомірності дій по затриманню особи, що вчинила злочин. Перевищення заходів, що необхідні для затримання злочинця, умови кримінальної відповідальності в цих випадках. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 “Про судову практику у справах про необхідну оборону”.

  32. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

  33. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 ”Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.

  34. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення.

  35. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  36. Обставини, які пом’якшують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  37. Обставини, які обтяжують покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  38. Призначення покарання за сукупністю злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  39. Призначення покарання за сукупністю вироків. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  40. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Умови та правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

  41. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002р. № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким”.

  42. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

  43. Амністія та помилування. Конституційні положення щодо амністії та помилування. Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» та інших законодавчих актів України” від 2 червня 2011 р. Положення про здійснення помилування затверджено Указом Президента України від 19 липня 2005 року № 1118/2005.

  44. Поняття та кримінально-правове значення судимості. Умови та строки погашення судимості. Зняття судимості. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 “Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості”.

  45. Примусові заходи медичного характеру. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”.

  46. Примусове лікування за кримінальним правом України. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 „Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”.

  47. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.

  48. Примусові заходи виховного характеру. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 2 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру”.

  49. Особливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.

  50. Погашення та зняття судимості щодо неповнолітніх. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.


15. Методичне забезпечення

1. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина», І семестр для студенів 2 курсу ННІПП НАВС (ОКР «бакалавр», напрям підготовки «Правознавство», 2013, 33 с. (електронний варіант).

2. Навчально-методичні матеріали з дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина», ІІ семестр для студенів 2 курсу ННІПП НАВС (ОКР «бакалавр», напрям підготовки «Правознавство»,2013, 36 с. (електронний варіант).

3. Навчально-методичний комплекс «Кримінальне право України», 2013 р., 184 с. (електронний варіант).

4. Електронний підручник «Кримінальне право. Загальна частина», 2007 р., (електронний варіант).

5. Джужа О.М., Кузнецов В.В., Осадчий В.І., Плугатир В.С. Кримінальне право України: Курс тестових завдань: Навч. посіб. /За заг. ред. д.ю.н., проф. В.В. Коваленка. – К.: КНТ; Самміт-Книги, 2012. – 368 с.


16. Рекомендована література

Нормативно-правові акти:

  1. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 трав. 1970 р. № ETS-70 (ратифікація від 26 вер. 2002 р.) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 31. – Ст. 2125 [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_341.

  2. Європейська конвенція про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 25 січ. 1974 р. (ратифікація від 6 бер. 2008) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 83. – Ст. 589. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_125.

  3. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

  4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122 (ред. від 23 жовт. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show./80731-10.

  5. Конвенція ООН про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листоп. 1968 р. (ратифікована СРСР 25 бер. 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – № 14. – Ст. 104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_168.

  6. Конвенція про захист прав людини та основних свобод 4 листоп. 1950 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371 (ред. від 1 черв. 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

  7. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р. (ред. від 1 січ. 2000 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021.

  8. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (ред. від 12 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

  9. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. (офіц. текст станом на 1 серп. 2013 р.). – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2013 – 212 с.

  10. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квіт. 2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9–10. – № 11–12. – № 13. – Ст. 88 (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show./4651-17.

  11. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. № 1129-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767 (ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show./1129-15.

  12. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 листоп. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – С. 19. (ред. від 1 січ. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.

  13. Примерный Уголовный кодекс США. – М., 1969. – 303 с.

  14. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 1 груд. 1994 р. (ред. від 28 січ. 2005 р.)  // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/264/94-вр.

  15. Про військовий обов’язок і військову службу : Закон України від 25 бер. 1992 р. № 2232-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385 (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12.

  16. Про громадянство : Закон України від 18 січ. 2001 p. № 2235-III (ред. від 6 груд. 2012 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14.

  17. Про державну допомогу сім’ям з дітьми : Закон України від 21 листоп. 1992 р. № 2811-XII (ред. від 24 лип. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12.

  18. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб : Закон України від 4 бер. 1998 р. № 160/98-ВР (ред. від 09 черв. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/160/98-вр.

  19. Про державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квіт. 2003 р. № 661-IV (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/661-15.

  20. Про державну таємницю : Закон України в редакції від 21 січ. 1994 p. 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93. (ред. від 18 січ. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12.

  21. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України : Закон України від 24 бер. 1999 p. № 551-XIV // (ред. від 1 лип. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/551-14.

  22. Про донорство крові та її компонентів : Закон України від 23 черв. 1995 p. № 239/95-ВР. (ред. від 6 груд. 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/239/95-ВР.

  23. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24 лют. 1994 р. № 4004-XII. (ред. від 6 груд. 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4004-12.

  24. Про загальний військовий обов’язок і військову службу : Закон України від 25 бер. 1992 p. (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2232-12.

  25. Про застосування амністії в Україні : Закон України від 1 жовт. 1996 р. № 392/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263 (ред. від 18 трав. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/392/96-вр.

  26. Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України : наказ Міністра оборони України від 10 квіт. 2009 р. № 170 (ред. від 5 листоп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09.

  27. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі : наказ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листоп. 2003 р. № 1303/203 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Т. 2. – Ст. 103 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0046-04.

  28. Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС України від 19 груд. 2003 № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Т. 2. – С. 405. – Ст. 90 (ред. від 17 верес. 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0016-04.

  29. Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : Постанова Верховної Ради України від 6 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1795-12.

  30. Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лип. 2013 р. № 567 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-п.

  31. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними : Закон України від 15 лют. 1995 р. № 62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62. (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр.

  32. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – ст. 20 (ред. від 11 жовт. 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/565-12.

  33. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори : Закон України від 15 лют. 1995 р. № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60 (ред. від 11 серп. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/60/95-вр.

  34. Про оборону України : Закон України від 6 груд. 1991 р. № 1932-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106 (ред. від 1 лип. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.

  35. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303 (ред. від 11 серп. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12.

  36. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей : Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР (ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр.

  37. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 червня 1993 року № 3341-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358 (ред. від 11 жовт. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3341-12.

  38. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні : Закон України від 16 груд. 1993 p. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3721-12.

  39. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142 (ред. від 8 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2402-14.

  40. Про покарання осіб, винних у злочинах проти миру і людяності та воєнних злочинах, незалежно від часу вчинення злочинів : Указ Президії Верховної Ради СРСР від. 4 бер. 1965 р.

  41. Про Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Указ Президента України від 5 квіт. 1994 р. № 139/94 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/139/94.

  42. Про Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи та Положення про кваліфікаційні класи лікарів-судово-психіатричних експертів: наказ Міністерства охорони здоров’я від 31 жовт. 1995 р. № 199 (ред. від 31 лип. 2000 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0463-95.

  43. Про Положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16 вер. 2010 р. № 902/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 71. – Ст. 2554 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/902/2010.

  44. Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців : Указ Президента України від 7 листоп. 2001 р. № 1053 /2001 (ред. від 1 січ. 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1053/2001.

  45. Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України : Закон України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101. (ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3857-12.

  46. Про правовий режим воєнного стану : Закон України від 6 квіт. 2000 р. № 1647-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 224 (ред. від 1 лип. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1647-14.

  47. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16 бер. 2000 р. № 1550-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176 (ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1550-14.

  48. Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ : Закон України від 12 груд. 1991 р. № 1972-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 11. – Ст. 152 (ред. від 5 груд. 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1972-12.

  49. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лют. 2000 р. № 1489-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143 (ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1489-14.

  50. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні : Закон України від 17 квіт. 1991 р. № 962-XII // Відомості Верховної Ради України. –1991. – № 22. – Ст. 262 (ред. від 29 листоп. 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/962-12.

  51. Про розвідувальні органи України : Закон України від 22 бер. 2001 p. № 2331-III // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 4. – Ст. 27 (ред. від 16 жовт. 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2331-14.

  52. Про Службу безпеки України : Закон України від 25 бер. 1992 р. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382 (ред. від 11 жовт. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12

  53. Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України : Постанова Верховної Ради України від 22 квіт. 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3135-12.

  54. Про статус народного депутата України : Закон України від 17 листоп. 1992 р. № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17 (із змінами та доповн.; ред. від 9 черв. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2790-12.

  55. Про статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України : Закон України від 24 бер. 1999 р. № 550-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 812 (із змінами та доповн.; ред. від 1 лип. 2013 р.)  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/550-14.

  56. Про судову експертизу : Закон України від 25 лют. 1994 p. № 4038-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 14 – Ст. 89 (ред. від 19 листоп. 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.

  57. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43. – № 44–45. – Ст. 529 (із змінами та доповн.; ред. від 28 лип. 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.

  58. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини : Закон України від 16 лип. 1999 р. № 1007-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 377 (ред. від 5 груд. 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1007-14.

  59. Статут міжнародного воєнного трибуналу від 8 серп. 1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/998_201.

  60. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии) : сб. закон. материалов / под ред. И.Д. Козаченко. – М. : Зерцало, 1999.

  61. Уголовный кодекс Австралии 1995 г. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 388 с.

  62. Уголовный кодекс Австрии. – М. : Зерцало-М, 2001. – 144 с.

  63. Уголовный кодекс Голландии. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. – 252 с.

  64. Уголовный кодекс Испании. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.

  65. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 242 с.

  66. Уголовный кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2954

  67. Уголовный кодекс УССР 1927 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР. [Т. 2. 1926–1967 гг.] – К. : ВШ МООП УССР, 1967. – С. 311-368.

  68. Уголовный Кодекс Франции. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 650 с.

  69. Уголовный кодекс ФРГ. – М. : Изд-во «Зерцало», 2000. – 208с;

  70. Уголовный кодекс Японии. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 226 с.

  71. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № № 40–44. – Ст. 356. : чинне законодавство зі змінами та доповн. станом на 1 черв. 2012 р. – К. : Істина, 2012. – 368 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал