Робоча програма навчальної дисципліни кримінальне право



Сторінка2/4
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.87 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4

Що таке кримінальна відповідальність та які її види?


  • З яких елементів складаються кримінально-правові відносини?

  • Коли виникають і припиняються кримінально-правові відносини?

  • В яких формах реалізується кримінальна відповідальність?

  • Що є підставою кримінальної відповідальності?

    Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі.

    Проаналізувати історичний аспект розвитку кримінального законодавства України; підібрати з КК України 2-3 статті на кожний вид диспозицій та санкцій; визначити види санкцій у заборонованих викладачем статтях КК України.



    Письмово опрацювати наступні питання до теми:

        1. Що таке закон про кримінальну відповідальність?

        2. Що є завданням чинного кримінального закону?

        3. Яка структура Кримінального кодексу України?

        4. Що таке диспозиція та які їх види?

        5. Що таке санкція та які їх види?

        6. Що таке тлумачення закону про кримінальну відповідальність?

        7. Які є види тлумачення закону про кримінальну відповідальність?

        8. В чому полягає принцип дії закону про кримінальну відповідальність у часі?

        9. На підставі яких принципів діє закон про кримінальну відповідальність у просторі?

        10. Що таке екстрадиція?

        11. Що відноситься до території України?

    Тема 3. Поняття злочину. Склад злочину.

    Розробити розгорнуту схему об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину та представити її на семінарському заняттю.



    Тема 4. Об’єкт злочину. Об’єктивна сторона злочину.

    Встановити відмінності предмета злочину від об’єкта злочину, а також предмета злочину від знарядь і засобів. Встановити взаємозв’язок предмета злочину з об’єктом та об’єктивною стороною. Навести приклади (статті КК України) класифікації злочинів за ознаками об’єктивної сторони.



    Опрацювати та законспектувати наступні питання до теми:

    1. Що є об’єктом злочину?

    2. Яка існує класифікація об’єктів по вертикалі?

    3. Яка існує класифікація об’єктів по горизонталі?

    4. Яка структура суспільних відносин?

    5. Що є предметом злочину та яке його кримінально-правове значення?

    6. Що є предметом злочинного впливу?

    7. Що таке об’єктивна сторона злочину?

    8. Які ознаки утворюють об’єктивну сторону злочину?

    9. Які обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину?

    10. Які факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину та яке їх значення?

    11. Яким повинно бути кримінально-правове діяння?

    12. Що таке суспільно-небезпечні наслідки та які їх види?

    13. Що таке причинний зв’язок та які його види?

    14. Як визначається момент закінчення злочину залежно від законодавчої конструкції об’єктивної сторони?

    Тема 5. Суб’єкт злочину. Суб’єктивна сторона злочину.

    Зробити по даній темі порівняльний аналіз кримінального законодавства України та іноземних країни (Польщі, Чехії, Югославії, Угорщини). Проаналізувати рішення суддів (судів), що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо психічного ставлення особи до вчинюваного нею діяння та наслідків.



    Письмово опрацювати наступні питання до теми:

    1. Хто є суб’єктом злочину?

    2. Які ознаки характеризують суб’єкт злочину?

    3. Що таке спеціальний суб’єкт злочину?

    4. Як співвідносяться поняття суб’єкт злочину та особа злочинця?

    5. Що таке осудність та неосудність?

    6. Які критерії неосудності?

    7. Що таке обмежена осудність?

    8. Які кримінально-правові наслідки визнання особи обмежено осудною?

    9. Як впливає вчинення злочину у стані сп’яніння на відповідальність?

    10. Що таке суб’єктивна сторона злочину та які її ознаки?

    11. Які є форми вини?

    12. Які є види необережності?

    13. Які є види умислу, вироблені теорією кримінального права?

    14. Що таке подвійна (змішана) вина?

    15. Що таке помилка в кримінальному праві?

    16. Які є види помилок?

    17. Що таке казус?

    Тема 6. Стадії злочину. Співучасть у злочині.

    Встановити відмінності добровільної відмови від дійового каяття. Ознайомитися з додатковою літературою до теми. Письмово вирішити задачі, що містяться у “Збірнику завдань з Загальної частини кримінального права” та законспектувати наступні питання:



    1. Що таке стадії вчинення злочину?

    2. Які є види стадій вчинення злочину?

    3. Що таке закінчений злочин?

    4. Які є види замаху на злочин?

    5. В чому проявляється готування до злочину?

    6. Що таке добровільна відмова та які її ознаки?

    7. В чому виявляються об’єктивні ознаки співучасті?

    8. Які суб’єктивні ознаки співучасті?

    9. Хто є виконавцем (співвиконавцем) вчинення злочину?

    10. Яка особа визнається пособником та які є види пособництва?

    11. Хто є організатором злочину, в чому його відмінність від підбурювача?

    12. Які є форми співучасті за об’єктивними ознаками?

    13. Які є форми співучасті за суб’єктивними ознаками?

    14. Що визначається провокацією злочину?

    15. Що таке ексцес виконавця?

    Тема 7. Множинність злочинів.

    Вивчити судову практику щодо кваліфікації множинності злочинів та проаналізувати Постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про практику застосування кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010 р. та «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» № 13 від 23.12.2005 р. Встановити ознаки ідеальної та реальної сукупності злочинів, навести приклади. Письмово опрацювати наступні питання до теми:



    1. Які ознаки властиві продовжуваному злочину?

    2. Які ознаки властиві складеному злочину?

    3. Які є види повторності злочинів?

    4. Які є види сукупності злочинів?

    5. Які є види рецидиву злочинів?

    6. Чим продовжуваний злочин відрізняється від фактичної повторності?

    7. Чим сукупність злочинів відрізняється від складеного злочину?

    Тема 8. Обставини, що виключають злочинність діяння.

    Встановити відмінності: (а) крайньої необхідності від необхідної оборони; (б) крайньої необхідності, необхідної оборони від заходів по затриманню особи, що вчинила злочин; (в) виправданого ризику від крайньої необхідності. Аналіз постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26.04.2001 р. Письмово опрацювати наступні питання до теми:



    1. Що таке необхідна оборона?

    2. Які умови правомірності необхідної оборони?

    3. Що таке перевищення меж необхідної оборони?

    4. В яких випадках не можуть бути перевищені межі необхідної оборони?

    5. За яких умов психічний примус виключає відповідальність?

    6. В якому випадку ризик не визнається виправданим?

    Тема 10. Поняття і мета покарання. Система і види покарань.

    Проаналізувати Постанову Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 р. Зробити схему видів покарань на основі статті 51 КК України. Письмово опрацювати наступні питання до теми:



    1. Що таке покарання?

    2. Які ознаки покарання?

    3. Яка мета покарання?

    4. Що таке кара, як мета покарання?

    5. Що таке загальна та спеціальна превенція?

    6. У чому полягає відмінність між покаранням та іншими заходами державно-правового впливу?

    7. Що таке система покарань?

    8. Яке значення має система покарань?

    9. Як класифікуються покарання?

    10. Які покарання відносяться до основних?

    11. Які покарання відносяться до додаткових?

    12. Які покарання можуть призначатися як основні, і як додаткові?

    13. Які строки позбавлення волі?

    14. До яких осіб не може бути застосоване довічне позбавлення волі?

    Тема 11. Призначення покарання. Звільнення від покарання та його відбування. Судимість.

    Опрацювати рекомендовану літературу до теми, що розміщена в даному положенні: 1, 2, 23, 32, 36, 39, 56, 64, 69-77, 79, 83, 84, 85-89, 91-93, 95. Здійснити аналіз Постанов Пленуму Верховного Суду України: «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» № 8 від 28.09.1973 р.; «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р.; «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» № 16 від 24.10. 2003 р.; «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р.; «Про умовно-дострокове звільнення від покарання й заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» № 2 від 26.04.2002 р. На основі вивченого матеріалу законспектувати наступні питання до теми:



    1. На яких принципах ґрунтується призначення покарання?

    2. З яких критеріїв складаються загальні засади призначення покарання?

    3. Які підстави призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом?

    4. Що відноситься до обставин, що пом’якшують покарання?

    5. На підставі яких принципів призначається остаточне покарання за сукупністю злочинів?

    6. За якими правилами суд призначає покарання при сукупності вироків?

    7. Які види звільнення від покарання належать до умовного звільнення?

    8. Чим відрізняється звільнення від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання?

    9. Які є підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням?

    10. Що таке іспитовий строк та в яких межах він може бути встановлений?

    11. Які є умови встановлення давності виконання обвинувального вироку?

    12. Які підстави та порядок звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей?

    13. Що є підставою наявності судимості?

    14. Що таке погашення судимості та які умови погашення судимості?

    15. Які є правила обчислення строків погашення судимості?

    16. Коли строк погашення судимості переривається ?

    17. Які необхідні умови для зняття судимості?

    Тема 12. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

    Проаналізувати статті 28, 29, 49 Конституції України та Постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 03.06.2005 р.; «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» № 5 від 16.04.2004; «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 2 від 15.05.2006 р. Скласти план – конспект з наступних питань до теми:



    1. Що є підставами та метою застосування примусових заходів медичного характеру?

    2. У чому полягає відмінність між примусовими заходами медичного характеру та покаранням?

    3. До яких осіб можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру?

    4. Які існують види примусових заходів медичного характеру?

    5. Що є підставою застосування примусового лікування?

    6. Який порядок застосування примусового лікування?

    7. В чому полягають особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх?

    8. Які є види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності?

    9. В чому полягають особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру?

    10. Які види покарань можуть бути застосовані до неповнолітніх?


    9. Методи навчання

    Методи навчання:  лекції, самостійна робота студентів (написання наукових доповідей, написання рефератів), індивідуальні заняття, семінарські заняття, практичні заняття у різних формах (запитально-відповідальній, обговорення конкретних ситуацій, тестового опитування, вирішення конкретних правових ситуацій, тощо), написання курсових робіт.

    Семінарське заняття проводиться у відповідності до програми, тематичного плану Загальної частини кримінального права, згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих начальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел.

    Цей вид занять є засобом розвитку у студентів культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття – це завжди безпосереднє контактування зі студентами, встановлення довірливих стосунків, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

    Основними завданнями семінарського заняття є :



    • розвиток пізнавальної активності і самодіяльності, вміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

    • поглиблення і закріплення знань, отриманих в процесі вивчення предмета;

    • сприяння розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

    Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і засвоєння навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів, та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають до систематичного, планомірного засвоєння навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

    Семінар – це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:



    • фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

    • семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

    • комбіноване – співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта – підготовка доповідей та повідомлень.

    Методика підготовки семінарських занять.

    Підготовка до семінарського заняття поділяється на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів з теми, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня – відвідування лекцій з теми семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

    У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов’язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. при проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

    Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:



    1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять.

    2. Опрацювати необхідну літературу як рекомендовану для студентів, так і додаткову.

    3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми.

    4. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань.

    5. Підготувати наочні та допоміжні засоби.

    6. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні труднощі у студентів.

    7. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

    Методика проведення семінарських занять

    Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:



    • тематичні дискусії та диспути;

    • колективний пошук відповідей і ролей;

    • бесіда і вільний обмін думками;

    • інформація про конструктивні пропозиції студентів;

    • ігрове проектування.

    Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоча один з них може бути і домінуючим.

    Основною складовою більшості семінарських занять є виступи студентів. Ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації та демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так і викладач і студенти.

    Під час проведення семінарських занять викладач:


    • повторює і закріплює знання студентів;

    • демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;

    • готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;

    • контролює засвоєння матеріалу.

    Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлене:

    • наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності;

    • методикою читання лекцій;

    • педагогічною майстерністю викладача;

    • організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

    Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

    • вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання цього семінарського заняття в курсі, який вивчаються; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з певної тематики);

    • обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів, організація дискусії, коригування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);

    • заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

    Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач має викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а ті, хто виступають, на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомилися з текстами рефератів.

    Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов’язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд семінарського заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

    В кінці заняття викладач підводить підсумок, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

    Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою може визначатися таким чином:



    1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.

    2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.

    3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.

    4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.

    5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

    Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

    Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:



    • Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.

    • Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.

    • перетворення виступу студентів на діалог «викладач-студент» на фоні інертності аудиторії.

    • Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.

    • недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

    Практичне заняття.

    Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на заздалегідь підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті.

    Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

    Структура практичного заняття:



    • вступ викладача;

    • відповіді на запитання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;

    • практична частина як планова;

    • заключне слово викладача.

    Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

    Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняти творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач має враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

    Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов’язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому матеріалі – тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

    Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно:



    • 1-й етап – визначення цілі;

    • 2-й етап – формування конкретних (окремих) навичок і умінь.

    Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

    Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчанням з життям.

    Основними цілями практичних занять є:


    • формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов’язків;

    • розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

    • формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

    Головна мета набуття практичних умінь і навичок має бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

    Його завданнями можуть бути:



    • підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

    • підготовка студентів до контрольних робіт;

    • набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

    • підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

    На цих заняттях викладач організовує розгляд слухачами-студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне – формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

    Підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

    Умовами ефективного проведення практичних занять є таке:


    • у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не має бути надто великим;

    • вибір завдань, які забезпечують зв’язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

    • вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерел отримання необхідної інформації;

    • навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

    • використання за можливістю доступних технічних засобів (діапозитиви, мультимедійні засоби тощо).

    Розвитку самостійного та творчого мислення сприяє розбір та аналіз різноманітних методів або способів вирішення, виконання практичних завдань, знаходження економнішого та раціональнішого рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

    Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

    Викладач має самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємопов’язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більшого поширення набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.



    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3   4


    База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
    звернутися до адміністрації

    войти | регистрация
        Головна сторінка


    загрузить материал