Робоча програма навчальної дисципліни «Конфліктологія» для підготовки фахівців на першому



Скачати 205.04 Kb.

Дата конвертації11.05.2017
Розмір205.04 Kb.
ТипРобоча програма

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ

Юридичний факультет

Кафедра психології

ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник юридичного факультету полковник внутрішньої служби
С.В. Царюк "____" _________ 2016 р.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«Конфліктологія»
для підготовки фахівців на першому (бакалаврському)
рівні вищої освіти за напрямом підготовки 6.030402
Правоохоронна діяльність»







Чернігів-2016

1. Опис навчальної дисципліни
Найменування показників
Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
денна форма навчання
Кількість кредитів – 2
Галузь знань
0304 «Право»
Вибіркова
Напрям підготовки
6.030402
«Правоохоронна діяльність»
Модулів – 2
Рік підготовки:
4-й
Змістових модулів – 2
Індивідуальне науково- дослідне завдання: реферат
Семестр
8-й
Загальна кількість годин -
72
Лекції
14 год.
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 4 год. самостійної роботи курсанта – 4 год.
Освітньо- кваліфікаційний рівень:
«бакалавр»
Практичні
16 год.
Семінарські
6 год.
Самостійна робота
18 год.
Індивідуальні завдання:
18 год.
Вид контролю:
диференційований залік
Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і
індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 36 : 36

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета викладання курсу конфліктології полягає в тому, щоб надати курсантам базові знання з конфліктології, розуміння внутрішніх механізмів конфліктів; навчити курсантів ефективно діяти у конфліктних ситуаціях, сформувати у них практичні вміння та навички, необхідні для передбачення можливості виникнення конфліктів, їх аналізу і діагностики, попередження, врегулювання та конструктивного вирішення.
Ці знання виступають необхідною складовою професійної готовності до практичної діяльності у ДПтС України, допоможуть підвищити конфліктологічну компетентність, сформувати конфліктостійкість, а також мінімізувати деструктивний вплив конфліктів, пов’язаних з професійною діяльністю курсантів.
Завданнями вивчення дисципліни «Конфліктологія» є

засвоїти основні поняття та категорій конфліктології;

визначити основні закономірності виникнення та розвитку конфліктних ситуацій та конфліктів;

сформувати вміння використовувати теоретичні знання для розв’язування практичних задач щодо вирішення виникаючих конфліктних ситуацій;

з’ясувати організаційний механізм управління конфліктами та стресами;

навчити обирати оптимальний стиль поведінки у конфліктній ситуації;

вміти застосовувати отримані знання у практичній діяльності.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми курсанти повинні:
знати:

предмет, об’єкт та завдання курсу;

історію виникнення та розвитку психологічних теорій конфлікту;

причини, функції та типи конфліктів;

механізми, формули та закономірності виникнення конфліктів;

особливості різних видів конфліктів;

психологічні основи розв’язання міжособистісних конфліктів;

методи аналізу міжособистісних конфліктів;

технологію переговорів та посередництва у залагодженні конфліктів;

технологію профілактики конфліктів;
вміти:

приймати правильні рішення під час розв’язування різноманітних конфліктних ситуацій, які можуть виникнути в процесі взаємодії;

розпізнавати істинні причини виникнення конфліктів;

попереджати появу конфліктів;

правильно поводитися з конфліктуючими сторонами;

управляти конфліктами і вирішувати їх на взаємовигідній основі;

раціонально та гнучко застосовувати ефективні методи, прийоми засоби та форми психологічного впливу на конфліктуючі сторони;

уміти оцінювати доцільність і ефективність використання різних переговорних і посередницьких процедур;


організовувати взаємодію з іншими відділами та службами, представниками громадськості, родичами для зменшення конфліктності.

3. Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Загальні питання конфліктології.
Тема 1. Поняття та психологічні теорії конфлікту.
Поняття про конфлікт. Поєднання соціологічного та психологічного вивчення. Проблема визначення конфлікту Поняття суперництво, конкуренція, криза.
Соціологічні теорії конфлікту. Діалектична теорія конфлікту К.Маркса.
Конфліктний функціоналізм Г.Зіммеля. Продовження діалектичної теорії у роботах Р.Дарендорфа. Продовження конфліктного функціоналізму у роботах
Л.Козера.
Фактори впливу на гостроту конфлікту: емоційність, реалістичність поглядів учасників конфлікту. Зв'язок конфлікту з основоположними цінностями, світоглядом. Загальні недоліки розглянутих теорій. Ситуаційний та когнітивістський підходи у психологічному вивченні конфліктів. Біхевіористичне тлумачення конфлікту. Дослідження М. Дойча та М. Шерифа. Передісторія когнітивістського підходу в роботах К. Левіна. Теорії балансу Ф. Хайдера та
Т. Ньюкомба. Конфлікт як результат суб'єктивної інтерпретації ситуації. Внесок різних підходів до психологічного вивчення конфлікту в розробку конфліктології.
Тема 2. Причини, основні функції та класифікація конфліктів.
Основні джерела і причини виникнення конфліктів. Види і типи конфліктів.
Функції конфліктів.
Психологічна характеристика конфлікту. Механізми виникнення конфліктів.
Поняття опонента, ранги опонентів.
Поняття конфліктної ситуації та учасників конфлікту. Об'єкт конфлікту.
Інцидент. Предмет конфлікту. Головні джерела конфліктів. Класифікація причин виникнення конфліктів.
Основні найбільш типові причини виникнення конфліктів. Вплив різних типів характеру на поведінку під час конфлікту.
Види і типи конфліктів. Класифікація конфліктів в організації за безпосередніми причинами, за ознакою, за формою їх вияву (обсягом), за ступенем впливу на колектив, за впливом на життя і розвиток організації, за джерелом виникнення, за службово-комунікативними напрямами взаємодії між
ієрархічними рівнями, за мотивацією учасників, за наявністю насильства враховуються наступні ознаки, за доцільністю, за функцією, за масштабом цілей, за емоційністю, за кількістю учасників за динамікою відповідно до її етапів, за тактичною корисністю, за етичністю форм прояву.
Конструктивні функції конфлікту. Дисфункції конфлікту.
Складання психологічної характеристики конфлікту. Внутрішні ознаки конфлікту, елементи структури конфлікту:




Змістовий модуль 2. Психологічні закономірності конфліктної взаємодії
Тема 3. Механізми виникнення конфліктів та їх динаміка.
Механізми виникнення конфліктів. Формули виникнення конфліктів.
Психологічна структура конфлікту. Поняття конфліктної ситуації. Конфлікт як багатовимірне явище: необхідність виділення його структури. Конфлікт і конфліктна ситуація (цілісний епізод розвитку конфлікту в конкретний момент часу). Можливість в широкому розумінні розгляд структури конфлікту як структури конфліктної ситуації, з виділенням при цьому її об’єктивного змісту та суб’єктивної складової.
Поняття інциденту. Умови конфлікту. Поняття про ескалацію конфлікту, конфліктогени. Типи конфліктогенів: прагнення до зверхності; прояви агресивності; прояви егоїзму.
Динаміка розвитку конфлікту. Динаміка конфлікту як розтягнутий в часі хід його розгортання, зміни під впливом комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів.
Тривалість і (в деяких випадках) розривність, не лінійність цього процесу.
Необхідність визначення часових границь конфлікту – його початку і закінчення.
Важливість цієї «процедури» для розуміння відмін конкретного конфлікту від
«навколо конфліктних» явищ і відпрацювання ефективної стратегії впливу на конфлікт.
Правомірність виділення при цьому двох основних фаз конфлікту: латентна та відкрита Суть латентної фази конфлікту та інциденту. Відкриті фази конфлікту його кульмінація. Фінал і вихід з конфлікту.
Тема 4. Індивідуально-особистісні чинники психологічних конфліктів.
Конфліктність особистості Типи поведінки особистості у конфліктній ситуації.
Діагностика індивідуального стилю поведінки у конфліктній ситуації.
Форми конфліктної поведінки, які виявляються залежно від індивідуального рівня конфліктності особистості: активно-конфліктна поведінка (виклик); пасивно-конфліктна поведінка (відповідь на виклик); конфліктно-компромісна поведінка; компромісна поведінка.
Типи конфліктних особистостей. Типи поведінки особистості у конфліктній ситуації: колаборація (співробітництво, співпраця), компроміс (партнерство, порозуміння), втеча (уникнення, ігнорування), поступливість (пристосування), боротьба (конкуренція, суперництво).
Діагностика індивідуального стилю поведінки у конфліктній ситуації.
Змістовий модуль 3. Психологічна характеристика різних типів
конфліктів
Тема 5. Вутрішньоособистісний конфлікт.
Особливості і види внутрішніх конфліктів особистості: мотиваційний конфлікт, когнітивний конфлікт, рольовий конфлікт, психоаналітичні теорії внутрішніх конфліктів.
Форми прояву і способи подолання внутрішніх конфліктів. Особливості і види внутрішніх конфліктів особистості.
Психоаналітичні теорії внутрішніх конфліктів. Теорія комплексу неповноцінності Альфреда Адлера (1870-1937). Вчення про екстраверсію та

інтраверсію Карла Юнга (1875-1961). Концепція "екзистенціальної дихотомії"
Еріха Фромма (1900-1980). Теорія психосоціального розвитку Еріка Еріксона
(1902-1994).
Форми прояву і способи подолання внутрішніх конфліктів. Способи подолання внутрішніх конфліктів.
Тема 6. Міжособистісний та груповий конфлікти.
Поняття міжособистісного конфлікту і його особливості. Причини і чинники міжособистісних конфліктів. Управління міжособистісними конфліктами.
Поняття міжгрупового конфлікту і його особливості. Внутрішньогрупові міжособистісні процеси як причини міжгрупового конфлікту. Сфери прояву міжособистісних конфліктів. Причини і чинники міжособистісних конфліктів.
Конфлікти інтересів, конфлікти етикету, нереалістичні конфлікти.
Управління міжособистісними конфліктами.
Управління міжособистісними конфліктами в організації. Привід конфлікту
(інцидент). Етапи реверси конфлікту.
Внутрішньогрупові міжособистісні процеси як причини міжгрупового конфлікту.
Типологія найпоширеніших міжгрупових конфліктів за їх причинами та наслідками.
Можливе виникнення конфліктної ситуації у взаємодії керівника з певною неформальною групою.
Можливі нормативні групові конфлікти. Конфлікти між лідерами.
Поширені конфлікти між неформальним лідером і керівником групи.

Змістовий модуль 4. Шляхи подолання та методи розв’язання
конфліктів
Тема 7. Психологічні основи розв’язання конфліктів та методи їх
аналізу.
Роль взаєморозуміння у міжособистісних відносинах. Індивідуально- психологічні фактори взаєморозуміння.
Підходи до розв'язання конфліктів. Управління конфліктними ситуаціями.
Психологічна допомога конфліктуючим. Вимоги до керівника при розв'язанні конфлікту в організації.
Різноманітність конфліктних явищ. Ефективні способи управління конфліктною ситуацією в умовах організації.
Чотири структурні методи вирішення конфлікту. Роз'яснення вимог до роботи. Координаційні та інтеграційні механізми.
Постановка загальноорганізаційних комплексних цілей. Структура системи винагород. Управління конфліктними ситуаціями.
Стратегія запобігання конфлікту. Стратегія придушення конфлікту.
Стратегія відстрочення. Психологічна допомога конфліктуючим. Вимоги до керівника при розв'язанні конфлікту в організації.
Задачі керівника при вирішенні конфлікту.
Аналіз конфлікту за схемою. Пам'ятка до розв'язання конфліктів.
Аналіз наслідків конфлікту. Кваліфіковане виявлення причин конфлікту.

Причина конфлікту. Ціна виходу з конфлікту.
Картографія конфлікту. Завдання при роботі з картою.
Зняття інциденту. Забезпечення виграшу однієї із сторін. Зняття конфлікту за допомогою брехні. Повне фізичне або функціональне розведення учасників.
Вирішення конфлікту через конфронтацію до співпраці.
Тема 8. Технології переговорів та посередництва у залагоджені
конфліктів, їх профілактика
Поняття про переговори. Етапи переговорів. Загальні підходи до організації переговорів.
Моделі поведінки у переговорах. Стратегії та тактики переговорів. Поняття про переговори. Етапи переговорів. Основний зміст переговорного процесу.
Загальні підходи до організації переговорів. Стилі позиційного підходу.
Правила принципового підходу у переговорах.
Характеристика стратегій у переговорному процесі.
Поняття про посередництво.
Типи організації переговорів.
Прийоми посередництва.
Роль керівника в профілактиці конфліктів.
Вимоги до критики. Майстерність бесіди. Розмова — покарання. Правила поведінки керівника у конфліктній ситуації.
Роль керівника в профілактиці конфліктів. Складові профілактики міжособистісних конфліктів.
Конкретні заходи з профілактики конфліктів. Вимоги до критики.
Майстерність бесіди.
Ведення ділової бесіди. Правила компліменту. Розмова — покарання.
Приклад. Правила поведінки керівника у конфліктній ситуації.

4. Структура навчальної дисципліни
Назви змістових модулів і тем
Кількість годин
Денна форма

Усь
ого

ЛЗ
СЗ ПЗ
СР
ІР
1
2
3
4
5
6
7
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Загальні питання конфліктології
Поняття та психологічні теорії конфлікту.
6
2

2
1
1
Причини, основні функції та класифікація конфліктів.
8
2
2
2
1
1
Механізми виникнення конфліктів та їх динаміка.
12
2
2
2
3
3
Індивідуально-особистісні чинники психологічних конфліктів.
10
2

2
3
3
Разом за змістовим модулем 1
36
8
4
8
8
8
Змістовий модуль 2. Психологічна характеристика різних типів
конфліктів та шляхів їх подолання
Внутрішньоособистісний конфлікт
9
2

2
2
3
Міжособистісний та груповий конфлікти
9
2

2
3
2
Психологічні основи розв’язання конфліктів та методи їх аналізу.
11
2
2
2
3
2
Технології переговорів та посередництва у залагоджені конфліктів, їх профілактика.
7


2
2
3
Разом за змістовим модулем 2
36
6
2
8
10
10
Модуль 2
ІНДЗ
18




18
Усього годин
72
14
6
16
18
18

5. Теми семінарських занять для курсантів денної форми навчання

з/п
Назва теми
Кількість
годин
1.
Причини, основні функції та класифікація конфліктів.
2 2. Механізми виникнення конфліктів та їх динаміка.
2 3.
Психологічні основи розв’язання конфліктів та методи
їх аналізу.
2


6. Теми практичних занять для курсантів денної форми навчання

з/п
Назва теми
Кількість
годин
1.
Поняття та психологічні теорії конфлікту.
2 2.
Причини, основні функції та класифікація конфліктів.
2 3.
Механізми виникнення конфліктів та їх динаміка.
2 4.
Індивідуально-особистісні чинники психологічних конфліктів.
2 5.
Внутрішньоособистісний конфлікт
2 6.
Міжособистісний та груповий конфлікти
2 7.
Психологічні основи розв’язання конфліктів та методи
їх аналізу.
2 8.
Технології переговорів та посередництва у залагоджені конфліктів, їх профілактика.
2

7. Самостійна робота для курсантів денної форми навчання

з/п
Назва теми
Кількість
годин
1.
Поняття та психологічні теорії конфлікту.
1 2.
Причини, основні функції та класифікація конфліктів.
1 3.
Механізми виникнення конфліктів та їх динаміка.
3 4.
Індивідуально-особистісні чинники психологічних конфліктів.
3 5.
Внутрішньоособистісний конфлікт
2 6.
Міжособистісний та груповий конфлікти
3 7.
Психологічні основи розв’язання конфліктів та методи
їх аналізу.
3 8.
Технології переговорів та посередництва у залагоджені конфліктів, їх профілактика.
2
Разом:
18



8. Індивідуальні завдання
1.
Зв'язок конфліктології з іншими науками.
2.
Психологічне вивчення конфлікту (біхевіористичне тлумачення конфлікту).
3.
Ідеї Зіммеля про фактори гостроти і сили конфлікту.
4.
Емоції учасників конфлікту, реалістичність їх поглядів.
5.
Групи причин конфліктів.
6.
Типи конфліктів за мотивацією учасників (прагматичні, особисті).
7.
Типи конфліктів за наявністю насильства; за доцільністю.
8.
Типи конфліктів за динамікою відповідно до її етапів.
9.
Типи конфліктів за етичністю форм прояву.
10.
Типи конфліктів за тактичною корисністю (виправдані, невиправдані).
11.
Дисфункціональні наслідки
12.
Зовнішні ознаки конфлікту (просторові, часові межі).
13.
Особистісні умови виникнення конфліктної взаємодії.
14.
Формули виникнення конфліктів.
15.
Фактори ескалації конфлікту.
16.
Механізми реакції особистості на конфліктогени.
17.
Свідомі та несвідомі причини використання конфліктогенів.
18.
Схеми блокування конфліктогенів.
19.
Робота психолога по розкриттю деструктивних наслідків використання конфліктогенів для особистості.
20.
Розвиток механізмів сприйняття людини людиною та тренінги комунікабельності як шлях подолання егоїзму.
21.
Сторони динаміки конфлікту: емоційна, діяльнісна, комунікативна.
22.
Різновиди порушення спілкування у латентній фазі.
23.
Типи інцидентів за характером їх виникнення. Можливі варіанти поведінки конфліктуючих сторін під час інциденту.
24.
Поняття про ескалацію конфлікту, її фактори.
25.
Прогноз та наслідки виходу з конфлікту залежно від його фази.
26.
Поняття про реверсію конфлікту, її закономірності.
27.
Конфліктність особистості. Риси-фактори конфліктності особистості.
28.
Стратегії поведінки в конфліктній ситуації за К.У.Томасом і
Р.Х.Кілменном (1972).
29.
Стилі конфліктної поведінки за М.Пірен (1997).
30.
Мотиваційний конфлікт, його типи за К. Левіним.
31.
Психоаналітичні теорії внутрішніх конфліктів.
32.
Відображення конфліктної природи людини в поглядах 3.Фрейда на структуру особистості.
33.
Теорія комплексу неповноцінності Альфреда Адлера (1870-1937).
34.
Вчення про екстраверсію та інтроверсію Карла Юнга (1875-1961).
35.
Концепція "екзистенціальної дихотомії" Еріха Фромма (1900-1980).
36.
Теорія психосо-ціального розвитку Еріка Еріксона (1902-1994).
37.
Зв'язок міжособистісних конфліктів з іншими типами конфліктів.
38.
Відмітні особливості міжособистісних конфліктів.

39.
Типи міжособистісних конфліктів за їх причинами.
40.
Чинники конфлікту за В. Лінкольном.
41.
Врахування причин і чинників конфлікту, характеру міжособистісних відносин конфліктантів при управління конфліктами.
42.
Внутрішньогрупові міжособистісні процеси як причини міжгрупового конфлікту. Розшарування в межах групи.
43.
Нормативні групові конфлікти. Конфлікти між лідерами, між неформальним лідером і керівником групи.
44.
Підходи до розв'язання конфліктів: мотиваційний (Макклінток Ч.); когнітивний (М.В.Крогіус); діяльнісний (Н.В.Грішина, Е.Мейо).
45.
Дії, характерні для кожного з варіантів управління конфліктною ситуацією.
46.
Психологічна допомога конфліктуючим.
47.
Умови конструктивного вирішення конфлікту.
48.
Схема аналізу (за М.М.Рибаковою).
49.
Переваги використання картографії. Завдання при роботі з картою.
50.
Приклади картографії конфлікту.
51.
Типи пам'яток, їх структура. Пам'ятка, спрямована на забезпечення стратегії «колаборації» з використанням переговорів.
52.
Результати конфлікту (форми його подолання).
53.
Стилі позиційного підходу. Фактори ефективності стилів позиційного підходу до переговорів.
54.
Стадії переговорів на основі принципового підходу.
55.
Розробка базових елементів переговорів при принциповому підході.
56.
Моделі поведінки у переговорах.
57.
Стратегічні цілі, тактики поведінки, чинники цих типів.
58.
Варіанти організації посередництва.
59.
Посередницькі ролі. Переваги технології посередництва.
60.
Прийоми посередництва. Правила технології посередництва.
61.
Вимоги до критики. Основні психологічні умови ефективної ділової критики.
62.
Емоційна динаміка ефективної розмови-покарання. Етапи розмови- покарання.
9. Методи навчання
Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

словесні методи навчання: пояснення, розповідь, інструктаж щодо виконання самостійної роботи, лекція: інформаційна, проблемна, а також лекція-візуалізація, розгорнута бесіда у формі запитань та відповідей, робота з літературою, виступи з реферативними доповідями;

наочні методи навчання: мультимедійні презентації;

індивідуально-дослідна робота.
Методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності: дискусія, полеміка, обмін думок, ситуаційні задачі, створення нестандартних ситуацій, ситуаційно-рольові ігри, використання досвіду з практики органів і установ виконання покарань, психодіагностичні дослідження.

10. Методи контролю
Поточний контроль знань курсантів здійснюється під час проведення семінарських та практичних занять з метою одержання інформації про якість засвоєння пройденого матеріалу. Формами перевірки знань, вмінь та навичок курсантів є: усне та письмове опитування, виконання тестових завдань, самостійна письмова робота.
Порядок оцінювання знань курсантів

Робота на лекції передбачає сприйняття та засвоєння теоретичного курсу, а також фіксацію основних його положень (конспектування).
Нарахування балів за роботу на лекціях відбувається шляхом перевірки конспектів лекцій. При тому оцінюється: повнота, охайність і грамотність ведення конспекту лекцій; відтворення лекційних матеріалів під час виконання модульного контролю (тесту). Наявність усіх компонентів роботи на лекціях може бути оцінено за весь курс до 8 балів. За недостатньо повне відображення лекційного матеріалу у конспекті, систематичні пропуски лекційних занять, курсанту (студенту) за даний вид навчальної роботи, бали нараховуються лише в частині законспектованих лекцій.
За участь у розв’язуванні ситуаційних задач 2 бали нараховується якщо курсант:
- встановив характер проблеми та визначив стратегію її вирішення;
- визначав методи та форми впливу на засудженого, які доцільно використовувати виходячи з умов задачі;
- логічно викладає матеріал з використанням причинно-наслідкових зв’язків;
- робить аргументовані висновки;
- рецензує відповідь свого колеги із вказівкою на здобутки та недоліки.
(Рецензія повинна враховувати самостійність суджень, здатність аргументовано вести дискусію та відстоювати свою точку зору).


з/п
Вид навчальної діяльності
Кількість
балів
1
Робота на лекції
1
2
Робота на практичному занятті
до 5
участь у розв’язуванні ситуаційних задач
2 відповідь на практичному занятті
2 доповнення на практичному занятті
1
3
Робота на семінарському занятті
до 5 відповідь на семінарському занятті
2 доповнення на семінарському занятті
1 виконання завдань самостійної роботи, реферативні повідомлення
2
4
Модульний контроль до 10
5
Виконання ІНДЗ
10

Відповідь на практичному занятті оцінюється за наступними критеріями:
5 балів – курсант у повному обсязі опрацював програмний матеріал, основну і додаткову літературу, має глибокі й міцні знання, упевнено оперує набутими знаннями у вирішенні завдань, робить аргументовані висновки, може вільно висловлювати власні судження і переконувати інших, здатний презентувати власне розуміння питання.
4 бали – курсант володіє навчальним матеріалом, формулює нескладні висновки, може узагальнювати набуті знання і частково застосовувати їх у вирішенні завдань, аргументація на достатньому рівні.
3 бали – курсант загалом самостійно відтворює програмний матеріал, може дати стислу характеристику питання, але у викладеному матеріалі є
істотні прогалини, є певні неточності як у відтворенні матеріалу, так і у висновках, аргументація низька, використання набутих знань у вирішенні завдань на низькому рівні.
2 бали – курсант за допомогою викладача намагається відтворити матеріал, але відповідь неточна, неповна, головний зміст матеріалу не розкрито, аргументація та власне розуміння питання майже відсутні; курсант із помітними труднощами використовує певні знання у вирішенні завдань.
Доповнення на практичному занятті передбачає стислий виступ
(повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача.
Цінність доповнення пролягає у вмінні привернути увагу до тих аспектів обговорюваного питання, що не знайшли свого висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень курсантів їх кількість не має значення.
Оцінюється доповнення за такими критеріями: значне (суттєве, змістовне) прирівнюється до відповіді – у 1 бал; незначне (поверхове) – до 0,5 балів.
Відповідь на семінарському занятті оцінюється за наступними критеріями:
5 балів – курсант у повному обсязі опрацював програмний матеріал, основну і додаткову літературу, має глибокі й міцні знання, упевнено оперує набутими знаннями у вирішенні завдань, робить аргументовані висновки, може вільно висловлювати власні судження і переконувати інших, здатний презентувати власне розуміння питання.
4 бали – курсант володіє навчальним матеріалом, формулює нескладні висновки, може узагальнювати набуті знання і частково застосовувати їх у вирішенні завдань, аргументація на достатньому рівні.
3 бали – курсант загалом самостійно відтворює програмний матеріал, може дати стислу характеристику питання, але у викладеному матеріалі є
істотні прогалини, є певні неточності як у відтворенні матеріалу, так і у висновках, аргументація низька, використання набутих знань у вирішенні завдань на низькому рівні.
2 бали – курсант за допомогою викладача намагається відтворити матеріал, але відповідь неточна, неповна, головний зміст матеріалу не розкрито,
аргументація та власне розуміння питання майже відсутні; курсант із помітними труднощами використовує певні знання у вирішенні завдань.
Доповнення на семінарському занятті передбачає стислий виступ
(повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача.
Цінність доповнення пролягає у вмінні привернути увагу до тих аспектів обговорюваного питання, що не знайшли свого висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень курсантів їх кількість не має значення.
Оцінюється доповнення за такими критеріями: значне (суттєве, змістовне) у 1 бал, якщо воно повністю розкриває навчальне питання, яке не було висвітлено у попередній відповіді); незначне (поверхове) – до 0,5 бала.
Виконання завдань на самостійну роботу оцінюється за наступними критеріями:
− повнота, охайність і грамотність ведення конспекту;
− наявність матеріалу для висвітлення питань винесених на самостійну роботу.
Наявність всіх компонентів конспекту може бути оцінено від 0,5 до 1 балу; неохайне оформлення конспекту, недостатнє відображення матеріалу заняття і самостійної роботи – бал не нараховується.
Реферат оцінюється за наступними критеріями: відповідна форма, грамотність, охайність, науковість, достатня кількість використаної літератури
(5 джерел). За наявності всіх компонентів реферат отримує 4 бала; обмежена кількість використаної літератури (менше 5 джерел) – 3 бала; за неохайне оформлення, недостатньо повне відображення обраної теми, суттєві помилки –
1 бал.
Модульний контроль проводиться за підсумками вивчення змістового модуля дисципліни та дає змогу визначити рівень теоретичних знань з курсу.
Курсант має право підтвердити, або підвищити свій рейтинговий показник, набраний в ході роботи на лекціях, семінарських та заняттях. Тестування проводиться в письмовому виді або з використанням комп’ютера. За 7 днів до тестування викладач доводить до відома курсантів (студентів) перелік тем.
Кількість тестувань відповідає кількості змістових модулів відведених на вивчення даного курсу.
Під час написання тесту, наявність у курсанта допоміжних матеріалів не допускається. У випадку списування тестування курсанта припиняється. Тест вважається складеним, якщо виконано не менше 60% завдань. Максимальна кількість балів за виконання модульної контрольної роботи становить 10 балів.
Підсумковий контроль якості засвоєння знань курсантами з курсу
«Конфліктологія»
Формою підсумкового контролю є диференційований залік. Оцінка виставляється за результатами поточного контролю. Максимальна кількість балів за вивчення дисципліни – 100 балів.
Результати складання семестрових заліків оцінюються за двобальною шкалою «зараховано», «не зараховано» в національній шкалі оцінювання, та за шкалою ЕСТS відповідно до кількості набраних балів.

Позитивна оцінка «зараховано» виставляється за умови, коли курсант успішно виконав усі види робіт, передбачених навчальною програмою дисципліни для поточного контролю, і набрав при цьому 60 та більше балів.
У разі невиконання певних обов’язкових видів робіт з об’єктивних причин, курсанти мають право виконати їх і прозвітувати в термін до останнього семінарського заняття.
У випадку, якщо курсант впродовж семестру набрав від 35 до 59 балів, він повинен складати залік. Курсант, який за результатами модульного контролю набрав більше 59 балів, може бути, за власною згодою, звільнений від складання заліку, а його рейтингова оцінка є підсумковою і переводиться за визначеною шкалою на залікову оцінку за п’ятибальною системою, або має можливість підвищити свій рейтинг шляхом складання заліку, але не більше ніж на 25 балів. Підвищення рейтингу здійснюється виключно за бажанням курсанта, шляхом складання усного заліку згідно з переліком питань до заліку.
Залікові питання складаються на основі програми курсу і адекватно відображають зміст усього навчального матеріалу курсу «Конфліктологія».
Якщо рівень знань продемонстрованих курсантом під час складання заліку (у
100 бальному еквіваленті), виявиться нижчим, ніж його попередній рейтинг, підсумкова оцінка за курс виводиться з кількості балів, набраних впродовж семестру. Якщо курсант за підсумками модульного контролю та складання заліку не набрав балів достатніх для виставлення позитивної оцінки (60 балів і більше), він має право перескласти залік, при цьому не враховуються результати складання заліку – підвищення балів здійснюється від рейтингової оцінки за результатами аудиторної роботи та модульного контролю.
Курсанти, які впродовж семестру набрали менше 35 балів до складання заліку не допускаються і залишаються на повторний курс.

11. Розподіл балів, які отримують курсанти
Поточне тестування та самостійна робота
Сума
Змістовиймодуль 1
Змістовий модуль 2
Т1
Т2
Т3
Т4
Т5
Т6
Т7
Т8 100 6,5 11,5 12 12 7
7 12 12
Модульний контроль – 10
Модульний контроль – 10

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності
Оцінка ECTS
Оцінка за національною шкалою
90 – 100
А
відмінно
82-89
В
добре
74-81
С

64-73
D
задовільно
60-63
Е
35-59
FX
незадовільно з можливістю повторного складання
0-34
F
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни
12. Методичне забезпечення
1.
Програма навчальної дисципліни з «Конфліктологія»;
2.
Робоча програма навчальної дисципліни «Конфліктологія»;
3.
Методичні рекомендації для проведення лекцій з дисципліни
«Конфліктологія»;
4.
Плани семінарських занять;
5.
Методичні рекомендації для підготовки та проведення семінарських занять;
6.
Плани практичних занять;
7.
Методичні рекомендації для підготовки та проведення практичних занять;
8.
Методичні рекомендації для підготовки індивідуальних навчально- дослідних завдань з дисципліни «Конфліктологія»;
9.
Методичні рекомендації для самостійної роботи з дисципліни
«Конфліктологія»;
10.
Питання для підготовки до заліку з дисципліни «Конфліктологія».

13. Рекомендована література
Базова
1.
Анцупов А. Л. Конфликтология : учебник / А. Л. Анцупов., А. И.
Шипилов. – М. : ЮНИТИ, 2002. – 591 с.
2.
Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами управління : навчальний посібник / Дуткевич Т. В. – К. : Академвидав, 2005. – 456 с.
3.
Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии / Емельянов С. М. –
СПб. : Питер, 2000. – 368 с.
4.
Козырев Г. И. Введение в конфликтологию : учеб. пособие / Козырев Г.
И. – М. : Гуманит изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 176 с.
5.
Конфликтология / под ред. A. C. Кармина. - 4-е изд., стер. – СПб : Лань,
2001. – 591 с.
6.
Конфліктологія : [підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. ] /
Герасіна Л. М., Панов М. І., Осіпова Н. П. та ін.; за ред. професорів
Л. М. Герасіної, М. І. Панова. – Харків : Право, 2002. – 256 с.
7.
Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта. / Г. В. Ложкин,
Н. И. Пов’якелъ. – К. : МАУП, 2002. – 256 с.
8.
Нагаєв В. М. Конфліктологія : курс лекцій (модульний варіант) : навч. посібн. / В. М. Нагаєв. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 198 с.

9.
Пірен M. I. Конфліктологія : підручник / Марія Пірен. – К. : МАУП, 2007.
– 360 с.
Допоміжна
1.
Бэрон Р. Агрессия. / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб. : ПИТЕР, 2000. –351с.
2.
Дмитриев А. В. Социальний конфлікт : общее и особенное / Дмитриев А.
В. – М.: Гардарики, 2002. – 526 с.
3.
Довгань П. Службові конфлікти та інтриги : різні види службових конфліктів / П. Довгань // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 403 – 413.
4.
Емельянов С. М. Практикум по конфликтологи / Емельянов С. М. – СПб. :
Питер, 2001. – 360с.
5.
Занюк С. С. Психологія мотивації та емоцій : навч. посібник / Занюк С. С.
– Луцьк : редакційно-видавничий відділ Волинського держ. ун-ту, 1997, –
180 с.
6.
Ішмуратов А. Т. Конфлікт і згода / Ішмуратов А. Т. – К.: Наукова думка,
1996. – 190 с.
7.
Корнев М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія : навчальний підручник / М. Н. Корнев, А. Б. Коваленко. – К. : Київська книжкова фабрика, 1995. – 304 с.
8.
Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта /Ложкин Г. В.,
Повякелъ Н. И. – К. : МАУП, 2002. – 256 с.
9.
Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : навчальний посібник /
Орбан-Лембрик Л. Е.. — К. : Академвидав, 2003. — 568 с. (Альма-матер)
10.
Скотт Д. Г. Конфликты. Пути их преодоления / Скотт Д. Г. – К. :
Внешторгиздат, 1991. – 191 с.
11.
Соснин В. А. Урегулирование и разрешение конфликтов: проблема посредничества в прикладной исследовательской практике Запада //
Психологический журнал. – 1994. – №5. – С. 130 – 141.
12.
Фишер P. Путь к согласию или переговоры без поражения / P. Фишер.,
У. Юри. – М. : Наука, 1990. – 158 с.
13.
Чалдини Р. Психология влияния / Чалдини Р. – СПб. : ПИТЕР, 2000. –
270 с.
14.
Шейнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение / Шейнов В.
П. – Мн. : Амалфея, 1996. – 288 с.

14. Інформаційні ресурси
1.
Зінчина О. Б. Конфліктологія: навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ,
2007.
[Електронний ресурс].

Режим доступу
: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Ubeyvolk/0009078.pdf
2.
Нагаєв В. М. Конфліктологія : навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2004.
[Електронний ресурс].

Режим доступу
: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Ubeyvolk/0009081.pdf
3.
Тихомирова Є.Б, Постоловський С.Р. Конфліктологія та теорія переговорів: підручник. – Суми: ВТД ―Університетська книга‖, 2008. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Ubeyvolk/0009084.pdf
4.
Дмитриев А.В. Конфликтология: [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Ubeyvolk/0009070.pdf
5.
Вишневская А.В. Конфликтология.: курс лекций. – РУДН, 2003
[Електронний ресурс].

Режим доступу
: http://www.humanities.edu.ru/db/msg/46605


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал