Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Національне виховання учнів: регіональний аспект



Сторінка13/18
Дата конвертації11.12.2016
Розмір3.39 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Система цінностей і ціннісних орієнтацій особистості у творчій спадщині Омеляна Вишневського

Лише з відстані часу оцінюється вартість осягнень людської праці і духу. Здобутками інтелектуального розуму найчастіше користають не сучасники, а нащадки. Вчений, якому долею визначено працювати для майбутнього, здатен творити тільки в умовах свободи, до того ж бере на себе велику відповідальність за плоди творіння.

У французького філософа Мішеля Малерба знаходимо слова: “Навчання свободи…ще важче, ніж сама свобода”. Кожен по-своєму навчається свободи і стає (або ж не стає) вільним. Та є посеред нас особистості, які не потребують навчання свободи, бо для них свобода була і є – сенсом і способом життя. Вони почували себе вільними навіть в умовах суспільної неволі, бо вміли з гідністю нести тягар особистої свободи. Такі не шукали власної вигоди, вони були незручними для оточення, бо не піддавались прирученню. Натомість, вперто йшли дорогою Служіння, бо ця дорога стала їх вільним вибором. До такого вибору приходять з відчуття повноти свободи, усвідомлено переймаючись Франковим “Якщо не я – то хто?”, і невтомно, спокійно й вільно засівають свою ниву.

До таких сміливо відносимо Омеляна Вишневського, вченого і педагога, професора Дрогобицького педагогічного університету ім.І. Франка. Справжнім покликанням професора стала педагогічна наука. Його талант науковця вповні розкрився в роки незалежності. У 1990 році вчений очолив кафедру педагогіки Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка. Значний науковий доробок професора за 15 років незалежності є сьогодні надбанням української педагогічної науки.

В ці роки професор О. Вишневський науково обгрунтовує доцільність повернення до традиційно-християнської стратегії виховання, розробивши цілісну Концепцію сучасного українського виховання.

Згадувана вище Концепція виховання була розкрита згодом у методичному посібнику проф. О. Вишневського “Сучасне українське виховання”, виданому Педагогічним товариством ім. Г. Ващенка у 1996 році.

Педагогічна наука виділяє три складові майбутньої освіти, які повинні

узгоджуватись між собою, це – наукові дисципліни, художні дисципліни таціннісні орієнтації.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Раніш виховувались класові цінності, сьогодні акцент зроблено на загальнолюдські. У 1993 році

американець С.Хантинган провів аналіз 100 порівнювальних досліджень про

цінності у різних державах. Він довів, що західні цінності маютьнайвищий статус у світі.

Практика виховання вимагає надійної і зручної класифікації цінностей, а відтак і їх системного бачення. Ця проблема є предметом значної уваги сучасних українських педагогів, і свідченням цього є публікація Академією педагогічних наук України науково-методичного збірника "Цінності освіти і виховання" (Київ, 1997). Він, зрештою, відбиває і помітне розмаїття поглядів, що від практики виховання цю проблему фактично віддаляє. Один з можливих підходів до вирішення проблеми класифікації цінностей грунтується на врахуванні критерію сфер їх застосування. Тут маємо справу найперше з соціальним життям людини, що включає: сферу особистого життя, її життя в родині, стосунки в суспільстві (громаді). національно-державне життя і, нарешті, її ставлення до всіх людей на землі (сфера загальнолюдських стосунків). До цього слід додати також специфічну сферу ставлення людини до природи -як власної (здоров'я, краса тіла тощо), так і природи навколишньої, з якою вона фактично складає єдність. Омелян Вишневський, професор Дрогобицького педінституту, запропонував “Кодекс цінностей”, в якому виділив наступні категорії:

Абсолютні вічні цінності: добро, совість, правда, віра, надія, любов...

Основні національні цінності: патріотизм, історична пам’ять, захист

Вітчизни...

Основні громадські цінності: захист прав і свобод, повага закону...

Цінності сімейного життя: вірність, довіра, піклування про дітей та

батьків...

Цінності особистого життя: внутрішня свобода, воля, розум...

Валео-екологічні цінності: увага до власного здоров"я, гарт організму, дбайливе ставлення до довкілля...

Вважається, що виховання будується на досвіді народу, на даних наук тощо. Проте в усіх цих чинниках завжди визначальне місце займають втілені в них цінності. Саме вони через культуру, через традиції, філософію, релігію тощо вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал, дають відповіді на фундаментальні запитання: на що орієнтується молодь - на добро чи на зло? - на віру в духовні чи в матеріальні блага? - на культ сили чи на культ духу? Що береться за взірець - життя Христа, життя Павки Корчагіна чи Рембо?

Очевидно, що між системою цінностей і стратегією та методами виховання існує взаємна залежність. Цінності визначають зміст виховання, а стратегія і методи ставлять собі за мету прищепити молоді віру у прийняті цінності. Цінності мають ідеальну природу, тобто можемо стверджувати, що вони є певною ієрархічною системою ідеалів, фундаментальних понять і цілей, якими живе суспільство і в здійсненні яких вбачає сенс свого існування.

Кожен народ упродовж своєї історії виробляє свою систему цінностей, що віддзеркалює його характер, соціально-економічний стан, політичний устрій тощо. Радикальні зміни в житті народу завжди супроводяться переоцінкою цінностей, що веде до зміни світогляду.

Водночас цінності кожного народу мають свої пріоритети, особливо, коли йдеться про так звані суспільні цінності на яких позначаються особливості культури різних суспільств. Всю свою систему цінностей і, відповідно, свою поведінку людина узгоджує з цінностями, які вважає найголовнішими і які тут називаємо абсолютними, вічними.

Ідеологія є органічною складовою системи цінностей. Практика виховної роботи передбачає чіткий погляд і на її місце та функцію в цій системі.

Як відомо, в комуністичній та фашистській педагогіці ідеологія займала перше місце і підпорядковувала собі інші компоненти системи вартостей, включаючи мораль. Монопольне домінування ідеології зумовлювало тотальну заідеологізованість всього виховання. Сучасне українське виховання, орієнтуючись на наш виховний ідеал, вносить сюди суттєво інший принцип: перше місце у вихованні людини відводиться моралі, яка від Бога, і яка грунтується на абсолютних вічних цінностях. Лише порядна (моральна) людина може і повинна брати на себе обов'язки громадянина, сім'янина тощо. В цьому сенсі можна говорити про певну "деідеологізацію" виховання, звільнення його від догматично-ідеологічного пресу.

Проте, цей принцип ще не вичерпує проблеми. Бо якщо статус ідеології таким чином "понижується", і вона більше не домінує над мораллю, то чи не означає це, що наше виховання: а) втрачає чіткі ідеологічні орієнтації і б) що у зв'язку з цим ми повинні толерантно і байдужо ставитися до всіх і будь-яких ідеологічних поглядів? На обидва ці питання система цінностей дає конкретну відповідь.

1. Приймаємо як аксіому, що жодна держава не обходиться без власної ідеології. Наша державність також має у своїй основі відповідну ідеологічну орієнтацію, яку приймає для себе як обов'язкову кожен, хто добровільно прийняв українське громадянство. Це ідеологія державності, що втілена в Акті проголошення незалежності України та в нашій Конституції. Вона орієнтує громадянина на активну участь у державотворенні, державозахисті, у зміцненні міжнародного престижу України тощо. Значення такої ідеології у виховних системах європейських держав є дуже великою. Таке ж місце вона мусить посісти і у нашому вихованні, бо без неї неможливе патріотичне становлення нашої молоді.

Сплутування ж ідеології державності з ідеологічними доктринами різних партій чи окремих класів є фальшуванням дійсного стану речей, а часом і виявом політичного невігластва.

2. Допускаючи плюралізм вузькогрупових (партійних) доктрин і поглядів, наше виховання виключає все те, що не відповідає прийнятій системі цінностей, а надто її головним ідеалам (моральності, національним цілям тощо). Як буде видно далі, йдеться тут про чистоту нашого виховного ідеалу, зміст якого в служінні Богу і Україні. З одного боку, це означає, потребу трактування всіх таких поглядів крізь призму абсолютних вічних вартостей (ідеалів добра, правди, справедливості, гідності тощо). Антигуманні ідеологічні доктрини, які ведуть людину до класової, расової, національної чи конфесійної ненависті, до боротьби і кровопролиття на цьому ґрунті, котрі вже довели свою антилюдяну сутність - такі ідеології не мають права на оправдання плюралізмові і повинні повсюдно заперечуватися з позицій гуманізму.

А з другого боку, всі можливі ідеологічні доктрини повинні оцінюватися через призму ідеології державності. Система цінностей допускає ідеологічні різнотлумачення, якщо вони йдуть у загальному річищі державотворчих процесів. Проте вона виключає як неприйнятні ворожі політичні доктрини, які їм суперечать і носять очевидний деструктивний характер, ведуть до руйнування Держави.

Кодекс цінностей сучасного українського виховання

АБСОЛЮТНІ, ВІЧНІ ЦІННОСТІ

віра доброта

краса надія

чесність свобода

любов щирість

нетерпимість до зла гідність

великодушність сумління

милосердя оберігання життя

правда прощення

мудрість справедливість

досконалість благородство

ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ

Українська ідея.

Державна незалежність України.

Самопожертва в боротьбі за свободу нації.

Патріотизм, готовність до захисту Батьківщини.

Єдність поколінь на основі віри в національну ідею.

Почуття національної гідності.

Історична пам'ять.

Громадська національно-патріотична активність.

Пошана до державних та національних символів, до Державного Гімну.

Любов до рідної культури, мови, національнихсвят і традицій.

Пошана до Конституції України. Підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності.

Орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави і розвиток народного господарства.

Прагнення побудувати справедливий державний устрій.

Протидія антиукраїнській ідеології.

Готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу.

Сприяння розвиткові духовного життя українського народу.

ОСНОВНІ ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ

Свобода.


Прагнення до соціальної гармонії. Відстоювання соціальної і міжетнічної справедливості.

Культура соціальних і політичних стосунків.

Пошана до Закону.

Рівність можливостей.

Пріоритет ідеї громадянськості над ідеєю держави.

Рівність громадян перед Законом.

Самовідповідальність людини.

Права людини - на життя, власну гідність, безпеку, приватну власність, рівність можливостей тощо.

Суверенітет особи.

Право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі у політичному житті, проведенні зборів, самовираження тощо.

Готовність до захисту індивідуальних прав і свобод.

Обов'язки, що випливають з прав і свобод інших людей.

Пошана до національно-культурних вартостей інших народів.

Повага до демократичних виборів і демократично обраної влади.

Толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним вартостям.

Пошана до праці як до головного джерела суспільного добробуту.

ЦІННОСТІ СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

Подружня вірність.

Піклування про дітей.

Піклування про батьків і старших у сім'ї.

Пошана до предків, догляд за їхніми могилами.

Взаємна любов батьків.

Злагода та довір'я між членами сім'ї.

Гармонія стосунків поколінь у сім'ї.

Демократизм стосунків, повага до прав дитини і старших.

Відповідальність за інших членів сім'ї.

Допомога слабшим членам сім'ї.

Гармонія батьківського і материнського впливу у вихованні.

Спільність духовних інтересів членів сім'ї.

Здоровий спосіб життя, прихильність до спорту.

Дотримання народних звичаїв, охорона традицій.

Гостинність.

Сімейна відкритість щодо суспільного життя.

Багатодітність.

ЦІННОСТІ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ

Внутрішня свобода, самоповага.

Воля (самоконтроль, самодисципліна, енергія

чину, наполегливість тощо).

Мудрість, розум, здоровий глузд.

Мужність, рішучість, самовпевненість, героїзм.

Лагідність, доброзичливість.

Правдомовність, принциповість.

Поміркованість (в їжі, статевих стосунках, висловлюванні, в товариськості тощо).

Урівноваженість в особистих і громадських справах.

Оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість.

Терпеливість.

Гармонія душі та зовнішньої поведінки.

Зовнішньоетична вихованість (звички, манери, акуратність в побуті, відраза до злослів'я тощо).

Підприємливість, старанність, ініціативність.

Працьовитість, організованість.

Цілеспрямованість, витривалість.

Самостійність (в мисленні, діяльності тощо).

Творча активність (розвинена уява, спостережливість, інтелект тощо).

Твердість слова, точність.

Самокритичність, почуття відповідальності.

Ощадливість (у засобах, дбайливе ставлення до свого і чужого часу).

Вміння мовчати і слухати інших.

Культ доброго імені, почуття честі, надійність у праці, партнерстві, у збереженні чужої таємниці тощо.

Шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі.

Вдалий вибір поля діяльності та повноцінна самореалізація.

Розвиток естетичних смаків і творчих естетичних здібностей.

ВАЛЕО-ЕКОЛОГІЧНІ ЦІННОСТІ

Увага до власного здоров'я.

Прихильність до спорту і фізичної праці.

Гарт організму в процесі сімейного і громадянського виховання.

Здоровий спосіб життя і протидія згубним звичкам (алкоголізму, наркоманії, курінню тощо).

Дотримування правил гігієни в приватному, родинному, громадському житті, на виробництві тощо.

Прихильне ставлення до профілактики захворювань.

Увага до умов безпеки праці та охорони здоров'я громадян на виробництві.

Самоусвідомлення і переживання своєї єдності з Природою.

Любов і дбайливе ставлення до всього живого на Землі.

Відчуття краси природи як Божого творіння.

Обмеження власних споживацьких потреб і контроль за своєю практичною поведінкою в довкіллі.

Дбайливе і економне ставлення до природних ресурсів і національних багатств.

Збалансованість раціоналістично-наукового (утилітарного) і духовного начал у господарському ставленні до природи.

Оволодіння знаннями про основні екосистеми Землі.

Участь у природоохоронній діяльності, прихильність до руху зелених.

Охорона краси довкілля, відраза до господарського і побутового нехлюйства.

Література:

Вишневський О.І. Сучасне українське виховання .- Львів, 1996

Гентош О. Постаті в українській педагогіці.- Львів, 2001

Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки.- Львів,2003


Юсин Т.А., методист відділу освіти та виховання

Володимирецької райдержадміністрації



Формування ціннісних орієнтацій і ставлень особистості як основи її життєвої позиції

Система ціннісного світогляду молоді формується під впливом глобальної зміни ієрархії загальнолюдських ціннісних орієнтацій. Від пріоритетів у ціннісному світогляді молодої людини залежить майбутнє України.

Завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісно в оточуючому світі. Світ цінностей – це, насамперед, світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, оцінок тощо. У житті цінності виступають у ролі інструментів соціального регулювання, тією проміжною ланкою, яка пов’язує інтереси, потреби, світогляд людини з її конкретними ідеями, поведінкою.

Наявність певної системи цінностей особистості є необхідною психологічною умовою для формування такого важливого особистісного новоутворення, як виникнення зрілих життєвих планів, особистісного і професійного самовизначення учнів.

Ціннісні орієнтації у своїй єдності з потребами, інтересами, життєвими цілями, установками утворюють цілісну структуру особистісних якостей, серед яких, на думку А.Г.Здравомислова, ціннісні орієнтації особистості є своєрідною «віссю свідомості». Всі інші компоненти даної структури знаходяться в залежності від неї .

Е.І.Головаха звертає увагу на те, що система соціальних цінностей, які сприймає особистість, виступає одним із факторів спрямованості особистості від сьогодення до майбутнього. Плануючи своє майбутнє, визначаючи свою мету, сенс життя, засоби їхнього досягнення, людина виходить, насамперед, з визначеної ієрархії цінностей, обираючи ті з них, що найбільше відповідають меті, інтересам і потребам даної людини. Обрані нею цінності стають головними і визначають її ціннісні орієнтації, мотиви діяльності.

Ціннісні орієнтації особистості перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності з такими компонентами внутрішньої структури людини, як потреби, інтереси, спрямованість емоційно-почуттєвої сфери, життєві цілі, установки, спонукання, прагнення та іншими, котрі у своїй єдності, як стверджує С.Л.Рубінштейн, складають мотиваційну сферу індивіда, що спонукає його до дії.

Безумовно, всі без винятку цінності, створені свідомістю людини, є відносними. Проблема полягає в тому, що свідомістю вони сприймаються як абсолютні, і це одна з особливостей людського мислення. «Усе, що має цінність у нинішньому світі, - пише Ф.Ніцше, - має її не саме по собі, не по своїй природі – у природі немає ніяких цінностей, але завдяки тому, що йому один раз надали цінність, подарували її, і цими дарувальниками були ми!» Відносність цінностей – підстава для рухливості і мінливості ціннісних орієнтацій особистості в різні періоди життя.

У науковій літературі прийнято виділяти розвинуті, стійкі, несуперечливі ціннісні орієнтації і мінливі, нерозвинені, суперечливі. Перший тип ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість особистості, стійкість та сформованість її інтересів, ідеалів, потреб. Нерозвинені, мінливі, суперечливі ціннісні орієнтації є причиною непослідовності в поведінці індивіда, ознакою його інфантильності, невизначеності сенсу життя, суперечливості інтересів, нестійкості ідеалів.

Ціннісні орієнтації представляють внутрішній світ особистості, будучи виразником стабільного, абсолютного, незмінного. Розвиток суспільства сприяє розвитку світу цінностей, ускладненню ціннісних зв’язків. У будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання і цілеспрямованого впливу. Тому так важливо, щоб виховний процес у сучасній школі орієнтувався на систему цінностей. Відповідно до прийнятих учнями цінностей моделюється їхня поведінка, будуються взаємини з навколишнім світом.

Запропонована «Програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки» визначає пріоритети в системі національного виховання учнівської молоді Рівненщини через формування системи життєвих цінностей особистості в урочній, позаурочній та позашкільній виховній діяльності.

Означена система цінностей орієнтує педагогічних працівників області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини, гідної свого народу та Батьківщини і є єдиною основою створення орієнтовної моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу.

Ціннісні орієнтації, як одне з центральних особистісних новоутворень, виражають свідоме ставлення дитини до соціальної дійсності і в цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки, здійснюючи істотний вплив на всі сторони життя. Укорінюючись у структурі самосвідомості, ціннісна система виступає як її необхідна установка – морально значуща й відповідально активна. Вона і є єдиною соціокультурною основою перетворення внутрішніх можливостей особистості у реальність здійснюваних нею вчинків і духовно-моральної поведінки в цілому.

Список використаної літератури

1.Бех І.Д.Виховання особистості. Книга перша.– К.:«Либідь», 2003. – с.23-37.

2.Дем’янюк Т.Д., Дем’янюк Б.П. Інноваційні освітньо- виховні технології в навчальних закладах Рівненщини. Книга ІІ.- Рівне, 2008. – с.112- 129.

3. Дем’янюк Т.Д., Вознюк Г.Ф., Каменська Є.І. Духовно-моральне виховання учнів у школі-родині. – Рівне, 2009. – 321 с.

4.Методичний вісник. Випуск І - Рівне, 2008.

5.Обласна програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки. Розпорядження голови Рівненської обласної держадміністрації від 09.02.2008 р. № 42.
Синіцька Л. М., методист з виховної роботи

відділу освіти Демидівської райдержадміністрації



Реалізація у навчально-виховному (виховному) процесі школи

аксіологічного підходу до виховання(освоєння цінностей)

Школа ХХІ століття вимагає переосмислення освітньої системи, оновлення змісту, технологій становлення творчої особистості, яка прагне змінити на краще власне життя й життя своєї країни. Доля вчителя – виховати саме таку особистість.Діти приходять до навчального закладу, щоб оволодіти знаннями. Але, крім знань, дитина повинна долучитися до загальнолюдських цінностей, отримати соціальний досвід, навчитися спілкуванню в колективі і зрозуміти, що вона є індивідуальністю та потрібна суспільству.

Навчально-виховний процес має зміцнювати інтерес дитини до відкриття нового, сприяти її становленню як особистості. Творчість вчителя стає механізмом розвитку, а модель творчої особистості постійно вдосконалюється і розвивається. Усі види розвитку (фізичний, духовний, громадянський, морально-етичний, естетичний) тісно пов’язують і підсилюють один одного.Характер виховання повинен передбачати глибоке розуміння вихователем природи вихованців, їхніх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості дитини, турботи про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі. Морально-духовне виховання особистості – одна з найактуальніших проблем сучасної педагогічної теорії і практики. Адже історія людства доводить, що майбутнє будь-якої держави залежить від того, наскільки вона зможе забезпечити виховання духовно зрілих, морально стійких членів свого суспільства. З руйнуванням колишніх ідеалів постає проблема впровадження в школи  нових освітньо-виховних технологій. Ми переконані, які б зміни не відбувалися в державі, аксіологічні пріоритети виховання повинні залишатися непорушними, орієнтуючись на загальнолюдські, національні якості.

Зміст шкільної освіти являє собою систему компонентів, кожний з яких виконує специфічні функції, має певні характеристики, і разом з цим вони щільно пов'язані між собою. Знання формують уявлення особистості про світ - предмети, людей, цінності, зв'язки з іншими членами суспільства і поступово — про власне місце в житті, виконують роль орієнтира у визначенні напряму діяльності, способів і засобів її здійснення; у стосунках з іншими служать основою формування ставлення до дійсності, інших людей, самого себе, знання є необхідним компонентом змісту освіти тому, що пізнання та перетворення дійсності відбувається у процесі цілеспрямованої практики, якій обов'язково передує деяка сукупність знань про практику та способи її виконання. У процесі діяльності учні оволодівають різними її видами, необхідними вміннями та навичками, здійснюється їхній розвиток: розуму, творчих здібностей, пізнавального інтересу, уваги, пам'яті, уяви, фантазії, емоцій, почуттів тощо.

Вирішальну роль у засвоєнні знань, умінь і навичок, у розвитку особистості відіграють її ціннісні орієнтації — вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб. Система цінностей впливає на вибір цілей та засобів діяльності, визначає внутрішнє, духовне життя дитини. Цінності виступають цілями її життя й основними засобами їх досягнення і тому набувають функцій важливих регуляторів соціальних поведінки.

Саме з позицій освоєння цінностей підходить колектив нашого закладу до розуміння різноманіття проблем формування творчої особистості. Хто сьогодні стане сперечатися, що головне в навчально-виховному процесі навчального закладу не проведені заходи, робота гуртків, факультативів, студій, а духовний світ кожної дитини, її інтереси та потреби. Педагогічний колектив школи впродовж чотирьох років працює над реалізацією основних завдань цільового творчого проекту «З вірою в себе, в майбутнє, в Україну», що спрямована на формування принципово нового типу особистості дитини: творчої, самостійної, гуманної, здатної цінувати себе та поважати інших, особистості, адаптованої до нових соціально-економічних умов. За цей час педагогічний колектив створив і творчо реалізує свою, своєрідну виховну систему, у центрі якої - творча особистість, її творчий продукт, життєві цінності й ідеали. Виховна система школи враховує рівень вихованості учнів, їх інтереси, духовні потреби, цінності тощо. На наш погляд, досить важливим є розуміння виховання як перш за все процесу розвитку дитини - суб'єкта культури та власної життєтворчості, передачі їй творчих і соціокультурних цінностей у процесі особистісної взаємодії та діалогічного спілкування учнів і педагогів. Таким чином, у практичній діяльності, побудованій на діагностичній основі, важливо постійно звертати увагу на аксіологічні, ціннісні аспекти виховання.

Аксіологічний підхід(ціннсний) дозволяє вчителеві педагогічними засобами впливати на своїх вихованців таким чином, щоб їх ціннісні системи відповідали загальнолюдським моральним принципам та відрізнялися водночас достатньою усталеністю та високою гнучкістю. Аксіологія, яка надзвичайно активізувалася наприкінці ХХ століття, виступає складовим компонентом гуманітарної парадигми. Проте у ХХІ столітті ціннісний смисл людського життя у всіх його функціональних виявах набрав особливого, надзвичайного значення. Освіта – органічна частина духовного життя суспільства. Саме в цій системі створюється майбутнє, продукуються і передаються соціокультурні та особисті цінності. Аксіологічний підхід – це філософсько-педагогічна стратегія, яка показує шляхи розвитку професійного мистецтва, використання педагогічних ресурсів для розвитку особистості і проектує перспективи вдосконалення системи освіти.

Володіючи широким контактним полем, аксіологія тісно взаємодіє з усіма науками про людину і суспільство. Маючи у своєму змісті можливості виходу на всі аспекти соціальної дійсності, аксіологічно організована освіта повинна усвідомлюватися як явище, здатне виявлятися за особливих умов багаторівневої сучасної освіти. Аксіологічним ядром у сучасному вихованні є така цінність, як Батьківщина, вона нерозривно пов’язана з патріотизмом, любов’ю і повагою до Батьківщини, гордістю за свою країну і свій народ, відповідальністю перед сучасними і майбутніми поколіннями співвітчизників; колектив (поєднання особистих інтересів із суспільними, взаємна підтримка і допомога, обов'язковість і відповідальність); праця (ставлення до праці як необхідного способу самореалізації людини, розуміння важливості праці, ретельність і ініціатива); гуманізм як визнання людини вищою цінністю, що пов’язано з проявом доброти, чуйності, розуміння, милосердя; природа, яка містить могутній духовний і матеріальний потенціал, вона умова, джерело і середовище життя людини; здоров’я, як процес збереження і розвитку біопсихосоціальних функцій людини, воно створює основи оптимальної працездатності і соціальної активності.

У сучасній освітній ситуації України формуються нові виховні ідеали, що ведуть до змін у змісті навчання, розвитку та виховання учнів і такої спрямованості педагогічної діяльності, яка в нинішньому освітньому просторі полягає в тому, щоб вести дитину, створювати ситуації, в яких вона зможе самореалізуватися, виявляти свою активність. Основними мотивами педагогічної діяльності школи є турбота про щастя дитини, щире прагнення сприяти щасливому протіканню дитинства, допомога в пізнанні оточуючого світу та себе в цьому світі. Аксіологічний підхід до виховання в педагогічному колективі має різноманітні етичні відтінки і є гуманним, тому що постійно знаходяться в центрі уваги питання поглиблення гуманістичного характеру навчально-виховного процесу, забезпечується пріоритет загальнолюдських цінностей, вільний розвиток особистості. Школа не обмежує, а тільки сприяє розвитку творчих сил особистості учня, визнає право на свободу фізичного та духовного розвитку, поважає особистість, виховує в дусі прав і свобод людини

Згідно із Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні, сучасний зміст виховання в Україні складаю науково обґрунтована системи загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціальнозначущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості - вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства - саморозвиток особистості має здійснюватись на моральній основі; держави, нації – діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.


Киричук О.В., методист навчально-методичного

центру відділу освіти

Радивилівської райдержадміністрації



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал