Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кабінет суспільно-гуманітарних предметів Рівненського оіппо комунальна установа «Дубровицький районний методичний кабінет» Дубровицької районної ради



Сторінка1/4
Дата конвертації02.12.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3   4
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кабінет суспільно-гуманітарних предметів Рівненського ОІППО

Комунальна установа «Дубровицький районний методичний кабінет»

Дубровицької районної ради
Компетентнісно орієнтований підхід до організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в процесі вивчення світової літератури в умовах упровадження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти



Тематичний збірник праць

обласного семінару-практикуму

методистів районних, міських методичних кабінетів, центрів

Бібліотечка

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

Серія «Регіональні науково-методичні заходи»
Компетентнісно орієнтований підхід до організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в процесі вивчення світової літератури в умовах упровадження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти : тематичний збірник праць / Упоряд.: А. А. Волосюк; за заг. редакцією А. О. Лавренчука. – Рівне : РОІППО, 2013. – 57 с.

Рекомендовано радою кабінету суспільно-гуманітарних предметів Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол № _ від __.__.2013 року).
Відповідальний за випуск:

Лавренчук Андрій Олександрович, кандидат наук з державного управління, в. о. ректора Рівненського ОІППО.
Упорядники:

Волосюк Анатолій Анатолійович, завідувач кабінету інформаційно-методичного забезпечення Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тематичний збірник праць присвячено проблемі компетентнісно орієнтованого підходу до організації науково-методичної роботи з педагогічними карами в процесі вивчення світової літератури в умовах упровадження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти.
Усі матеріали збірника подаються в редакції авторів (збережено стилістику, орфографію та мову). Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших даних несуть автори.


© Колектив авторів, 2013

© РОІППО, 2013

Лавренчук Марія Василівна, методист кабінету суспільно-гуманітарних предметів Рівненського ОІППО.
КОМПЕТЕТНІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У НАУКОВО-МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ПЕДАГОГА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Як зазначає Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року, основною метою гуманітарної освіти є вирішення завдань виживання людства в цілому та повне задоволення потреб в освіті окремої людини з метою найповнішої реалізації її здібностей та власної життєвої мети. Для вирішення цього завдання необхідно формування принципово нового світогляду, який повинен включати усвідомлення людства як цілісної системи та необхідність гармонійної взаємодії людства і природи, тобто вимагає поглибленого діалогу культур та екологічного виховання, а тому вимагає певною мірою соціальної інженерії, тобто потрібне обережне формування мотиваційної сфери та ціннісних орієнтацій людини.

Вивчення гуманітарних предметів, яке має на меті навчити учнів орієнтуватися у "просторі культури", засвоїти ціннісний підхід до світу на відміну від технократичного та сайєнтистського ставлення до оточуючого світу, усвідомити значення екзистенціальної проблематики для формування світогляду та збагнути глибинний смисл "вічних" питань: що є людина, що є історія, що є краса, що таке добро і зло, в чому сенс людського життя, звідки виник світ та інших. Таким чином, гуманітарна освіта переносить наголос з позитивного (наукового) знання на Особистість і Культуру з метою відновлення цілісності культури шляхом формування моральної, естетичної, ціннісної свідомості особистості як носія, творця та "субстрата" культури.

Зміст гуманітарної освіти, окреслений новим Державним стандартом базової і повної середньої освіти, спрямований на компетентнісно-діяльнісний підхід, складається з основних галузей: мовно-літературної, суспільствознавчої, мистецької. Реалізація нового Державного стандарту передбачає стратегічну мету – компетентнісно-діяльнісний підхід у методиці та змісті. Особлива увага приділяється практичній і творчій складовій навчальної діяльності.

Поняттям «компетентність» українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами. Експерти започаткованої 1997 р у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади програми «DеSеСо» («Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади») визначають поняття компетентності (соmpetency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати. Таким чином, кожна компетентність побудована на поєднанні пізнавальних ставлень і практичних навичок, знань і вмінь, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, тобто усього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного, що їх можна виміряти); діяльнісний, (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Сьогодні існують три моделі аналізу й розбудови освітнього процесу в школі:



  • З погляду змісту: чого навчають у школі? (Аналізові підлягають навчальні програми).

  • З погляду процесу навчання: як школярі навчаються? (Аналізові підлягає навчальний процес).

  • З погляду результатів (Аналізові підлягає набір компетентностей, тобто знань, умінь, навичок, ставлень, якими оволоділи випускники школи).

У понятті «компетентність» закладено ідеологію інтерпретації змісту освіти, про який судять «від результату на виході».

Зміст освіти – перелік основних теорій, законів, закономірностей, понять, наукових фактів, правил певної галузі знань, визначених для засвоєння учнями. Зміст навчання – те, чого необхідно навчити: система визначених навчальною програмою знань, вмінь і навичок, а також способів діяльності з виучуваним мовним та літературним матеріалом.

Науково-теоретичне забезпечення компетентнісного підходу – це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових компетентностей і життєвих компетенцій особистості; переорієнтація з процесу на результат навчання та виховання в діяльнісному вимірі; розгляд цього результату з погляду потреб суспільства; формування ключових компетентностей, їхня залежність від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі; формування компетенцій як соціально закріплений освітній результат.

Методичне забезпечення компетентнісного підходу пов’язане із творчою діяльністю (проектування, дослідження та ін. форми творчої активності), соціальні практики в системі позакласної освіти (участь у роботі гуртків, факультативів, олімпіадах, конкурсах, наукових конференціях, навчальних семінарах, роботі громадських організацій, дитячих та юнацьких спілок, учнівського самоврядування) як складові компетентнісної моделі освіти.

На часі є уточнення змісту предметних компетентностей і компетенцій. Для реалізації компетентнісного підходу необхідно спиратися на міжнародний досвід, ураховуючи необхідність його адаптування до традицій вітчизняної освіти і потреб суспільства. У рамках Міжнародної програми з оцінювання навчальних досягнень учнів у сфері функціональної грамотності – РІSА (Programme for International Student Assessmtnt) кожні три роки з 1997р. здійснюється визначення рівня оволодіння учнями необхідними для повноцінного існування в суспільстві знаннями й уміннями. Тестують школярів, які здобули обов’язкову освіту (у 15-річному віці). Вимірюється успішність учнів з читання, математики й природознавства. Вміння, що оцінюються при вимірюванні «грамотності в читанні», становлять три групи:


  • віднаходження в тексті заданої інформації;

  • інтерпретація тексту;

  • рефлексія та оцінка тексту.

Тестування проводиться у письмовій формі із застосуванням завдань закритого й відкритого типів. Тексти для читання учні отримують у віддрукованому вигляді. Мета перевірки полягає не у вимірюванні техніки читання, а у з’ясуванні рівня спроможності школяра адекватно розуміти прочитане, робити на його основі висновки, застосовувати самостійно одержані з тексту знання. Таким чином, перевіряється сформованість загальнопредметної (міжпредметної) компетентності.

Сьогодні більшість штатів США (у 1970-90 р.р. таких було 40) засобами тестування вимірюють сформованість мінімального рівня компетентності школярів (базових навичок читання, письма, рахування тощо).

Реалізуючись у навчальних програмах, компетентнісний підхід змінює уявлення про оцінювання. Експерти програми «DеSеСо» дійшли висновку, що найактуальнішою є проблема розвитку особистісних здібностей. Результати навчальної діяльності розглядаються як особисті досягнення учня. Важливим стає не наявність у нього внутрішньої організації знань, а здатність застосовувати компетентності в житті та навчанні. Отже, слід рішуче відмовлятись від перевірки рівня засвоєння великого обсягу навчального матеріалу на формальному, репродуктивному рівні.

Чи не найактуальнішою умовою запровадження компетентнісного підходу до змісту освіти є реальне розвантаження школярів, оскільки модернізацію освіти не можна здійснювати додаючи все нові елементи до навчальних програм. Передовсім слід відмовитися від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання, формувати в школярів передовсім ті знання, які є необхідними для виконання практичних, ситуативних, ціннісно-орієнтованих, комунікативних завдань. Необхідно поглиблювати диференціацію навчання, особливо профільного, тобто відмовитися від засвоєння всіма учнями знань і вмінь, що є базовими лише для професійної освіти певного профілю.

Серйозною перешкодою для впровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти є недостатність нормативно-методичного забезпечення та неготовність частини освітян усвідомити важливість проблеми. Проте не слід забувати, що компетентнісний підхід – лише один із чинників, що сприяють модернізації змісту освіти, він лише доповнює низку освітніх інновацій, не применшуючи значення класичних підходів.

Отож, в основу науково-методичної роботи педагогічних працівників на сучасному етапі покладено ідеологію інтерпретації змісту освіти, про який судять «від результату на виході» та компетентнісний підхід до розвитку професійних якостей педагога. Однією із найважливіших ключових компетентностей для педагога є вміння вчитися на протязі життя.

Для сучасної європейської держави сьогодні сприяння організації навчання протягом усього життя є шляхом до так званої «Лісабонської мети», а саме, перетворення Європейського середовища на найбільш конкурентоспроможну і динамічну економічну зону в світі, здатну до стійкого економічного зростання. Це також сприятиме створенню більшого числа якісних робочих місць і зміцненню соціальної єдності. Системі освіти належить зіграти ключову роль у перетворенні цього наміру в реальність [1].

Для нашого часу характерні надзвичайно активні процеси зміни та оновлення знань. У останні роки помітно зросла динаміка соціальних процесів в цілому; люди в багатьох країнах виявляють високу мобільність в соціальному і географічному відношенні. Зміна середовища викликає необхідність засвоєння нових знань і компетенцій. У вітчизняній освітній системі необхідність додаткової освіти була усвідомлена досить давно – це не що інше, як система підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки, до якої пізніше додалося і отримання другої вищої освіти. У даний час вимоги до цієї системи зростають як в кількісному, так і в якісному відношенні. У кількісному – тому що збільшується число людей, яким за родом професійних занять, а також з особистих потреб, необхідні додаткові знання та вміння в галузі інформатики, економіки, менеджменту, психології, педагогіки, права і т.д. У якісному – тому що виникають нові галузі знань, які раніше не існували, зростає роль знань, основаних на мультимедійних і міждисциплінарних підходах.

Упровадження концепції навчання впродовж усього життя має важливе державне значення. Швидкі темпи розвитку економіки і технологій роблять необхідним адекватне забезпечення цих процесів висококваліфікованими педагогічними кадрами, здатними гнучко реагувати на зростаючі зміни, фахівці повинні володіти відповідними якостями, як професійними, так і особистісними. Крім спеціальних, необхідним є цілий комплекс сучасних, життєво важливих навичок. У першу чергу, це навички в сфері переробки інформації та комунікаційних технологій (ІКТ), соціальні і (між)культурні навички (здатність працювати в команді, здатність до спілкування, усвідомлення існування різних культур, знання іноземних мов, толерантність та ін.) й особисті навички (самоврядування, мотивація до навчання, здатність до вирішення проблем, творчість, підприємництво, вміння пристосовуватися до змін).

Загальне значення безперервної освіти було сформульовано як певна цілеспрямована навчальна діяльність, що здійснюється на постійній основі з метою удосконалення знань, умінь і компетенцій, а також відповідна таким цілям, як:



  • Особистісна реалізація;

  • Активна громадянськість;

  • Соціальна включеність; [2]

Міністри освіти країн-учасниць Болонського процесу підкреслили в Берлінському комюніке (2003р.) важливість і необхідність того, щоб кожен громадянин мав можливість вибирати індивідуальну траєкторію навчання у відповідності до своїх бажань, здібностей і потреб аж до досягнення ним рівня вищої освіти.

У останні роки формується новий підхід, який, на наш погляд, є більш продуктивним і перспективним. Автори такого підходу ідею довічної освіти «пропускають» через потреби особистості, прагнення якої до постійного пізнання себе і навколишнього світу стає її цінністю («освіта через усе життя»). Метою в цьому випадку стає всебічний розвиток (включаючи саморозвиток) людини, її біологічного, соціального та духовного потенціалу, а в кінцевому підсумку її «окультурення», як необхідна умова збереження та розвитку культури суспільства.

У «Галузевій Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти» окреслені основні принципи розвитку неперервної педагогічної освіти: неперервність; поєднання національних освітніх традицій та найкращого світового досвіду; гнучкість у реагуванні на суспільні зміни і прогностичність; інноваційність.

Основним методологічним і методичним орієнтиром у досягненні мети є ідея цілісного підходу до особистості суб’єктів освітнього процесу і її формування на засадах постійного вдосконалення й оновлення концепції особистісно орієнтованого навчання і виховання.

Пріоритетними завданнями розвитку неперервної педагогічної освіти є:


  • вдосконалення змісту освіти і організації навчально-виховного процесу з метою розвитку педагогічної майстерності вчителя як системи його педагогічних компетентностей;

  • зміцнення зв’язку педагогічної освіти з фундаментальною і прикладною наукою;

  • вдосконалення структури підготовки і післядипломної освіти педагогів;

  • оптимізація мережі вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку педагогічних працівників;

  • забезпечення соціальної підтримки суб’єктів педагогічної освіти, підвищення соціального престижу педагогічної праці.

Розвиток неперервної педагогічної освіти має бути спрямований на:

  • забезпечення інноваційного розвитку освітніх установ і навчальних закладів всіх рівнів;

  • модернізацію на всіх рівнях освіти змісту, форм, методів та технологій навчання відповідно до вимог інформаційного громадянського полікультурного суспільства;

  • впровадження акмеологічних та аксіологічних засад у підготовці педагогічних кадрів, формування мотивації та створення умов для їх навчання й саморозвитку упродовж професійної діяльності;

  • зміцнення інституту сім'ї;

  • збереження національних традицій і цінностей;

  • забезпечення якості освіти на всіх рівнях відповідно до світових та європейських стандартів;

  • формування методологічної культури педагогічних кадрів;

  • забезпечення інтеграції науки і практичної педагогічної діяльності;

Методична підготовка передбачає глибоке опанування методиками викладання навчальних предметів з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій та методик проведення позашкільної і позакласної роботи. Вона забезпечується через діяльність студентів у навчальних закладах, лабораторіях, центрах практичної підготовки, тренінгових та інноваційних центрах шляхом проходження навчальних, виробничих (педагогічних) практик, а також шляхом методичної спрямованості викладання фундаментальних навчальних дисциплін.

Науково-методичні установи потребують інноваційних змін. Окреслилися три моделі інноваційних перетворень у методиці та змісті гуманітарних предметів.

Перша: модель мережевої взаємодії між суб’єктами різних рівнів (управління, методичний кабінет, інститут післядипломної педагогічної освіти, вищий навчальний заклад, науково-дослідні лабораторії, центри практичної підготовки, тренінгові та інноваційні центри, школа). Практичній реалізації цієї моделі слугує портал «Освіта Рівненщини» та взаємодія його спільнот. Відкриваються можливості проведення міжнародних конференцій, інструктивно-методичних онлайн-нарад, вебінарів, тренінгів, майстер-класів.

Друга модель інноваційної діяльності пов’язана з організацією роботи авторських творчих майстерень. Для отримання статусу авторської творчої майстерні є напрацювання і результати досвіду в аспекті інноваційної та практичної значимості вчителів, членів творчих груп та науково-дослідницьких лабораторій – міжрегіональної творчої групи філологів з теми ««Школа мистецтва аналізу та інтерпретації художнього твору». (Рівне, Чернігів, Луцьк)»; учителів світової літератури «Компаративний аналіз художнього твору», «Інтерпретація художнього твору».

Метою діяльності авторських творчих майстерень є підвищення кваліфікації педагогічних працівників, вдосконалення професійної та методичної майстерності педагогів, прискорення процесу трансформації ідей педагогічного досвіду в практичну діяльність, збагачення педагогічного технологічного потенціалу членів авторської творчої майстерні. Започатковано роботу авторських творчих майстерень учителів світової літератури, роботу яких організовують методисти та викладачі Рівненського ОІППО.

Третя модель – практична реалізація інноваційної діяльності через проблемно-ситуативні заняття, рольові та ділові ігри, майстер-класи, кейс-технології, семінари-практикуми, тренінги:

Отож, поєднання цих трьох моделей інноваційної діяльності дає систему педагогічних інновацій в методиці та змісті гуманітарних предметів, спрямовану на підготовку кваліфікованого педагогічного працівника.

Таборовець Тетяна Федорівна, завідувач комунальної установи «Дубровицький районний методичний кабінет» Дубровицької районної ради
ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ЧЕРЕЗ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ В СИСТЕМІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З УЧИТЕЛЯМИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Школа ХХІ століття – школа компетентнісної , відповідальної людини, а отже, школа переходу від знаннєвої до компетентнісної освіти.

Сучасна освіта покликана не тільки надавати знання та формувати навички для життя в суспільстві, а й сприяти набуттю життєвих ціннісних орієнтацій, розвитку вмінь прийняття рішень, застосування інформативних і комунікативних технологій, мобільності й адаптивності. Це обумовлює необхідність побудови змісту освіти на компетентнісних засадах. Сьогодні немає сумніву в тому, що компетентнісний підхід – не лише один з тих чинників, що сприяють модернізації змісту освіти, але й він доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно використовувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх цілей.

Зокрема, в Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набутті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити своє життя і життя своєї країни». Тому компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення.

Не менш актуальною постає проблема переходу вчителя з позиції носія програмних знань і постановника нормативних умінь та навичок в позицію майстра, який демонструє зразки компетентної дії, виконуючи її спільно із учнями.

Разом з тим зі зміною сутності результатів навчальної діяльності змінилися і підходи до оцінки діяльності вчителя, зокрема трактування його професіоналізму з погляду компетентнісного підходу.

У рамках компетентнісного підходу під професійною компетенцією розуміється єдність знань, умінь, здібностей, а також, готовність діяти в складній ситуації й розв’язувати професійні завдання з високим рівнем невизначеності; здатність і готовність до досягнення більш якісного результату праці, відношення до професії як до однієї з ключових особистих цінностей.

Важливим є визначення всіх складових поняття «компетентність». Виокремлюються фундаментальні сутності, оскільки вони формуються, перш за все, під впливом зовнішніх факторів. Сутності, що базуються на здатностях, переважно залежать від внутрішньої складової, тобто спадковості

Структуру та основні складові компетентності можна зобразити наступним чином:

Про якість педагога судять за рівнем його професійної компетентності. Це інтегральна якість особистості, що має свою структуру, яка дозволяє фахівцеві у найбільш ефективний спосіб здійснювати свою роботу, а також сприяє його саморозвитку і самовдосконаленню.

Саме на формування компетентного педагога, учня , кожного учасника навчально-виховного процесу спрямована вся система науково-методичної роботи з педагогічними працівниками Дубровицького району,зокрема із вчителями світової літератури, російської мови, що допомагає вирішенню завдань підвищення професійної компетентності педагогів, здійснення методичного супроводу основних напрямків, що забезпечують результат роботи освітньої галузі, створення передумов розвитку творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу, формування основних професійних компетентностей вчителів, упровадження сучасних навчальних технологій та створення інноваційного освітнього середовища.

У ході роботи районного методичного об’єднання над поетапною реалізацією проблеми «Формування гармонійної конкурентоспроможної особистості шляхом створення інноваційного простору в процесі викладання світової літератури, російської мови» використовуються такі форми, методи, технології роботи, які допомогли піднятись освіті Дубровиччини на принципово нові щаблі в обласному рейтингу. З метою формування інформаційної, комунікативної компетентностей педагогів з вчителями світової літератури організована мережа районних навчальних семінарів, проаналізована і удосконалена система самоосвітньої роботи вчителя,що дає можливість дискутувати, експериментувати і залишати для практики роботи вчителя доцільне, необхідне, виважене. Формуванню компетентностей саморозвитку, продуктивної творчої праці сприяють щорічні конкурси професійної майстерності. Результати проведених районних конкурсів “Авторський урок.”, “Кращий позакласний захід” , “Інноваційний урок ” , “Кращий навчальний кабінет” ,Кращий інноваційний відеоурок», огляду навчальних кабінетів, розробка та впровадження проектно-цільових проектів «Педагогічний досвід», «Інновація», «Молодий педагог» дають змогу стверджувати, що в загальноосвітніх закладах активізувалась робота творчого вчителя, а через нього – учнів, що наглядно демонструють щорічні районні фестивалі “Плекаємо особистість” та «Надія Дубровиччини».

На успішне формування компетентного педагога спрямували свою роботу районне методичне об’єднання вчителів світової літератури та російської мови, семінар-практикум, проблемний семінари вчителів російської мови з теми «Компетентнісно-діяльнісний підхід до вивчення російської мови в умовах упровадження державного мтандарту» тренінги за програмою підготовки вчителя до реалізації Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, творча група вчителів світової літератури «Пошук », віртуальна творча лабораторія вчителя - методиста , школа педагогічної майстерності та адаптації молодого педагога ,школа методичного активу. Вагома частка у формуванні конкурентоспроможності, полікультурності, комунікативності та інформуванні педагогів внесена консультативними пунктами, «днями методиста» в школах району, «методичними сесіями» та «проблемним столом вчителя», науково-практичними конференціями та адресною методичною допомогою. На розгляд всіх колективних, індивідуальних, групових форм методичної роботи виносяться питання діагностики та розвитку особистості учасника навчально-виховного процесу, методичного , психолого-педагогічного супроводу впровадження інноваційних процесів та нових навчальних програм, підручників, практичного використання методу проектів, інформаційно - комунікаційних технологій в навчальній роботі, інтерактивних методів навчання, застосування проблемно – пошукових напрямів організації навчальної діяльності школярів ,забезпечення компетентнісного підходу до організації навчально-виховного процесу , побудова діалогічної моделі викладання мови та літератури, створення умов для самореалізації та творчих пошуків вчителя, учня, досягнення результативності педагогічної діяльності.


СТРУКТУРА

методичної роботи із вчителями світової літератури

Колективні

форми

роботи

Проблемна тема:

Формування гармонійної конкурентоспроможної особистості шляхом створення інноваційного простору в процесі викладання світової літератури, російської мови»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал