Рівненський інститут післядипломної педагогічної освіти Комунальна науково-методична установа



Скачати 287.98 Kb.

Сторінка2/10
Дата конвертації12.12.2016
Розмір287.98 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10














Визначення рівня адаптації дітей до умов ДНЗ
Вивчення рівня емоційного благополуччя та самооцінки у дітей
Вивчення особливостей дітей, їхніх інтересів, нахилів, здібностей
Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів
Визначення рівня розумового розвитку
Визначення рівня психологічної готовності дітей до школи
Використання психогімнастичних ігор та вправ, казкотерапії , пісочної терапії, арт-терапії
Індивідуальні психотерапевтичні заняття
Психологічна підтримка дитини
Проведення ігор та занять з метою позитивного ставлення до ДНЗ
Поліпшення психічного стану
(образотворчі завдання, етюди- драматизації, рольові ігри)
Розвиток когнітивної сфери
Формування психологічної готовності дітей до школи
Забезпечення психологічних умов для розвитку здібностей у дітей
Розвиток соціально-спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь
Психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку
Забезпечення психологічного мікроклімату у групах
Практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими
Психодіагностична
робота
Корекційна
робота
Розвивальна
робота
Профілактична
робота
Напрямки
роботи
практичного
психолога з

дітьми


14




Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини,
є діагностична, просвітницька, консультативна,корекційно-розвивальна та організаційно-методична діяльність
Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу завдань є психологічна діагностика, яка має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.
Психодіагностична робота у дошкільному навчальному закладі
У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах.
Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що
їх замінюють, за такими напрямами:
- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;
- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;
- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;
- вивчення комунікативної сфери;
- вивчення стилів сімейного виховання;
- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;
- вивчення рівня психологічної готовності до школи.
Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов’язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.
За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.

Корекційно-розвивальна робота психолога дошкільного навчального
закладу здійснюється з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікацію поведінки дитини засобами збагачення і зміни соціального середовища або навчання нових форм поведінки. Розвивальна і корекційна робота мають розгортатися як процес впливу на особистість дитини вцілому відповідно до таких принципів:
«Сьогодення потребує якісно нової особистості
педагога – компетентного фахівця, який активно
вивчає та втілює на практиці інноваційні педагогічні
технології розвитку дитини-дошкільника…»

15
єдність діагностики і корекції. Цей принцип реалізується у трьох аспектах. По-перше, корекційній роботі передує діагностика, по-друге, в процесі корекції йде уточнення діагнозу, по-третє, корекційна робота потребує постійної оцінки її ефективності, критерієм якої є ті зміни, які відбуваються у психіці дитини;
діяльнісний принцип. Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співпраці з дорослим;
психокорекція проводиться у зоні найближчого розвитку, оскільки робота з дитиною за межами цієї зони (за Л. С. Виготським) не матиме корекційного ефекту;
спрямованість корекційної роботи "згори до низу", тобто, на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, за рахунок яких будуть компенсовані недоліки елементарних психічних процесів. Наприклад, для подолання вад механічної пам'яті, необхідно розвивати мовлення, мислення, логічну пам'ять; для корекції недоліків уваги практичний психолог удосконалює регулюючу функцію мовлення дитини, самоконтроль;
принцип нормативності, зміст якого полягає в орієнтації на еталон розвитку на певному віковому етапі. Тобто, в результаті корекції дитина має досягти такого рівня розвитку, який відповідає її віку.
врахування в корекційній практиці системності розвитку. Усі особистісні якості, психічні функції тісно взаємопов'язані між собою. Тому недоліки однієї з них призводять до недостатності інших. Корекція має бути спрямована на усунення причини відхилень у розвитку;
Принцип "заміщуючого онтогенезу". Корекційна робота має починатись від тієї "точки", після якої почалось відхилення від ідеальної програми розвитку;
 дуже важливо, щоб корекція розвитку носила випереджаючий
характер, була спрямована не на тренування й удосконалення того, що вже досягнуто дитиною, а на активне формування того, що планується досягнути у найближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення
індивідуальності;
принцип наступності. Кожне корекційно-розвивальне заняття має вміщувати завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувались з допомогою практичного психолога. Якщо на попередньому занятті дитина не впоралась з певним завданням, на наступному пропонується його спрощений варіант;
урахування індивідуально-психологічних особливостей дитини, її
інтересів, здібностей, якостей характеру, соціальної ситуації розвитку тощо.
Дитина обов'язково має одержувати задоволення від корекційно- розвивальних занять. Це забезпечується завдяки тому, що практичний психолог має використовувати цікаві для дитини види завдань; створювати такі умови, за яких дитина досягає успіху, отримує задоволення від подолання труднощів; виявляти емпатію, приймати дитину такою, яка вона є, не оцінюючи її.

16
Механізми колекційного впливу залежать від причин, що зумовили відхилення у психічному розвитку дитини. Якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно "обійти ушкоджену ділянку", сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.
Іншою причиною наявності вад психіки може бути відсутність необхідних соціальних умов її розвитку або неврахування індивідуальних особливостей дитини. За сприятливих умов психічні процеси формуються у дитини спонтанно, завдяки наслідуванню дорослих і узагальненню досвіду. Через
інертність нервових процесів, або порушення динаміки їхнього перебігу
(переважання збудження чи гальмування), або через відсутність сприятливих умов психічні функції формуються неправильно, поверхово. У цьому випадку, щоб відновити ушкоджену функцію, необхідно провести дитину через весь процес її формування.
Практичний психолог дошкільного навчального закладу у своїй роботі може застосовувати різні методи та техніки корекції.
Розробляючи корекційну програму, слід відрізняти труднощі, що виникають у дитини через порушення та відхилення у розвитку від проблем, пов'язаних з надмірними вимогами з боку батьків або педагогів до дітей без врахування психологічних особливостей віку, можливих індивідуальних варіантів проживання цього віку тією чи іншою дитиною.
На основі психологічного діагнозу складається корекційної-розвивальна програма, яка містить мету, напрями корекції, психологічні механізми допомоги, у ній також зазначається кількість занять, їхня частота та тривалість одного заняття, перераховуються методи та прийоми, які будуть використовуватися, визначається форма занять.
Корекційно-розвивальні заняття можуть проводитись в індивідуальній або груповій формі. Вибір форми занять залежить від мети. Так, наприклад, якщо об'єктом корекційного впливу виступають навички спілкування з однолітками, то більш ефективною, очевидно, буде групова форма. А корекцію вад пізнавальних процесів зручно проводити індивідуально. Крім того, при певних медичних та психологічних діагнозах (аутизм, грубе порушення поведінки тощо) існують протипоказання до групової форми занять. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати п'ять чоловік. Тільки за такої умови практичний психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини.
Інформація щодо корекційної-розвивальної роботи
(програма, відвідування занять, результати та особливості поведінки дитини на заняттях) фіксуються в журналі корекційної-розвивальної роботи.
Практичний психолог, здійснюючи корекційну роботу з дитиною, домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Проте, чи будуть ці зміни актуалізовані в реальному житті дитини, залежить як від самої дитини так і від того, наскільки оточення
(батьки, вихователі) готові помітити, підтримати і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з'являються у поведінці дитини.

17
Просвітницька робота. Важливим напрямом роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу є психологічна просвіта педагогів, батьків.
Для реалізації даного напряму діяльності рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи: засідання психолого- педагогічного клубу, випуск психологічної газети закладу, виступи на педрадах, батьківських зборах, "круглих столах", психолого-педагогічних консиліумах, лекціях з проблем виховання дітей дошкільного віку тощо.
Зміст просвітницької роботи практичного психолога у дошкільному закладі освіти великою мірою визначається віком дітей. Адже для кожного віку мають місце свої характерні особливості та проблеми психічного розвитку, які вимагають уваги з метою попередження їх загострення. Так, практичний психолог дошкільного навчального закладу, здійснюючи просвітницьку роботу з вихователями та батьками, обов’язково має акцентувати їхню увагу на важливості урахування психологічних новоутворень дошкільного віку та їх вплив на подальший розвиток дитини.
Орієнтовна тематика:
1. Вікові особливості дошкільника;
2. Психологічні основи забезпечення гармонійного розвитку дітей;
3. Особливості адаптації дітей до дошкільного закладу;
3. Підготовка дитини до навчання у школі;
4. Психологічні основи спілкування з батьками.
Консультування (індивідуальне, групове), здійснюється, як правило, за заявленими проблемами як з педагогами, так і з батьками. Під психологічним консультуванням зазвичай розуміється сукупність процедур, направлених на допомогу людині у вирішенні проблем і ухваленні рішень щодо професійної кар’єри, браку, сім’ї, вдосконалення особистості і міжособистісних відносин.
Можна виділити основні положення в підході до консультування:
1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом;
2. Консультування допомагає навчатися новій поведінці;
3. Консультування сприяє розвитку особи;
4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто признається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах ухвалювати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольову поведінку клієнта.
Індивідуальні консультації – це вид психологічної допомоги, направлений на вирішення різного роду психологічних проблем. Основним засобом дії є бесіда, в ході якої психолог допомагає клієнту зрозуміти дійсні причини проблем, а також сформувати успішні стратегії подальшої поведінки.
На сімейних консультаціях проблеми розглядаються як результат порушення взаємодії членів сім'ї, тому на них клієнт розглядається не тільки як окрема особа, але і як частина своєї сімейної системи.
Консультації практичного психолога дошкільного навчального закладу з питань виховання дітей мають на меті допомогти батькам краще зрозуміти причини особливостей поведінки власної дитини, знайти з нею спільну мову,

18
зрозуміти її потреби і вирішити конфліктні ситуації, навчитися підтримувати дитину у важких життєвих ситуаціях.
Організаційно-методична робота
Важливим напрямком діяльності практичного психолога є також і методична робота, адже вона є базою для інших напрямів роботи. Зокрема важливими є: розробка та адаптація корекційних і розвивальних програм для роботи із дітьми, розробка рекомендацій для батьків та вихователів, підбір психологічної літератури, підбір та розміщення інформаційних матеріалів на стенді, обладнання психологічного кабінету.
Поряд з основними напрямами діяльності практичний психолог у дошкільному навчальному закладі має володіти такими напрямами роботи як прогностика, реабілітація та профілактика.
Реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.
Прогностика – розроблення і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.
Профілактика – це один з напрямів діяльності, що дозволяє своєчасно попередити відхилення у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігти конфліктним ситуаціям у навчально- виховному процесі. Особливість профілактичної діяльності працівника психологічної служби з дітьми дошкільного віку полягає в опосередкованості впливу на дитину через батьків і вихователів.
Практичний психолог на рівні свого професіоналізму повинен бути озброєний знанням "що робити?" (специфіка професійних завдань), "яким чином?" (рівень технологічної оснащеності фахівця, форми організації роботи, рефлексія результатів процесу здійснення супроводу), "на яких підставах?"
(система базових уявлень) і "заради чого?" (система початкових професійних цінностей і цілей). Це передбачає, що практичний психолог дошкільного закладу не тільки повинен володіти методиками діагностики, консультування, корекції, але й мати здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, організації в цих цілях учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги, адміністрація).









19





Однією з умов ефективного підвищення фахової майстерності педагогів є позитивний психологічний клімат. Тому психологічна служба дошкільного закладу систематично проводить дослідження психологічного клімату у колективі:
 виявляє чинники, що сприяють –
- попередженню конфліктів;
- формуванню доброзичливого ставлення до колег;
- згуртуванню колективу;
 розробляє рекомендації щодо –
- оптимізації стилю спілкування;
- поліпшення психологічного клімату у мікрогрупах;
 надає практичну допомогу окремим педагогам у розв’язанні особистих проблем
Метою співпраці практичного психолога з педагогічним колективом є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві у вихованні, вміння визнавати кожну дитину підростаючою особистістю, поважати її і надавати відповідної допомоги.
Практичний психолог закладу вивчає звернення вихователів усіх груп, музичного керівника, фізінструктора, спеціалістів, що ведуть гуртки, щодо психологічних проблем, пов’язаних з дітьми та їхніми батьками; аналізує плани вихователів стосовно їх відповідності віку та можливостям дітей; вивчає рівень комунікативних умінь і навичок, ціннісних орієнтацій; вивчає ступінь готовності вихователя до інноваційної діяльності.
У роботі практичного психолога важливе місце посідає психологічна просвіта і профілактика педагогічного колективу. Змістом роботи є:
 прогнозування, планування та здійснення системи освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователя;
 практична допомога вихователям у створені розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату у групах;
 навчання вихователів аналізувати наявне предметне та ігрове середовище у групах з метою визначення його придатності для
індивідуальних та колективних занять дітей;
 допомога вихователям у підготовці до прийому нових дітей. Допомога застосовувати метод психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей;
Взаємодіяти – означає діяти разом, злагоджено,
індивідуально, шукати взаємоприйняті виходи з різних
ситуацій, щоб у результаті краще стало дитині, щоб вона
почувала себе захищено та затишно…

20
 надання психологічної допомоги в організації життя дітей у групах; у розподілі групи на підгрупи для проведення занять; у проведенні
індивідуальної роботи з дітьми;
 привчання вихователів аналізувати своє ставлення до кожної дитини і ставлення дітей до вихователя, внутрішні причини емоційного несприяння деяких вихованців;
 допомога їм коригувати своє ставлення до дитини;
 надання вихователям допомоги у залученні батьків до співпраці, підтримання в них інтересу до життя групи;
 проведення семінарів, дискусій, «круглого столу» за зверненнями вихователів: психологічний аналіз варіативних програм для дошкільних закладів. Ознайомлення з новинками психологічної літератури; обговорення цікавого досвіду, інновацій, визначення доцільності їх упровадження; прогнозування змін у власній роботі, заохочення до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.






















21


Плутарх


Особистісно-орієнтована освіта потребує конструктивних змін у змісті й формах роботи методичних кабінетів, запровадження сучасних методів навчання педагогів. Тому практичному психологу та вихователю-методисту слід використовувати в роботі з педагогами інноваційні методи рефлексійного характеру, до яких, зокрема, належать інтерактивні методи навчання.
Організовуючи освітній процес та взаємодію з вихованцями, педагог має досконало володіти фаховими методиками, знати вікові психологічні особливості дітей, уміти аналізувати проблеми і на основі цього аналізу вносити корективи в педагогічний процес, досягати запланованих результатів.
Інтерактивні методи навчання сприяють підвищенню компетентності педагогів-«дошкільників», вивченню, апробації та активному використанню сучасних освітніх технологій, формують прагнення до самоосвіти, саморозвитку, допомагають усім учасникам педагогічної взаємодії усвідомлювати свої професійні можливості і свою професійну цінність.
Вихователь-методист та практичний психолог ДНЗ працюють з колективом дорослих людей, які вже мають як теоретичні знання, так і практичний досвід роботи. Кожен учасник інтерактивної педагогічної взаємодії стає рівноправною складовою навчального процесу, його досвід є основним базисом пізнання. У порівнянні з традиційним навчанням в
інтерактивному змінюється взаємодія того, хто навчає, і того, хто навчається: активність «учителя» поступається місцем активності «учнів». Вихователь- методист чи практичний психолог тут не є учителем у прямому розумінні. Він не надає готових знань і рішень учасникам процесу, а веде їх шляхом самопізнання, сприяє їх саморозвитку та самостійному пошуку способів розв’язання проблем. Його завдання – створення умов для активізації їхньої
ініціативи, його роль – помічник у роботі, одне з джерел інформації.
Інетерактивна педагогічна взаємодія спрямована на заохочення до пошуку шляхів розв’язання проблеми, вдосконалення моделей поведінки, співпраці й педагогічної діяльності учасників цієї взаємодії. Це спеціальна форма організації педагогічної діяльності з чіткими правилами. Однією з цілей
інтерактивного навчання є створення комфортних умов для взаємодії, за яких
її учасники відчувають свою успішність та інтелектуальну спроможність. Саме це робить навчання продуктивним і ефективним.
Інтерактивна педагогічна діяльність передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаємодії, взаєморозуміння, до прийняття спільного рішення та розв’язання найбільш загальних, але значимих для кожного учасника завдань
При інтерактивному навчанні неможливе домінування як одного ведучого, так і однієї думки. У ході діалогового спілкування в учасників формується уміння критично мислити, висловлюватися, розмірковувати, розв’язувати
«Якими діти народжуються – ні від кого не
залежить, але в наших силах зробити їх хорошими
через правильне виховання…»

22
різноманітні протиріччя на основі отриманої інформації і обставин. Педагоги
інтерактивної діяльності вчаться брати участь у дискусіях, правильно висловлювати свою думку, професійно спілкуватися з колегами, приймати виважені рішення. Відтак в учасників інтерактивної діяльності формується повага до думки іншого, уміння вислуховувати колег, робити обгрунтовні висновки.
Практичний психолог спільно з вихователем-методистом розробляють тематику інтерактивного навчання, підпорядковуючи її завданням річного плану роботи ДНЗ, проблемним питанням закладу. У роботі з педагогами-
«дошкільниками» проводяться такі інтерактивні методи навчання як: лекції- дискусії, семінари-практикуми, мозкові штурми, тренінги, ділові ігри.
( див.додаток 1)

















«Завдання дорослого – дати
можливість диині зануритися у
світ дитинства, бути творчим,
спонтанним, відчувати себе не
тільки автором у дошкільному
закладі, а й автором свого
життя…»

23


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал