Рішення суду є цілком правомірним. Це пояснюється тим, що відповідно до ч. 2 ст. 1235 цку заповідач вправі без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом



Скачати 339.55 Kb.
Дата конвертації27.04.2017
Розмір339.55 Kb.
ТипЗадача
Задача № 1

У 2000 році у подружжя Малиновських народилася дочка Оксана. У 2009 році мати Оксани Олена Малиновська померла. У 2010 році батько Оксани Герасим одружився з Матільдою. У тому ж році Матільда усиновила Оксану. У 2011 році в автомобільній катастрофі в один день загинули дід і баба Оксани (батьки померлої Олени). За померлими залишилося спадкового майна на суму триста тисяч грн. Заповіту спадкодавці не залишили. Майно вартістю сто тисяч грн. успадкувала Оксана. Поясніть, яким чином Оксана могла успадкувати це майно і чому саме в такому обсязі? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 1

Усиновлена особа не може стати спадкоємцем за законом за дідом і бабою за походженням. Тобто у ситуації, що аналізується, за загальним правилом Оксана не могла стати спадкоємцем за законом за батьками своєї раніше померлої матері. Оскільки Оксана все ж таки стала спадкоємцем за законом, то можна зробити висновок, що суд, приймаючи рішення про усиновлення, зберіг правовий зв'язок між Оксаною та її бабусею і дідусем. Враховуючи те, що Оксана успадкувала за померлими третину спадкового майна, можна зробити висновок, що вона була одним із спадкоємців першої черги за спадкодавцями, а саме стала спадкоємцем за правом представлення (ч. 3 ст. 1266 ЦКУ).



Задача № 2

Онисько склав заповіт. Не дивлячись на те, що не було відмови від спадщини, не мало місце неприйняття спадщини, не було усунення спадкоємців від права на спадкування, а також майно не заповідалося територіальній громаді, суд за заявою територіальної громади визнав спадщину за Ониськом відумерлою. Чи є рішення суду правомірним? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 2

Рішення суду є цілком правомірним. Це пояснюється тим, що відповідно до ч. 2 ст. 1235 ЦКУ заповідач вправі без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Отже, у заповіті всі можливі спадкоємці за законом були були позбавлені спадщини. Тобто не могло відбутися спадкування ні за законом, ні за заповітом через відсутність таких спадкоємців. Оскільки не ьбуло будь-яких спадкоємців, то не могло бути і відмови від спадщини так само як не могло бути неприйняття спадщини. При відсутності спадкоємців виключалася можливість усунення їх від спадкування. Таким чином, можна зробити висновок, що Онисько склав так званий «негативний» заповіт, тобто заповіт у якому позбавив права на спадкування всіх можливих спадкоємців за законом, але не вказав учасників цивільно-правових відносин, яким заповідає своє майно. Очевидно, що в Ониська не було у числі спадкоємців осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині. Оскільки спадщина не перейшла до будь-яких спадкоємців, то у територіальної громади були всі підстави для звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.



Задача № 3

У березні 2011 року Михайло, який мав дружину Леоніду, синів Артура та Аркадія ( останній був одружений на Марині і мав сина Юрія) уклав із страховою компанією «Оранта» договір страхування життя на суму сто тисяч грн. Вигодонабувачем у договорі було вказано Аркадія. 10 квітня 2011 року Михало та Аркадій потрапили в автомобільну аварію. Михайло загинув на місці ДТП, а Аркадій помер в лікарні того ж дня о 23 годині 57 хвилин. Після смерті Михайла залишилося спадкового майна на суму триста тисяч грн., а після смерті Аркадія залишився будинок вартістю сто тисяч грн. та автомобіль такої ж вартості. Заповіту жоден із спадкодавців не залишив. Визначте коло спадкоємців за законом та вартість спадкового майна кожного з них.



Задача № 3

У ситуації, що аналізується, мають місце цивільні правовідносини (спадкові і зобов'язальні (щодо страхування життя)). Учасниками спадкових правовідносин є спадкодавці з однієї сторони (Михайло та Аркадій) та спадкоємці з другої сторони (Леоніда, Артур, Марина та Юрій). Учасниками зобов'язальних правовідносин є Михайло та страхова компанія «Оранта», із якою Михайло уклав договір на користь третьої особи (сина Аркадія). Тобто Аркадій не був стороною цього договору, але саме у нього мало виникнути право на отримання страхових виплат у разі настання страхового випадку, тобто смерті застрахованої особи (його батька Михайла).

Михайло та Аркадій є особами, які могли б спадкувати один після одного як спадкоємці першої черги. Але оскільки вони померли протягом однієї доби ( є комморієнтами), то спадщина відкривається окремо щодо кожного з них (ч. 3 ст. 1220 ЦКУ). Спадкоємцями за Михайлом є вдова Леоніда і син Артур як спадкоємці першої черги та внук Юрій (останній має право на спадкування за правом представлення відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦКУ). Спадкоємцями за Аркадієм є його вдова Марина, син Юрій та мати Леоніда як спадкоємці першої черги.

У зв'язку з тим, що право на одержання страхового відшкодування не належало Михайлові за життя, воно не є об'єктом спадкування. Тому норми спадкового права про неможливість спадкування комморієнтів один після одного не застосовуються у даній ситуації і не усувають права переходу на одержання цих сум до спадкоємців вигодонабувача. Тобто сто тисяч страхової суми повинні успадкувати спадкоємці Аркадія, а не Михайла.

Таким чином, за Михайлом по сто тисяч отримають вдова Леоніда, син Артур і внук Юрій, а за Аркадієм по сто тисяч успадкують його вдова Марина, син Юрій та мати Леоніда.

Задача № 4

Семидесятип'ятирічний Георгій остнні чотири роки свого життя проживав разом із Матвієм і частково перебував у нього на утриманні. За тиждень до смерті 3 серпня 2011 року Георгій склав заповіт, у якому все своє майно заповів Матвієві. Цим заповітом на Матвія також покладався обов'язок виділити для довічного проживання кімнату Дмитру, з яким спадкодавець дружив з дитинства. За два дні до смерті Георгія суд присудив стягнути з нього на користь Германа п'ять тисяч грн. за завдану його (Германа) здоров'ю шкоду. 10 серпня 2011 року Георгій і Матвій загинули через скоєний на них наїзд автомобіля. Родичів у Георгія не було. Ні близьких, ні далеких. Кому перейде спадщина? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 4

У ситуації, що аналізується мають місце спадкові правовідносини. Їх учасниками є Георгій, Матвій, Дмитро та територіальна громада. Між Георгієм та Германом виникли зобов'язальні правовідносини з приводу відшкодування боржником шкоди, завданої здоров'ю кредитора. Після смерті Георгія у Матвія мало виникнути право на спадкування за Георгієм. Однак , оскільки спадкодавець і спадкоємець померли протягом однієї доби, то Матвій не міг стати спадкоємцем за Георгієм. У зв'язку з тим, що родичів у Георгія не було, його майно не могло бути успадковане не тільки за заповітом, а й за законом. Тобто має місце відумерлість спадщини. Таким чином, правонаступником спадщини виступає територіальна громада. На неї не покладається зобов'язання за відказоодержувачем Дмитром, тому що за змістом ч. 4 ст. 1275 ЦКУ обов'язок з виконання заповідального відказу в разі відпадання спадкоємця за заповітом може перейти лише до інших спадкоємців за заповітом, а територіальна громада не є спадкоємцем ні за заповітом, ні за законом. Однак, територіальна громада зобов'язана відшкодувати шкоду, яку Георгій завдав здоров'ю Германа (ст. 1231 ЦКУ).



Задача № 5

Ельвіра уклала шлюб із Степаном у січні 2010 року. У червні того ж року шлюб між ними було розірвано. У серпні 2010 року Ельвіра уклала шлюб із Миколою. У грудні 2010 року Ельвіра народила Камілу. У січні 2011 року Степан помер, залишивши за собою спадкового майна на шістсот тисяч грн. Заповіту він не залишив. Із близьких родичів у нього була тільки мати Корнелія. Назвіть усі можливі варіанти успадкування майна. Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 5

Відповідно до ст. 124 СКУ, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є її чоловік у повторному шлюбі. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначено на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Якщо батьком Каміли записано Миколу, то єдиним спадкоємцем за Степаном буде його мати. Якщо батьком Каміли за спільною заявою Степана і Миколи було записано Степана, то спадщина ділиться порівну між Корнелією та Камілою. Якщо батьком записано Миколу, то він вправі оспорити своє батьківство у суді ст. 136 СКУ при умові, що у момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що насправді дитина походить не від нього. Якщо суд задовольнить такий позов, то батьком Каміли буде вважатися Степан і Каміла, таким чином матиме право на успадкування половини спадщини.



Задача № 6

Вдівець Вадим мав п'ятнадцятирічну дочку Олесю. Все своє майно вартістю двісті сорок тисяч заповів своїй сестрі Ганні, а вигодонабувачем за договором страхування життя (страхова сума сто тисяч грн.) призначив свого брата Олега. За тиждень до смерті Вадима загинув Олег. Визначте як буде розподілена спадщина. Свою відповідь обгрунтуйте. Задача № 6

Якщо вигодонабувач за договором особистого страхування помирає раніше страхувальника, то після смерті останнього, страхова сума переходить до спадкоємців страхувальника. Тобто ця сума включається до складу спадкового майна. Отже, за Олегом успадковується майна на триста сорок тисяч грн. Оскільки єдиним спадкоємцем першої черги була неповнолітня дочка Вадима Олеся, то їй належить як право обов'язкової частки у спадщині половина від вартості усього спадкового майна. Таким чином, сестра Ганна, як спадкоємець за заповітом, та дочка Олеся як спадкоємець, що має право на обов'язкову частку у спадщині, успадкують майна вартістю по сто сімдесят тисяч.

Задача № 7

Учитель фізики Володимир уклав авторський договір із видавництвом «Зоря». За цим договором протягом шести місяців він мав написати книгу «Тренувальні тести з фізики», а видавництво мало виплатити йому гонорар у розмірі п'ятнадцяти тисяч грн. Договором передбачалося також отримання Володимиром авансу у розмірі п'ять тисяч грн. протягом трьох днів після укладення договору. Аванс Володимир отримав у строк, визначений у договорі. Однак, через день після отримання авансу Володимир раптово помер. Єдиним спадкоємцем за ним була вдова Алла. Видавництво звернулося до неї з вимогою про повернення авансу, як відшкодування збитків завданих спадкодавцем. Алла заперечувала проти цього, посилаючись при цьому на ст. 608 ЦКУ, відповідно до якої зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Хто правий у цій ситуації? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 7

Після укладення авторського договору між видавництвом та Володимиром між сторонами виникли зобов'язальні правові відносини. Оскільки автор отримав аванс і ще нічого не встиг виконати за умовами договору, то він після отримання авансу став боржником, а видавництво стало кредитором. Згідно ч. 1 ст. 608 ЦКУ зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Тобто видавництво не може вимагати від спадкоємця автора виконання зобов'язання по написанню твору, яке ще за життя було взято на себе автором. Однак майнові обов'язки, які випливають із авторського договору не є такими, що тісно пов'язані з особою спадкодавця і тому вони переходять у спадщину. Тобто видавництво як кредитор вправі пред'явити вимогу вдові Володимира про повернення авнсу у зв'язку з невиконанням боржником взятого на себе зобов'язання, виконання якого було оплачено на одну третину. Що стосується аргументів, які наводить видавництво, то з ними не можна погодитись, оскільки відсутня вина особи, яке не виконала договірного зобов'язання.



Задача № 8

Андрій, будучи тяжко хворим, частково перебував на утриманні свого брата Василя в останні два роки свого життя. На утримання, догляд і лікування брата Василь витратив п'ятдесят тисяч грн. На момент смерті Андрія у нього був непогашений кредит перед банком у сумі шістдесят тисяч грн. Все своє майно вартістю сто тисяч грн. Андрій заповів своїй сестрі Магдалині. Магдалина прийняла спадщину, відшкодувала Василеві витрати на лікування і утримання Андрія, а кредит банку погасила не в обсязі шістдесяти тисяч грн., а тільки п'ятдесяти тисяч, посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 1282 ЦКУ, віповідно до якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Банк вважає, що має право на погашення кредиту спадкодавця у повному обсязі. Хто правий у цій ситуації? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 8

Згідно ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять тільки ті права та обов'язки, що належали самому спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Із цього можна зробити висновок, що витрати на утримання, догляд і лікування спадкодавця не можуть бути враховані при обчисленні спадкового пасиву. У зв'язку з цим банк має повне право вимагати погашення кредиту в повному обсязі, оскільки сума кредиту є меншою ніж вартість спадкового активу. У даній ситуації це означає, що Василь, який витратив на утримання, догляд і лікування спадкодавця п'ятдесят тисяч грн., може вимагати відшкодування цих витрат тільки у межах вартості того майна, яке залишиться після погашення банківського кредиту. Тобто пріоритет надається у таких випадках кредиторам спадкодавця, а не особам, які понесли витрати на утримання, догляд і лікування спадкодавця. Тому у даній ситуації Магдалині не було сенсу приймати спадщину, оскільки у неї не було б ніяких майнових вигід від прийняття спадщини. Разом з тим слід зазначити, що після виплати банківського кредиту Магдалина вправі вимагати від Василя повернення десяти тисяч грн. як майна, яке отримано безпідставно.



Задача № 9

Шестидесятирічний Тиберій, у якого були дружина Анастасія, сини Макар та Леонід і внук Абрам (син Макара) склав заповіт, у якому все своє майно заповів дружині, а Макара та Абрама позбавив спадщини. Про Леоніда у заповіті нічого вказано не було. За тиждень до смерті Тиберія в автомобільній катастрофі в один і той же день загинули Анастасія та Макар. Таким чином, спадкування за заповітом відбутися не могло, мало відбутися спадкування за законом. Леонід вважав, що він має успадкувати за батьком все майно, оскільки є єдиним спадкоємцем першої черги, бо Абрам не може спадкувати за правом представлення так як він позбавлений спадщини спадкодавцем. Абрам вважав, що він вправі спадкувати за правом представлення і має право на отримання разом із Леонідом по 50 відсотків спадщини. Своє право на успадкування половини спадщини він обгрунтовував тим, що його дід не міг позбавити свого внука спадщини, оскільки внук не вважається спадкоємцем за законом, а згідно із ч. 2 ст. 1235 ЦКУ заповідач вправі позбавити права на спадкування тільки тих осіб, які є спадкоємцями за законом. Абрам посилався також на ч. 4 цієї ж статті, згідно якої, у разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність, а діти цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. Хто правий у цій ситуації? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 9

Оскільки особи, зазначені у заповіті, померли до відкриття спадщини, то спадкування має відбутися за законом. Леонід був позбавлений спадщини не прямо, а побічно і тому він як спадкоємець першої черги має право на спадкування всієї спадщини. Це пояснюється тим, що цивільне законодавство не містить прямої заборони спадкодавцю у своєму заповіті позбавляти спадщини осіб, які не є спадкоємцями за законом, але є нащадками спадкоємців за законом. Крім того висновок про право спадкодавця позбавляти спадщини цих осіб випливає із такого принципу спадкового права як свобода заповідальних розпоряджень. Отже, Абрам не може спадкувати за своїм дідом.



Задача № 10

Орест, у якого були шестидесятирічний батько Ернест та шестидесятирічна мати Людмила, все своє майно вартістю сто тисяч грн. заповів своїм батькам. Однак у Ореста на момент його смерті було непогашених боргів перед двома банками, трьома кредитними спілками і трьома фізичними особами на суму сто десять тисяч грн. Юрист Ольгерд порадив спадкоємцям відмовитися від спадщини, оскільки у прийнятті спадщини немає ніякого сенсу, бо спадковий пасив перевищує спадковий актив. Юрист Кейстут все ж таки радив спадкоємцям спадщину прийняти. Як ви думаєте до порад якого юриста спадкоємцям слід прислухатися? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 10

Спадкоємцям слід прислухатися до порад Кейстута. Це пояснюється тим, що Ернест та Людмила, будучи спадкоємцями за заповітом є одночасно особами, що мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст.1241 ЦКУ). Спадкоємець за заповітом, який одночасно є особою, що має право на обов'язкову частку у спадщині, відповідає по боргах спадкодавця тільки тим майном, яке перевищує його обов'язкову частку у спадщині. Тобто Ернест та Людмила як спадкоємці першої черги за законом зобов'язані погасити борги тільки в межах половини отриманої ними спадщини, оскільки друга половина спадщини належатиме їм як особам, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.



Задача № 11

Никифор та Валентина уклали шлюб у 1985 році. У 1986 році у них народився син Валерій, а в 1988 році – дочка Вероніка. За час перебування у шлюбі подружжя збудувало будинок і придбало земельну ділянку площею 0,3 га. У 2007 році Никифор та Валентина склали спільний заповіт щодо будинку та земельної ділянки. Ці об'єкти нерухомості вони заповіли Валерію. У 2010 році стосунки між подружжям різко погіршилися у зв'язку з тим, що Никифор почав залицятися до Еліни і мав намір з нею одружитися. 31 травня 2011 року Никифор та Валентина подали до ОДРАЦСу заяву про розірвання шлюбу. 28 червня 2011 року Никифор вирішив підкорити кілька карпатських вершин. 2 липня 2011 року його знайшли мертвим на вершині гори Петрус. Чи успадковуватиметься майно за Никифором? Якщо успадковуватиметься, то ким саме і в яких частках? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 11

Відповідно до ст. 1243 ЦКУ подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. Спадкування майна, яке заповідано у спільному заповіті можливе тільки після смерті другого з подружжя. Якщо шлюб між Никифором та Валентиною припинився внаслідок смерті Никифора, то спадкування майна, яке заповідано у спільному заповіті подружжя відбудеться тільки після смерті Валентини, але відбудеться спадкування за законом того майна, яке належало Никифорові на праві особистої приватної власності у рівних частках вдовою, сином та дочкою як спадкоємцями першої черги. Якщо ж шлюб між Никифором та Валентиною припинився внаслідок розірвання, то спільний заповіт подружжя вважатиметься недійсним і спадкування має відбутися за законом. У такому разі частка Никифора у спільній сумісній власності та майно, яке належало йому на праві особистої приватної власності будуть успадковані порівну між сином Валерієм та дочкою Веронікою як спадкоємцями першої черги.

За умовами задачі не можна визначити дату смерті Никифора. Згідно з ч.2 ст.106 Сімейного Кодексу ОДРАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу, якщо вона не була відкликана. Оскільки заява була подана 31 травня 2011 року, то ОДРАЦС мав винести постанову про розірвання шлюбу 30 червня 2011 р. Це пояснюється тим, що відповідно до ст.254 ЦКУ, якщо закінчення строку визначеного місяцем припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Якщо смерть Никифора настала 28 або 29 червня, то вважатиметься, що шлюб припинився внаслідок смерті, а не внаслідок розірвання. Якщо смерть стала 1 або 2 липня, то вважатиметься, що шлюб припинився внаслідок розірвання. Якщо смерть настала в день винесення постанови ОДРАЦСом про розірвання шлюбу (30 червня) то з цього приводу норма СК, яка врегульовує питання розірвання шлюбу ОДРАЦСом відповіді не дає. Однак для того, щоб вирішити цю ситуацію слід застосувати норму, яка врегульовує подібну ситуацію (аналогія закону). Мається на увазі норма, відповідно до якої, якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, один із подружжя помер, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання. Тобто якщо смерть настала 30 червня, то вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.



Задача № 12

Спадкодавець Максим мав дружину Власту, сина Петра, а також дочок Марію та Анжеліку. 2 грудня 2009 року Максим склав заповіт, за яким будинок заповів синові, автомобіль дружині, а земельну ділянку Марії. 10 лютого 2010 року Максим склав новий заповіт, за яким земельну ділянку заповів Анжеліці. 5 серпня під час сварки, будучи у нетверезому стані, Анжеліка скоїла умисне вбивство свого батька, що було встановлено вироком суду, який вступив у законну силу. Як буде розподілена спадщина? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 12

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦКУ заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. У разі посвідчення нового заповіту раніше складений скасовується останнім повністю або у частині, залежно від змісту пізніше складеного заповіту. Як видно з умов задачі новий заповіт не містив заповідальних розпоряджень щодо будинку та автомобіля і тому у сина і дружини спадкодавця збереглося право на успадкування після смерті Максима відповідно будинку і автомобіля. Новий заповіт скасував попередній тільки частково, а саме щодо успадкування земельної ділянки. Ця нерухомість була заповідана Анжеліці, а не Марії як у попередньому заповіті. Отже, право на успадкування земельної ділянки після відкриття спадщини мало належати Анжеліці, а за змістом другого заповіту можна було зробити висновок, що Марія побічно позбавлена спадщини, що є цілком законним діянням з боку спадкодавця, оскільки згідно ч. 2 ст. 1235 ЦКУ заповідач вправі без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Якщо така особа прямо позбавлена спадщини і вона не має права на обов'язкову частку у спадщині, то вона не може спадкувати не тільки за заповітом, а й за законом. Якщо ж спадкоємець за законом позбавлений спадщини побічно, то у випадку, якщо все майно, або його частина буде спадкуватися за законом, то такий спадкоємець закликається до спадкування на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1224 ЦКУ не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця. Отже, Анжеліка не зможе успадкувати земельну ділянку. Це означає, що право на спадкування земельної ділянки не охоплюється змістом заповіту. Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦКУ у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці за законом тієї черги, яка закликається до спадкування. Вдова Власта, син Петро та дочка Марія є спадкоємцями першої черги. Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦКУ частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Тому земельна ділянка буде успадкована вдовою, сином Петром та дочкою Марією в розмірі 1/3 кожним. Крім того вдова за заповітом успадкує автомобіль, а син - будинок.

Задача № 13

Семидесятирічний Артур, який мав синів Василя та Жака, за тиждень до смерті вирішив скласти заповіт. Артур не виявив бажання скористатися своїм правом на таємницю заповіту. Він навіть запросив своїх синів, а також брата Геннадія та священника Дмитра на своєрідну нараду з приводу складання ним заповідального розпорядження. У присутності Геннадія та Дмитра Артур повідомив синів, що має намір розподілити спадщину між синами по справедливості, а саме 2/3 майна заповісти Василеві, оскільки у нього четверо дітей, а решту – Жакові, оскільки він неодружений і до того ж на відміну від Василя, який працює за трудовим договором, є приватним підприємцем, а отже, є більш заможним. Через день після проведення цієї «наради» Жак у присутності Василя, Дмитра та Геннадія показав батькові фальшиві документи, а те що вони фальшиві вдалося з'ясувати Василеві як заінтересованій особі тільки після смерті Артура, згідно яких у нього була велика сума неповернутих кредитів кільком банкам. У зв'язку з цим Артур заповів 2/3 майна Жакові, а 1/3 – Василеві. Через місяць після відкриття спадщини, дізнавшись про той обман, який був вчинений Жаком щодо батька і маючи незаперечні докази з цього приводу, Василь звернувся до суду з позовом у якому просив визнати заповіт, складений Артуром, недійсним, як такий при якому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки правочин, укладений під впливом обману, є правочином із вадами волі, а такі правочини визнаються судом недійсними відповідно до ст. 230 ЦКУ. Крім визнання заповіту недійсним Василь просив суд зобов'язати Жака відшкодувати йому збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду у зв'язку з укладенням заповіту під впливом обману. Суд у задоволенні позовних вимог повністю відмовив. Чи правомірним є рішення суду? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 13

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦКУ за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Цивільне законодавство містить перелік шести різновидностей правочинів із вадами волі, у тому числі правочин укладений під впливом обману. Однак при визначенні переліку правочинів із вадами волі, які визнаються судом недійсними відповідно до ст. 1257 ЦКУ (недійсність заповіту) необхідно враховувати аналогію закону, а саме ч. 4 ст. 1254 ЦКУ, у якій ідеться про можливість відновлення попереднього заповіту лише у разі застосування статей 225 (Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними) та 231 ЦКУ ( Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства). Тобто тут передбачається, що саме у цих випадках волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тому й береться до уваги попередній заповіт. Таким чином, рішення суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог є цілком правомірним.

Слід зазначити також, що не дивлячись на те, що спадкоємець умисно повідомив спадкодавцю неправдиві відомості з метою збільшення своєї частки у спадщині і мав місце обман щодо обставин, які знаходяться за межами правочину, Василь не може вимагати від Жака відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, оскільки брати, будучи спадкоємцями за заповітом, не можуть вважатися двома сторонами цього одностороннього правочину.

Задача № 14

Восьмидесятирічний Сергій останні п'ять років свого життя одиноко мешкав у будинку, який належав йому на праві приватної власності. Він часто хворів, мізерної пенсії йому не вистачало на проживання. Єдиний його син Артем проживав в іншій області, ніякої допомоги батькові не надавав, бо мав трьох малолітніх дітей і дружину – інваліда 3- ї групи, яка однак працювала. Сергієм опікувалася його рідна сестра Олена, яка мешкала по сусідству з братом, часто приносила йому харчі, періодично за власний рахунок придбавала ліки, прибирала у його помешканні, прала його білизну. За десять днів до смерті Сергій склав заповіт, у якому все своє майно заповів Олені. Артем звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним як такого, що був укладений дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Суд позов задовольнив. Незадоволена таким рішенням суду Олена сама звернулася до суду. За рішенням суду їй вдалося отримати більше як половину спадкового майна. Спробуйте пояснити, яке рішення і на якій підставі було прийняте удом.



Задача № 14

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦКУ фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Олена як рідна сестра спадкодавця є спадкоємцем другої черги і виходячи із змісту задачі можна зробити висновок, що у суду були всі підстави прийняти рішення, за яким Олену визнати спадкоємцем за законом разом із Артемом. Отже, за цим рішенням вона мала право на успадкування половини спадщини. Разом з тим, відповідно до ст. 1232 ЦКУ спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, але не більше як за три роки до його смерті. Очевидно, що на підставі цієї норми Олена домоглася за рішенням суду відшкодування частини цих витрат. Таким чином, вартість отриманого Оленою майна мала перевищити половину вартості спадкового активу..



Задача № 15

22 вересня 2011 року померла семидесятирічна Соломія. За тиждень до смерті матері загинув її син Роман, який свого часу скоїв невдалий замах на життя Соломії. За Соломією залишилося майна на суму шістсот тисяч грн. Із числа спадкоємців першої черги у Соломії залишилася тільки дочка Василина, а після смерті Романа залишилися син Марк і дочка Лариса. Хто успадкує майно за Соломією? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 15

Все майно успадкує Василина. Це пояснюється тим, що діти Романа як «негідного» спадкоємця, який відповідно до ч. 1 ст. 1224 ЦКУ усувається від спадкування, не можуть спадкувати за правом представлення. Це випливає із змісту ч. 1 ст. 1266 ЦКУ.



Задача № 16

Олодар та Матільда уклали шлюб у 2000 році. На момент укладання шлюбу Олодар був власником трикімнатної квартири. У 2001 році у них народилася дочка Наталія, а у 2005 році – дочка Тетяна. У 2008 році Матільда через загальне захворювання стала інвалідом третьої групи, а у Олодара у 2010 році було виявлено цироз печінки. У січні 2011 року Олодар виявив бажання укласти спадковий договір з Іваном, за яким останній мав оплачувати лікування та утримання відчужувача, а взамін, після смерті Олодара, Іван мав стати власником квартири. Нотаріус відмовився посвідчити цей договір як такий, що суперечить чинному законодавству. Чи є відмова нотаріуса правомірною? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 16

Як видно з умов задачі квартира належала Олодарові на праві особистої приватної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦКУ власник розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право власника щодо реалізації права власності має певні межі. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦКУ власник зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства, а згідно ч. 2 ст. 59 СКУ при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дітей, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користуватися ним. З огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що відмова нотаріуса є цілком правомірною.



Задача № 17

За спадковим договором, укладеним між набувачем Богданом та відчужувачем Павлом у 2004 році набувач мав надавати утримання відчужувачу та оплачувати його лікування, а після смерті відчужувача поховати його і спорудити йому надмогильний пам'ятник. Набувач всі свої обов'язки за договором належним чином виконував протягом семи років, витративши при цьому понад сорок тисяч грн. Однак внаслідок перенесеного інсульту у 2011 році він став інвалідом другої групи і не в змозі був далі виконувати свої обов'язки за договором. Тому Богдан звернувся до суду з позовом про розірвання спадкового договору. Яке рішення повинен прийняти суд? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 17

Відповідно до ч. 2 ст. 1308 ЦКУ спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Фактично у даному випадку ідеться про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦКУ зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, то вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Згідно ч. 1 ст. 653 ЦКУ у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд на вимогу набувача може визначити наслідки розірвання договору, в тому числі визнати набувача в цілому, частково власником майна відчужувача або присудити грошову компенсацію, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених набувачем у зв'язку з виконанням ним спадкового договору.



Задача № 18

Юлій прочитав у газеті оголошення, у якому ішлося про те, що громадянин Ковтуненко заплатить будь – якій особі, яка доставить йому додому його зниклу собаку пуделя тисяча п'ятсот грн. За тиждень до цього пудель зник з дому. Безробітний Юлій вирішив, що йому було б непогано таким чином трохи підзаробити. Вільного часу у нього було вдосталь і він вирушив на пошуки собаки. Наступного дня він побачив собаку у дворі Мелентія, який за чотири дні до цього знайшов її у міському парку. Юлій показав Мелентію оголошення в газеті ( а про його існування Мелентій нічого не знав) і поставив вимогу перед Мелентієм віддати йому (Юлію) собаку, яку він має намір повернути господарю. Мелентій, який сам був не проти отримати тисяча п'ятсот грн., заявив Юлію, що вже наступного дня особисто поверне собаку Ковтуненкові. Вночі Юлій проник на подвір'я Мелентія, зламав двері хліву і забрав собаку, яку віддав власнику, отримавши при цьому заявлену в оголошенні винагороду. Мелентій вважає, що половина винагороди має належати йому, бо саме він підібрав бездоглядну домашню тварину і мав намір її повернути наступного дня після того як дізнався хто є власником цієї тварини. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.



Задача № 18

Мелентій затримав бездоглядну домашню тварину. Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦКУ особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника. Як видно з умов задачі цього свого обов'язку Мелентій не виконав. Незаконною є і відмова Мелентія передати собаку Юлію на вимогу останнього, який виконував завдання, що ставилося у публічній обіцянці винагороди без оголошення конкурсу. Однак протиправна відмова Мелентія передати собаку Юлію не надає права останньому використовувати протиправні засоби для досягнення правомірної мети. Пошкодивши майно Мелентія Юлій вчинив не тільки цивільно – правовий делікт, а й скоїв діяння, яке містить у собі деякі ознаки складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 162 ККУ (незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи). За завдану майнову шкоду Юлій повинен понести відповідальність. Оскільки оголошенням про публічне обіцяння винагороди досягнення потрібного результату за допомогою неправомірних дій не вимагалося і не могло вимагатися, особа, що оголосила винагороду, не має жодного відношення до неправомірних дій суб'єкта, який відізвався, і тому не несе відповідальність за ці дії. Права на винагороду у Мелентія не виникає, оскільки він не виконав свій обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 340 ЦКУ. Такий висновок випливає із системного тлумачення ч. 2 ст. 342 ЦКУ та ч. 4 ст. 339 ЦКУ.



Задача № 19

10 січня 2011 року газета «Юридичний вісник України» оголосила конкурс на кращу статтю на конституційно – правову тематику з нагоди п'ятнадцятої річниці Констиуції України. Статті мали бути надіслані не пізніше 30 квітня 2011 року. Однак 23 лютого 2011 року організатори внесли зміни до умов конкурсу, якими передбачалося, що стаття має бути подана двома мовами: державною та англійською. Крім того, кожна стаття мала супроводжуватися рецензією вченого юриста, який повинен був мати науковий ступінь доктора юридичних наук. Юрист Микола надіслав статтю на конкурс 25 лютого 2011 року без її перекладу на англійську мову і без рецензії. Його робота не була допущена до участі у конкурсі. Микола вважав такі дії незаконними, оскільки умови конкурсу були змінені уже після того як конкурс почався. Після підведення підсумків конкурсу Микола звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати результати конкурсу недійсними і зобов'язати організаторів конкурсу підвести підсумки конкурсу після розгляду наданих ним матеріалів. Суд у задоволенні позовних вимог відмовив. Чи правомірним є рішення суду? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 19

Дійсно відповідно до ч. 3 ст. 1154 ЦКУ результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду. Такою особою може вважатися тільки учасник конкурсу. Оскарження результатів конкурсу можливе незалежно від змісту рішення організаторів конкурсу. Однак право на оскарження результатів конкурсу має тільки та особа, робота якої була допущена до участі у конкурсі. Оскільки робота Миколи до розгляду прийнята не була, то він не вправі оскаржувати результати конкурсу. Що стосується змін умов конкурсу, то дійсно, вони можуть бути змінені тільки до початку конкурсу. Початком конкурсу слід вважати подання першим учасником конкурсу роботи на конкурс. А зміни до умов конкурсу були внесені за два дні до цього. Отже, при внесенні змін до умов конкурсу законодавство порушено не було. Але якби зміна умов конкурсу відбулася після подачі Миколою роботи на конкурс, то в такому разі засновники конкурсу були б зобов'язані прийняти і розглянути його роботу. Таким чином, рішення суду є цілком правомірним.



Задача № 20

Юрій, який пізно ввечері прогулювався набережною міста, побачив Гафію, яка рухалася у тому ж напрямі, що і Юрій. Незабаром Юрій її наздогнав. Набережна була добре освітлена і тому Юрій чітко бачив, що Гафія мала на плечі дуже дорогу жіночу сумочку. У Юрія раптово виникло бажання цією сумочкою протиправно заволодіти. З цією метою він підійшов з боку до Гафії і зробив спробу різким рухом зірвати сумочку із плеча її власниці. Однак Гафія встигла міцно вчепитися в сумку обома руками. Юрій з усіх сил намагався вирвати річ із рук її власниці, але безуспішно. У свою чергу Гафія усвідомлювала, що Юрій не думає припиняти протиправне діяння, а прагне будь – що заволодіти її річчю, і тому з усієї сили вдарила його кулаком у голову. Юрій втратив свідомість і впав на тротуар. Лікарі кваліфікували нанесене йому тілесне ушкодження як тілесне ушкодження середньої тяжкості. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.



Задача № 20

Протиправне діяння Юрія підлягає кваліфікації як незакінчений замах на грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 186 ККУ). Однак не виключено, що діяння Юрія підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 186 (грабіж вчинений у великих розмірах) чи навіть ч. 5 ст. 186 ККУ (грабіж вчинений у особливо великих розмірах). Точна кваліфікація діяння ускладнюється тим, що в умові задачі не вказана точна вартість речі, яку намагався викрасти Юрій. Об'єктом цього злочину є право власності, а предметом річ, щодо якої було зроблено спробу викрадення (жіноча сумочка). Об'єктивна сторона цього злочину полягає у дії із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого і такій, яка була спрямована на відкрите викрадення чужого майна. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою, яка полягає у протиправному заволодінні чужим майном. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка на день скоєння протиправного діяння досягла віку чотирнадцяти років.

З умов задачі можна зробити висновок, що Гафія перевищила межі необхідної оборони. Однак, кримінальній відповідальності вона не підлягає. Це пояснюється тим, що кримінальна відповідальність при перевищенні меж необхідної оборони можлива тільки у випадку заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, або ж скоєння умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони. Однак Гафія може бути притягнута до цивільної відповідальності у зв'язку з перевищенням меж необхідної оборони при здійсненні права на захист. За позовом Юрія суд повинен зобов'язати Гафію відшкодувати шкоду завдану його здоров'ю на підставі ч. 2 ст. 1169 ЦКУ. Однак при цьому треба врахувати також правило ст. 1193 ЦКУ, відповідно до якого наявність вини потерпілого у завданні йому шкоди (у даному випадку вини Юрія), є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Задача № 21

Вільгельм працював водієм вантажівки на заводі «Точприлад». 25 грудня 2011 року за завданням свого керівництва він поїхав за запчастинами до Києва. Коли він проїжджав однією із столичних вулиць, несподівано на середину вулиці вибігла дівчинка. Прагнучи уникнути наїзду на дитину, Вільгельм скерував вантажівку на тротуар, заподіявши при цьому шкоду автомобілю, який був припаркований біля тротуару, на суму тридцять тисяч грн. Крім того він пошкодив автомобіль, яким керував. На ремонт цього автомобіля підприємство витратило п'ять тисяч грн. Суд постановив стягнути на ремонт пошкодженого автомобіля двадцять тисяч грн. із батьків дівчинки та десять тисяч грн. із заводу «Точприлад». Після сплати коштів власнику пошкодженого автомобіля адміністрація заводу «Точприлад» видала наказ про відрахування із зарплати Вільгельма п'ятнадцяти тисяч грн. Чи правомірним є наказ адміністрації? Свою відповідь обгрунтуйте.



Задача № 21

З умов задачі можна зробити висновок, що Вільгельм діяв у стані крайньої необхідності. Згідно ч. 2 ст. 1171 ЦКУ враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок по її відшкодуванню на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди ( у даній ситуації обов'язок відшкодування шкоди покладається на батьків дитини) та на особу, яка шкоду заподіяла. Відповідальність особи, яка завдала шкоду, та особи, в інтересах якої були вчинені дії у стані крайньої необхідності, є дольовою. Суми відшкодування, покладені на кожну особу і визначені судом, можуть бути нерівними. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Тому покладання судом на завод «Точприлад» обов'язку по відшкодування шкоди, завданої Вільгельмом під час виконання ним своїх трудових обов'язків є цілком правомірним. Оскільки за шкоду, завдану Вільгельмом заплатив завод, то це означає, що Вільгельм заподіяв шкоду своєму підприємству. Якщо працівник заподіяв майнову шкоду своєму підприємству, то він може бути притягнутий до матеріальної відповідальності. Однак, згідно ч. 4 ст. 130 КЗпП України на працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності. До того ж, якби у цій ситуації підприємство і мало б право на притягнення працівника до матеріальної відповідальності, то воно наказом могло б стягнути з нього шкоду, яка не перевищує розміру середньомісячної зарплати (ч. 1 ст. 136 КЗпП України). Отже, наказ адміністрації не є правомірним.



Задача № 22

Водій хлібозаводу Драгомир, здійснюючи підвезення хлібо–булочних виробів до магазину «Мальвіна», не надавши переваги на пішоходному переході Власенку, здійснив наїзд на нього і заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.



Задача № 22

У даному випадку мають місце кримінально-правові відносини між Драгомиром та державою Україна, оскільки Драгомир скоїв злочин передбачений ч. 2 ст. 286 ККУ ( порушення правил безпеки руху особами, які керують транспортними засобами, що спричинило заподіяння тяжкого тілесного ушкодження). Тобто кримінально-правові відносини між Драгомиром та державою Україна виникли на підставі такого юридичного факту як протиправна дія. Безпосереднім об'єктом цих правовідносин (об'єктом злочину) є безпека дорожнього руху, здоров'я людини. Зміст правовідносин полягає в тому, що держава має право притягнути Драгомира до кримінальної відповідальності, а Драгомир зобов'язаний понести кримінальну відповідальність. З об'єктивної сторони даний злочин характеризується протиправним діянням, яке може бути скоєне тільки в обстановці руху та причинно-наслідковим зв'язком, а саме: настання тяжкого тілесного ушкодження внаслідок здійснення наїзду на пішохода у зв'язку з порушенням правил безпеки дорожнього руху. Із суб'єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини. Суб'єктом злочину є особа, яка до часу його вчинення досягла шістнадцятирічного віку.

Оскільки шкода здоров'ю Власенка була завдана Драгомиром під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦКУ ця шкода має бути відшкодована хлібозаводом. Тобто цивільні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникли не між Драгомиром і Власенком, а між хлібозаводом (боржник) і Власенком (кредитор). Це недоговірні, деліктні зобов’язання, які врегульовані Цивільним кодексом України. Об’єктом цих правовідносин є здоров’я Власенка як особисте благо, а зміст правовідносин полягає у правах та обов’язках сторін: право Власенка вимагати відшкодування завданої шкоди і обов’язок другої сторони (хлібозаводу) відшкодувати завдану шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦКУ фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Власенко вправі вимагати і відшкодування моральної шкоди (статті 23, 1167 та 1168 ЦКУ).

Оскільки за шкоду, заподіяну Драгомиром відповідальність несе хлібозавод, то це підприємство вправі в порядку регресу притягнути Драгомира шляхом звернення з відповідним позовом до суду до повної матеріальної відповідальності (пункт 3 ст. 134 КЗпП України (шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку)). Оскільки санкція ч. 2 ст. 286 ККУ передбачає як безальтернативне покарання позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, то у випадку, якщо суд засудить Драгомира до реального відбування цього кримінального покарання, хлібозавод повинен припинити із ним трудовий договір на підставі пункту 7 ст. 36 КЗпП України (набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи). Якщо ж суд звільнить Драгомира від відбування покарання з випробуванням, однак позбавить його права керувати транспортними засобами, то він уже не зможе працювати водієм. У такому разі на підприємстві йому можуть запропонувати іншу роботу. Якщо Драгомир залишиться працівником підприємства, то крім притягнення його до матеріальної відповідальності роботодавець також вправі (але не зобов'язаний) притягнути його до дисциплінарної відповідальності, оскільки згідно ч. 3 ст. 130 КЗпП України притягнення працівника до матеріальної відповідальності можливе незалежно від притягнення його за те саме правопорушення також до дисциплінарної відповідальності, оскільки цей вид відповідальності хоч і передбачений трудовим правом так само як і матеріальна відповідальність, але це різні види юридичної відповідальності і тому притягнення однієї особи за одне і те ж правопорушеня до двох різних видів юридичної відповідальності не суперечить конституційному принципу юридичної відповідальності викладеному у ч. 1 ст. 61 Конституції України ( ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Задача № 23

Підприємство «Промбуд» за договором підряду мало здати об'єкт до 10 червня 2011 року. У зв'язку з тим, що підрядник не встигав із виконанням завдання, і хотів уникнути сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання, він залучив собі на допомогу у якості субпідрядника підприємство «Будмонтаж». У підрядника не вистачало водіїв і на один день вантажний автомобіль підрядника був переданий без довіреності на управління транспортним засобом працівнику «Будмонтажу» Максименку. При підвезенні до об'єкта будматеріалів Максименко не справився з управлінням транспортним засобом і значно пошкодив автомобіль Тимченка. Юрист Георгій порадив Тимченкові звернутися з позовом до суду про відшкодування завданої цивільно-правовим деліктом шкоди до замовника, оскільки субпідрядник діяв за завданням замовника, яке отримав безпосередньо від підрядника, а згідно ч. 2 ст. 1172 ЦКУ замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо останній діяв за завданням замовника. Юрист Аліна радила Тимченкові звернутися до субпідрядника, оскільки шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки згідно ст. 1187 ЦКУ несе володілець цього джерела, тобто субпідрядник. Проаналізуйте поради юристів.



Задача № 23

Дійсно згідно ч. 2 ст. 1172 ЦКУ замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо останній діяв за завданням замовника. Однак, по-перше, слід зазначити, що шкоду заподіяв не підрядник, а субпідрядник. Замовник за жодних обставин не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну субпідрядником, оскільки між ними не виникло правових відносин. По-друге, це не той випадок, коли відповідальність за шкоду іншій особі може понести замовник, бо виконання завдання замовника не могло призвести до заподіяння саме такої шкоди. Це може бути у випадку, якщо наприклад при проведенні будівельних робіт підрядником за завданням замовника при відсутності порушень правил забудови буде заподіяно шкоду третім особам. По-третє, навіть якби шкода у цій ситуації і могла бути відшкодована замовником, то він на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦКУ мав би право на зворотню вимогу до підрядника.

Не може бути притягнено у цьому випадку до відповідальності і субпідрядника, оскільки у цій ситуації треба керуватися нормами, що містяться у ст. 1187 ЦКУ, які регулюють питання відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки. За таку шкоду згідно цих норм відповідальність несе володілець джерела підвищеної небезпеки. А таким володільцем у даній ситуації був підрядник, оскільки управління вантажівкою було передано субпідряднику без юридичного оформлення.

Задача № 24

Микола та Яна уклали шлюб у 1980 році. У 1982 році у них народився син Максим, який проживав із своїми батьками до дня своєї смерті. У січні 2004 року Микола та Яна добровільно взяли на виховання та спільне проживання десятирічну Олесю та п’ятнадцятирічного Олега. Олег проживав у сім’ї Миколи та Яни до закінчення вузу, а саме до 1-го липня 2011 року. Олеся проживала у сім’ї Миколи та Яни до їх смерті (25 грудня 2011 року). 25 грудня 2011 року Микола, Яна та Максим потрапили в автомобільну катастрофу. Микола помер на місці аварії о 10 годині 15 хвилин. Яна померла в лікарні через шість годин, а Максим помер в той же день о 23 годині 55 хвилин. У Яни, яка виховувалася в дитбудинку, родичів не було. У Миколи був брат Теодор, який за місяць до автомобільної аварії, будучи у стані сп’яніння, під час сварки зробив невдалу спробу заколоти ножем Миколу. У Максима не було ані дітей, ані дружини. Ніхто із спадкодавців заповіту не залишив. Хто успадкує майно за померлими? Свою відповідь обґрунтуйте.



Задача № 24

Ситуація, що аналізується врегульована нормами цивільного права (інститут спадкування), сімейного права (інститут прийомної сім’ї) та кримінального права (інститут злочину). Нормативно – правовими актами, які стосуються цієї ситуації є ЦКУ, СКУ та ККУ.

Оскільки спадкодавці заповіту не залишили, то відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦКУ спадкування має відбутися за законом. Микола, Яна та Максим могли б бути спадкоємцями першої черги один за одним. Але, оскільки їхня смерть настала протягом однієї доби, то відповідно до ч. 3 ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожного з них. Оскільки за спадкодавцями не можуть спадкувати спадкоємці першої черги через відсутність таких, то до спадкування за Миколою мав би закликатися його брат Теодор, як спадкоємець другої черги ( ст. 1262 ЦКУ). Однак відповідно до ч. 1 ст. 1224 ЦКУ не мають права на спадкування особи, які вчинили замах на життя спадкодавців. Тобто Теодор має бути усунутий від спадкування при умові, що вчинений ним замах на життя Миколи має бути підтверджений вироком суду. Якщо замах на життя спадкодавця вироком суду підтверджено не буде, то Теодор успадкує майно за Миколою як спадкоємець другої черги.

Якщо ж спадкування Теодор не здійснить, то Олеся може успадкувати майно за Миколою та Яною як спадкоємець четвертої черги, тобто як особа, яка проживала із спадкодавцями однією сім’єю понад п’ять років до часу відкриття спадщини. Олег не може стати спадкоємцем тому, що він хоч і проживав однією сім’єю із Миколою та Яною понад п’ять років, однак на момент відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавців. Теодор не зможе успадкувати за своїм племінником Максимом як спадкоємець третьої черги у разі, якщо вчинений ним замах на життя Миколи буде підтверджений вироком суду. Це пояснюється тим, що Микола міг бути для Теодора не тільки спадкодавцем, а і виступати в ролі одного із спадкоємців за своїм сином. Особи, які вчинили замах на життя одного із можливих спадкоємців не можуть спадкувати за спадкодавцем. Однак і Олеся не зможе спадкувати за Максимом як спадкоємець четвертої черги, оскільки була прийнята у прийомну сім’ю його батьками і тому не може вважатися проживання Олесі у сім’ї подружжя проживанням однією сім’єю із Максимом. Оскільки у Максима нема спадкоємців ні за заповітом ні за законом, за заявою територіальної громади суд повинен визнати спадщину за Максимом відумерлою ( ст.1277 ЦКУ).



Задача № 25

Максим народився 5-го січня 1993 року. 5-го лютого 2010 року його було прийнято на роботу слюсарем на машинобудівний завод. Протягом п’яти місяців він 10 разів залучався до роботи у суботу із виплатою середнього заробітку за цей день. 22 рази за цей час йому довелося працювати по 10 годин на день. Оскільки у Максима була погодинна система оплати праці, то за ці 22 дні йому виплатили зарплатню пропорційно до відпрацьованих годин. Через п’ять місяців після початку роботи Максим звернувся до керівника підприємства із заявою про надання йому відпустки повної тривалості, однак йому була надана відпустка тривалістю 10 календарних днів. Це було обґрунтовано тим, що Максим ще не відпрацював півроку і тому не має права на відпустку повної тривалості, а отже отримає відпустку пропорційно до відпрацьованого часу. Дайте розгорнутий юридичний аналіз ситуації.



Задача № 25

З умов задачі випливає, що Максим у момент укладення трудового договору і на момент звернення із заявою про надання відпустки був неповнолітнім. Отже, на нього поширювалися норми про працю неповнолітніх і щодо нього службовими особами підприємства були допущені порушення трудового законодавства. По – перше, Максим не міг залучатися до надурочних робіт і до роботи у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). По – друге, робота у вихідні дні і надурочна робота оплачується у подвійному розмірі (ст. 106 та 107 КЗпП). По – третє, неповнолітнім працівникам щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві (ст. 195 КЗпП). По- четверте, неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день, а не 24 дні (ст. 75 КЗпП).



Таким чином, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що відповідною службовою особою підприємства скоєно злочин передбачений ч. 2 ст. 172 ККУ (грубе порушення законодавства про працю). З об’єктивної сторони даний злочин характеризується незаконним залученням до понаднормових робіт осіб, які за законом не можуть залучатися до таких робіт; ненадання відпустки належної тривалості; суттєве порушення прав працівника щодо одержання винагороди за працю відповідно до вимог трудового законодавства; незаконне залучення до роботи у вихідні дні тощо. Об’єктом злочину є трудові права людини і громадянина. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною. Суб’єктом злочину може бути службова особа підприємства.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал