Рішення Посібник для молоді



Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації03.04.2017
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7



Проект «Час приймати рішення»



Час приймати рішення
Посібник для молоді









Херсон 2010

4
УДК 374..316
ББК 74.200.58
Б 47
Назва.
Час приймати рішення.
Посібник для молоді/Упорядн. О. Жукова.- Херсон: МО «Нова генерація», 2010 – 92с.
У виданні представлено узагальнену інформацію щодо мотивації молоді, рівнів та ступенів молодіжної участі, форм участі молоді у процесі прийняття рішень. Розраховано на підлітків та молодь, студентів, активістів неурядових організацій та службовців органів місцевого самоврядування.
Це видання стало можливим завдяки підтримці
Міністерства закордонних справ Данії, що була надана через ПРООН та Творчий центр ТЦК. Зміст посібника для молоді
«Час приймати рішення»
є виключно відповідальністю МО «Нова генерація» та не обов’язково відображає погляди Міністерства закордонних справ Данії,
ПРООН, Творчого центру ТЦК.
Розповсюджується безкоштовно
Відтворення та копіювання дозволяється лише без мети продажу та отримання прибутку.
© Молодіжна організація «Нова генерація», 2010

5
Сторінка для тих, хто не має часу читати все:
 Якщо хочеш дізнатися більше про громадянське суспільство і розібратися, що ж це таке – читай сторінки
7-14
 Що таке участь, які рішення, ким і як саме приймаються – читай на сторінках
15-19
 9 причин, за яких тобі варто брати участь у суспільному житті та у вирішенні справ громади на
20-22
сторінках
 Якщо в тебе є бажання і ти готовий до активних дій, на сторінках
23-25
ти можеш дізнатися де і як саме ти можеш бути активним – від родини до міжнародної спільноти

Якщо тобі цікаво, на якій сходинці драбини участі ти знаходишся, читай про це на сторінках
26-32
 Якщо ти плануєш організувати громадські слухання, збори за місцем проживання та дізнатися про інші форми участі, читай на сторінках
33-48
 Дещо учнівське та студентське самоврядування на сторінках
48-
54

Цікаве про студентські профспілки на сторінках
54-57
 Як можна брати участь у діяльності громадських організацій (вони ж неурядові та організації громадянського суспільства) читай на сторінках
57-60

Про молодіжні соціальні проекти – на сторінках
60-64
 Про клуби за інтересами дізнайся на сторінках
64
 Переглянута Європейська Хартія про участь молоді в місцевому та регіональному житті – сторінки
68-84

Про проект «Час приймати рішення» та його виконавців можна прочитати на сторінках
85-88


6
ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................7
1. УЧАСТЬ МОЛОДІ ЯК КРОК ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА................................................................................10
2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «УЧАСТЬ», «РІШЕННЯ», «УЧАСТЬ У
ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ»....................................................................15
3. ЧОМУ УЧАСТЬ МОЛОДІ У ВИРІШЕННІ СПРАВ ГРОМАДИ
ВАЖЛИВА І ПОТРІБНА..................................................................20
4. РІВНІ МОЛОДІЖНОЇ УЧАСТІ.....................................................23
5. СТУПІНЬ МОЛОДІЖНОЇ УЧАСТІ ...............................................26
6. ФОРМИ УЧАСТІ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ....33
МОЛОДІЖНІ СОЦІАЛЬНІ ПРОЕКТИ ...................................................60

ЛІТЕРАТУРА ..................................................................................66
ДОДАТКИ......................................................................................68
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОЕКТ ..........................................................85
МОЛОДІЖНА ОРГАНІЗАЦІЯ «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»........................87
ДЛЯ НОТАТОК ..............................................................................89


7

Вступ
Д
iєва демократiя потребує активної участi молодих громадян у життi суспiльства та в процесах творення рiшень, а також умов, якi забезпечують таку участь. Активне залучення вас,
молодi, до розв’язання проблем, якi впливають на ваше життя, – один з головних постулатiв, що передбачає
Європейська
хартiя
участi
молодi
в
мiсцевому
та
регiональному
життi.
Саме цей документ передусiм забезпечує вам право бути почутим при розробленнi та впровадженнi мiсцевої полiтики. Український досвiд демонструє чимало позитивних зрушень у цiй сферi, проте водночас є безлiч неподоланих проблем.
Декларацiя “Про загальнi засади державної молодiжної
полiтики”, ухвалена 1992 року, серед головних принципiв державної молодiжної полiтики зазначає надання права та залучення молодi до безпосередньої участi у формуваннi й реалiзацiї полiтики та програм, що стосуються суспiльства взагалі й молоді зокрема.
Аналiз подальших законодавчих актiв, якi стосуються молодi,
засвiдчує, що ви – чи не єдина соцiально-демографiчна група,
якiй створено належнi законодавчi умови для активної участi у
виробленнi рiшень органами державної влади та мiсцевого
самоврядування.
Проте нормативно-правове забезпечення на рiвнi мiсцевого самоврядування потребує подальшого розвитку.
Отже, створення належних умов для участi молодi має враховувати такi основнi принципи:
 участь молодi в життi громади уможливлює самостiйний вибiр;
 завдяки участi молодi полiтика загалом краще враховує
її потреби;
 якщо проблеми молодi громада сприймає серйозно, то й молодь усвiдомлює свою частку вiдповiдальностi;

8
 молодi люди мають самi визначати, яку участь у життi громади вони можуть брати, а не виконувати вказiвки дорослих.
Останнім часом у всьому світі молодіжній участі надається значна увага.
Проведено багато досліджень, опитувань, розроблені та апробовані різні методики, накопичено досвід участі молоді у громадському житті та роботи в громадських організаціях. Тим не менш дуже часто участь має поверховий, декларативний характер. Дорослі/керівники не завжди залучають молодь до обговорення проблем суспільства, в якому вони живуть, неохоче питають думку дітей та молоді, перш ніж ухвалити те чи інше рішення, що безпосередньо стосується їх теперішнього чи майбутнього. В той же час і молодь не завжди сама виявляє ініціативу, не вірить в те, що висловлена думка буде розглянута та прийнята до уваги.
Саме тому значна кількість дітей та молоді виключені з громадського життя. Часто сама молодь розглядається як джерело проблем, а не рівні партнери в процесі їх вирішення.
Метою видання є прискорення діалогу між молоддю та органами місцевої влади, заохочення молоді до участі в громадському житті та процесах прийняття рішень органами влади.
У даній книзі розміщено сучасну теорію, практику і приклади залучення молоді до процесу прийняття рішень.
При підготовці видання використовувався вітчизняний та закордонний досвід молодіжної та соціальної роботи, у якості
ілюстративного матеріалу наведено досвід українських та
європейських організацій, думку експертів. Але найбільше використано матеріал з таких посібників:
1. Ільків Н., Карий О., Ликов О. та ін.. Рада та громада (або як залучати громадян до місцевого самоврядування)
(Київ, 2003)
2. Купцова А., Сакович О., Кондрашевська Т. та ін.. Участь дітей та молоді в процесах прийняття рішень (Київ, 2002)
3. Пометун
О.,
Сущенко
І.
Молодь обирає дію: співпрацюємо у соціальному проекті (Київ, 2003)

9
Висловлюємо нашу подяку авторам.
Брошуру побудовано так, що кожен розділ доповнює та розвиває попередній, і в той же час він може розглядатись і як самостійний матеріал.
Видання призначене для школярів, студентів, активістів та членів громадських організацій, просто небайдужу молодь, яка прагне змін на краще і не бажає стояти осторонь процесів, що відбуваються в громаді та державі. Навіть якщо ви не відносите себе до названих категорій, але тримаєте цю книжку і шукаєте в ній відповіді на ваші запитання, то вона для Вас.

10 1. Участь молоді як крок до громадянського суспільства
Ключові позиції розділу:
- Визначення «громадянське суспільство»
- Інститути та функції громадянського суспільства
- Участь громадян у процесі прийняття рішень одна з ознак громадянського
суспільства
У
країна є демократичною державою
(ст.. 1 Конституції
України)
. Вона прагне розвиватися і зміцнювати такий порядок життя. Демократична держава надає громадянам чимало прав і свобод. Головним завданням державної влади за умов демократії є створення для всіх необхідних умов життя і діяльності, а не прийняття замість цього рішень щодо нашого життя й життя держави загалом.
В Україні швидкими темпами формується громадянське суспільство. Громадянське суспільство – це не просто суспільство, що складається з людей, наділених громадянськими та особистими правами. Це суспільство, в якому люди не озираючись на державу, самі активно діють у громадській сфері.
Вони створюють об’єднання і товариства, політичні партії, профспілки та інші організації, видають газети, готують телевізійні та радіопрограми, навчаються та вчать інших активних дій.
При визначенні громадянського суспільства науковці
та експерти в переважній своїй більшості виходять з того,
що воно означає певну сферу суспільства, систему
взаємовідносин між людьми без участі держави. Такі
відносини
відбуваються
через
систему
різноманітних
структур.
Таким чином, в найбільш загальному розумінні громадянське суспільство пропонується трактувати як сукупність інституцій, члени яких головним чином беруть участь в складній системі недержавної діяльності. На думку
А.Ткачука,
«можна з упевненістю стверджувати, що

11 громадянське суспільство неможливе без існування широкої мережі різних об’єднань громадян за різними ознаками, але без мети отримання прибутку: громадських організацій, благодійних фондів, клубів за інтересами, саморегулятивних організацій людей вільних професій, громадських рухів тощо»
[21, с. 46].
Як бачимо, необхідною умовою функціонування громадянського суспільства є наявність автономних соціальних акторів, тобто структур (інституцій), за допомогою яких будь- яка людина розпочинає суспільно значимі дії без участі держави. Їх поява ґрунтується на основі єдності життєвих потреб і інтересів людей, проблем їхньої реалізації.
При цьому виділяються окремі інститути громадянського суспільства або складові. Наприклад, Ф.Рудич виділяє такі
інститути громадянського суспільства, як політичні партії, місцеве самоврядування, групи інтересів, «третій сектор» [3, с.
30-34]. Джин Л.Коен (Jean L. Cohen) та Ендрю Арато (Andrew
Arato) серед складових громадянського суспільства виділяють неформальні групи і добровільні асоціації, плюралістичність і автономія яких забезпечують різноманітність форм життя. [5, с.
458]
Формування громадянського суспільства – тривалий процес, і в різних країнах він розвивається по-різному. В Англії осередки громадянського суспільства виникали паралельно із зародженням опозиції. Опозиція була зацікавлена у тому, щоб формувати громадську думку, яка б опонувала владі. У Франції за одну ніч було зроблено те, на що пішло століття в Англії: революція дала вибух різноманітних клубів та об’єднань (але те, що дуже швидко вибухає, невдовзі може й погаснути). В
Німеччині громадянське суспільство розвивалося через просвітницькі, письменницькі, філософські товариства. Країни
СНД стали на шлях громадянського суспільства наприкінці 80- х, за часів Михайла Горбачова, коли почали об’єднуватися в
ініційовані самими громадськими діячами об’єднання.
Інколи думають, що поняття громадянського суспільства це щось, пов’язане виключно з політикою. А насправді йдеться

12 переважно про місцеві громади, про соціальну сферу, про самоврядування, про спілки та організації, в які люди об’єднуються задля вирішення власних проблем. Якщо треба, громадяни знають як протистояти владі, примусити її діяти в
інтересах суспільства, а якщо треба – здатні їй допомогти.
Суспільство тим міцніше, чим більше питань можуть вирішувати самі громадяни.
Громада є не лише фундаментом, базисом, підвалиною громадянського суспільства. Вона не є тільки середовищем, в якому існують його інститути. Головна ідея громадянського суспільства полягає у тому, що воно є продуктом здійснення громадою своїх установчих, законодавчих і контрольних функцій. Громада, соціум, народ реалізують в громадянському суспільстві своє природне право бути джерелом влади. Як де- юре, так і де-факто. Як на місцевому, так і на національному рівні.
Саме через інститути громадянське суспільство реалізує такі чотири важливі функції:
1) Захист або реалізація громадянами власних інтересів;
2) Самоорганізація та самовиявлення громадян;
3) Гарантія непорушності особистих прав громадян;
4) Систематизація, впорядкованість, регульованість протестів і вимог громадян.
Громадянське суспільство не зможе повноцінно виконувати названі функції, якщо в ньому відсутня хоча б одна з таких головних ознак.
Дванадцять ознак громадянського суспільства:
1.
Політичне життя громадянського суспільства (політична участь, включення громадян у політичний процес).
2.
Соціально-економічний фактор (ВВП, рівень матеріальної задоволеності громадян).
3.
Публічність та відкритість влади. Контроль влади з боку громади за допомогою певних механізмів впливу (важливе значення громадської думки, проведення громадської експертизи, громадських слухань тощо).

13
4.
Наявність та гарантованість місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування здатне захистити інтереси громадян за місцем проживання. Але воно потребує не лише відповідного законодавства, а й активності громадян (наприклад, участь у виборах в органи місцевого самоврядування, місцевих референдумах, участь “мозкових центрів” в оцінюванні та експертизі управлінських рішень тощо).
5.
Участь громадян у прийнятті рішень та залучення громадян до прийняття рішень. Громадянське суспільство неможливе без публіки, яка дебатує, дискутує, критикує уряд, місцеву владу і домагається того, щоб її думка була врахована.
6.
Ефективна робота інститутів громадянського суспільства
(громадських організацій, незалежних ЗМІ тощо).
7
. Законодавчо закріплені права та свободи громадян, гарантія
їх дотримання (саме на такому підході ґрунтується політика
Євросоюзу, де правова держава, як гарант прав громадянина, зорієнтована на права людини, а отже, на максимальний розвиток громадянського суспільства, в якому вони можуть забезпечуватися).
8.
Розвиток систем соціального захисту, яка стає політичним змістом будь якої демократії.
9.
Наявність та захищеність приватної власності – суспільство розглядається як об’єднання власників, які мають що втрачати і що захищати.
10.
Розвинена міжсекторальна співпраця – участь бізнесових та громадських організацій у розвитку місцевих громад та виконання окремих місцевих програм чи навіть повноважень місцевого самоврядування.
11.
Законослухняність громадян. Ретельне дотримання закону має стати доброю звичкою для усіх громадян, незалежно від соціального стану. Саме це забезпечує “гру за правилами”, а, отже, надійність та передбачуваність найрізноманітніших взаємодій як між громадянами, так і між громадянином і державою.

14
12.
Високий рівень культури: політичної, правової, ділових та
інших відносин, культури спілкування громадян.. У зв’язку з цим надзвичайно важливою є просвітницька робота з громадянами, реалізація просвітницьких програм.
Кожна з цих дванадцяти ознак доповнює одна одну, залежить одна від одної, оскільки вони є елементами складної системи. Системне мислення потребує комплексного підходу.
Наведемо простий приклад: автомобіль – складна система, яка складається з багатьох деталей і підсистем. Якщо вилучити одну з них (двигун або колесо, просто свічку запалювання чи реле стартера), то він або не зрушить з місця, або його неефективний рух призведе до аварії.
Громадянське суспільство неможливо побудувати
ДЛЯ громадян. Навпаки, самі громадяни є активними,
мотивованими учасниками цього процесу. Громадянське
суспільство передбачає, що в ньому кожна людина вільна,
отже звільнена від страху. У такому суспільстві кожен
громадянин – через громадські об’єднання, організації - має
вплив на владу, на хід розвитку суспільства, держави.
У громадянському суспільстві присутні потужні чинники для пожвавлення суспільної ініціативи, створення нових сфер громадського життя, опору бюрократизації та корупції, зміцнення інституту прав людини, зменшення міри будь-якої форми насильства та втручання державно-політичної влади до справ неурядових організацій.
Громадянське суспільство напевно не може бути введене розпорядженням, затверджено законом чи наказом. Його взагалі неможливо штучно створити. Можна лише через активну участь громадян (в тому числі дітей та молоді) у процесах прийняття рішень долучатись до його незалежного становлення.

15 2. Визначення понять
«участь», «рішення»,
«участь у прийнятті рішень»
Ключові позиції розділу:
- Участь – це суть розвитку
- Базовий документ - Європейська Хартія участі молоді в місцевому та
регіональному житті
- Суть прийняття рішень
П
рактика молодіжної участі зарекомендувала себе як ефективна форма роботи з дітьми та молоддю. Адже участь – це
і показник активної громадянської позиції молодих людей,
та своєрідний показник розвитку особистості. В процесі співпраці, діалогу дорослих/керівників та молоді розвиваються комунікабельність, вміння орієнтуватись в інформаційному просторі, планувати свої дії, прогнозувати результати та брати на себе відповідальність за прийняття рішень.
Для того, щоб скласти найбільш повне уявлення про участь, звернемось до Європейської Хартії участі молоді в
місцевому та регіональному житті. Саме у Хартії визначається, що активна участь молоді в прийнятті рішень на місцевому та регіональному рівні є важливим фактором, якщо ми прагнемо побудувати більш демократичне суспільство.
Участь в демократичному житті будь-якого суспільства це більше, ніж голосування на виборах, хоча це також є важливим.
Участь та активна громадянська позиція це права та засоби, участі та впливу на процес прийняття рішень, діяльність щодо сприяння побудови кращого суспільства.
Участь дає молоді право власного голосу; вона також важлива для усвідомлення молодою людиною прав інших людей на власну думку, відмінну від інших. Перевага участі полягає в розвитку у дітей та молоді навичок соціальної співпраці на власному досвіді. Оскільки участь передбачає реальні проекти, то діалог та переговори між молоддю та дорослими/керівниками
є обов’язковими.

16
Участь є основним поняттям для будь-якої демократичної системи. Вона надає молоді більших повноважень, можливостей більшого впливу та може бути прямою та непрямою (А.
Річардсон «Участь», 1983). Прикладом непрямої участі може бути обрання представника групи до Ради студентського самоврядування вузу. В той же час пряма участь – це безпосередня робота у Раді студентського самоврядування та спільне з дорослими/керівниками прийняття рішень.
Участь допомагає розвинути впевненість у собі, самоповагу, знання та вміння, необхідні для ефективного впливу на різні процеси.
Участь сама по собі є розвитком. Мета розвиткубути вільним та здатним зробити вибір, та жити тим життям, яким хочеш жити. Суспільство вважається розвинутим настільки, наскільки воно забезпечує можливості людей, в тому числі дітей та молоді, брати участь в суспільному житті.
Неможливо чомусь навчитися, розвинути здібності чи набути навички, якщо лише пасивно споглядаєш. Тільки через безпосередню участь можливий розвиток. Ступінь участі може бути різною, але навіть діти з раннього віку можуть брати участь. Компетенція з’являється на основі отриманого
досвіду, а не по досягненню певного віку.
У середині 90-х років минулого століття Рада Європи прийняла Європейську Хартію участі молоді в місцевому та
регіональному житті, яка лягла в основу розробки відповідних законодавчих актів цілого ряду країн Європи. Хартія визначає принципи та шляхи участі молоді в житті суспільства (громади) та спонукає владу забезпечити необхідні умови для розвитку повноцінної участі та інтеграції молоді в сучасне життя та її участь у розбудові майбутнього їх громади та регіону.
Хартія закликає місцеву владу підтримувати
«організаційну основу участі молоді в процесі прийняття ними рішень та обговорення проблем» (Хартія, п.34-42) шляхом забезпечення роботи:
- представника молоді в місцевих та регіональних органах
(п.37);

17
ПРИКЛАД
Територiальна громада може запровадити iнститут молодiжного омбудсмена (уповноваженого вiд молодi). Наприклад, в Австрiї така форма є доволi поширеною. У Зальцбургу вiд 2000 року в понад 50% громад обирають уповноважених вiд дiтей i пiдлiткiв, якi представляють їхнi iнтереси в органах влади.
- механізм спільного управління проектами (п.38-41);
Про цей механізм більш докладно у розділі 6. «Форми участі молоді у процесі прийняття рішень»
- механізм консультацій (п.42)
ПРИКЛАД
Спецiальнi прийоми молодi у голови територiальної громади. Важливо, щоб такi заходи не були формалiзованими, коли вiд молодi очiкують лише вислуховування та пасивного схвалення пропонованих заходiв з молодiжної полiтики. Практику прийомiв бургомiстра активно використовують в Австрiї. Завдяки таким зустрiчам та сприйняттю iдей молодi люди вiдчувають, що їх сприймають як повноправних учасникiв, i вони готовi до активної спiвпрацi.
Говорячи про сутність поняття «рішення», зазначимо, що воно означає вибір однієї з ряду альтернатив в процесі досягнення поставлених цілей. Альтернатива ж в свою чергу, є одним з варіантів дій, яка виключає можливість реалізації
іншого варіанта. Рішення може впливати на майбутній стан як об`єкта управління (того, на кого спрямовують дії), так і на тих, хто їх приймає, тому прийняття рішень (особливо тих, які стосуються життя суспільства) повинні носити обдуманий та виважений характер. По природі і специфіці способів впливу на об’єкт управління можна виділити рішення: технічні, економічні
і політичні, які взаємопов’язані та взаємозалежні між собою.
Всю різноманітність політичних рішень з точки зору суб’єкта їх прийняття (того, хто приймає рішення), можна розділити на такі типи:


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал